Чинники розвитку професійно-технічної освіти на Півдні України в 1958-1998 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники розвитку професійно-технічної освіти на Півдні України в 1958-1998 рр.

Данилова О.І.

Глобалізаційні й інтеграційні процеси, що стали провідними в суспільних перетвореннях, визначили серед основних завдань освітньої галузі модернізацію професійної освіти відповідно до європейських стандартів. Першорядного значення набуває проблема якісної підготовки кваліфікованих робітників, які володіють професійними компетенціями, уміють працювати в умовах сучасного ринку праці, здатних до неперервної самоосвіти. У контексті пошуку оптимальних шляхів реформування професійно-технічної освіти актуальним є творче переосмислення її історичного розвитку в другій половині ХХ століття. Саме в цей час творився унікальний досвід розбудови системи підготовки кваліфікованих робітників на ґрунті суспільних потреб та пошуку нового змісту цієї освіти. Отже, виникає необхідність екстраполяції конструктивних ідей в інноваційні перетворення, що відбуваються в сучасному освітньому просторі.

Пріоритетні напрямки й організаційні засади професійно-технічної освіти України визначені в низці законодавчих актів (закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 р., Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI ст.») та в інших нормативно-правових документах.

Історичний досвід розвитку професійно-технічної освіти завжди був предметом досліджень науковців. Питання історії професійно-технічної освіти в Україні висвітлювали О. Аніщенко, С. Батишев, А. Веселов, І. Лікарчук, М. Пузанов, С. Ситняківська, М. Соловйов, Г. Терещенко, М. Харламов, О. Хромова й інші.

Теоретичні та методичні засади організації навчання в закладах професійно- технічної освіти обґрунтовані в науковому доробку Р. Гуревича, О. Дубинчук, І. Козловської, С. Ніколаєнка тощо. На сучасному етапі значно підвищився інтерес до дослідження змісту і форм організації навчально-виховного процесу в професійно-технічних навчальних закладах (В. Зайчук, Н. Ничкало, Н. Падун та ін.). Проблемам підготовки кваліфікованих робітників присвячено праці А. Булгакова, А. Веселової, І. Воєводського, Н. Глазунової, О. Коханка та інших учених.

Розвиток професійно-технічної освіти в різних регіонах України висвітлено у працях В. Головінова, Я. Нагрибельного, І. Ніточко, І. Павлика, Д. Пенішкевич, І. Петрюк, Н. Слюсаренко, М. Яценка тощо. Також низку наукових досліджень щодо організації навчально-виробничого процесу і методичної роботи в навчальних закладах професійно-технічної освіти здійснено І. Жоровою, В. Кузьменком, Т. Поповою, Н. Смоляною, О. Черкашиною й інших.

Метою статті є дослідження розвитку системи професійно-технічної освіти на Півдні Україні у 1958-1998 рр. та виокремлення чинників, які впливали на цей процес.

Розвиток професійно-технічної освіти в різних регіонах країни мав свої особливості, які були зумовлені соціально-економічними чинниками, специфікою промислового виробництва. Освітянські процеси на Півдні України розвивалися в контексті народногосподарських потреб регіону у кваліфікованих робітничих кадрах. Специфіка економіки краю, суспільного життя вимагала домінування професійно-технічних навчальних закладів сільськогосподарського, водно-меліораційного та судноремонтного профілів.

У низці досліджень з історії професійної підготовки робітників здійснювалися спроби визначення й обґрунтування етапів, з яких складалися основні періоди становлення, функціонування і розвитку професійно-технічної освіти в Україні. Аналіз соціально-економічних трансформацій на Півдні України дозволив визначити періоди розвитку професійно-технічної освіти досліджуваного регіону у 1958-1998 рр.:

період (1958-1968 рр.) - становлення радянської системи професійно-технічної освіти на Півдні України;

період (1969-1987 рр.) - інтенсифікація розвитку професійно-технічної освіти на Півдні України;

період (1988-1998 рр.) - суперечливість розвитку професійно-технічної освіти на Півдні України [1, с. 8].

