Організація медичної допомоги населенню Буковини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація медичної допомоги населенню Буковини (друга половина ХІХ-початок ХХ ст.)

Оксана Гучко

Постановка наукової проблеми та її значення. Організація медичної допомоги - це своєрідна система, що включає в себе наявність медичного персоналу, зокрема лікарів і медичних сестер, які безпосередньо працюють із пацієнтами, надаючи їм необхідну медичну допомогу, і відповідних установ та окремих фахівців, котрі забезпечують функціонування системи в цілому, як на законодавчому рівні, так і в процесі діяльності закладів медичного профілю.

Історичний досвід становлення та розвитку системи медичної допомоги дає можливість простежити надання допомоги хворим у процесі від елементарних методів догляду - до створення потужних лікарняних комплексів із високотехнологічним обладнанням. Варто зазначити, що впровадження ефективних методів організації медичної допомоги є тим підґрунтям, що виводить поняття якості медичної допомоги на новий рівень, який відповідає сучасним вимогам. Мета статті - необхідність виявлення основних аспектів становлення й поступової еволюції організованої медичної допомоги населенню Буковини в другій половині ХІХ ст.-на початку ХХ ст.

Відкриття на Буковині наприкінці ХУІІІ ст. перших медичних закладів свідчило про усвідомлення австрійською владою потреби в збереженні здоров'я населення краю. Проте зазначені заклади мали змогу надавати лише першу медичну допомогу на досить низькому рівні. Покращення стану медичного обслуговування спостерігалося лише наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., що пов'язано як зі стрімким розвитком медичної галузі в європейських країнах, так і з удосконаленням теоретичних знань і практичних навиків.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Окреслену проблему недостатньо досліджено українськими науковцями. Переважають публікації публіцистичного характеру [24]. Заслуговують на увагу праці істориків, які досліджували становлення й розвиток окремих медичних установ Чернівців [26; 27; 29]. Питання розвитку системи охорони здоров'я відображено на сторінках фундаментальної праці «Чернівці: Історія і сучасність (ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто)» за редакцією проф. В.М. Ботушанського [28].

Під час підготовки статті використано низку документів із фондів Державного архіву Чернівецької області, зокрема ф. 2 (Виконавчий Комітет Буковинського сейму), ф. 3 (Крайове управління Буковини), ф. 864 (Центральна лікарня м. Чернівці), ф. 290 (Чернівецький пологовий будинок), ф. 286 (Генеральний санітарний інспекторат Буковини, м. Чернівці) та ін. Не менш важливе джерело - публікації на шпальтах газети «Буковина» [8] і «Czemowitzer Zeitung» [1; 2; 3]. Чимало інформації зосереджено в збірнику законів «Sammlungder Landes-Gesetze furdas Herzogtum Bukowina» [6].

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Основною медичною установою, що надавала допомогу мешканцям краю у досліджуваний період, залишалася міська лікарня (офіційна назва - «Бюргерський шпиталь»), що відкрита в 1833 р. Упродовж 18331886 рр. згідно з даними, опублікованими на сторінках газети «Czernowitzer Zeitung», у стінах лікарні пройшли лікування понад 45 тис. осіб [2]. У 1860 р. міська лікарня отримала статус публічної. Це означало, що її працівники мали обслуговувати не лише міське, а й сільське населення. У 1866 р. в лікарні став працювати відомий лікар, доктор Василь Волян. У своїх спогадах він згадував про те, що «...щороку впродовж у 1853-1865 рр. лікарня надавала медичні послуги в середньому 850 пацієнтам. Проте у 1866 р. кількість хворих, які перебували в лікарні, збільшилася більш ніж утричі й становила 2724. Це було зумовлене голодом і холерою, що охопили Буковину в цей рік» [7, с. 5].

У 1867-1878 рр. кількість хворих, які перебували на лікуванні, зросла й становила в середньому 1020-1070 осіб щорічно. Лікарня на той час нараховувала вісім великих і чотири малих палати, була розрахована на 60 ліжкомісць [7, с. 8].

