Фрагмент саркофага Мутемуї з колекції Музею східних цивілізацій у Золочівському замку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФРАГМЕНТ САРКОФАГА МУТЕМУЇ З КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ СХІДНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ У ЗОЛОЧІВСЬКОМУ ЗАМКУ

М.О. Тарасенко

У статті подано публікацію фрагмента саркофага з колекції Музею східних цивілізацій у Золочівському замку, який є філіалом Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького (ЛНГМ).

Золочівський замок - пам'ятка архітектури XVII ст., до якого входять єдина збережена в Європі фортеця в неоголландському стилі, Великий житловий палац, збудований у стилі пізнього Ренесансу, та Китайський палац - т. зв. “шінуазер”, збудований у кінці XVII - на початку XVIII ст. Разом з Підгорецьким та Олеським замками Золочівський замок утворює т. зв. “оборонне передпліччя Львова XVII ст.”, по якому відкрито туристичний маршрут “Золота підкова Львова”.

Враховуючи “східну” орієнтацію палацу та з огляду на достатню кількість експонатів у музейних фондах Львова, у травні 2004 р. в Китайському палаці було відкрито Музей східних цивілізацій, де налічується понад 500 експонатів, що представляють культуру Стародавнього Сходу, Японії, Китаю, мусульманських країн. Експонати були взяті на експонування із запасників ЛНГМ, Львівського історичного музею та Музею етнографії й художнього промислу.

Експозиція Стародавнього Єгипту налічує близько 20 автентичних артефактів, а також копій і сучасних “єгиптизуючих” стилізацій. Серед оригінальних експонатів вирізняються такі:

1. Фрагменти мумії людини (1 од.).

2. Мумія сокола (1 од.).

3. Намиста з єгипетського фаянсу (3 од.).

4. Ушебті (4 од.).

5. Фрагменти саркофагів (3 од.).

6. Бронзові статуетки Ісіди з дитиною Хором (2 од. - С-І-2396 / ЛГМ, С-І-2397 / ЛГМ)2.

У Золочеві перебуває третя частина колишньої єгипетської колекції князів Любомирських, тоді як інші її частини зберігаються у фондах Львівського історичного музею та Музею історії релігії [Тарасенко 2014, 333-349]. Найвизначніші пам'ятки в зібранні Золочівського замку - це три фрагменти саркофагів (всі вони були придбані князем Анджі Любомирським під час його подорожі до Єгипту в 1887 р. [Тарасенко 2014, 336]), на яких ми зупинимось докладніше.

1) Фрагмент дерев'яної долоні руки без великого пальця. Той факт, що долоня пряма, вказує на те, що це частина жіночого антропоїдного саркофага, але зробити його точне датування по цьому фрагменту неможливо. Номер за каталогом Музею Любомирських 1889 р. - 2068, за колекційним списком Історичного музею (19401948 рр.) - № 3182 / № 36 або № 57 (?).

2) Частина нижньої правої частини кришки жіночого саркофага (бл. 40^20 см), на обох боках якої збереглися фрагменту тексту3. На зовнішньому боці подані чотири стовпці ієрогліфічного напису (можна побачити і невеличку частину п'ятого стовпця, але прочитати знаки майже неможливо), що є частиною жертовної формули.

Текст розміщений у стовпцях білого та жовтого кольорів. У другому стовпці (читається справа наліво) збереглися залишки імені власниці саркофага (на жаль, дуже зруйновані для точної ідентифікації), для Ка якої були призначені жертовні формули, її титул, nb.t рг - “володарка дому”, а також стандартні епітети до імені померлої людини: mir-hrw - “правогласна” та nb (mAh) ntr - “володарка пошани (перед) богом”. На внутрішньому боці текст виписано на білому тлі, більшими ієрогліфами у п'яти рядках, які також є частиною жертовних формул. Судячи зі стилю оформлення, цей саркофаг може бути датований XXVI династією (на думку Дж. Еліаса, він може бути віднесений до періоду 650-575 рр. до н. е.). Написи на пам'ятці мають стати предметом подальшого вивчення та окремої публікації. Номер цього фрагменту за каталогом Музею Любомирських 1889 р. - 2068, за колекційним списком Історичного музею (1940-1948 рр.) - № 3182 / № 36 або № 57 (?) = інв. № ЛІМ.А 37910.

