Історична пам’ять як фактор формування національної свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

Марченко Валерій Віталійович

Сучасна доба дала Україні, здається, останній шанс для національно-культурного самовизначення. Адже події, що розпочалися у столиці країни наприкінці 2013 року, повною мірою вплинули на наступний перегляд усього попереднього життя доби державної незалежності. І треба відзначити, що сучасна Європа також підтримала прагнення українців жити інакше. Тож ситуація, що чимало років складалася в державі, потребує й адекватного перегляду ставлення до національної культурної спадщини та сьогодення культурного поступу.

У цьому зв'язку книга, що з'явилася у рівненському видавництві "М. Дятлик" навесні 2014 року, є одним із свідчень зміни ставлення молодих науковців, та й українців загалом, до зазначених вище питань [1].

До переваг цього видання можна віднести оригінально висвітлену творчу діяльність багатьох митців чи організаторів культурно-мистецького життя, подану крізь призму їх організаційно-творчої діяльності і досить часто - у порівнянні із загальним процесом художньої практики країни. Та й сам обсяг видання - понад 42 друкованих аркуші, також є переконливим аргументом глибини здійсненого аналізу.

Відзначу також і достатньо широке сальдо уподобань автора. Адже в книзі йдеться й про представників образотворення у широкому аспекті його виявлення (С.32-87) (К. Литвин, Ф. Бобрик, О. Литвин, В. Гвоздинський, М. Йориш, П. Подолець); декоративно-ужиткові здобутки рівнян (Л. Гринбокий, Н. Дребот, І. Зайцева, В. Степанюк, О. Рябунець, В. Нестерук, А. Рудницька) (С.88-144); достатньо глибоко аналізуються творчі доробки яскравих представників художньої фотографії (О. Харвата, О. Купчинського, О. Потянка та учнів їх студій), часто виходячи за межі лише аналізу їх експонентської діяльності (с.І45-168); окремих науковців (с.234-241).

Заслуговує на увагу й неупереджений погляд автора на представників регіонального театрального мистецтва, а надто - його аматорської складової, яка часто має достатньо вагомі здобутки, утім, майже ніколи не стає предметом фахового аналізу. Йдеться про організаційно-творчу діяльність визначного організатора театральної справи Рівненщини Атталії Гаврюшенко (с.169-179).

Чи не вперше у достатньо розлогому викладі читачам презентовано потенціал незаперечного культурного феномену Рівненщини - приватної галереї європейського живопису "Євро-Арт" (С.180-188); розглянуто її творчі можливості і ту поважну подвижницьку роботу, яка уже декілька років організується в її стінах, поступово єднаючи місцевих майстрів не лише образотворення, а й загалом людей творчого складу мислення та бачення сучасного життя. Цікавим видаються й міркування автора стосовно ролі мистецтва та митця у сучасному глобалізованому просторі і комерціалізації культурної сфери загалом; наведено тут і переконливі характеристики міжкультурних контактів місцевих художників і ту проблематику, яка певною мірою стримує як розвиток творчого потенціалу митців краю чи України загалом, так і спонукає до роздумів над проблемами ролі художника в широкому сенсі цього слова у сучасному суспільстві.

До наступних позитивних моментів цієї книги слід віднести також і глибокі характеристики інших, довільно обраних автором, однак, беззаперечно вартих на аналіз, художніх колективів, що стають предметом особливого фахового зацікавлення. Приміром, інструментальне тріо "Срібна терція" (с.189-195), діяльність якого беззаперечно вже давно заслуговує на детальний фахове дослідження. І та низка концертів, що проведена за понад 15-річний період їх існування навіть на Рівненщині, повинна стимулювати органи місцевої влади до створення належних умов для подальшої творчої діяльності й інших художніх груп чи окремих виконавців, що функціонують у краї, формуючи таким чином уяву про творчий його потенціал.

