Цивільне судочинство в колоніях іноземців на території Російської імперії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цивільне судочинство в колоніях іноземців на території Російської імперії

Т.В. Малиновська

Анотація

Проаналізовано питання про цивільне судочинство як форму діяльності сільських й окружних правлінь у колоніях іноземців на території Російської імперії. Виборні адміністрації як органи судочинства мали розглядати дрібні цивільні справи. З усіх складних питань, що стосувалися сфери судочинства, колоністські старшини були зобов'язані звертатися по роз'яснення до опікунських установ.

Ключові слова: колонія, колоністи, судочинство, правосуддя, Російська імперія.

Abstract

The article dwells upon legal proceedings as a form of activity of rural and district governments in foreign colonies on the territory of the Russian Empire. The elected administrations as organs of justice had to consider small civil cases. Among all complicated questions related to legal proceedings colonies' leaders had to take clarification in boards of guardians.

Key words: colony, colonist, justice, legal proceedings, the Russian Empire.

Нормативні документи про внутрішні розпорядки в колоніях іноземців на території Російської імперії закріплювали за колоністськими виборними адміністраціями - сільськими та окружними приказами - повноваження у сфері судочинства, тобто затвердженого законом порядку провадження в цивільних і кримінальних справах [1,718719]. Мета нашого дослідження - схарактеризувати сферу компетенції колоністських виборних правлінь як органів цивільного судочинства. Іноземними колоністами в Російській імперії називали представників утвореної з іммігрантів особливої станової спільноти, що існувала в 1763-1871 рр. Права та обов'язки осіб, які належали до цієї спільноти, регламентувала низка законів, норми яких систематизовані в Статуті про колонії іноземців (Т. 12, Ч. 2 Зводу законів Російської імперії).

Судова вертикаль у колоніях складалася з трьох рівнів. Нижчий рівень утворювали сільські прикази, що діяли в кожному окремому селищі (колонії). Окружні прикази (головні установи округів, що об'єднували кілька колоній) являли собою другу інстанцію. Вони розглядали «суперечки і позови, що не завершились примиренням у сільських приказах» [2,83].

Нарешті, третій ступінь судової системи в колонії представляли опікунські установи - державні органи, що управляли колоніями в межах певного регіону. Наприклад, у середині XIX ст. поселення іноземців на Півдні України підпорядковувались Опікунському комітетові про іноземних поселенців Південного краю, а колоніями Поволжя управляла Саратовська контора опікунства іноземних поселенців. Ці установи поєднували адміністративні й судові функції [2,83].

У сфері цивільного судочинства прикази могли розглядати тільки малозначущі справи. У Тимчасовій юрисдикції 1769 р., що стосувалася колоній Поволжя, про право колоністських старшин ухвалювати рішення у зв'язку з майновими спорами між колоністами безпосередньо нічого не сказано, визнане право здійснювати «рішення різних справ» [З, XXV XXVI]. В Інструкціях 1800-1803 рр. про внутрішні розпорядки в Новоросійських, Саратовських і Санкт- Петербурзьких колоніях зазначено, що до повноважень виборних належали «розправа і примирення в маловажних між колоністами сварках і позовах». Такі самі повноваження надавав колоністським приказам Статут про колонії іноземців у Російській імперії [2,83].

Прикази зверталися до опікунських органів у тих випадках, коли потребували роз'яснення, чи є справа «маловажною» (оскільки в Інструкціях 1800-1803 рр. були відсутні критерії, що давали змогу виокремити малозначущі справи), а також коли судове рішення, ухвалене старшинами, оскаржувала та чи та сторона або коли судове рішення з певної причини не виконували ті, кого воно стосувалося.

Суду виборних старшин підлягали тільки колоністи, жителі відповідних колоній або округу. Справи, у яких однією зі сторін поставали представники інших станів, належали до компетенції опікунських органів. Нормативні документи чітко регламентували це питання. Згідно з положеннями Тимчасової юрисдикції 1769 р., конфлікти між колоністами та представниками інших станів («сварки зі старими мешканцями росіянами і малоросіянами, також і з калмиками») мали залагоджуватися за посередництва («допомоги») окружного комісара [З, XXVII]. Відповідно до Інструкцій Саратовській та Новоросійській конторам опікунства (1797 і 1800 рр.), ці установи «всякі сварки між [...] чужинцями і Російськими різного звання підданими» мали розглядати спільно з тими судовими органами, яким за своєю становою належністю була підсудна особа, що протистояла колоністам на судовому процесі [4, 94]. У Статуті про колонії іноземців у Російській імперії 1857 р. зазначено: «Справи колоністів із природними російськими обивателями чинять у загальних судових установах, куди для спільного розгляду таких справ із боку колоністського начальства відряджають депутата» [2,83].

