З нововиявлених документів Івана Мазепи та міста Батурина

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

З нововиявлених документів Івана Мазепи та міста Батурина

Юрій Мицик

Анотація

Дана стаття представляє собою публікацію дуже важливих джерел доби гетьмана Івана Мазепи. В ній подано 7 документів: 4 універсали самого Івана Мазепи і три купчих 1692-1694рр., які стосуються Батурина. Універсали Мазепи засвідчують його прагнення розширити кордони Гетьманщини, зокрема відновити Корсунський полк, в них згадуються важливі діячі УПЦ і Ніжинського полку. Три інші являють собою виписи з батуринських ратушних книг, котрі не дійшли до нашого часу. Їхня цінність не тільки в цьому, оскільки вони проливають світло на міську топоніміку, склад мешканців Батурина, зокрема міської верхівки, гетьманських слуг.

універсал мазепа гетьманщина

1. Універсали та листи гетьмана Мазепи і документи батуринських ратушних книги кінця ХVІІ ст.

У зібранні Інституту рукописів (далі - ІР) Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі - НБУ) зберігаються матеріали незавершеної копійної книги («книги-архіву») документів Видубицького монастиря у Києві НБУ.-ІР- Ф. 160.-№ 244., яка нині готується нами до друку. Її копіїстами виступали переважно ієромонахи Іларіон і Гавриїл. На сторінках цієї книги вміщено чимало копій документів ХVІ-ХVШ ст. Зазначимо, що документація полкових і сотенних козацьких канцелярій Правобережної Гетьманщини зазнала особливо сильних втрат ще в часи сумнозвісної Руїни, та й подальші часи аж ніяк не сприяли її збереженню. Копійна ж книга дозволяє трохи ліквідувати цю прогалину. Серед її документів знаходимо й універсали, й листи гетьманів України, які досі не були видані і не були уведені до наукового обігу. Це стосується й двох універсалів Мазепи Свято-Михайлівському Видубицькому монастиреві у Києві і двох його листів до ігумена Видубицького монастиря ієромонаха Варлаама Страховського. Ці документи проливають світло на історію Корсунського полку, особливо початку ХVШ ст. Виявляється, в часи Мазепи продовжувалося життя на цих теренах, незважаючи на роки Руїни, видно, що гетьман Мазепа розглядав Корсунський полк як невід'ємну частину Гетьманщини.

Варто відзначити, що в одному з універсалів Мазепи згадуються брати Стефан і Андрій Кобилецькі (Кобилянські). Як видно з інших документів копійної книги, один з братів (Стефан) брав участь у венеціансько-османській війні 1645-1669 рр., яка точилась на о. Крит. Є дані про його тяжкі поранення, кількарічний турецький полон (був гребцем-невільником на галерах). Досі було трохи відомо про Григорія Кобилецького, ніжинського сотника у 1649 р., ніжинського наказного полковника у 1655-1656, 1658 рр. і Семена Кобилинського, київського хорунжого у 1670 або 1682 рр. Стефан, очевидно, доводився їм ріднею. Неясно тільки, коли він воював на боці Венеції і коли опинився на турецьких галерах, бо ця війна тривала з 1645 по 1669 рр. До 1703 р. він вже не жив (померли на той час його дружина і син), і він заповідав на даний королем Речі Посполитої (панував у 1669-1673 рр.) Михайлом Вишневецьким х. Дацьки своєму рідному брату Андрію, який раніше проживав у Олишівці, мріяв про чернецтво і врешті постригся в ченці у Видубицькому монастирі під іменем Антоній, а через якийсь час, відчуваючи наближення смерті, заповідав цей хутір монастиреві. Цікава історія і черниці Вознесенського Києво-Печерського жіночого монастиря Феодосії Мартишенко-Хмельницької, яка разом із синами Стефаном і Михайлом за участю ігумені Марії-Магдалини Мазепи (матері гетьмана) до квітня 1710 р. продала свій х. Педани Видубицькому монастиреві. Цікаво, що Феодосія була удовою по Кіндрату Мартишенку, прозваного Хмельницьким. Це не міг бути нащадок Богдана Хмельницького, але, можливо, був його родичем чи нащадком його двоюрідного брата Захара. Можна довідатися з наведених нижче документів і про представників духовенства, в першу чергу про ігумена Видубицького монастиря Варлаама Страховського, завдяки енергійній діяльності якого значно збільшилися монастирські володіння на Корсунщині.