Відзначу також і вдале намагання автора здійснити вмотивований аналіз дитячих мистецьких формацій, які чимало років переконливо заявляють про себе безліччю творчих перемог на міждержавному рівні. Утім, головною з яких є формування сучасної дитини духовно багатою, здатною перенести власне художнє ставлення до життя і його проблем й на подальшу свою професійну діяльність чи самореалізацію загалом. Йдеться про відомі художні колективи області - дитячий духовий оркестр "Смига" (смт. Смига, Дубенського р-ну) (с.196-203) та хореографічну агенцію "Едельвейс" (м. Рівне) (с.204-212). Взагалі у цій книзі аналізу дитячої творчості відведено достатньо вагоме місце.

Чимало оригінального матеріалу вміщує й розділ, спрямований на розгляд діяльності окремих осіб, що займаються організацією навчального процесу у художніх закладах різних рівнів (В. Виткалов, В. Гайдайчук, Б. Забута, В. Лагнюк, А. Мартиненко, Б. Столярчук); налагодженням фахової роботи в управлінських (Я. Мельник) або методичних (Ф. Васечко, Р. Алексіюк) структурах, якими є управління культури і туризму чи обласний центр народної творчості, на який покладено методичну допомогу мережі закладів культури області (с. 213-259).

Не оминув автор увагою і того широкого фестивального руху, який чимало років організується на Рівненщині і виводить її на одне з провідних місць серед областей країни, де така увага приділяється народній культурі і характеризує цей край як терен, де й сьогодні зберігаються численні архаїчні зразки, які постійно притягають увагу європейських країн до збереженої автентики, а керівництво сферою культури - як фахівців, що переймаються проблемами її збереження (С.269-306). Адже саме вона, ця автентична фольклорна практика, засвідчує наше глибоке духовне коріння, яке допомагає зберігати пам'ять про складне минуле і спонукає не повторювати прикрих помилок у майбутньому.

Переконує у повазі до Рівненщини й інформація стосовно потенційних можливостей місцевих художніх колекцій, зосереджених у музейній мережі Рівненщини і форм її використання у сучасних умовах (С.313-321). Це, до речі, той потенціал, який найкраще і найпереконливіше свідчить про місцеві культурні можливості, підтримавши організаційно-фінансово які, зможемо протидіяти бездуховності, байдужості нашого молодого покоління і стати краєм, привабливим, приміром, у туристичному плані.

Та й навіть сам перелік постатей чи художніх колективів, розглянутих в аналізованому виданні, відображених у 9 розділах, викликає повагу, перш за все, до краю, адже саме такі постаті змогли з'явитися на цій землі в результаті багаторічної творчої діяльності багатьох поколінь місцевої інтелігенції, яка сформувала відповідне культурне середовище, здатне продукувати творчий потенціал, яким може пишатися Рівненщина.

Чимало оригінального матеріалу подано у цій монографії і стосовно висвітлення ролі культурно-дозвіллєвої діяльності, яка й покликана урізноманітнювати вільний час краян (с.260-268) та спеціальної освіти, здатної сформувати відповідних фахівців. І саме ця сфера є чи не найбільш проблематичною у сучасних умовах. Адже змінився суспільно-політичний устрій держави, країна обрала інший шлях свого подальшого розвитку, тож і сфера вільного часу також повинна відповідати цим кардинальним змінам і певним чином виступати в авангарді цих змін.

До речі, це вже друга ґрунтовна монографія (42, 25 др. а.) молодого автора, який намагається писати історію сучасної Рівненщини, постійно порівнюючи її культурний потенціал із наявним всеукраїнським і саме таким чином вводячи місцеві творчі доробки до загальноукраїнської культурної скарбниці. А її попередниця [2] дає не менш яскравий матеріал (52, 0 др. а.) для роздумів і подальших активних організаційно- фінансових та кадрових рішень, спираючись на історичне підґрунтя розвитку національної культури.

У книзі піднято чимало актуальних для місцевої культурної практики та її організаторів проблем, здатних стати предметом подальшого детального обговорення. Наголошу лише на окремих із них - форми активізації духовного життя місцевої молоді; необхідність створення місцевого мистецтвознавчого періодичного видання; заснування Художнього музею, збереження мистецьких пам'яток місцевих майстрів і утримання авторів від вивезення чи продажу їх за межі держави; створення центру "Поліського серпанку" не лише для споглядання цих мистецьких виробів, але й для відродження практики його виготовлення; унормування фестивального руху; пошук ефективних форм об'єднання місцевої інтелігенції та залучення її до вирішення багатьох нагальних культурно-мистецьких проблем тощо. Є в цій книзі й чимало інших цікавих думок, вартих уваги усіх, кого хвилює вітчизняна культура та її носії.

Окремо слід наголосити й на тих тенденціях, що намітилися у культурному поступі краю, оскільки в них найбільш помітні як очікування пересічних учасників культурного процесу, так і його організаторів та митців. І в цьому плані розділ ІХ - "Культурно-мистецькі процеси в регіоні як відображення загальних тенденцій розвитку культури України" (с.322-337) є, так би мовити, не лише підсумковим, але й таким, що спонукає до роздумів над подальшими шляхами розвитку національної культури та тих проблемах, що постають перед нею у складних умовах сьогодення.

Найбільш переконливими для неупередженого читача, як на мене, є Іменний покажчик, за яким можна прослідкувати те коло осіб, діяльність яких стає предметом фахового аналізу автора у цій книзі. Не відстає від нього і інша складова, що характеризує будь-яке наукове джерело - покажчик Географічний, адже він також демонструє акцентування уваги на тих містечках, селах та селищах, які взяті до розгляду, оскільки досить часто ми чуємо лише про культурне життя столиці, її найбільш потужних у культурному плані міст. А в країні є ще безліч населених пунктів, про які часто ніхто навіть не здогадується, хоча вони є також достатньо оригінальними у культурно-мистецькому плані і зберігають саме традиційну культурну практику, варту уваги широкого загалу громадськості.

Монографію вирізняє також широкий мистецтвознавчий аналіз культурного простору сьогодення, обґрунтовані порівняльні характеристики культурного поступу інших регіонів, доречно використані в тексті роботи, вміння оперувати фаховою термінологією, точність вислову авторської думки та щире бажання автора зберегти усе те оригінальне, що напрацьоване сучасниками для подальших поколінь. Матеріал книги перенасичений безліччю цікавих фактів, аналогій тощо, тому й сприймається легко.

І насамкінець, книга являє інтерес ще й тому, що наше життя є, як відомо, швидкоплинним, і чимало постатей, що свого часу були активно задіяні у ньому, згодом, відійшовши у кращі світи, поступово стираються і з людської пам'яті. Тож позитивним моментом цієї книги є те, що автор намагається вчасно відзначити все яскраве, що є у нашому сьогоденні, яке потрібно зберегти і примножити.

Подані в монографії художні, інформаційно-насичені характеристики, зазначено у передмові до книги одним з організаторів культурно-дозвіллєвої сфери, "...написані з широким аналізом культурно- мистецького життя краю і окремих областей України, неупередженим поглядом молодого автора, сподіваюся, стануть і добрим зразком для наслідування багатьом краєзнавцям, мистецтвознавцям і взагалі людям, не байдужим до того, що відбувається сьогодні в країні. Вони стануть, сподіваюся, і зразком для доброго наслідування іншими регіонами України, адже лише у такий спосіб, тобто постійно аналізуючи та відбираючи краще з людської діяльності, і можливо підготувати повноцінну історію вітчизняної культури" [3, 5-6].

культурологічний освіта аматорський рівненщина

Література

1. Виткалов С. В. Культурно-мистецька Україна в регіональних вимірах: митці, художні колективи та організатори культурно-мистецького життя: монографія / С. В. Виткалов. - Рівне: М.Дятлик, 2014. - 362 с.; іл.

2. Виткалов С. В. Рівненщина: культурно-мистецький потенціал в парадигмах сучасності: монографія / С. В. Виткалов. - Рівне: ППДМ, 2012. - 416 с.; іл.

3. Васечко Ф. Ф. Культурний простір Рівненщини в особистостях як феномен доби / Ф. Ф. Васечко // Виткалов С. В. Культурно-мистецька Україна в регіональних вимірах...: монографія. - Рівне: М. Дятлик, 2014. - 362 с.; іл.

Размещено на Allbest.ru