Від кочового намету до палацу серед садів: еволюція двору кримських Чинґізидів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІД КОЧОВОГО НАМЕТУ ДО ПАЛАЦУ СЕРЕД САДІВ: ЕВОЛЮЦІЯ ДВОРУ КРИМСЬКИХ ЧИНҐІЗИДІВ

Марина Кравець

Кримський ханат, що постав у Північному Надчорномор'ї в середині XV ст., був однією з держав-спадкоємиць Золотої Орди, найзахіднішої частини Монгольської імперії, утвореної в результаті монгольських завоювань XIII ст. Заселений в основному кочовими племенами татар і ногайців, на чолі з династією Ґереїв, що виводила своє походження від Чинґіс-хана, ханат значною мірою зберіг племінний характер своєї дер- жави-попередниці. Впливи осілого, урбанізованого мусульманського середовища, яких з часом ханат зазнавав все більше й більше, не змогли повністю витіснити цей характер. Відповідно, багато Кримських інституцій поєднували доісламські тюрко-монгольські традиції з традиціями, запозиченими з більш усталених мусульманських суспільств, які відзначалися розвиненою міською та придворною культурою. Серед суспільств, що вплинули на Крим перед і після утворення ханату, були сельджукська Анатолія, мамелюкський Єгипет і Хорезм, який певний час входив до складу Золотої Орди. Однак найсильнішим і найтривалішим був вплив Османської імперії, яка встановила свій сюзеренітет над ханатом у 1475 р. і зберігала його майже до кінця існування ханату в 1783 р., коли ханат було анексовано Російською імперією.

Кримський ханат був однією з найдовговічніших держав-спадкоємиць Золотої Орди; він залишив по собі велику кількість історичних пам'яток, і є, відповідно, чи не найкраще дослідженим Щодо загальних праць з історії Кримського ханату, а також бібліографії питання див.: В.Д. Смирнов, Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века, Санкт-Петербург 1887; В.Д. Смирнов, Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты в XVIII столетии, О. 1889; Alan W. Fisher, The Crimean Tatars, Stanford 1978, p. 1-69; Islam ansiklopedisi, s. v. “Kirim”, [2]: “Kirim hanligi”; Encyclopaedia of Islam, 2^nd ed., s. v. “Kirim”.. Наявні дослідження, проте, є в більшості присвячені політичній, дипломатичній та воєнній історії ханату, натомість питання, що стосуються кримських суспільних інститутів, вивчені значно менше. Ця стаття представляє попередні результати дослідження розвитку одного з основних інститутів ханату - його правлячого дому. В домодерних ісламських суспільствах двір правителя слугував також і місцем перебування уряду Leslie Peirce, The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire, New York and Oxford, 1993, p. 8.. Позаяк це також стосується і двору ханів Ґереїв, зазначимо, що у цій статті увагу буде зосереджено насамперед на резиденціях ханів і жінках їхніх родин.

Кримські хани успадкували організацію свого двору від батьківської держави ханату - Золотої Орди Детальний опис двору хана Золотої Орди першої половини XIV ст. див.: [Ibn Battuta], The Travels of Ibn Battuta, A. D. 1325-1354, tr. H.A.R. Gibb, vol. 2, Works Issued by The Hakluyt Society, 2nd ser., no. 117 (Cambridge 1962), p. 480-90, 492-8.. Подібно до володарів Золотої Орди, перші хани Ґереї продовжували дотримуватись кочового способу життя, що полягав у сезонних переміщеннях. Московські дипломатичні матеріали з часів правління Менґлі I Ґерея (1467-74, 1475-76, 1478-1514) та його сина Мегмеда I Ґерея (1514-23), описують ханський двір як кочовий табір (російське орда, з тюрського ordu), що мала власну портативну мечеть, ремісничі майстерні і базар В.Е. Сыроечковский, Мухалжед-Герай и его вассалы, Ученые записки МГУ, вып. 61, серия: история 2 (1940) 17., та свідчать про пересування орди навколо півострова протягом теплої пори року Ibid., p. 4-5.. Подібно до ханш Золотої Орди, дружини кримського хана користувалися значною свободою пересування та спілкування. Вони не були зобов'язаними постійно супроводжувати хана: джерела вказують на їх власні “орди”-табори, розташовані окремо від ханського табору Ibid., p. 5..

