На українських землях Речі Посполитої, де щільність населення була незрівнянно менша, ніж у "польській" частині країни, а населення складалось переважно з православних русинів, мережа Католицької Церкви не була розгалужена, до середини XVII ст. не існувало не лише жодної єзуїтської семінарії для єпархіального кліру, але й жодної іншої католицької семінарії. Натомість тут єзуїти проводили при своїх домах курси морального і полемічного богослов'я - казуїстики і контровер - сій - для кандидатів до кліру та кліру місцевих єпархій. Інформація про спорадичні чи постійні курси казуїстики та контроверсій, які проводили єзуїти при п'яти своїх домах на українських землях до середини XVII ст., міститься в уже згадуваній "Encyklopedn wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy: 1564-1995". У ній ми знаходимо повідомлення лише про курси при єзуїтських домах у Барі (періодичні курси) [1, с.26], Бересті (1645 р.) [2, с.72], Кам'янці (від 1610 р.) [8, с.264] та Ярославі (з кінця XVI ст.) [7, с.242].

Тому складена нами Таблиця 2 є максимально повним на сьогодні переліком існуючих та гіпотетичних (про це йтиметься далі) курсів казуїстики та контроверсій в усіх чотирнадцяти єзуїтських домах на українських землях даного періоду.

Таблиця 2. Богословські курси для єпархіального кліру, якими керували єзуїти на українських землях Речі Посполитої (Польська провінція Товариства Ісуса) [18]

Таблицю 2 доповнює Додаток А (Перелік викладачів та 'їх предметів на курсах для єпархіального кліру при єзуїтських домах на українських землях (кінець XVI - початок XVII ст.)). Порівнюючи таблицю і додаток, можна побачити перерви в перебігу курсів. Вони зумовлені, по-перше, відсутністю інформації про курси у коротких каталогах, а по-друге, відсутністю самих каталогів за 1592/1593, 1594/1595, 15991601, 1603/1604, 1606/1607, 1621/1622, 1624-1626, 1635/1636, 1637/1638, 16391641 рр. У тих випадках, коли курс читався одразу перед та одразу після років, за які відсутні каталоги, вважаємо його таким, що тривав без можливої перерви (виклади казуїстики у Львові, Луцьку та Кам'янці і контроверсій у Львові). У Києві викладання казуїстики було лише заплановано, але через початок козацького повстання Хмельницького 1648 р. єзуїтська колегія припинила свою діяльність. При цьому зазначимо, що в усіх цих чотирнадцяти домах працювали єзуїтські школи для світських учнів, які відвідували чи, у разі потреби, могли також відвідувати кандидати у священство.

В єзуїтських домах у Ярославі, Львові та Острозі, крім шкіл для світських учнів, курсів для єпархіального кліру, були також спеціальні курси для самих єзуїтів. У Ярославі - це вчительська семінарія (1591-1599 рр.) та т. зв. третя пробація (від 1602 р.) [7, с.242], де протягом року перебували єзуїти перед складенням останніх обітниць, щоби взяти участь у великій реколекції та глибше пізнати єзуїтську духовність і право. У Львові - це дворічні студії морального богослов'я (1608-1649 рр.) та нерегулярний повний чотирирічний курс богослов'я [10, с.379]. Останній, вочевидь, датується 1616-1620 рр., коли каталоги фіксують у колегії викладача Св. Письма (див. Додаток А). В Острозі - це курс філософії для єзуїтських кліриків (1638-1642 рр.) [12, с.481].

Відомості про студентський контингент єзуїтських курсів не збереглися.

Програма з казуїстики

З огляду на відсутність конкретних навчальних програм чи то з казуїстики, чи то з контроверсій на конкретних курсах можна відтворити лише загальне уявлення про ці програми на підставі загальних вказівок та приписів головних документів Товариства. Так, Правила Товариства приписували вправлятись у науці казусів совісті насамперед сповідникам - священикам, які найчастіше мали справу з ретельним розбором різноманітних "казусів совісті", з різного роду гріхами та покараннями [20, с.26]. Єзуїтам, які за віком чи з інших причин не мали успіхів у схоластичних студіях, приписувалось не гаяти далі часу на ці студії, але приступати до вивчення казусів совісті, щоби Товариство мало достатню кількість операріїв для вислуховування сповідей [19, с.162; 4, с.356]. (Операріями в Товаристві називали священиків, які виконували душпастирські обов'язки, переважно проповідування та сповідування, а також різні обов'язки у церквах). У кожному домі мав бути визначений хтось, хто добре розбирався у казусах совісті, для вирішення складних питань казусів у домі та за його межами [19, с.162].

Остання версія "Ratio studiorum" 1599 р. містила окремі Правила для професора казусів совісті, тобто морального богослов'я, який мусив сформувати зі своїх студентів "досвідчених парохів та завершувачів Святих Таїнств". Шкільний статут передбачав викладання казусів двома викладачами - один протягом двох років мав пояснювати всі Святі Таїнства та покарання (покути), стан людей та їхні обов'язки. Інший викладач мав протягом двох років пояснювати десять заповідей [16, с.395-396]. Якщо ж викладач був один, він читав дві лекції щодня [15, с.359].

Обом радилось не торкатися богословських питань, які не пов'язані із казусами совісті. Ті богословські поняття, від яких залежала наука про казуси, слід було подавати лише у найкоротшій дефініції, розповідаючи, наприклад, що таке гріх смертний і звичайний, згода, характер і т.п. Насамперед "Ratio studiorum" подавала детальні методологічні вказівки викладачам казуїстики - їм було присвячено сім із десяти Правил для професора казусів совісті. Правила радили пояснювати складні моменти за допомогою роздумів і висновків, використовуючи схоластичний апарат. Для підтвердження тез радилось навести не більше двох-трьох доказів та думок авторитетів, для кожного загального припису чи правила - близько трьох характерних випадків. Аргументація на підтвердження думки мала бути підібрана так, щоб альтернативна точка зору, підкріплена "добрими авторами", могла бути зазначена як правдоподібна. Щосуботи викладачам рекомендувалося проводити диспут, під час якого студенти до двох годин обговорювали б запропоновані висновки. Диспути приписувалось проводити у формі опитувань, де б студенти або пояснювали якусь трудність, або обговорювали новий казус, або протиставляли чиємусь висновкові канон чи думку когось із головних докторів, або виступали з короткою аргументацією [16, с.395].