3) Частина бокової стінки т. зв. “жовтого” саркофага [Oleynikova, Halas, Muts 2012, 7; Oleynikova, Hupalo 2012, 72] (мал. 1 (фото за: [Oleynikova, Hupalo 2012, 12]), 1а - прорисовка автора). На думку А. Нівинського, цей саркофаг може бути датований початком XXI династії4. Номер пам'ятника за каталогом Музею Любомирських 1889 р. - 2068 (на самому ж артефакті значиться № 2084), за колекційним списком Історичного музею (1940-1948 рр.) - інв. № ЛІМ.А-3182/2 / № IV-575.

Цей фрагмент заслуговує на більш детальне дослідження.

Оформлення. На думку М. Долинської (Варшава) 6, найближчими до золочівського пам'ятника за стилістикою оформлення є саркофаги Масахерті Cairo J.E. 26195; CG 61027 [Daressy 1909, 66-82, pl. XXXVI-XXXVIH; Schmidt 1919, 113, Abb. 579; Niwinski 1989, 114-115 (63)] (мал. 2) [Daressy 1909, pl. XXXVII; Niwinski 1988, pl. XVI, A], сина верховного жерця Амона Пінеджема І (помер на 20-24 рр. правління Смендеса), для зовнішнього декору золочівського фрагмента та Неджмет Cairo J.E. 26125; CG 61024 [Daressy 1909, 40-50, pl. XXV-XXVII; Niwinski 1988, 116-117 (72)] (мал. 3) [Niwinski 1988, pl. 25] для внутрішнього. Обидва походять з т. зв. “схованки царських мумій” у гробниці DB 320 у Бібан ель-Мілук, відкритої Г. Масперо в 1881 році.

На зовнішній стінці розміщені чотири стовпці ієрогліфічного тексту та три фрагментованих зображення божеств. Той факт, що фігури зорієнтовані у правий бік, свідчить, що це фрагмент лівої стінки (тобто тієї, що розташована ліворуч від мумії, яка лежала на спині)7.

Найгірше збереглося зображення жіночої фігури божества з посохом ліворуч. Повністю до нашого часу дійшла тільки центральна фігура (мал. 4 - фото Т. Олейнікової) - бог із головою сокола. Судячи з іконографії та змісту написів, це один із четвірки дітей Хора (ms.w Hrwf - Кебехсенуф {Kbh-sn=ff. Перед обличчям бога виписані знаки Ші (імовірно, частина напису nb tA.wj - “Володар Обох земель”10). У фігури правого божества не збереглося голови. Це також, вочевидь, один із дітей Хора, але його абсолютна ідентифікація за існуючим зображенням є неможливою. Натомість можна зробити досить точне припущення щодо цього персонажа з урахуванням іконографічних особливостей інших саркофагів, де містяться подібні сцени з дітьми Хора.

Вказана четвірка богів відігравала визначну роль в уявленнях про захист померлого в Потойбічному світі11, а відтак за Нового царства їхні зображення стають одним з поширених елементів оформлення бокових стінок саркофагів12. Ця традиція продовжується в декорі саркофагів ХХІ династії [Niwinski 2006, 246-247]. Наведемо далеко не повний ряд аналогій до золочівського фрагмента із зображеннями Кебехсенуфа і божества, що зазвичай фігурує в парі з ним (попереду нього).

1. Саркофаг Масахерті, Cairo J.E. 26195; CG 61027 (мал. 2).

2. Саркофаг Несіпахеренеахау, Воронеж № 1 (мал. 5) [Богословский 1977, рис. 5].

3. Саркофаг Падіамона, Cairo J.E. 29666; CG 6241 (мал. 6) [Niwinski 1988, pl. XVIII B; 2006, pl. 4b],

4. Саркофаг Пінеджема II, Cairo J.E. 26197; CG 61029 (мал. 7) [Daressy 1909, pl. XLIV].

5. Саркофаг Нані, New York MMA 30.3.23 (мал. 8) [Niwinski 2006, pl. 1].

6. Саркофаг Бетехамон, Torino CGT 10101b (мал. 9) [Niwinski 2004, Tav. II].

7. Саркофаг Пахоренасет, Torino CGT 10108b (мал. 10) [Niwinski 2004, Tav. XV 1].