Протягом зими, ханський двір перебував у фортеці Кирк-Єр у південно-західному Криму, куди перший хан Гаджи Ґерей (1449-56, 1456-66) переніс осідок влади на півострові зі східнокримського міста Солхат - адміністративного центру регіону у золотоординські часи. Вважається, що найраніші ханські палаци Ґереїв розташовувалися в Кирк-Єрі (пізніше відомому як Чуфут-Кале) Наприклад, ярлик 1453 р. першого кримського хана Гаджи Ґерея зазначає “палац у Кирк- Єрі” як місце його видачі (“Kirk Yer'de sarayda bitinildi”): Akdes Nimet Kurat, Topkapi Sarayi MUzesi Arfvindeki Altin Ordu, Kirim ve TUrkistan Hanlarina aityarlik ve bitikler, Istanbul 1940, s. 66-67, tablo 12. і в урочищі Салачик неподалік від нього Oleksa Haiworonski, The Formation of the Crimean Khanate (End of the 14^th Century-Beginning of the 16^th Century), [Електронний ресурс], pежим доступу: http://www.hansaray.iatp.org.ua/e_ist_de- vlet.html (28 лютого 2005 р.)., хоча письмові згадки про них є фрагментарними, а археологічні дослідження в імовірних місцях їхнього розсташування перебувають на початковій стадії Я вдячна колишньому заступнику директора Бахчисарайського історико-культурного і археологічного музея-заповідника (який включає і ханський палац) п. Олексі Гайворонському за надану інформацію щодо проведених і запланованих археологічних досліджень заповідника (розмова відбулась 30 липня 2004 р.)..

Перший палац, назва якого збереглася в джерелах, Девлет Сарай (“щасливий палац”), було збудовано у Салачику близько 1500 р. Oleksa Haiworonski, The Formation of the Crimean Khanate... Еволюція ханських палаців з сезонних помешкань до більш сталих резиденцій відображала поступовий перехід кримських ханів до більш осілого способу життя.

Цей процес увінчався перенесенням резиденції хана до Бахчисарая (чиє ім'я означає “палац-сад”) поблизу Кирк-Єра і Салачика. Заснування Бахчисарая і спорудження ханського палацу зазвичай приписується Сагібу I Ґерею (1532-51) і датується 1530-ми роками Alan W. Fisher, The Crimean Tatars, p. 44; Oleksa Haiworonski, Rise of Bakhchisaray (First Half of the 16^th Century), [Електронний ресурс], режим доступу: http://www.hansaray.iatp.org.ua/ e_ist_bgcs.html (28 лютого 2005 р.).. Бахчисарайський палац став головною резиденцією ханів Ґереїв - а місто Бахчисарай столицею ханату - хоча хани утримували ще й низку заміських палаців. Джерела зберегли назви п'яти з них: Девлет Сарай (колишня головна резиденція хана); Альма Сарай та Качи Сарай, так названі від річок, на яких вони були розташовані; Сюрен Сарай на річці Бельбек; та Улакли Сарай Oleksa Haiworonski, Short History of the Palace [Електронний ресурс], режим доступу: http://www.hansaray.iatp.org.ua/e_ist_bgcs.html (28 лютого 2005 р.).. Безпосередня близькість, в якій відомі палаци Ґереїв - включаючи їхні заміські палаци - були розташовані в південно-західному Криму, вказує на особливий зв'язок Ґереїв з цією частиною півострова. Відтак було висловлено припущення, що спадкові землі клану Ґереїв могли розташовуватись саме там О. Гайворонським у розмові з автором..

Раннє XVI ст. позначає початок різноманітних османських впливів на ханат Alexandre Bennigsen et Chantal Lemercier-Quelquejay, Le khanat de Crimee au debut du XVIe siecle de la tradution mongole a la suzerainete ottomane d'apres un document inedit des Archives ottomanes, Cahiers du monde russe et sovietique 13:3 (1972) 321-37.. Вони стали особливо помітними протягом правління хана Са- гіба Ґерея, який перейняв цілу низку османських інститутів, прагнучи таким чином зміцнити свою владу над ханатом супроти потужних кримськотатарських кланів. Що стосується ханського двору, найвагомішим результатом османських впливів, що зростали, було поступове впровадження так званої “гаремної системи”, типової для осель еліти осілих, урба- нізованих ісламських суспільств Щодо еволюції та функціонування “гаремної системи” див.: Marshal G. S. Hodgson, The Venture of Islam, vol. 2, The Expansion of Islam in the Middle Period, Chicago 1974, p. 140-5.. Ця система передбачала відокремлення внутрішньої частини оселі, де мешкали юридично-вільні дружини та рабині- наложниці господаря оселі і, до певного віку, їхні діти, від сторонніх чоловіків. Цю частину оселі, знану як гарем (від арабського “недоторканний, заборонений, священний простір”), обслуговували рабині, а охороняли та наглядали за нею євнухи, які виступали посередниками між гаремом і світом чоловіків поза його межами. бахчисарай кримський ханат двір