Варто зазначити, що в 1870 р. у Чернівцях працювало всього 33 цивільних лікарі, у тому числі 14 зубних та один територіальний ветеринар. У місті діяло чотири аптеки: окружна аптека, «Божий Оберіг», «Ангел-Охоронець» і «Зоря» [1].

У 70-х рр. ХІХ ст. населення Чернівців становила майже 40 тис. осіб, у той час як у краї мешкало понад 500 тис. Звісно, усе відчутнішою ставала потреба в збільшенні як медичного персоналу, так і лікарняних ліжкомісць. Відповідно до закону, прийнятого 21 листопада 1874 р. Буковинським крайовим сеймом, «Бюргерський шпиталь» переходив у підпорядкування виконавчого комітету Буковинського крайового сейму [6, с. 52]. Цивільний шпиталь, що діяв у Чернівцях, у 1879 р. відійшов у підпорядкування крайової управи й отримав назву спочатку міської лікарні, а згодом - Чернівецької крайової лікарні [9, арк. 17]. Так, у ст. 51 згадуваного закону, зазначалося, що «завдання лікарні - надавати медичну допомогу усім, хто потребує, незалежно з якої місцевості хворий. За кошти згідно з визначеним тарифом надавати не лише ліжкомісце, а й харчування, організовувати догляд, і у випадку смерті - похорон» [6, с. 52].

Місцевий парламент із кожним днем усе більше усвідомлював, що лікарня не відповідає ні вимогам тогочасної науки, ні вимогам гігієни. Цей факт спонукав відповідний комітет розглянути питання щодо розширення діючої лікарні за рахунок її добудови чи краще побудувати нову лікарню в Чернівцях.

Оскільки перебудова лікарні більшістю голосів визнавалася недоцільною, 28 жовтня 1881 р. прийнято рішення щодо спорудження нової лікарні. Для цього виконавчий комітет Буковинського сейму одержав земельну ділянку, що перебувала у власності Чернівецької міської громади, навпроти Народного саду (нині - Центральний парк культури і відпочинку імені Т. Шевченка) на вулиці Зібенбюргерштрассе (нині - вул. Головна). Площа земельної ділянки - 3,046 га. Будівництво нової лікарні на 250 ліжкомісць розпочато в 1883 р., здійснювалося за проектом директора промислової школи, архітектора Йозефа Ляйцнера.

Офіційне відкриття медичного закладу, який отримав назву «Публічна загальна буковинська крайова лікувальна установа у Чернівцях», відбулося 1 жовтня 1886 р. [10, арк. 1-2]. Загальна вартість будівництва, проведення системи водопостачання, обладнання й озеленення території лікарні становила 346676 флоринів 30 кр. Відповідно до проектів лікарня складалася з трьох основних корпусів, з'єднаних між собою критими галереями. До її складу входило чотири відділення: внутрішніх хвороб, хірургічне, куди включалися й хворі із шкір-венерологічними захворюваннями, інфекційне і психіатричне. Перший головний лікар нової лікарні - уже згадуваний доктор Василь Волян [11, арк. 1-6]. Після оголошення конкурсу на вакантні посади завідувачів відділень і лікарів подали заявки 14 провідних фахівців-медиків. Серед тих, хто пройшов відбір до першого особового складу лікарні, були доктор Володимир Залозецький, доктор Костянтин Цуркан, доктор Грегор фон Ончул, доктор Володимир Філіпович, доктор Зігмунд Гербель та інші. Окрім цього, лікарня в повному обсязі укомплектовувалась обслуговуючим (молодшим і середнім) медичним персоналом та санітарами.

У перші роки функціонування лікарні медичну допомогу мали змогу отримували в середньому 2280 осіб щорічно. Як і заплановано, одночасно лікарня могла приймати 250 хворих. Відповідно до указу виконкому Буковинського сейму від 15 вересня 1886 р. встановлювалися фіксовані тарифи за стаціонарне лікування. Так, пацієнт першого класу за добу перебування сплачував 3 флорини, другого - 2, третього - 0,9 флорина. Перебування на лікуванні дитини віком 3-7 років коштувало 2/3 від добової суми залежно від того, до якого класу належали його батьки [12, арк. 4].

