Українська діаспора як чинник формування національної пам’яті в Україні

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Українська діаспора як чинник формування національної пам'яті в Україні

Антонюк О.В.

Анотація

Розглянуто роль закордонних українців у формуванні національної пам'яті українського народу, зокрема діяльність західної української діаспори завдяки легітимно створеним міжнародним організаціям, які беруть активну участь у здійсненні державної політики з формування національної пам'яті в Україні. Розкрито процес формування національної пам'яті в Україні в умовах її незалежності, який зазнає значного впливу української діаспори, мета якої - сприяти досягненню українством статусу однієї зі світових націй. Націотворчий потенціал закордонних українців, які є частиною розвинених суспільств у країнах свого розселення, інтегрується в гуманітарну сферу українського соціуму і є важливим чинником самобутності і зрілості української спільноти. Наголошено, що особливу роль закордонні українці відіграли у збереженні пам'яті про трагічні події у вітчизняній історії, які свого часу не набули об'єктивного відображення в радянській науці та літературі, зокрема численні фіктивні судові процеси. Охарактеризовано основні заходи з нагоди визначних історичних дат і подій, зокрема до 200-річчя від дня народження Т. Шевченка, здійснені в Україні й за її межами.

Ключові слова: українська діаспора, національна пам'ять, організації закордонних українців, вплив діаспори, державна політика пам'яті.

Антонюк А.В. Украинская диаспора как фактор формирования национальной памяти в Украине

Рассмотрена роль зарубежных украинцев в формировании национальной памяти украинского народа, в частности благодаря легитимно созданным международным организациям, принимающим активное участие в осуществлении государственной политики по формированию национальной памяти в Украине. Раскрыт процесс формирования национальной памяти в Украине в условиях ее независимости, он испытывает активное влияние украинской диаспоры, задача которой - помочь украинству достичь статуса одной из мировых наций. Нациотворческий потенциал зарубежных украинцев, которые являются частью развитых обществ в государствах своего расселения, интегрируется в гуманитарную сферу украинского социума и является важным фактором самобытности и зрелости украинского сообщества. Отмечено, что особая роль зарубежных украинцев в сохранении памяти о трагических событиях в национальной истории, которые в свое время не были объективно отражены в советской науке и литературе, в частности многочисленные фиктивные судовые процессы. Охарактеризованы основные мероприятия по случаю празднования исторических дат и событий, в частности к 200-летию со дня рождения Т. Шевченко, осуществленные и в Украине и за её пределами.

Ключевые слова: украинская диаспора, национальная память, организации зарубежных украинцев, влияние диаспоры, государственная политика памяти.

Antoniuk O.V. Ukrainian Diaspora as a Factor in the Formation of National Memory in Ukraine

The role of foreign Ukrainians in the formation of Ukrainian people national memory is brought out. Especially its importance has increased due to the legitimately established international organizations that are actively involved in the implementation of the state policy on the formation of national memory in Ukraine. The process of formation of national memory in Ukraine is shown in terms of its independence; it feels an active influence of the Ukrainian Diaspora, whose mission is to help Ukrainians to achieve the status of one of the world's nations. Creative-national potential of foreign Ukrainians, who are part of the developed societies in their countries of resettlement, is integrated into the humanitarian sphere of Ukrainian society and is an important factor of identity and maturity of the Ukrainian society. It is noted that the special role belongs to the foreign Ukrainians in preserving of the memory of tragic events in the national history, which were not objectively reflected in Soviet science and literature, in particular, numerous fictitious judicial processes. It describes the main events on the occasion of the celebration of historical dates and events, in particular the 200th anniversary of Taras Shevchenko, held in Ukraine and abroad.

Keywords: Ukrainian Diaspora, national memory, the organization of foreign Ukrainians abroad, the influence of the Diaspora, the state politics of memory.

Національна пам'ять як етнонаціональний феномен належить до найважливіших компонентів духовної сфери українського суспільства і дає змогу підтримувати безперервність еволюційного розвитку українців як нації в діалектичному співжитті з іншими етнічними компонентами суспільства, забезпечує спадкоємність історичного досвіду, передання спільних етнонаціональних цінностей наступним поколінням. Особливе місце у цих процесах належить закордонним українцям.

Мета статті - показати роль закордонних українців як визначального суб'єкта міжнародних етнополітичних процесів у формуванні національної пам'яті, яка відіграє важливу роль у модернізації соціогуманітарної сфери в незалежній Україні.

Проблемі взаємовідносин України й української діаспори присвячено чимало наукових праць, зокрема В. Євтуха, С. Лазебника, А. Попка, М. Розумного, Г. Середи, В. Трощинського, М. Шульги та інших. Її розглядають у дисертаційних дослідженнях Ю. Лаутов, П. Горбатюк, С. Вдовенко, Л. Дибчук, Н. Совінська та інші.

На думку вчених, національну групу поза межами своєї батьківщини можна вважати діаспорою, якщо вона відповідає таким критеріям:

1) розселення переважної частини етнічної групи у значній кількості країн за межами титульної політико-адміністративної одиниці своєї історичної батьківщини за умови, що всюди вона є національною меншиною;

2) самоідентифікація її членів із діаспорою, які вважають себе належними до певного етносу, навіть якщо втрачено рідну мову, релігію тощо;

3) наявність у діаспори національної ідеї;

4) зосередженість у певних регіонах країни проживання, що мають специфічний культурний імідж, активна участь у створенні і підтриманні цього іміджу;

5) утворення її внаслідок критичних або навіть катастрофічних подій у своїй батьківщині - війн, етнічних конфліктів, революцій, голоду, розпаду багатонаціональних держав тощо;

6) достатня стабільність існування діаспорних общин протягом життя кількох поколінь на відміну від деяких інших емігрантських і їм подібних громад;

7) підтримання розмовної чи писемної мови або діалекту як найважливішого механізму первинної соціалізації, що відтворює громаду;

8) підтримка і відтворення діаспори шляхом складної взаємодії соціальних інститутів і явищ (найчастіше релігійних общин);

9) наявність у кожної діаспори у певній країні свого специфічного часу, свого віку, проходження різних стадій розвитку, що привертає інших мігрантівКолосов В.А., Галкина Т.А., Куйбышев М.В., География диаспор на территории бывшего СССР // Общественные науки и современность. - 1996. - №5. - С. 36.. Саме такі ознаки притаманні закордонним українцям, яким належить вагомий внесок у досягнення українцями статусу однієї зі світових націй.

Виникнення української діаспори зумовлене об'єктивними і суб'єктивними факторами. За статистикою, на кожних трьох українців, які проживають у рідній державі, припадає, щонайменше, один українець за її межами. В Австралії, країнах Америки, Західної та Східної Європи проживають понад 5 млн., ще 7 млн. - у країнах СНД і Балтії. Проте ці дані не відображають справжнього стану справ. З різних причин лише на території колишнього СРСР українців майже 10-12 млн. У народній пам'яті живі такі поняття: «український екватор», який проходить у країнах СНД через Кубань, Казахську цілину, Алтай і Примор'я; українські оазиси - Зелений Клин у Росії, «Сіра Україна» у Туркестані, Берестейщина у Білорусі. Уся українська діаспора розподіляється на західну (країни Північної і Південної Америки, Європи, Австралії, Нової Зеландії, Близького й Далекого Сходу) і східну (держави колишнього СРСР). Щодо українців і осіб українського походження, розселених за межами України, у науковій літературі є різні визначення. Спершу українців, які залишали Україну й оселялись в інших державах, вважали українськими емігрантами. Нерідко їх під впливом західної колонізації з Європи, як і інших європейців, які оселялися за кордоном компактними етнічними групами, називали колоністами, а саме поселення - українською колонією. З часом цей термін вийшов з ужитку. Українців, які тривалий час жили у нових місцях поселень або народилися там, почали називати американсько-канадськими українцями. Після поразки Української революції на початку XX ст., коли утворилася політична еміграція, поширившись майже в усіх країнах перебування українців, широкого застосування набув термін «українська еміграція». Для другого-третього поколінь українських поселенців, зокрема тих, для кого постійне перебування у країнах народження не становило проблем, цей термін став неприйнятним, тому утворилися компромісні терміни: «американські, канадські українці» та «американці, канадці українського походження». Останній термін має два аспекти: по-перше, він фіксує територіальну або громадянську належність; по-друге, - вказує на українське походження цих громадян. У 1960-1970-х роках, позначених активним відродженням етнічної свідомості у США, Канаді, Австралії та інших країнах, де перебували українські поселенці, набув поширення термін «українці в Америці», «американські українці», якщо йшлося про легальний громадянський статус, «українські бразильці, українські австралійці» тощо. У наукових дослідженнях поширені також такі терміни: «зарубіжні українці», «українці у світі» (визначення вважається неточним, оскільки охоплює й українців на батьківщині) «українська етнічна група» тощо. Нині більшого поширення набув термін «українська діаспора». Проте, як зазначають деякі автори, його не можна вживати стосовно тих мільйонів українців, які живуть у сусідніх з Україною країнах (Росії, Білорусії, Польщі, Словаччині, Румунії, Молдові) споконвіку і є автохтонним населенням на цих територіях. Інші фахівці, наприклад канадський публіцист П. Кравчук, вважає, що «діаспорниками» безпідставно називають дітей та онуків українських емігрантів, які від народження є громадянами Канади, США тощо. Ці дискусії ґрунтовно проаналізував В. Маркусь, професор університету імені Лойоли в Чикаго (США).Антонюк О.В. Діаспора // Культурологічний словник / за ред. В.І. Рожка, О.В. Антонюка. - К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2011. - С. 40-42. Він вважає, що стрижневим у цьому понятті є фіксація факту перебування певної частини української спільноти за межами території її ядра. Діаспора може бути розселена компактно або розсіяно, бути автохтонною (коли частина населення певного походження внаслідок поділу території опиняється у складі іншої держави) чи іммігрантського походження. Ці обставини по-різному впливають на збереження етнічності в інонаціональному середовищі. Крім того, термін «українська діаспора», за всієї його умовності, компактний і зручний для застосування, він означає цілком конкретне явище - українці або ж особи українського походження, які проживають за межами України. З цього погляду, українська діаспора є складною етнополітичною й етносоціальною структурою, кожній її частині притаманні свої відмінності й особливості змісту української етнічності, яка об'єднує українців, осіб українського походження в іноетнічному оточенні за межами їх історичної батьківщини. Вони мають спільні національні витоки, найважливіші характеристики етнічної самобутності українського етносу, зберігають, розвивають і виявляють внутрішню здатність до самоорганізації.Маркусь В. Чому діаспора: спроба ідентифікації поняття / Василь Маркусь // Українська діаспора. - К.; Торонто. - 1992. - Ч. 1. - С. 6-8.

Вплив української діаспори на становлення національної пам'яті в Україні має сьогодні такі ознаки:

1) вироблення нових підходів до співпраці між українськими організаціями в західній діаспорі (США, Канаді, Австралії, країнах Західної Європи) та національно-демократичними силами в Україні, сучасних механізмів партнерства, зокрема і в культурно-мистецькій сфері;

2) широке входження діаспори в український політичний контекст з метою залучення її інтелектуального, духовного й економічного потенціалу у процеси державотворення.