На існування гарему в Бахчисарайському палаці вже в 1530-40-х рр. вказує хроніка придворного астролога хана Сагіба Ґерея Реммаля Ходжі [Remmal Hoca], Tarih-i Sahib Giray Han = Histoire de Sahib Giray, Khan de Crimee de 1532 a 1551, haz. Ozalp Gokbilgin, Ankara 1973, s. 36, 95.. Це узгоджується з повідомленням литовського посла в ханаті Михалона Литвина, який у першій половині XVI ст. відмітив звичай ізоляції жінок- членів кримської еліти Михалон Литвин, О нравах татар, литовцев и москвитян, пер. на русс. В.И. Матузовой подред. А.Л. Хорошевич, Москва 1994, с. 70.. Забудова гарему ханського палацового комплексу також, напевне, датується цим часом, хоча його окремі риси неможливо визначити ані за збереженими архітектурними деталями, ані за описами очевидців.

Наявний ханський палац у Бахчисараї датується серединою XVIII ст., коли його було відбудовано після Російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Руйнування, заподіяні палацу під час війни, в 1736 р., були досить поважними: за свідченням Кристофа Германа фон Манштейна, генерала російської служби, “ханський палац, що складався з кількох просторих споруд.., як і все місто, був спалений дотла” C.H. von Manstein, Contemporary Memoirs of Russia from the Year 1727 to 1744, 2^nd ed., London 1856; перевидання, 1968, p. 118.. Це твердження, однак, слід віднести до дерев'яних споруд палацового комплексу. Коли палац було відбудовано, він представляв собою своєрідне поєднання традиційного кримського і тогочасного османського стилів палацової архітектури. Палац Ґереїв, хоч і великий за кримськими мірками, не може рівнятися з палацом Топкапи османських султанів. У той же час, архітектори Бахчисарайського палацу, як виглядає, перейняли план палацу Топкапи, зокрема низку внутрішніх дворів, від найбільш відкритого переднього двору до найбільш приватного, гаремного. Окрім того, порівняння з єдиним відомим описом палацу до його зруйнування - Манштейна Записки Манштейна о России, 1727-1744, Санкт-Петербург 1875, с. 350-53., - дозволяє припустити, що палац було перебудовано в цілому за поперднім планом, як він існував до 1736 р., і що запозичення трьох внутрішніх дворів могло відбутися раніше, ніж у середині XVIII ст.

Гарем, що постав по відбудові 1736 р., демонструє основні риси класичного османського гарему і являє собою відокремлену дільницю в задній частині палацового комплексу з власним садом і басейном Один з найранніших детальних планів Бахчисарайського палацу, з 1798 р., див.: А.Л. Якобсон, Средневековый Крым: очерки истории и истории материальной культуры, Москва; Ленинград 1964, с. [145].. В останні роки існування ханату це приміщення для жінок складалося з чотирьох будівель Oleksa Haiworonski, The Harem [Електронний ресурс], режим доступу: http://www.hansaray.iatp. org.ua/e_obj_hrm.html (28 лютого 2005 р.)., ймовірно у відповідності до максимального числа офіційних дружин, що хан міг мати одночасно за нормами мусульманського права. Його наложниці, як виглядає, мешкали разом з його законними дружинами.

