Голокост у генерал-комісаріаті "Волинь-Поділля"
Перебіг геноциду євреїв в адміністративній одиниці на окупованих територіях - генерал-комісаріаті "Волинь-Поділля". Тенденції Голокосту на цих територіях. Винищення жертв як складова нацистського варіанту "остаточного розв’язання єврейського питання".
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.02.2018 |
| Размер файла | 18,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Голокост у генерал-комісаріаті “Волинь-Поділля”
Голокост на теренах України - одна з тем, яка вже кілька десятиліть вивчається вітчизняними науковцями. Такі дослідження сприяють заповненню тієї прогалини, яка утворилася в час існування СРСР: адже до кінця 1980-х рр. тема геноциду євреїв замовчувалася, а відтак - не вивчалася. Водночас, дослідження Голокосту (поруч, скажімо, із Голодомором) дають можливість вивчення механізмів геноцидів.
Вважаємо правомірним стверджувати, що перший етап у вивченні Голокосту вітчизняними дослідниками можна вважати завершеним. За цією темою захищено кілька дисертацій (перша з них - робота А. Подольського (1996 р.) [1], остання - Р. Михальчука (2015 р.) [2]), опубліковані перші книги [3] й навчальні посібники [4], десятки статей. Водночас стан наукової розробки проблеми в українській історичній науці засвідчує, що предмет нашої статті - Голокост у генерал-комісаріаті (ГК) “Волинь-Поділля” досі не став предметом окремих студій. Це й визначає її наукову актуальність.
Завдання, які намагаємося вирішити в цій розвідці такі: розкриття перебігу геноциду євреїв у тих містечках, які входили до названого ГК (Березне, Володимир-Волинський, Любомль, Ковель, Корець, Острог, Дубно, Кременець) та визначення етапів у Голокості на теренах Волині й Поділля.
ГК “Волинь-Поділля” - одна з шести утворених окупантами адміністративних одиниць, що ввійшли до складу рейхскомісаріату “Україна”. Цей округ включав у себе територію (згідно радянського територіального поділу) Волинської, Рівненської, Кам'янець-Подільської областей колишньої УРСР та окремі південні території Білорусії [13, с.78]. Він поділялися на гебіти (райони). Напр., гебіт Кременець.
Поразки Червоної Армії призвели до стрімкого оволодіння західноукраїнськими землями Третім рейхом. На цих теренах встановилася військова адміністрація, яка згодом була замінена цивільною. Так було, скажімо, у Володимирі-Волинському, Ковелі, Любомлі: впродовж другої половини літа 1941 р. цими містечками керувала німецька військова адміністрація, а з вересня - цивільна.
Механізми дискримінації євреїв, які застосовано окупантами в ГК “Волинь-Поділля”, не відрізнялася від тих, що реалізовувалася на інших окупованих нацистами територіях України: виділення євреїв з-поміж іншого населення, що досягнуто завдяки примусу носити на верхньому одязі розпізнавальні знаки у формі жовтого кола (як це було у Ковелі) або ж білої пов'язки з голубою зіркою Давида (напр., у Корці) [5, арк.16]). Вже 15 жовтня 1941 р. євреям рейхскомісаріату “Україна” заборонено залишати місце проживання без його дозволу [6, с.1].
Нововведення, що визначали практику дискримінації, запроваджувалися й на місцях. Так, напр., у Корці, як і інших містечках, на початку серпня 1941 р. євреям, на відміну від іншого населення, дозволено брати участь у роботі базарів тільки з 10 до 12 год. Водночас юдеїв змушено працювати в суботу, що суперечило канонам сповідуваної ними релігії [5, арк.16зв.]. В цьому ж таки містечку “євреям, - згадували згодом очевидці, - було заборонено одягати одяг з хутра, оскільки був виданий наказ, щоб вони здавали цінні речі та хутряний одяг” [7, арк.154].
