До проблеми вивчення некрополів кінця XVIII - першої половини ХХ ст. в регіоні Нижнього Побужжя

Ключевые слова: некрополь, захоронение, обследования, этнические немцы, украинский этнос.

Annotation

Надзвичайної популярності набувають актуальні останнім часом дослідження старих некрополів кінця XVIII - першої половини ХХ ст., розміщених при населених пунктах в різних частинах України, як невичерпного джерела регіональної історії. Матеріали отримані при обстеженні подібних пам'яток є дуже інформативними. Як правило, вони містять дані про тривалість життя, релігійну приналежність, соціальний статус, етнічне походження, стать, інколи причини смерті та найвизначніші здобутки небіжчика, імена членів родини і т. ін. Дослідивши сукупність подібних пам'яток можна встановити певні демографічні показники, характерні для даного поселення в той чи інший проміжок часу, мешканці якої статі, етнічного походження, віросповідання, соціального стану привалювали, в які роки збільшувалась смертність, чи траплялись пошесті, війни, голодомори та інші стихійні лиха. Тому вкрай необхідною виявляється робота по вивченню й збереженню некрополів, яку здійснюють археологи, історики та краєзнавці.

Перші спроби вивчити некрополі на теренах Нижнього Побужжя були зроблені вченими ще у XIX ст., коли після приєднання Північного Причорномор'я до складу Російської імперії, в них з'явилася можливість обстежити новозасвоювані землі та опублікувати результати досліджень. Найбільш значущими з них стали праці: Г. Скадовського, В. Ястребова [11-12], Д. Яворницького, Б. Фармаковського, В. Гошкевича, С. Дложевського та ін. [6-10]. Початок XX ст. ознаменувався формуванням краєзнавчого руху, представники якого багато зробили в справі дослідження некрополів. Найвагомішими є праці: Ф. Камінського, Б. Страдомського, М. Лагути, Г. Цветаева, І. Фабріціус, М. Болтенко, Г. Крисіна, К. Милиславлевича, Г. Зелінського [1-5]. В подальшому значну роль в дослідженнях некрополів та публікації їх результатів, поряд із археологами відігравали співробітники Миколаївського обласного краєзнавчого музею, історики та краєзнавці, такі як: В. Пархоменко, І. Соболевська, Ю. Данілюк, Н. Кухар-Онишко, О. Хаєцький та інші. Так у 2014 р. в м. Миколаєві було видано працю Губської Тетяни Миколаївни, старшого наукового співробітника Миколаївського обласного краєзнавчого музею «Миколаївський некрополь: сторінки історії», в якій докладно на високому науковому рівні проводиться аналіз та вивчення такої пам'ятки, як старий некрополь міста Миколаєва. Ще один дослідник некрополів Нижнього Побужжя Олексій Кравченко - краєзнавець, який у своїх роботах найбільшу увагу приділяє вивченню козацьких хрестів та місцевих козацьких родів за епіграфічними даними. Важливими джерелами, що приходять на допомогу при вивченні некрополів кінця XVIII - першої половини XX ст. є архівні дані, статистичні описи, мемуари та графічні зображення (фотокартки, замальовки, креслення) тих надгробків, що не вціліли до сьогодні.

Метою даної статті є висвітлення результатів обстеження некрополів при селищах Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, проведеного у 2015 р.

Одним із показових прикладів інформативності некрополя, як джерела з історії населеного пункту є результат обстеження цвинтарів при селах Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської Області (с. Кринички, с. Новогригорівка, с. Новоселівка). Село Кринички - населений пункт з давньою історією та поліетнічним складом населення. Дві найбільші етнічні групи, що співіснували тут протягом XIX - XX ст. були українці та німці-колоністи (засновники колишньої колонії Шенфельд). Про активну заселеність краю свідчить місцевий старий некрополь, найстаріші поховання якого датуються кінцем XVIII - початком XIX ст.

Під час візуального обстеження некрополя розташованого на північному заході від с. Кринички, було з'ясовано, що цвинтар закладено на природному узвишші та обнесено муром, традиційно викладеним з вапняку.

У результаті дій вандалів та будівельних робіт проведених наприкінці 90-х років XX ст. східну та північну частину муру було сильно пошкоджено, а подекуди зовсім зруйновано. Збереженість південної та західної частини огорожі характеризується 3-ма шарами каміння. Ворота знаходились у південній частині муру, але від них лишилось тільки саме місце. У західній частині муру зіяє провалля з повною відсутністю каменів. Через погану збереженість некрополя, з'ясувати точну кількість поховань, що знаходились на його території не вдалося. Вандалами було знищено переважну більшість металевих надгробків (хрестів), встановлених над похованнями мешканців села німецького етнічного походження.

Нам вдалося віднайти близько 30 поховань, що належали етнічним німцям (XIX - початок XX ст.) та знаходяться на сьогодні в стані поганої збереженості. Дві третини з них розташовані у південно-західній частині некрополю. Над трьома з них височіють металеві надгробки у формі хрестів, два з яких - 1,5 метри заввишки. Візуальне обстеження цих надгробків не дало підстав стверджувати наявність будь-яких написів на них. Також втраченою виявилась горизонтальна частина одного з двох хрестів. Поверхня третього хреста (висота - 40 см.) містить залишки напису, котрий майже неможливо розібрати. Над рештою поховань збереглися лише кам'яні плити. Xрести та надгробні символи буди сплюндровані. Плити характеризуються різними розмірами, формами та вагою (до 100 кг).

У південно-східній частині некрополю збереглися 6 поховань. Надгробок у вигляді металевого хреста заввишки в 1 м 80 см височіє лише над одним з них.

Крім поховань етнічних німців як у південно-західній, так і у південно-східній частинах некрополю, добре збереглися близько 30 могил українських мешканців села. З них більшість датується 50-60-ми роками XX ст. Матеріалом виготовлення для більшості надгробків слугував вапняк, видобутий в кар'єрах поблизу с. Іванівки Веселинівського району Миколаївської області та с. Новогригорівки Миколаївського району Миколаївської області. Виняток становлять надгробки виготовлені з синього та рожевого граніту, які також, сильно пошкоджені.

По території некрополю розкиданими виявились надгробки з різних поховань зі збереженими надписами на них. Нам вдалося їх сфотографувати, зафіксувати, описати і ,подекуди, перекласти вцілілі написи.

При обстеженні вцілілих надгробків виявлено постамент із збереженим написом, виконаним церковнослов'янською мовою. Висота постаменту - 0,5 м Окрім напису, на поверхні міститься зображення православного хреста та двоголового імперського орла. Матеріал виготовлення - вапняк з місцевих кар'єрів. некрополь сільський мармур різьблення

Наступний виявлений з числа таких, що збереглися, надгробок, був встановлений над похованням етнічного німця. З залишків напису, зробленого німецькою мовою на ньому ми дізнаємося що на території некрополя розташована могила «Цехард ?? 21 року від дня народження». Зазначимо, що особливістю німецьких епіграфічних пам'яток на жіночих похованнях є наявність, окрім актуального на момент смерті прізвища небіжчиці, ще й вказівка дівочого прізвища через зворот «уроджена» (прим. авт). Напис обстеженого надгробка містить даний зворот у вигляді «уроджена Xар...». Єдина дата, яку можна розібрати на пам'ятці - 1890 р., ймовірно дата смерті зазначеної особи.

Далі ми обстежили надгробок у вкрай поганому стані збереженості. З решток напису, що ще можна розібрати на ньому (німецькою мовою), нам вдалося прочитати лише: «Інехар» (ймовірно ім'я - прим. Авт.) та дві дати «1828» та «1881» - відповідно, дати народження та смерті.

На наступному надгробку при обстеженні виявлено збереженим лише ім'я «Піжик Фі- лік», що може свідчити про наявність чеського контингенту серед населення села. Не відомо яким чином представник чеського етносу опинився в тогочасній колонії Шенфельд помер та був похований.

Знайдений за межами некрополю наступний надгробок, нажаль не дає можливості віднайти його початкове місце знаходження. Згідно напису, що ще можна прочитати на ньому, виконаному готичним шрифтом і з збереженням ріпуарського традиційного діалекту, під ним покоївся «Людвіг Дінман. Похований 25 травня 1912 року у віці 56 років» ще один з написів перекладається як «Могильний дзвін». Матеріал виготовлення надгробка - синій граніт. Висота - 1 м. На стелі містяться елементи декору зокрема, листя - по низу, стилізоване коло - в центрі, з написом котрий неможливо прочитати, та слідами чогось що вінчало стелу.

Поряд з вищеописаним надгробком ми виявили ще одну стелу лише менше орнаментовану, з залишками чогось що її вінчало. Виконана стела з синього мармуру. Висота близько - 0,8 м. Напис, зроблений на стелі стверджує: «Тут спочиває з Богом Якоб Штумпф ,що помер 7 лютого 1906 року» В кінці епітафія: «Мир твоєму прахові».

Окрім перелічених надгробків, на яких ще можна розібрати написи нами була знайдена та обстежена пам'ятка у вигляді серця (традиційний католицький символ) до котрого кріпився хрест. Розміри серця: довжина - 1,2 м, ширина - 0,4 м. Серед досить цікавих пам'яток є постаменти позбавлені верхніх частин з написами та зі стилізованими елементами. Перший з них містить елементи зображення зміїв, що виповзають з надгробку та переплітаючись повертають свої голови до середини каменю дивлячись одна на одну. Дві інших стели оздоблені зображенням перехрещених якоря та православного хреста, що в деяких джерелах пояснюється як могили осіб, що були пов'язані з будівництвом кораблів.

Таким виявилось попереднє обстеження некрополю с. Кринички. Наступним об'єктом нашого дослідження став некрополь, розташований при с. Новоселівці, Миколаївського району, Миколаївської області.

Некрополь розміщений в центрі села на відстані близько 500 метрів від будівлі колишнього католицького храму святого Антуана Падуанського побудованого у 1893 р. На некрополі майже не лишилось поховань представників німецького етносу. З наявних на сьогодні могил, як поховання етнічних німців, ми можемо інтерпретувати лише близько 15. Інші поховання належать представникам українського етносу.

Серед згаданих німецьких поховань всі без винятку представлені стелами з каменю котрі вінчають високі, більше 1,8 м металеві хрести. З виявлених та обстежених 15 поховань лише на двох знайдені написи.

На першому зазначено ім'я «Регіна Бру- кер», на другому неможливо визначити ні ім'я похованого ні точного року поховання оскільки частина металевих літер, що були прикріплені до хреста нині втрачена. Впевнено можемо вказати лише що цей хрест відноситься до першої чверті ХХ століття. В центрі кожного хреста як елемент орнаменту знаходимо серце.

Після обстеження Новоселівського некрополя ми дослідили поховання зроблені при с. Новогригорівка, Миколаївського району Миколаївської області. Некрополь с. Новогригорівка датується кінцем XVIII ст., був закладений під час будівництва села та є найстарішим розглянутих в даній роботі. Розташований у західній частині села, колись знаходився на достатній відстані від сільських хат. Нині відстань від воріт некрополю до найближчого будинку не перевищує 500 метрів. У 1994 р. територію некрополя було значно розширено і зараз нові поховання винесено за межі старого муру.

Мур старої частини некрополя зберігся частково. З північного боку, складений з місцевого вапняку з використанням розчину, висота конструкції що дійшла до наших днів не перевищує 0,4 м.

Щодо надгробків поховань, які ми обстежили, то тут можна виділити: хрести мальтійського типу (3 пам'ятки), з них два зрушені зі своїх місць та частково зруйновані, один залишився на місці, не переміщався зі свого перш початкового місце розташування, має невеликий крен на захід, просідає разом з похованням. На жодному з хрестів не зберіглося написів, поверхні сильно пошкоджені дією факторів зовнішнього середовища.

Наступні типи обстежених хрестів датуються більш пізнім часом і являють собою восьмикінечні православні хрести, виготовлені з вапняку та піщанику, видобутих з місцевих кар'єрів. Серед згаданих хрестів цілих та не зрушених близько 50, переміщених, чи складених на дві купи, ще стільки ж. Висота хрестів від 0,2 м до 1,2 м. Деякі з них увійшли в ґрунт майже повністю і тому вимагають більш детального обстеження шляхом проведення археологічних розкопок.

Серед написів що можна розібрати на хрестах ми виділили 5, таких що добре або частково зберіглися, всі вони датуються другою половиною XIX ст., ось деякі з них:

Хрест висотою 1,2 м. Матеріал виготовлення - вапняк. Збережений напис у верхній частині хреста - «ИНЦИ», зліва - «НС», справа - «ХР», знизу у чотири ряди - «Покоиться Марочинець Євдокия ...» четвертий ряд погано зберігся, оскільки довго був вкритий шаром ґрунту.

Другий напис - це залишки хреста, все що зберіглося від нього: «Здесь покоиться.» інші частини напису втрачено через дію навколишнього середовища.

Третій напис являє собою залишок прізвища три останні літери «...нко» та дата «1820» рік.

Четвертий напис розміщено в наступній послідовності: на хресті у верхній частині вибито - «ИНЦИ», зліва - «НС», справа - «ХР», внизу у 6 рядів: «Здесь покоиться Настасья Токаренкоумершая 1870 году». Напис зберігся досить погано, слово в 5 ряду розібрати практично неможливо, як варіант «скорбим» (прим. Авт.).

П'ятий напис збережений частково, зокрема на хресті у верхній частині вибито - «ИНЦИ», зліва - «НС», справа - «ХР», внизу у 4 ряди: «Покоиться наступні ряди нечитабельні потребують більш детального дослідження.

Нами виявлено і обстежено надгробок, що стоїть окремо. Виготовлений з білого мармуру у вигляді стели увінчаної різьбленням, стилізованим під черепичний дашок, присвячений місцевому поміщику що володів селом у ХІХ ст. Голікову Івану Григоровичу, датований 1887 роком. Напис добре збережений, повідомляє: «Вопсь покоиться прах Ивана Григорьевича Голикова сконч 27-го іюля 1887 года на 72-мь году жизни. Мир праху твоєму» Стела висотою більше двох метрів, під якою видно провалля приблизно такої самої глибини. Недалеко від стели І. Голікову, за словами місцевих мешканців, знаходиться поховання його доньки висотою більше двох метрів, написи, колись були нині під великим шаром вапна.

Некрополь містить багато поховань 19201930-х рр., з надгробками, виконаних у вигляді досить високих металевих хрестів з написами (техніка відтворення написів: чеканки по металу та фарба). Нами знайдене і оглянуте поховання з надгробком, встановленим загиблим від голодомору 1932-1933 рр., та поховання розстріляних військовополонених, часів Другої світової війни (22 або 24 особи). На місце їх розстрілу місцеві поприносили кам'яні хрести без написів.

Відмітимо орнаментацію стел та хрестів, що височіють над похованнями, на кількох з них (нами оглянуто 4 таких) у нижній частині зображена чаша, на трьох хрестах в центрі зображення ще одного хреста. Один з хрестів містить, як зображення хреста у верхній частині, так і чаші внизу. Другий хрест має чотири елементи декору з них: в центрі хрест, а зверху, зліва та справа вирізьблені кам'яні квіти котрі мають по шість пелюсток та сплетені в коло. Цікаві дві стели, що потребують детальнішого вивчення, одна лежить на боці, на купі хрестів і має на одному боці зображення чаші на іншому символи схожі на напис на плиті з Криничанського некрополя. Інша стоїть і демонструє зображення якоря та хреста. Висота її близько 1 м, під час огляду написів не виявлено. Один з хрестів має вигляд тризубу де центральний зуб являє собою хрест, написи на ньому не збереглися.

Обстеження всіх трьох некрополів продемонстрували нам ще одне підтвердження того, що дана територія була заселена колоністами різного етнічного походження, здебільшого німцями та українцями, ще з кінця ХVШ°ст. Нижнє Побужжя ж здавна виступає етноконфесійною контактовою зоною для багатьох народів.

Список використаних джерел

1. Гошкевич В. И. Древние городища по берегам низового Днепра: Летопись музея / Виктор Иванович Гошкевич // Херсон. музей древностей Херсон. края. -- Вып. 3. -- Херсон, 1913. -- 31 с.: ил. -- (Оттиск ИАК; Вып. 47).

2. Гошкевич В. И. Древнее кладбище и городище в Николаеве / В. И. Гошкевич // Летопись музея за 1912 год / Сост. Виктор Иванович Гошкевич. -- Вып. 4. -- Херсон : Изд. гор. упр., 1914. -- [4], VI, 71 с.

3. Лагута М. Д. Історичні місця, пам'ятки старовини і мистецтва на Миколаївщині / Микола Дмитрович Лагута // Николаевщина. Краеведческий сборник. -- Николаев : Николаевский ин-т Наро- браза и Окрметодком Наробраза, 1926. -- С. 14.

4. Лагута М. Д. Історичні пам'ятники м. Миколаєва / Микола Дмитрович Лагута // Николаевщина. Краеведческий сборник. -- Николаев : Николаевский ин-т Наробраза и Окрметодком Наробраза, 1926. -- С. 185.

5. Лагута Н. Д. Хронология главнейших исторических событий города Николаева / Николай Дмитриевич Лагута. -- Николаев : Тип. им. В. И. Ленина, 1927. -- 14+[2] с.

6. Фабрициус И. Г. Столетие военного министерства, 1802-1902. Главное инженерное управление: Ист. очерк / Иван Гаврилович Фабрициус. -- СПб. : Тип. Сиб. акц. общ. печ. и писчебум. дела в России «Слово», 1902. -- Т. 7. -- Ч. 1. -- С. 58--59. Примеч. 2; Прилож. 27. С. 78--79 (послужной список).

7. Фабрициус И. В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР / Ирина Васильевна Фабрициус. -- К. : Издательство АН УССР, 1951. -- Вып. 1: Междуречье Днестра - Южного Буга. -- 131 с., 24 с. илл. и карт.

8. Фармаковский Б. В. Производство археологических раскопок в Херсонской губернии / Борис Владимирович Фармаковский // Отчет Археологической комиссии 1896 г. -- СПб., 1898. -- С. 78--85, 200--212.

9. Чирков А. П. Краткий очерк городищ, находящихся по Днепру и его лиману / А. П. Чирков // ЗООИД. -- Одесса, 1867. -- Т. 6. -- С. 546--547.

10. Шмидт А. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Херсонская губерния / А. Шмидт. -- СПб., 1867. -- Ч. I. -- С. 144.

11. Ястребов В. 1886. Объяснительная записка к карте Елизаветградской провинции 1772-1774 гг. / Владимир Николаевич Ястребов // ЗООИД. -- Одесса, 1886. -- Т. 14. -- С. 157--165.

12. Ястребов В. Опыт топографического обозрения древностей Херсонской губернии / Владимир Николаевич Ястребов // ЗООИД. -- Одесса, 1894. -- Т. 17. -- Отд. 1. -- С. 63--177.

Размещено на Allbest.ru