Спроби створення полкових музеїв в Україні на початку XX століття

Размещено на http://allbest.ru

УДК 069:355/359

Спроби створення полкових музеїв в Україні на початку XX століття

Машталір В.В.

2015

Вступ

Поруч із іншими особливостями сьогодення в українському суспільстві зазначається пробудження великого інтересу до свого минулого: відвідуються національні музеї, вивчаються центральні архіви, вшановуються видатні особистості, досліджуються духовні та матеріальні пам'ятки української історії та культури.

Усвідомлення важливості знання історичного минулого захватує в повній мірі і військове середовище. Дане стосується в першу чергу військово-історичних музеїв або музеїв військових частин, що утворювалися на території України під час існування Російської імперії.

Періоди створення та характеристика фондів одинадцяти полкових музеїв Російської імперії знайшла певне висвітлення в першому випуску журналу Московського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства [1]. Однак, узагальненої комплексної наукової праці щодо створення полкових музеїв в Україні на початку XX ст. українська історіографія наразі не має.

Метою даної статті є аналіз створення полкових музеїв Російської імперії з деталізацією функціонування музеїв військових частин в України на початку XX ст.

Виклад основного матеріалу

У військових частинах Російські імперії українці, переважно, служили на батьківщині - у військах Київського й Одеського військових округів. Зазвичай частини налічували від 60 до 90 % українців на посадах рядового складу. Військові частини Одеського військового округа:

VII армійський корпус (штаб - Сімферополь):

13а піхотна дивізія (49-й Брестський, 50-й Білостоцький у Севастополі, 51-й Литовський у Сімферополі та 52-й Віленський у Феодосії полки);

34-а піхотна дивізія (133-й Сімферопольський та 134-й Феодосійський полки в Катеринославі, 135-й Керч-Єнікольський полк у Павлограді, 136-й Таганрозький полк у Ростові-на-Дону полки);

13а артилерійська бригада (Севастополь); 34-а артилерійська бригада (Олександрія); 7-й мортирний артилерійський дивізіон (Катеринослав).

VIII армійський корпус (Одеса):

14а піхотна дивізія (на той час розташовувалася у Бессарабії та складалася переважно з молдаван);

15а піхотна дивізія (57-й Модлинський у Херсоні, 58-й Празький у Миколаєві, 59-й Люблінський та 60-й Замосцький в Одесі полки);

4а стрілецька бригада (13-й, 14-й, 15-й, 16-й стрілецькі полки в Одесі¹;

8а кавалерійська дивізія (8-й драгунський Астраханський у Тирасполі,

8й уланський Вознесенський у Бєльцях, 8-й гусарський Лубенський у Кишиневі полки) (більшу частину складу дивізії становили молдавани, меншу - українці);

14-а артилерійська бригада (Кишинів); 15-а артилерійська бригада (Одеса); 4-а стрілецький артилерійський дивізіон (Одеса); 8-й кінно-артилерійський дивізіон (Кишинів); 8-й мортирний артилерійський дивізіон (Тирасполь). військовий полковий музей україна

Військові частини Київського військового округа:

IX армійський корпус (Київ):

5а піхотна дивізія (17-й Архангелогородський, 19-й Костромський та 20-й Галицький полки у Житомирі, 18-й Вологодський у Новограді- Волинському);

42-а піхотна дивізія (165-й Луцький, 166-й Рівненський, 168-й Миргородський полки у Києві та 167-й Острозький у Черкасах);

9а кавалерійська дивізія (9-й драгунський Казанський полк у Житомирі,

9й уланський Бузький полк у Білій Церкві, 9-й гусарський Київський полк у Василькові);

5-а артилерійська бригада (Житомир); 42-а артилерійська бригада (Бердичів); 9-й кінно-артилерійський дивізіон (Житомир); 9-й мортирний артилерійський дивізіон (Біла Церква).

'Різниця між піхотними та стрілецькими полками полягала в тому, що перші були 4-батальйонного складу, а другі - 2-батальйонного, тобто вдвічі меншими.

X армійський корпус (Харків):

9а піхотна дивізія (33-й Єлецький та 34-й Севський полки у Полтаві, 35-й Брянський та 36-й Орловський у Кременчуці);

31а піхотна дивізія (121-й Пензенський, 122-й Тамбовський, 123-й Козловський, 124-й Воронізький полки у Харкові);

10а кавалерійська дивізія (10-й драгунський Новгородський полк у Сумах, 10-й уланський Одеський полк в Охтирці, 10-й гусарський Інгерманландський полк у Чугуєві);

9-а артилерійська бригада (Полтава); 31-а артилерійська бригада (Білгород); 10-й мортирний артилерійський дивізіон (Білгород).

XI армійський корпус (Рівне):

11а піхотна дивізія (41-й Селенгінський у Дубно, 42-й Якутський у Крем'янці, 43-й Охотський і 44-й Камчатський у Луцьку полки);

32а піхотна дивізія (125-й Курський та 127-й Путивльський у Рівному, 126-й Рильський в Острозі, 128-й Старооскольський в Ізяславі полки);

11-а кавалерійська дивізія (11-й драгунський Ризький полк у Кремінці, 11-й уланський Чугуївський полк у Дубно, 11-й гусарський Ізюмський полк у Луцьку);

11а артилерійська бригада (Дубно); 32-а артилерійська бригада (Рівне); 11-й кінно-артилерійський дивізіон (Дубно); 11-й мортирний артилерійський дивізіон (Біла Церква).