Далі переходимо до іншого сюжету. Існує ще одна копійна книга того періоду, цього разу Свято-Преображенського Мгарського монастиря під Лубнами Центральний державний історичний архів України у Києві (далі - ЦДІАУК).-Ф. 137.-Оп.1.-№ 127)., яка теж планується нами до видання. У ній знаходимо багато матеріалів стосовно Сіверщини, серед яких є й документи, котрі безпосередньо стосуються Батурина. Це - виписи з батуринських ратушних книг 1692-1696 рр. Ратуша означає будинок, в якому розміщувалися органи місцевого самоуправління у Речі Посполитій та ряді інших європейських країн. Були ратуші і в Україні, однак їхня документація, насамперед ратушні книги (до ХУІІІ ст.) на Сіверській Україні (Батурин, Борзна, Новгород-Сіверський, Ніжин, Чернігів тощо), майже не збереглися. Дещо, однак, можна відновити, оскільки документи (переважно купчі) часом копіювалися, а виписи - копії віддавалися «потребуючій стороні». Так, нам удалося виявити у складі копійної книги Свято-Преображенського Максаківського монастиря і опублікувати на сторінках «СЛ» документ з батуринських міських книг 1722 р., де йшлося про вдову полковника Чечеля - Олену та її синів НБУ. - ІР. - Ф. VIII. - № 255 М./ 154.- Арк. 116 зв.- 117 зв. Опубліковано: Мицик Ю.З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVП-ХVШ ст. (ч. 2)//СЛ.-2014.-№ 4.-С.124-125.. У складі копійної книги Мгарського монастиря виявлено ще три документи - виписи з батуринських ратушних книг 1692-1696 рр. Виявляється, що монастир в особі ігумена Іпатія Горбачевського придбав у 1692 р. в Батурині у Грицька Іванченка двір з будинком. Цей двір знаходився у передмісті Батурина за брамою «Митченскою» (вона так називалася від села Митченки, яке неподалік гетьманської столиці) між дворами батуринців. У 1695 р. монастир через свого представника (ієродиякон Неофит Семенович) купив і сусідній двір з хатою у Матвія, зятя Надіонового, а наступного року там же придбав «пляц», тобто вільне місце. Названі суми грошей, за які продали нерухомість, імена й прізвища свідків куплі-продажу, причому бачимо серед них Якова Велігорського, слугу гетьмана Івана Мазепи, імена й прізвища тодішньої міської верхівки Батурина.

Слід зауважити, що писар, очевидно, припустився описки. Насправді Нестеренко був батуринським сотником, Гордій Хрисанфович - городовим отаманом, Филипович або Филонович - війтом. Згадується і звичайна міська печатка, якою скріплювалися документи, крім підписів зацікавлених персон. Це всього лише три коротких документи, однак вони проливають важливе світло на життя Батурина всього за 10-15 років перед катастрофою 1708 року.

При публікації використовувалися правила передачі тексту, розроблені Я. І. Дзирою Кривошея В.В. Українська козацька старшина.-К., 2005.-Ч.1.-С. 87., однак титла не розкриваємо, оскільки вони стосуються загальновідомих слів, наприклад: Бг - Бог, Дх - Дух, Хт- Христос, мнст-монастир, п.-пан, мл.-милість тощо. Слова, які не вдалося прочитати, позначені знаком Літопис Самовидця.-К., 1971.-С. 39-41.; місця, написані особисто авторами документів, підкреслено. Деякі назви установ скорочені: Центральний державний історичний архів України у Києві - ЦДІАУК, Національна бібліотека України ім. В. В. Вернадського у Києві - НБУ, Інститут рукописів - ІР.

2. 1706 червня 4 (травня 24). - Батурин. - Стверджувальний універсал гетьмана Івана Мазепи Свято-Михайлівському Видубицькому монастирю на купчі від Василя Бабича та черниці Феодосії Хмельницької

«Пресвітлійшого и державнійшого великого гсдря его црского величества Войск Запорожских гетман, славного чина стого апстла Андрея и Білого орла кавалер Иоан Мазепа.

