Становлення та діяльність всеукраїнського товариства насінництва (1922-1928 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА НАСІННИЦТВА (1922-1928 РР.)

Історія розвитку насінництва на теренах УСРР у 20-х рр. минулого століття розпочалася з Ленінського "Декрету про насіння”, датованим 13 червня 1921 р. Проект документу розроблений Шатилівською дослідною станцією під керівництвом видатного вітчизняного селекціонера і насіннєвода П.І. Лісіцина (1877-1948). Згідно з "Декретом...” фактично вперше були закладені загально-організаційні основи щодо майбутнього запровадження системи насінництва в державі, а також відновлені роботи мережі дослідно-селекційних станцій, головним завданням яких було вирощування елітного насіння.

Скрутний економічний стан у державі істотно вплинув на господарську діяльність дослідних станцій, що будували свої пропозиції за рахунок кошторису асигнувань Народного комісаріату земельних справ УСРР (НКЗС УСРР), які повсякчас зазнавали численних скорочень. Це змусило дослідні установи шукати додаткові джерела для задоволення своїх потреб. У нагоді стало новостворене Всеукраїнське товариство насінництва (далі - ВТН), де пошук коштів проводився через складання капіталів, фондів, отримання грошових кредитів, натуральних позик, авансів тощо.

Метою дослідження є висвітлення процесу становлення та різноманітної діяльності Всеукраїнського товариства насінництва для відтворення об'єктивної цілісної картини його функціонування та внеску у розвиток селекції та насінництва на теренах України. Методологічні засади їх оцінки ґрунтувалися на загальнонаукових принципах історичного пізнання: історизмі, об'єктивності, системності, комплексності, науковості, багатофакторності та всебічності, критичному осмисленню із застосуванням аналітико-системного методу, джерелознавчого та архівознавчого аналізу.

ВТН було засновано 23 березня 1922 р. з метою розвитку галузі насінництва в Україні; виведення нових сортів, репродукції, закупівлі та збуту сортового матеріалу, приведення його обсягів і напрямів відповідно до економічних та державних потреб країни та зовнішнього ринку; поліпшення селекційної роботи й поступового одержавлення і кооператизації усієї насіннєвої справи. Ініціатором його створення став Народний комісаріат земельних справ УСРР (далі - НКЗС), який постійно підтримував товариство відкриттям як спеціальних, так і звичайних банківських кредитів. Цим можна пояснити той факт, що на початку своєї діяльності ВТН користувалося 10-кратним, проти свого незначного власного капіталу, державним та 5-кратним приватним кредитом [6]. Тільки завдяки цьому товариство вже з 1 квітня 1922 р. розпочало швидко і плідно працювати.

Перше зібрання відбулося 23 березня 1922 р. у складі двох обласних дослідних станцій і одного сільськогосподарського кооперативу. Слід відзначити, що НКЗС УСРР розглядало ВТН не лише як спеціальну установу з відновлення насіннєвих ресурсів країни, але і як частину державної програми в умовах запровадження НЕПу, зокрема з підтримки дослідних установ, що гостріше за інших відчули скорочення своїх ресурсів у зазначений період. Тому Колегія НКЗС УСРР від 21 лютого 1923 р. виступила з клопотанням перед Харківським губвиконкомом і Раднаркомом про надання ВТН приміщення під склад та визнання його організації загальнодержавним завданням зі встановленням відповідних пільг. Відтак, визнаючи важливість і необхідність облаштування базисного складу з центральною насіннєво-очисною станцією в м. Києві, 25 вересня 1923 р. НКЗС УСРР безоплатно передало ВТН млин колишнього Печерського товариства.

Слід зауважити, що до складу Ради входили тогочасні визнані діячі вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи: В.В. Безпалько, О.Ф. Гельмер, П.А. Діброва , П.Е. Дудник, Г.М. Клубний, М.М. Кулєшов, М.З. Рєзніков, В.І. Сазанов, В.Я. Юр'єв, А.Л. Триліський, Н.Ф. Шапошников, С.Т. Цюритин та ін. До її президії увійшли В.І. Сазанов (голова), М.З. Рєзніков (заступник голови) та О.Ф. Гельмер (секретар). Правління товариством здійснювали М.Д. Ємалакі (голова, очолював загально-адміністративну та виробничу діяльність), Г.Г. Дібольт (заступник голови, відповідав за науково-дослідну частину), члени: А.В. Пєрвов (фінансове господарство), І.А. Кожевников (складське господарство і транспорт), М.В. Євтушенко (комерційна діяльність та керівництво представництвами товариства) та М.М. Вольф (юридично- консультаційна практика та зв'язки з громадськістю). До складу Ревізійної комісії входили: Б.К. Вікторов, Б.М. Лебединський, С.Д. Пупко, А.В. Лихоман та В.П. Шелекета. Варто наголосити, що протягом усього існування склад ВТН частково зазнавав змін.

Упродовж 1922-1923 рр. ВТН були створені повноправні представництва^) на Правобережжі - у Києві, уповноважений П.А. Діброва, 2) у Катеринославі, на Катеринославський район - С.Т. Цюрітин, 3) в Одесі, на Одеський район - С.Ф. Славов. У цей період виділяємо вдалу роботу ВТН щодо об'єднання та організації сортовипробування в Україні. Товариство активно долучилося до встановлення й узгодження принципів сумісної роботи з “Сільським Господарем” у насіннєвій частині. ВТН займалося районуванням України для раціонального розміщення сортів кукурудзи. Адже актуальною була організація виробництва насіння з метою відновлення сортових ресурсів держави й поступової заміни ними посівного матеріалу неналежної якості у населення, оскільки репродукції та інтродукції нових культур й сортів проявили себе достатньо позитивно в наших умовах [7].

За участю ВТН було започатковано організацію збору внесків із дослідних станцій України до фонду С.Ф. Третьякова. Цікавим є факт, що безпосередня участь в організації фонду полягала у видачі Всеукраїнському агрономічному товариству 240 пудів жита на рік (для утримання одного стипендіата при Харківському сільськогосподарському інституті). Крім того, ВТН вирішило асигнувати власні премії і запровадили це вже на Харківській губернській сільськогосподарській виставці. Ще дві премії були відправлені до Катеринославської сільськогосподарської виставки.

Станом на 1 січня 1924 р. до складу ВТН входило 26 дослідних установ (Катеринославська, Київська обласні сільськогосподарські дослідні станції, Харківська, Одеська селекційні станції, Носівська районна сільськогосподарська станція та ін.), 5 сільськогосподарських кооперативів та товариств, 1 державна установа - Укррадгосптрест. У своєму розпорядженні воно мало: 1) 4 відділення - відповідно до 4-х основних природно-історичних областей України; 2) штат кваліфікованих співробітників понад 110 чол.; 3) єдиний в Україні сортовий запас у декілька сотень апробованих, аборигенних і селекційних сортів різних культур; 4) до 500 плантацій різних культур у 85 господарствах різних районів України із загальною площею посіву до 11 тис. десятин; 5) два майже упорядковані базисні та 15 районних зерноочисних пунктів, складські приміщення з річною пропускною спроможністю близько 1500 тис. пудів; 6) понад 500 тис. зол. руб. витраченого і стільки ж приблизно невикористаного кредиту; 7) вагомі, ретельно підібрані наукові посібники для повноцінної роботи (бібліотека, колекція сортів у зерні, колоссі, натуральні препарати, альбоми малюнків і знімків сортів з натури, серії діаграм, картограм тощо) [6].

Зауважимо, що ВТН через своїх представників брало активну участь у всіх губернських та всеукраїнських нарадах та зібраннях з питань насіннєзнавства. Ініціатором проведення багатьох заходів виступало саме ВТН. Численними публічними виступами, доповідями, повідомленнями із загально- організаційних, економічних та технічних питань насіннєвої справи, а також характером й розмахом своєї діяльності ця асоціація здобула визнання і авторитет у фаховому середовищі як в Україні, так і далеко за її межами. Підтвердженням цього слугують численні резолюції центральних і місцевих установ. Це, у свою чергу, безперечно розширювало коло клієнтів, зміцнювало наукові та громадські зв'язки товариства і, зрештою, засвідчувало сам факт його матеріального добробуту.

До систематичної роботи з розвитку вітчизняної насіннєво-виробничої справи ВТН був залучений увесь особовий склад дослідних станцій НКЗС УСРР, значна кількість сільськогосподарських училищ, державних господарських організацій та сільськогосподарських кооперативів. Зазначимо, що для дослідних станцій НКЗС УСРР товариство поступово перетворилося на потужний діловий центр щодо сорто- і насіннєво- виробничої діяльності, їх постачання і фінансування. Ще у травні 1922 р. НКЗС УСРР передало ВТН увесь насіннєвий фонд, що знаходився у Відділі виробництва насіння НКЗС як паї за нових членів товариства - дослідні станції. Численні відгуки на адресу товариства засвідчують, що його своєчасна матеріальна допомога у багатьох випадках ставала здебільшого вирішальною. Відтак дослідно-селекційні станції швидко розбудовувалися і збагачувалися економічно, бурхливо розгорталася діяльність з теорії та практики селекції та насінництва польових культур.

Товариством проводилися масштабні аналітичні дослідження стану насіннєвої справи в Україні та за кордоном: РРФСР, Німеччина, Чехія, Австрія, Польща, США. Вперше в Україні саме ВТН було застосовано у своїй роботі системи сортовипробування, інспектування господарства і посівів на корені, атестацій й стандартизації сортів, розбивки насіння за їхніми генетичними ознаками на окремі категорії, технічну оцінку насіння тощо, що виводило вітчизняне насінництво на якісно новий рівень.

Принагідно зауважимо, що за широку постановку та ініціативи у галузі насіннєзнавства, організацію планомірного сортовипробування, розповсюдження селекційних сортів у тісній співпраці з селекційними станціями товариство було відзначено почесними дипломами І ступеня Харківського губернського управління (1922), Всесоюзної виставки (1923) та ін.

Підсумовуючи, слід наголосити, що у 20-х рр. ХХ ст. за надзвичайно складних соціально-політичних та економічних умов в Україні була організована розгалужена мережа насінництва, яка базувалася на тісній взаємодії науки з виробництвом, що забезпечувала прискорене розмноження нових сортів і гетерозисних гібридів, збереження чистосортності й типовості, високих посівних якостей та врожайних властивостей, вирощування сортового насіння в кількостях, необхідних для сівби і створення страхових фондів. Упорядковану таким чином вітчизняну контрольно-насіннєву систему було піднесено на якісно вищий методичний рівень, виробники й споживачі насіння їй довіряли, фальсифікація зводилася нанівець. Це стало можливим завдяки планомірній та зваженій політиці земельних органів країни та зокрема ВТН, що мало величезний вплив на розвиток вітчизняної насіннєвої справи.

Джерела та література

1. Грищенко Т. Р. Науково-організаційна діяльність Сільськогосподарського вченого комітету України у галузі рослинництва / Т. Р. Грищенко // В. І. Сазанов - розбудовник вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи та громадянин : матеріали круглого столу, 28 листоп. 2014 р., м. Полтава / М-во аграр. політики і продовольства України,

Полтав. держ. аграр. акад., Нац. акад. аграр. наук України, Нац. наук. с.-г. б-ка НААН ; редкол. : В. І. Аранчій, В. А. Вергунов, О. П. Анікіна [та ін.]. - Полтава, 2014. - С. 48-50.

2. Василюк П. М. Еволюція вітчизняного сортовипробування: стан наукової розробки / П. М. Василюк // Історія науки і біографістика [Електронний ресурс]. - 2013. - № 3-4. - Режим доступу: http://inb.dnsgb.com.Ua/2013-3/4.pdf

3. Грищенко Т. Р. Становлення та перші державотворчі здобутки Всеукраїнського насіннєвого товариства у 1922-1923 роках / Т. Р. Грищенко // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць. - К., 2010. - Вип. 49. - С. 64-68.

4. Грищенко Т. Р. Всеукраїнське товариство насінництва (1922-1928 рр.) / Т. Р. Грищенко // Паросток. - К., 2013. - С. 18-19.

5. Піпан Х. М. Всеукраїнське товариство насінництва: історія заснування, структура та напрями діяльності / Х. М. Піпан // Історія освіти, науки і техніки в Україні : матеріали VIII Всеукр. конф. молодих учених та спеціалістів, 21 трав. 2013 р. - К., 2013. - 101-104.

6. Відчит про діяльність Всеукраїнського товариства насінництва. - Х., 1923. - 70 с.

7. З діяльності Всеукраїнського Т-ва Насінництва. План роботи Т-ва на 1924/25 р. // Вісник Народного комісаріату земельних справ. - 1925. - Ч. 1-2. - С. 50-51.

8. Вергунов В. А. Харківський сільськогосподарський науково-освітній центр з селекції і насінництва : становлення та діяльність (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) / УААН, ДНСГб ; В. А. Вергунов, О. Ф. Глоба ; наук. ред. В. А. Вергунов, В. П. Петренкова. - Х., 2004. - 171 с.; порт. - (Іст.-бібліогр. сер. “Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії” ; кн. 6).

Гилязетдинов Р. Н. Становление и деятельность Всеукраинского общества семеноводства (1922-1928 гг.)