Православні конфесії півдня України у 1990-х рр.: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОСЛАВНІ КОНФЕСІЇ ПІВДНЯ УКРАЇНИ У 1990-х рр.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

А.В. Шостак

У статті здійснено огляд основних наукових досліджень українських, іноземних та діаспорних авторів, які дають змогу простежити особливості становлення і розвитку Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київський Патріархат, Української Автокефальної Православної Церкви у Херсонській, Миколаївській, Одеській областях у роки першого десятиліття незалежності України. Акцентовано увагу на недостатньому вивченні проблеми.

Ключові слова: Церква, православні конфесії, дослідження

Шостак А. В. Православные конфессии Юга Украины в 1990-х гг.: историография проблемы.

В статье сделан обзор основных научных исследований украинских, иностранных и диаспорных авторов, которые дают возможность проследить особенности становления и развития Украинской Православной Церкви, Украинской Православной Церкви Киевский Патриархат, Украинской Автокефальной Православной Церкви в Херсонской, Николаевской, Одесской областях в годы первого десятилетия независимости Украины. Акцентировано внимание на недостаточном изучении проблемы.

Ключевые слова: Церковь, православные конфессии, исследования

Shostak A. V. Orthodox denominations Southern Ukraine in the 1990s.: historiography of the problem.

The article provides an overview of the main research Ukrainian, foreign and diaspora writers who make it possible to trace the features of formation and development of the Ukrainian Orthodox Church, the Ukrainian Orthodox ChUrch Kyiv Patriarchate, the Ukrainian AUtocephaloUs Orthodox ChUrch in Kherson, Mykolayiv, Odessa region during the first decade of independence of Ukraine. The attention to insufficient study of the problem.

Keywords: Church, Orthodox denominations, investigations

Питання вивчення церковної історії в останні два десятиліття не виходить із кола актуальних тем наукового дослідження. Цій проблемі приділили увагу не лише фахівці-історики, а і не менше філософів, журналістів, письменників, священнослужителів. Найбільший інтерес дослідників викликає становище Церкви в СРСР, державно-церковні відносини та загальнонаціональний стан православ'я в посттоталітарній Україні, в меншій мірі внутрішньо конфесійне життя Української Православної Церкви в єднанні із Московським Патріархатом (УПЦ), Української Православної Церкви Київський Патріархат (УПЦ КП), Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). У географічному аспекті, найґрунтовніше розвідки здійсненні стосовно Західної України, натомість Південний регіон з давньою православною традицією лише стає об'єктом уваги з боку науковців, особливо період 90-х рр. ХХ ст.

Тому, на наш погляд, необхідно здійснити історіографічний огляд надбань релігієзнавчої школи, з'ясувати рівень дослідженості проблеми генезису православних конфесій на Півдні України у 1991-1999 рр., взаємовідносин між ними та державою.

Доцільно, проаналізувати наявну літературу за концептуальним принципом, науковою значимістю, як пропонує Н. Яковенко [1, с. 317-318], а не за популярною традицією, поділяючи праці на певні періоди, за хронологічними чи ідеологічними ознаками.

Серед фундаментальних досліджень одним з найбільш показових і результативних стало десятитомне видання “Історія релігії в Україні” підготовлене співробітниками Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, де на основі широкої джерельної бази простежена еволюція релігійної ситуації на українських землях упродовж століть. У 10-му томі [2], присвяченому розвитку Церков у постсоціалістичний період, авторський колектив під керівництвом професора Анатолія Колодного з позицій загальноцивілізаційного прогресу та керуючись принципом україноцентризму підійшов до висвітлення багатьох актуальних питань релігійного життя України.

Одним з перших досліджував різнобічну діяльність та внутрішній устрій Російської Православної Церкви (РПЦ) в нових політико-економічних умовах з позиції критицизму російський історик і соціолог М. Мітрохін [3]. Праця видається важливою з огляду на те, що процеси характерні для РПЦ, як соціального і економічного інституту, ретранслюються в УПЦ, яка перебуває в канонічній єдності з Московською Патріархією. Розглядаючи загальний стан православ'я в Україні, підкреслюючи, що саме Україна є релігійним центром пострадянського простору, автор зазначає, що на Півдні і Сході у порівнянні з іншими регіонами низький рівень релігійної культури серед населення. З іншого боку, М. Мітрохін дійшов висновку, що Одеська єпархія одна з найбільших і найактивніших у складі УПЦ [3, с. 489]. Досить безапеляційним виглядає висновок автора про те, що за останні десятиліття РПЦ остаточно відмовилася від ідеї модернізації та адаптації до умов постіндустріального суспільства [3, с. 576]. Це властиво і для УПЦ.