Поруч із запровадженням механізмів дискримінації, в ГК “Волинь-Поділля” відбувалися перші акції вбивств євреїв. Так, вже 26 червня 1941 р. - у перший же день окупації Острога, гітлерівці розстріляли 300 чол. тамтешньої інтелігенції [8, с.142]. Вбивали їх і наступного місяця. Зокрема, 3 липня та в другій його половині страчено від 600 до 80о євреїв у Кременці [9, c.157], 150 жертв у Володимир-Волинському [10, с.100]. Гинули євреї і в інших містечках (Дубно, Млинові, Тучині, Корці).
Останнього літнього місяця їх убивали вже тисячами. Так, у серпні 1941 р. убито близько 3 тис. євреїв (головно людей з обмеженими можливостями, стариків, жінок і дітей) Острога [8, с.142]. Таку ж кількість тамтешніх юдеїв убито на початку вересня того ж року [8, с.143]. Ось як про це згадує свідок тих трагічних подій М. Довголюк: “Возили їх у критих машинах протягом дня. За день до того було вирито три рови десь по 15 метрів завдовжки. Два з них паралельні, а один - впоперек. У той день, коли розстрілювали, знаходитися в селі було не можливо: людський крик зводив з розуму. Це було жахливо і страшно. Тоді в селі мало хто залишався. Ми йшли за річку і там переховувалися. У тому місці розстріляні тисячі” [11, с.82].
Акції екстермінації - одна з тенденцій геноциду євреїв того часу. Його важливий компонент - концентрація жертв у гетто. Серед перших (на початку жовтня 1941 р.) вони виникли в Острозі й Березно. Згодом, 6 жовтня того ж року, - в Любомлі й Березно. Тим часом створення гетто в Кременці - початок березня 1942 р. 1 травня того року такий концентраційний жертв створено у Володимирі-Волинському, а 21 травня - у Ковелі [12, с.89-90].
Отже, євреї Волині й Поділля в перші місяці окупації, на відміну від інших регіонів сучасної України, здебільшого не розстрілювалися, а були заточені в гетто. Сучасні вчені пояснюють це тим, що окупанти не вважали євреїв Західної Волині носіями ліворадикальної ідеології. Важливим було й бажання окупаційної влади використати примусову працю бранців гетто для задоволення потреб фронту [13, с.78].
У час постання гетто, вони не огороджувалися від “зовнішнього світу”. З часом ситуація змінювалася. Так, через кілька днів постання гетто у Володимирі-Волинському, Острозі й Березно їх огородили колючим дротом [10, с.56, 101, 105]. Тим часом гетто в Ковелі огороджено понад двометровим дерев'яним парканом з колючим дротом [14, с.413-414].
В гетто насильно сконцентровано не тільки мешканців конкретних містечок, а й навколишніх сіл. Найбільшими з них у ГК “Волинь-Поділля” було володимир-волинське (22 тис. чол.) [10, с.108].
На відміну від інших міст, які включено до цієї адміністративної одиниці, у Володимирі-Волинському та Ковелі постало по два гетто. “Маркером” розмежування їхніх бранців слугував професійний критерій [15, с.24; 28].
Незважаючи на час постання гетто, вони мали спільність: поневіряння євреїв і їхню боротьбу за виживання. Ось опис буття євреїв Корця зими 1941-1942 рр. в місці їх концентрації: “У квартирах на стінах наріс шар льоду, люди місяцями не умивалися, їх заїдали воші. В одній квартирі тіснилося по кілька сімей... В пічечках палили усе, що тільки могло горіти: меблі, одяг, дошки з підлоги. Щоночі десятки нещасних помирали від незносного холоду і голоду. Мерці днями лежали в сараях, на ганку. Поступово їх звозили на кладовище і ховали по кілька померлих в одній могилі. Як не страшно було помирати, але живі заздрили мертвим, для яких їхні муки закінчилися” [16, с.48].
Гетто постійно грабувалися. Один із таких прикладів - події в Острозі: після ескортування його бранців в урочище Красностав (початок серпня 1941 р.), євреї, котрі повернулися в місце їх концентрації, застали картину безжального грабежу [11, с.101].
