Архівні документи військових судів як джерело з історії Другої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Архівні документи військових судів як джерело з історії Другої світової війни

О.А. Журавель

О.В. Нечаева

У травні 2015 року світова спільнота відзначатиме 70-у річницю Перемоги над нацистською Німеччиною. В світі нагромаджений величезний історіографічний матеріал про Другу світову війну, складовою частиною якої є німецько-радянська війна, відома у радянській історіографії як Велика вітчизняна війна. За ці роки проведена значна кількість досліджень з питань Другої світової війни у різних наукових галузях. Здається, вивчені усі джерела інформації, але з часом з'являються або стають загальнодоступними документи, які мали гриф «таємно» або «цілком таємно». Виявилися такі джерела і в архівах судів України. Головною причиною цього стала ліквідація в Україні системи військових судів у 2010 р. У їх архівах зберігалася певна кількість документів часів Другої світової війни. При підготовці архівів військових судів до передавання на зберігання в архіви інших судів з великої кількості документів були зняті грифи таємності. Постали питання дослідження нових історичних джерел, їх класифікації, визначення та оцінки інформативності документів, напрацювання методик вивчення та описування відомостей, що містяться в зазначених джерелах з історії Другої світової війни. До архіву Апеляційного суду міста Києва були передані архівні фонди Військового апеляційного суду Центрального регіону. Це понад 150 архівних справ, що датуються 1941-1945 роками та утворені кількома військовими трибуналами.

Сутність та особливості діяльності військових трибуналів у воєнні роки розкриваються в указах Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 р.

Уже в перший день війни Головою Президії Верховної Ради СРСР М. Калініним та Секретарем Президії Верховної Ради СРСР О. Горкіним була підписана низка указів, які регламентували життя країни, її громадян за нових обставин. Зокрема, указом від 22 червня 1941 р.¹ на підставі статті 49 Конституції СРСР з 23 червня була оголошена мобілізація військовозобов'язаних, які народилися у 1905-1918 рр. На території Ленінградського, Прибалтійського особливого, Західного особливого, Київського особливого, Одеського, Харківського, Орловського, Московського, Архангельського, Уральського, Сибірського, Приволзького, Північнокавказького та Закавказького військових округів мали бути мобілізовані всі військовозобов'язані 23-36 років.

22 червня іншим указом² на підставі пункту «П» ст. 49 Конституції СРСР був оголошений воєнний стан у 7 союзних республіках, у тому числі - Українській РСР, 1 автономній республіці (Кримській АРСР), Краснодарському краї, 15 областях європейської частини РРФСР, містах Москві та Ленінграді.

Питання організації влади та її повноважень визначалися в указі «Про воєнний стан»³, який складався з десяти пунктів. П. 6 передбачалася кримінальна відповідальність за законами воєнного часу за невиконання розпоряджень, наказів військової влади та скоєння злочинів. Відповідно до п. 7 у місцевостях, де було оголошено воєнний стан або внаслідок надзвичайних обставин відсутні місцеві органи державної влади та державного управління СРСР, у районах воєнних дій на розгляд військовим трибуналам передавались усі справи про злочини проти оборони, громадського порядку та державної безпеки, а саме: справи про державні злочини; справи про злочини, передбачені законом від 7 серпня 1932 р. про охорону суспільної (соціалістичної) власності; справи про розбій (ст. 167 КК РРФСР та відповідні статті КК інших союзних республік); справи про умисне вбивство (ст.ст. 136-138 КК РРФСР та відповідні статті КК інших союзних республік), справи про насильницьке звільнення з домів ув'язнення та з-під варти (ст. 81КК РРФСР та відповідні статті КК інших союзних республік); справи про ухилення від виконання загального військового обов'язку (ст. 68 КК РРФСР та відповідні статті КК інших союзних республік); про опір представникам влади (ст. 73, 73¹ и 73² КК РРФСР та відповідні статті КК інших союзних республік), справи про незаконну купівлю, продаж та зберігання зброї, а також про розкрадання зброї (ст. 164а, 166а, 182 КК РРФСР та відповідні статті КК інших союзних республік). Військовій владі надавалося право передавати до розгляду військових трибуналів справи про спекуляції, злісне хуліганство та інші злочини, передбачені кримінальними кодексами союзних республік, якщо командування визнає це за необхідне за обставинами воєнного стану.