Заслуговує на увагу фундаментальна праця представниці української діаспори, історика О. Хомчук [4]. В цілому, робота присвячена ретроспективному висвітленню питання пошуку Українськими Православними Церквами юрисдикційного підпорядкування й визнання у православному світі. Головним результатом дослідження є висновок про те, що до тих пір, поки основним змістом життя української церковної ієрархії буде пошук “константинопольського визнання”, свого “вселенського” авторитету, як не в Москві то в Римі чи Стамбулі, чи де інде - Української Православної Церкви, як вільної, автокефальної і рівної іншим не буде [4, с. 587].

Окремих аспектів міжправославного конфлікту в Україні на початку 1990-х рр. торкається канадський історик Д. Поспеловський [5]. Розглядаючи передумови православного розколу, він вважає, “запізнілим” рішення Архієрейського собору (30-31 січня 1990 р.) про надання широкої автономії Українському екзархату РПЦ, яке сприймалося як реакція на “бунт автокефалістів”, а не як свідчення керівної ролі Патріархії. У цілому, змальовуючи події в православ'ї на рубежі 80-х-90-х рр. ХХ ст., Д. Поспеловський нехтує одним з ключових принципів - позаконфесійності.

Питання генезису суспільно-релігійних відносин на теренах України та вплив фундаментальних проблем людства на них, знайшли відбиток у монографії С. Здіорука [6]. Дослідженню взаємодії етнічного і релігійного факторів в історії людства і України присвячена монографія колективу докторів та кандидатів філософських наук за редакцією Л. Филипович [7]. Провідною ідеєю книги є доведення того факту, що в людській історії релігія і етнос тісно пов'язані. Певну увагу автори приділили концепції створення єдиної національної Церкви в Україні та з'ясуванню витокам, типам і шляхам розв'язання міжконфесійних конфліктів. Спроба комплексного міждисциплінарного підходу до вироблення концепції релігійних конфліктів здійснена у монографії А. Арістової [8]. її робота, на наш погляд, видається важливою з точки зору розуміння специфіки релігійних конфліктів, чинників їх генезису та ескалації, принципів діагностики, попередження та залагодження. Серед суспільно значимих робіт, що мають відношення до загального розуміння співіснування Церкви та суспільства, зокрема молодої його частини на тлі багатобічного міжконфесійного конфлікту в Україні, слід виділити монографію В. Єленського та В. Перебенесюка [9]. У роботі автори не оминають увагою і внутрішню еволюцію Православних Церков після падіння комуністичних режимів країн Центрально-Східної Європи. Звернувши увагу на стан міжцерковного протистояння, вчені дійшли висновку, що в цілому проблему не вдалося деполітизувати, як одну з умов його врегулювання.

Досліджував специфіку православ'я як релігійного феномену в історичній динаміці О. Саган [10; 11]. Його монографія “Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан” побудована на співставленні та характеристиці інституційного зростання Православних Церков світу.

Відновленням історичної правди, переосмисленням оцінок ключовим подіям та персоналіям українського православ'я займаються представники Церков: пресвітери та архієреї. Цікаві думки й значний фактичний матеріал містять праці протоієрея РПЦ Владислава Ципіна [12], архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ (оновленої) Ігоря (Ісіченка) [13], митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського УПЦ Олександра (Драбинка) [14]. Особливістю робіт духовенства є подання своєї Церкви у виключно позитивному ракурсі на тлі інших, без будь-яких натяків на помилки і проблеми у діяльності. Так, митрополит Олександр у монографії “Православие в посттоталитарной Украине (вехи истории)” спираючись на широке коло джерел, використовуючи документи Архіву Київської Митрополії ґрунтовно розглянув передумови, хід та наслідки православного розколу в Україні. Разом з тим, вже в передмові до роботи він творить міфологему називаючи УАПЦ та УПЦ КП “враждебными Православию политико-религиозными структурами” [14, c. 4].

Тема функціонування православних конфесій в останнє десятиліття ХХ ст. в Україні та в Південному регіоні зокрема, розглядається в наукових розвідках, опублікованих фахівцями в науково-популярних нарисах, спеціалізованих збірниках та журналах, газетних статтях, дисертаційних дослідженнях тощо.