Крадіжки в гетто були поширеним явищем. Так, Н. Анапольський - один з полонених корецького гетто - свідчить, що на його території повсякчас діяли банди. Останні вимагали у євреїв цінності, зривали навіть ручки з вхідних дверей будинків [11, с.23].
Намагаючись налагодити механізм управління заточеними в гетто бранцями, окупанти де-факто реанімували практику їх колишньої самоорганізації. Кагали, які були розпущені радянською владою, в липні 1941 р. поновили свою роботу в дещо видозміненому вигляді під назвою “юденратів” [17, s.278]. На членів останніх покладалася особиста відповідальність за виконання наказів окупантів.
Як і в інших гетто на території Західної України чи то Польщі євреїв генерал-комісаріату “Волинь- Поділля” залучено до примусової праці. Часто-густо вона була настільки важкою, нерідко - принизливою, що призводила до фізичних страждань, психологічного шоку. Напр., у Корці євреїв “.примушували збирати руками сміття, бите скло, не даючи ані віників, ані лопат. Окупанти почали прокладати наземний кабель зв'язку з Берліном. Для риття траншей зганяли тисячі євреїв, які від голоду, побоїв, виснажливої праці вмирали десятками” [11, с.75-76].
Систематичні знущання й зневага зумовлювали психологічний шок жертв. З-поміж іншого він педалювався знущанням над представники кліру - тими, хто в довоєнні роки користувався особливою повагою мешканців конкретних містечок. Так, скажімо, в синагогах Корця рабинів змушували виносити з них і спалювати Тори, обстригати один одному бороди, вистригати на голові хрести. Рабинів запрягали у вози та змушували возити воду [11, с.76].
З утворенням гетто, фізичним і психологічним знесиленням його бранців нацисти закінчували приготування до реалізації “остаточного розв'язання єврейського питання”. Наприкінці літа 1942 р. керівництво окупаційної влади інформувало підлеглих про перехід до нової фази геноциду - убивства євреїв [14, с.400].
Другий етап Голокосту на теренах Волині й Полісся розпочався масовими розстрілами мешканців Дубно й Корця. Злочин супроти тих, хто мешкав в останньому, відбувся 21 травня 1942 р., коли неподалік міста в с. Козак вбито 2,5 тис. євреїв. 27 травня 1942 р. вбито 3,8 тис. євреїв - мешканців Дубно [14, с.147]. Найбільша ж акція геноциду в “гебіт Дубно” відбулася 5-12 жовтня того ж року, коли загинуло 10 тис. тамтешніх євреїв. Ще тисячу дубнівчан убито 24 жовтня того ж року [14, c.148-149].
У другій половині серпня 1942 р. відбулася акція зі знищення мешканців гетто в м. Березне. їх прах покоїться в 1,5 км від міста в п'яти могилах. “У час розкопування могили [розміром] 50х4 й 1,5 глибиною, - стверджується в акті комісії з встановлення і розгляду злодіянь німецько-фашистських загарбників (листопад 1944 р.), - виявлено трупи людей - дорослих чоловіків, жінок та підлітків до 14-15 років. Жіночі трупи всі роздягнуті до гола й босі. Усі трупи лежать на животі, склавши руки під груди, поруч [один з одним] в усю довжину ями і в кілька шарів на її висоту, тобто ряд на ряді... В одній з розкопаних ям - могил 5х5 та 2 метри глибиною виявлено трупи винятково дітей, які лежать абияк... Всього, за неточними даними, у вказаних вище 5 ямах-могилах німецько-фашистські окупанти розстріляли в 1942 році, 25 серпня 3.680 чоловік мирних жителів містечка Березно, головним чином - євреїв” [7, арк.75-75 зв.].
3-5 червня 1942 р. відбулося знищення 8 тис. бранців гетто старого міста в Ковелі. Через місяць - в середині серпня того ж року - позбавлено життя ще 5 тис. євреїв - тих, хто перебував у новій частині Ковеля. Виявлених втікачів, тих, хто переховувався в заздалегідь підготовлених сховках доставляли до однієї з тамтешніх синагог [14, с.416]. На її стінах приречені на смерть залишили прощальні написи. Молодь та люди середнього віку писали їх різними мовами: їдишем, івритом, польською. Кожен з цих написів сповнений трагізму, а водночас лірики. Один з авторів приголомшує словами-громовицями: “...важко помирати на 20-му році життя”; не менш відверті двоє дівчат: “.так хочеться жити, але не дають”. Інше дівча в останні хвилини життя адресувало слова прощання матері: “Люба мамусю! Не було порятунку. Нас спровадили з-поза гетто, мусимо загинути страшною смертю. Жалкуємо, що ти не з нами. Не можу собі цього вибачити. Дякуємо Мамо за всі труди. Цілуємо міцно, багато, багато разів”. Частина авторів написів просила помсти за їхню смерть, поневіряння євреїв загалом (напр., “Помсти просимо, помсти”; “За нашу невинну кров, за сльози матерів і дітей. Трагедія, якої не було на світі, Коханий Боже, мовчати не будемо! Просимо про помсту”) [17, s.290-291]. Автори цих послань, як і всі інші, хто в той зловіщий час опинився в синагозі, були вивезені на єврейський цвинтар, де їх розстріляно [14, с.416].
Останні місяці літа 1942 р. - час нової фази геноциду євреїв Кременця. Вбивства беззахисного населення почалися 10 серпня, коли розстріляно біля 5 тис. чол. з числа бранців тамтешнього гетто. Надалі євреї (в т. ч. із сіл Бережці та Біла Криниця) гинули сотнями й тисячами в акціях, що відбувалися 14, 16, 20 серпня 1942 р. Останніх жертв Голокосту тут позбавлено життя 22-23 жовтня того ж року [18, с.478].
9 вересня 1942 р. відбулася нова акція зі знищення євреїв Острога. її жертвами стали 2,1 тис. чол. Невдовзі (15 жовтня того ж року) ліквідовано тамтешнє гетто, а близько 2 тис. його в'язнів розстріляно в лісі в районі Нового міста. Ще тисячу євреїв, яким пощастило втекти з гетто, але яких згодом виявлено поліцією й затримано, убито в другій половині жовтня 1942 р. [19, с.706].
На початку осені 1942 р. знищено одне з найбільших гетто в ГК “Волинь-Поділля” - у Володимирі- Волинському. Як і в більшості випадків, їх бранців не розстрілювалися на місці, а вивозили з нього неподалік містечка. Володимир-волинських євреїв страчували в с. П'ятидні, що в 6 км від нього. Першими жертвами, котрі загинули тут, були ті, кого схоплено в ніч з 31 серпня на 1 вересня 1942 р., коли гетто оточили поліцаї. Розстріли тривали два тижні. [10, с.111-113].
В ході першої акції розстріляно більше 15 тис. чол. У другій - 13 листопада 1942 р. - ще 2,5 тис. чол. 500 євреїв Володимира-Волинського убито 14 грудня 1943 р. [9, с.31].
Ліквідація гетто Любомля розпочалася 1 жовтня 1942 р. Прах майже п'яти тисяч тамтешніх євреїв покоїться в 4-х великих ямах [20, р.245].
Євреї Волині, як і їхні соплемінники в Європі загалом, були приречені нацистами на загибель. Сама приналежність до цільової групи, котра стала об'єктом геноциду, означала, незважаючи на стать чи вік її членів, смертний вирок. Убезпечити від загибелі не могла навіть служба євреїв у поліції (т. зв. служба порядку) чи їхня робота в юденратах. Так, ще до масового вбивства євреїв Володимир-Волинського, його гебітскомісар Вестерхайде застрелив члена юденрату С. Бергмана [21, с.11]. Зафіксовано й факт розстрілу його останнього керівника Л. Кудиша: його вбито безпосередньо в місті серед білого дня [10, с.104].