За роки незалежності України співпраця із зарубіжними українцями завдяки тривалому напрацюванню правових механізмів взаємовідносин між двома частинами українського етносу набула політико-правового врегулювання у відповідності з міжнародними стандартами. Законом України «Про закордонних українців» (2004 р., ст.1) визнано, що до закордонного українства належить особа, яка є громадянином іншої держави або без громадянства, а також має українське етнічне походження або походить з України, а українське етнічне походження - це належність особи або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною. Важливим у цьому законодавчому акті є визначення засад співпраці української держави із закордонними українцями, а саме: визнання від народження основних прав і свобод людини і громадянина, невід'ємності і незалежності кожної особи; розв'язання проблем становлення і консолідації української нації; обов'язкове задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців; взаємне збагачення здобутками духовної і матеріальної культури; взаємодія з іншими державами у сфері забезпечення прав і свобод закордонних українців на засадах обов'язкового дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зокрема невтручання у внутрішні справи інших держав; паритет у забезпеченні іноземними державами та Україною прав і потреб закордонних українців і національних меншин України.Закон України «Про закордонних українців» [Електронний ресурс]

Характерним від початку незалежності стало те, що національна пам'ять українського суспільства значною мірою почала формуватися на ідеологічній базі, збереженій і розвиненій у західній діаспорі, мета якої - створити свою державу. У процесі формування національної пам'яті українська діаспора виконувала такі функції:

а) привертала увагу громадськості як світової, так і української до історії України, становлення її державності, визначної ролі вихідців з України у цивілізаційних процесах, їхнього внеску у світову духовну скарбницю;

б) брала участь у виконанні програм фундаментальних і науково-практичних досліджень із проблем національної пам'яті, її впливу на формування громадянського суспільства, української нації;

в) здійснювала наукові дослідження державотворчих традицій українського народу, його боротьби за свободу і соборність України;

г) осмислювала трагічні події в історії етнічних спільнот України, брала участь у заходах з увічнення пам'яті їх жертв;

д) підтримувала, розвивала і зміцнювала духовну культуру свого народу, культивувала національні традиції і звичаї, культурні зв'язки зі своєю історичною батьківщиною.

Важливим кроком у виконанні цих завдань стало підписання у серпні 2014 року Кабінетом Міністрів України і Світовим конгресом українців Меморандуму про співпрацю з метою посилення взаємодії нашої держави із закордонними українцями, захисту їхніх людських, громадянських і національних прав у світі, утвердження незалежності і суверенітету України, забезпечення її територіальної цілісності, сприяння її євроінтеграції. У документі наголошено на необхідності поширювати правдиву інформацію, взаємодіяти з урядами країн перебування закордонних українців і розвивати українське громадянське життя в діаспорі, створювати програми з розширення зв'язків із закордонними українцями у сфері освіти і культури, сприяти розвитку української мови.Президент Світового конгресу українців зустрівся із Прем'єр-міністром України і підписав Меморандум про співробітництво [Електронний ресурс]

Збагаченню національної пам'яті сприяють спільні культурно-мистецькі заходи, які систематично проводяться в Україні і за її межами. Особливо активізувалася ця діяльність під час підготовки до відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка, який став для зарубіжних українців символом України.СКУ виконав ювілейну відзнаку «200 років з дні народження Тараса Шевченка [Електронний ресурс] Для зміцнення зв'язків з українською діаспорою 5 липня 2014 року Рада директорів Світового конгресу українців ухвалила ювілейну відзнаку «200 років від дня народження Тараса Шевченка». Це нагрудний знак із зображенням поета, яким СКУ нагороджуватиме за значний внесок у популяризацію творчості і вшанування пам'яті Кобзаря за межами України.Проект «Пересувні виставки мистецьких творів на шевченківську тематику [Електронний ресурс]

Серед масштабних мистецьких проектів, ініційованих Світовою комісією з відзначення 200-річчя Т. Шевченка, назвемо проект «Пересувні виставки мистецьких творів на шевченківську тематику», у якому взяли участь українські організації в діаспорі. Експонувалися тематичні живописні, графічні, керамічні твори, скульптура малих форм, гобелени, вишивка тощо. Серед авторів - не лише українці, а й представники інших національностейТам само.. Багато акцій відбулося під егідою Української всесвітньої координаційної ради (УВКР), зокрема: підготовлено ювілейну медаль «200-річчя Тараса Шевченка» і проведено (9 березня 2014 р.) церемонію нагородження на Чернечій горі в Каневі кількох представників української діаспори. УВКР запропонувала скрізь, де у світі живуть українці, висадити пагони верби, узяті від дерева, яке висадив свого часу Т. Шевченко у засланні (Казахстан). Сьогодні це дерево зеленіє вже в Австралії, США, Канаді, Великобританії, Франції, Німеччині.Михайло Ратушний: «Головне - зберегти Україну через збереження національної ідентичності українців» / Михайло Ратушний // Культура і життя. - 2014. - 11 квітня. - С. 7.націотворчий західний український діаспора

До ювілею Кобзаря було здійснено культурно-мистецький проект - скайп- конференцію «Землякам моїм в Україні і не в Україні...» у Київському національному університеті культури і мистецтв. У ньому взяли участь митці і науковці України, Канади, Литви, Італії, Башкортостану. Серед учасників заходу від КНУКіМ були: фольклорний ансамбль «Кралиця», академічний хор ANIMA, український народний хор імені С. Павлюченка. Від закордонних українців у скайп-конференції взяли участь: бандурист австралійського походження Віктор Мішалов (Австралія); директор уфимської філії Московського державного гуманітарного університету імені М.О. Шолохова, керівник наукового центру україністики, співголова об'єднання українців у Росії, дослідник історії українців Башкортостану Василь Бабенко; голова ради клубу української традиційної культури і фольклору «Просвіт», художній керівник ансамблю пісні і танцю «Вітінє» Клайпедського університету Ірена Пятрульонієнє (Литва); доктор наук, професор Академії мистецтв м. Мачерата Олег Румянцев (Італія) та ін.Синельникова В. «Землякам моїм в Україні і не в Україні...» / Валентина Синельникова // Культура і життя. - 2014. - 18 квітня. - С. 8.

Особливу роль закордонні українці відіграли у збереженні пам'яті про трагічні події у вітчизняній історії, які свого часу не набули об'єктивного відображення в радянській науці та літературі, зокрема численні фіктивні судові процеси (наприклад, суд над Спілкою визволення України). Вони призвели до масового винищення людей, передусім її творчої інтелігенції; політики лінгвоциту, денаціоналізації українського народу, його цілеспрямованої русифікації на політично-державному рівні; депортацій населення в Сибір і на Далекий Схід, голодоморів в Україні. Українська діаспора зберігала пам'ять про велику національну трагедію України - Голодомор 1932-1933 рр., під час якого були знищені мільйони громадян України. Утім, ця трагедія не обмежувалася Україною - гинули українські селяни, які переселилися на Північний Кавказ, Поволжя, Зауралля, у Північний Казахстан, а також у пограниччя з Росією (найбільші втрати від голоду були серед сільського населення українського походження на Кубані й у Ставрополі). Завдяки представникам української діаспори світова громадськість знала про трагедію голоду в Україні, відомості про яку детально висвітлювалася в періодиці західних країн.

Ще одним важливим кроком у залученні закордонних українців до процесів формування політики національної пам'яті стала Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2015 р., яку затвердив Кабінет Міністрів України Постановою від 18 липня 2012 р. №682. Її перевага, порівняно з раніше прийнятими програмами, полягає у наданні можливості зацікавленим органам виконавчої влади координувати роботу із забезпечення розвитку зв'язків із громадами закордонних українців: визначати й виконувати комплекс завдань і заходів у вказаній сфері на довгострокову перспективу, зокрема й спільно з громадськими об'єднаннями, які представляють інтереси закордонних українців.Світовий Конгрес Українців (СКУ) [Електронний ресурс]

На процес формування національної пам'яті впливають усі види і форми взаємовідносин держави із зарубіжними українцями, особливо громадські об'єднання, які діють сьогодні у 42-х країнах світу і охоплюють майже 20 млн. осіб. На їх захист спрямовані зусилля Світового конгресу українців і Світового конгресу українських молодіжних організацій. В Україні таку діяльність здійснюють розгалужені структури: Українська всесвітня координаційна рада, товариство «Україна - Світ» тощо.

Важлива роль у розвитку співпраці між Україною та українською діаспорою належить насамперед Українській всесвітній координаційній раді (УВКР) - спілці громадських (неурядових ) організацій, які добровільно об'єднують громадян для задоволення і захисту їхніх національно-культурних, мовних, освітніх, творчих та інших спільних інтересів. Активно сприяючи розбудові в Україні громадянського суспільства, УВКР інсталює збереження національної ідентичності і задоволення національно-культурних потреб українців із країнами поселення, розгортання співпраці України із закордонним українством для дослідження впливу на національну пам'ять державотворчих традицій, спадщини різних історичних форм державності в Україні, досягнень українців, історії їх боротьби за незалежність і соборність української держави. З цієї проблематики проводяться науково-практичні конференції і «круглі столи», видається наукова література тощо. Починаючи з 2001 року, УВКР розпочала активну діяльність у громадському секторі, активізувались її відносини з органами державної влади України та іншими організаціями (СКУ, Товариством «Україна - Світ»), утворено Секретаріат.

Значно активізувала свій вплив на формування національної пам'яті найвпливовіша діаспорна організація - Світовий конгрес Українців, зарубіжне громадське об'єднання українців, одна з наймасовіших громадсько-політичних інституцій української діаспори. Створена на І Конгресі, який відбувся у листопаді 1997 року в Нью-Йорку, і в якому взяли участь делегати від 230 організацій - представники релігійного, соціального, політичного, економічного і культурно-освітнього життя своїх країн. До листопада 1993 р. СКУ мав назву Світовий конгрес вільних українців, проте із здобуттям Україною незалежності, на VI Конгресі було змінено назву організації. Головними завданнями СКУ було проголошено такі: надавати допомогу українському народу в його боротьбі за волю і державну незалежність; боротися за здійснення прав українського народу згідно із Загальною Декларацією прав людини, координувати діяльність членів СКУ; дбати про збереження української національної ідентичності, мови, культури, традицій.

Світовий конгрес українців створив Комісію голодового геноциду 1932-1933 рр., яка здійснювала дослідження цієї трагедії українського народу. Комісія ініціювала початок роботи Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні 1932-1933 рр. у складі відомих юристів із семи країн, яка після звіту про діяльність у травні 1992 р. припинила свою діяльність. Багаторічна плідна діяльність СКУ була належно визнана на міжнародному рівні: він став юридичною особою в Канаді, а 2003 року його прийнято до ООН на правах неурядової організації, тобто отримав голос як громадська організаціяТам само..

На формування національної пам'яті спрямована діяльність Європейського конгресу українців (ЄКУ) - міжнародної спілки українських організацій, створеної для організації роботи українських громад у Західній Європі. Її мета - утвердити їх провідну роль у роз'ясненні української національної справи у країнах проживання українців і у проведенні просвітницько-агітаційної діяльності серед корінного населення. Одне з головних завдань ЄКУ - налагодження співпраці з українськими центральними організаціями й об'єднаннями, установами інших континентів, зокрема, захист незалежності й самостійності України.

Для формування національної пам'яті українського народу неоціненну роль відіграє значний науковий доробок учених західної діаспори, доступ до якого був раніше обмеженим. Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. №279, створено Український державний архів зарубіжної україніки як координаційний центр у роботі з документами архівної україніки, які зберігаються в інших державних підрозділах організацій та громадських об'єднань, юридичних осіб України, а також громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Серед документів цього Архіву, які підлягають постійному державному збереженню, - оригінали чи копії документів, у різні історичні періоди вивезених за кордон. У них відбиваються події історії України в її сучасних кордонах, ці матеріали є історико-культурним надбанням зарубіжного українства, на законних підставах стали власністю України і внесені до реєстру національного архівного фонду.

За час існування Архіву сформовано чотири архівні фонди: фонд книг і періодичних видань, які надійшли разом із документами Пряшівської колекції (413 книг та брошур); фонд книг та періодичних видань, переданих родиною Валентини і Раїси Кохно зі США (361 книга та 907 періодичних видань); фонд книг і періодичних видань, подарованих фундацією імені Олега Ольжича (4149 книг, 1875 журналів, 841 підшивка газет); загальний бібліотечний фонд сучасних видань української діаспори, основним джерелом формування якого є Міністерство закордонних справ УкраїниФонд відділу зарубіжної україніки [Електронний ресурс]. Ефективним джерелом об'єктивізації і поновлення національної пам'яті українського народу є спеціалізований фонд документів Відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України. Це одне із найбільших в Україні зібрань творів друку, виданих за її межами різними мовами світу. У Фонді зібрано понад 30 тисяч документів - література з різних галузей знань, переважно гуманітарного характеру: видання таких відомих українських інституцій, як Українська вільна академія наук США, Канадський інститут українських студій Альбертського університету, Українські наукові інститути Гарвардського і Торонтського університетів, Наукове товариство імені Т.Г. Шевченка, Український вільний університет у Празі і Мюнхені; твори класиків української літератури та письменників української діаспори - Віри Вовк, Юрія Клена, У. Самчука, В. Чапленка та ін. Особливе місце у фонді належить довідково-бібліографічним та енциклопедичним виданням. Є велика добірка матеріалів про Голодомор в Україні 1932-1933 рр., про українські поселення у світі. Серед періодичних видань - понад 12 тисяч одиниць зберігання (280 назв), опублікованих у різних куточках світуТам само..

Отже, процес формування національної пам'яті в Україні в умовах її незалежності зазнає значного впливу української діаспори, мета якої - сприяти досягненню українством статусу однієї зі світових націй. Націотворчий потенціал закордонних українців, які є частиною розвинених суспільств у країнах свого розселення, інтегрується в гуманітарну сферу українського соціуму і є важливим чинником самобутності і зрілості української спільноти.

Список використаних літератури і джерел

1. Антонюк О.В. Діаспора // Культурологічний словник / О.В. Антонюк; за ред. В.І. Рожка, О.В. Антонюка. - К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2011. - С. 40-42.

2. Закон України «Про закордонних українців» [Електронний ресурс]

3. Кабінет міністрів України. Постанова від 18 липня 2012 р. №268 «Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 р.» [Електронний ресурс]

4. Колосов В.А., Галкина Т.А., Куйбышев М.В., География диаспор на территории бывшего СССР/ В.А. Колосов, Т.А. Галкина, М.В. Куйбышев // Общественные науки и современность. - 1996. - №5. - С. 36-37.

5. Маркусь В. Чому діаспора: спроба ідентифікації поняття / Василь Маркусь // Українська діаспора. -К.; Торонто. - 1992. - Ч. 1. - С. 6-8.

6. Михайло Ратушний: «Головне - зберегти Україну через збереження національної ідентичності українців» / Михайло Ратушний // Культура і життя. - 2014. - 11 квітня. - С. 7.

7. Президент Світового конгресу українців зустрівся із Прем'єр-міністром України і підписав Меморандум про співробітництво [Електронний ресурс]

8. Проект «Пересувні виставки мистецьких творів на шевченківську тематику [Електронний ресурс]

9. Світовий Конгрес Українців (СКУ) [Електронний ресурс]

10. Синельникова В. «Землякам моїм в Україні і не в Україні...» / Валентина Сінельникова // Культура і життя. - 2014. - 18 квітня. - С. 8.

11. СКУ виконав ювілейну відзнаку «200 років з дні народження Тараса Шевченка [Електронний ресурс]

12. Українська Всесвітня Координаційна Рада [Електронний ресурс]

13. Фонд відділу зарубіжної україніки [Електронний ресурс]

14. Центральний державний архів зарубіжної україніки [Електронний ресурс]

Размещено на Allbest.ru