Однією з перших спроб суто історичного підходу до вивчення проблематики еволюції релігійної сфери із атеїстичного Радянського Союзу в плюралістичну незалежну Українську державу став нарис П. Панченка [15]. Аналізуючи духовне відродження, яке розпочалося з часу відзначення тисячолітнього ювілею хрещення Русі, спираючись на різноманітний фактичний матеріал, історик змальовує картину утвердження в Україні принципу свободи совісті.

Важливу інформативно-просвітницьку роль для населення України у досліджуваний період правив щомісячний науково-популярний журнал “Людина і світ”. У недалекому минулому атеїстично зорієнтований, з 1990 р. журнал стає релігієзнавчим. На його шпальтах починають з'являтися історичні розвідки, теологічно-філософські матеріали, висвітлення актуальних подій “релігійного ренесансу” в Україні - без цензури та ідеологічного забарвлення. Особливу вагу мають аналітичні роздуми відомих українських дослідників - В. Бондаренка та В. Єленського [16; 17; 18; 19].

Процес утворення в Україні УАПЦ, УПЦ, УПЦ КП отримав висвітлення в статті відомого західного експерта україніста і фахівця по пострадянському простору Т. Кузьо [20]. Автор, спираючись на широке коло джерел, стверджує, що відмова РПЦ надати автокефалію УПЦ у квітні 1992 р. стала каталізатором для майбутнього розділення українського православ'я на три юрисдикції.

Спроба правової оцінки національного релігійного законодавства та його відповідності європейським нормам, питання повернення релігійним організаціям реквізованого майна радянською владою здійсненна в роботах В. Яворського [21], В. Опанасюк [22], М. Рибачука, О. Білоуса [23].

Широкому колу питань державно-конфесійних відносин присвяченні статті Ю. Решетнікова [24; 25; 26]. Розглядаючи проблему повернення державою колишнього церковного майна релігійним організаціям, він звертається до зарубіжного досвіду, аналізуючи роль окремого державного органу та роль місцевих органів влади у сфері регулювання державно-конфесійних відносин в Україні формулює власні пропозиції для оптимізації їх діяльності. Разом з тим, слід відзначити, про надмірне захоплення автором джерелами із системи “Internet”. Аналіз міжконфесійних відносин між УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ, знаходимо в статтях М. Бабія, М. Новиченка [27].

Питання стану просвітницької роботи однієї із православних конфесій знайшло висвітлення у статті В. Короля [28]. Автор, спираючись головним чином на матеріали періодичної преси, зокрема церковної, справедливо констатуючи факт її недооціненності дослідниками, відстоює тезу про повернення

традиційного впливу православних цінностей на освіту і виховання [28, с. 40]. Акцентуючи увагу на недільних школах УПЦ, В. Король побіжно зупиняється на їх діяльності у Таврійській єпархії (Херсонській - А.Ш.). У цілому робота пронизана апологетичним ставленням автора до УПЦ.

Спроба аналізу праць сучасних українських дослідників щодо розвитку УАПЦ, УПЦ, УПЦ КП у досліджуваний період здійсненна в статті Л. Шпаковськи [29].

Заслуговують на увагу дослідника роботи, які розглядають релігієзнавчий аспект крізь призму соціології та навчальні посібники з релігієзнавства.

Оцінка віруючими умов діяльності релігійних організацій, стан міжконфесійних і державно-церковних відносин, реалізація Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” у перші місяці державної незалежності, аналізується у праці В.П. Перебенесюка [30]. Автор, серед іншого, зосереджує увагу на Херсонщині, де шляхом опитування представників місцевої влади та християнських конфесій, показав особливості релігійної ситуації у Південноукраїнському регіоні.

Навчальні посібники з релігієзнавства [31; 32; 33] поряд із висвітленням загальних засад релігії як феномену людського буття, класифікації та характеристики основних віровчень, містять розділи присвяченні сучасному становищу Церкви в Україні та законодавчому забезпеченні права на свободу совісті та віросповідання. Однак, враховуючи релігієзнавче спрямування матеріалів, у них не простежується особливості розвитку та діяльності православних конфесій на місцевому рівні. Доповнюють посібники з релігієзнавства галузеві словники [34; 35], автори яких, по-перше, прагнуть уніфікувати багатоманіття понять і термінів, які накопичувалися століттями генерацією людської думки, по-друге, з'ясувати сутність релігійних явищ та процесів, що спостерігаються у сучасному глобалізованому світі.

Різні аспекти означеної нами проблеми знайшли відбиток у дисертаційних дослідженнях. Так, стан та основні тенденції розвитку установ релігійно-конфесійної мережі, міжконфесійні конфлікти, розвиток державно-церковних стосунків в Україні в кінці 80-90-х рр. ХХ ст. проаналізовано Н. Бєліковою [36]. Інституціалізацію та стан українського православ'я напередодні розпаду СРСР, динаміку і еволюцію внутрішньоцерковних процесів в православ'ї в період утворення незалежної Української держави, міжцерковні відносини у 1990-х рр. розглянуто С. Смирновим [37]. Внутрішня, зовнішня церковна діяльність та роль у суспільно-політичному і культурному житті України православних конфесій аналізується у дослідженні Л. Прокопчук [38]. Темі функціонування православної духовної освіти в Україні в 1991-2001 рр. присвячено дисертаційне дослідження Л. Рощиної [39]. Державно-церковні відносини в незалежній Україні з історичної та політологічної позицій розглядають Н. Цендра [40] й О. Білоус [41] відповідно.

Висвітленням ключових подій українського православ'я, діяльності окремих Церков та архієреїв, сучасного стану православного середовища, займаються не лише професійні історики і духовенство, але й публіцисти. Проте, досліднику слід враховувати подекуди відвертий суб'єктивізм та заангажованість їх робіт. Державно-церковним та міжправославним стосункам в Україні приділена увага у працях громадського діяча та журналіста В. Анісімова [42; 43]. Навіть побіжно ознайомившись з тематикою даних робіт, можна впевнено стверджувати, що вони мають явну пропагандистську спрямованість супроти україноцентричних Церков. Автор, виконуючи політико-церковне замовлення, чорнить та спотворює діяльність УАПЦ, УПЦ КП та їх Предстоятелів. Концепція єдиної національної Української Православної помісної Церкви червоною ниткою проходе через усю книгу відомого журналіста В. Карпенка [44], яка присвячена архіпастирській поїздці Патріарха Київського Філарета восени 1998 р. по православним парафіям США. Історичний розвиток Української Церкви, міжцерковні українсько-російські взаємини, а також проблема побудови в Україні помісної Православної Церкви, коло питань, які підіймає у своїх роботах знана вітчизняна поетеса і педагог Г. Могильницька. Так, в полемічному творі “Літос (або Камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудословія )” [45], авторка викриває митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела (Саввіна) в антиукраїнських та антиконституційних діях, формування у вірних УПЦ ворожого ставлення до віруючих інших конфесій, зокрема УАПЦ та УПЦ КП. Доводить безпідставність тверджень інспірованих російською політичною думкою та ієрархами РПЦ про “єдиний народ” (український і російський) та “про єдину церкву” у працях “Хроніка великого ошуканства” [46] й “Міфотворчість як обґрунтування історичного мародерства” [47]. Адептом УПЦ КП постає у своїй роботі письменник В. Чемерис [48], шанобливо розкриває основні віхи життя Патріарха Філарета О. Зарічний [49].

Серед усього різноманіття наявної літератури з теми значний пласт складають єпархіальні видання православних конфесій [50; 51; 52; 53],, а також праці місцевих краєзнавців [54; 55]. Однак, в переважній більшості вони не відповідають вимогам сучасного рівня історичної науки.

Отже, діяльність православних конфесій у 1991-1999 рр. на загальнодержавному рівні висвітлена у науковій літературі ґрунтовно. Натомість, формування єпархіальної мережі, внутрішьоконфесійне життя Православних Церков, міжправославні та державно-церковні стосунки на Півдні України дослідженні лише фрагментарно й побіжно.

Джерела та література

православний конфесія український

1. Яковенко Н. Вступ до історії / Н. Яковено. - К.: Видавництво “Часопис “Критика”, 2007. - 374 с.

2. Історія релігії в Україні: [у 10-ти т.] / редкол.: А. Колодний (голова) та ін. - Т. 10. Релігія і Церква років незалежності України / за ред. А. Колодного. - Дрогобич: Коло, 2003. - 616 с.

3. Митрохин Н. Русская православная церковь: современное состояние и актуальные проблемы / Н. Митрохин. - М.: Новое литературное обозрение, 2004. - 648 с.

