Діяльність єврейських поховальних братств у Херсонській губернії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність єврейських поховальних братств у Херсонській губернії

І.М. Гербеєва

У кінці XVIII-ХІХ ст. кількість єврейського населення на півдні України невпинно зростала. Майже у кожному великому місті їхня масова частка складала значний відсоток від загального народонаселення. Разом зі створенням єврейських общин, утворювались їхні культурні осередки - створювались різні благодійні заклади, відкривались лікарні, засновувались талмуд-тори. Разом з ними велике значення набували братства, головним завданням яких була благодійна допомога, наприклад: братство для відвідування хворих, братство талмуд-тори та інші. Як правило, вони не визнавались російським законодавством, хоча результати їхньої релігійної та благодійної діяльності не заборонялись урядом. Відтак актуальними стають наукові дослідження, пов'язані з вивченням феномену благодійності та сфер соціальної допомоги.

На сьогодні архівних й опублікованих джерел, що відображають історію релігійних братств, дуже мало. Про їхнє існування та діяльність ми дізнаємося з окремих газетних публікацій, списків синагог та молитовних будинків [1, 2]. Назви багатьох із них свідчать, що вони були засновані братствами і тому дозволяють частково реконструювати їхню роботу.

Діяльність поховальних братств не була предметом спеціального дослідження, тоді як науковці зверталися до їхнього вивчення в контексті дослідження релігійного життя єврейських общин. Першу спробу, стосовно вивчення єврейських братств, зробили М. Гурвич та А. Воля [3]. Згодом ця тема була побічно розглянута дослідником історії євреїв у Російській імперії О. Лернером на основі записок М. Гуровича [4]. Слід відзначити фундаментальне дослідження М. Поліщука, де автор відобразив зміни в поховальних традиціях братств, як одну зі складових релігійної реформи [5].

Вагоме місце в житті єврейських общин посідала благодійність. Завдяки численним об'єднанням і товариствам, традиції доброчинності в єврейській громаді передавалися з покоління в покоління. Для здійснення різних форм благодійності при синагогах і кагалах створювалися братства (хеврот).

Єврейська енциклопедія дає визначення терміну “братство” як безстанову релігійну організацію, яка передбачала виконання духовних та благодійних завдань. Автори підкреслюють, що звідси ми виключаємо товариства чи організації, мотивовані з філантропічної точки зору, а не релігійної. У ХІХ ст. братства поділялись на дві групи: релігійно-благодійні та релігійно-просвітницькі. У контексті даного дослідження науковий інтерес становлять саме релігійно-благодійні братства, так як релігійно-просвітницькі діяли в площині заохочення євреїв до вивчення Тори та отримання релігійних знань.

Релігійно-благодійні братства були відомі як “святі братства”, що виникали одночасно з головними атрибутами кожної єврейської общини - синагогами і кладовищами. Спочатку головною функцією цих братств була громадська благодійна допомога. Вони були досить демократичними, вступ у члени не обмежувався ані віковою, ані статевою ознакою. Члени поділялись на “товаришів” і “прислужників”. Лише пройшовши стадію “прислужника”, можна було стати повноцінним членом братства, тобто “товаришем”. “Прислужники” виконували найважчу роботу - хоронили покійників, виконували різноманітні доручення членів братства. Члени братства поділялись на “знамена”, кожне з яких працювало в окрему частину року. У кожного братства були свої старійшини (габаї), які обирались на термін від одного до трьох років. Іноді обирались ще й довірені особи, в обов'язки яких входив контроль над надходженнями і витратами коштів. Вибори проходили під час святкових днів Хануки. Братства мали також власне свято, що припадало на 15-й день Кіслева (дев'ятий місяць у єврейському релігійному календарі, який починається у відповідності до григоріанського календаря приблизно в середині листопада) [6, с. 907-908].

Знаходимо часткові описи братства як діючої структури в Одесі у праці І. Бродовського. Автор, на основі залучення різних типів джерел, представив єврейське населення Одеси у вигляді окремих груп. Зокрема, він використав звіти одного з поховальних братств, що існувало у кінці ХIХ ст. в Одесі. Згідно з цим звітом у 1899 р. в Одесі померло 2980 осіб іудейського віросповідання обох статей. З них було поховано 1 890 осіб безкоштовно, 625 осіб - по мінімальному тарифу (шість крб. і нижче). Слід зазначити, що плата за поховання розподілялась на дев'ять позицій та стягувалась з родичів покійного у відповідності до їхнього майнового статку. Причому за рахунок нерівномірної ціни за поховання вирішувалась проблема найбіднішого прошарку єврейського населення. Адже різниця, що стягувалась із заможних євреїв, витрачалась на безкоштовні поховання. Це означає, що 63 % поховань було здійснено безкоштовно, майже 21 % - по тарифу не вище шести крб., близько 16 % - від 10 до 15 крб. [7, с. 6-7].

Важливим свідченням благодійної діяльності поховальних братств була тогочасна преса. Єврейські газети публікували матеріали на соціальні теми, в тому числі й про розвиток благодійності серед єврейського населення. Проте газети на івриті та ідиші не дійшли до нашого часу. Нині можна реконструювати лише певну частину їхніх публікацій, так як іноді статті з них передруковувались іншими регіональними виданнями. Так, у сьомому номері газети “Кол Мевассер” за 11 лютого 1865 р. повідомлялось про діяльність єврейського поховального братства “Мабар-Ябук” в Одесі, що проіснувало на той момент три роки й складалось з 80-ти осіб незнатного населення [8, с. 199]. Кожен із його членів сплачував внесок, що становив 15 коп. на місяць. Метою братства було відвідування хворих і поховання покійних. Якщо один із його членів хворів, то два інших піклувалися про нього. У разі невиліковності хворого, його готували до сповіді й допомагали скласти заповіт. Після поховання члени братства здійснювали ранкові й вечірні молитви. Братство мало свій молитовний будинок, фонд у декілька сотень крб. [1]. На основі матеріалів канцелярії одеського градоначальника за 1890-1894 рр., можна стверджувати, що це братство продовжувало існувати до кінця ХІХ ст. Із дозволу виконуючого обов'язки одеського градоначальника, наданого 31 січня 1866 р., братство “Мабар-Ябок” розміщувалось у будинку Філюріна, який знаходився за адресою Успенський провулок, 4 [2, с. 405].

З 1860-х рр. поховальні братства стали досить популярними, що призвело до зловживання їхніх членів своїми обов'язками, а як наслідок - зменшення їхнього авторитету у єврейському суспільстві. У записках М. Гуровича, який з 1852 р. був призначений вченим євреєм при Новоросійському та Бессарабському генерал-губернаторові й здійснив дві подорожі у південні губернії Російської імперії, містяться відгуки про стан релігійних і благодійних закладів майже всієї Новоросії. Важливе місце в записках автор відводить поховальним братствам. Він зазначав, що на середину ХІХ ст. поховальні братства хоч і підпорядковувалися синагогам, однак нагляду за цими організаціями не було, оскільки самого керівництва при більшості синагог та молитовних будинків на той час не існувало. До М. Гуровича доходили численні скарги стосовно членів цих братств з приводу їхніх неправомірних дій - свавілля в питаннях цінової політики за поховання, відсутність звітності тощо. Така ситуація показувала діяльність братств з негативної сторони. Тому, в даних умовах, з метою подальшого контролю, було вирішено окреслити проект нового статуту для всіх поховальних братств Російської імперії. Коли проект було завершено, його переглядав та вносив правки генерал-губернатор О.Г. Строганов, потім його направили в Міністерство внутрішніх справ, де ця справа залишалася на відкритому розгляді протягом тривалого часу. І лише в 1862 р. створення поховального братства в Херсоні спонукало адміністрацію російського уряду звернутися до затвердження статуту. Керівництво цього братства, використовуючи власні повноваження, захоплювало чуже майно, про що свідчать архівні документи херсонського губернатора барона Веліо (як стверджує автор), адресовані генерал-ад'ютанту П.Є. Коцебу, датовані 14 грудня 1862 р. За допомогою скарг, що вочевидь зберігалися в цьому архіві, вдалося реконструювати структуру та внутрішній лад херсонського братства. “Священне братство” було створене на третьому році після заснування м. Херсон, а його статут було затверджено ще в 1781 р. Згідно зі статутом, старійшина братства обирався один раз до кінця життя, члени - щорічно по принципу відкритого голосування. Із 1839 по 1859 р. у “Священному братстві” було 93 осіб. Хоча згідно з законом, на той час жодні товариства або братства без урядового підтвердження, існувати не могли. Однак дивлячись на те, що воно було створене з благодійною метою та існувало з давнього часу, губернське правління допускало можливість його діяльності, але під контролем місцевого рабина та наглядом поліції.

Тому М. Гуровичем було складено відповідний статут цього братства. Оскільки його текст не дійшов до наших днів, ми можемо робити припущення, опираючись на висновки дослідника історії євреїв О. Лернера, який зробив аналіз записок М. Гуровича. Автор відзначив, що М. Гурович намагався упорядкувати сам спосіб поховання, ввести чіткі правила та поняття, обов'язкові для кожного “культурного єврея”. Братство складалось з необмеженої кількості членів, які вносили щорічну плату до 25 крб. та могли бути дійсними членами до двох років з моменту сплати останнього внеску. Його члени відвідували кожного невиліковного, здійснювали над помираючим відповідні обряди, а після смерті забезпечували супровід у кількості 10 осіб, які потім здійснювали ранкові та вечірні молитви в будинку родичів покійника протягом семи днів. Товариство повинні були очолювати почесні єврейські громадяни - завідуючий та три його помічники впродовж трьох років. Зібрання товариства планувалося не менше одного разу на місяць й в особливих випадках для загальних нарад та для перевірки коштів, що надходили та використовувались братством. На ці гроші повинні були утримуватись кладовища, існуючі при них молебні для відспівування покійних, а також спеціальний штат працівників - гробар, сторож, набожні євреї, які б чергували в квартирах помираючих, допомагали б при церемонії відспівування та поховання. До основних обов'язків завідуючого та помічників входив церемоніал траурної процесії, визначення її маршруту, внесення труни (у деяких випадках) до синагоги, попередній перегляд надгробних промов, схвалення планів та креслень на побудову пам'ятників тощо. Плата за поховання обумовлювалась загальним станом справ родичів покійного і коливалась між 3-ма та 30-ма крб. Згідно зі статутом, вчених, учителів та артистів хоронили за суспільний рахунок.

Даний статут було представлено графу О.Г. Строганову, останній додав свої ремарки до тексту. Надалі ми не знаходимо жодних свідчень про подальшу долю цього документу [4, с. 92-99].

Наведений випадок херсонського братства не був поодиноким, що негативно відображалось, в цілому, на функціонуванні аналогічних братств. На кінець ХіХ ст. поховальні братства продовжували своє існування, але їм доводилось створювати чи змінювати свої статути. У 1889 р. духовне правління одного з молитовних будинків Миколаєва отримало дозвіл іменувати його “Хевра носей ха-міта”, що у перекладі означає “Братство носильників трун”. До цього часу воно проіснувало шість років і було єдиним офіційно дозволеним єврейським поховальним братством у місті.

Оскільки братства підпорядковувались керівництву синагог, то й у їхніх молитовних спільнотах були ідейні зрушення в руслі релігійної реформи, що стосувалося нововведень в обряді поховання. Наприклад, в Єлисаветграді старійшини поховального братства блокували будь-які спроби змінити традиційну процедуру поховання, а саме, введення носилок замість шестів. Це послужило приводом для звинувачення братства у консервації нововведення в поховальній традиції. У 1886 р., після тривалої перерви, вийшов звіт братства. Після перевірки його було визнано сфальсифікованим. У процесі розслідування з'ясувалось, що в нього не було внесено 183 поховання. Але за версією дослідників, незареєстровані кошти могли бути використані на потреби общини [5, с. 152-153].

Отже, можна зробити висновок, що на рубежі ХІХ-ХХ ст. авторитет братств почав стрімко падати у зв'язку з численними зловживаннями керівників та членів братств. Вони вносили корективи у статути та це, на думку дослідників, не було ефективним. Будучи залежними від кагалів та опираючись на їх владу, братства по мірі скорочення повноважень місцевого самоуправління, втрачали суспільну значимість. Поступово з їхньої компетенції переходили різні функції до нових благодійних товариств та осередків. Однак поховальні братства посідали одне з найважливіших місць у культурному та релігійному житті єврейського суспільства, про роботу яких свідчать фрагментарні джерела. їхня доброчинна робота мала потенціал для подальшого розвитку. Очевидно, що поза нашою увагою залишилась чимала низка проблем, які мають певну пізнавальну цінність. Автор не розглядає внутрішні та зовнішні зв'язки братств, їхні особливості в контексті функціонування інших етнічних товариств, що є перспективою подальших наукових розробок у даному напрямі.

Джерела та література

єврейський поховальний братство

1. Одесский вестник. - 1865. - № 34. - 17 февраля.

2. Зведений каталог метричних книг. 1797-1939 // Державний архів Одеської області. - Вип. І. - Одеса, 2011. - 424 с.

3. Гурвич М. Еврейские братства в России / М. Гурвич, А. Воля. - Вильна, 1868. - 15 с.

4. Лернер О. М. Евреи в Новороссийском крае / О.М. Лернер. - Одесса, 1901. - 240 с.

5. Полищук М. Евреи Одессы и Новороссии. Социально-политическая история евреев Одессы и других городов Новороссии, 1881-1904 / М. Полищук. - М., 2002. - 446 с.

6. Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем / Под общей ред. д-ра Л. Каценельсона и барона Д.Г. Гинцбурга. В 16 томах. - Т. 4. - СПб., 1906-1913. - С. 907-910.

7. Бродовский И. Еврейская нищета в Одессе / И. Бродовский. - Одесса, 1902. - 50 с.

8. Гребцова И.С. Становление государственного попечительства и общественной благотворительности в Одессе в конце ХVІІІ-60-е гг. ХІХ ст. / И.С. Гребцова, В.В. Гребцов. - Одесса, 2006. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru