Полковник Павло Шандрук на службі у війську польському
Військова операція Німеччини та Словаччини проти Польщі. Розгром польських збройних сил, евакуація уряду і залишків війська. Життя та діяльність визначного українського військового діяча, генерала-хорунжого Генерального штабу Армії УНР П.Ф. Шандрука.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 31.12.2017 |
Размер файла | 15,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
315
Размещено на http://www.allbest.ru/
Полковник Павло Шандрук на службі у війську польському
Кривизюк Л.П.
Основний зміст дослідження
шандрук військо польща
Уже минає 78 років, коли гнітючу тишу очікування змін над Європою розірвала німецько-польська війна, а над Львовом пролунали перші вибухи від скинутих Люфтваффе бомб. Польська кампанія (1 вересня - 6 жовтня 1939 р.) - військова операція збройних сил Німеччини, Словаччини та СРСР проти Польщі з метою анексії Польщі. У польській історіографії отримала назви Вереснева кампанія (Kampania wrzesniowa) та Оборонна війна 1939 року (Wojna obronna 1939 roku).
Військова операція проти Польщі була розпочата Німеччиною та Словаччиною 1 вересня 1939 року. У відповідь Велика Британія і Франція, згідно з попередніми домовленостями із Польським урядом, З вересня 1939 р. оголосили війну Німеччині, що ознаменувало початок Другої світової війни. 17 вересня у конфлікт втрутився Радянський Союз і окупував східні області Польщі. Кінцевим результатом Вересневої кампанії став розгром польських збройних сил, евакуація Польського уряду і залишків Війська Польського за кордон. Відповідно до таємного додатку до Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом територія Польщі була поділена між Третім Рейхом та СРСР, а також Словаччиною і Литвою.
Книга Ярослава Середницького присвячена генералу Армії УНР Павлу Шандруку під час його перебування в рангу підполковника і полковника на службі у Війську Польському (ВП), а особливо під час Вересневої кампанії 1939 р. Праця автора має на меті гідне вшанування відомого українського військового діяча генерала Павла Шандрука, який, як і багато інших українських військовиків Армії УНР і Галицької Армії, що не могли повернутися в Україну через переслідування сталінським режимом, боровся на еміграції за краще майбутнє українців.
Рецензована книга Я. Середницького "Павло Шандрук. Вереснева кампанія 1939 року" відкриває читачам надзвичайно цікаві й маловідомі сторінки цієї війни. Тривалий час про участь українців в Другій світовій війні в СРСР, де проживала їх переважна більшість, говорити не було прийнято. Однак необхідно пригадати, що українці пройшли через всю світову бійню, і через всі театри бойових дій. Маловідомою сторінкою світової історії є участь українців у складі Війська Польського у бойових діях під час радянсько-польської війни 1939 року. Слід зазначити, що серед польських громадян, які проходили військову службу в Війську Польському було багато етнічних українців, адже у міжвоєнний період землі Галичини, Холмщини, Підляшшя, Західної Волині, Західного Полісся, Посяння та Лемківщини опинилися пі д владою Другої Речі Посполитої.
Робота складається з чотирьох розділів, які поділені на тематичні підрозділи. На початку автор розглядає події, що відбувалися в Польщі та сусідніх із нею країнах перед Другою світовою війною. Автор розкриває "миролюбну" політику Адольфа Гітлера наприкінці 30-х років. Фюрер, прийшовши до влади, почав реалізовувати ідею об'єднання німців у єдину державу. Спираючись на військову силу та дипломатичний тиск, у березні 1938 р. Німеччина безперешкодно приєднала до себе Австрію, а у жовтні 1938 р. у результаті Мюнхенської угоди анексувала Судетську область, що належала Чехословаччині.
Я. Середницький наголошує, що ще в лютому 1938 р. міністр закордонних справ Польщі Юзеф Бек у розмові з Головою Рейхстагу Германом Герінгом погодився на приєднання Австрії до Німеччини і на спільну військову акцію проти Чехословаччини. 1 жовтня 1938 р. після підписання Мюнхенської угоди Польща анексувала Заолжя (Тешинська Сілезія), Угорщина - Карпатську Україну. Таким чином, Польща разом з нацистською Німеччиною та Угорщиною взяла участь у розподілі Чехословаччини. Все це відбулося з мовчазної згоди Англії і Франції.
Автор посилається на сучасного польського історика, який аналізуючи події вересня 1939 р., вказує, що керівники польської закордонної політики не зрозуміли, що співпраця з Чехословаччиною могла дати дуже багато. Адже чехи мали сучасне озброєння, а існування союзної Чехословаччини паралізувало б німецькі сили на Шльонську. Водночас становище Чехословаччини за підтримки Польщі ставало б стабільнішим. Але це було проігноровано поляками, жадність перемогла.
У викладеному у книжці матеріалі підкреслено недалекоглядність і часто політичну й військову некомпетентність керівництва Польської держави. Від березня 1939 р. з кожним днем загострювалися дипломатичні відносини Польщі з Німеччиною. Ключовим стало питання проблеми Данцига і транспортного коридору з Німеччини до Східної Пруссії. Нацистське керівництво ще від часу приходу до влади у 1933 р. готувалося до приєднання Данцига до Третього Рейху.
До жовтня 1937 р. в Данцигу, всупереч міжнародним зобов'язанням, заборонили всі партії, крім націонал - соціалістичної. До весни 1939 р. місто Данциг на території незалежної Польщі перетворилося у таку собі філію націонал-соціалістичності Третього Рейху. Після окупації Чехії німецьку меншість у Польщі охопив величезний ентузіазм, помножений на самовпевненість і пиху.
Автор книги справедливо зосереджує увагу щодо анулювання 28 квітня 1939 р. Адольфом Гітлером дії німецько-польського пакту про ненапад від 26 січня 1934 р.
Одностороння денонсація німецько-польського пакту стала несподіванкою не лише для правлячої верхівки, а й для генералітету Війська Польського (ВП). Адже ворога чекали зі сходу і всі варіанти плану війни відпрацьовувалися виключно зі сторони Радянського Союзу. І тільки після ультиматуму А. Гітлера Польщі щодо Данцигу й коридору до Східної Пруссії командувачам польських армій надійшли завдання Генштабу ВП на підготовку оборонної війни проти Німеччини.
На фоні передвоєнного становити Польщі і під час Вересневої кампанії 1939 р. автор описує службу визначного українського військового діяча, колишнього генерала-хорунжого Генерального штабу Армії УНР Павла Феофановича Шандрука (1889-1979). Служба Шандрука у ВП розпочалася в травні 1936 р. у 18-му піхотному полку (пп) 26-ї піхотної дивізії (пд) армії "Познань", що дислокувалася у м. Скєрнєвіце за 70 км від Варшави на посаді заступника командира батальйону. Більшість часу влітку 1936 р. він провів на польових навчаннях і маневрах. Його досвід високо оцінювало командування 26 пд.18 пп наприкінці вересня повернувся до місця дислокації.
Автор книги акцентує увагу на бажанні П. Шандрука продовжити навчання у Вищій військовій школі (Академії Генерального штабу ВП) у Варшаві. Але на навчання приймали тільки молодших офіцерів рангом від поручника до майора. Генерал Шандрук погодився носити погони майора ВП під час дворічного навчання у ВВШ. Навчання у ВВШ розпочалися 1 листопада 1936 року. П. Шандрук посилено студіював, крім предметів, що викладали згідно з програмою навчання, німецьку мову.
У вересні 1938 р. після закінчення ВВШ у Варшаві П. Шандрук підписав контракт підполковника і вступив на службу до ВП. Мешкав у місті Скєрнєвіце, де був шефом штабу 18 пп. 19 березня 1939 р.П. Шандрук отримав військове звання полковника. У німецько-польській війні 1939 року від 7 вересня командував збірною частиною, був начальником штабу, а з 23 вересня - командиром 29-ї піхотної бригади.
Автор цитує спогади П. Шандрука, який описує боротьбу поляків, що виявили безперечно велике геройство і величезну відданість національній ідеї в протистоянні військовій агресії переважаючих сил Вермахту із заходу та Червоної Армії радянців зі сходу (від 17 вересня). Велику увагу приділено основним битвам, передусім, тим, у яких брав участь П. Шандрук, а саме 1-й і 2-й Томашевським битвам та тривалим боям пі д містечком Красноброд. Польський еміграційний уряд у Лондоні відзначив полковника П. Шандрука 17 березня 1961 р. Хрестом "Віртуті Мілітарі" за оборону міста Красноброду на Холмщині 23-25 вересня 1939 р.
Як писав у паризькому польському часописі "Kultura" (№ 6, 1965, редактор Єжи Ґєдройць) журналіст Маріан Каміль Дзєвановський: "Ситуація бригади (29-ї піхотної бригади) була власне безнадійною, однак війська вийшли з оточення щасливо й уникнули розгрому у великій мірі завдяки особистій участі полковника Шандрука, його передбаченню, енергії та відвазі. Зробив він набагато більше для порятунку війська, ніж можна було сподіватися від пересічного командира в аналогічній ситуації".
Автор акцентує увагу на словах М. Дзєвановського "Дії генерала П. Шандрука не тільки в часі Вересневої кампанії, але під час всієї остатньої війни підтверджують твердість його духу й одночасно політичної розсудливості. Без сумніву, існує спільність доль між обома народами і загроза буття одного з них становить смертельну небезпеку для другого. Генерал П. Шандрук є прикладом, що серед українців є люди, що цю аксіому розуміють".
Поранений П. Шандрук 26 вересня 1939 р. потрапив до німецького полону. Був звільнений у кінці жовтня з офлагу (табору для військовополонених офіцерів) біля Бреслау (Вроцлав) як "безнадійно хворий". Після звільнення повернувся до Скєрнєвіце. Від листопада 1944 р. генерал Павло Шандрук разом з Президентом УНР Андрієм Лівицьким, керівниками ОУН полковником Андрієм Мельником і Степаном Бандерою та іншими українськими військовиками та політиками створював
Український Національний Комітет (УНК) і Українську Національну Армію (УНА) у Збройних силах Німеччини. Після капітуляції Німеччини забезпечив відхід з Совєцького фронту й здачу 1-ї Української дивізії УНА (колишньої 14-ї Гренадирської дивізії Ваффен СС "Галичина") британцям і американцям. Все життя генерала Павла Шандрука було віддане і присвячене Україні. Його кредо сформульоване у спогадах "Сила доблесті": "Протягом всього періоду боротьби за Незалежність я був вояком переднього краю".
Аналізуючи військові аспекти напередодні Другої світової війни, автор паралельно показує негативне ставлення польських влад до українців. Так, на Волині у 1938 р. посилилося переслідування національно свідомих українців. Польська влада звільнила десятки тисяч українців, включно з сільськими вчителями, з державних установ. У повітах і гмінах утискали православне духівництво, а православних вірян тотально навертали у католицтво пі д загрозою виселення.
Із посиланням на польські джерела наведено вражаючі цифри: у 1938 р. на заселених українцями і білорусами територіях Польнц загалом спалено та знищено 189 православних церков і каплиць, 149 церков перероблені у римо-католицькі костели. Катастрофічною була справа з освітою. У 1938 р. у Львівському, Станіславському й Тернопільському воєводствах Галичини було 2127 польських, 2485 так званих двомовних (2-3 предмети українською) і тільки 352 українські ніколи. Двадцять років перед тим за панування Австрії там було 2430 українських шкіл. У Волинському воєводстві, де поляки становили менше 25%, було 1459 польських, 520 двомовних і тільки 8 українських шкіл.
А напередодні війни з Німеччиною у Польщі розпочалися масштабні й жорстокі репресії проти українців у Галичині й Волині. Польська влада заарештувала тисячі українських інтелігентів і, не маючи змоги перевозити їх залізницею, зайнятою військовими перевезеннями, гнала пі д конвоєм закуреними шляхами до концентраційного табору в Березі Картузькій поблизу Бреста. Туди зігнали всіх арештованих, яких дорогою не добили. Важко було зрозуміти, кому це було потрібно.
Відбувалося це в той час, коли такі українські патріоти, як Павло Шандрук, а їх було десятки тисяч, готувалися до захисту Польщі від агресорів. У березні 1927 р. українські військовики організували у Варшаві Генштаб Армії УНР. Начальником Генштабу став генерал Павло Шандрук. До 1930 року Генштаб Армії УНР зареєстрував 4 тисяч старшин і ЗО тисяч стрільців, розробив мобілізаційний план на випадок війни з Радянським Союзом і створив сімдесят військових навчальних груп у Польщі, а також у Чехословаччині, Румунії та Франції.
З нападом вермахту українці з етнічних українських земель Другої Речі Посполитої відчутно поповнили практично всі роди військ Війська Польського. Найбільший відсоток українців був у піхотних і кавалерійських частинах. Наприклад, у 30-й піхотній дивізії 80-90% вояків походили з Поділля та Полісся; 13-ту дивізію значною мірою комплектували уродженці Рівного, Клевані, Дубною, Костополя і навколишніх сіл; 27-му - призовники з Ковеля, Луцька, Володимира-Волинського; 14-ту - зі Львова, Коломиї, Калуша, Станіслава, Рави - Руської, Кам'янки Струмилової; 17-ту - з Бережан, Чорткова, Калуша; 25-ту - з Тернополя, Золочева. Українці з Волині становили близько 40% складу Волинської кавалерійської бригади тощо. У Війську Польському у вересні 1939 р. воювали, за різними оцінками, від 150 до 200 тисяч українців. Станом на 1 вересня 1938 р. у складі Війська Польського перебувало 38 контрактних офіцерів - українців, що мали значний бойовий досвід.
Автор написав книгу до горезвісної Постанови Польського Сейму від 22 липня 2016 р., але вона загострює увагу на чисельних прорахунках польських влад, як 1938 - 1939 роках, так і в 2016 році. Особливо щодо абсурдного переслідування українців перед війною і реальну "підтримку" українців у скрутний час, коли Україна веде війну проти підступного ворога зі Сходу - Російської Федерації. Мати таких "друзів" - ворогів не потрібно.
Я. Середницький у своїй праці дуже об'єктивно показав Польшу та її політичне і військове керівництво, що своїми діями призвело країну до поразки у Вересневій кампанії 1939 року. Підкреслено також пасивність Європи, яка, на жаль, є ідентичною в ставленні до України під час брудної війни Російської Федерації проти нашої країни. При опрацюванні матеріалу книги використано великий масив літературних і архівних джерел. Причому більша частина з них - 76 із 134 - польських. Книга містить якісний ілюстративний матеріал, який істотно сприяє висвітленню й кращому розумінню матеріалу.
Книга актуальна, і тому було би дуже вчасно її видати польською і саме для поляків, щоб зменшити їхню пихатість у певних політичних колах, змінити їхнє ставлення до сусідньої країни та приступити до вивчення вже давно задекларованого спільного розгляду історії українсько-польських стосунків. І не слід забувати, що на чужому горі щастя не збудуєш.
Вважаю, що книга Ярослава Середницького буде корисною не тільки історикам, а всім, хто цікавиться історією Другої світової війни, участю українців у збройних формуваннях інших держав, а також слухачам, курсантам і студентам вищих військових та цивільних навчальних закладів і широкому читацькому загалу. У науковому плані ця військово-історична розвідка може дати поштовх до написання нових робіт.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчення біографії видатного українського історика, політика, державного діяча В'ячеслава Липинського. Ідеологія Липинського у гімназичні часи, військова служба в російському війську. Історичні монографії, організація Українського військового товариства.
реферат [31,1 K], добавлен 26.09.2010Особливості військово-політичного та адміністративного устрою Запорізької Січі. Функції військової старшини: кошового отамана, військового судді, осавула та писаря. Особливості обрання генерального уряду. Судочинство у Запорізькому низовому війську.
реферат [20,3 K], добавлен 09.08.2009Аналіз політичного становища та національно-визвольного руху в Польщі в кінці XIX-на початку ХХ ст. Розгортання боротьби за національне відродження і державну незалежність Польщі. Діяльність Ю. Пілсудського на чолі Польської держави. Режим "санації".
дипломная работа [116,8 K], добавлен 21.11.2010Поява козаків та початок нової доби в історії українського війська. Походження слова "козак". Розвиток козаччини та поява запорізького війська. Д. Вишневецький - засновник Запорізької січі. Реєстрові козаки на державній службі. Перші війни з козаками.
реферат [31,3 K], добавлен 22.12.2010Походження військового діяча Денікіна Антона Івановича. Початок військової служби. Досягнення у Першій світовій війні. Діяльність у добровольчій армії. Вивчення обставин, що змусили генерал-лейтенанта емігрувати до Європи. Організація добровольчої армії.
презентация [2,2 M], добавлен 07.09.2014Біографія Франциско Франко, відомого під титулом Каудильйо - військового і політичного діяча Іспанії, фактичного диктатора від 1939 до 1975 року, генералісимуса. Військова кар'єра, політична діяльність під час Другої світової війни та в повоєнний час.
презентация [4,4 M], добавлен 09.01.2016Життя та діяльність українського освітнього і церковного діяча, вченого-філолога Івана Могильницького. Дослідження української мови та церковної історії, їх зв'язок з долею українського народу. Домагання поширення мережі українських народних шкіл.
реферат [12,0 K], добавлен 19.01.2011Розгром армії вермахту під Курськом та перемога у битві за Україну як переломна мить ході Великої Вітчизняної війни. Кримська наступальна операція як велика перемога Червоної Армії. Акція "Низький уклін вам, ветерани" як напрямок по вшануванню ветеранів.
реферат [28,5 K], добавлен 07.04.2010Доля Наполеона, його життя і заслуги. Початок шляху, військова кар'єра, здібності полководця, державного діяча. Стрімкий зліт Наполеона. Від бригадного генерала до першого консула. Відношення Наполеона до монархії. Проекти зміни політичного режиму.
реферат [28,0 K], добавлен 11.08.2010Іван Богун – полковник вінницький, наказний гетьман Визвольної армії. Пилявецька битва. Значимість Богунового прориву. Врятування України від нової затяжної і кривавої громадянської війни рішенням Богуна. Джалалія як полковник, гетьман визвольної армії.
реферат [20,7 K], добавлен 21.10.2012Характеристика морських походів Сагайдачного і всього Війська Запорозького. Дослідження постаті Петра Конашевича як дипломата, культурного діяча і реформатора козацького війська. Готовність гетьмана воювати проти Речі Посполитої спільно з Москвою.
контрольная работа [25,0 K], добавлен 12.11.2011Біографія Н.І. Махно - українського політичного і військового діяча, лідера революційного анархізму, організатора і керівника повстанського руху в Україні під час громадянської війни. Політична діяльність Нестора Махно. Махновський рух та Майдан.
презентация [1,2 M], добавлен 06.07.2017Спільний польсько-український виступ проти більшовицьких військ у 1920 році. Бій під Малими Миньками - останній бій української армії періоду Визвольних змагань. Умови перебування Армії УНР на території Польщі. Проведення виступу у тилу більшовиків.
курсовая работа [69,8 K], добавлен 03.04.2009Богдан Хмельницький - гетьман Війська Запорозького: біографічні відомості, козацтво, військова і державотворча діяльність. Організація визвольного руху проти шляхти в Україні, Переяславська Рада. Сучасники про постать Гетьмана, його роль в історії.
реферат [20,3 K], добавлен 16.11.2010Висвітлення підпільної і військової діяльності ОУН-УПА на території Поділля. Організаційна структура УПА-"Південь" та її командний склад: командир, заступник, шеф штабу, начальник розвідки. Діяльність Омеляна Грабця - командуючого повстанської армії.
реферат [7,3 M], добавлен 08.02.2011Криворіжжя на початковому етапі війни. Окупаційний період. Оборона. Евакуація. Діяльність радянського підпілля. Партизанські загони на теренах Криворіжжя. Діяльність українського націоналістичного підпілля. звільнення та відбудова Кривого Рогу.
научная работа [50,7 K], добавлен 06.09.2008Ранні роки, періоди навчання Лук'яненка Левка Григоровича - українського політика та громадського діяча, народного депутата України. Створення підпільної партії "Українська Робітничо-Селянська Спілка". Повернення після заслання, політична діяльність.
презентация [305,3 K], добавлен 24.02.2014Характерні особливості розвитку військового мистецтва Римської імперії. Організація армії, основний рід військ. Найголовніша наступальна зброя легіонера. Поділ бойових кораблів в залежності від кількості рядів весел. Дисципліна і медицина в армії.
курсовая работа [370,1 K], добавлен 26.08.2014Коротка біографічна довідка з життя Винниченко. Становлення майбутнього громадського і політичного діяча. Розквіт політичної кар’єри: керівник уряду Центральної Ради 1917-1918 рр., на посаді голови Директорії. Науково-видавнича діяльність Винниченко.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 14.11.2011Богдан Хмельницький - гетьман Війська Запорозького: коротка біографія, основні риси характеру та темпераменту гетьмана, військова і державотворча діяльність. Причини і наслідки всенародного українського повстання під проводом Богдана Хмельницького.
реферат [31,2 K], добавлен 22.12.2010