XII армійський корпус (Вінниця):

12а піхотна дивізія (45-й Азовський у Старокостянтинові, 46-й Дніпровський у Проскурові, 47-й Український у Кам'янці-Подільському та 48-й Одеський у Могилеві-Подільському полки);

19-а піхотна дивізія (73-й Кримський у Вінниці, 74-й Ставропольський в Умані, 75-й Севастопольський у Гайсині та 76-й Кубанський у Тульчині полки);

3-я стрілецька бригада (9-й, 10-й, 11-й, 12-й стрілецькі полки у Жмеринці; піхотні - 4-батальйонного складу, стрілецькі - 2-батальйонно- го, тобто менші вдвічі);

12-а кавалерійська дивізія (12-й драгунський Стродубівський полк у Волочиську, 12-й уланський Білгородський полк у Проскурові, 12-й гусарський Охтирський полк у Межибужжі);

12-а артилерійська бригада (Проскурів); 19-а артилерійська бригада (Вінниця); 3-й стрілецький артилерійський дивізіон (Літин); 12-й мортирний артилерійський дивізіон (Вінниця).

ХХІ армійський корпус (Київ):

33я піхотна дивізія (129-й Бессарабський, 130-й Херсонський, 131-й Тираспольський, 132-й Бендерський полки у Києві);

44-а піхотна дивізія (173-й Кам'янецький та 174-й Роменський полки у Курську, 174-й Батуринський полк у Глухові, 176-й Переволочненський полк у Чернігові; дивізія була наполовину українською, наполовину російською);

33-а артилерійська бригада (Київ); 44-а артилерійська бригада (Ніжин);

21-й мортирний артилерійський дивізіон (Курськ).

Серед військ Варшавського військового округу українці становили значний відсоток у таких дивізіях і полках:

3я Гвардійська дивізія (Лейб-гвардії Литовський, Лейб-гвардії Кексгольмський, Лейб-гвардії Санкт-Петербурзький та Лейб-гвардії Волинський полки у Варшаві);

4а піхотна дивізія (13-й Білозерський та 14-й Олонецький полки у Ломжі; 15-й Шліссельбурзький та 16-й Ладозький полки у с. Замброво під Ломжею);

8-а піхотна дивізія (29-й Чернігівський, 30-й Полтавський, 31-й Олексіївський, 32-й Кременчуцький полки у Варшаві та її передмістях);

17-а піхотна дивізія (65-й Московський у Холмі, 66-й Бутирський у Замості, 67-й Тарутинський у Ковелі та 68-й лейб-піхотний Бородинський у Володимирі-Волинському полки);

7-а кавалерійська дивізія (7-й драгунський Кінбурнський у Ковелі, 7-й уланський Ольвіопольський у Грубешеві, 7-й гусарський Білоруський у Володимирі-Волинському полки) (за національним складом дивізія була російсько-українсько-білоруською).

Початок формування військово-історичних закладів на території України характеризується, в першу чергу, створенням полкових музеїв або музеїв військових частин, що утворювалися на території України під час існування Російської імперії.

Московський відділ Імператорського Російського воєнно-історичного товариства опублікував у 1912 р. перший випуск «Обозрения предметов военной старини. Отдел І. Музей войсковых частей», підготовлений членом товариства Н. Марксом. Він запропонував цікавий з точки зору принципів класифікації матеріалів фондових зібрань воєнних музеїв їх поділ на одинадцять відділів, за якими здійснив опис пам'яток: «І. Прапори, штандарти, регалії, трофеї та інші реліквії, Височайші грамоти, рескрипти та резолюції. II. Височайші подарунки, ювілейні й інші підношення полку. III. Ордена та відзнаки, медалі, печатки, монети. IV.

Предмети озброєння, спорядження й обмундирування. V. Предмети воєнно-похідних спогадів. VI. Предмети побутового та історичного характеру. VII. Різного роду зображення, гравюри, рисунки, фотографії, альбоми і т. д. VIII. Бібліотечний. IX. Архівний. X. Церковний. XI. Спортивний» [2, с. 167; 3, с. 9].

Полкові музеї дійсно володіли раритетними матеріалами. Відомо, що на території України мали військово-історичні музеї декілька полків [1, с. 6].

1-й гусарський Сумський полк короля Датського Фредерика VIII був сформований у 1651 р. як слобідський Сумський полк. Полковий музей сформований у 1906 р. Завідувачем музею в цьому ж році було призначено підполковника А.Ф. Рахманінова. Музей зберігав копію фамільного портрета свого першого командира - полковника Г. Кондратьєва, його пернач, шаблю, пістоль, дві порохівниці, сумку, три оригінальні грамоти царів Іоанна і Петра Олексійовичів нащадкам полковника. В першому відділі, який отримав назву «Заповідний» налічувалися: 3 георгіївських штандарта імператорів Олександра I (1814) та Миколи I; 4 грамоти Миколи I (1826) та грамота Олександра II за хоробрість під час Турецької війни (1877-1878).; 22 георгіївські срібряні труби (1812).