На практиці прикази ухвалювали рішення й у справах, що стосувалися колоністів і представників інших станів. Прикладом може слугувати розгляд справи, описаний у рапорті хортицького голови П. Сіменса до Контори опікунства новоросійських поселенців 11 березня 1801 р. Сторонами в майновій суперечці були колоніст Шенвізе Авраам Янцен та один із жителів Олександрівська (у рапорті він зазначений як «Олександрійського посаду м'ясник»), Янцен позичив у цієї людини 25 крб., але ні борг, ні відсотки за минулі після цього два роки так і не повернув. Кредитор подав скаргу шульцу Шенвізе Еверту. Ухвалене приказом рішення було ним же і виконане: «Під задоволення якої [скарги], оскільки Янцен належних грошей не має, вирішено куплені Янценом на позичені гроші 15 колод такому м'ясникові таки віддати, що й виконане» [5,33].

Подібна компетенція у сфері судочинства була характерна і для виборних адміністрацій в інших категорій сільського населення Російської імперії [6, 83 91; 7,2133]. Виборні старшини в поміщицьких селах, яків колоніях іноземних поселенців, зазвичай, могли ухвалювати рішення щодо незначущих справ. Той самий комплекс повноважень був наданий старшинам у селах приписних селян. У поселеннях приписних селян Карелії XVIII - XIX ст. їхній сільській адміністрації «ставилося в обов'язок проводити перший розбір селянських позовів про земельні ділянки і за всіма дрібними злочинами, чинити суд і розправу на місці «при зібранні кращих людей» [8, 47].

Закон 1797 р. про внутрішні розпорядки в державних селах закріплював за їхніми виборними адміністраціями право ухвалювати судові рішення щодо незначущих цивільних справ. Ця норма сформульована так само, як і в Інструкціях 1800-1803 рр. для колоністів: голови мали право «у маловажних між селянами сварках і позовах чинити розправу й примиряти». Цей же закон 1797 р. і деякі інші нормативні акти давали виборним право стягувати покарання за несуттєві вчинки. Зокрема, указ Сенату 24 серпня 1797 р. надавав право волосному голові вирішувати на сході справи про крадіжки, що не перевищували суму 5 крб. [9,128].

Отже, важливою формою діяльності виборних старшин у колоніях іноземців було судочинство. Виборні адміністрації як органи судочинства мали розглядати дрібні цивільні справи (незначущі майнові суперечки між жителями колонії). З усіх складних питань, що стосувалися сфери судочинства, колоністські старшини були зобов'язані звертатися по роз'яснення до опікунських установ.

судочинство виборний іноземний колоніст

Література

1. СірийМ. І. Судочинство/М. І. Сірий, В. М. Тертишник // Юридична енциклопедія : в б т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. - К. : Українська енциклопедія, 2003. - Т 5: П - С. - С. 718 719.

2. Свод учреждений и уставов о колониях иностранцев в империи // Свод законов Российской империи. - Санкт- Петербург, 1857. - Т. 12. - Ч. 2. -С. 1 100.

3. Инструкция, по которой все новопоселенные иностранцы поступать должны, с показанием, каковые преступления зависят от главного правительства, то есть Канцелярии опекунства иностранных и ее конторы, и что оставляется внутреннему разбирательству их начальникам // Варшавские университетские известия. - 1913. - № 9. - Приложение. - С. IXLIV.

4. Инструкция Конторе опекунства Новороссийских иностранных поселенцев, 26 июля 1800 г. // Немцы в истории России: Документы высших органов власти и военного командования. 1652-1917. - М.: МФД: Материк, 2006. - С. 93 95.

5. Державний архів Дніпропетровської області. -Ф. 134 Контора опікунства Новоросійських іноземних поселенців (1781-1818) та Катеринославська контора іноземних поселенців (1818-1857). Спр. 43. Докладные регистры (журнал) с кратким содержанием рассмотренных в Конторе дел по расселению колонистов, Т. 3:1.03. -29.03. 1801 г., 57 арк.

6. Громыко М. М. Территориальная крестьянская община Сибири

(30-е гг. XVIII - 60-е гг. XIX в.) / М.М. Громыко // Крестьянская община в Сибири XVII - начала XX в. - Новосибирск: изд-во «Наука» Сибирское отделение, 1977.-С. 33 103.

7. Миненко Н. А. Традиционные формы расследования и суда у русских крестьян Западной Сибири в XVIII-первой половине ХІХ в. / Н.А. Миненко // Советская этнография. - 1980.-Ме 5.-С. 21 33.

8. Балагуров Я. А. Приписные крестьяне Карелии в XVIII- XIX вв. / Я.А. Балагуров. - Петрозаводск: Карельское книжное издательство, 1962. - 352 с.

9. Хайрутдинов Р. Р. Управление государственной деревней Казанской губернии (конец XVIII-первая треть XIX в.)/ Р.Р. Хайрутдинов. - Казань: изд-во Института истории АН Республики Татарстан, 2002. -224 с.

Размещено на Allbest.ru