Організаційне оформлення та діяльність "Поліської січі” Т. Бульби-Боровця у працях сучасних вітчизняних істориків
Аналіз розвитку сучасної української історіографії. Подолання міфів та фасильфікацій історії України. Дослідження національно-визвольного руху середини XX ст. під керівництвом Т. Бульби-Боровця. Вивчення військової діяльності "Поліської січі” та УПА.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.02.2018 |
| Размер файла | 26,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
1
Організаційне оформлення та діяльність "Поліської січі” Т. Бульби-Боровця у працях сучасних вітчизняних істориків
В.З. Ухач
Болісні процеси трансформації суспільства не оминули й українську історіографію, яка впродовж 24 років переживає складний, неоднозначний період пошуку “власного обличчя”, намагання “вписатися у світове історіописання” [1, с. 283]. Загалом, у розвитку сучасної української історіографії чітко проглядаються дві основні тенденції, що вплинули як на її змістовий так і методологічний характер. Характерними рисами першої є намагання подолати численні фасильфікації, міфи історичного розвитку українства за всі періоди його бездержавного існування, а особливо за роки її колоніального статусу в СРСР, і як наслідок “сконструювати національний “канон” історії, який би слугував формуванню національно-державницької суспільної свідомості та соціальної пам'яті” [1, с. 283]. Пріоритетом другої є творча акультурація кращих здобутків світового історіописання на національний грунт з метою подолання відставання українського історичного знання та історично-інформаційного простору від світових взірців [1, с. 283; 2, с. 24-56].
Дослідження проблем українського національно-визвольного руху середини XX ст., в останні два десятиліття, оформилося у повноцінний науковий напрям, зайнявши в тематичній номенклатурі (особливо періоду Другої світової війни - Авт.) одне з провідних місць. Як зазначає С. Борчук “дискусії довкола того, яку історію України мають писати сучасні науковці - етатистську, етнічну, соціальну, політичну тощо, практично не перешкоджають інтенсивному освоєнню татубованої в радянські часи проблематики, до якої належить український національно-визвольний рух у всіх його формах і проявах” [3, с. 493].
Зрештою, боротьба українського народу за національне самовизначення є важливим фактором легітимації чинної державності, а тому, дослідження усієї палітри проблем національно-визвольного руху, слід розглядати як одне з ключових завдань сучасної вітчизняної історіографії, особливо на теперішньому етапі її державного існування [4, с. 1]. Історіописання заявленої наукової теми потребує етапного окреслення. На початку 90-х років XX століття національний рух опору під керівництвом Т. Бульби-Боровця зазнав суттєвих переоцінок (особливо в порівнянні з “тезами” радянської історіографії, яка в контексті шаблонної критики проявів “українського буржуазного націоналізму”, виривала з контексту бульбівського руху “потрібні” їй аспекти із метою компрометації, наголошувала виключно на співпраці з фашистською окупаційною владою). Нові методологічні підходи, розмаїття та порівняння архівних джерел дозволили з позицій об'єктивності та історизму по-новому оцінити військові формування Т. Бульби-Боровця.
Щоправда у публікаціях в період з 199І по 2000 роки основний акцент робився на військовому аспекті діяльності “ПС-УПА(Б-Б)-УНРА”, стосунках з німецькими та радянськими сторонами, польським населенням, взаємовідносинам з іншими силами національного руху опору (наукові публікації В. Дзьобака, К. Бондаренка, І. Ільюшина, Ю. Киричука, А. Кентія, О. Лисенка, В. Сергійчука) [5].
Другий період (2001 - 2015 рр.) характеризувався прагненням істориків подати системну оцінку бульбівського руху, приділити увагу не тільки військовому аспекту, але й ідейно-політичним основам та практиці українського руху опору Т. Бульби-Боровця. У кагорті дослідників цього періоду слід виокремити В. Дзьобака, який в контексті власний наукових пошуків та роботи Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН, УПА, опублікував у період з 2002 - по 2005 роки монографічні дослідження [6], приділивши все ж ключову увагу військовому аспекту діяльності бульбівського руху. український історіографія військовий поліський
У 2008 році захистив дисертацію С. Стельникович, який сфокусував свою увагу на ідейно-політичних основах та практиці бульбівського руху, зокрема, діяльності Поліської Січі в період Олевської республіки, створенні Української національно-демократичної партії (далі-УНДП) як політичної надбудови УПА(Б-Б), організації та політичним засадам УНРА [7]. Розширивши тематику дослідження національного руху опору під проводом Т. Бульби-Боровця, вітчизняні історики активно розробляють питання оцінки постаті лідера бульбівського руху [8], взаємостосунки з ОУН (б) [9], створення та діяльність УНДП [10], інформаційно-пропагандистські видання (г-та “Гайдамаки” тощо) [11].
Ми ж поставимо собі за мету здійснити сучасний історіографічний аналіз формування, ґенези, діяльності “Поліської Січі” (першого суб'єкта в структурі військових формувань “ПС”-УПА(Б-Б)-УНРА”) під керівництвом Т. Бульби-Боровця. Повнота поставленої мети потребує комплексного підходу до розв'язання наступних завдань: проаналізувати висвітлення сучасними українськими істориками витоків створення, ідейно-політичну платформу, правові основи внутрішнього життя, організаційну та військову діяльність “Поліської Січі”; специфіку стосунків з окупаційною німецькою владою, іншими суб'єктами національного руху опору та конфліктне тло їх взаємовідносин; здійснити спробу оцінки першого етапу (власне “Поліської Січі”) національного руху опору Т. Бульби-Боровця; вказати на недостатньо вивчені питання та окреслити перспективні напрями дослідження окремих аспектів заявленої наукової теми.
У бульбівському русі доцільно виокремити кілька етапів (авторський підхід цілком узгоджується з періодизацією поданою науковцями, які найбільш ґрунтовно досліджували український рух опору Т. Бульби- Боровця В. Дзьобаком [12], С. Стельниковичем [13], Ю. Ленартовичем [14]): перший етап - липень-серпень 1941 року (формування не без підтримки Німеччини “Поліської Січі” та її виключна антирадянська спрямованість [6, с. 183; 15, с. 117]; другий етап - березень 1942-жовтень 1943 рр. - двофронтова боротьба і формування структур УПА (Б-Б) - УНРА (наголосимо, що антирадянська боротьба бульбівців зумовлювалася перемогами Червоної армії на фронтах у 1943 році та активізацією радянських партизан, а тому окреслення другого етапу О. Ленартовичем як антинімецького періоду боротьби [15, с. 117] потребує уточнення); третій етап - серпень 1944-травень 1945 рр. - повернення до співпраці з німецькою владою [15, с. 117; 13, с. 280-281].
Розкриваючи організацію та діяльність “Поліської січі” в 1941 році В. Дзьобак насамперед наголошує, що Т. Бульба-Боровець, незважаючи на тогочасні європейські реалії, здійснив “спробу відійти від усталених політичних норм”, прагнув дотримуватися політичної, релігійної і національної толерантності, а амбіції поліського отамана стати в майбутньому загальнонаціональним лідером, виключали його прив'язаність до будь-якої політичної партії чи групи [6, с. 182].
Дослідник зазначає, що бульбівський рух не опирався на певне світоглядне вчення, а тому зміг запропонувати лише загальні лозунги. Дискусійною є теза історика, що нової політичної програми Т. Бульба-Боровець запропонувати не зміг, проте створена на початку 1943 року УНДП як політичне крила УПА (Б-Б) (не заперечуємо, що очевидно запізніла у часі. - Авт.) відіграла важливу роль у діяльності бульбівського руху та ідейному протистоянні з ОУН (б) [10].
Як стверджує А. Дзьобак “головним для Т. Бульби-Боровця була організація збройного формування, за допомогою якого можна було б вести з нацистами переговори про майбутнє України” [5, с. 119]. В. Дзьобак піднімає версії стосовно статусу “Поліської Січі” - як зародка УПА, чи звичайного поліцейського формування. Наголосимо, що в сучасній українській історіографії спостерігається поліфонія думок щодо цього аспекту. Так, А. Кентій зазначає, що на початку липня 1941 року Т. Бульба-Боровець створив “військово-поліцейську формацію “Поліська Січ” [16]. В. Косик, опираючись на німецькі архіви, вказує на організований в серпні 1941 року збройний загін української міліції, що виконував завдання німців по очистці північно-західної України та частково Білорусі від залишків відступаючої Червоної Армії і радянських партизанів [17 с. 4].