духовна семінарія єзуїт священик

Для самих єзуїтів передбачались так звані "домашні диспути" ("домашні бесіди"). Вочевидь, цими бесідами керував професор казусів, оскільки у Правилах для професора казусів совісті йдеться: "Якщо ректор за приписом провінціала поставить його (професора казусів совісті. - Т. Ш.) керувати домашніми бесідами, то йому слід дотримуватись такого порядку [.] " [16, с.395-396]. При цьому можна припустити, що в інших випадках таким керівником міг бути сам настоятель дому. Керівник бесідами міг запропонувати якийсь матеріал для обговорення, як-от про способи опитування каянника, накладання покут і надання допомоги. Далі він мав скорочено викласти найважливіші частини цього матеріалу, щоб дати загальну інформацію про нього. Із запропонованого матеріалу керівник домашніх бесід обирав три-чотири казуси, які за його наказом мали бути вивішені у місці для бесід із зазначенням дня проведення бесіди [16, с.395-396]. Для участі у бесіді студенти мали прочитати на тему запропонованих казусів вказаних керівником бесіди авторів. Під час бесіди кожен коротко розповідав, що прочитав у свого автора. Потім кілька учасників - не більше трьох - висловлювали свою думку про перший казус, а керівник потому підбивав підсумок, визначивши найбільш розсудливий і вірогідний погляд. У подібний спосіб мали бути розглянуті всі казуси. Наприкінці, обговоривши всі сумніви, керівникові належало пояснити, якого саме погляду слід дотримуватись. При цьому "Ratio studiorum" залишала за студентами право повідомити керівника про своє бажання розглянути якийсь матеріал під час наступної зустрічі. Всі свя - щеники-єзуїти по закінченні формації мусили взяти участь у таких бесідах. їх керівники називались префектами казусів (Praefectus Casuum) чи керівниками казусів (Praeses Casuum) [9, с.276].

"Конституції" радили, крім навчання студентів схоластичних приписів і способів вирішення казусів (особливу увагу слід було звертати на казуси, пов'язані з набуттям нечесним шляхом майна), подати їм щось на кшталт реєстру казусів та відповідних покут та рідко вживані формули розгрішення. Другою порадою було складення короткого переліку запитань, які стосуються гріхів і способів їм зарадити, а також вказівок щодо правильного сповідування, яке б не завдавало шкоди самому сповідникові та приносило користь ближньому. Недосвідченим сповідникам радилось після прийняття сповіді помислити, чи не припустились вони якоїсь помилки, аби уникати її у майбутньому [4, с.407].

Обговорення ("конференції") казусів совісті священиками-єзуїтами мало відбуватись двічі на тиждень у домах професів (т. зв. доми третьої пробації) [14, с. 209]. У колегіях обговорення могло проходити рідше - один-два рази на тиждень [15, с.359]. Під час таких обговорень мали бути присутні по можливості всі священики. Керував обговоренням той, хто міг вправно витлумачити та розв'язати казуси совісті [14, с. 209]. Обговорення мали відбуватися незалежно від того, чи провадились у домі публічні лекції казуїстики і чи були там один-два професори казусів, чи не було жодного. Насамперед в обговореннях мали брати участь єзуїтські клірики, які вивчали богослов'я. Жоден зі студентів та жоден зі священиків, які слухали сповіді, не міг бути звільнений, за винятком професорів філософії і богослов'я, звільнених на розсуд настоятеля. Останньому також заборонялось бути відсутнім на обговореннях казусів без поважних причин [15, с.359].

Програма з контроверсій

Контроверсії, або позитивно-контроверсійне богослов'я (з XVIII ст. отримало назву полемічного богослов'я), зародились у Римській колегії Товариства Ісуса. Тут постала перша кафедра контроверсій. Викладачі колегії опрацювали цей богословський напрямок на основі Св. Письма і науки Церкви, меншою мірою - на основі діалектики. У межах предмета вивчались твори Отців Церкви, документи церковних соборів, папські документи, які використовувались для збагачення коментаря "Суми богослов'я" Фоми Аквінського. Провідну роль серед богословів Римської колегії відігравав Роберто Белларміно, який розробив методику викладання контроверсій, як-от подання спочатку поглядів авторів, які писали про дану проблему, потім - поглядів противників і далі - позицію Католицької Церкви на підставі доказів зі Св. Письма, переказу та розуму [11, с.92-94].

У ході дискусій над різними версіями "Ratio studiorum" протягом 1583-1598 рр. єзуїти вирішили викладати полемічне богослов'я лише в Римській колегії та у країнах, де існують єретичні віровизнання. Версія "Ratio studiorum" 1599 р. не містила жодних окремих правил для викладача контро - версій. Лише у Правилах для професора схоластичного богослов'я та Правилах для професора Св. Письма є кілька вказівок щодо спірних питань з іновірцями. Так, професорові Святого Письма радилось, якщо він натрапить на питання, які викликають суперечки між католиками та єретиками або щодо якого вони стають по різні боки у богословських суперечках, поважно і рішуче вказати на це місце. Все інше слід опустити, пам'ятаючи про навчання лише Святому Письму [17, с.384]. Питання контроверсій у Правилах для професорів схоластичного богослов'я згадувались у поясненні методу коментування "Суми богослов'я" Фоми Аквінського. Професорам радилось у разі натрапляння на спірні питання при коментуванні зміцнити католицьку позицію двома-трьома сильними доказами для кожного висновку, щоби спростувати головні закиди єретиків. Контроверсії належало тлумачити в схоластичному, а не історичному аспекті. Щодо окремих спірних моментів професор міг вказати відповідного автора, у якого студенти за бажанням могли вивчити проблему [18, с.387].

Єзуїти з Речі Посполитої - вихованці Римської колегії - принесли метод викладання контроверсій із Риму до батьківщини. З 1581 р. тут, у Віленській академії, єзуїти викладали контроверсії на факультеті догматичного богослов'я. Викладач полемічного богослов'я, автор творів із полемічного богослов'я та полемічних проповідей, у 1592-1595 рр.

ректор Віленської академії, Фридерік Бартш радив звертати увагу насамперед на такі питання, актуальні для дискусії католиків з іновірцями у Польщі та Литві: Причастя під одним та двома видами (проти лютеран); реальність присутності Христа в Євхаристії (проти кальвіністів); Церква, папський примат та Антихрист, виправдання вірою та справами, походження Св. Духа (проти православних); хрещення немовлят (проти анабаптистів); божество Христа і Св. Духа (проти антитринітаріїв) [11, с.94-96]. Проте реальна програма викладів в академії була досить довільна, про що свідчить інформація щодо професора Томаша Фабриціуса, який викладав у Віденській академії протягом двох років спірні питання, які стосувались "de schismate Rutheno [руської схизми] " [13, с.144-145].

З 1646 р. всі колегії в Польській і Литовській провінціях зобов'язувала програма контроверсій (т. зв. "третя лекція богослов'я"). Вона була тематично пов'язана з програмою схоластичного богослов'я та базувалась на зразках Римської колегії. Програма передбачала розгляд питань про таємницю Св. Трійці і призначення, вшанування святих, про особу і вшанування Христа, виправдання добрими справами, спірні питання про Таїнства і засади віри [11, с.109]. Проте єзуїти Литовської провінції не схвалили такого підпорядкування контроверсій схоластичному богослов'ю та перетворенню їх на шкільний предмет, не пов'язаний із життям. Тому Провінційна Конгрегація Литовської провінції 1649 р. звернулась до Генеральної Конгрегації у Римі з проханням дозволити єзуїтським клірикам складати також ще й іспит із контроверсій. Прохання обґрунтовувалось наявністю на території провінції великої кількості єретиків та необхідністю доброго знання спірних питань єзуїтськими кліриками. Генеральна Конгрегація відмовила, посилаючись на можливість знайти інші способи вишколити кліриків у контроверсіях. Така відповідь свідчить про тлумачення полемічного богослов'я в Товаристві як певного повторення і тренування, але не як предмета, рівноцінного схоластичному богослов'ю [11, с.109-110].

Однак протестантизм спровокував появу і бурхливий розвиток єзуїтської богословської полемічної літератури в Речі Посполитій. Серед річпосполитських єзуїтів були такі видатні богослови-полемісти, як Якуб Вуєк, Анджей Юрґєвіч, Адріян Юнґа, Станіслав Ґродзицький, Ян Уберус, Мартін Шьміґлєцький, Пьотр Скарга, Юстус Рабб, Альфонсо із Пізи (де Піза). Окрім анти - протестантських полемічних творів, ці богослови особисто брали активну участь у релігійних диспутах з іновірцями. Вістря полеміки було скеровано насамперед на антитринітаріїв, значно менше - на лютеран, кальвіністів чи чеських братів [11, с.113-182]. Те саме можна сказати і про православний напрямок єзуїтської полеміки. Авторами антиправославних полемічних творів були Петро Скрага ("О jednosci Kosciola Bozego pod jednym Pasterzem i o greckim od tej jednosci odst^pieniu", перше видання: Вільно, 1577), Бенедикт Гербест ("Wiary Kosciola Rzymskiego wywody, y greckiego niewolstwa historya" (Краків, 1586)) і Томаш Ельжановський ("Niewiara schyzmatykow polskich" (Львів, 1631)).

Єзуїтські історики вважають, що на практиці викладання контро версій у Речі Посполитій єзуїти провадили там, де був повний чотирирічний курс богослов'я, який складали дві лекції з догматичних питань, одна - екзегези Св. Письма і одна година контроверсій [11, с.106]. Проте вивчення коротких каталогів Польської провінції не підтверджує цієї точки зору - викладання контроверсій не залежало від викладання чотирирічного курсу богослов'я при єзуїтських домах.

Викладачі казуїстики та контроверсій

У коротких каталогах викладач казуїстики записувався як "професор казусів" - "Professor Casuum [conscientiae]". Дуже часто ці особи займали водночас посади префектів шкіл для світських учнів, якщо при домі була така школа. При цьому зустрічаємо інші визначення викладачів казуїстики: "Lector Casuum [той, хто читає/викладає казуси]", "Resolutor Casuum [той, хто розв'язує казуси]", "Praefectus Casuum [префект/керівник казусів] " та "Decisor Casuum [той, хто вирішує казуси]". Нерідко у каталогах зустрічаємо також осіб, які водночас виконували функції як "професорів казусів", так і "резолюторів" чи "префектів казусів".

Казуїстика у Додатку А позначена зірочкою у тому разі, коли викладачі були зазначені в каталогах не як "професори казусів", а як "префекти казусів", "резолютори", "лектори" і т.д. У решті випадків, не позначених зірочкою, викладачі були лише записані як "професори" або як "професори" і "префекти" чи "резолютори", або ж їх статус не був зазначений, натомість просто написано, що ця особа "викладає" чи "читає казуси". На нашу думку, особи, зазначені як "професори", можуть, безсумнівно, вважатись викладачами казуїстики у єпархіального духовенства чи кандидатів до священства, присланих на студії місцевим єпископом. Натомість особи, зазначені в інший спосіб, як-от "префекти", "резолютори" і т.д., могли бути такими викладачами лише гіпотетично. Адже їх першочерговою функцією, згідно з цитованими вище єзуїтськими юридичними документами, було керівництво обговоренням казусів совісті серед самих єзуїтів. Однак можна припустити, що присутність єзуїтів з функцією керування обговоренням казусів та їх розв'язування (поряд із єзуїтами, які виконували обов'язки сповідників та префектів "духовних справ") свідчить про потребу в цих особах не лише самих єзуїтів, але й місцевого єпархіального кліру. Це припущення підтверджує повідомлення авторів "Encyklopedn wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy: 1564-1995" про викладання єзуїтами казуїстики клірові єпархій у Ярославі та Кам'янці у тих роках, коли в каталогах зустрічаємо лише "резолюторів", "лекторів" і "префектів" казусів, але не зустрічаємо "професорів" [7, с.242; 8, с.264. Порівняй: Додаток А]. Оскільки неможливо розрізнити викладачів, які викладали виключно для єзуїтів та виключно для священиків із-поза Товариства чи першим і другим водночас, у Додатку А подаємо прізвища всіх викладачів казуїстики і контроверсій, а також Св. Письма.

Автори "Encyklopedn wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy: 1564-1995" вважають, що єзуїти не приділяли єпархіальним семінаріям занадто великої уваги, бо вважали їх "лише одним із багатьох способів приготування кандидатів у священство". Через це в єзуїтських хроніках, звітах і листах діяльності семінарій присвячено мало місця [21, с.610]. Натомість наш аналіз особового складу викладачів курсів казуїстики і контроверсій свідчить, що 64,4% осіб або вже були професами чотирьох обітниць, або стали ними за кілька років, тобто належали до еліти Товариства. Нагадаємо, що саме з-поміж професів чотирьох обітниць призначалися настоятелі домів, провінціали, делегати на Генеральні Конгрегації, лише з-поміж них обирався генерал Товариства. Високий статус єзуїтів - викладачів морального і полемічного богослов'я особливо контрастував зі статусом єзуїтів-викладачів шкіл для світських учнів, 69,3% яких складали клірики-магістри, які після закінчення новіціату та вивчення поетики, риторики, філософії або богослов'я проходили у школах вчительську практику як частину магістеріуму [25, с.165]. Відповідно серед єзуїтів-викладачів шкіл для світських учнів відсоток професів чотирьох обітниць не перевищував 8,8%. Проте відсоток професів чотирьох обітниць - у тому числі майбутніх - серед викладачів казуїстики і контроверсій для єпархіального кліру (64,4%) перевищував навіть максимальний відсоток (61%) професів серед настоятелів єзуїтських домів (які водночас були керівниками шкіл) [25, с.165]. Враховуючи, що середній вік викладачів курсів для єпархіального кліру (41 рік) не сягав не лише середнього віку настоятелів домів (46 років), але навіть префектів шкіл для світських учнів (43 роки) [25, с.165], можна зробити висновок, що викладачами казуїстики були найвисокопоставленіші єзуїти. Останнє свідчить про надзвичайну вагу казуїстики в єзуїтській освіті та виняткове ставлення єзуїтів до навчання місцевого єпархіального кліру та кандидатів у священство.

Ставлення ж єзуїтів до викладання полемічного богослов'я було зовсім інше. Про це свідчить не лише навчальна програма предмета, про яку йшлося вище, а й склад викладачів. По-перше, як видно з Додатка А, викладачами полемічного богослов'я могли бути ті самі клірики-магістри, які викладали в початкових і середніх школах світським учням. їх статус був ідентичний зі статусом викладачів-магістрів у школах для світських учнів. По-друге, їх кількість була майже в п'ять разів менша, ніж кількість викладачів казуїстики. Відповідно кількість курсів казуїстики майже у п'ять разів перевищувала кількість курсів контроверсій. Єзуїти із видатними здібностями серед викладачів контроверсій, швидше за все, були винятком.

Проте можна говорити не лише про найвищий ієрархічний статус єзуїтів - викладачів курсів для майбутніх священиків та кліру (за рахунок професорів казуїстики), але і про їх високий інтелектуальний рівень. По-перше, як професи чотирьох обітниць ці викладачі зазвичай мали пройти повний курс філософії і богослов'я. Присутність же серед професів осіб без закінчених повних студій вищих наук становила виняток і свідчила про їхні надзвичайні здібності в інших сферах. Власне, викладачі єпархіального кліру - найобдарованіші єзуїти. Так, серед них був один із найвидатніших польських філософів-єзуїтів XVII ст. Томаш Ельжановський. Добрими астрономами та математиками стали Шимон Перовіус та Якоб Шьвєнтеціус. Лаврентій Сусліґа був блискучим проповідником і хронологом, відкривачем "чотирирічної помилки" у визначенні початку нашої ери. Премислав Рудницький працював як вихователь королевичів Вазів, брав участь у скликаному Владиславом IV православно-унійному богословському диспуті 1633 р.

Авторами опублікованих і неопублікованих філософських і/або богословських трактатів і лекційних курсів були Мельхіор Фабріціус, Криштоф Ґощевський, Георгій (Єжи) Ґротт, Шимон Квапіх, Ян Роґуський, Ян Шьвентославський, Георгій (Єжи) Тромбчиньський, Миколай Тшасковський, Матеуш з Варшави (Варшавіензіс), Томаш Вронявський, Миколай Зоравський, Кацпер (Ґаспар) Зиховіц (Зиховіч), Якоб Ґолемовський.

Томаш Кристкевіч і Станіслав Кшиковський стали авторами шкільних драм. Авторами релігійних творів були Себастьян Боболя, Франчішек Феніцький, Павел Парізіус, Северин Хоментовський, Мартін Гінча, Ян Даровський - релігійний поет і драматург, перекладач, автор історичних творів. Мачей Велевіч - автор історії Львівської єзуїтської колегії, Ян Бешекерський - кількох історичних і полемічних творів. Полемістами були також Миколай Ціховіус (Ціхоцький) (автор численних полемічних праць проти аріан, учасник диспуту 1645 р. у Киеві про походження Св. Духа з Інокентіем Гізелем, ректором Киево-Могилянської колегії) та Миколай Ланціціус (автор численних релігійних і полемічних праць, популярних у Європі). Авторами біографічних творів та житій стали Станіслав Кукліньський, Станіслав Бжехфа, Мацей Тлучиньський.

Єзуїтський історик С. Заленський писав, що від часу диспуту про походження Св. Духа у червні 1646 р. між езуїтом М. Ціхоцьким та ректором Киево-Могилянської колегії І. Ґізелем зав'язалися дружні стосунки між місцевими езуїтами та професорами православної колегії [22, с.222]. Єзуїти вважали, що православні у Киево-Могялинській колегії "docent litteras humaniores omnes fere ad normam scholarum nostrarum (викладають усі гуманітарні науки майже за нормами наших шкіл)" (Переклад наш. - Т. Ш.) [6, с. 20]. Єзуїтські курси богослов'я та філософії суттево вплинули на зміст навчальної програми Могилянської колегії, що можна спостерігати з другої половини XVII ст., коли курси богослов'я та філософії у колегії стали регулярними. На створення філософських і богословських курсів Киево-Могилянської колегії мали вплив твори езуїтських неосхоластиків: іспанських езуїтів Франсіска Суареза, Тірсо Ґонсалеза (у 1687-1705 рр. - генерал Товариства), Родріго Арріаґи, Франсіска де Ов'едо, Франсіска де Толедо, Габріеля Васкеза і Педро Фонсеки, італійського езуїта кардинала Роберто Белларміно, польського езуїта Томаша [5, с.75-77; 3, с.35-37; 23, с.4, 7, 8, 10, 169, 189, 191,219, 225, 232, 274, 275]. Серед бібліографічних позицій курсів філософії Киево-Могилянської колегії, складених поза її межами, які зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.І. Вернадського, мінімум третина були езуїтського авторства (Підрахунки зроблені на підставі: 23, с.137-146, 151, 248, 324-329, 332-336. - Т. Ш.). Втім, на нашу думку, каналами освітнього трансферу в цьому випадку були радше не езуїтські духовні семінарії чи курси для місцевого католицького кліру, а доступні для світських студентів-некатоликів Речі Посполитої єзуїтська Віленська академія та ті колегії Товариства, де викладались "вищі науки". Там православні студенти або переходили в католицтво і отримували доступ до вивчення філософії і богослов'я і, відповідно, згодом поверталися до православ'я, "озброєні" власними конспектами курсів, або ж могли викупити чи/та переписати конспекти філософських та богословських студій у католиків-колег по навчанню.

Отже, на середину XVII ст., попри складні стосунки з єпископами-фундаторами і капітулами, аж до відмови єзуїтів від провадження семінарій, єзуїти змогли організувати дієву систему семінарської освіти та виховання, базовану на зразках свого Товариства. Проте семінарії були лише одним із можливих способів підготовки до священства. Іншим способом підготовки стали курси морального і полемічного богослов'я. Саме такі курси існували в єзуїтських домах на українських землях Речі Посполитої. Нами було встановлено, що у тринадцяти із чотирнадцяти єзуїтських домів на українських землях, де функціонували школи для світських учнів, діяли курси для єпархіального кліру. У чотирнадцятому домі, Київській колегії, відкриттю курсу казуїстики перешкодив початок козацького повстання 1648 р.

Неочікувано нами виявлено, що на території, заселеній переважно православним населенням, єзуїти приділяли незначну увагу полемічному богослов'ю, серед викладачів якого були навіть невисвячені клірики-магістри, які самі ще проходили навчання в Товаристві. На нашу думку, пояснити таке ставлення єзуїтів до контроверсій можна, по-перше, скерованістю їх місійних зусиль на вищі прошарки населення - магнатів і заможну шляхту, - яких зазвичай не цікавили глибоко догматичні питання і яких єзуїти залучали до Католицької Церкви не через релігійну полеміку, а через: а) сам факт катехізації (стосується православних), б) плекання побожності через вплив на емоційну сферу за посередництвом театральних та паратеатральних виступів, численних велелюдних церковних і шкільних урочистостей з вокально-музичним супроводом та присутністю місцевих можновладців, видовищних аскетичних практик. По-друге, рівень релігійної освіти не лише вищих прошарків населення, але і православного духовенства, у тому числі вищого, був настільки низький, що єзуїти вважали за можливе обійтися у справі "порятунку душ" без глибокого знання полемічного богослов'я.

Попри обмежену програму навчання на курсах казуїстики та контроверсій, аналіз складеного нами списку викладачів курсів показав, що більше половини викладачів курсів належали до еліти Товариства - професів чотирьох обітниць - та були одними з найобдарованіших єзуїтських інтелектуалів. Це свідчить про надзвичайну вагу казуїстики в єзуїтській освіті та виняткове ставлення єзуїтів до навчання місцевого єпархіального кліру та кандидатів у священство. Це, у свою чергу, підтверджує усталену думку про єзуїтів як про "майстрів сповідання" і казуїстики та дозволяє високо оцінити рівень богословської освіти, яку вони давали в обмеженому обсязі єпархіальним священикам та кандидатам у священство в Україні.

Додаток А

Перелік викладачів та їх предметів на курсах для єпархіального кліру при єзуїтських домах на українських землях (кінець XVI - початок XVII ст.) Прізвища викладачів подано мовою оригіналу - латиною - для полегшення їх ідентифікації в разі написання інших варіантів їхніх прізвищ в інших джерелах, насамперед написаних кирилицею. [18]

Місто, де проводився курс	Роки викладання	Прізвище викладача та назва предмета, який він викладав
	1591/1592	P. Gaspar Moraris* - казуїстика і контроверсії (Lector Casuum et Controversiarum)
	1605/1606	P. Ioannes Biesiekierski* - казуїстика (Praefectus Casuum domi)
	1608/1609	P. Ioannes Turowski* - казуїстика (Resolutor Casuum)
	1609-1611	P. Ioannes Enorius - казуїстика
	1611-1614	P. Andreas Lavicius - казуїстика
	1614/1615	P. Martinus Lubinski - казуїстика
	1615/1616	P. Thomas Wroniawski - казуїстика
	1616/1617	P. Ioannes Swi^toslawski - моральне богослов'я і контроверсії
	1617-1619	P. Michael Maius* - казуїстика і контроверсії (Lector Casuum et Controversiarum)
	1619/1620	P. Georgius Tr^bczynski - казуїстика (Professor Casuum et Resolutor Casuum) P. Georgius Ferus* - контроверсії (Lector Controversiarum)
	1622/1623	P. Melchior Fabricius - казуїстика
Ярослав	1626/1627	P. Ioannes Plocensis - казуїстика
	1627/1628	P. Franciscus Phaenicius (Fenicki) - моральне богослов'я і контроверсії
	1628/1629	P. Thomas Elzanowski - казуїстика M. Albertus Karwosiecki - контроверсії
	1629/1630	P. Stanislaus Szomowski - казуїстика
	1630/1631	P. Melchior Fabricius - казуїстика
	1631-1634	P. Martinus Brodzic - казуїстика
	1634/1635	P. Stanislaus Kuklinski - казуїстика
	1636/1637	P. Gaspar Starczewski - казуїстика M. Ioannes Slupecki - контроверсії
	1638/1639	P. Adamus P^ski - казуїстика
	1641/1642	P. Ioannes Storzecki - контроверсії P. Michael Maius - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1642/1643	P. Michael Maius - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1643/1644	P. Ioannes Leznicki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1644/1645	P. Ioannes Darowski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1645/1646	P Stanislaus Krzymuski - казуїстика і контроверсії (Professor et Resolutor Casuum, legit Controversias)
Ярослав	1646-1648	P Ioannes Nusczynski (Nuszczynski) - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1648/1649	P Alexander Terlecki - казуїстика* (Resolutor Casuum) P Sebastianus Czechowic - казуїстика
	1649/1650	P. Sventoslaus Rudnicki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1608/1609	P. Ioannes Secemski* - казуїстика (Lector Casuum) P. Albertus Rosowski* - казуїстика (Lector Casuum) P. Martinus Widziewicz* - контроверсії (Lector Controversiarum)
	1609/1610	P. Stanislaus Kryski - казуїстика (Professor et Praefectus Casuum) P. Ioannes Secemski - казуїстика P. Nicolaus Lancicius - контроверсії
	1610/1611	P. Albertus Czerniakowski - казуїстика P. Christophorus Gosczewski - казуїстика P. Nicolaus Lancicius - контроверсії
	1611/1612	P. Andreas Brzozoviensis - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P Christophorus Gosczewski - казуїстика P Georgius Grott - контроверсії
Львів	1612/1613	P. Andreas Brzozoviensis - казуїстика P. Christophorus Laskowski - казуїстика P. Nicolaus Lancicius - контроверсії
	1613/1614	P. Andreas Brzozoviensis - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Praemislaus Rudnicki - казуїстика P. Ioannes Lancicius - контроверсії
	1614/1615	P Praemislaus Rudnicki - казуїстика P Thomas Wroniawski - казуїстика P. Stanisalus Enorius (Oenorius) - контроверсії
	1615/1616	P. Laurentius Susliga - контроверсії P. Nicolaus Zorawski - казуїстика P. Melchior Fabricius - казуїстика
	1616/1617	P. Matthaeus Warsaviensis - Св. Письмо P. Nicolaus Zorawski - моральне богослов'я P. Melchior Fabricius - моральне богослов'я P Alexander Przepolewski - контроверсії
Львів	1617/1618	P. Stanislaus Domaniewski - моральне богослов'я P. Melchior Fabricius - моральне богослов'я P Alexander Przepolewski - Св. Письмо і контроверсії
	1618/1619	P Ioannes Borszynski - Св. Письмо i контроверсії P Stanislaus Domaniewski - казуїстика P Melchior Fabricius - казуїстика
	1619/1620	P Iacobus Golemowski - казуїстика P. Stanislaus Domaniewski - казуїстика P. Stanislaus Szumowski - Св. Письмо і контроверсії
	1620/1621	P. Stanislaus Domaniewski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1622/1623	P. Ioannes Swi^toslawski - казуїстика P. Gaspar Zychowic - казуїстика
	1623/1624	P. Ioannes Swi^toslawski - контроверсії P. Gaspar Zychowic - казуїстика P. Georgius Wydrzynski - казуїстика
	1626/1627	P. Ioannes Swi^toslawski - казуїстика P. Thomas Elzanowski - контроверсії (Professor Controversiarum et Resolutor Controversiarum) P. Iacobus Lichanski - казуїстика
	1627/1628	P. Ioannes Plocensis - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Adamus Pobiedzinski - контроверсії P. Melchior Fabricius - казуїстика
	1628/1629	P Martinus Lubinski - казуїстика P Adamus Pobiedzinski - контроверсії P. Melchior Fabricius - казуїстика
	1629/1630	P. Thomas Elzanowski - казуїстика P. Melchior Fabricius - казуїстика P. Sebastianus Bobola - контроверсії
	1630/1631	P. Ioannes Roguski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Thomas Elzanowski - казуїстика P. Sebastianus Bobola - контроверсії
	1631/1632	P Albertus Iarczewski - казуїстика P Matthias Szamarzewski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Sebastianus Bobola - контроверсії
	1632/1633	P. Iacobus Swi^tecius - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Albertus Iarczewski - казуїстика
Львів	1633/1634	P. Iacobus Swi^tecius - казуїстика P. Venceslaus Krzykowski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Andreas Haller - контроверсії
	1634/1635	P. Ioannes Swi^toslawski - казуїстика P. Stanislaus Smialkowicz - казуїстика P. Andreas Haller - контроверсії
	1636/1637	P. Martinus Lubinski - казуїстика P. Stanislaus Taranowski - казуїстика P. Stanislaus Smialkowicz - контроверсії
	1638/1639	P. Matthias Ol^dzki - казуїстика P. Paulus Moscicki - казуїстика P. Ioannes Rzeszowski - контроверсії
	1641/1642	P. Andreas Bidgostiensis - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Stanislaus Kuklinski - казуїстика P. Simon Perovius - контроверсії
	1642/1643	P. Andreas Bidgostiensis - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Paulus Parisius - казуїстика P. Simon Perovius - контроверсії
	1643/1644	P. Andreas Bidgostiensis - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Sebastianus Rogozinski - казуїстика P. Simon Perovius - контроверсії
	1644/1645	P. Alexander Lorensowicz - казуїстика і контроверсії P. Sebastianus Rogozinski - казуїстика
	1645/1646	P. Albertus Mogilnicki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Albertus Umiastowski - казуїстика P. Valentinus Rzymnik - контровесрії
	1646/1647	P. Albertus Mogilnicki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Ioannes Darowski - казуїстика P. Simon Kwapich - контроверсії
	1647/1648	P. Matthias Tluczynski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Thomas Kristkiewicz - казуїстика P. Simon Kwapich - контроверсії
	1648/1649	P. Simon Kwapich - моральне богослов'я (Professor Theologiae Moralis et Resolutor Casuum) P. Stanislaus Pomierski - казуїстика P. Sventoslaus Rudnicki - контроверсії
	1609/1610	P. Stanislaus Enorius - казуїстика* (Praefectus Casuum)
	1610/1611	P Albertus Rosowski - казуїстика* (Lector Casuum)
	1611-1613	P Georgius Tr^pczynski (Trabczynski, Trabczynski) - казуїстика* (Praefectus Casuum - 1611/1612, Lector Casuum - 1612/1613)
	1613/1614	P Georgius Trabczynski - казуїстика
	1614-1616	P. Ioannes Swietoslawski (Swi^toslawski, Swientoslawski) - казуїстика
	1616/1617	P. Laurentius Susliga (Suszliga) - казуїстика
	1617/1618	P. Laurentius Suszliga - казуїстика* (Resolutor Casuum)
	1618/1619	P. Franciscus Plocensis (Plocensis) - казуїстика
	1619/1620	P. Franciscus Plocensis - казуїстика і контроверсії* (Lector Casuum et repetit Controversias diebus Dominicis)
	1620/1621	P. Franciscus Plocensis - казуїстика і контроверсії* (Lector et Praefectus Controversiarum, Casuum)
	1622-1624	P. Ioannes Szczygielski - казуїстика
	1626/1627	P. Martinus Hincza - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1627/1628	P. Ioannes Pilenus - казуїстика і контроверсії (Professor Casuum et Controversiarum, Resolutor Casuum)
Луцьк	1628/1629	P. Alexander Sokolowski - казуїстика і контроверсії (Professor et Resolutor Casuum, Repetitor Controversiam diebus sestis)
	1629/1630	P. Alexander Sokolowski - казуїстика
	1630/1631	P. Nicolaus Wolucki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Nicolaus Korzeniewski - контроверсії
		P. Melchior Fabricius - казуїстика* (Resolutor Casuum)
	1631/1632	P. Nicolaus Wolucki - казуїстика P. Gaspar Zychowicz - контроверсії
	1632/1633	P. Melchior Fabricius - казуїстика* (Resolutor Casuum) P. Nicolaus Wolucki - казуїстика
	1633/1634	P. Nicolaus Wolucki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1634-1637	P. Gaspar Laukowski - казуїстика (Professor Casuum - 1634/1635, Professor et Resolutor Casuum - 1636/1637)
	1638/1639	P. Stanislaus Wapowski - казуїстика
	1641/1642	P. Sebastianus Rogozinski - казуїстика
	1642/1643	P. Paulus Iaroszewski - казуїстика
	1643/1644	P. Stanislaus Kuklinski - казуїстика* (Resolutor Casuum)
	1644/1645	P. Stanislaus Goryszewski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1645/1646	P. Stanislaus Koprowski - моральне богослов'я і казуїстика (Professor Theologiae Moralis et Resolutor Casuum)
		P. Andreas Och^dalius (Ochendalius) - контроверсії
Луцьк	1646/1647	P. Stanislaus Irzykowicz - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Andreas Ochendalius - контроверсії
	1647/1648	P. Matthias Wielewicz - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P. Thomas Elzanowski - контроверсії
	1648/1649	P. Andreas Och^dalius - контроверсії
	1610/1611	P. Ioannes Secemski - казуїстика * (Lector Casuum)
	1611/1612	P. Melchior Fabricius - казуїстика * (Lector Casuum)
	1612/1613	P. Bartholomaeus Obornicensis - казуїстика* (Decisor Casuum)
	1620-1626	P. Georgius Tr^bczynski - казуїстика* (Praefectus Casuum 16201622, Resolutor Casuum 1622-1626)
	1626/1627	P. Georgius Tr^bczynski - казуїстика* (Resolutor Casuum) M. Andreas Bidgostiensis - контроверсії
	1627/1628	P. Georgius Tr^bczynski - казуїстика* (Resolutor Casuum) P. Thomas Borek - контроверсії
	1628-1630	P. Georgius Tr^bczynski - казуїстика* (Resolutor Casuum) P. Stanislaus Albinus - контроверсії
	1630/1631	P. Georgius Tr^bczynski - казуїстика* (Resolutor Casuum) M. Simon Chroscielewicz - контроверсії
Кам'янець	1631/1632	P. Ioannes Brzozdowski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1632/1633	P. Petrus Starczewski - казуїстика
	1633/1634	P. Melchior Fabricius - казуїстика
	1634/1635	P. Iacobus Swi^tecius - казуїстика* (Resolutor Casuum)
	1636/1637	P. Nicolaus Trzaskowski - казуїстика
	1638/1639	P. Ioannes Szczygielski - казуїстика* (Resolutor Casuum) M. Martinus Wi^ckowic - контроверсії
	1641/1642	P. Matthias Ol^dzki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1642/1643	P. Daniel Lukanowic - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1643/1644	P. Daniel Lukanowicz - казуїстика P. Valentinus Rzymnik - казуїстика* (Resolutor Casuum)
	1644/1645	P. Michael Dobrowolski - казуїстика* (Resolutor Casuum) P. Samuel Poplawski - казуїстика
	1645/1646	P. Samuel Poplawski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1646/1647	P. Andreas Bidgostiensis - казуїстика* (Resolutor Casuum) P. Samuel Poplawski - казуїстика
Кам'янець	1647/1648	P Andreas Bidgostiensis - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1648-1650	P Alexander Kurowski - казуїстика
	1626/1627	P Georgius Wydrzinski - казуїстика
	1627/1628	P Aleksander Sokolowski - казуїстика і контроверсії
	1628/1629	P. Ioannes Siepliolcius - казуїстика P. Ioannes Lobzynski - контроверсії
	1629-1631	P. Gaspar Zychowicz - казуїстика
	1631/1632	P. Paulus Parisius - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1632/1633	P. Abrahamus Ronenbergk - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1633/1634	P. Sigismundus Groth - казуїстика
	1634/1635	P. Albertus Mogilnicki - казуїстика
	1636/1637	P. Venceslaus Krzykowski - казуїстика
Острог	1638/1639	P. Iacobus Swi^tecius - казуїстика P. Sebastianus Czechowic - контроверсії* (Resolutor Controversias)
	1641/1642	P Martinus Lubienski - казуїстика* (Lector Casuum)
	1642/1643	P Stanislaus Krzykowski - казуїстика
	1643/1644	P. Matthias Ol^dzki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1644/1645	P. Sventoslaus Rudnicki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1645-1647	P. Lucas Parnassides - казуїстика
	1647/1648	P. Hilarion Trevan - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)
	1648/1649	P. Nicolaus Zmudzki - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum) P Thomas Elzanowski - казуїстика* (Resolutor Casuum)
	1632/1633	P Simon Perovius - казуїстика* (Resolutor Casuum)
	1642/1643	P. Gregorius Hoffman - казуїстика* (Resolutor Casuum)
Берестя	1645/1646	P. Albertus Mierzewski - казуїстика (Professor et Resolutor Casuum)