8. Саркофаг Несіхонсу, Torino CGT 10110 (мал. 11) [Niwinski 2004, Tav. XVII].

9. Саркофаг Сесехнеферу, Copenhagen AEIN 62 (розпис кришки), ХХ-ХХІ династії (мал. 12) [Jorgensen 2001, 64-65].

10. Саркофаг Сесехнеферу, Copenhagen AEIN 62 (розпис бокової стінки) (мал. 13) [Jorgensen 2001, 87].

Наведені приклади демонструють тенденцію до зближення в іконографії образів Кебехсенуфа та Дуамутефа, який зображувався з головою шакала, навіть тоді, коли четвірка богів розділяється на пари (мал. 9, 10, 12)13. Отже, є дуже висока імовірність, що божество, вималюване попереду Кебехсенуфа, на золочівському пам'ятнику є саме Дуамутеф. Як показала К. Ю. Масалова при дослідженні ролі дітей Хора у просторовому концепті світобудови, пару Кебехсенуф / Дуамутеф слід розглядати як антиномічну констеляцію Захід / Схід [Масалова 2014б, 13-19], тобто ця група репрезентує дві просторові точки сонячної циркуляції.

На внутрішньому боці фрагмента також наявна частина монохромного оформлення (білою фарбою на темній основі) (мал. 14 - фото Т. Олейнікової, 14а - прорисовка автора). Збереглися зображення знака nbw / GSL S12 (“золото”) і частини крила, яке належало певній богині (Аменті (Заходу) або Ісіді / Нефтіді). Аналогію стилістиці передачі пір'я крила можна знайти, наприклад, на саркофазі Джедмаатіуесанх Cairo J.E. 29660; CG 6182 (мал. 15) [Niwinski 1999, 32, fig. 45].

За декором оформлення внутрішньої поверхні фрагмент належить до типу 2-b за А. Нівинським [Niwinski 1988, 95]. Окрім вищенаведеного саркофага Неджмет Cairo J.E. 26125 (мал. 3), до такого ж типу декору внутрішньої поверхні належать, зокрема, зовнішній і внутрішній саркофаги згаданої Джедмаатіуесанх Cairo J.E. 29660; CG 6182 (мал. 16) [Niwinski 1988, pl. XX; 1999, pl. ХІІІ] та Cairo J.E. 29660; CG 6183 (мал. 17) [Niwinski 1999,pl. XVII].

На фрагменті збереглися технічний паз і отвір (мал. 18 - фото Т Олейнікової), які були необхідні для з'єднання стінок саркофага з його кришкою14 (мал. 19) [Nicola 2004, 187, fig. 1].

Текст (справа наліво):

1. [/// nb].t pr smr.t п Ітп Mw.t-m-wB /// - “[володар]ка дому, співачка Амона, Мутемуйа”(А).

2. /// Kbh-sn=f ntr АА si [WCir] /// - “/// Кебехсенуф, великий бог, син (Осірі- са) ///”(Б).'

3. [///] m=k ii(=kwi) rdt ht nb.t nfr.t] /// - “[///] Дивись! (Я) йду надати речі всілякі чу[дові] ///”(В).

4. /// nb.[tpr] smr.t п Ітп Mw.t-m[///] - “/// Володар[ка дому], співачка Амона, Мутем [///]”.

Коментарі

(А) Фрагмент титулів та ім'я власниці саркофага.

(Б) Ім'я одного з дітей Хора (mC.w Hrw). Щодо схожого зображення дітей Хора на боковій стінці зовнішнього саркофага Воронеж № 1 див.: [Богословский 1977, 88 і наст.]. Див. також: [Guilhou, Perraud 2010, 81-83].

(В) Частина заупокійної формули. Її повний текст можна реконструювати за написом на лівому боці саркофага Несітанебеттауї з Баб ель-Газус (Smithsonian NMNH A154955): dd mdw ink Kbh-snw=f Cl WCir m=k iw(=kwi) rdt h.t nb(.t) nfr(.t) wrb(.t) n bA pw - “Промовляння слів: Я - Кебехсенуф, син Осіріса. Дивись, я прийшов надати речі всілякі чудові (і) чисті для душі-ба цієї” [Noah 2013, 79; 132,fig. 79]. Напис розміщено біля зображення Кебехсенуфа у формі антропоморфного божества [Noah 2013, 132, fig. 79 (vignette 8L)].

Отже, 1-й і 4-й стовпці зберегли важливу інформацію - титули й ім'я господарки саркофага - “володарка дому, співачка Амона, Мутемуя (Mw.t-m-wii)”.

Нажаль, інші фрагменти саркофага, що належав цій жінці, нам не відомі. Але збереглося два заупокійні сувої XXI династії, що належали жриці з тими самими ім'ям та титулами (її повна титулатура за цими документами: “володарка дому, співачка Амона, музикантка Мут, великої володарки Ашеру” [Quirke 1993, 45 (114)]).

1) Папірус Книги мертвих pLondon BM EA 10003 (неопублікований15 [Niwinski 1989, 326-327 (London 25); Quirke 1993, 45 (114), 77]).

2) Папірус Амдуат pLondon BM EA 10006 (неопублікований [Niwinski 1989, 327 (London 28); Quirke 1993, 45 (114), 77]).

Обидва документи походять із колекції Джона Беркера, британського консула в Александрії, що змінив Генрі Солта в 1827 р. і перебував у цьому чині до 1833 р. Імовірно, Дж. Беркер користувався послугами Езенесі - того ж агента з пошуку ста- рожитностей, що і його попередник Г Солт. До моменту свого повернення в Лондон Дж. Беркер придбав значну колекцію з дев'яти заупокійних папірусів, які викупив у 1833 р. на аукціоні Сотбі Британський музей.

Х. Ранке відносить час поширення імені Мутемуя до Нового царства [Ranke 1935, 147.17], але, як бачимо з трьох наведених документів, зберігається воно і за XXI династії (Третій перехідний період).

Таким чином, якщо припустити цілком імовірну ідентичність власниць золочів- ського фрагмента саркофага та лондонських сувоїв BM EA 10003 і BM EA 10006, то можна дійти висновку, що їхня власниця-жриця була частиною кліру храму богині Мут у Фівах (Карнацькому храмі) на початку - всередині правління XXI династії. Інші пам'ятки, що належали б їй, нам поки що не відомі.

саркофаг мутемуї золочівський замок

ЛІТЕРАТУРА

1. Богословский Е. С. Памятники и документы из Дэр-эль-Мэдина, хранящиеся в музеях СССР. Вып. VI. 20. Саркофаг Воронежского музея № 1 // ВДИ, 1977, № 2.

2. Масалова К. Ю. Композиційно-типологічний аналіз сцени з синами Хора та “похованням Осіріса” 17-ї глави Книги мертвих в Птолемеївський період (частина перша) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2013, № 2.

3. Масалова К. Ю. Композиційно-типологічний аналіз сцени з синами Хора та “похованням Осіріса” 17-ї глави Книги мертвих в Птолемеївський період (частина друга) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2013a, № 4.

4. Масалова К. Ю. Розташування дітей Хора у сцені з 17-ї глави Книги мертвих в контексті спатіальних та антропогонічних уявлень єгиптян (на матеріалі джерел Птолемеївського періоду) // Університет, 2013б, № 2.

5. Масалова К. Ю. Діти Хора: до історії вивчення образу та актуальності теми // Доіслам- ський Близький Схід: історія, релігія, культура. Київ, 2014.

6. Масалова К. Ю. Дуамутеф, Кебехсенуф, Амсеті та Хапі в єгиптології: стан розробки образу // Східний світ, 2014а, № 3.

7. Масалова К. Ю. Семантическая интерпретация сцены с сыновьями Хора и “погребением Осириса” 17-й главы Книги мертвых в Птолемеевский период: диспозиции богов // Antiqvitas Ivventae. Вып. 8-9. Саратов, 2014б.

8. Радомська В. Ресторація фрагменту саркофагу, Єгипет, ХХІ династія (ХІ ст. до н. е.) // Традиційні та новітні технології консервації та реставрації творів мистецтва. Тези та матеріали доповідей І Міжнародного форуму реставраторів, 9-11 грудня, 2002 року, м. Львів. Львів, 2002.

9. Сокровища Египта. Иллюстрированный путеводитель по Египетскому музею в Каире / Пер. с англ. Москва, 2003.