Хоча хан не міг мати більше чотирьох законних дружин Материалы для истории Крымского ханства, извлеченные...из Московского Главного архива Министерства иностранных дел = Materiauxpour servir a l'histoire du khanat de Crimee: extraits... des Archives Centrales du Ministere des affaires etrangeres, a Moscou, ред. В.В. Вельяминов-Зернов [и Хусейн Фейзханов] и др., Санкт-Петербург 1864, с. 131, 161, 205-06., його ра- бині-наложниці були чисельнішими; окрім того, з часом їхнє число збільшилось. У XVII ст. їх було принаймні чотири, бо саме таку кількість зазначено в списку отримувачів данини, що її надсилала ханату Московія Ibid., c. 139-40; 162-63. Протягом свого третього правління хан Мегмед III Ґерей (1610, 1623-24, 1624-27) просив подарунків для п'ятьох наложниць: Из истории сношений Москвы с Крымом при царе Михаиле Федоровиче: посольство С.И. Тарбеева в Крым 1626-1628 гг., ред. Л. Савелов, ИТУАК 39 (1906) 89. Про московську щорічну данину ханату див.: Ф.С. Фаизов, Поминки- “тыш ” в контексте взаимоотношений Руси-России с Золотой Ордой и Крымским юртом: к вопросу типологии связей, Отечественные архивы 3 (1994) 49-55., хоча можна припустити, що їх загальна кількість могла бути й більшою: в 1669 р. кримський посол у Швеції Мустафа Аґа повідомляв, що до ханського гарему щороку прибували п'ятнадцять черкеських дівчат J. Matuz, Einer Beschreibung des Khanats der Krim aus dem Jahre 1669, Acta Orientalia ediderunt Societates Orientales Danica, Norvegica, Svecica 28 (1964-65) 139.. У XVIII ст. повідомлялося, що хан Сеадет III Ґерей (1717-24) володів двадцятьма сімома молодими наложницями За свідченням французького консула в ханаті і ханського лікаря Ксаверіо Ґлавані. Цитується за: Barbara Kellner-Heinkele, Aus den AufZeichnungen des Sa "id Giray Sultan: Eine zeithenossische Quelle zur Geschichte des Chanats der Krim um die Mitte des 18. Jahrhunderts, Freiburg im Breslau 1975, S. 22., натомість хан Кирим Ґерей (1758-64, 1768-69) міг мати близько сорока За свідченням одного віденського бізнесмена, який перебував у ханаті з метою торгівлі, загальна кількість жінок, дочок та наложниць цього хана сягала сорок вісім: Nicolaus Ernst Kleemans Reisen von Wien Uber Belgrad bis Kilianova, durch die Butschack Tartaren Uber Kavschan, Bender, durch die Nogew Tartaren in die Crimm... in den Jahren 1768, 1769 und 1770, Wien 1771, S. 46.. Подібно Османам, хани Ґереї прагнули наповнювати свої гареми черкеськими наложницями, які славились своєю красою і які регулярно поставлялись до ханату в якості данини черкеськими васалами хана з північного Кавказу Hezarfen HUseyin Efendi, TelhisU 'l-beyanfi kavanin-i Al-i Osman, haz. Sevim ilgurel, Ankara 1998, s. 172. Також Мустафа Аґа та Ґлавані повідомляють лише про черкеських наложниць у ханському гаремі: J. Matuz, Einer Beschreibung.., S. 139; Barbara Kellner-Heinkele, Aus den Aufzeichnungen.., S. 22.. Джерела також подають інформацію про ханських дітей, народжених від матерів-рабинь східно- та центральноєвропейського походження Принц Агмед Ґерей (помер 1640-1) прозивався Боґданом Ґереєм, тому що його матір'ю була невільниця молдавського (Bogdan) походження: В.Д. Смирнов, Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века, с. 498; Mehmed Sureyya, Sicill- i Osmani, cilt 1, istanbul 1996, s. 191. За давньою кримською легендою матір'ю Чобана Мус- тафи, ймовірного сина хана Фетіг Ґерея I (1596) і засновника гілки Чобанів династії Ґереїв, була жінка-невільниця шляхетного польського походження: В.Д. Смирнов, Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века, с. 498-501., майже виключно у період до 1700 р., позаяк постачання таких рабинь значно зменшилось у XVIII ст. внаслідок тамування кримських набігів за невільників на землі Східної та Центральної Європи.

Наближення функціонування кримського ханського гарему до османського видається тісно пов'язаним з використанням євнухів. Євнухи, що були подаровані ханам їхніми сюзеренами-Османами, найімовірніше, після того як їх було виховано і навчено в османському імперському гаремі, ідеально підходили для перенесення традицій османського гарему до двору Ґереїв Див. мою статтю Африканські євнухи в Кримському ханаті [в:] Покликання II: Збірник праць на пошану професора о. Юрія Мицика, під ред. Павла Соханя, Анатолія Бойка, Віктора Брехуненка, Олександра Мавріна, Цоря Гирича та Дмитра Буріма, К. 2010, с. 7-23.. Значний ступінь асиміляції ханського гарему до османської моделі в середині сімнадцятого століття підтверджує кримський посол у Швеції Мустафа Аґа J. Matuz, Einer Beschreibung.., S. 140-1., який прочиняє вікно у щоденну рутину гарему кримських ханів. Його опис ритуалу відбору ханом наложниці на ніч шляхом накинення хустки на одну з кандидаток, збігається з традиціями османського імперського гарему, щонайменьше як їх зображено венеційським байльо у Стамбулі Оттавіаном Боном (XVI ст.) Ottaviano Bon, The Sultan's Seraglio: An Intimate Portrait of Life at the Ottoman Court (from the Seventeenth-Century Edition of John Withners), ed. Godfrey Goodwin, London 1996, p. 48. та англійським дипломатом Полом Ріко (XVII ст.) Paul Rycaut, The Present State of the Ottoman Empire, London 1668, p. 39..

Таким чином, у кількох важливих відношеннях - архітектурних рисах гарему, ізоляції його мешканок, використанні євнухів та внутрішньому розпорядку гарему - ханський двір демонструє ретельне наслідування османському зразку. Натомість в інших аспектах життя ханів, як то структура правлячого дому, вибір подружніх партнерів та статус жінок родини, традиції кримської династії залишилися досить відмінними від османських. Ця стійкість культури була обумовлена головним чином спадщиною Ґереїв як Чинґізидів.

Досить рано в історії їхньої династії, в кінці XV - на початку XVI ст., Османи з причин політичної доцільності та необхідності перейшли до рабів- подружжя як для чоловіків, так і для жінок династії. Занепад ареалу сусідніх мусульманських держав, чиї правлячі доми визнавалися гідними подружніх союзів, та політика султанів, спрямована на підрив могутності турецької племінної аристократії, призвели до ситуації, коли в якості дружин султанів та принців почали використовуватися виключно рабині-наложниці, а османська військово-адміністративна еліта квазі-рабського походження (дев- шірме) поставляла шлюбних партнерів для османських принцес Leslie Peirce, Op. cit., p. 28ff, 66ff..

Навпаки, хани Ґереї-Чінґізиди зберегли тюрко-монгольські племінні традиції, які надавали важливе значення генеалогії та статусу шлюбних партнерів. Законні шлюби ханів допомагали створювати союзи і визначати владні відносини у сфері їхніх інтересів, де домінувала племінна аристократія, вплив якої ханам Ґереям так і не вдавалося обмежити Halil Inalcik, The Khan and the Tribal Aristocracy: The Crimean Khanate under Sahib Giray I, Harvard Ukrainian Studies 3-4.1 (1979-80) 445-66.. Тому Ґереї продовжували вибирати своїх законних дружин серед вільнонароджених мусульманських жінок з племінної еліти північного Кавказу (переважно черкеської), а також ногайських та кримськотатарських кланів Encyclopaedia of Islam, 2^nd ed., s. v. “Cerkes”; Oleksa Haiworonski, The Harem.. Відповідно, принцес з роду Ґереїв одружували з представникам кримськотатарських аристократичних кланів, насамперед найвпливовішого з ним - Ширінів В літературі прийнято вважати, що Ширіни, єдині з усіх кримськотатарських кланів, мали право одружуватися з дочками кримських ханів. Див., наприклад: Islam ansiklopedisi, s. v. “Kirim”, [2]: “Kirim hanligi”. Згадки в джерелах матримоніальних союзів Ґереїв з представниками кримськотатарського клану Седжевютів доводять, що це право не було виключним: В.Е. Сыроечковский, Op. cit., c. 59; А.А. Новосельский, Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII века, Москва; Ленинград 1948, с. 110..

У декількох випадках було укладено міждинастичні матримоніальні союзи. В 1504 р. османський султан Баязид II (1481-1512) просватав Айше, дочку хана Менґлі I Ґерея, за свого сина Мегмеда (помер 1507) Leslie Peirce, Op. cit., p. 28ff, 294; A.D. Alderson, The Structure of the Ottoman Dynasty, Westpoint 1982, p. 88, table 28.. Незабаром по смерті її першого чоловіка, в 1511 р., кримська принцеса увійшла до гарему брата її чоловіка, майбутнього султана Селіма I (1513-20) Sydney Nettleton Fisher, The Foreign Relations of Turkey, 1481-1512, Illinois Studies in the Social Sciences, vol. 30, no. 1, Urbana 1948, p. 107; A.D. Alderson, Op. cit., p. 88, table 29., який таким чином забезпечував себе, в особі її могутнього батька, важливим союзником у боротьбі за успадкування трону Баязида II. Приблизно в той самий час, син Менґлі I Ґерея - майбутній хан Сеадет Ґерей (1524-32) одружився з дочкою Селіма, ім'я якої не збереглося в джерелах A.D. Alderson, Op. cit., p. 88, table 29.. Ці два союзи належать до останніх династичних шлюбів, що будь-коли укладались домом Османів. Відповідно до деяких повідомлень, міждинастич- ний шлюб було укладено також між кримським калґою (наслідником) Шагін Ґереєм і його благодійником шахом Аббасом I (1588-1629) Цю інформацію знаходимо в тогочасних московських джерелах: П.А. Кулиш, Материалы для истории воссоединения Руси, т. I, 1578-1630, Москва 1877, с. 159. Мені не вдалося підтвердити її на основі кримських чи перських джерел..

Левіратні шлюби, спрямовані на консолідацію династії та привласнення престижу і легітимності, що асоціювались з походженням жінки, були спільною рисою династичної політики в домодерному тюрксько- монгольському світі Подібну практику династії Тімурідів див.: Beatrice Forbes Manz, Women in TimuridDynastic Politics [in:] Women in Iran from the Rise of Islam to 1800, ed. Guity Nashat and Lois Back, Urbana and Chicago 2003, p. 128.. Останній левіратний шлюб в Османській імперії відбувся, як здається, у 1511 р. між майбутнім султаном Селімом I та його зовицею Ґереївною. Серед Ґереїв ця практика зберігалась значно довше. На початку існування ханату, подібні шлюби могли укладатись з жінками, що належали до правлячих домів інших постзолотоординських ханатів. Прикладом такого шлюбу служить одруження Менґлі I Ґерея з Нур-Сул- тан, дочкою Тімура, бея мангитських ногайців, що відбулось у 1480-х рр. Нур Султан була вдовою, поспіль після двох казанських ханів, братів Ха- ліля (1462-67) та Ібрагіма (1467-79), і матір'ю двох майбутніх казанських ханів, МегмедаАміна (1484-85, 1487-95, 1502-18) та Абдул-Латіфа (14961502). Завдяки її високому походженню та попереднім шлюбам, вона стала головною дружиною Менґлі I Ґерея М. Бережков, Нур-Султан, царица крымская: историко-биографический очерк, ИТУАК 27 (1897) 1-17.. Входження Нур-Султан до гарему Менґлі Ґерея також засвідчувало його першість серед тогочасних мусульманських правителів у постозолотоординському політичному просторі.

Серед Ґереїв практика левірату продовжувалась принаймні до XVII ст. Жінки династії укладали шлюб поспіль з двома або навіть з трьома ханами чи принцами. Наприклад, хан Сеадет I Ґерей (1524-32) одружився з удовою свого брата Агмеда Ґерея, дочкою бея Ширінів В.Е. Сыроечковский, Op. cit., c. 58.. Вдова принца Мюбарека Ґерея, сина Менґлі I Ґерея I, мати Девлет Ґерея I (1551-77), вийшла заміж, одним за одним, за ханів Мегмеда I Ґерея I та Сеадета Ґерея I Halim Giray, Gulbun-i hanan, istanbul 1287/1870, p. 18--19.. Черкешенка-мати хана Джанібека Ґерея (1610-23, 1624, 1627-- 35) була одружена поспіль з трьома ханами В.Д. Смирнов, Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века, с. 349..