Хоча величезна більшість жертв Голокосту загинула без супротиву, частина з них, намагаючись врятуватися, вдавалася до тих чи інших дій. Нерідкими були, скажімо, втечі з місць екзекуцій (напр., у Березно, де втечею з місця екзекуції врятувалося 200 чол.). Практично в кожному містечку ГК “Волинь-
Поділля” були ті, хто самовільно залишав гетто, намагався врятуватися від смерті переховуючись у знайомих чи в лісах. Щоправда, вижити в останніх шансів було небагато. Особливо важким для втікачів був осінньо-зимовий період. Та винятково небезпечними для них були облави, що проводилися поліцією.
В окремих випадках бранці гетто, яким вдавалося втекти з них, об'єднувалися в загони, котрі вели боротьбу з окупантами. Так, відомим партизанським ватажком став М. Гільденман, який очолив 22 євреїв, котрим пощастило втекти з місця їх примусової концентрації. В січні 1943 р. загін М. Гільденмана увійшов до складу з'єднання Сабурова як окрема структурна одиниця - єврейська рота [22, с.2].
Отже, складові геноциду євреїв у ГК “Волинь-Поділля” такі: 1 - запровадження системи безправ'я жертв, їх візуальна “ідентифікація”; 2 - примусова концентрація у гетто, де внаслідок недоїдання, фізичного виснаження, холоду, антисанітарії, відсутності медичного обслуговування їх фізично й психологічно виснажено; 3 - проведення масових страт жертв. Якщо перші з них відбувалися з часу встановлення окупаційної влади на теренах Волині й Полісся, то з кінця літа - початку осені 1942 р. масові екстермінації стали системними. Як результат - євреїв у ГК “Волинь-Поділля” були фактично повністю вбито, а злочини супроти них стали складовою частиною “остаточно розв'язання єврейського питання” в Європі Третім рейхом.
Джерела та література
геноцид окупований нацистський голокост
1. Подольський А. Ю. Нацистський геноцид щодо євреїв України (1941-1944 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.05 “Етнологія” / Подольський Анатолій Юхимович; Національна академія наук України Інститут національних відносин і політології - Київ, 1996. - 18 с.
2. Михальчук Р. Ю. Голокост на території Рівненщини під час нацистської окупації (1941-1944 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / Михальчук Роман Юрійович. - Острог, 2014. - 20 с.
3. Левітас Ф. Євреї України в роки другої світової війни / Фелікс Левітас. - К. : Вирій, 1997. - 272 с.
4. Подольський А. Уроки минулого. Історія Голокосту в Україні / Навч. посібник / Анатолій Подольський. - К. : Сфера, 2007. - 100 с.
5. Державний архів Рівненської області (далі - ДАРО). Ф. Р-48 Корецька районна управа. 1941-1943 рр. Оп. 1. Спр. 10. Обязанности работников украинской “Порядковой службы”. Распоряжение о поклике шпионов, парашютистов и партизан, 29 июля-16 октября 1941 г., 20 арк.
6. Волинь. - 1941, 19 жовтня. - С. 1.
7. ДАРО. Ф. 534 Матеріали учасників історичних подій на Рівненщині /колекція/. 1941-1945 рр. Оп. 1. Спр. 3 Матеріали про злодіяння німецько-фашистських загарбників на Рівненщині /акти колекцій по розслідуванню злодіянь і розповіді свідків, записані І. Дубовським/, 1941-1944 рр., 213 арк.
8. Шпизель Р. Катастрофа евреев Острога / Рафаєль Шпизель // Катастрофа європейського єврейства під час Другої світової війни. Рефлексії на межі століть : зб. наук. праць за матеріалами конф. 29-31 серп. 1999 р. - К., 2000. - С. 141-145.
9. Круглов А. И. Энциклопедия Холокоста. Еврейская энциклопедия Украины / А. И. Круглов / Ред. И. М. Левитас. - К., 2000. - 224 с.
10. Музиченко В. Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади м. Володимира-Волинського / Володимир Музиченко. - Луцьк : ПрАТ “Волинська обласна друкарня”, 2011. - 256 с.
11. Гон М. Голокост на Рівненщині (Документи та матеріали) / Максим Гон. - Дніпропетровськ : Центр “Ткума”; Запоріжжя : Прем'єр, 2004. - 120 с.
