Археологічні дослідження на території городища Дикий Сад у 2013-2014 роках

Упродовж останніх двадцяти чотирьох років комплексною археологічною експедицією лабораторії археології та етнології МНУ імені В. О. Сухомлинського та ДП НДЦ «Лукомор'є» ОАСУ ІА НАН України проводяться регулярні розкопки городища фінальної бронзи Дикий Сад (ХІІІ/ХІІ-ХІ/Х ст. до н. е., за С14 - 1186-1126+80 - 925-920+50 cal. BC), що розташовувалося на лівому березі р. Інгул (в межах історичного центру сучасного міста Миколаїв) [1, 87-92]. Площа городища понад 4,0 га. Структурно городище складалося з трьох частин: «цитаделі», «передмістя» та «посаду», розташованого за зовнішнім ровом (територія «посаду» з об'єктивних причин залишається недослідженою). Приміщення городища розташовано вздовж річки в три- чотири ряди і практично примикають одне до одного, створюючи єдиний архітектурний комплекс. За цей час досліджено житлові, господарські, культові та оборонні споруди, накопичено значну кількість артефактів (керамічний посуд, бронзові, кістяні, кам'яні та глиняні предмети), проведено комплексні аналізи археологічних матеріалів.

Під час археологічних сезонів 2013-2014 років розкопки проводилися на ділянці «А» - територія «цитаделі» та «ближнього передмістя» (рис. 1а).

На території «цитаделі» зафіксовано сімнадцять приміщень різної функціональної приналежності - житлові, господарські та культові, ритуально-культовий пандус [2, 53-55], оборонний рів (ширина 5,0 м, глибина 3,0 м) із залишками кам'яних фундаментів мостів [3, 100-104], кам'яних башт, що маркували мости й фланги рову, та центральна незабудована площадка. У культових приміщеннях цитаделі жителі відправляли різні ритуали, пов'язані із поклонінням сонцю та вогню (ритуальні ями, культовий пандус), шанували предків і героїв (поховання черепів у спеціальних ямах), практикували фалічний культ.

«Ближнє передмістя» знаходилось одразу за оборонними спорудами та складалось із заглиблених приміщень № 13, 17, 17-А, 18, розташованих колом вздовж рову (рис. 1а). Найцікавішим об'єктом цієї частини городища є приміщення № 13 - культова споруда, де на відкритому майданчику північної частини приносили різноманітні жертви. В ямах східної частини відправляли похоронний та поминальний ритуал, про що свідчать захоронення антропоморфних кам'яних стел зі слідами тризни - горілий гумус з керамічними уламками та залишками зерен культурного винограду. В західній частині приміщення перед великою стелою (образ верховного божества) здійснювали поминальний і молитовний ритуал [4, 83-90].

городище господарський храмовий артефакт

б

Рис. 1. План «цитаделі» городища та план розкопу 2014 року: а - план «цитаделі» городища Дикий Сад; б - план розкопу 2014 року

У липні-серпні 2013 році членами експедиції завершено дослідження центральної ділянки оборонного рову (розкоп № 16: кв. 22-36) «цитаделі» городища довжиною 6 та шириною 5 метрів, що розташована навпроти приміщення № 20 (рис. 2). Культурний шар в цій частині частково пошкоджено будівельними рештками нового часу.

У заповнені рову зафіксовано фрагменти керамічного посуду, кам'яні та рогові предмети. Концентрація матеріалів у культурному шарі збільшується пропорційно глибині. В середній та нижній частині прослідковуються глиняні запливи, вапняковий бут (400-500 каменів на кожні 2 м довжини) та кістки риб. Ймовірно, це сліди обрушених оборонних стін. Функцію додаткової загорожі виконували стіни приміщень № 10, 15, 16, 19, 20, що розташовувалися рядком на відстані 3,0 м від краю східного борту рову (рис. 2а).

На глибині 1,90-2,0 м від рівня сучасної денної поверхні в рові проявився завал каменів середнього розміру (залишки фундаменту захисної стіни, що опоясувала рів із внутрішньої сторони). Під ним та поруч було зафіксовано велику кількість мілкого буту (більше 500 шт.), окутаного шаром глини та рибних кісток. Ці залишки можна пов'язати із рештками самої захисної стіни, що складалася із глиняних вальків або сирцю, в яку для міцності додавалося невеличке каміння та рибний бульйон (?). Рибні кістки у великому обсязі знайдено і в залишках стін приміщень «цитаделі» та «передмістя» городища. Цілком можливо, при спорудженні захисних стін та приміщень рибний бульйон додавався для цупкості, і це був нестандартний та, вірогідно, ефективний прийом за відсутності більш якісного рецепту будівельної суміші.

Стратиграфічні спостереження в рові дозволили зробити дещо цікаві висновки. Так, із загальної глибини рову в 3,0 м, перші 0,50 м від рівня дна, безумовно, відносяться до часу заснування городища. Як приклад, зафіксовані на цій глибині обкладені камінням людські черепи, в протилежних один від одного кінцях рову, неподалік від обох мостів, знаходились на позначці 18,60 м від рівня Балтійського моря, при рівні дна 18,10 м (горизонт сучасної денної поверхні - 21,15 м). Фрагменти та розвали посуду в цьому стратиграфічному відрізку культурного шару відносяться до періоду існування городища (ХШ/ХП-ХІ/Х ст. до н. е.), решта потрапляла туди, вірогідно, внаслідок природного руйнування поруч розташованих споруд, вже після функціонування поселення.

На відмітці 18,60 м в рові знаходились розвали керамічного посуду (рис. 1, 1-7, 9-13), серед них потрібно виділити фрагмент стінки горщика із вперше зафіксованим на городищі орнаментом, що є характерним для лісостепової та східної зон культур пізньої бронзи (рис. 3, 13). Також знайдено кам'яні знаряддя праці, зокрема фрагмент виска для встановлення рибальської сітки (рис. 3, 8). Окремо, на дні рову зафіксовано розвал горщика (рис. 3, 16), де знаходився фрагмент хребту сома та пошкоджений гарпун з рогу тварини для полювання на великих риб (рис. 3, 14). Можна припустити, що це залишки жертовного підношення богам або богу ріки.

Треба зазначити, що у нижній частині рову сконцентрована найбільша кількість більш-менш цілих посудин, що відносяться до початку існування городища (серед них присутні керамічні форми, що характерні для фінальної стадії сабатинівської - початку існування білозерської культури, тобто кін. ХІІІ - поч. ХІІ ст. до н. е.).

Отже, систематичні дослідження внутрішнього рову городища призвели до формування більш цілісного уявлення про нього не тільки як захисного та стратифікуючого, у соціальному сенсі, елементу, але й сакрального місця (поховання людських черепів, та посуду з жертовною їжею). Слід відзначити: знайдений в першій половині XX ст. на городищі бронзовий казан, що, судячи із ситуаційного опису та сучасних досліджень, міг походити із заповнення нижнього рівня південно-східної частини рову.

У липні 2014 року роботи проводилися на ділянці «А» в розкопах № 23: кв. 3, 4, 5, 10;

Рис. 2. План рову «цитаделі» городища та ділянка розкопок 2013 року: а - план рову «цитаделі» городища; б - ділянка розкопок 2013 року