Всій старшині и черни Войска его црского пресвітлого величества Запорожского и всякой кондиції, стану и годности людем по обоїх сторонах реки Днепра зостаючим и под рейгиментом нашим и кожному комуколвек о том тепер и в потомние часи відати будет належало сим універсалом нашим ознаймуем, иж будучи от превелебного в Бгу гспдина отца Варлаама Страховского, игумена мнастира Сто Михайловского виду- бицкого киевского, и от всей братиї тамошней виправленним велебний отц Варлаам, духовник того ж мнастира до нас в Батурин презентовал нам купчиї записи на дві пасіки от Василя Бабича, жителя голякувского, и ото инокині Феодосиї Хмелницкой мнастиреви видубицкому данние, и просил нас, абисмо онде для спокойнійшого заживаня и владіния рейментарским нашим ствердили універсалом. Ми прето, гетман и кавалер, принявши тое слушное прошение, казали из канцелярії войсковой сей наш універсал, которим яко (?) тие вишей писанние пасіки для спокійнійшого заживаня, диспонованя и владіния ствержаем так, аби нихто з старших и менших войскових и посполитих людей не сміл и не важился в диспонованю тих пасік монастиреви ви- дубицкому жадним способом найменшой чинити перешкоди, кривд и долегливости, утяженя и спустошеня повагою сего ж універсалу варуем и владзою нашою гетманскою накріпко приказуем.

Дан в Батурині мая 24 року 1706».

(НБУ.-ІР.- Ф. 160.-№ 244.-Арк. 328 зв. - Копія середини ХУШ ст. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «В подлинном таков подписано: «Звиш менованний гетман рукою власною» та «Сподлинным сводил иеродиякон Гавриш»)

3. 1706, вересня 11 (1). - Київ. - 1706, червня 4 (травня 24). - Батурин. - Стверджувальний універсал гетьмана Івана Мазепи Свято-Михайлівському Видубицькому монастирю на с. Дацьки

«Его црского пресвітлого величества Войск Запорозских гетман, славного чина стого апстла Андрея и Білого орла кавалер Иоан Мазепа.

Всім вобец и кожному зособна, а меновите пану полковнику, старшині полковой, сотником, атаманом и всім войскового и посполитого чину старшим и меншим, в том полку знайдуючимся обывателям, и кому би колвек о том відати належит, універсалом нашим ознаймуем, иж превелебний в Бгу гспдин его млость отц Варлаам Страховский, игумен мнастиря Сто Михайловского видубицкого киевского, презентовал нам два універсала славной памяти короля полского Михала, еден на село, прозиваемое Дацки, в полку Корсунском над рекою Сакавицею лежащое, а другий на млин на реці Рось, нижей Корсуня найдуючийся, данние и наданние от того короля Михала пану Кобилецкому за вірние и значние ку ему, королевскому величеству и Речи Посполитой полской заслуги, которий при доконченю жития своего, знаючи, же натуралним правом сукц[е]сия тих добр не на кого іншого, тилко на брата его спадает, отд[а]ет ему тие універсали; брат зась, принявши иноческий чин в монастиру Михайловском виду- бицком киевском, вручил оние вмісто легат[ії] той стой обытели видубицкой и просил он, оц игумен, з брат[иею] о потвержене наше тих універсалов и о надане помянутих добр о(би)тели их. Мы прето, гетман и кавалер, тому их слушному проше[нию] давши у себе місце, а респектуючи на старожитную стую обытель видубицкую, в которой при безкровних офірах до престола Божия, за достоїнство монаршое, за нас, гетмана, и за все православно российское вої(нс)тво молитви приносятся, яко ствержаем тие славной памяти короля Михала універсали, так и добра, помянутие село Дацки в полку Корсунском лежачое, з всіми до его належачими кгрунтами и всякими угодиями (...)* млин на реці Росі, нижей Корсуня знайдуючийся, в вічистую посесию надаем той обытели сто Михайловской видубицкой киевской, позволяючи ему, превелебному в Бгу отцу игумену видубицкому, сукцесорам его и всей о Хті братиї, тим селом владіти и з млина приходячие пожитки, ку общой монастира их ползі употребляти. За чим аби як сам пан полковник корсунский, старшина полковая, сотники, так и нихто згола з старших и менших войскових и посполитих того полку обывателей, ему, превелебному отцу игуменови, перешкоди и перенагабаня в труитых (?) заходах и всяких тамошних вгодиях утиску наносити, пилно и грозно варуем. Войт зась преречоного села Дацков з людми посполитими, должен будет знаючися на своей повинности, в всем быти ему, превелебному отцу игуменови видубицкому, и всей о Хте братиї тамошней, поволним и послушним и в всем подданство волі их задосит чинячи. О тое всей повторе сим нашим універсалом пилно приказуем.

Дан в Киеві септеврия 1 року 1706».

(НБУ.-Ш- Ф. 160.-№ 244.-Арк. 331-331 зв. - Копія середини XVIII ст. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «В подлинном таков подпис: Звиш менованний гетман и кавалер рукою власною» та «С подлинным сводил иеродиякон Гавриїл». Запис перед документом копіїста: «Ведлуг суппліки от Лева за (...)*ой, жеби законники видубицкие кривд в млинах корсунских не чинили»)

4. 1706 вересня 10 (серпня 31). - Києво-Печерський. - Лист гетьмана Івана Мазепи до слуги (?) Василя щодо незаконної побудови млинів на р. Росі, що завдає шкоди монастирському млину

«Пане Василю.

Жалосне нам ускаржался превелебний в Бгу гспдн отц Варлаам Страховский, игумен мнастира видубицкого киевского, прекладаючи, что Юско, житель села Луки, подданый Пустинного киевского Николского мнастира, без фундуша нашого занявши греблю на реці Росі, нижей их мнастирской видубицкой греблі и млин на оной построївши, их же млин, верху будучий, тым подмочил (?), же и колесо в воді плаваючи, згола не может обернутися. Зачим приказуем в. м., абис взявши з собою людей, добре знаючихся на строених (?) млинов, зехал туда и осмотріл, если так есть, як нам вишреченний оц игумен видубицкий доносил и если покажется явная от Юрчиного млина шкода, то млин помененного Юрка роскидати и греблю вели в. м. розкопати. Самого зась его, если нашого не покажет фундуша, забити в колодки, присилал до нас, кгдиж без нашого позволения и фундушов. Пп полковники и панове енералние особи не важится нигде грунтов и гребель вновь строити. Тое и повторе в. м. приказавши, ему ж ласку нашу засилаем.

З Киева Печерского року 1707».

(НБУ.-ІР.- Ф. 160.-№ 244.-Арк.312. - Копія середини XVIII ст. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто печати гетманской» і запис копіїста: «В подлинном підпис таков: «Иоан Мазепа гетман», а нижче - ще запис:«Сподлиного сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Лист гетмана Мазепи до пана Василя за мелницкою справою»)

5. 1706 вересень (?) - Табір під Биковим.-Лист гетьмана Івана Мазепи до Варлаама Страховського, ігумена Свято-Михайлівського Видубицького монастиря, щодо конфлікту через млини на р. Рось

«Превелебний в Бгу отче игумене мнастира видубицкого, мой ласкавий гспдне отче и приятелю.

Якую нам подали супліку Левко Ерофіенко и Юрко Мелусенко з братом своїм, жителі корсунские, прекладаючи жалобу на законников вашой превелебности мнастира, од которих в млинах их на отчистих грунтах построених, чинится обида, поневаж не відать з якой ненависти там греблю их роскопали жес (?) кринку (?) вивернула, тартиці в воду повкидали. Тую ми посилаючи до вашой превелебности, велце желаем, абис ваш превелебность приказал законникам мнастира своего разорения им в млинах не чинити, а если вашой превелебности млином мнастирским од их млинов кривда чинится, теди то теж вашой превелебности правне з ними поступити, а не казати самоволне долегливости наносити. О що вашой превелебности и повторе жадаючи, млитвам богоугодним отдаюся.

З обозу у Бикова августа 31 д. року 1708.

Вашей превелебности зичливий приятел Иоан Мазепа, гетман Войска его црского пресв[етлого] величества Запорож[ского].

(НБУ.-ІР.- Ф. 160.-№244.-Арк.314 зв. - Копія середини XVIII ст. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «С подлиной сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Ведлуг суппліки от Лева за (...)ой, жеби законники видубицкие кривд в млинах корсунских не чинили»)

6. 1692, жовтня 28 (18). - Батурин. - Купча двору в Батурині

«Запис на двор, куплений в Батурині.

Выпис з книг міских ратуша батуринского року тисеча шестсот девятдесят второго, мсця октобр осмогонадцят дня.

Перед нами Дмитром Нестеренком Хрисановичем, атаманом городовим, Лукяном Филиповичем, сотником, Гордіем, войтом, Самуйлом Григориевичом, бурмистром батуринским, ставши очевисто Грицко Иванченко, резник и обивател батуринский, явне, ясне и доброволне без жадного примушения, ані теж з намови людской, толко з власной своей доброй волі, сознал, иж пляц з будинком, на нем стоячим, який ест найдуючийся на передмістю, за брамою Митченскою, в межах дворов з едной стороны Матвія, зятя Надионовского, а з другой - Семена Калачника, добра свої вла[с]ние, никому ні в чом не пенние и в жадной суммі не заведенние, продал за готовую и сполна отліченную суму, то ест за сто и сорок золотих, превелебному в Бгу его мсти гспдну отцу Ипатию Горбачевскому, игумену мнстра Мгарского лубенского, з братиею. Та ж де обители на вічние часи, от которого проданного двора, речен. продавца, отдаляет сам себе, жону, дітей и всіх свої[х] покревних, близких и далеких, жебы в тот проданний двор жадним правом и ніякою близкостю припущени бути не мают и мочи міти не будут, а превелебному отцу игуменові з братиею в посессиї мнстрской тот двор міючи, спокойне оного уживати, дати, продати и як хотячи на пожиток мнстрский оборочати, не узнаючи ні от кого жадной перепони (..)* турбації, уряд того доброволного и устне оповіданного продажного сознаня вислухавши, за потребованем сторони веліли до книг міских ратуша батуринского записат и есть записано, з которих и сей запис при звыклой печати міской и з подписом руки писарской видан.

Леонтий Клищен, писар міский батуринский, рукою».

(ЦДІАУК.-Ф. 137.-Оп.1.-№ 127.-Арк. 132 зв.-133.-Копія XVIII ст. Внизу документа намальовано коло, в середині якого написано: «місто печати міской батуринской»)

7. 1695, січня 9 (1694, грудня 30). - Батурин. - Купча двору в Батурині

«Я, Матвій, Надионов зять, жител батуринский, чиню відомо тим моим добро- волним записом, кому бы о том відати належало, иж продалем з доброй моей волі пляц двора з хатою, стоячою на нем, лежачий на передмістю, за брамою Митченскою, о межу двора Грицкова Резникова, которий куплено до мнстра Мгарского лубен- ского, з другой стороны о межу от улиці за готовую и сполна отличенную сумму, то ест золотих шестдесят, превелебному в Бгу его млсти отцу Ипатию Горбачевскому, игуменови мнстра Мгарского лубенского, з братиею на вічние часы, за который тот мой двор и на нем стоячую хату, отобравши у его млы, пререченного отца игумена, гроши, ціле оного вирекаюся и не повинен буду жадним способом втручатися, так я сам, яко жона моя и потомкове мої и повинние мої, близкие и далекие, леч волно их милостем отцем мгарским той, от мене проданний пляц, як хотіти заживати, дати, продати и на пожиток мнстрский обернути, при которой моей продажи были люде зацние и віри годние: пан Яков Велігорский, слуга ясневелможного его млсти пана гетмана, Грицко Різник, жител батуринский, Андрій Мануйлов, жител пісковский, подданий мнстра Мгарского, на що для ліпшой віри и певности даю его млсти отцу игумену и братиї тот мой доброволний запис з подписом руки того ж запису писара.

Діялося в Батурині року 1694 мця декабрия 30 дня.

Иеродиякон Неофит Семенович, законник мнстра Мгарского лубенского, рукою».

(ЦДІАУК.-Ф. 137.-Оп.1.-№ 127.-Арк. 133-133 зв.- Копія ХУШ ст.)

8. 1696, жовтня 26 (16). - Батурин. - Купча «пляцу» в Батурині

«Року тисяча шестсот девятдесят шостого місця октоврия 16 дня.

Я, Анастасия Семеновая Калачничка, жителка батуринская, из сном Кондратом Семеновичем відомо чиним сим ншим доброволним записом, кому о том відати належало, иж з доброй волі ншой продалисмо пляц наш власний, нікому ні в чом не заведенний и не пенний, в Батурині на передмістю за брамою Митченскою, о межу двора Яцка Ракоїда, лежачий, превелебному его млсти отцу Ипатию Горбачевскому, игуменові мнстра Мгарского лубенского, з братиею за тридцят и сім зол., за которий пляц нш, отобравши гроши, ціле оного вирекаемся и не повинни будем способом жадним в оний втручатися, так мы, яко и по нас будучие потомки и кревние нши, близкие и далекие, леч волно их млстем отцем мгарским тот, от нас проданний пляц, як хотіти на пожиток мнстрский обернути, при якой ншой продажи были люде зацние и віри годние: Гарасим, господар мнстра Мгарского, Харко, Кирило тутешний, Яков Яременко, Назар Калачников, жителі батуринские, на що для ліпшой віри и певности даем его млсти отцу игуменові мгарскому сей нш доброволний запис з подписом руки того ж запису писара.

Діялося в Батурині року и дня вышъменованного.

Иеродиякон Неофит Семенович, законник мнстра Мгарского лубенского, рукою».

(ЦДІАУК.-Ф. 137.-Оп.1.-№ 127.-Арк. 133 зв.-134.- Копія ХУІІІст.)

Размещено на Allbest.ru