12. Наконечний В. Роки. Події. Люди. Позиція: Наукові та краєзнавчі нариси / Владислав Наконечний. - Луцьк : ПДВ “Твердиня”, 2006. - 400 с.
13. Корогодський Ю. Катастрофа українського єврейства: регіональний аспект / Юрій Корогодський // Катастрофа європейського єврейства під час Другої світової війни. Рефлексії на межі століть : зб. наук. праць за матеріалами конф. 29-31 серп. 1999 р. - К., 2000. - C. 77-80.
14. Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 годах / Сост. А. Круглов. - К. : Ин-т иудаики, 2002. - 486 с.
15. Наконечный В. А. На еврейской волне / В. A. Наконечный. - Луцк : “Надстир'я”, 2006. - 180 с.
16. Живыми остались только мы: Свидетельства и документы / Д-р Б. Забарко, ред-сост., авт. Предисл и коммент. - К. : Задруга, 1999. - 576 с.
17. Snyder T. Zydzi wotynscy pod rz^dami polskimi oraz w okresie okupacji sowieckiej i nazistowskiej 1939-1944 / Timothy Snyder // Swiat NlEpozegnany. Zydzi na dawnych ziemiach wschodnich Rzeczypospolitej w XIII-XX wieku. Praca zbiorowa pod redakj Krzysztofa Jasiewicza. - Warszawa, 2004. - S. 266-291).
18. Круглов А. И. Кременец / А. И. Круглов // Холокост на территории СССР: Энциклопедия / Гл. ред. И. А. Альтман. - М. : “Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2009. - 1143 с.
19. Круглов А. И. Острог / А. И. Круглов // Холокост на территории СССР: Энциклопедия / Гл. ред. И. А. Альтман. - М. : “Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2009. - 1143 с.
20. Luboml : the memorial book of a vanished shtetl / edited by Berl Kagan. - Ktav Publishing House, 1997. - 428 p.
21. Наконечный В. Холокост на Волыни: жертвы и память / В. Наконечный. - Луцк, 2003. - 67 с.
22. Закалюк К. Нащадки братів Маккавеїв / К. Закалюк // Вільне слово (Рівне). - 2000, 19 квітня. - С. 2.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Трансформація та реалізація войовничого антисемізму в процесі окупації загарбниками Поділля. Акції тотального знищення єврейського населення в містах Подільського регіону. Голокост як частина нацистського окупаційного режиму на українських землях.
дипломная работа [66,8 K], добавлен 03.01.2011Характер Голокосту як безпрецедентного явища, його місце в українській історіографії від часів Другої світової війни до сьогодення. Хід реалізації "остаточного вирішення єврейського питання" на українських теренах, трагічним символом чого є Бабин Яр.
статья [90,0 K], добавлен 07.08.2017Дослідження регіональних особливостей "української" коренізації. Національна політика коренізації радянського уряду (1923 р.) як загальносоюзна політика. Особливості радянської національної реформи 20-30-х рр. у Волинсько-Києво-Подільському регіоні.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 12.06.2010Генерал М.А. Милорадович в Бородинском сражении и при оставлении Москвы русской армией. Войска под командованием генерала М.А. Милорадовича в обеспечении Тарутинского маневра. Генерал в командовании войсками авангарда в боях при Тарутине, Малоярославце.
дипломная работа [99,7 K], добавлен 29.04.2017Установка нацистського "нового режиму" на Чернігівщині. Діяльність українського націоналістичного підпілля у період тимчасової окупації області німцями. Життя і побут населення на окупованих територіях. Звірства і злочини німецько-фашистських загарбників.
дипломная работа [95,4 K], добавлен 18.02.2011Голокост - систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу. Історія переслідування і знищення європейських євреїв нацистською Німеччиною у 1933-1945 рр.
творческая работа [10,9 M], добавлен 17.05.2012А.А. Власов — руководитель РОА, советский генерал-лейтенант. Биография: служба в Красной Армии, командование фронтом в период ВОВ; плен и сотрудничество с немцами; пленение КА, суд и казнь. Образ Власова в мемуарах командиров, аргументы за и против.