10. Bonnet H. Reallexikon der agyptischen Religionsgeschichte. Berlin, 1952.

11. Cooney K. M. The Value of Private Funerary Art in Ramesside Period Egypt: Diss. Baltimore, 2002.

12. Cooney K. M. The Cost of Death. The Social and Economic Value of Ancient Egyptian Funerary Art in the Ramesside Period / Egyptologische Uitgaven. XXII. Leiden, 2007.

13. Daressy G. Cercueils des cachettes royales / Catalogue general des antiquites egyptiennes du Musee du Caire, 61001-61044. Le Caire, 1909.

14. Drenkhahn R. Kebehsenuef // LA. Bd. III. 1980.

15. Gardiner A. H. Egyptian Grammar. Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs.

16. 2nd Ed. London - Oxford, 1958.

17. Guilhou N., Perraud A. Le sarcofage du Museum d'Histoire Naturelle de Perpignan. Le momie de Iouefenkhonsou. Saint-Esteve, 2010.

18. Heerma van Voss M. Horuskinder // LA. Bd. III. 1980.

19. J0rgensen M. Catalogue Egypt III. Coffins, Mummy Adornments and Mummies from Third Intermediate, Late, Ptolemaic and the Roman Periods (1080 BC - AD 400). NY Carls- berg Glypotek. Copenhagen, 2001.

20. Liebiefhaus - Museum alter Plastik, Frankfurt am Main. Agyptische Bildwerke. Bd. III: Skulptur, Malerei, Papyri und Sarge. Melsungen, 1993.

21. Liptay E. The Egyptian coffin as sacred space: semantic changes during the Third Intermediate Period at Thebes // First Vatican Coffin conference, 19-22 June, 2013. Abstracts. Vatican, 2013.

22. Nicola G. L. I Sarcofagi della XXI Dinastia nel Museo Egizio // Niwinski A. Sarcofagi della XXI Dinastia (CGT 10101-10122) / Con appendici di G. N. Nikola, T. Radelet e G. Laquale / Catalogo del Museo Egizio di Torino. 2: Collezioni IX. Torino, 2004.

23. Niwinski A. 21st Dynasty Coffins from Thebes. Chronological and Typological Studies / The- ben. 5. Mainz am Rhein, 1988.

24. Niwinski A. Studies on the Illustrated Theban Funerary Papyri of the 11th and 10th Centuries B. C. / OBO. 86. Freiburg - Gottingen, 1989.

25. Niwinski A. Untersuchungen zur Agyptischen religiosen Ikonographie der 21. Dynastie (3). Mummy in the Coffin as the Central Element of Iconographic Reflection of the Theology of the 21st Dynasty in Theben // GM, 1989а, Bd. 109.

26. Niwinski A. The Second Find of Deir El-Bahari (Coffins) / Catalogue General des Antiquites Egyptiennes du Musee du Caire, 6069-6082. Cairo, 1999.

27. Niwinski A. Sarcofagi della XXI Dinastia (CGT 10101-10122) / Con appendici di G. N. Nikola, T. Radelet e G. Laquale / Catalogo del Museo Egizio di Torino. 2: Collezioni IX. Torino, 2004.

28. Niwinski A. The Book of the Dead on the coffins of the 21st Dynasty // Totenbuch-Forschungen: Gesammelte Beitrage des 2. Internationalen Totenbuch-Symposiums Bonn, 25. bis 29. September 2005 / Hrsg. von B. Backes, I. Munro, S. Stohr / SAT. Bd. 11. Wiesbaden, 2006.

29. Noah A. J. A Preliminary Study of the Inner Coffin and Mummy Cover of Nesytanebet- tawy from Bab el-Gusus (A. 9) in the National Museum of Natural History, Smithsonian Institution, Washington, D.C.: M. A. Diss. Memphis, 2013.

30. Oleynikova T., Halas T., Muts T. Lviv Art Galery. Chinese Palace in Zolochiv Castle complex. Lviv, 2012.

31. Oleynikova T, Hupalo N. Zamek w Zloczowie. Ternopil, 2012.

32. Quirke St. Owners of Funerary Papyri in the British Museum / British Museum Occasional Paper. 92. London, 1993.

33. Ranke H. Die agyptischen Personennamen. Bd. I. Gltickstadt, 1935.

34. Schmidt V Levende og d0de i det gamle ^gypten. Album til ordning af sarkofager, mumiehylstre o. lign. Kobenhavn, 1919.