Виникнення та основні напрями діяльності громадських товариств у Волинській губернії на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 930.1(47+57)

Виникнення та основні напрями діяльності громадських товариств у Волинській губернії на початку ХХ століття

П. Леснича

Анотація

громадський товариство просвіта легалізація

Дослідження присвячене аналізу передумов виникнення та особливостей функціонування громадських товариств у Волинській губернії на початку ХХ століття. Зроблено спробу виокремити окремі групи товариств за основними напрямками їх діяльності.

Ключові слова: «Тимчасові правила про товариства і спілки», громадські товариства, статут, напрямки діяльності, Волинська губернія.

Annotation

Paulina Lesnycha. The creating and the main activities of public organizations in the Volyn province in early twentieth century/Research is devoted to analysis of the preconditions of creating and the characteristics of functioning of public organizations in the Volyn province in the early twentieth century. The author singled out particular groups of public organizations in key areas of their activities.

Key words: «Temporary Regulations on societies and unions», public organizations, charter, activities, Volyn province.

Постановка наукової проблеми. Початок ХХ століття позначився активізацією суспільно-політичного руху на території Російської імперії, одним з проявів якого стала поява низки громадських товариств та об'єднань. Їх діяльність мала на меті охопити різні сторони щоденного життя суспільства, зокрема такі як благодійність, освіта, культура, дозвілля тощо. Аналіз основних напрямків роботи громадських товариств, що діяли у містах Волинській губернії у 1906-1914 роках, дає змогу не лише прослідкувати процес зародження та розвитку національної самосвідомості тогочасного соціуму, а й дослідити окремі аспекти міського повсякдення у зазначений період.

Аналіз дослідження проблеми. Серед загальних досліджень щодо означеної тематики варто відзначити монографію російської дослідниці А. С. Туманової [12], в якій автор подає ґрунтовний аналіз напрямів діяльності громадських організацій Російської імперії в зазначений період, а також їхній вплив на формування тогочасного російського суспільства. В сучасній українській історіографії наразі немає узагальнюючої праці з історії громадських товариств початку ХХ століття. Сучасні наукові розвідки та дисертаційні дослідження присвячені діяльності товариства «Просвіта» загалом, єврейському громадському руху, добровільним пожежним об'єднанням тощо [8, 6, 11]. Також варто відмітити праці сучасних дослідників, що присвячені діяльності Житомирської «Просвіти», зокрема А. П. Рацілевича [10].

Мета дослідження полягає у з'ясуванні передумов виникнення та основних напрямів діяльності громадських товариств, що з' явилися після законодавчого врегулювання юридичних підстав для їх функціонування в Російській імперії на початку ХХ століття.

Виклад основного матеріалу. Революційні події 1905-1907 років відкрили нову сторінку в історії утворення та функціонування громадських товариств та об'єднань у Російській імперії. 4 березня 1906 року був оприлюднене ний указ за назвою «Тимчасові правила про товариства і спілки», що мали діяти до видання «загального закону» про спілки та товариства. Проект майбутнього закону розроблявся протягом кількох років, але так і не був затверджений. Тож «Тимчасові правила про товариства і спілки» [7] - це фактично перший та єдиний в історії Російської імперії законодавчий акт, який регулював порядок створення і діяльності громадських об'єднань та організацій. Згідно з цим указом товариством вважалося об'єднання декількох осіб, які, не маючи завданням отримати прибуток, обрали спільну діяльність з певною метою, а спілкою - об'єднання двох або декількох таких товариств.

Заборонялось утворювати товариства: а) що переслідують цілі, які суперечать суспільній моралі, заборонені кримінальним законом або загрожують громадському спокою та безпеці; б) керовані установами або особами, які перебували за кордоном, якщо ці товариства переслідують політичні цілі. Встановлювалися й обмеження щодо потенційних членів новоутворених товариств. Так, неповнолітні, а також учні нижчих і середніх навчальних закладів не мали права ні утворювати товариства, ні брати участь у них. Студенти могли засновувати або ж бути членами лише тих товариств, що передбачені статутами вищих навчальних закладів, в яких вони навчалися. «Правила» дозволяли службовцям урядових установ, залізниць, телефонних підприємств загального користування засновувати лише благодійні товариства або товариства для задоволення духовних і матеріальних потреб винятково на підставі статуту, що затверджувався їхнім керівництвом. Відповідний міністр міг закрити ці товариства, якщо вбачав, що їхня діяльність не відповідає статуту. Для відкриття, реєстрації, заборони та закриття товариств і спілок були створені окремі органи - губернські (або обласні) у справах про товариства присутствія.

Хоча товариства і спілки могли бути засновані без «дозволу урядової влади», але у «Тимчасових правилах» детально виписувалася процедура їх створення та реєстрації державними органами. Зокрема, у ст. 17 вказується, що особи, які мають бажання утворити товариство, зобов'язані подати письмову заяву губернатору, яку мало розглянути губернське у справах про товариства присутствіє. У цій заяві має бути вказана мета діяльності товариства, відомості про його засновників, межі його діяльності, місце розташування правління чи розпорядників тощо. До заяви слід було додати статуту у двох примірниках та квитанцію про оплату публікації у «Губернских ведомостях» повідомлення про реєстрацію товариства. Перед засіданням губернського у справах про товариства присутствія губернатор давав розпорядження про надання йому інформації про політичну благонадійність засновників товариства. Про дату і час проведення цього засідання повідомлялося одному із засновників, але його присутність не була обов' язковою.

Проекти статутів, зазвичай, мало відрізнялися один від одного, адже «Тимчасові правила» чітко виписували їх основні положення. У статуті мали бути вказані: а) назва товариства, його мета, межі та методи його діяльності; б) відомості про засновників; в) умови набуття та позбавлення; г) розмір членських внесків; д) склад правління та його місцезнаходження; е) права і обов'язки членів правління; ж) правила ведення звітності; з) можливості внесення змін до статуту. Губернське у справах про товариства присутствіє мало розглянути проект статуту протягом одного місяця. Реєстрація товариства відбувалася шляхом внесення товариства в реєстр, про що повідомлялося у пресі. Суттєві відмінності були лише у формулюванні мети та завдань діяльності того чи іншого товариства.

Варто зауважити, що «Тимчасові правила» також регулювали правове поле діяльності зареєстрованих товариств: дозволялося відкриття окремих установ і закладів, влаштування читань, спектаклів, концертів, базарів, збору пожертв та публічних зібрань, дотримуючись діючого законодавства.

Діяльність товариств і спілок перебувала під контролем місцевої адміністрації та поліційним наглядом. Так, губернатор міг припинити діяльність товариства, якщо, на його думку, ця діяльність загрожувала суспільній безпеці і спокою або мала помітну аморальну спрямованість. Питання про остаточне закриття товариства вирішував не суд, а губернське або міське у справах про товариства присутствіє.

Таким чином, у «Тимчасових правилах про товариства і спілки» чітко були виписані лише обмеження та заборони щодо утворення та функціонування офіційно зареєстрованих товариств, тоді як підстави відмови у реєстрації, призупинення чи заборони їх діяльності були досить розмитими, що дозволяло обмежити принцип свободи товариств і спілок, проголошений Маніфестом від 17 жовтня 1905 року. Та, незважаючи на усі перепони, запровадження «Тимчасових правил про товариства і спілки» дало поштовх до створення цілої низки різноманітних товариств, діяльність яких мала на меті охопити чи не усі сфери повсякденного життя жителі міст Волинської губернії на початку ХХ століття.

Чи не найбільше товариств, що були офіційно зареєстровані на основі цього указу, переслідували благодійні цілі. Серед них переважали благочинні громадські організації, створені євреями для підтримки своїх малозабезпечених чи хворих одновірців. Спектр напрямів діяльності цих товариств був надзвичайно широкий: від підтримки бідних учнів - «Товариство опіки над дітьми євреїв міста Острога», що ставило собі за мету фізичний, моральний та розумовий розвиток дітей [1, арк. 53], до організації їдальні для убогих - «Товариство дешевої їдальні в м. Острозі Волинської губернії для бідних євреїв у пам'ять подружжя Ісаака Яковича і Марії Абрамівни Гермаз з с. Кривіна» [1, арк. 52].

Схожі цілі були й у товариств взаємодопомоги, що функціонували не лише в Житомирі, а й містечках губернії. Умовно їх можна поділити на ті, що об'єднували осіб, пов'язаних спільною діяльностю («Волинське товариство взаємодопомоги римо- католицькому духовенству», «Товариство взаємодопомоги нужденним учням Волинської школи фельдшерів та акушерок фельдшерських в м. Житомирі», «Каса взаємодопомоги присяжних повірених і їх помічників при Житомирському Окружному суді» [1, арк. 7, 35, 41] тощо) та ті, діяльність яких охоплювала представників певної конфесії (до прикладу, «Товариство взаємодопомоги бідним при Житомирському Євангелічно-лютеранській парафії» [1, арк. 54]. До цієї групи слід також віднести страхові каси, що діяли на засадах товариств взаємодопомоги у Рівному, Кременці, Радзивилові та у кількох інших повітових містах.

Окремо слід виділити благодійні товариства, які ставили перед собою мету допомогти жінкам, котрі потрапили у скрутне становище. «Християнське католицьке товариство жінок-працівниць Dzwignia» діяло у Житомирі та мало на меті «підвищення розумового та морального рівня» своїх членів [1, арк. 14]. Слід також згадати «Житомирське товариство захисту жінок», в проекті статуту якого, зокрема, йшлося про підтримку тих жінок та дівчат, що «бажають залишити аморальне життя» [3, арк. 3]. І хоча це товариство так і не розпочало свою роботу, та основні положення його статуту дають важливу інформацію про проблеми повсякденного життя волинського соціуму початку ХХ століття.

Впровадження в життя «Тимчасових правил про товариства і спілки» стало поштовхом і до легалізації товариства «Просвіта» на території Російської імперії. Так, у лютому 1907 року Волинське губернське у справах про товариства присутствія зареєструвало статут «Українського товариства «Просвіта» в Житомирі», що декларувало поширення своєї діяльності на усю Волинську губернію [1, арк. 8]. Метою Житомирської «Просвіти» було «допомагати розвиткові української культури і першочергово просвіті українського народу його рідною мовою». Відповідно до цього товариство ставило перед собою завдання видавати книги, часописи тощо українською мовою, створювати свої бібліотеки, читальні, книгарні, а також влаштовувати публічні лекції і читання, просвітницькі курси, спектаклі, літературно-музичні вечори, концерти, вистави та інші заходи, що мали сприяти піднесення культурного рівня населення. Варто зауважити, що свою роботу «Просвіта» провадила не лише серед міської, а й серед сільської людності [9, С. 3].

За період існування «Українського товариства «Просвіта» в Житомирі» (1907 - 1912 роки) у губернському центрі за його безпосередньою участю було відкрито бібліотеку-читальню, регулярно влаштовувалися українські вистави та концерти, літературно- музичні вечори, щорічно відзначалися пам'ятні шевченківських дати тощо. Оскільки діяльність товариства мала яскраве проукраїнське забарвлення, то й реакція влади не забарилась, і воно було ліквідоване у квітні 1912 року відповідним розпорядженням губернатора за «антиурядове спрямування» [1, арк. 8].

Просвітництвом займалися й інші товариства. До прикладу, діяльність «Рівненського літературно-артистичного товариство» передбачала допомагати поширенню літературної, музичної, сценічної та художньої освіти у Рівному [1, арк. 68]. Широку мету свого функціонування декларувало «Артистичне товариство в місті Луцьку». Воно «зобов'язувалося виконувати кращі твори вокальної та інструментальної музики всіх націй і віків, влаштовувати музичні зібрання, літературні вечори, лекції з теорії та історії музичного та драматичного мистецтва», а також організовувати художні виставки та спектаклі [2, арк. 3].

Створювалися також товариства, які займалися організацією розважальних заходів для своїх членів. Вони об'єднували людей за спільними інтересами. Так, «Житомирське комерційне зібрання» ставило перед собою завдання влаштовувати бали, маскаради, танцювальні, музичні та літературні вечорів, драматичні вистави, а також ігри в карти, лото тощо [1, арк. 26]. Останнє, зокрема, іноді і ставало причиною закриття такого типу товариств (приклад, клуб за назвою «Житомирське мисливське зібрання» був закритий через азартні ігри в карти) [1, арк. 25].

Окремо слід виділити товариства, діяльність яких була спрямована на розвиток фізичної культури населення. Так, «Житомирське товариство любителів фізичних вправ» ставило собі за мету влаштування приміщень для заняття гімнастикою, фехтуванням, стрільбами; відкриття школи з плавання, бігу на лижах, катання на ковзанах тощо [1, арк. 11]. Схожі завдання мало також «Волинське гімнастичне товариство «Сокіл», основною метою функціонування якого було «фізичне удосконалення та поширення ідей фізичного розвитку в ширших колах населення» Волинської губернії [1, арк. 64].

Варто також згадати про «Волинське фотографічне товариство», метою діяльності якого було «сприяння успіхам фотографії та шляхів вивчення, розробки і поширення наукових, технічних і художніх знань, що стосуються фотографії, як серед членів товариства, так і серед публіки; вивчення природи і побуту Волинського краю шляхом влаштування спеціальних екскурсій і видання добутих фотографічних матеріалів» [5, арк. 1], а також про «Радзивилівське шахове зібрання», яке ставило перед собою завданням теоретичне і практичне вивчення шахової гри, поширення її та об'єднання шанувальників шахів [1, арк. 45].

Особливу увагу дослідників привертає наявність добровільних пожежних товариств, поява яких, за влучним твердженням А. Томіленка, викликана «неспроможністю владних структур організувати надійний захист від вогняної стихії в повітах та волостях» [11, С.41]. З цієї причини, зокрема, було створене «Луцьке Вільне пожежне товариство», діяльність якого передбачала гасіння пожеж та загалом протидія виникненню пожежонебезпечних ситуацій у межах міста Луцьк та його околицях [1, арк. 78]. Такі ж товариства діяли і у ряді інших міст та містечок Волинської губернії.

Існували також товариства, метою діяльності яких було сприяння благоустрою своїх населених пунктів (до прикладу, «Товариство благоустрою містечка Чуднова», яке, однак, було ліквідоване через прояви «єврейського націоналізму») [1, арк. 50].

Підозра у прихованій чи явній пропаганді національної (не російської) культури часто ставала причиною відмови у відкритті чи ліквідації уже діючих товариств. Так, чеська громада прагнула надати своїм землякам можливість отримати якісну освіту. Зокрема, в 1910 році відбулася спроба створити «Здолбунівське чеське благочинне та просвітницьке товариство», завданнями якого (окрім усього іншого) було влаштування музеїв, колекцій, виставок, читалень, бібліотек тощо, а також надання матеріальної допомоги тим чехам, що вирішили повернутися на Батьківщину. Товариству було відмовлено в реєстрації у зв'язку з тим, що воно «має на меті духовний розвиток чеської народності», що нібито веде до «поглиблення початків національної ворожнечі» [4, арк. 7, 35]. Зі схожим формулюванням було відмовлено і в заснуванні «Товариства опіки над бідними жінками і дітьми євреїв міста Кременця».

На противагу таким об'єднанням влада охоче підтримувала створення проурядових товариств, які, як ішлося в статутах «Житомирського патріотичного товариства» та «Почаевского союза Русского Народа», мали на меті «протидію революційним та анархічним спрямуванням на знищення монархічної влади» [1, арк. 3] та «розвиток народної російської самосвідомості» [1, арк. 40].

Висновки. Отож, початок ХХ століття ознаменувався появою цілої низки громадських товариств, що стало можливим після оприлюднення «Тимчасових правил про товариства і спілки», які врегульовували законодавчі підстави створення та функціонування громадських організацій та об'єднань. Піднесення національної свідомості окремих народів Російської імперії лише сприяло цьому процесу.

Статути товариств є важливим джерелом для дослідження означеної проблеми, адже подають цілісну картину причин їх створення та мету майбутньої діяльності. Це дозволяє провести умовну типологізацію та виокремити серед усього масиву організацій, створених на підставі «Тимчасових правил», кілька груп, об'єднаних спільними завданнями свого функціонування: благодійні товариства, товариства взаємодопомоги та страхові каси, культурно-освітні товариства та товариства, що ставили перед собою мету урізноманітнити дозвілля своїх членів. Окремо слід згадати про громадські об'єднання, діяльність яких була спрямована на забезпечення безпечного та зручного функціонування міст (пожежні товариства та товариства, створенні для вирішення питань з благоустрою), а також ті, статути яких декларували своїм основним завданням проурядову роботу серед населення. Саме останнім влада не чинила жодних перепон на шляху їх існування, тоді як культурно-освітні товариства ліквідовувалися за наявності найменших підозр у антиурядовому спрямуванні їх діяльності.

Джерела та література

1. Державний архів Житомирської області (далі - ДАЖО), ф. 329, оп. 1 спр. 3.

2. ДАЖО, ф. 329, оп. 1 спр. 12.

3. ДАЖО, ф. 329, оп. 1 спр. 14.

4. ДАЖО, ф. 329, оп. 1 спр. 45.

5. ДАЖО, ф. 329, оп. 1 спр. 122А.

6. Доценко В. О. Єврейський громадський рух в Україні (60-ті рр. ХІХ - 30-ті рр. ХХ ст.) автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01. / В. О.Доценко ; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - Київ: [б. и.], 2005. - 20 с.

7. Именной высочайший указ Правительствующему Сенату о временных правилах об обществах и союзах // Российское законодательство Х-ХХ вв. Законодательство эпохи буржуазно-демократических революций. В 9-ти томах. Т. 9. - Москва. - 1994. - С. 208

8. Коробка М. Становлення та розвиток українських товариств «Просвіта» як осередків національно-культурного відродження (друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст.) / М. Коробка // Етнічна історія народів Європи. - 2014. - Вип. 42. - С. 142 - 148.

9. «Просвіта» товариство (Житомир). Статут українського товариства «Просвіта» у Житомирі. - Житомир, 1907. - 17 с.

10. Рацілевич А. П. Діяльність житомирської «Просвіти» (1907-1912) у контексті українського національного руху на Волині / А. П. Рацілевич // / Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Історія, економіка, філософія” / Гол. ред. Ю. І. Терещенко. - Київ: Вид. Центр КНЛУ, 2004. - Вип. 9. - С. 19 - 25.

11. Томіленко А. Г. Діяльність добровільних пожежних товариств на Правобережній Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / А. Г. Томільченко // Збірник. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. - Т.5: Історичні науки. - С. 39 - 42.

12. Туманова А. С. Общественные организации и русская публика в начале ХХ века / А. С. Туманова - Москва: Новый хронограф, 2008. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru