Перше дослідження Васіла Златарски з давньої історії болгар

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перше дослідження Васіла Златарски з давньої історії болгар

Вікторія Безверха

Стаття присвячена аналізу першої праці болгарського історика В.Н. Златарски з давньої історії болгар “Нови известия за най-древния период на българската история ”, опублікованої у 1894 р.

Ключові слова: В.Н. Златарски, давня історія Болгарії, першоджерела, Балканський півострів.

Статья посвящена анализу первого труда болгарского историка В.Н. Златарски по древней истории болгар “Нови известия за най-древния период на българската история ”, опубликованной в 1894 г.

Ключевые слова: В.Н. Златарски, древняя история Болгарии, первоисточники,

The article analyzes the work of the first Bulgarian historian V.N. Zlatarsky about the ancient history of the Bulgarians "New details about ancient period of Bulgarian history", published in 1894.

Key words: V.N. Zlatarsky, ancient history of Bulgaria, the source, the Balkan Peninsula.

В другій половині ХІХ - початок ХХ ст. у європейській історіографії виокремлюється постать молодого болгарського вченого В.Н. Златарски. Навіть на сучасному етапі розвитку науки вченого по праву називають основоположником болгарської історичної думки [2, с. 136; 10, с. 245]. Його праця “История на българската държава през средните векове” залишається найвідомішою працею з історії Болгарії, а поставлені в ній проблеми викликають неабиякий інтерес у науковців. Майже всі роботи В.Н. Златарски насичені патріотизмом та здебільшого присвячені саме болгарській історії. На формування кола наукових інтересів історика великий вплив мали родинне виховання та освіта.

Ще з дитинства Васіл Златарски виховувався у любові та повазі до минулого. Справжнім прикладом для майбутнього вченого, очевидно, був його батько - Нікола Златарски. Протягом 1843 - 1844 рр. Н. Златарски працював викладачем у першому Тирновському болгарському училищі. Крім викладацької діяльності батько вченого активно займався громадською діяльністю, був активним учасником національного відродження в Болгарії, зокрема брав участь у вирішенні церковного питання [7, с. 11 - 13].

Коли Нікола Златарски пішов з життя Васілу було лише 9 років. У 1879 р. В. Златарски закінчив три класи в м. Тирново, а потім продовжив навчання в Петропавлівському духовному училищі. Училище знаходилося в старій будівлі монастиря “Св. Петра і Павла” й було пройняте аурою минулого [1, с. 3; 5; 6, с. 106; 7, с. 34 - 38]. У 1881 р. В.Н. Златарски закінчив навчання яке тривало неповні три роки. Під час навчання В. Златарски у м. Тирново, Цвятко Семерджиєв - товариш його батька, подарував йому книгу К. Іречека “История болгар” [5; 7, с. 42]. Ця монографія в подальшому стала настільною для юнака, в ній він знайшов свій інтерес до минулого. Після закінчення училища у 1881 р. В. Златарски довелося переїхати до Росії. На той момент там проживав його старший брат Стефан Златарски. Васіл Златарски вступив на третій курс Першої класичної гімназії в Петербурзі. Тут він навчався протягом 1881 - 1887 р. [1, с. 3; 9, с. 5]. За цей час В. Златарски вивчив російську, старогрецьку та латинську мови. Знання мов дало змогу в майбутньому історику використовувати у своїх працях давні першоджерела. Новий етап захоплення історією у В. Златарски почався після відвідування уроків вчителя Кондратієва. Кондратієв був досить харизматичним викладачем і вмів зацікавити студентів [7, с. 41].

Після закінчення гімназії перед В.Н. Златарски постав дуже важливий вибір щодо власного майбутнього. У його листах до братів помітні переживання стосовно майбутнього, він просить поради. Брати радили В. Златарскому обрати для себе медичний факультет або юриспруденцію. Проте він вирішив стати істориком [7, с. 42 - 43]. У 1887 р. В. Златарски вступив до Петербурзького університету на історико-філологічний факультет, який успішно закінчив у 1891 р. [1, с. 3; 3, с. 7; 4, с. 64]. Під час навчання в університеті він познайомився із викладачами, які в подальшому вплинули на його професійну долю - В.І. Ламанським та В.Г. Василевським. На факультеті В. Златарски відвідував гурток молодих науковців. Згодом, у 1891 р. під керівництвом В.Г. Василевського та В.І. Ламанського, В. Златарський написав кандидатську дисертацію “Писмата на Цариградския патриархъ Николая Мистикъ до българския царь Симеонъ ” [2, с. 136; 7, 47 - 48; 9, с. 5]. Після публікації у 1894 р. це дослідження отримало схвалення не лише з боку наставників В. Златарски, але й з боку наукової спільноти [7, с. 48].

Навчання В.Н. Златарски на цьому не закінчується у 1893 р. він від'їжджає до Берліну і здобуває спеціальність археолога [5; 11, с. 37]. Саме в цей час, навчаючись у Берліні, В.Н. Златарски пише свою першу наукову працю після кандидатської дисертації “Нови известия за най-древния период на българската история”. Праця вийшла в 1894 р. в Берліні як окремий реферат [8, с. 8]. В цій роботі історик вперше розглядає історію протоболгар до зародження держави. Згодом проблеми поставленні вченим в цьому рефераті стали поштовхом до написання тритомної праці по “История на българската държава през средните векове”. Цією працею молодий вчений звернув увагу інших науковців до народної історії болгар. Пізніше праця була перевидана у 1972 р. у виданні “Васил Златарски - Избрани произведения ” разом з іншими роботами історика вже після його смерті [8, с. 19 - 31].

Сама назва роботи вже говорить нам про її проблематику. Для написання цієї праці В.Н. Златарски звертається до візантійських першоджерел. Вже на початку своєї роботи В. Златарски акцентує увагу на актуальності проблем етногенезу та державотворення болгар. Враховуючи наявну теорію про походження цього народу від хана кочових племен Аспаруха (Ісперіха) (668 - 701 рр.) “Първоначалната история на старите българи, част от които, както е известно, премина Дунава под началството на Исперих във втората половина на VII век, посели се в полетата на древната провинция Мизия и послужи за ядка при основаването на българского царство в пределите на Източната Римска империя и даде национално име на нашия народ... ” [8, с. 19]. Аспарух (Ісперіх) третій син Кубрата, протоболгарський хан, який заснував Перше Болгарське царство у 681 р. об'єднавши слов'ян і болгар у єдину державу. У своєму дослідженні В. Златарски використовує візантійські джерела - хроніки Іоана Нікіуського VII ст. та патріарха Нікіфора IX ст.

Варто зазначити, що В. Златарски не просто переказує джерело. Він знаходить історичні відомості про його автора - тим самим роз'яснює історичні обставини виникнення самого джерела. Так аналізуючи “Нови известия за най-древния период на българската история”, науковець подає інформацію про перші публікації самого джерела, посилаючись на відомого французького арабіста Германа Зотенберга (Hermann Teodor Zotenberg).

У хроніці Іоана Нікіуського В. Златарски знаходить інформацію про батька засновника І Болгарського царства Ісперіха - Кубрата. Кубрат (бл. 600 - 668 рр.) відомий в історії, як булгарський хан, один із нащадків Аттіли - володаря Гунської імперії. В. Златарски детально аналізує текст та віднаходить відомості про дружні відносини Кубрата з візантійським імператором Іраклієм, якому вождь болгарів надавав військову допомогу. В.Н. Златарски вважає ці відомості одними з найранніших з давньої історії болгар “.Кубрат по-напред завързал дружба с Херакли и после победил всичките варвари и езичници, че поради тази дружба и благодеяния, с които той го обсипал, и от признателност основал и след смъртта му верен на семейство му” [8, с. 28].

В. Златарски віднаходить та переповідає ще одне свідчення про політичний союз протоболгар та їх вождя Кубрата з Іраклієм у боротьбі з аварами в хроніці Нікіфора “.свалил аварското иго и после влязъл в сношение с Херакли и сключил мир, па запазил този мир до края на живота си, защото последният му изпратил подаръци и го наградил с титула патриций... ” [8, с. 26 - 27].

Таким чином, В.Н. Златарски порівнює два тексти та знаходить в них спільні факти. У першоджерелах В.Н. Златарски, віднаходить відомості про охрещення Кубрата, який виховувався і зростав при імператорському дворі “.Ковра тоще в детството си бил дошъл в Цариград, че още тогава бил кръстен и приет в лоното на християнството и че той бил възпитан и израсъл при императорския двор” [8, с. 29]. Васіл Златарски детально розкриває відносини між Кубратом і Візантією. Але ключова думка автора полягає в розкритті подробиць утворення Болгарського царства та тих подій, які передували цьому. Повертаючись до першоджерела Іоана Нікіуського, яке розповідає, що Кубрат був охрещений, тому його діти, які були при владі, зберегли залишки християнства, яке посіяв їхній батько. Автор визначає християнство як фактор, який в подальшому стане визначальним у формуванні болгарської держави. Християнство стало, на думку історика, чинником консолідації болгарських племен та поєднання в подальшому зі слов'янами, що призвело до створення Першого Болгарського царства на Балканському півострові. В цей період болгари зазнали значного впливу від слов'ян. В.Н. Златарски, говорить, що сумніву у достовірності першоджерела немає, оскільки Іоана Нікіуського був сучасником тих подій і як “візантієць” не мав зацікавленості до постаті Кубрата “Иван Никиу, както видяхме, бил съвременник на Коврат, следователно той е имал възможност да получи истински сведения за него, а като личност, която никак не е била заинтересувана в самото дело, той го е внесъл в хрониката си безпристрастно, т. е. тъй както го е узнал или прочел в първообразния извод” [8, с. 31]. златарски болгарський балканський

Варто зауважити, що хроніка Іоана Нікіуського, яку залучив В.Н. Златарски до написання своєї роботи до цього залишалася невідомою в болгарській історичній науці. Цим самим він привернув увагу до проблеми становлення болгарської держави, потреби залучення та використання дослідниками нових першоджерел та фактів. Васіл Златарски не просто використовує джерела для підтвердження своєї теорії. Він проводить розслідування обставин створення документів, шукає історичні відомості про їх авторів, аналізує та інтерпретує ці джерела. Робота виконана В. Златарски на кількох сторінках є фактично основою для формування цілої теорії походження болгар та формування їх держави на Балканському півострові. В подальшому це дослідження було розширене і більш детально розглянуте у першому томі відомої праці В.Н. Златарски “История на българската държава през средните векове ”.

Отже, зацікавленість В.Н. Златарски історією у зовсім юному віці, спричинило справжній “бум” в подальшому дослідженні окремих питань з історії Болгарії. Наполегливість і жага до навчання зробили свою справу, В.Н. Златарски досить швидко розпочав свою кар'єру історика у 28 років. Його перша праця після захисту кандидатської дисертації стала успішною. Він зміг звернути увагу істориків, настільки цікава історія Болгар і скільки в ній залишається спірних нерозв'язаних питань.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Bidlo J. Vasil Nikolov Zlatarski / J. Bidlo. - Praha, 1937. - 32 s.

2. Андреева М.А. Василий Николаевич Златарски // Slavia. - Rochnik XV. - Sesit 1. - Praha., 1937. - S. 135 - 138.

3. Арсенова И. Ерата Златарски в Софийския університет // Homo sapiens. - 2008. - № 2. - С. 6 - 7.

4. Дроснева Э. Тропинки историографии в Болгарии // Харківський історіографічний збірник. - 2014. - Вип. 13. - С. 60 - 73.

5. Златарски В. История на бьлгарската держава през средните векове. - Т.1. - София, 1918. - Режим доступу: http://www.promacedonia.org/vz1a/index.htm

6. Златарський (Златарски) Василь Миколайович (Васил Николов). Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник. - Х.: Тимченко, 2008. - С. 106 - 107.

7. Златарска-Тодорова К. Баща ми Васил Златарски. - София, 1975. - 266 с.

8. Нови известия за най-древния период на българската история. Васил Златарски - Избрани произведения. Том 1. - Наука и изкуство, 1972. - С.19 - 31.

9. Сборник вь честь на В.Н. Златарски по случай 30-годишната му научна и професорска дейност. Приготвен от неговите ученици и почитатели. - София, 1925. - 537 с.

10. Чорній В. Історія Болгарії. - Львів, 2007. - 404 с.

11. 140 години от рождението на академика Васил Златарски. // Museum. - 2006. - № 5. - С. 36 - 37.

Размещено на Allbest.ru