Безперечно, що події, які відбувалися впродовж кожного періоду, впливали як на організаційну структуру професійно-технічних навчальних закладів, так і на зміст професійної підготовки кваліфікованих робітників.

Хронологічні межі І періоду охоплюють 1958-1968 рр. (перший субперіод - 19581963 рр., другий субперіод - 1964-1968 рр.). Провідною ідеєю цього періоду було становлення радянської системи професійно-технічної освіти на Півдні України. Після прийняття Верховною Радою СРСР Закону «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР» (1958 р.) [4] було розпочато перетворення всіх типів навчальних закладів трудових резервів на міські та сільські професійно-технічні училища. Цей процес відбувався поступово і тривав до 1963 р. (перший субперіод). Протягом другого субперіоду (1964-1968 рр.) здійснювався пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в професійно-технічних навчальних закладах.

Розвиток системи профтехосвіти на Півдні України в досліджуваний період відбувався у прямій залежності від соціально-економічних, структурно-організаційних та змістовно-технологічних чинників. Серед соціально-економічних чинників виділяємо потребу виробництва у кваліфікованих робітниках у зв'язку з науково-технічним прогресом, індустріалізацією країни; зміни в управлінні професійно-технічною освітою країни, а саме: з 1959 р. управління здійснювалося Головним управлінням професійно-технічної освіти УРСР, яке 1966 р. було реорганізовано в Державний комітет Ради Міністрів УРСР з професійно-технічної освіти; розвиток сільського господарства на Півдні України [1, с. 9].

Окрему групу складають структурно-організаційні чинники: перетворення всіх наявних типів навчальних закладів на міські та сільські професійно-технічні училища (ПТУ); прикріплення ПТУ до базових підприємств, колгоспів, радгоспів, машиноремонтних станцій, будівельних організацій тощо; покращення навчально-матеріальної бази училищ за рахунок базових підприємств; розширення мережі профтехучилищ на Півдні України.

До змістовно-технологічних чинників відносимо: упровадження нових навчальних планів і програм, у яких було виділено цикли предметів (професійно-технічний, загальноосвітній, політехнічний і фізично-естетичний); збільшено час на виробниче навчання на підприємстві та виробничу практику; введено нові предмети («Основи механізації і автоматизації виробництва», «Основи промислової електроніки», «Естетичне виховання»), у спеціальних предметах розширювався перелік лабораторно-практичних робіт; відбувався пошук засобів підвищення ефективності уроків виробничого навчання (письмове інструктування); вводилася в навчальний процес початкова військова підготовка.

За кількісними показниками розвиток навчальних закладів професійно-технічної освіти на Півдні України відбувався таким чином: з 61 навчального закладу 1958 р. - до 83 1968 року [1, с. 9]. Водночас не всі капіталовкладення, які виділялися на будівництво нових профтехучилищ, гуртожитків, вчасно використовувалися, що призводило до невиконання планів уведення в дію учнівських місць; у багатьох училищах виробниче навчання проводилося на застарілому устаткуванні, яке не відповідало передовим технологіям виробництва.

Провідною ідеєю ІІ періоду, який окреслено 1969-1987 рр., була інтенсифікація розвитку професійно-технічної освіти на Півдні України, у якому виокремлено два субперіоди (перший субперіод - 1969-1983 рр., другий субперіод - 1984-1987 рр.). Соціально-економічний та культурний розвиток суспільства наприкінці 60-х рр. ХХ ст. зумовив наступний етап перебудови цієї системи в Україні: перехід професійно-технічних навчальних закладів до підготовки кваліфікованих робітників з отриманням повної загальної середньої освіти. Ці нововведення були визначені Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 2 квітня 1969 р. № 240 «Про заходи щодо подальшого поліпшення підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти» [5]. Безумовно, науково-технічний прогрес, який відбувався у країні, став підґрунтям реформування у професійно-технічній освіті, яке було спрямоване на те, щоб поліпшити загальноосвітню та професійну підготовку робітників.

Протягом першого субперіоду (1969-1983 рр.) здійснювалась перебудова організації навчання, змісту освіти, навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів на підготовку кваліфікованих робітників із середньою освітою. 1984 року було прийнято «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи» [7], згідно з якими всі наявні на той час типи професійно-технічних навчальних закладів реорганізовувалися в єдиний тип навчального закладу - «середнє професійно-технічне училище» з відповідними відділеннями за професіями, формами й термінами навчання, залежно від рівня освіти вступників. Протягом другого субперіоду (1984-1987 рр.), крім змін у структурі навчальних закладів, відбувалася передача профтехучилищ, які підпорядковувалися іншим міністерствам та відомствам республіки, у систему професійно-технічної освіти.

Розвиток цієї системи освіти на Півдні України відбувався в розрізі змін у системі профтехосвіти країни та здійснювався під впливом соціально-економічних чинників: широке впровадження в народне господарство досягнень науки і техніки, зростання вимог до рівня кваліфікованих робітників викликало необхідність поєднання професійної підготовки з отриманням середньої освіти.

До структурно-організаційних чинників відносимо: перетворення професійно-технічних навчальних закладів у профтехучилища для підготовки кваліфікованих робітників з отриманням повної загальної середньої освіти; реорганізацію всіх типів навчальних закладів у єдиний тип - середнє профтехучилище (1984 р.); приведення середніх ПТУ до єдиного режиму, що підтверджують архівні звіти південних областей України.

До змістовно-технологічних чинників належать: удосконалення навчальних планів і програм; затвердження нового переліку професій (1977 р.); розширення дидактичних засобів навчання (використання різних видів карток); упровадження в навчальний процес наукової організації праці; уведення нових предметів («Основи інформатики і обчислювальної техніки», «Автоматизація на основі електронної обчислювальної техніки», «Етика і психологія сімейного життя» тощо); пошук нових форм організації виробничого навчання (у Херсонській області було започатковано створення учнівських механізованих загонів, досвід організації яких було поширено на всій території України [2]) тощо.

Упродовж другого періоду в південному регіоні України тривало збільшення кількісних показників навчальних закладів профтехосвіти: з 86 (1969 р.) до 114 (1987 р.) [1, с. 10]. Однак аналіз архівних джерел свідчить про те, що масове впровадження в ПТУ середньої освіти і нічим не обґрунтоване переведення всіх училищ у єдиний тип - «середнє училище» - не тільки не забезпечили належного рівня освіти у більшості учнів, але й призвели до погіршення якості навчання. Профтехучилища перетворилися на навчальні заклади, де механічно поєднувалися загальноосвітня та спеціальна підготовка робітників з нескладних професій. Це призвело до наростання труднощів і негативних явищ у системі.

Провідною тенденцією ІІІ періоду, який охоплював 1988-1998 рр. (перший субперіод - 1988-1990 рр., другий субперіод - 1991-1998 рр.), стала суперечливість розвитку професійно-технічної освіти на Півдні України. 1988 р. було прийнято Постанову Ради Міністрів УРСР «Про організацію і структуру управління загальною середньою і професійно-технічною освітою в Українській РСР» [6], якою було розпочато процес інтеграції системи професійно-технічної і народної освіти. Протягом першого субперіоду (1988-1990 рр.) відбувалися кардинальні зміни в управлінні профтехосвітою країни, пошуки нового зразка системи, що викликали бурхливі суперечки у працівників навчальних закладів. Другий субперіод (1991-1998 рр.) викликаний проголошенням державного суверенітету України, що зумовило нові парадигми в освіті, зокрема й у професійно-технічній.

Часткові зміни у профтехосвіті 1988-1998 рр. здійснювалися за такими напрямками: соціально-економічними - реформа 1988 р. ставила за мету процес інтеграції системи професійно-технічної і народної освіти, у результаті чого управління системою підготовки робітничих кадрів перейшло до Міністерства народної освіти УРСР; початок перебудови в соціально-економічному й культурному житті суспільства, що викликало кризові процеси в країні, а оскільки профтехосвіта глибоко інтегрована у виробництво, то всі негаразди в економіці відбивалися й на її становищі; створення правового поля функціонування і розвитку цієї системи в Україні (1998 р.).

Серед структурно-організаційних чинників виділяємо створення нових типів навчальних закладів - вищих професійних училищ, регіональних та галузевих центрів профтехосвіти, на шляху створення яких перші кроки було зроблено в Одеській області; поступове скорочення кількості професійно-технічних навчальних закладів на Півдні України внаслідок їх об'єднання, зменшення їх фінансування та кількісних показників прийому учнів. У цей період мережа навчальних закладів на Півдні України скоротилася зі 114 (1988 р.) до 95 (1998 р.) [1, с. 11].

Для третього періоду характерні змістовно-технологічні чинники: розширення мережі навчально-виробничих об'єднань ПТУ, виготовлення корисної продукції й надання послуг населенню, що підтверджують відомості про навчально-виробниче об'єднання «Престиж» у Херсонській області [3, арк. 87]; упровадження нових програм, за якими здійснювалась підготовка зі споріднених професій; програм з виробничого навчання, у які було включено розділ про виробничу практику на підприємстві.

З набуттям незалежності Україна успадкувала систему освіти СРСР, зокрема й професійно-технічну. Розвиток професійно-технічної освіти на Півдні України відбувався в межах розвитку системи профтехосвіти Української РСР з особливостями, характерними для південного регіону. Ця система була орієнтована на задоволення потреб адміністративно-планової економіки у відтворенні та розвиткові робітничого потенціалу, не відповідала оновленим соціально-економічним умовам, які характеризувалися становленням і розвитком ринкових відносин незалежної України.

Отже, історико-педагогічний аналіз засвідчив, що розвиток професійно-технічної освіти на Півдні України в зазначений період перебував у прямій залежності від соціально-економічних, структурно-організаційних і змістовно-технологічних змін, що відбувалися у країні.

Особливостями ґенези професійно-технічної освіти Півдня України є також взаємозумовленість і взаємозалежність профілізації закладів від напрямку розвитку економіки регіону; організація підготовки робітничих кадрів на тлі уніфікаційних змін системи освіти тоталітарної держави; проектування інноваційних форм роботи та поширення в освітній галузі України.

Здійснений аналіз не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми, а засвідчує необхідність подальшого дослідження особливостей розвитку професійно-технічної освіти на Півдні України в період незалежності, професійної підготовки учнів у середніх спеціальних навчальних закладах у різні періоди розвитку південного регіону України.

Література

професійний освіта європейський

1. Данилова О.І. Розвиток професійно-технічної освіти на Півдні Україні (1958-1998 рр.): автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / О.І. Данилова. - Тернопіль, 2015. - 20 с.

2. Матросов П. На практике - механизированные отряды СПТУ / П. Матросов // Профессионально-техническое образование. - 1982. - № 2. - С. 34-35.

3. Приказы начальника № 73 - 170 подлинники (19 марта 1987 г.-27 мая 1987 г.) // Державний архів Херсонської області. - Ф. р-3598 Професійно-технічна освіта, 19441988 рр. - Оп. 3. - Спр. 863. - 150 арк.

4. Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР: Закон УРСР від 17 квітня 1959 року // Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР. - 1959. - № 8. - С. 2-14.

5. Про організацію виконання постанови ЦК КП України і Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1969 р. «Про заходи по дальшому поліпшенню підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти» // Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР. - 1969. - № 19. - С. 15-17.

6. Про організацію і структуру управління загальною середньою і професійно-технічною освітою в Українській РСР [Електронний ресурс]: постанова Ради Міністрів Української РСР від 22 липня 1988 р. № 194. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/KP880194.html (10.09.15).

7. Про реформу загальноосвітньої і професійної школи: збірник документів і матеріалів. - К.: Видавництво політичної літератури України. - 1984. - 110 с.

Размещено на Allbest.ru