презентация [1,8 M], добавлен 14.12.2011Особливості довголітньої боротьби за Галичину та Волинь. Причини прихильності вищих верств українського громадянства до литовської займанщини. Військовий устрій Литви й Галичині ХІV-ХV ст. Збройні рухи ХV-ХVІ в. Відмінні риси устрою польського війська.
реферат [35,5 K], добавлен 21.12.2010Історія єврейського народу, розвиток середньої і вищої освіти, суть та мета реформи в галузі єврейського навчання. Сприяння швидкій асиміляції євреїв з іншими народами на землях Волині. Рівень підготовки й методи навчання викладачів рабинського училища.
реферат [26,8 K], добавлен 12.06.2010Аналіз проблеми остарбайтерів, як складової частини втілення фашистського "нового порядку" на окупованій українській землі, як жертв нацистського і сталінського тоталітарних режимів в історії України. Вирішення проблеми остарбайтерів у післявоєнний час.
курсовая работа [54,0 K], добавлен 12.01.2011"Громадівський рух" та його розвиток у ХІХ ст. на українських територіях. Наслідки "перебудови" для України. Тестові питання щодо впровадження християнства на Русі: “Руська правда”, будівництво Софіївського собору, правління Володимира Мономаха.
контрольная работа [29,4 K], добавлен 01.02.2009Краткие сведения о жизненном пути Григория Александровича Потемкина - русского государственного деятеля, который руководил присоединением к Российской империи и первоначальным устройством Новороссии. Его государственная деятельность при Екатерине II.
реферат [41,3 K], добавлен 08.11.2012Развитие военной карьеры русского полководца, прославившегося разгромом прусской армии при Кунерсдорфе, генерала Салтыкова. Назначение его на пост сенатора по окончании Семилетней войны, повышение до генерал-губернатора Москвы и причины отставки в 1770 г.
контрольная работа [1,0 M], добавлен 09.05.2011Биография Ивана Андреевича Ласкина - советского военачальника, генерал-лейтенанта, одиного из участников обороны Крыма и Сталинградской битвы. Командование стрелковыми подразделениями и Сивашской мотодивизией. Сталинградская битва и пленение Паулюса.
презентация [515,7 K], добавлен 28.04.2015Причини початку, конкретні прояви сіоністського руху, його періодизація та динаміка розвитку. Формування іудейської ідентичності в різні часи. Історія євреїв України як безперервний процес взаємодії протилежних ідей та антагоністичних тенденцій.
курсовая работа [61,3 K], добавлен 06.04.2009Політичний розвиток Волині у складі Галицько-Волинського князівства. Мстиславичі. Волинь в інтеграційному процесі Руської землі на рубежі ХІІ – ХІІІ ст. Соціально економічний розвиток Волинської землі. Культурне життя Волині.
дипломная работа [92,0 K], добавлен 04.02.2004Жизнь и деятельность Михаила Илларионовича Голенищева-Кутузова - прославленного русского полководца, генерал-фельдмаршала и искусного дипломата. Его роль в истории России. Послужной список Кутузова. Значение Бородинского сражения для хода войны 1812 г.
доклад [19,1 K], добавлен 28.02.2013К.М. Дерев’янко як один з небагатьох генералів, що нагороджений всіма трьома орденами імені видатних полководців. Від каменяра у гранітних кар’єрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої світової війни. Акт про капітуляцію на "Міссурі".
научная работа [2,1 M], добавлен 28.02.2010Необходимость изменений во внешней и внутренней политике России в начале XIX века. Сперанский М.М. как доверенное лицо Императора. Назначение генерал-губернатором Сибири. Проведение реформ управления краем. Причины безуспешности начинаний Сперанского.
курсовая работа [35,2 K], добавлен 01.03.2011Наказ Гітлера про введення цивільного управління на окупованих східних територіях. Створення Вінницької обласної управи після окупації та її робота у період війни. Запровадження на території області оподаткування національним та поземельним податками.
реферат [27,5 K], добавлен 10.06.2010
