Діяльність Ку-Клукс-Клану 1920-х рр.: колір шкіри людини як каталізатор злочинної політичної активності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(73) “192”

Діяльність Ку-Клукс-Клану 1920-х рр.: колір шкіри людини як каталізатор злочинної політичної активності

О. Тук

Анотація

У цій статті аналізується діяльність Ку-Клукс-Клану у 1920 рр.. Власне ж його соціальний і політичний вплив на життя суспільства.

Ключові слова: Ку-Клукс-Клан, расизм, дискримінація, кланісти.

Key words: Ku Klux Klan, racism, discrimination, clanists.

Уявіть суспільство, в якому друзів, родину чи сусідів вбито просто через колір їх шкіри. Що вони зробили не так ? Вони існували. В таких обрисах можна зобразити буття афро-американців, які жили в південній частині Сполучених Штатів Америки протягом більшої частини її історії. Формування Ку-Клукс-Клану було одним з основних факторів, що сприяли довгостроковій кривавій боротьбі в США. Клан класифікується як група расистів та вбивць, які упродовж трьох періодів зародження та відродження змушували чорношкірих та інших представників жити в страху.

У цій статті аналізуватиметься діяльність Ку-Клукс-Клану у 1920 рр.. Власне ж його соціальний і політичний вплив. Задля цього використано широкий спектр опублікованих архівних джерел.

Ку-Клукс-Клан досяг свого розквіту в середині 1920-х, об'єднавши між собою мільйони людей.

На нашу думку терористичну організацію, 1920-х років найкраще визначати як соціальну організацію з дуже успішною багаторівневою маркетинговою структурою, яка була «майстром з продажу» ненависті, релігійної та расової нетерпимості.

Ку-Клукс-Клан (ККК) є найбільш відомою расистською організацією в американській історії. Заснована в період після Громадянської війни, як громадський клуб, вона швидко перетворюється в терористичну організацію, спрямовану на пригноблення темношкірих, що звільнилися і вигнання білих, які намагалися поліпшити важке становище вільновідпущеників.

Вивчення предмету нашого дослідження означує два надважливі питання: расистський пригноблення темношкірий клан

Чим пояснюється приголомшливий злет і стрімке падіння клану ? Хто приєднався до клану і чому вони це робили ? Якою мірою діяльність клану спричиняла до підвищення насильства, міграції негрів і навіть відобразилася на виборчих та законодавчих результатах ? Відповісти на ці питання непросто, адже пройшло майже століття і клан був таємною організацією, багатьох секретів якої ми не знаємо і досі. Отже, відповіді, які ми формулюємо у більшості випадків лише наводять на ту чи іншу думку, а не є остаточним і конкретним фактом.

У 1920 рр. головна мета Ку-Клукс-Клану змінилася. Клан почав застосовувати насильницькі методи щодо негрів, євреїв, східних народів і різних інших членів суспільства, які не належали до так званої білої раси. Ніхто не заперечує, що Ку-Клукс-Клан був брутальною силою протягом багатьох років. Після того як члени клану побачили ефект від появи великої кількості людей, то вирішили використовувати цей результат у своїх інтересах [8, с. 153].

Його члени почали суттєво впливати на суспільство. Багато хто з них вирішив, що клан може бути використаний як інструмент дискримінації та політичного перевороту [5, с. 234].

У 20-і рр. клан користувався популярністю в країні. У червні 1923 р. був організований «Жіночий Ку-Клукс-Клан», в 1924 р. - «Молодший Ку-Клукс-Клан» для хлопчиків і хлопців у віці від 12 до 18 років. Кількісне зростання «вампірів» відбувалося і в місті, і на селі. Журналісти згодом писали, що це було схоже на масове безумство. У селах і дрібних провінційних містах суди Лінча нагадували народні гуляння. Закохані, що веселяться, мужні чоловіки середніх років, що називається, тусувалися, спілкувалися один з одним. А на стовпах на центральній площі висіли декілька щойно страчених негрів [7, с. 355].

До 1924 р. в клані налічувалося від 6 до 9 млн. чоловік [4, с. 105]. Вважаємо, що це той момент, коли ККК став некерованим.

Хоча зростання чисельності членів клану було стійким, він був некерованим і недисциплінованим. Газетні і журнальні статті додали інтриги, опублікувавши пропаганду і розповіді про таємничий клан, який знову відродився. Дійсно Ку-Клукс-Клан перевершив всі можливі очікування, залучивши в свої лави некеровану масу людей [3, с. 289].

Однією із сильних сторін Ку-Клукс-Клану в США стала його секретність, яка також була одним із слабких місць, які призвели до його загибелі. Адже конспіративність ККК зробила контроль за його членами неможливим, в результаті чого у скоєнні всіх видів злочинів не могли знайти причетних.

Подібного не знала історія жодного терористичного угрупування світу. Клан був феноменом. В одній з в'язниць штату Колорадо навіть був організований кланістський осередок - «клаверна» - в яку входили як ув'язнені, так і деякі охоронці і частина тюремної адміністрації [2, с. 145].

Капітал клану ріс. З 1920 по 1925 рр. доходи тільки від членських внесків склали 90,0 млн. доларів, тобто в рік - 15 млн [3, с.334].

Та все ж колишнього клану вже не було. На відміну від «класичного» варіанту існування, коли нещасних негрів вбивали десятками, в 1920-х рр. подібного не існувало. Так, якщо в 60-70-і рр. XIX ст. за рік гинуло близько 3 тис. чол., 1918 р. - 70 чол., з 1919 по 1922 рр. - 239 чол [3, с. 336].

У 1922 р. на посади губернаторів штатів Джорджія, Алабама, Каліфорнія і Орегона пройшли люди, які підтримували клан. У 1924 р. число губернаторів-«перевертнів» збільшилася за рахунок Колорадо, Огайо, Луїзіани. Великий вплив на політичне життя організація мала також у таких штатах, як Арканзас, Оклахома, Індіана. В 1924 р. «великий скарбник» «імперії» асигнував для підтримки сенатора від штату Джорджія 500 тис. доларів. Коли супротивник майбутнього сенатора дізнався, що його суперник підтримується кланом, він відразу відмовився від боротьби [5, с. 183].

У 1924 р. члени ККК навіть намагалися вплинути на результат президентських виборів: головний офіс був переведений з Атланти до Вашингтона. Так звані «лицарі» чинили тиск на обидві провідні партії США, так як південне відділення організації в основному належало демократам. А північ і захід - республіканцям. Однак з трьох основних кандидатів у президенти двоє виявилися лютими супротивниками Ку-Клукс-Клану. Коли в Нью-Йорку відкрився передвиборний з'їзд Демократичної партії, то його учасники розділилися в ставленні до організації і, врешті-решт, для включення в політичну декларацію партій пункту, який засуджує клан і будь-які його акції, не вистачило всього одного голосу [1, с. 158].

Найбільш відомою акцією Ку-Клукс-Клану за всю історію його існування став марш більш ніж 40 тис. членів організації в серпні 1925 р. у Вашингтоні. У ньому, крім «істинних лицарів», брали участь багато кандидатів в організацію, а також жінки, які організували власні колони. Лідери клану стверджують, що в ці роки вони активно впливали на «велику» політику США: сприяли переобранню Куліджа, прийняттю суворих антиміграційних законів, а також тих правових норм, що різко обмежують діяльність католицьких та інших «чужорідних» американській нації організацій [8, с. 200].

1925 р. виявився піком найбільшої могутності клану і одночасно початком його занепаду. Ще на початку 1920-х років нью- йоркська газета «Реасе» надрукувала інтерв'ю з колишніми членами організації, викриваючими її діяльність і розкриваючими багато внутрішніх таємниць. Інші газети зацікавилися також внутрішніми розбіжностями між членами клану та його активною фінансовою діяльністю [6, с. 102].

Проте в ті роки громадяни США були готові підтримувати все те, що засуджували центральні газети і Конгрес. Після цих публікацій число членів Ку-Клукс-Клану не тільки не зменшилася, але й різко зросла [3, с. 212]. «Деякі газети дуже допомогли нам тим, що змусили Конгрес зайнятися розслідуванням нашої діяльності. Це - найкраща реклама, про яку ми могли тільки мріяти», - заявив полковник Сіммонс [8, с. 120].

Поступово газети почали приділяти більшу увагу не стільки сенсаційній інформації, скільки обширним аналітичним статтям, що розкривали істинний характер діяльності «білих лицарів». Це призвело до того, що марш, проведений у Вашингтоні в 1926 р., зібрав 20 тис. осіб, а політики, що підтримували організацію, зазнали серйозної поразки на виборах навіть у тих округах, які традиційно вважалися прихильниками ідей Ку-Клукс-Клану [4, с. 320].

У 1927 р. група кланістів з Пенсільванії відокремилася від «невидимої партії», а на суді, у відповідь на звинувачення, висунуті проти них Сіммонсом і його прихильниками, дала свідчення про діяльність організації. Зрадники назвали імена багатьох членів і розповіли про деякі дії, серед яких найбільш вражаючим виявилося повідомлення про вбивство чорношкірого в Техасі, який був зварений в киплячому маслі на очах у кількох сотень людей [5, с. 232].

Наприкінці 1920-х років число членів Ку Клукс Клану скоротилося до кількох сот тисяч, а лідери організації настійно радили усім «лицарям» утримуватися від будь-яких масових заходів. У роки Великої депресії і війни Ку-Клукс-Клан фактично припинив своє існування. Офіційно ККК розпущений в 1944 р., відновлений в 1946 р., розколовся на кілька угруповань в 1949 р. [6, с. 170].

Отже, в 1920-х рр. ККК не тільки користувався популярністю серед населення і залучив до своїх «невидимих лав» мільйони людей, але й мав вплив на політичній арені. Прихильниками клану були губернатори, урядовці, кандидати у президенти. Попри жорстокий терор, ККК є феноменальною організацією, яка глибоко вкорінялася в історії США.

Джерела та література

1. Аптекер Г. История афро-американцев: современная епоха / Аптекер Г. -- 2. М.: Издательство «Прогресс», 1975. -- 278 с.

2. Буровский А. Бремя белых. Необыкновенный расизм / Буровский А. -- М.: Издательство «Яуза-пресс», 2011. -- 448 с.

3. Болховитинов Н. Н. США: проблемы истории и современная историография / Болховитинов Н. Н. -- М.: Наука, 1980. -- 405 с.

4. Вард Г. История США / Вард Г. - М.: Астрель, 2009. - 256 с.

5. Иванов Р.Ф. Черные пасынки Америки / Иванов Р. Ф. - М.: 1965. - 192 с.

6. Петровский В.Э. Суд Линча: очерки истории терроризма и нетерпимости в США / Петровский В.Э.. - М.: «Наука», 1967. - 467 с.

7. Травинский В. М. Как погибли миллионы негров / Травинский В. М. -- М.: «Издательство социально-економической литературы», 1963. -- 247 с.

Размещено на Allbest.ru