4. Хомчук О.О. Церква поза церковною огорожею: розколи і руйнація Української Православної Церкви в пошуках “константинопольського визнання” / О.О. Хомчук. - Чікаґо, Іллінойс, 2002. - 621 с.

5. Поспеловский Д.В. Русская православная церковь в ХХ веке / Д.В. Поспеловский. - М.: Республика, 1995. - 511 с.

6. Здіорук С.І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ ст.: Монографія / С.І. Здіорук. - К.: Знання України, 2005. - 552 с.

7. Релігія і нація в суспільному житті України й світу / За ред. Л.О. Филипович - К.: Наукова думка, 2006. - 287 с.

8. Арістова А.В. Релігійні конфлікти в сучасному світі: природа, вияви, шляхи врегулювання: монографія / А.В. Арістова. - К.: НТУ, 2007. - 336 с.

9. Єленський В.Є. Релігія. Церква. Молодь / В.Є. Єленський, В.П. Перебенесюк. - К.: А.Л.Д., 1996. - 160 с.

10. Саган О.Н. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан / О.Н. Саган. - К.: Світ знань, 2004. - 910 с.

11. Саган О.Н. Національні прояви православ'я: український аспект / О.Н. Саган. - К.: Світ знань, 2001. - 255 с.

12. Протоиерей Владислав Цыпин История Русской Православной Церкви: Синодальный и новейший периоды (3-е изд., испр.) / Протоиерей Владислав Цыпин. - М.: Изд-во “Сретенского монастыря”, 2007. - 816 с.

13. Архиєпископ Ігор Ісіченко Історія Христової Церкви в Україні / Архиєпископ Ігор Ісіченко - Х.: Акта, 2003. - 472 с.

14. Драбинко А. Православие в посттоталитарной Украине (вехи истории) / А. Драбинко. - К.: Издание Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры, 2002. - 288 с.

15. Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні (40-і - початок 90-х рр.) / П.П. Панченко. - К.: Ін-т історії України АН України, 1993. - 49 с.

16. Бондаренко В. Церква й українське суспільство: на новому етапі / В. Бондаренко, В. Єленський // Людина і світ. - 1992.

- №3. - С. 19-23.

17. Бондаренко В. Якщо вітер гуляє надворі / В. Бондаренко, В. Єленський // Людина і світ. - 1994. - №1; 2.

18. Єленський В. Релігія і українське суспільство / В. Єленський // Людина і світ. - 1997. - №1-2. - С. 2-15.

19. Єленський В. Відлуння подій 1997-го / В. Єленський // Людина і світ. - 1998. - №1. - С. 2-12.

20. Kuzio T. In Search of Unity and Autocephaly: Ukraine's Orthodox Churches' / T. Kuzio // Religion, State and Society. - vol. 25, no. 4, 1997. - P. 393-415.

21. Свобода релігії та віросповідання в Україні в контексті дотримання міжнародних стандартів з прав людини та основних свобод / упоряд.: В.М. Яворський - Х.: Фоліо, 2005. - 92 с.

22. Опанасюк В. В. Законодавство України про релігію і церкву: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Опанасюк - Суми, 2008. - 107 с.

23. Рибачук М. Проблема реституції церковного майна / М. Рибачук, О. Білоус // Політичний менеджмент. - 2003. - N3. - С. 82-91.

24. Решетніков Ю.Є. Повернення колишнього церковного майна: український і зарубіжний досвід / Ю.Є. Решетніков // Ефективність державного управління. - 2013. - Вип. 34. - С. 82-93.

25. Решетніков Ю. Організаційно-інституційне забезпечення державно-конфесійних відносин: вітчизняний та закордонний досвід / Ю. Решетніков // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2014. - Вип. 1. - С. 23-35.

26. Решетніков Ю. Роль місцевих органів влади в регулюванні державно-конфесійних відносин в Україні / Ю. Решетніков // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2014. - Вип. 2. - С. 179-189.

27. Актуальні питання міжконфесійних взаємовідносин в Україні: Зб. наук. матеріалів / за заг. ред..: В. Андрущенка, В. Бондаренка, М. Заковича та ін. - К., 2005. - 174 с.

28. Король В. Просвітницька діяльність Української православної церкви в 90-х рр. ХХ ст. / В. Король // Історія в школі. - 2001. - №8. - С. 39-44.

29. Шпаковськи Л. Становлення і розвиток православних конфесій в Україні в 90-ті роки ХХ ст. Історіографія проблеми / Л. Шпаковськи // Гілея: науковий вісник . - 2013. - №73. - С. 110-114.

30. Перебенесюк В.П. Межконфессиональные отношения и межцерковный конфликт на Украине (Результаты социологического исследования). - К.: Укр. науч. исслед. ин-т проблем молодежи, 1992. - 108 с.

31. Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. професора А. Колодного. - К.: Світ Знань, 2000. - 862 с.

32. Черній А.М. Релігієзнавство: підручник / А.М. Черній. - 2-ге вид., доповн. - К.: Академвидав, 2008. - 400 с.

33. Лубський В.І. Релігієзнавство: підручник / В.І. Лубський, В.І. Теремко, М.В. Лубська. - 2-ге вид. - К. : Академвидав, 2008. - 464 с.

34. Релігієзнавчий словник / ред.: А. Колодний, Б. Лобовик. - К.: Четверта хвиля, 1996. - 392 с.

35. Новейший словарь религиоведения / Авт.-сост. О.К. Садовников, Г.В. Згурский; под ред. С.Н. Смоленского. - Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 444 с.

36. Бєлікова Н.Ю. Релігійні конфесії України (кінець 80-х - 90-і роки ХХ століття): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Н.Ю. Бєлікова - Донецьк, 2001. - 19 с.

37. Смирнов С.А. Православ'я в контексті сучасних соціально-політичних процесів в Україні (90-ті роки): Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / С.А. Смирнов - К., 2000. - 21 с.

38. Прокопчук Л.В. Трансформаційні процеси в православних конфесіях України в 90-ті роки ХХ ст.: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Л.В. Прокопчук - К., 2005. - 17 с.

39. Рощина Л.О. Православна духовна освіта в Україні (1991 - 2001 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Л.О. Рощина - Х., 2005. - 19 с.

40. Цендра Н.М. Відносини держави і церкви в Україні (1991 - 1996 рр.): автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Н.М. Цендра - К., 2011. - 20 с.

41. Білоус О.М. Державно-церковні відносини як об'єкт політологічного аналізу : автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / О.М. Білоус. - К., 2004. - 20 с.

42. Скованные одной ложью. К истории автокефального и филаретовского расколов. Сборник статей, расследований, свидетельств / В. Анисимов. - К.: Пресс-служба УПЦ, 2012. - 400 с.

43. Анисимов В.С. Тернии Второго Крещения / В.С. Анисимов. - К.: Пресс-служба УПЦ, 2012. - 400 с.

44. Карпенко В. Час каміння збирати / В. Карпенко. - К.: Вечірній Київ, 1999. - 256.

45. Могильницька Г.А. Літос (або Камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудословія) / Г.А. Могильницька. - Бровари: Українська ідея, 2008. - 104 с.

46. Могильницька Г. Хроніка великого ошуканства / Г. Могильницька. - Бровари: Українська ідея, 2008. - 84 с.

47. Могильницька Г. Міфотворчість як обґрунтування історичного мародерства / Г. Могильницька. - Нікополь: ТОВ “Принт- хаус “Римм”, 2014. - 184 с.

48. Чемерис В. Голгофа українського православ'я / В. Чемерис. - К.: Поліграфіка, 1998. - 504 с.

49. Зарічний О. Митрополит Філарет / О. Зарічний. - Львів: Логос, 1995. - 176 с.

50. Свято-Троицкая (Греческая) церковь в Одессе (1808-2001 гг.) / под. ред. прот. В. Петлюченко. - Одесса: “Моряк”, 2002.

- 279 с.

51. Игумения Серафима. Митропополит Агафангел. Подвиг служения Христу / игумения Серафима. - К.: Мистецтво, 2003. - 352 с.

52. Одесская епархия: [Энц. издание] / автор.-сост. и гл. ред. Ю.И. Бузько. - Одесса: Б. и., 2013. - 368 с.

53. Канонизация Одесских святых. - Одесса: Свято-Архангело-Михайловский женский монастырь, 1995. - 128 с.

54. Горностаев Е.В. По страницам истории православных церквей Херсона: хронол.-истор. описание / Е.В. Горностаев - Херсон, 1998. - 103 с.

55. Заковоротний Д.И. Храмы Прибужья / Д.И. Заковоротний. - Николаев: Издательство ЧП “Гудым И.А.”, 2004. - 201 с.

Размещено на Allbest.ru