9-й гусарський Київський полк створений у 1866 р. Музей полку заснований у 1910 р. Він володів такими реліквіями, як портрет XVII ст. свого першого командира І. Новицького, гармати з написами того ж часу, грамоти приведення полку на присягу царям Іоанну і Петру Олексійовичам 1682 року, портрети та батальні картини, історичні документи, починаючи з XVII ст., полкове церковне блюдо 1169 р.

У музеї зберігалися полкова гармата, знайдена нащадками першого командира полку - полковника Війська Запорозького І. Новицького й доставлена у військову частину полковником С. Бондаревим. На гарматі напис: «Лил Иосиф Тимофеевич за старанием его пана Ельяша Новицкого, полковника войська Запорозького. Отлита в Глухове в гор. Снятине 1692» [2, с. 167-177; 3].

Музей 4-го уланського Харківського полку, який був заснований у 1911 р., зберігав портрет ротмістра Ф. Лисенка, який захопив у полон керманича антиросійського польського повстання Т. Костюшка, уланські шапки 1813 і 1849 р., грамоту 1763 р. і полковничий універсал 1690 р. Трофеї полку складали 24 срібні труби, полкова ікона св. Покрови, пожалувана в 1869 р. імператрицею Марією Федорівною. Образ супроводжував полк під час російсько-турецької війни 1877-1878 років. Збереглися також церковні посуд і образи, які належали чугуївським козакам [3].

Інгерманландський 10-й гусарський Його Королівської Високості Великого Герцога Саксен-Веймарського полк існував у 1704-1918 роках [4, арк. 4]. Музей полку (розміщений у м. Чугуїв) відкритий у 1908 р., хоча його зародження розпочалося ще в 1904 р. В 1911 р. музей володіє штандар- том із вензелем Петра І та 5 штандартами 1707 р. Іркутського драгунського полку [5, арк. 1].

Висновки

Таким чином, музеї, присвячені історії військових частин (т.зв. полкові музеї) виникли в Російській державі на початку XX ст. Вони існували на громадських засадах, завдяки приватній ініціативі військових. Російське воєнно-історичне товариство, поставивши собі за мету збереження воєнно- історичних пам'яток (рухомих і нерухомих), збирало відомості про реліквії військової старовини, розміщені в полкових музеях, і друкувало відомості про них на сторінках своїх видань.

Слід підкреслити, що означена діяльність полкових музеїв була професійною на всіх етапах їх функціонування. Зародження на початку XX ст. музеїв військових частин Російської імперії, що дислокувалися на території України або мали українське коріння, стало головним центром популяризації воєнної історії. Детальне вивчення всіх аспектів діяльності музеїв військових частин є важливим внеском у дослідження теорії та практики розвитку військової музейної справи.

Надійшло до редакції: 24.04.2015 р

Джерела та література

1. Обозрение предметов военной старины. Отделение I. Музей войсковых частей. - Вып. I. - М., 1912. - 78 с.

2. Федорова Л.Д. З історії пам'яткоохоронної та музейної справи у Наддніпрянській Україні. 1870-1910-і рр. - К. : Інститут історії України НАН України, 2013. - 373 с.

3. Габаев Г. Обозрение предметов военной старины. Отдел І. Музей войсковых частей. Выпуск І. Издание Московского отдела Императорского Русского военно-исторического общества, под редакцией действительного члена общества Н.А.Маркса. Москва 1912 г. // Записки разряда военной археологии и археографии Императорского Русского военно-исторического общества / Под ред. Н.И. Веселовского. Т 2. - СПб., 1913.

4. Центральний державний історичний архів України у м. Києві, ф. 1196, оп. 1, спр. 20.

5. Центральний державний історичний архів України у м. Києві, ф. 1196, оп. 1, спр. 61.

Анотація

УДК 069:355/359

Спроби створення полкових музеїв в Україні на початку XX століття. Машталір В.В.

У статті висвітлено діяльність військово-історичних музеїв, створених у гусарських (уланських) полках Російської імперії на початку XX ст., що дислокувалися на території України або мали українське коріння.

Ключові, слова: полковий музей, музей військової частини, гусарський полк.

Аннотация

Попытки создания полковых музеев в Украине в начале XX века. Машталир В.В.

В статье отражена деятельность военно-исторических музеев, созданных в гусарских (уланских) полках Русской империи в начале XX в., которые дислоцировались на территории Украины или имели украинские корни.

Ключевые слова: полковой музей, музей военной части, гусарский полк.

Annotation

Attempts of creation of regimental museums in Ukraine at the beginning the XX century. Mashtalir V. V.

Activity of the military historical museums created in the hussar's (uhlan's) regiments of the Russian empire at the beginning the XX century is reflected in the article, which was deployed on territory of Ukraine or had the Ukrainian roots.

Key words: regimental museum, museum of military part, hussar regiment.

Размещено на Allbest.ru