Аналізуючи архівні документи, можна стверджувати, що більшість пацієнтів лікарні - особи від 30-40 років. Практично відсутні пацієнти, вік яких - понад 70 років. Чимало пацієнтів не лише проходили курс лікування, а й працювали прислугою чи поденниками. Історії хвороб дають підстави стверджувати, що найменше серед хворих представників духовенства, адвокатів та медиків [13, арк. 8].

Після смерті у 1899 р. головного лікаря Василя Воляна крайову лікарню тимчасово очолив Костянтин Цуркан, а 22 вересня 1900 р. - відомий хірург Володимир Філіпович [14, арк. 1-2]. За його керівництва змінилася структура лікарні, яка діяла в складі п'яти відділень: внутрішніх хвороб, хірургічного, очних хвороб, дермато-венерологічного й інфекційного. Вагомим досягненням нового головного лікаря стало відкриття 1 лютого 1901 р. нової операційної, спроектованої за його ж планом. Вагомою заслугою В. Філіповича стало заснування бактеріологічної лабораторії та у 1904 р. - прозектури (моргу). У морзі виконували хімічні, бактеріологічні й серологічні аналізи для потреб як лікарні, так і всіх медичних установ і приватних осіб відповідно до офіційних запитів лікарів. Крім того, у морзі, згідно з науковими правилами, робили розтини померлих, щоб установити причини смерті [15, арк. 21].

У 1910 р. частину приміщення відділення очних хвороб передано щойно відкритому відділенню вухо-горло-носа. Напередодні Першої світової війни кількість ліжкомісць у лікарні збільшилася до 550. У роки війни частину ліжкомісць у відділеннях лікарні перепрофільовано для потреб військових. Так, в одному з них у 1916 р. хірургом працював відомий письменник Михайло Булгаков, який, здобувши фах лікаря, став добровольцем Червоного Хреста. Працював у Кам'янець-Подільському військовому госпіталі, звідки разом із госпіталем переведений до Чернівців.

Наприкінці ХІХ ст. на Буковині різко збільшилася кількість психічно хворих. Якщо в 1887 р. їх нараховувалося лише 541, то в 1901 р. - уже 1570 [26, с. 407]. Звісно, ситуація, що склалася на Буковині, потребувала якнайшвидшого розв'язання. І хоча психіатричне відділення крайової лікарні було розраховане лише на 50 ліжкомісць, у 1901 р. тут утримувалося понад 130 осіб [26, с. 408]. Звісно, подібні умови значною мірою не сприяли ефективності лікування, нерідко спричиняли прогресування хвороби. Більше того, деякі заможні родини відправляли своїх родичів до Львівської окружної психіатричної лікарні [16, арк. 3].

Ураховуючи ситуацію, виконавчий комітет Буковинського сейму у 1896 р. офіційно визнав, що питання лікування людей із психічними розладами може бути позитивно вирішено лише в тому випадку, коли створять окремий медичний заклад для психічно хворих. Більше того, сусідство з такими хворими створювало дискомфорт, а нерідко й небезпеку для звичайних пацієнтів і, звісно, гальмувало їх одужання. У 1897 р. Крайове управління Буковини ухвалило рішення про будівництво психіатричної лікарні в Чернівцях. Проект будівництва розробив професор Державної промислової школи Еріх Кольбенгайєр, фах якого відповідав вимогам структури психіатричних лікарень Європи. У квітня 1899 р. проект будівництва затвердило Крайове управління Буковини [22, с. 227]. Під будівництво виділено 15 га землі за межами міста. Будівництво фінансувалося з фонду імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа й добровільних внесків городян. У вересні 1900 р. закладено наріжний камінь будови [8]. Офіційне її відкриття відбулося 1 травня 1902 р. Перший головний лікар - доктор Костянтин Цуркан [27, с. 6]. Лікувальний заклад відповідав усім вимогам того часу й був розрахований на 143 ліжкомісця. Комплекс складався із шести повноцінних лікувальних і реабілітаційних корпусів, з'єднаних підземними переходами. Розміщення хворих було диференційованим, а саме: відділення для попереднього обстеження (діагностичне) - 25 ліжок, відділення для лікування й постійного догляду за спокійними хворими - 30 ліжок, закритий корпус - відділення для неспокійних пацієнтів (небезпечні для оточуючих) - 45 ліжок. Прийом хворих на лікування почав здійснюватися лише після виділення коштів із фонду імператора Франца Йосифа, що, імовірно, стосувалося, насамперед, незаможних верств населення. У більшості лікування було платним, про що свідчить листування з Міністерством охорони здоров'я Австрії щодо стягнення коштів із поміщика через суд за його перебування працівника в лікарні [17, арк. 15].

Відповідно до статуту лікарні, для отримання більш достовірних відомостей про перебіг хвороби, покращення лікування й нагляд за хворими медики були зобов'язані мешкати на території лікарні [18, арк. 15-24]. Зазначена вимога зумовила будівництво на території лікарні двох двоповерхових будинки, призначених для житла родин лікарів і медперсоналу. При лікарні функціонували аптека, лабораторія, рентген-кабінет, прозекторська, власна електростанція, водопровідна вежа, овочесховище, кухня, клуб, бібліотека. Ділянка, на якій розміщувалася лікарня та прилегла до неї територія, була перетворена у своєрідну зелену оазу з фруктовим садом, декоративними деревами, клумбами, ставком. Звісно, це давало можливість хворим ефективно лікуватися й відпочивати, що сприяло покращенню психічного стану здоров'я.

Щороку в лікарні перебувало понад 600 осіб [29, с. 8]. У 1912 р. уведено в експлуатацію нові приміщення для лікарні на 240 ліжкомісць. Цього ж року головним лікарем призначено Леона Кобилянською [24, с. 41]. Зі збільшенням у 1913 р. психічно хворих до 800 осіб, крайовою радою прийнятю рішення щодо придбання земельної ділянки (аграрної колонії) під будівництво нового закладу. Однак початок Першої світової війни перекреслив заплановане, адже різко скоротилося виділення коштів на утримання хворих, що призвело до зменшення їх кількості майже наполовину [15, арк. 11].

У грудні 1888 р. у Чернівцях відкрито будинок для людей похилого віку - заклад для немічних [15, арк. 37-39], який призначався для перебування й лікування непрацездатних осіб похилого віку. Під час будівництва установи вагому роль відіграли ощадна каса Буковини, очолювана Вільгельмом фон Альтом, яка пожертвувала 122 тис. флоринів, і Чернівецький магістрат, який безкоштовно надав земельну ділянку під будівництво [15, арк. 37-39]. Автор споруди - уже згадуваний Йозеф Ляйцнер. Цікаво, що заклад мав відповідну емблему, яка вказувала на її гуманітарне призначення [26, с. 401].

На відкритті установи виступив бургомістр Антон Кохановський, котрий побажав пацієнтам будинку для пристарілих «...знайти тут новий дім, почуватися в ньому захищеними та підтримувати один одного» [3].

Питання надання допомоги жінкам під час пологів постало ще на початку ХІХ ст., коли в 1809 р. при міському шпиталі почало діяти пологове відділення, де надавали практичну допомогу акушерки, проте більшість жінок продовжували народжувати вдома або ж зверталися за допомогою до баби-повитухи. Своєрідний народний інститут родопомочі в особі повитухи продовжував існувати тривалий час, унаслідок чого звичайна повитуха уособлювала собою альтернативну сільську медицину. Поступово допомога «ненавчених» повитух починає відходити в минуле, їй на зміну приходить кваліфікована медична допомога.

Так, за постановою Буковинського сейму, у 1866 р. на основі пологового відділення лікарні в 1866 р. відкрито Крайовий пологовий будинок на 15 ліжкомісць [28, c. 145], який після об'єднання зі школою акушерок одержав назву крайового інституту.

Напередодні в грудні 1865 р. Буковинський сейм затвердив «Статут Крайового пологового будинку герцогства Буковини», який доповнено 20 жовтня 1881 р. [19, арк. 102-105]. Статут призначено для внутрішнього користування. Він складався з 15 параграфів. В одному з них зазначалося, що «...основні правила, згідно з якими відбувається прийом і виписка вагітних і породіль, встановлюється за існуючими для таких установ приписами виконавчим комітетом Буковинського сейму спільно з урядом». Медичний і обслуговуючий персонал пологового будинку складався з професора-акушера, який одночасно виконував функції ординатора, старшої акушерка, санітарки й помічника. За потреби, виконавчий комітет сейму додатково призначив асистента [19, арк. 102].

У 1909 р. головним лікарем пологового будинку призначено доктора Октавіана Георгіяна, який дбав про розширення лікарні [15, арк. 20]. У 1912 р. під пологовий будинок і гінекологічну клініку передано приміщення Крайової сільськогосподарської школи на 40 ліжкомісць, у 1915 р. - їх кількість збільшилась удвічі [20, арк. 1-32]. Проте досить високою була плата за перебування у пологовому будинку.

Напередодні Першої світової війни пологи приймали й у повітових лікарнях. Більшість міських і сільських жінок продовжували народжувати вдома. Недотримання необхідних медичних правил нерідко приводило до дитячої смертності. Так, за звітом крайового лікаря Василя Ключенка, за 1904-1906 рр. на Буковині померло приблизно 10 тис. дітей у віці до п'ять років, що складало 50 % від загальної кількості померлих [5, с. 16]. Високий відсоток смертності серед дітей пояснювався тим, що частина дітей і дорослих, не проходили медичного обстеження з метою більш раннього виявлення хвороби.

Отже, украй необхідним стало відкриття лікарні для хворих дітей. Серед керівництва Буковини й Чернівців вирішено провести анкетування з цього приводу. У березні 1908 р. підписано угоду, згідно з якою магістрату взяв на себе будівництво й обладнання дитячої лікарні, яка б відповідала сучасним на ті часи вимогам, і виділив із міської казни 300 тис. крон. Великий землевласник д-р Герман фон Фішер передав на будівництво дитячої лікарні 500 тис. крон, чим прагнув увічнити пам'ять померлих батьків. Більше того, він висловив бажання «. на вічні часи найменувати заклад «Дитячий шпиталь Мозеса і Ханни Сари Фішер» [23].

У червні 1908 року наріжний камінь першого в краї дитячого лікувального закладу власноруч замурував бургомістр Чернівців Фелікс фон Фюрт [21, арк. 4]. Його будівництво приурочували до двох знаменних подій: 500-річчя першої писемної згадки про Чернівці й 60-річчя від дня народження цісаря Франца Йосифа І.

25 травня 1910 р. відбулось урочисте відкриття першої на Буковині дитячої лікарні на 80 ліжкомісць. Будівлю побудовані в готичному стилі, а інтер'єр влаштовано зі смаком і приємною гармонією кольорів, що мало на меті справити особливе художнє враження й сприяти швидкому одужанню дітей. Новітнє на той час устаткування привезено з Відня. Головним лікарем призначено Ісидора Бодя [4, с. 31]. Хворих дітей із багатих родин приймали до лікарні за оплату, залежно від класу палати, бідних - безкоштовно. Господарством керував директорат, який складався з п'яти осіб. Молодший медперсонал працював переважно на громадських засадах [29, с. 9].

На початку ХХ ст. на Буковині відкрито й дві повітові лікарні в Сторожинці та Вижниці.

Висновки й перспективи подальших досліджень. Отже, Буковині належить одна із найдавніших і найвдаліших організованих систем медичних закладів країни. Більшість лікарень краю були збудовані й розпочали діяльність у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. Вони відзначалися добротними будівлями, де й сьогодні діють медичні заклади, медичним обладнанням, що відповідало вимогам і досягненням науки того часу, кваліфікованим медичним персоналом. Їх відкриття мало, безумовно, велике значення, як для крайової столиці так і для Буковини. Небайдужість громади до питань охорони здоров'я й підтримка крайової влади в налагодженні системи медичної допомоги свідчили, передусім, про піднесення соціальної свідомості населення краю.

Джерела та література

медичний допомога населення буковина

1. Czemowitzer Zeitung. - 1871. - 15 лют. - С. 5.

2. Czemowitzer Zeitung. - 1886. - 28 верес. - № 222. - С. 3.

3. Czemowitzer Zeitung. - 1888. - 4 груд. - № 279. - С. 3.

4. Drago§ Olaru Isidor Bodea (1866-1938) // Glasul Bucovinei. - 1997. - An. 4, № 15. - S. 25-37.

5. Kluczenko Basil Sanitats-Bericht der Bukowina fur das jahr 1890. - Czernowitz, 1891. - S. 16.

6. Sammlungder Landes-Gesetze furdas Herzogtum Bukowina. - Czernowitz, 1876. - Band V. - S. 52.

7. Wolan B. Zur Geschichte und Entwickelung des offentlicher allgemeinen Krankenhauses in Czernowitz / B. Wolan. - Czernowitz: Eckhardt, 1879. - 21 s.

8. Буковина. - 1902. - 12 січ. - С. 3.

9. Державний архів Чернівецької області (далі - Держархів Чернівецької області), ф. 3, оп. 2, спр. 10580.

10. Держархів Чернівецької області, ф. 3, оп.1, спр. 4985.

11. Держархів Чернівецької області, ф. 3, оп. 1, спр. 4372.

12. Держархів Чернівецької області, ф. 3, оп. 2, спр. 21558.

13. Держархів Чернівецької області, ф. 864, оп. 1, спр. 32.

14. Держархів Чернівецької області, ф. 3, оп. 1, спр. 7601.

15. Держархів Чернівецької області, ф. 286, оп. 2, спр. 20.

16. Держархів Чернівецької області., ф. 3, оп. 2, спр. 6273.

17. Держархів Чернівецької області, ф. 4, оп. 1, спр. 1632.

18. Держархів Чернівецької області, ф. 2, оп. 1, спр. 295.

19. Держархів Чернівецької області, ф. 3, оп. 2, спр. 15814.

20. Держархів Чернівецької області, ф. 2, оп. 1, спр. 887.

21. Держархів Чернівецької області, ф. 39, оп. 1, спр. 4448.

22. Дищук І.П. Чернівецькій обласній психіатричній лікарні 110 років / І.П. Дищук, І.Д. Шкробанець, А.П. Левицька, Ю.Ф. Азов // Буковинський медичний вісник. - Т. 16, № 2. - 2012. - С. 227-234.

23. Історична довідка: [про Чернівецьку міську дитячу лікарню по вул. Буковинській] // Молодий буковинець. - 2007. - 5 лип. (№ 72). - вставка «Місто». - С. 2.

24. Кобилянський С.Д. Історія медицини Буковини. Цифри і факти / С.Д. Кобилянський, В.П. Пішак, Б.Я. Дробніс. - Чернівці: Медакадемія, 1999. - 249 с.

25. Масіян Н. «Бюргерський шпиталь на Зібенбюргерштрассе» / Н. Масіян // Добба. - 2006. - 28 верес. № 39. - С. 12.

26. Никирса М.Д. Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ / М.Д. Никирса. - Чернівці: Золоті литаври, 2008. - 450 с.

27. Сагалаєв С.П. Сторінки історії психіатричної допомоги на Буковині 1902-2002 роки / С.П. Сагалаєв, Г.П. Касько. - Чернівці: «Місто», 2002. - 46 с.

28. Чернівці: Історія і сучасність (Ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто): [кол. моногр.] / В.М. Ботушанський, С.В. Біленкова, О.В. Добржанський та ін.; за заг. ред. В.М. Ботушанського. - Чернівці: Зелена Буковина, 2009. - 586 с.

29. Шкробанець І.Д. Чернівецька обласна клінічна лікарня. 125 років на варті здоров'я людей / І.Д. Шкробанець, В.І. Ушаков, А.К. Лісовий, О.В. Руснак. - Чернівці, 2011. - 136 с.

Размещено на Allbest.ru