Позаяк політична влада в домодерній Османській імперії зосереджувалася в особі султана, який правив як абсолютний монарх, жінки гарему, як частина його найближчого оточення Щодо просторових аспектів влади в Османській імперії див.: Leslie Peirce, Op. cit., p. 6-12., мали можливість здійснювати вагомий вплив на політичні справи. Вершиною такого впливу був так званий період “панування жінок” (kadinlar saltanati), який тривав з середини шістнадцятого до середини сімнадцятого століття Про цей період див.: Leslie Peirce, Op. cit., p. 57ff.. Натомість у Криму неспроможність ханів приборкати ту потужну силу, яку в ханаті, згідно з традиційною політичною культурою степу, продовжувала зберігати племінна кримськотатарська аристократія, робила їх залежними від підтримки і співпраці племінних лідерів та обмежувала їхню владу в дер- жаві Halil Inalcik, The Khan and the Tribal Aristocracy.., p. 445--6; Beatrice Forbes Manz, The Clans of the Crimean Khanate, 1466-1532, Harvard Ukrainian Studies 2 (1978) 282--309.. Така ситуація надавала жінкам ханського гарему дві можливості здійснення впливу: через хана в тих сферах, що залишалися під його контролем, а також, у випадку його вільно-народжених законних дружин, через їхні натальні клани. Відомі випадки, коли жінки ханського гарему застосувавали обидва ці напрямки впливу, хоча майже напевно їхній вплив на політичні справи ханату не дорівнював можливостям їх османських колег Oleksa Haiworonski, The Harem..

Фактично до кінця існування династії, у придворній ієрархії Ґереїв зберігалися дві посади, призначені для жінок -- членів найближчої родини хана. Посада ана бі'їм (матері хана) займала матір правлячого хана або, якщо її вже не було серед живих, вдова його батька або ж головна дружина хана. Друга посада відводилась найстаршій принцесі роду, улухані (дослівно “велика принцеса”), її обіймала старша сестра або дочка правлячого хана Memoires of Baron de Tott, Containing the State of the Turkish Empire and the Crimea during the Late War with Russia, London 1786, vol. 1, pt. 2, p. 126--7; An Appendix to the Memoires of Baron de Tott, Being a Letter from Mr. de Peyssonnel, Late Consul General at Smyrna, and Formerly Consul from His Most Christian Majesty to the Khan of the Tartars, London 1786, p. 80.. До цих двох посад були прикріплені прибутки від кількох сіл, і жінки, що посідали ці посади, були готові захищати інтереси -- і в кінцевому рахунку, платоспроможність -- підвладного їм населення, яке мало можливість подавати петиції обидвом паням через спеціальних чиновників, що перебували для цієї мети біля брами палацу Memoires of Baron de Tott.., vol. 1, pt. 2, p. 126-7; Лев Окиншевич, Діаріуш Івана Биховця р. 1704 про відрядження до Криму [в:] Студії з Криму, I-IX, під ред. А.Ю. Кримського, К. 1930, с. 203..

Відповідно до давньої монгольської і тюркської традиції, за якою старші жінки - родички правителя брали участь у міждинастичній дипломатії, жінки ханської родини зазвичай залучалися до листування з зарубіжними державами, що були у сфері інтересів ханату, зокрема з Москвою, Польсько-Литовською Співдружністю, Швецією і Данією Leslie Peirce, Op. cit., p. 219. Приклади та аналіз дипломатичної кореспонденції кримських ханш див.: Памятники дипломатических сношений Московского государства с Крымскою и Ногайскою оргдами и с Турцией, т. 1, С1474 по 1505 год, эпоха свержения монгольского ига в России, под ред. Г.Ф. Карпова [в:] Сборник императорского Русского исторического общества, т. 41, Санкт-Петербург 1884; Памятники дипломатических сношений Московского государства с Крымом, ногаямш и Турциею, т. 2, 1508-1521, под ред. Г.Ф. Карпова и Г.Ф. Штенд- мана [в:] Сборник императорского Русского исторического общества, т. 95, Санкт-Петербург 1895; Материалы для истории Крьтского ханства, извлеченные...; Mervurivszpolski, ed. Adam Przybos, Krakow 1960, s. 71; Josef Matuz, Krimtatarische Urkunden im Reichsarchiv zu Kopengagen: Mit historisch-diplomatischen und sprachlichen Untersuchungen, Freiburg 1976; Bernard Lewis, Some Danish-Tatar Exchange in the 17^th Century [in:] 60. dogum yili munasebetiyle Zeki Velidi Togan'a armagan = Symbolae in honorem Z.V Togan, Istanbul 1950-55, p. 137-44.. Жінки ханської родини також брали й більш безпоредню участь у дипломатії. Наприклад, мати калґи Аділя Ґерея, який воював на боці Османів проти Сефевідів і був захоплений останніми в полон у 1579-80 рр., була призначена ханом Мег- медом II Ґереєм (1577-84) вести перемовини щодо звільнення її сина Eskandar Beg Monshi, History of Shan `Abbas the Great (Tarik-e Alamara-ye Abbasl), trans. Roger M. Savory, Boulder 1978, vol. 1, p. 374; Roger Savory, Iran under the Safavids, Cambridge 1980, p. 72. Проте, невідомо, чи мала матір Аділя Ґерея можливість виконати свою місію перед тим, як її син помер у неволі. Щодо подій, пов'язаних зі смертю Аділя Ґерея в Ірані, див.: Eskandar Beg Monshi, History of Shan `Abbas.., vol. 1, p. 357-8; Maria Szuppe, Le participation des femmes de lafamile royale a l'exercice dupouvoir en Iran safavide auXVI^esiecle, pt. 2, L'entourage des princesses et leurs activites politiques, Stadia iranica 24.1 (1995) 90-99, note 214..

Зрештою, дім ханів Ґереїв зберіг свою самобутність у сфері термінології. На відміну від османського гарему, де вживалися назви переважно перського та арабського походження, титули, що використовувались у кримському гаремі, були переважно тюркського походження Щодо титулів кримських ханш у кримських джерелах див.: Материалы для истории Крымского ханства, извлеченные., с. 137-40, 161-63, 205-07; JosefMatuz, Krimtatarische Urkunden.., docs. 17, S. 22-24, 26-27; Bernard Lewis, Op. cit., p. 137-40.. Офіційні дружини ханів носили давній тюркський титул біїм (королева, пані) Gerhard Doerfer, TUrkische und mongolische Elemente im Neupersischen, Bd. 2, TUrkische Elemente im Neupersischen, alifbis ta, Wiesbaden 1965, S. 411-13; Э.В. Севортян, Этимологический словарь тюркских языков: общетюркские и межтюркские основы на букву “Б”, Москва 1978, с. 100-101., з додатком улу (чи бююк) біїм (велика королева) у випадку головної дружини, а титул ана біїм (королева-мати) застосовувався для матері хана. Доньки хана були відомі як хані. Цей титул, що походив від титулу хан Вживання терміна хан у тюркських мовах див.: Gerhard Doerfer, Turkische und mongoli- sche Elemente im Neupersischen, Bd. 3, Turkische Elemente im Neupersischen, elm bis kaf, Wiesbaden 1965, S. 141-79., вживався для принцес роду Ґереїв і вказував на їх Чинґізидське походження. Ханські рабині-на- ложниці мали титул бікеч (пані) Gerhard Doerfer, Op. cit., Bd. 2, S. 410-11; Э.В. Севортян, Op. cit., c. 134-35. Варто відмітити, що перелік випадків вжитку терміна бікеч у тюркських мовах, наведений Е. Се- вортяном, не містить його застосування в кримськотатарській мові. Для переконливої ідентифікації слова бікеч з одалик (наложниця, одалиска) в кримському контексті, див.: В.Д. Смирнов, Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века, с. 684.. У той же час, арабський титул султан нерідко вживався також. Османським відповідником цих титулів були тюркське хатун для позначення офіційних дружин, доки вони ще в Османів були; арабське валіде султан для матері султана; султан для уроджених принцес та фавориток серед рабинь-наложниць; хасекі (перське), кадин (тюркське) та одалик (тюркське) для решти рабинь-наложниць Див.: Leslie Peirce, Op. cit..

Як було показано вище, правлячий дім Кримського ханату демонстрував подвійні риси. Хоча він зазнавав все більш сильного османського культурного впливу, дім Ґереїв зберіг багато звичаїв своїх тюрксько-монгольських предків. Структура та функціонування двору ханів Ґереїв показує, що Кримський ханат, разом із Золотою Ордою, державою Хулагуїдів та державою Тімура, лежить у площині дискурсу про взаємодію і злиття тюрксько-монгольського та ісламського спадку в державах- спадкоємицях Монгольської імперії. Варто сподіватися, що майбутні дослідження з історії цього та інших кримських інститутів не лише розвиватимуть дослідження історії власне ханату, а й сприятимуть вивченню еволюції постмонгольського світу загалом.

Размещено на Allbest.ru