З'ясування проблеми про статус “Поліської Січі” важливе, оскільки актуалізовує наступні аспекти: по-перше, чи можна вважати “Поліську Січ” початками УПА; по-друге, чи була “Поліська Січ” колабораціоністським військовим формуванням. В. Дзьобак вважає, що співробітництво поліського отамана в 1941 році з німецькими властями, не дає підстав звинувачувати його в колабораціонізмі, оскільки Т. Бульба-Боровець не був громадянином УРСР (а був громадянином Польщі) та не визнавав встановленої у 1939 році радянської влади [5, с. 123].
С. Стельникович наголошує, що оскільки “УПА-ПС другої половини 1941 року мала офіційний статус міліції по відношенню до німецької влади та винятково антирадянське спрямування, вона може розглядатися лише як “зародок” УПА” [13, с. 277]. Оскільки “Поліська Січ” виконувала завдання німецької окупаційної влади, то її “ніяк не можна вважати початком УПА”, стверджує В. Косик [18, с. 180]. В. Шайкан, опираючись на дослідження В. Дзьобака, вважає, що Т. Бульбу-Боровця “не можна вважати звичайним колаборантом, оскільки його відносини з окупаційною владою диктувалися насамперед пріоритетом загальноукраїнських інтересів, а тому його діяльність також не була колаборантською стосовно українського народу, хоча, безперечно, помилкова орієнтація на Німеччину привела бульбівський рух до краху та посіяла зерна недовіри (в подальшому компрометації) до українського самостійницького руху загалом [19, с. 51].
Водночас, історик-краєзнавець, журналіст І. Ольховський, критично аналізуючи позиції вітчизняних та зарубіжних істориків, зазначає, що діяльність “Поліської Січі” слід розглядати під кутом її діяльності стосовно “свого народу і батьківщини”, наголошуючи на кваліфікаційних характеристиках поняття колабораціонізму. Автор резюмує: “дехто з дослідників діяльності не розрізняє “Поліську Січ” та українську міліцію (поліцію) Б-Б перших місяців війни від “допоміжних частин німецької поліції” (Schtzmannschaften), що були утворені 25 листопада 1941 року, коли “Поліська Січ” уже була розпущена на знак протесту проти підпорядкування німецькій адміністрації” [20].
Оцінюючи перший період бульбівського руху, доцільно зупинитись на питанні співпраці Т. Бульби- Боровця з Державним центром УНР. У працях В. Дзьобака цей аспект не отримав належного опрацювання, водночас С. Стельникович вивчає це питання, вказуючи, що “лівизна політичної програми була зумовлена орієнтацією на еміграційний уряд УНР, який сповідував соціалістичні ідеї Центральної Ради та Директорії УНР” [13, с. 275], наголошує на постійній співпраці Т. Бульби-Боровця з Президентом еміграційного уряду УНР А. Лівицьким. Архівні матеріали наведені В. Косиком у своїй праці, теж вказують на стосунки Т. Бульби- Боровця з керівництвом уряду УНР у Варшаві [18]. Вказують на контакти Т. Бульби-Боровця з представниками еміграційного уряду УНР, який дав завдання отаману створити “антибільшовицький партизанський рух” і І. Іллюшин та М. Боровик [21, с. 337; 22, с. 133]. Водночас, В. В'ятрович зазначає, що сучасні історики ставлять під сумнів інформацію, що Т. Боровець отримував повноваження від Президента УНР, а тим більше, що А. Лівицький дав “добро” на план повстання [23, с. 74]. Історик критично оцінює спроможність Т. Боровця підняти таке повстання, оскільки для цього не було “жодної організаційної бази”. Більше того гостро критикує отамана “Поліської Січі” за його співпрацю з німцями в час, коли останні “згортали бандерівські державотворчі та військові ініціативи” [23, с. 78].
Дискусійним в наукових колах залишається питання кількісного складу “Поліської Січі” у період літа-осені 1941 року. Спостерігається тенденція, що одні історики або опускають цей аспект, або ж подають загальну чисельність усіх військових підрозділів (“ПС”-УПА(Б-Б)-УНРА” - Авт.) Т. Бульби-Боровця. Сам Т. Бульба-Боровець називає цифру “до 10000 душ” [24]. В. Косик у праці “ Україна в Другій світовій війні у документах” зазначає, що “Поліська Січ” налічувала 2-3 тис. чоловік [25]. І. Білас вказує на 5 тис. “січовиків” [26]. Детальніший обрахунок здійснив І. Ольховський “Поліська Січ” (чотири рухомих і один гарнізонний курені, дві підстаршинські школи, дві сотні кулеметників, чота кіннотників) без поліційних підрозділів нараховувала понад 2000 вояків. Поліція “Поліської Січі”...могла мати до 5000...” [27]. Потребує детальнішого дослідження внутрішнє життя “Поліської Січі”, зокрема намагання встановити українську адміністрацію на території Олевської республіки (21.08.1941 - 15.11.1941 р.) [15, с. 113]; копітка архівна праця над пошуком усіх номерів “офіціозу” “Поліської республіки” - газети “Гайдамаки”, що очевидно дозволило б пролити більше світла на налагодження усіх сфер життя [18; 28; 10]. Тиск окупаційної влади, “неможливість та відсутність необхідності утримування великої кількості військових” призвели до розпуску “Поліської Січі” [13, с. 275].
Таким чином, підсумовуючи перший етап бульбівського військового формування “Поліська Січ” доходимо наступних висновків: по-перше, серед сучасних українських істориків існують розходження в питанні наявності у військових формувань бульбівського руху чітких ідейно-політичний засад.
С.Стельникович підтверджує опертя руху Т. Бульби-Боровця на “чіткі ідейно-політичні засади” [13, с. 281]. Водночас В. Дзьобак з поміж причин поразки руху Т. Бульби-Боровця вказує на відсутність “світоглядного вчення”, “чіткої та прийнятної для широких верств населення України політичної програми” [6, с. 183].
На відсутності “.власної оригінальної концепції майбутнього державного устрою” наголошує О. Ленартович [15, с. 117]; про “нехтування політичними програмами”, через що повстанці тривалий час не мали чітко прописаних засад і цілей бульбівського руху, говорить В. В'ятрович [23, с. 83]; по-друге, обґрунтованою видається думка С. Стельниковича, що бульбівський рух “стояв на принципах демократизму, ідеях всеукраїнської національної та політичної єдності, толерантного ставлення до представників національних меншин” [7, с. 13]; по-третє, “політика постійних компромісів”, “двоїстість тактики” бульбівського лідера була характерною рисою його стосунків як зі “своїми”, так і з “чужими” протягом усього періоду його діяльності [19, с. 51, 54].
У військовому аспекті формування “Поліської Січі” (зрештою як і УПА(Б-Б)-УНРА) не створили серйозної загрози ні для нацистського, ні для радянського режимів; по-четверте, незважаючи на неминучу поразку в протистоянні зі значно переважаючими ворогами, діяльність національного руху опору під проводом Т. Бульби-Боровця мала “значне політичне та національне значення”, оскільки бульбівські військові формування “підтримали спадковість визвольних змагань”, “стали одним з прецедентів” для проголошення незалежності України [13, с. 281; 7, с. 13].
Проведений аналіз сучасного історіописання першого етапу національного руху опору під проводом Т. Бульби-Боровця дозволяє вказати на недостатньо вивчені питання, окреслити перспективні напрями подальших дослідницьких пошуків. На нашу думку детальнішої розробки потребують: формування ідейно- політичний засад бульбівського руху (зокрема діяльність УНДП, пресових органів руху); внутрішнє життя “Поліської Січі”, зокрема державотворча діяльність Олевської республіки; сфера психологічного протистояння бульбівського та бандерівського рухів, що дозволило б пролити світло на конфліктне тло стосунків, що стали на заваді об'єднання національних сил руху Опору; скурпульозне дослідження кількісного складу усіх військових формувань руху Т. Бульби-Боровця.
Джерела та література
1. Зашкільняк Л. Виклики XXI ст. й сучасна українська історіографія / Л. Зашкільняк // Україна-Європа-Світ. Міжнар. зб наук. праць. Серія: Історія, міжнар відн. - Вип. 14. - Тернопіль: В-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. - С. 24-34.
2. Українська історіографія на зламі XX-XXI століть: здобутки і проблеми: колективна монографія за ред. Л. Зашкільняка / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2004. - 405 с.
3. Борчук С. Проблематика українського національно-визвольного руху в роки Другої світової війни на сторінках енциклопедичних і бібліографічних праць. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/.. ./cgiirbis_64.exe?..
4. Патриляк І. К. Діяльність українського націоналістичного підпілля та повстанської армії в роки Другої світової війни: автореф. дис... докт. іст. наук: 07.00.01. / І. К. Патриляк - Київ: Б. в., 2012. - 36 с.
5. Дзьобак В. В. Бульбівці (“Перша УПА”). В кн.: Організація українських націоналістів і українська повстанська армія. Історичні нариси / Дзьобак В. В., Іллюшин І. І., Касьянов Г. В...[та ін.]. Відп. ред. Кульчицький С. В. НАН України, Ін-т історії України. - К.: Наукова думка, 2005. - 494 с.
6. Дзьобак В. Тарас Бульба-Боровець і його військові підрозділи в українському русі опору (1941-1944 рр.): Монографія. /
B. Дзьобак; нАн України. Інститут історії України. - К., 2002. - 261 с.
7. Стельникович С. В. Ідейно-політичні засади та практика українського національного руху опору Тараса Бульби-Боровця (1941-1944 рр.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. / С. В. Стельникович; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. - К.: Б. в., 2008. - 15 с.
8. В'ятрович В. Тарас Боровець. Отаман, загублений у часі. / Історія з грифом “Секретно”. Архіви КДБ розповідають. / Центр дослідж. визволь. руху. - Львів: Часопис, 2012. - 240 с.
9. Скокова Н. Д. Конфронтація сил: Т. Бульба-Боровець і М. Лебедь. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: cdvr.org.ua/sites/default/.../Skokova_stattya.pdf.
10. Стельникович С. В. Українська національно-демократична партія та її роль у діяльності української повстанської армії Т. Бульби-Боровця. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ергіПа^и^и.иа/6530/1/ВДПУ^^
11. Стельникович С. В. Інформаційно-пропагандистські видання бульбівського руху. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/.../cgiirbis_64.exe?...
12. Дзьобак В. В. Деякі аспекти діяльності українських самостійницьких сил у роки Другої світової війни / В. В. Дзьобак // Вісник Черкаського університету. Серія “Історичні науки”. - 2011. - № 202. - Ч. 2. - С. 107-112.
13. Стельникович С. В. Український національний рух опору Тараса Бульби-Боровця: історичний нарис /
C. В. Стельникович. - 2-е вид. виправ. і допов. - Житомир: Полісся, 2010. - 392 с.
14. Ленартович О. Ю. Національно-визвольний рух на Волині в роки Другої світової війни: монографія / О. Ю. Ленартович; Міністерство освіти та науки, молоді і спорту України, Волинський нац-ний ун-т ім. Л. Українки. - Луцьк: Волинський нац- ний ун-т ім. Л. Українки, 2011. - 410 с.
15. Ленартович О. Ю. “Поліська січ” Т. Бульби-Боровця на завершальному етапі боротьби (березень 1942-жовтень 1943 рр.) / О. Ю. Ленартович // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2007. - Вип. 13. - С. 113 - 118.
16. Кентій А. В. Нариси історії організації українських націоналістів в 1941-1942 рр. / А. В. Кентій; НАН України. Інститут історії України. - К., 1999. - 201 с.
17. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж-Нью-Йорк-Львів: Б. в., 1993. - 657 с.
18. Стельникович С. В. Діяльність Бульби-Боровця по організації “Поліської січі” в світлі історіографічних джерел. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/.../cgiirbis_64.exe?...
19. Шайкан В. Український національно-визвольний рух у роки Другої світової війни: анатомія стратегічного напрямку / В. М. Шайкан // Галичина. - 2008. - № 14. - С. 45-57.
20. Ольховський І. Чи була “Поліська Січ” колабораціоністським військовим формуванням? / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://poliskasich.org.ua/?p=634.
21. Перші оунівські “армії” та “Поліська Січ” отамана Бульби. В кн.: Патриляк І. К., Боровик М. А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду / [І. К. Патриляк, М. А. Боровик]. - Ніжин: Видавець Пп Лисенко,
2010. - 590 с.
22. Друга світова війна в пам'яті України (За матеріалами Українського інституту національної пам'яті) / [Упоряд.: Л. Герасименко, Р. Пилявець]. - К. - Ніжин: Видавець: ПП Лисенко М. М., 2010. - 247 с.
23. В'ятрович В. Тарас Боровець. Отаман, загублений у часі. / Історія з грифом “Секретно”. Архіви КДБ розповідають. / Центр досліджень визвольного руху. - Львів: Часопис, 2012. - 240 с.
24. Бульба-Боровець Т. Документи. Статті. Листи / [Вступна стаття, упорядн., заг. ред. В. Сергійчука]. - К.: Сергійчик М. І.,
2011. - 816 с.
25. Косик В. Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942-1943). / В. Косик. У 4-х т. - Т. 3. - Львів: Ін-т укр-ва ім. М. Грушевського НАН України, 1999. - 384 с.
26. Білас І. Під видом бандитів УПА. / І. Білас. - Трускавець: Франкова криниця, 1992. - 15 с.
27. Ольховський І. Якою була чисельність “Поліської Січі” - УПА - УНРА? Чи воювали бульбівці проти німців? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: хъhttp://poliskasich.org.ua/?p=634.
28. Стельникович С. В. Газета “Гайдамака” як пресове видання Поліської Січі (вересень -листопад 1941 р.). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: eprints.zu.edu.ua/11146/1/5.pdf.
Анотація
УДК 94(477)“1941/1942”
Організаційне оформлення та діяльність "Поліської січі” Т. Бульби-Боровця у працях сучасних вітчизняних істориків. В.З. Ухач
У статті здійснено сучасний історіографічний дискурс формування ідейно-політичної платформи, правових основ внутрішнього життя, організаційну та військову діяльність “Поліської Січі”; розкрито специфіку стосунків з окупаційною німецькою владою, іншими суб'єктами національного руху опору та конфліктне тло їх взаємовідносин. Здійснено спробу оцінки першого етапу національного руху опору під проводом Т. Бульби-Боровця. Окреслено перспективні напрями дослідження окремих аспектів заявленої наукової теми.
Ключові слова: Т. Бульба-Боровець, сучасна історіографія, національний рух Опору, Олевська республіка, “Поліська Січ”.
Аннотация
Организационное формирование и деятельность “Полесской сечи" Т. Бульбы-Боровца в работах современных отечественных историков. Ухач В.З.
В статье проанализирован современный историографический дискурс формирования идейно-политической платформы, правовых основ внутренней жизни, организационной и военной деятельности “Полесской Сечи”; раскрыто специфику отношений с оккупационной немецкой властью, другими субъектами национального движения сопротивления и конфликтное поле их взаимоотношений. Сделано попытку оценки первого этапа национального движения сопротивления под руководством Т. Бульбы-Боровца. Выделено перспективные направления исследования отдельных аспектов научной темы.
Ключевые слова: Т. Бульба-Боровец, современная историография, национальное движение Сопротивления, Олевская республіка, “Полесская Сечь”.
Annotation
The organizational registration and activity of “Polis'ka Sich'' of T. Bul'ba-Borovets in investigations of modern native historians. Uhach V.Z.
Modern historiography review of forming ideological and political platform, legal frameworks of internal life, organizational and military activity of “Polis'ka Sich” is carried out in the article. Also the specific of relationships with occupation German power, other subjects of national motion of Resistance and conflict background of their mutual relations are exposed. The attempt of estimation of the first stage national motion of resistance under direction of Т. Bul'ba-Borovets is carried out. Perspective directions of research of separate aspects of the declared scientific theme are outlined.
Keywords: T. Bul'ba-Borovets, modern historiography, national motion of Resistance, “Olevska” republic, “Polis'ka Sich”.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Діяльність перших збройних формувань під проводом Тараса Бульби-Боровця в Олевському районі в часи Великої Вітчизняної війни. Причини непорозумінь між націоналістичними партіями і отаманом. Утворення та ліквідація Поліської Січі. Партизанська акція УПА.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 19.03.2015Друга світова війна як найбільш сфальсифікований період української історії. Проблема німецької освітньої політики у працях вітчизняних істориків, її місце в зарубіжній історіографії. Вивчення нацистської політики в Україні радянськими дослідниками.
реферат [23,0 K], добавлен 20.09.2010Характеристика поглядів сучасних польських істориків на причини української Національно-визвольної війни середини XVII ст. Розгляд еволюції підходів та їхнє місце в інтелектуальній традиції. Інтелектуальні зміни в козацькому середовищі, їх трактування.
статья [18,7 K], добавлен 14.08.2017Історія та основні етапи становлення та розвитку Запорізької Січі, її військове призначення та структура, місце в історії України XVI–XVIII ст. Особливості адміністративного та політичного устрою Запорізької Січі, важливі посади війська, їх ієрархія.
реферат [22,6 K], добавлен 28.03.2010Життя Петра Івановича Калнишевського та його діяльність - дзеркальне відображення історії Запорізької Січі, її успіхів, труднощів та протиріч. Зовсім не випадкові трагічні долі останнього кошового і самої Січі.
реферат [129,7 K], добавлен 03.06.2004Історія Микитинської Січі у працях XVII-XVIII ст. Специфіка і дослідження джерельної бази праці Д.І. Яворницького. Спроби узагальнити і викласти історію Микитинської Січі та визначити її політичне значення в його роботах. Значення діяльності Яворницького.
реферат [18,7 K], добавлен 23.05.2012Історія архівної справи в Україні як складова і невід’ємна частина української історії. Знайомство з процесом становлення і розвитку архівної галузі. Характеристика особливостей архівів Коша Нової Запорозької Січі. Аналіз функцій монастирських архівів.
контрольная работа [22,5 K], добавлен 17.05.2019Впровадження християнства як державної релігії. Зовнішньополітична діяльність Ярослава Мудрого. Піднесення Галицько-Волинської держави. Утворення козацької республіки - Запорозької Січі. Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.
книга [217,1 K], добавлен 02.11.2008Проблеми військової історії в першій половині ХХ ст. та стан російської історіографії щодо вивчення українського питання у Першій світовій війні. Суспільно-політичні процеси у Галичині в період війни. Місце українських земель у міжнародних відносинах.
статья [19,4 K], добавлен 27.08.2017Історія створення та існування Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі для історії українського народу. Соціальний устрій Війська Запорозького його характеристика та значення. Верховна влада військової ради та адміністративно-судовий апарат.
реферат [13,1 K], добавлен 10.01.2009Передумови виникнення українського козацтва. Думка М.Грушевського й інших істориків щодо походження і розвитку козацтва. Розвиток Січі, соціальні та економічні проблеми. Особливості адміністративного устрою і судочинства на Запорізькій Січі.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 11.10.2007Передумови виникнення Запорізької Січі. Особливості військово-політичного та адміністративного устрою Запорізької Січі. Зруйнування Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі у формуванні політично-державницької свідомості українців.
реферат [20,5 K], добавлен 19.03.2007Аналіз зародження теорій етногенезу в працях античних та середньовічних авторів. Порівняння поглядів дореволюційних вітчизняних істориків; вчених радянського періоду; зарубіжних істориків, переважно чеських і польських на походження слов'янських племен.
курсовая работа [91,8 K], добавлен 22.07.2013Політика Петра І проти України. Роль українських гетьманів в розвитку ідеї української автономії. Повернення Україні частини прав та вольностей. Особливості правління Катерини ІІ. Остаточна ліквідація гетьманства. Скасування автономії Січі і її знищення.
реферат [30,4 K], добавлен 14.01.2014Виникнення Запорізької Січі та її роль в історії державотворення українського народу. Військовий та територіальний поділ Вольностей Запорізьких як внесок у суспільно-політичні традиції українського народу. Органи влади та управління Запорізької Січі.
реферат [33,7 K], добавлен 29.11.2008Дослідження з історії України XIX ст. Ястребова Ф.О. Праці А.Ю. Кримського з історії та культури арабських країн. Українське наукове товариство у Києві. Роль друкарства у розвитку історії у XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія - осередок їх розвитку.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 29.01.2014Ліквідація Запорізької Січі Петром І та надалі Екатериною ІІ: передумови і наслідки. Запоріжжя під контролем Росії в І половині XVIII ст. Створення Нової Січі за Дунаєм. Роль запорізького козацтва в історії українського народу та його державності.
реферат [36,6 K], добавлен 11.12.2015Виникнення козацтва. Заснування Запорозької Січі, її устрій. Реєстрові та нереєстрові козаки. Петро Конашевич–Сагайдачний. Українське козацтво в боротьбі проти турків і татар. Козацькі повстання XVI–XVIIст. Значення Січі в історії України.
контрольная работа [46,2 K], добавлен 02.11.2007Заходи російської влади для цілковитого знищення місцевого військового, адміністративного і судового апарату в Україні. Передумови зруйнування Запорізької Січі, причини ліквідації. Наслідки зрууйнування Запорізької Січі, початок кріпацтва на України.
реферат [23,8 K], добавлен 29.11.2009Аналіз зародження, тенденцій розвитку та значення Школи Анналів в історіографії Франції. Особливості періоду домінування анналівської традиції історіописання. Вивчення причин зміни парадигми історіописання: від історії тотальної до "історії в скалках".
курсовая работа [69,8 K], добавлен 05.06.2010