У п. 9 визначалося, що вироки військових трибуналів касаційному оскарженню не підлягають і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку нагляду.

П. 8 зазначеного указу передбачалося, що розгляд справ у військових трибуналах відбувається за правилами, які встановлені Положенням про військові трибунали в районах військових дій. І в цей же день, 22 червня 1941 р., підписаний Указ «Про затвердження Положення про військові трибунали в місцевостях, в яких оголошено воєнний стан, і в районах воєнних дій» Ведомости Верховного Совета СССР. - 1941. - № 29., яким затверджувалося зазначене положення. Документ визначав порядок організації, комплектування військових трибуналів, порядок розгляду справ, опротестування вироків. У розділі визначалися питання підсудності. Зокрема, ст. 8 передбачалося, що військові трибунали розглядають справи, віднесені до їх підсудності «ст. 27» Кримінально-процесуального кодексу РРФСР і відповідними статтями кримінально-процесуальних кодексів інших союзних республік (ст. 8 Положення про військові трибунали і військову прокуратуру та ст. 7 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 22 червня 1941 р. «Про воєнний стан»). Відповідно до ст. 9 військові трибунали округів, фронтів, флотів, армій і флотилій, крім того, розглядають справи, віднесені до їх підсудності Постановою ЦВК Союзу РСР від 10 липня 1934 р. (СЗ СССР, 1934, № 36, ст. 284).

Ст. 10 встановлювалося, що передбачені зазначеними статтями положення справи підсудні:

а) військовим трибуналам при дивізіях - до командира роти включно та прирівняних до нього за службовим становищем осіб;

б) військовим трибуналам при корпусах - до командира батальйону включно та йому відповідних осіб;

в) військовим трибуналам при арміях (флотиліях) - до помічника командира полку включно та йому відповідних осіб;

г) військовим трибуналам при військових округах, фронтах і флотах - до командира неокремої бригади включно та йому відповідних осіб.

Порядок розгляду справ визначався ст. 11-13 Розділу ІІІ: військовим трибуналам надавалося право розглядати справи по закінченні 24 годин після вручення обвинувального висновку. Справи розглядались у складі трьох постійних членів. Голови військових трибуналів періодично інформували військові ради округів, фронтів і армій, командування корпусів і дивізій про роботу військових трибуналів з питань боротьби зі злочинністю у відповідних військових з'єднаннях.

Порядок опротестування вироків встановлювався ст. 14-16. Зокрема, вироки військових трибуналів касаційному оскарженню не підлягали і могли бути скасовані або змінені лише у порядку нагляду (ст. 407 КПК РРФСР і відповідні статті КПК інших союзних республік). Право призупинити виконання вироку з вищою мірою покарання (розстріл) з одночасним повідомленням по телеграфу Голові Військової Колегії Верховного Суду Союзу РСР, Головному Військовому Прокурору Червоної Армії, Головному Прокурору Військово-Морського Флоту Союзу РССР за належністю своєї думки про це для подальшого направлення справи надавалося військовим радам округів, фронтів і армій (флотів, флотилій), а також командуючам фронтами, арміями й округами (флотами, флотиліями).

Військовий трибунал повинен був негайно повідомляти по телеграфу Голові Військової Колегії Верховного Суду Союзу РСР, Головному Військовому Прокурору Червоної Армії, Головному Прокурору Військово-Морського Флоту Союзу РСР за належністю про кожний вирок, що засуджував до вищої міри покарання (розстріл). У випадку неотримання протягом 72 годин з моменту вручення телеграми адресату телеграфного повідомлення від Голови Військової Колегії Верховного Суду Союзу РСР або Головного Військового Прокурора Червоної Армії, або Головного Прокурора Військово-Морського Флоту Союзу РСР про призупинення вироку, вирок виконується. Решта вироків військових трибуналів вступають у законну силу з моменту їх проголошення і негайно виконуються.

Система військових трибуналів була досить складною, зокрема у ст. 1 Положення про військові трибунали в районах військових дій визначено, що на підставі ст. 57 Закону про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік діють військові трибунали:

а) при військових округах, фронтах и морських флотах;

б) при арміях, корпусах, інших військових з'єднаннях і воєнізованих установах.

Лінійні суди залізничного та водного транспорту реорганізуються Народним комісаріатом юстиції Союзу РСР у військові трибунали відповідних залізниць і водних шляхів сполучення.

В архіві Військового апеляційного суду Центрального регіону, який входить окремим фондом до архіву Апеляційного суду міста Києва, зберігається документація понад двадцяти військових трибуналів: Військового трибуналу військ МВС Сталінської області, Військового трибуналу військ НКВС Сталінської області, Військового трибуналу гарнізону м. Сталіно, Військового трибуналу військ МВС Харківської області, Військового трибуналу військ НКВС Сталінградського фронту, Військового трибуналу військ НКВС Ворошиловградської області, Військового трибуналу військ МВС Ворошиловградської області, Військового трибуналу військ МВС Київської області, Військового трибуналу військ НКВС Київської області, Військового трибуналу військ НКВС Українського округу, Військового трибуналу військ МДБ Сумської області, Військового трибуналу військ НКВС Сумської області, Військового трибуналу Кіровоградського гарнізону, Військового трибуналу військ НКВС Кіровоградської області, Військового трибуналу МВС Кіровоградської області, Військового трибуналу МВС Дніпропетровської області, Військового трибуналу військ МВС Полтавської області, Військового трибуналу військ МДБ Чернігівської області, Військового трибуналу МВС Чернігівської області, Військового трибуналу 5-ї Гвардійської Сталінградської артилерійської дивізії РГК, Військового трибуналу 20-го Гвардійського стрілкового Будапештського корпусу, Військового трибуналу 27-го Гвардійського корпусу, Військового трибуналу 107-ї Гвардійської стрілкової дивізії Архів Апеляційного суду міста Києва. Фонд Військового апеляційного суду Центрального регіону. Оп. № 2 постійного зберігання книг, алфавітів в ВТ Харківського, Київського, Кіровоградського гарнізонів з 1944 по 1967 роки, Оп. № 2 постійного зберігання алфавіти, реєстри, книги ВТ з 1942 по 1959 роки, Оп. № 2 книги постійного зберігання ВТ військ МВД, МГБ, НКВД за 1941-1953 роки, Оп. № 2 книги, журнали, наряди ВТ, ВМС гарнізонів, ВАС ЦР, які знаходяться на постійному зберіганні з 1941 по 2010 роки, Оп. № 2 книги та журнали, які знаходяться на постійно-му зберіганні 1941 по 2006 роки..

Архіви зазначених трибуналів не містять окремих судових справ воєнних років. Відповідно до архівної звітності вони були або знищені по закінченні строків зберігання, або передані на зберігання до центральних архівів Архів Апеляційного суду міста Києва. Фонд Військового апеляційного суду Центрального регіону. Історична довідка на архів військового апеляційного суду Центрального регіону. - С. 3-6.. Основний масив архівних справ - це різноманітні книги або журнали обліку військових трибуналів (далі - ВТ). Досить велика кількість архівних справ - алфавіти кримінальних справ або осіб, відносно яких розглядалися ці справи. Наприклад, архіви військових трибуналів військ МВС Київської, Ворошиловградської областей та військ МДБ Сумської області містять лише алфавітні книги обліку за 1944-1945 рр. Цей тип документації характеризується найменшою кількістю інформації, яка переважно складається лише з номерів судових справ та прізвищ обвинувачених осіб. Ще одним джерелом, яке має при дослідженнях допоміжний характер, є різноманітні архівні описи: архівні описи або списки справ, що направлені до архіву за певний період, книги обліку архівних справ, описи на справи, що передавалися до архіву Військового апеляційного суду Центрального регіону (відповідно до періоду, що досліджується).

Найціннішими джерелами з вивчення діяльності військових трибуналів у 1941-1945 рр., що збереглися в їх архівах, є журнали (книги, реєстри, зошити) обліку або реєстрації кримінальних справ та книги обліку засуджених до вищої міри покарання (далі - ВМП). Десятки книг чекають на дослідження та наукову обробку.

Працівники архіву Апеляційного суду міста Києва дослідили за їх допомогою особливості здійснення правосуддя Військовим трибуналом військ НКВС Київської області у 1944 р. Для вивчення були використані шість книг Архів Апеляційного суду міста Києва. Фонд Військового апеляційного суду Центрального регіону. Оп. № 2 книги постійного зберігання ВТ військ МВД, МГБ, НКВД за 1941-1953 роки. Д. 11-16., п'ять з яких містять інформацію про кримінальні справи, які знаходились у провадженні суду в 1944 р., одна книга - дані про засуджених до вищої міри покарання за той же період.

При первинному ознайомленні з книгами (журналами) реєстрації кримінальних справ встановлюємо їх інформативність як історичного джерела. Всі книги містять такі дані: 1) номер реєстрації справи; 2) прізвище, ім'я та по- батькові обвинуваченого; 3) рік народження та приналежність до партій (безпартійний, дійсний член партії або колишній); 4) статус особи: громадянин - для цивільних осіб, звання - для військовослужбовців; 5) ким, коли та по яким статтям Кримінального Кодексу або кримінального законодавства СРСР було пред'явлено обвинувачення; 6) дата розгляду та участь прокуратора; 7) дозвіл на слухання справи; 8) дата вироку; 9) місце розгляду справи/суддя; 10) стаття Кримінального кодексу або кримінального законодавства СРСР, по якій особа була засуджена (зазначено тільки одна, ймовірно основна); 11) призначене покарання; 12) примітки/додаткові позначки - направлення до військової колегії Верховного Суду СРСР, передано на зберігання (коли і куди), знищення тощо.

Таким чином, обробка наведених даних може дати достатньо ґрунтовну інформацію щодо кількості справ, які розглядалися військовими трибуналами в певний період, їх категорій, кількості обвинувачених, засуджених осіб, їх статус, партійність тощо.

Перша книга -Книга обліку кримінальних справ, що надійшли до провадження ВТ з 1-592 (назви - переклад автора) датується 28 грудня 1943 р. - 09 квітня 1944 р., друга - Журнал реєстрації справ, що надійшли до ВТ з 593 по 1892 - 09 квітня - 24 липня 1944 р., третя - Журнал реєстрації справ, що надійшли до ВТ з 1893 по 2694 - 24 липня - 05 вересня 1944 р., четверта - Журнал реєстрації справ, що надійшли до ВТ з 2695 по 3388 - 06 вересня - 28 жовтня 1944 р., п'ята - Журнал реєстрації справ, що надійшли до ВТ з 3373 по 4124 - 02 листопада - 26 грудня 1944 р. Дослідження показує, що за період з 2 січня по 28 грудня 1944 р. до журналів було внесено відомості про 3888 кримінальних справ щодо 4643 осіб.

Майже п'ять тисяч чоловік у 1944 р. постали перед судом - Військовим трибуналом військ НКВС Київської області. Лише 5,5 % (255 осіб) з них - військовозобов'язані або прирівняні до них - червоноармійці, військовослужбовці, міліціонери, працівники місць позбавлення волі тощо, решта - 94, 5 % (4388 осіб) - цивільні особи, в тому числі один іноземець - громадянин Польської Республіки.

Переважна більшість обвинувачених були безпартійними, лише 189 осіб мали статус членів, кандидатів у члени, колишніх членів партії (ВКПб, КП(б)У) або комсомолу (ВЛКСМ), що становить 4,1 % загальної кількості осіб. Одна особа була членом партії «Нова Громада».

Крім того, в перших трьох книгах зустрічаються позначки «УПА» та «ОУН», які внесено переважно до граф з номером справи або датою вироку. Позначки «УПА» мають лише 2 (0,05%) справи відносно 2 осіб (0,04%), «ОУН» - 57 справ (1,5%) - відносно 103 осіб (2,2 %).

Зміст граф журналу щодо статей Кримінального кодексу або кримінального законодавства свідчить, що обвинувачення пред'являлися за ст. 58-1, ст. 58-3, ст. 58-10, ст. 59-21,ст. 193-2 «г», ст. 193-7, ст. 193-17 п. «б» Кримінального кодексу РРФСР, що був ухвалений постановою ВР ЦВК від 26 листопада 1926 р.; статтями особливої частини Кримінального кодексу УРСР, який був ухвалений постановою ЦВК УРСР від 08 червня 1927 р., затвердженою 2-ю сесією ЦВК УРСР Х скликання, а саме: Розділ І «Контрреволюційні злочини» - ст. 54-1 «а», ст. 54-1 «б», ст. 54-1 «в», ст. 54-2, ст. 54-3, ст. 54-8, ст. 54-10, ст. 54-11, ст. 54-12, ст. 54-14; Розділ ІІ «Злочини проти порядку управління» «А. особливо для Союзу РСР небезпечні злочини проти порядку управління» - ст. 56-17, ст. 56-18, ст. 56-19, ст. 56-20, ст. 56-21, ст. 56-30; «Б. Інші злочини проти порядку управління» - ст. 58-1 «а», ст. 68, ст. 69-1, ст. 70, ст. 78, ст. 80, ст. 80-1; Розділ ІІІ «Службові злочини» - ст. 97, ст. 98, ст. 99, ст. 104, ст. 105, ст. 106, ст. 108; Розділ V «Господарські злочини» - ст. 127, ст. 129, ст. 132; Розділ V! «Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи» - ст. 138, ст. 139, ст. 144, ст. 145, ст. 146, ст. 151, ст. 155, ст. 156, ст. 167; Розділ VH «Майнові злочини» - ст. 170, ст. 171, ст. 173, ст. 174, ст. 175, ст. 182; Розділ Vm «Порушення правил, що охороняють народне здоров'я, громадську безпеку і публічний порядок» - ст. 192, ст. 196; Розділ ІХ «Військові злочини» - ст. 206-2 п. «г», ст. 206-3, ст. 206-7, ст. 206-9, ст. 206-10 «а», ст. 206-13, ст. 206-14 «д», ст. 206-15, ст. 206-16, ст. 206-17, ст. 20628. Крім того, відповідальність визначалась окремими постановами та указами. Зокрема, Постановою ЦВК СРСР і Ради народних комісарів від 07 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності»; Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 р. «Про воєнний стан»; Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 р. «Про затвердження Положення про військові трибунали в місцевостях, в яких оголошено військовий стан, і в районах військових дій»; Указом Президії Верховної Ради СРСР від 06 липня 1941 р. «Про відповідальність за розповсюдження у воєнний час неправдивих чуток, що збуджують тривогу поміж населення»; Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 грудня 1941 р. «Про відповідальність робітників і службовців підприємств військової промисловості за самовільний ухід з підприємства»; Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 р. «Про заходи покарання німецько-фашистських злочинців, винних у вбивствах і катуваннях радянського цивільного населення та полонених червоноармійців, для шпигунів, зрадників батьківщини з числа радянських громадян і для їх пособників».

У графі 10 зазначена лише одна зі статей або один указ з усіх, що пред'являлися за обвинуваченням. В окремих випадках до даної графи внесений один з указів, який не зазначався в графі 5, ймовірно, відбувалася зміна обвинувачення або зазначався не весь перелік статей обвинувачення. Як правило, ці випадки переважно зустрічаються при пред'явленні обвинувачення за ст. 54, 58 КК УРСР та при їх заміні - на Указ від 19 квітня 1943 р.

Аналіз відомостей, внесених до граф про статті Кримінального кодексу або кримінального законодавства СРСР, по якому особа була засуджена, та про призначене покарання показує, що 13 % (505) справ відносно 13, 1 % (600) обвинувачених поверталися до прокуратури для проведення додаткового розслідування, розшуку обвинуваченого. 9,5 % (369) справ відносно 10, 8 % (500) обвинувачених направлялися за підсудністю до іншого військового трибуналу або народного суду. Розгляд 0,7 % (29) справ відносно 1 % (48) осіб був закритий переважно у зв'язку зі смертю обвинуваченого. Слід звернути увагу, що навіть у 1944 р., навіть військовий трибунал постановляв виправдувальні вироки: 0,6 % (22) справ відносно 0,5 % (40) осіб.

Розгляд 74,5 % справ (2897) відносно 72,7 % (3369) осіб закінчився встановленням обвинувальних вироків, за якими до засуджених застосовувалися такі міри покарання або судово-правові заходи соціальної оборони (ст. 21 КК УРСР та ст. 20 КК РРФСР): ВМП (рос. ВМН) - вища міра покарання - розстріл; ВТТ (рос. ИТЛ) - виправні трудові табори; ВТТ з відправкою на фронт; ВТТ за місцем роботи або служби; реальне покарання замінено на іспитовий строк відповідно до ст. 27 КК УРСР; загальні місця ув'язнення (рос. общин места заключения); каторжні роботи; ув'язнення в тюрмі (рос. тюремное заключение); примусові роботи на певний строк; позбавлення волі (рос. лишение свободы); заслання (рос. ссылка, высылка); а також додаткові покарання у виді позбавлення прав (рос. лишение политических и отдельных гражданских прав); конфіскація майна; позбавлення звання.

Додаткову інформацію про засуджених до вищої міри покарання містить Книга обліку засуджених до ВМП за 1944 р. Військового трибуналу військ НКВС Київської області. її ведення було розпочато 10 січня 1944 р. та закінчено 29 грудня 1944 р. Книга складається з 48 аркушів і містить 508 записів, які містять такі відомості: номер за порядком; прізвище, ім'я та по-батькові засудженого; номер судової справи; дата винесення вироку; за якими статтями КК засуджений; куди справа направлена та дата; хто затверджував вирок; дата та номер затвердження вироку; дата та номер отримання повідомлення про заміну ВМП позбавленням волі; дата виконання вироку, розстріл; дата та номер висилки до місця позбавлення волі; повідомлення про заміну ВМП позбавленням волі; найменування ВТ, що виніс вирок; примітки: 1)місце утримання з.к.; 2) час, дата оголошення про заміну.

До книги внесена інформація щодо 508 засуджених. Переважна більшість з них, 422 особи, засуджено за ст. 54-1Є КК УРСР. 60 осіб засуджено за двома статтями, в тому числі ст. 54-1Є, 54-II КК УРСР. 26 осіб - за іншими статтями:

- за ст. 54-6 КК УРСР, 2 - за ст. 54-8 - 1 КК УРСР, 2 - за ст. 56-17 КК УРСР,

- за ст. 56-30Є ч ІІ КК УРСР, 19 осіб - за ст. 54-1б - КК УРСР. Таким чином, більшість людей було засуджено до вищої міри покарання за контрреволюційні злочини та кілька осіб за злочини проти порядку управління. Крім того, у книзі під порядковим номером зустрічаються позначки «ОУН», їх 31 відносно 32 засуджених та 7 позначок - «УПА». Всі позначки містяться у першій частині книги, після № 245 будь-які помітки відсутні.

Після винесення ВТ вироку з вищою мірою покарання справа направлялась до Військового трибуналу військ НКВС Українського округу або Військової Колегії Верховного Суду СРСР для затвердження вироку. Записи книги показують, що вироки виконувалися після затвердження вироку. Зокрема, в результаті такого перегляду 202 засудженим ВМП була замінена на позбавлення волі, 283 вироки виконано (засуджених розстріляно). Крім того, в книзі містяться записи про те, що відносно одної особи вирок скасовано на стадії судового слідства, двох осіб - скасовано з направленням справи на новий розгляд на стадії попереднього слідства, 8 осіб померли у тюрмі, щодо подальшої долі 12 засуджених відомості відсутні.

Слід зазначити, що в книзі час від часу зустрічаються відомості про суддів та секретарів ВТ, місця проведення судових засідань, винесення вироку. Наприклад, виїзні сесії відбувалися у містах Фастові, Борисполі, Обухові, Кагарлику; селі Березані, містах Черкасах, Броварах, Білій Церкві, Ставищі, Жашкові, Богуславі, Таращі, Миронівці, Іванкові. Дослідження записів свідчить, що їх проводили дев'ять суддів військового трибуналу, четверо з яких мали звання капітана юстиції.

Вивчення реєстраційних книг лише одного ВТ свідчить про широкі можливості оцінки як кількісних, так і якісних характеристик діяльності судів у роки Другої світової війни.

На даному, початковому етапі досліджень складно передбачити всі можливі перспективи вивчення матеріалів військових судів. Однак вони, безперечно, існують. Насамперед ці документи розкривають найтаємничішу та найзаплутанішу сторінку історії - боротьбу радянської держави з контрреволюцією та опором порядку управління, що існував у той час, а ще конкретніше - правового поля, в якому ця боротьба здійснювалася.

військовий трибунал світовий війна

Размещено на Allbest.ru