Страница:

•  1 
•  2 

статья "Освіта єпархіальних священиків католицької церкви у Речі Посполитій ранньомодерного часу: організація навчання та викладацький склад" скачать

Подобные документы

• Інститут прийомної родини у Другій Речі Посполитій

  Виникнення інституту прийомної родини у Другій Речі Посполитій (ДРП). Особливості функціонування прийомних сімей у Польщі міжвоєнного періоду. Еволюція законодавчих актів, які ініціювали та регламентували встановлення інституту прийомної родини у ДРП.
  
  статья [22,6 K], добавлен 11.09.2017
  

• Україна після Берестейської уніії

  Берестейська унія: причини, хід, наслідки. Популярність ідей уніатства в Речі Посполитій після укладення Люблінської унії. Реформаційний рух у Західній Європі, який викликав негативну реакцію католицької Церкви. Вплив Реформації на українські землі.
  
  курсовая работа [46,6 K], добавлен 12.12.2013
  

• Еволюція польсько-українських відносин: від конфронтації до нормалізації (1921-1939 рр.)

  Закономірності та особливості відносин польської і української громади в Другій Речі Посполитій на місцях і в політичному житті в міжвоєнний період. Загальна картина розвитку подій та їх вплив на українську національну меншину Польщі 20-х-30-х рр. XX ст.
  
  научная работа [516,9 K], добавлен 10.12.2013
  

• Северин Наливайко: життєвий шлях

  Северин Наливайко - козацький отаман, керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594—1596 років в Речі Посполитій (сучасна Україна і Білорусь) проти турецько-татарських загарбників, польських і українських магнатів; походження, життєпис.
  
  презентация [331,3 K], добавлен 30.11.2010
  

• Три поділи Речі Посполитої

  Особливості становища Речі Посполитої до початку першого розподілу, обґрунтування його причин. Дослідження передісторії та історії розділів, роль у них російської, австрійської і прусської сторін. Визначення здобутків союзників та втрат Речі Посполитої.
  
  курсовая работа [45,7 K], добавлен 17.01.2010
  

• Берестейська унія: причини, хід, наслідки

  Проголошення Берестейської унії – одна з найважливіших подій в історії церковного життя в Україні. Передумови утворення Української греко-католицької церкви. Причини укладення унії для православних єпископів, католицьких священиків і польської шляхти.
  
  реферат [1,5 M], добавлен 28.11.2010
  

• Гуситський революційний рух: причини, основні етапи, наслідки

  Становлення класових сил в Чехії на рубежі XIV-XV ст. Боротьба проти католицької церкви і німецького засилля. Ян Гус і гуситський революційний рух. Розрив з папською курією і загострення боротьби проти католицької церкви. Початок селянської війни в Чехії.
  
  курсовая работа [52,1 K], добавлен 06.07.2012
  

• Проблема фактологічного вивчення та концепційного осмислення історії Польщі другої половини XVIII століття

  Передумови, причини та здійснення першого поділу Речі Посполитої. Політична ситуація в 1770-х – 1780-х роках та другий поділ Польщі. Реформи сеймів та стан земель, окупованих Австрією, Росією та Пруссією. Третій поділ Польщі та ліквідація Речі Посполитої.
  
  дипломная работа [80,0 K], добавлен 06.07.2012
  

• Правове регулювання прямих податків на українських землях під владою Литви, Польщі та Речі Посполитої (середина XIV-XVII ст.)

  Аналіз системи прямого оподаткування на українських землях під владою Литви, Польщі та Речі Посполитої в середині XIV-XVII ст. Основні види податків: данина, подимщина, серебщина, стація. Зближення Великого князівства Литовського з Королівством Польським.
  
  статья [27,9 K], добавлен 11.08.2017
  

• Політика греко-католицької церкви у сфері шкільництва Східної Галичини (1919-1939 рр.)

  Дослідження перебування Східної Галичини у складі Другої Речі Посполитої. Денаціоналізація самоідентифікації українців. Збереження української мови та освіти у період окупації. Переселення неблагонадійних учителів у центральні та західні райони Польщі.
  
  статья [20,0 K], добавлен 10.08.2017
  

• Етнічна консолідація й національно-духовне піднесення української народності у XV-першій половині XVII ст.

  Розвиток українського народу після входження до складу Речі Посполитої. Чисельність та етнічний склад населення. Традиційна їжа та одяг українців. Мовна ситуація на українських землях. Вплив гуманістичних ідей на кристалізацію національної свідомості.
  
  реферат [19,3 K], добавлен 16.03.2010
  

• Становище православної церкви у Україні та Білорусі міжвоєнного періоду (1921-1939 рр.): огляд сучасної історіографії

  Спроба загального аналізу наукового доробку сучасних українських та білоруських істориків з проблеми становища Православної церкви у Західній Україні та Західній Білорусі в складі ІІ Речі Посполитої, а також конфесійної політики польської влади.
  
  статья [21,1 K], добавлен 11.08.2017
  

• Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.

  Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Відносини з імперією Габсбургів.
  
  курсовая работа [58,4 K], добавлен 24.09.2010
  

• Війна Б. Хмельницького

  Визвольна війна, що спалахнула в середині ХVII ст. в український землях, мала на меті визволення України з-під панування шляхетської Речі Посполитої, створення власної незалежної держави, формування нового соціально-економічного ладу.
  
  реферат [13,3 K], добавлен 18.11.2002
  

• Наука і освіта України в повоєнний період (1944-1956 рр.)

  Потреба підсумків діяльності учених і педагогів повоєнного десятиліття, коли виявилися суперечності розвитку радянського суспільства. Посилення моральної обробки професорсько-викладацького складу ВНЗ. Боротьба проти схиляння перед західною наукою.
  
  статья [18,0 K], добавлен 14.08.2017
  

• Козацька доба

  Козак - незалежна, озброєна людина. Зовнішній вигляд запорозького козака. Причини, з яких українці йшли у козаки. Утиски з боку панів Речі Посполитої як причина виникнення козацтва. Заснування першої Січі гетьманом Дмитром Вишневецьким у 1556 р.
  
  презентация [7,4 M], добавлен 03.02.2011
  

• Вищий командний склад Червоної армії у період Другої світової війни

  Формування вищого командного складу Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА). Система відбору, навчання і підготовки. Репресії проти командного складу РСЧА та їх наслідки. Оцінка діяльності вищого командного складу Червоної армії в звільненні України.
  
  курсовая работа [79,9 K], добавлен 23.12.2015
  

• Батозька битва

  Причини і мотиви походу Речі Посполитої на Україну. Становище України перед Батозькою битвою 1652 р. Рух невдоволення серед козаків Чернігівського полку. Хід битви та її наслідки в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
  
  реферат [1,8 M], добавлен 19.05.2010
  

• Гадяцька угода 1658 року, її зміст та вплив на державницькі процеси в Україні

  Причини укладення та наслідки Гадяцької угоди, що була підписана між представниками короля Речі Посполитої Яна II Казимира й гетьманом козацької України Іваном Виговським разом із генеральною старшиною восени 1658 р. поблизу Гадяча на Полтавщині.
  
  контрольная работа [46,3 K], добавлен 10.11.2010
  

• Козацька старшина як нова політична еліта українського народу: причини державотворчого успіху (кінець XVІ - перша половина XVІІ ст.)

  Виокремлення з козацького середовища патріотично налаштованої старшинської еліти. Формування на Волині українських князівських і панських родів дідичів-землевласників. Роль князів-латифундистів у боротьбі за автономію України у складі Речі Посполитої.
  
  статья [25,6 K], добавлен 14.08.2017
  

Другие документы, подобные "Освіта єпархіальних священиків католицької церкви у Речі Посполитій ранньомодерного часу: організація навчання та викладацький склад"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам