До соціально-політичної історії Ольвії 380-340 рр. до н.е.

Микола Ніколаєв

В останні десятиліття завдяки дослідженням Ю.Г. Віноградова, С.Р. Тохтасьєва, А.С. Русяєвої, О.В. Білоусова, Л. Дюбуа (L. Dubois), О. Калору (O. Caloru) та інших у науковий обіг уведено відносно велику кількість магічних написів Ольвії, що походять переважно з некрополя. Серед багатогранних аспектів вивчення цих пам'яток найбільш поширені лінгвістичні та ономастичні розвідки. Водночас, видавець великої групи магічних написів С.Р. Тохтасьєв цілком слушно зазначив, що нам ще тільки належить навчитися перетворенню ономастичного матеріалу в повноцінне історичне джерело в умовах, коли традиційних джерел або не вистачає, або вони відсутні зовсім Щиро дякуємо С.Р. Тохтасьєву та О.В. Білоусову за дружні поради. Тохтасьев С.Р. Остракон с поселения Козырка XII ольвийской хоры // Hyperboreys. -- 2002. -- № 8. -- С. 97.. Між тим, у результаті виконання синхронізації епонімного каталогу IosPE. I2. 201 (з похибкою +2 / -4 рр.) запропонована хронологічна основа соціально-політичної історії Ольвії IV-I ст. до н. е., а арсенал дослідників написів цієї грецької колонії поповнився новими просопографічними інструментами: інтерпретацією, датуванням і реконструкцією Николаев Н.И. О новом направлении исследований надписей позднеклассической и эллинистической Ольвии // Вопросы эпиграфики. -- М., 2012. -- № 6. -- С. 445-514.. Це відкриває перспективу вивчення, зокрема, магічних написів на якісно новому рівні з опорою на хронологічну шкалу й просопографічні відомості з вищевказаного каталогу й у сукупності з іншими синхронними написами (з тотожними іменами). З урахуванням викладеного, метою пропонованої розвідки є просопографічний, а також історичний аналіз опублікованого С.Р. Тохтасьєвим магічного списку імен SEG 50:702,IV: Aiovuoioq, ApioTopevpq, Kpvxrov, Kovrov, 'EKaxerov, Eupevpq, 'Hypprov(?), Ф Xloтоq, ApioTopevpq, 'Еяжратрд, HpoSoxog. Дослідження спирається на лінгвістичні й ономастичні реконструкції видавця, відомий факт обмеженого кола осіб, які впливали на історичний процес в Ольвії, існування характерних родових імен тощо.

Магічний список SEG 50:702,IV привернув нашу увагу гіпотезою видавця Тохтасьев С.Р. Новые tabellae defixionum из Ольвии // Hyperboreys. -- 2000. -- № 6. -- С. 314, сноска 67: «...навряд чи доводиться сумніватися в тому, що окремі імена (каталогу IosPE. I². 201. -- М.Н.) належали тим же персонам, що і в наших закляттях». та наявністю відносно великого переліку імен (при відсутності патроніміків), багато з яких асоціюються з характерними іменами ольвійської еліти, котра займала епонімні посади близько середини IV ст. до н. е. згідно з каталогом IosPE. I2. 201: Aiovuoioq, ФШскод, 'Еткратрд, 'HpoSoxog та інші.

Першим у списку згадується AiovHcioq -- це характерне ім'я найпотужнішого роду Діонісіїв. Діонісій -- цілком вірогідно -- одне й те ж обличчя з епонімом 355 р. до н. е. з верхньої частини I стовпця епонімного каталогу IosPE. I2. 201 -- AiovOoioq Apic' Sou. Зазначений епонім ідентифікований на підставі системних міркувань; група інших імен, наведених у списку SEG 50:702,IV, також ідентифікується з персонами з верхньої частини I стовпця епонімного каталогу (див. нижче).

З урахуванням хронологічних відповідностей і рідкості в Ольвії імені 'HpoSoTog з досліджуваного списку вірогідна ідентифікація з цією особою епоніма 354 р. до н. е. 'HpoSoTog MpTpoSropou, родова приналежність якого недоступна, однак деякі міркування щодо ідентифікації його з гілкою роду Пантаклів-Клеомбротів, сподіваємося, будуть обґрунтовані в майбутньому при вивченні напису IGDOlbia 102.

Для інтерпретації особистості на ім'я ФШстод ми звернулися до С.Р. Тохтасьєва -- відомого фахівця з ономастики та лінгвістики, який підтвердив, що семантика імен Ф Xloтоq і Ф Xloкoq практично ідентична й теоретично носія імені ФШокод у побуті могли іменувати як Ф Xloтоq. Це, з урахуванням хронологічних відповідностей, дозволяє нам ототожнити Філіста зі списку SEG 50:702,IV з епонімом Ольвії 345 р. до н. е. ФШокод 'HpoSropou з роду Протогенів-Гіросонів-Гіродорів.

Хтось Kovrov У написі фактично присутній фрагмент імені [(?)]ONON. Як вказано вище, автором приймається реконструкція видавця -- Kovmv. носить характерне ім'я роду Батаків та просопографічно ідентифікується як дід відкупщика Конона з декрету IosPE. I2. 32 на честь Протогена. Пік активності цієї особистості обчислюється згідно зі стеммою Батаків (мал. 1) Коментар до мал. 1: рідним братом Конона (Батакова) був Тимофій (Батаків) -- монетний магістрат (ТІМ і ТІ). У свою чергу, родоначальником Батаків -- батьком цих двох особистостей -- є якийсь Батак, син такого-то. Він сучасник групи тираноборців і, очевидно, після повалення тирана займав високі посади в Ольвії, що успадкували і його нащадки. Не виключено, що Батак увійшов до групи перших епонімів -- жерців Аполлона Дельфінія. Імовірно, він виконав посаду монетного магістрату, залишивши монети з легендою ВА. Див.: Николаев Н.И. Просопография Ольвии Понтийской V в. до н. э. -- I в. н. э. -- К., 2014. -- С. 273.: за датами епоніматів його родича (племінника?) Ватакод TipoOeou (313+30; непарні покоління) і нащадка в четвертому поколінні Kovrov Ва[такои] (223+[30х4]; парні покоління) Щоб не захаращувати дослідження великою кількістю генеалогічних обчислень, тут і далі вони будуть виконуватися без значних збитків для точності у спрощеній формі по одномудвом персонажам.. Як видно, розрахунки за двома епонімами повністю збігаються: пік активності Конона (Батакова) -- 343 р. до н. е.

Ім'я Екатвозу зі списку SEG 50:702,IV характерне для найпотужнішого роду Пантаклів-Клеомбротів і його гілки -- Нікоклів (мал. 2). Ця особистість відсутня в каталозі IosPE. I2. 201, однак просопографічна інтерпретація Гекатеона можлива на ґрунті спільного дослідження цього каталогу та присвяти Зевсу Елевтерію IosPE. I2. 160 (=IGDOlbia 7): Екатвюу (Іквоюи) -- старший брат епонімів Ольвії, відповідно, 347 і 339 рр. до н. е. Паутак Іквоіон і Авоуторвурд 'Ікваюи і одночасно дедикант присвяти IosPE. I2. 160 (= IGDOlbia 7). Орієнтовний пік активності Гекатеона тяжіє до 350 р. до н. е., відповідно, можливий період активності -- 370-340 рр. до н. е. Просопографічна та історична інтерпретація присвяти IosPE. I2. 160 (= IGDOlbia 7) проаналізована в другій частині статті.

Що стосується особи на ім'я ЕбрЄурд зі списку SEG 50:702,IV, скористаємося дослідженнями В.Ф. Столби Stolba V.F A Prosopographical Note on Olbia 71 (Dubois IGDOlbia 11) // Miscellanea. Mnemosine. -- 2012. -- C. 5, сноска 14. Наші зауваження щодо гілки Леопрепидів, запропоно-ваної В.Ф. Столбою, стосуються інших поколінь. Див.: Николаев Н.И. Аксиома ольвийской просопографии IV-I вв. до н. э. // Історичний архів. -- 2014. -- Вип. 12. -- С. 156-164., який, на нашу думку, переконливо ототожнив цього Євмена з деяким Ебрєурд Лєф[лрєлєод?], батьком трьох синів -- Еор' Ріод Е[бцєуєод?], Аєюпрєпрд E6p[svsog], Еоршкод E[6 svsog?] (мал. 3) Коментар до мал. 3. Реконструкція фрагмента стемми Леократидів-Євресибіадів-Леопрепидів передбачає родоначальника на ім'я Уиріоко^ топ beivo^ (пік активності близько 410-- 405 рр. до н. е.), в якого було, принаймні, двоє синів -- Enpevp^ Хпріокоп і Ebppoipio^ Хпріокоп (тираноборець). Схоже, що між братами, з яких старшим був Євмен, існувала різниця у віці не менш 10-15 років. У гілці Євмена присутній його син Лєюлрєлр^ Enpeveo^, сучасник сина тираноборця Леократа Євресибієва. У свою чергу, у Леопрепа був син Enpsvp^ Лєю[лрєлєо^?] -- один із дедикантів присвяти IOlbia 71 і особистість, котра, досить імовірно, згадується у списку SEG 50:702,IV. Цей Євмен -- племінник сина тираноборця Леократа Євресибієва. Звертаємо увагу на те, що пропонована стемма, розвиваючи матеріали В.Ф. Столби, виявляє спільного родоначальника Леократидів-Євресибіадів та Леопрепидів. Див.: Николаев Н.И. Просопография Ольвии Понтийской... -- С. 268., з присвяти IOlbia 71 жерців Євресибія близько 328-322 рр. до н. е. Факт одночасної присутності імен Євмена Леопрепова та трьох його синів у списку IOlbia 71, безумовно, є доказом поважного віку Євмена в 328-322 рр. до н. е. Також слід взяти до уваги просопографічну складність зазначеної присвяти. Наприклад, різниця у виконанні епонімата двома братами, імена яких присутні в цьому написі -- [Е р' Ріод Аєюкрах[ои]д і noXupSStov Аєюкрахоид, -- становить 38 років (356 і 318 рр. до н. е. відповідно).

Ідентифікація особи на ім'я Егсікратп; має альтернативні варіанти, утім, сподіваємось, що наші контраргументи будуть переконливі. По-перше, Епікрат, вірогідно, одна й та ж особа з якимось 'Епікратр 'Іоократои, котрий відноситься до гілки роду Аристокритидів-Сократидів і відомий за надгробним написом SEG 27:444 = IGDOlbia 46. Публікатори, як і Л. Дюбуа, датують цей напис на основі палеографії першою половиною IV ст. до н. е. Раніше запропоноване10 нами датування 350-330 рр. до н. е. згодом було уточнене¹⁰ Николаев Н.И. Просопография в интерпретации и датировке лапидарных надписей догетской Ольвии // Боспорский феномен. -- СПб., 2011. -- C. 475. Також див. коментар А. Авра-ма до цієї статті: Avram A. Bulletin epigraphique. -- Paris, 2012. -- Лемма 313. Николаев Н.И. Просопография Ольвии Понтийской... -- C. 295. -- 340-320 рр. до н. е. Пік активності Епікратр 'Іоократои -- 362 р. до н. е. -- обчислюється на підставі року обіймання посади епоніма його сином Пооеібюую Епікратои (332+30) і нібито відповідає отриманим вище хронологічним параметрам інших осіб зі списку. Разом із тим, альтернативний варіант ідентифікації -- якийсь 'Еяжрахцд 'Hpocrnvxoug, -- імовірно, син епоніма 353 р. до н. е. 'Hpocmv 'HpoSmpou, котрий походить із роду Протогенів-Гіросонів-Продорів; тоді пік активності Епікрата -- 323 р. до н. е. (353-30) Ім'я Епікрат у кінці III ст. до н. е. зустрічається й у роду Нікератів. Див.: IosPE. I². 190; IosPE. I². 191.. Зауважимо, що дата випливає з отриманої вище сукупності фактів. На користь ідентифікації Епікрата Гіросонова свідчить те, що це ім'я також міститься в платівці SEG 44:669 (=IGDOlbia 106), датованій Ю.Г. Виноградовим і Л. Дюбуа 360-340 рр. до н. е. Однак на основі наших просопографічних міркувань датування списку IGDOlbia 106 потребує уточнення Такого уточнення потребують й інші пам'ятки з ім'ям Епікрат: IGDOlbia 109, SEG 3:595.. Долаємо альтернативу на користь Епікрата Ісократова з урахуванням того, що у списку SEG 50:702,IV присутні майже всі елітні роди, а також, очевидно, і Аристокритиди-Сократиди. Але найважливіший аргумент прихований у фрагменті правого нижнього рядка присвяти жерців Євресибія IOlbia 71. На основі de visu цей рядок запропоновано до реконструкції В.Ф. Столбою Stolba V.F. A Prosopographical Note on Olbia 71 (Dubois IGDOlbia 11) // Miscellanea. Mnemosine. -- 2012. -- C. 1. як [no]c[eiSmviog?] або [no]c[eiSrnn;og?]. Оскільки в написі IOlbia 71 присутні імена найвпливовіших осіб Ольвії 320 р. до н. е., наша просопографічна реконструкція цього рядка іменами реальних історичних осіб передбачала епонімів, відповідно, 332 та 321 рр. до н. е., noceiSroviog 'Еяікратои чи [no]ceiSmviog Арштокрітои Николаев Н.И. Просопография Ольвии Понтийской... -- C. 147.. На перший погляд, альтернатива тут не здолана. Однак, якщо врахувати, що в досліджуваному списку SEG 50:702,IV присутні імена 'Еяжрахцд (Ісократои?) та Еирєуцд (Лєюярєяєод?), то цілком вірогідною є гіпотеза, що через покоління в правий рядок присвяти IOlbia 71 внесені, окрім самого Еиркуцд Лєю[ярєяєод?], імена трьох його синів та, відповідно, сина Епікрата Ісократова. Таким чином, альтернатива в реконструкції нижнього рядка присвяти IOlbia 71 долається на користь епоніма 332 р. до н. е. noceiSroviog 'Еткр&тои. Тобто Леопрепиди та Аристокритиди-Сократиди входили до единого клану, представники якого зазначені в досліджуваному списку; через покоління у списку жерців Євресибія зазначені вже їхні сини.

Просопографічна ідентифікація імені Kpvcrnv як належного до роду Нікератів умовна. Вона базується лише на тому, що в каталозі IosPE. I2. 201 відомий епонім 210 р. до н. е. Kpvcog NiKppaxou. Виходячи з близькості імен Kpvcrnv і Kpvcog, імовірно, Критон може бути старшим братом епоніма 322 р. до н. е. nXeicxrova NiKppaxou. Діючи за спрощеною процедурою обчислення піку активності Критона через дату епонімата його ймовірного нащадка Крита Нікератова, отримуємо 330 р. до н. е. (210+30х4). Повна процедура обчислення піку активності Критона дає 337 р. до н. е.

На заключному етапі просопографічної інтерпретації списку SEG 50:702,IV необхідно виключити з нього імена, вперше зафіксовані в Ольвії й нехарактерні для групи відомих родів -- 'Hy p.rnv(?) Схоже ім'я відомо в Херсонесі (IosPE. I². 403 = SEG 40:615), відповідно, у дорийському діалекті -- Ay^ovo?. і Арютор.єуп , при цьому останнє в досліджуваній платівці зустрічається двічі. Автор не є фахівцем у галузі технологій магічного впливу, але, як варіант, можна припустити, що таке повторне згадування цього імені у списку мало на меті посилити негативний прояв потойбічних сил. Для підтвердження цієї гіпотези наведемо матеріали підготовленого нами до видання магічного графіті з некрополя Ольвії, в якому імена Eu evn? і Еикратп? написані двічі: по зовнішньому колу й по внутрішньому -- дрібним шрифтом. Гіпотеза про присутність у списку двох особистостей з унікальним у Північному Причорномор'ї ім'ям Apioxo evn? нам здається менш реальною внаслідок низької ймовірності такої події.

Список SEG 50:702,IV датується С.Р. Тохтасьєвим у «традиційному» для таких документів діапазоні -- 350-300 рр. до н. е. Однак наявність у ньому представників кількох родів створює можливість уточнення датування шляхом обчислення діапазону перетину інтервалів активності Слід нагадати читачеві, що пік, інтервал і, відповідно, перетин інтервалів активності є хронологічними моделями. Вони базуються на датах обіймання епонімної посади предками та / або нащадками особи й близькі за змістом поняттю математичного очікування. Див.: Корн Г., Корн Т. Справочник по математике для научных работников и инженеров. -- М., 1977. -- С. 544. (табл. 1). З таблиці випливає, що ці інтервали перетинаються в п' ятирічному хронологічному відрізку -- 352-347 рр. до н. е. Навіть якщо виключити гіпотезу про приналежність Критона до роду Нікератів, перетин інтервалів складе 358-347 рр. до н. е., тобто не перевищуватиме десятиліття. Думаємо, виходячи з отриманих цифр, реально прийняти уточнене датування списку в межах 360-340 рр. до н. е.

Отже, в магічному написі SEG 50:702,IV перераховані імена, імовірно, найвпливовіших осіб Ольвії середини IV ст. до н. е., більшість із яких обіймала епонімні посади чи є дедикантами відомих присвят. Для таких осіб, як Aiovncioq (ApicraSou), 'HpoSoTog (М тробюрои), ФШскод ('HpoSrnpou), виконання епонімної посади підтверджено каталогом IosPE. I2. 201; для 'Еяжратп? (Ісократои?), 'EKaxernv 'Ікєсюи і Enp vn? (Лєюярєяєод?) -- вірогідно (але не пізніше 358 р. до н. е.). Крім того, Aiovncioq (Apirn Sou), можливо, є дедикантом присвяти IOlbia 66 та сином тираноборця з боку Діонісіїв, 'EKaxemv 'Ікєсюи -- син тираноборця з боку Пантаклів-Клеомбротів та дедикант монументальної присвяти IosPE. I2. 160. Еиркурд (Лєюярєяєод?) -- племінник сина тираноборця Леократа Євресибієва та один із дедикантів присвяти IOlbia 71. Що стосується EniKpax q (ісократои?) з гілки видатного роду Аристокритидів-Сократидів Nikolayev N.I. Nrn avayvmari тп? Еліураф-і; IosPE I² 161 ало тру ОЩа // rPAMMATEION. --A&HNA, 2013. -- № 2. -- S. 67-70., то відома його, рідкісна для Ольвії, віршована епітафія на мармурі SEG 27:444. Очевидно, син цього Епікрата є дедикантом присвяти IOlbia 71. Таким чином, персональний склад досліджуваного магічного списку суперечить думці Т.М. Кніпович Книпович Т.Н. Население Ольвии в VI-I вв. до н. э. // Ольвия и Нижнее Побужье в античную эпоху.-- М., 1956. -- С. 123., яка вважала, що соціальне становище осіб, котрі згадуються в написах на свинцевих пластинках, навряд чи було високим.

Для подальшої історичної інтерпретації списку SEG 50:702,IV значний інтерес має встановлення його автора. Це можливо зробити тільки побічно, на основі виключень. Отже, є відомим перелік головних елітних родів Ольвії Николаев Н.И. Просопография Ольвии Понтийской... -- C. 278. : Аристократиди, Діонісії, Леократиди-Євресибіади, Пантакли-Клеомброти, Протогени-Гіросони-Гіродори, Нікерати, Аристокритиди-Сократиди. При цьому, згідно з таблицею 1, список SEG 50:702,IV містить імена представників усіх перерахованих родів, за винятком Аристократидів. Таким чином, намічений шлях вирішення, на перший погляд, нерозв'язаного завдання -- пошук авторства магічного закляття SEG 50:702,IV. Звичайно, мова не йде про персоналії. Є велика ймовірність того, що це, дійсно, можуть бути Аристократиди -- питання кланової політичної боротьби Діонісіїв, Леократидів-Євресибіадів і Пантаклів-Клеомбротів із Аристократидами неодноразово висвітлювалися в наших дослідженнях. Можливо, невипадково першим у списку SEG 50:702,IV зазначено ім'я представника Діонісіїв -- головних ворогів Аристократидів.

Підсумувавши отримані просопографічні відомості про групу представників вищої ольвійської еліти зі списку SEG 50:702,IV, стає можливим більш чітко уявити відрізок соціально-політичної історії Ольвії приблизно від 380 до 340 рр. до н. е. Отже, відповідно до гіпотези Виноградов Ю.Г., Крапивина В.В. Ольвия и Боспор в раннем IV в. до н. э. // Античные полисы и местное население Причерноморья. -- Севастополь, 1995. -- С. 76. Ю.Г. Виноградова та В.В. Крапивіної, що підтверджено синхронізацією епонімного каталогу Николаев Н.И. Просопография Ольвии Понтийской. -- C. 139., повалення тиранії сталося близько 380 р. до н. е. Зауважимо, що ця дата дещо знижена в порівнянні з раніше пропонованою Ю.Г. Виноградовим Виноградов Ю.Г. Политическая история ольвийского полиса VII-I вв. до н. э. -- М., 1989. -- С. 135-150.: межа VIV -- початок IV ст. до н. е. На сьогодні деталізація тут недоречна, тим не менше, на рівні «робочої гіпотези» припускаємо, що в тиранічний клан входили вихідці з вищої мілетської аристократії, зокрема Мольпагори й Аристократиди. З урахуванням ареалу імені Мольпагор в Причорномор'ї (Сінопа, Ольвія, Пантікапей) цілком вірогідно, що близько 440 р. до н. е. Гіпотезу про вірогідні родинні зв'язки синопських та ольвійських тиранів уперше запропонував Ю.Г. Виноградов. Див.: Виноградов Ю.Г. Указ. соч. -- С. 118. Подальший роз-виток цієї гіпотези див.: Ніколаєв М.І. Теоретичні основи та джерела вивчення просопографії Ольвії VI-V ст. до н. е. // Чорноморський літопис. -- 2011. -- Вип. 4. -- C. 132-138. ольвійський тиран (з гілки Мольпагорів?) надав притулок синопському екс-тирану (також із гілки Мольпагорів?). Окрім того, після повалення тиранії в Ольвії 380 р. до н. е., можливо, відбулося возз'єднання гілок ольвійських Мольпагорів із пантікапейськими Гіпотеза щодо спорідненості ольвійських та пантикапейських тиранів уперше запро-понована Ю.Г. Виноградовим та В.В. Крапивіною. Див.: Виноградов Ю.Г., Крапивина В.В. Указ. соч. -- С. 76.. Переїзд частини тиранічного клану (Мольпагорів) до Пантікапея, очевидно, як варіант інтерпретації, потребував укладення договору із Сатиром і його сином Левконом. З IV ст. до н. е. в Причорномор'ї Мольпагори відомі тільки в Пантікапеї. Ще одна частина політичної опозиції -- Аристократиди, -- імовірно, як варіант, знайшла притулок на околиці держави -- у поселенні Панське-1 (Північно-Західний Крим). До речі, гіпотеза Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Анохин В.А. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. -- К., 1999. -- С. 410. про те, що воно було засновано політичними вигнанцями, є помилковою, виходячи з хронології повалення тиранії. Відсутні реальні відомості про долю інших учасників тиранічного клану (наприклад, Гекатоклів IGDOlbia 62; IGDOlbia 63; IGDOlbia 101.), але вже очевидно, що сутність повалення тирана -- палацовий переворот. До групи тираноборців входили представники вищої еліти Ольвії -- Євресибій Сірісков (Леократіди-Євресибіади), Гікесій Гекатеонов (Пантакли-Клеомброти), можливо, Аристид Діонісіїв(?) (Діонісії). В Ольвії починається ведення епонімного каталогу жерців храму Аполлона Дельфінія аж до майже кінця першої чверті I ст. до н. е. Імовірно, першими епонімами -- жерцями Аполлона Дельфінія -- були Євресибій Сірісков, Гікесій Гекатеонов та Діонісій Аристидов. У монетному карбуванні з'являється зображення герба Ольвії синопського типу. Дату початку карбування монет із Деметрою із зображенням цього герба слід відкоригувати до 380 р. до н. е, оскільки такі монети іноді датуються Карышковский П. О. Из истории монетного дела Ольвии в первой половине IV в. до н. э. // Археологические исследования Северо-Западного Причерноморья. -- К., 1978. -- С. 83. межею V-IV ст. до н. е. Відповідно до античної традиції про обіймання посади монетного магістрату хронологічно близько до року виконання епонімата Зограф А.Н. Античные монеты. -- М.-Л., 1951. -- С. 85. достатньо обґрунтовані гіпотези про приналежність легенд ФІЛІ, ДЮ зі згадуваних монет магістратам Філіску Гіродорову й Діонісію Аристидову, які обіймали епонімну посаду в 345 і 355 рр. до н. е. відповідно.

Є потреба докладніше зупинитися на просопографічній інтерпретації та датуванні присвяти IosPE. I2. 160, оскільки виявлена нижче неточність Ю.Г. Виноградова в реконструкції цієї пам'ятки не дозволила висвітлити деякі важливі події, пов'язані з поваленням тиранії в Ольвії. Отже, В.В. Латишев датував її першою половиною III ст. до н. е., запропонувавши два варіанти реконструкції тексту: перший -- [о Seiva 'Ік]єсюи каї о Seiva 'Ека]тєюу од Дії 'ЕА,єи0єрші і другий -- [о Seiva 'Ік]єсюи [ияєр той шов 'Ека]тє од Дії 'ЕА,єи0єрші. Таким чином, у другому варіанті публікатор припускав, що напис виконано таким-то, сином Гікесія (о Seiva 'Ікесюв) за свого сина Гекатеона (вяєр той вюв 'EKaTerovog). Зарахувавши напис IosPE. I2. 160 до синхронної групи присвят Зевсу Елевтерію, Ю.Г. Виноградов уточнив його датування першою чвертю IV ст. до н. е. й пов'язав із поваленням тиранії. Далі, виходячи з вимог симетрії, дослідник реконструював напис як ['Екатєюу 'Ік]єсюи [tov яатєра 'Ікєсюд Ека]хєюуо Дії 'ЕАєи0єрші -- Гекатеон Гікесієв. Гікесій Гекатеонов свого батька Зевсу Елевтерію (присвятив) Виноградов Ю.Г. Указ. соч. -- С. 135.. Вчитуючись у рядки реконструкції Ю.Г. Виноградова, доводиться визнати, що вона нетипова для подібного роду написів Див., наприклад, IG II² 3851: АюсткоирїЗд^ 0Јoq>avoo Ейт[уидєи^] tov патЁра ©Јoq>avr|v Аюа[коор(5оп]...; IG IV², 1 221: Eoav0n^ Ар%Ј§ароп 'ЕпіЬапрюі; tov патЁра Aр%Ё5аpov Eoav0Јo^ AnoXXmvi, АсткХалійі; Epigr. tou Oropou 422: MvаaЁа5 AtoSmpon tov патЁра AtoSmpov MvаaЁoo, 1ЈрЁа yЈvopЈvov АрфіЈраті o^0pKЈv та ін.. Однак, принаймні, тричі Виноградов Ю.Г., Крапивина В.В. Указ. соч. -- С. 75; Виноградов Ю.Г. Указ. соч. -- С. 135, 148. згаданий дослідником факт видання присвяти Гікесієм Гекатеоновим за батька Гекатеона Гікесієва свідчить про те, що саме так читав дослідник відтворений текст. Згодом Л. Дюбуа, замінивши в даній реконструкції номінатив Ікєоіо на аккузатив Ikgoiov, узгодив її з численними аналогіями, підтвердивши те, що напис є присвятою сина за батька Див.: IGDOlbia 11: Nous serions done en presence de la dedieaee par un fils d'une statue de son pere. Leurs deux noms sont bien attested a Olbia.: ['EKaTemv 'Ік]єсюи [tov яатєра Ikgoiov EKa]Terovoq Дії 'ЕАєи0єрші -- Гекатеон Гікесієв батька, Гікесія Гекатеонова Зевсу Елевтерію (присвятив). Як видно, заміна однієї букви призвела до абсолютно нового просопографічного змісту присвяти IosPE. I2. 160: посвятителем-сином є Гекатеон Гікесієв. При цьому Л. Дюбуа не звернув увагу на коментарі Ю.Г. Виноградова й не вказав на помилковість його просопографічної інтерпретації присвяти. Тим часом, неодноразово згадуваний Ю.Г. Виноградовим факт присвяти якогось Гекатеона Гікесієва його сином Гікесієм Гекатеоновим увійшов у науковий обіг: Гекатеон Гікесієв був визнаний сподвижником тираноборця Русяева А. С., Русяева М.В. Ольвия Понтийская. -- К., 2004. -- С. 79. (зокрема, такої думки дотримувався й автор цієї статті Николаев Н.И. Политическая и культовая элита Ольвии IV-I вв. до н. э. -- Николаев, 2008. -- С. 156.). Однак останнє твердження не відповідало стеммі Пантаклів-Клеомбротів, особливо хронологічно, наслідком чого стала штучність і, відповідно, помилковість нашої початкової реконструкції верхніх поколінь стемми роду та послужило приводом для проведення цього розслідування. З урахуванням просопографічної інформації з епонімного каталогу можна досить упевнено визначити, що дедикантом присвяти IosPE. I2. 160 є син сподвижника й особа зі списку SEG 50:702,IV -- Гекатеон Гікесієв; як показано вище, він -- старший рідний брат navTaKA g 'Ікєсюо і Лєovтop.єvn? 'Ікєсюи, ольвійських епонімів 347 і 339 рр. до н. е. відповідно. Водночас, 'EKaTemv 'Ікєсюо -- родоначальник Нікоклів, гілки роду Пантаклів-Клеомбротів (мал. 2). Таким чином, на базі синхронізованого каталогу епонімів присвяту IosPE. I2. 160 слід датувати не першою, а другою -- початком третьої чверті IV ст. до н. е. Це також випливає й з перегляду 1995 р. Ю.Г. Виноградовим і В.В. Крапивіною дати повалення тиранії Виноградов Ю.Г., Крапивина В.В. Указ. соч. -- С. 75.. магічний список ольвія

Є підстави вважати, що особа зі списку SEG 50:702,IV на ім'я 'Екатєюу 'Ікєсюи, будучи сином 'Ікєсюд 'Екатєтуод -- сподвижника тираноборця Євресибія Сіріскова, -- обіймала епонімну посаду 360 р. до н. е. (не пізніше 358 р. до н. е. згідно з каталогом IosPE. I2. 201). Участь у поваленні тиранії, на думку Ю.Г. Виноградова, викликала надзвичайну популярність імені Ебрп Рюд в усі наступні епохи існування Ольвії Виноградов Ю.Г. Указ. соч. -- С. 148. Слід зазначити, що така традиція стосується лише роду Євресибіадів, у цьому випадку, у післягетської Ольвії.. Доповнимо ці відомості: така традиція виникла й щодо імені 'Ікєсюд, однак, на відміну від імені E6pno Pюq, охопила кілька родів Епонім 319 р. до н. е. ікестю^ Ушкратош; -- рід Аристокритидів-Сократидів, епонім 214 р. до н. е. ікестіо^ noXu^Evou -- рід Поликсенів, епонім 102 р. до н. е. ік[естю^] -- з невідомого роду., особливо Пантаклів-Клеомбротів Епоніми, відповідно, 306, 211, 206, 187 рр. до н. е., ікестіо^ ПагтакХЕош;, ікестіо^ ПагтакХЕош;, ІкЕстю^ ЛЕш5ацагто[і;], Ік[Естю^ ФіХтЕои^?] з роду Пантаклів-Клеомбротів та його гілок. Слід зазначити, що в післягетській Ольвії рід Пантаклів-Клеомбротів уже невідомий; ім'я ІкЕстіо^ відмічене лише один раз у написі IosPE. I². 132 представника невідомого роду.. Цікаво, що в роду політичних супротивників -- Аристократидів, імовірно, на етапі їхніх переговорів про повернення в Ольвію, також один раз зафіксовано ім'я 'Ікєсюд Епонім 331 р. до н. е. ІкЕстіо^ Ap^сттmvo5 з роду Арістократидів. Дата виконання епонімата дозволяє припустити, що ІкЕстіо^ Ap^сттmvo5 народився близько 370-360 рр. до н. е. Це відповідає історичним обставинам: імовірно, до цього часу належить початок переговорів про повернення вигнанців. -- називати дітей ім' ям політичного супротивника з метою примирення -- загальноприйнятна практика. Значно більша популярність імені 'Ікєсюд у порівнянні з ім'ям E6pno Pюq у IV-III ст. до н. е., однак, поєднується, вірогідно, з існуванням гентильних спілок жерців Євресибія (IOlbia 71) і Леократа (IOlbia 168) та переважанням кількості родових лапідарних пам'ятників Євресибіадів. Водночас, присвята Гікесія Гекатеонова його сином виконана значно монументальніше порівняно з відомими присвятами Євресибіадів. Також, теоретично не виключене існування гентильної спілки жерців Гікесія. Тобто, хоча й з' явилися підстави для деяких сумнівів, поки що не будемо переглядати запропоновану Ю.Г. Виноградовим гіпотетичну реконструкцію імені тираноборця як Євресибій (Сірісков) у написі IGDOlbia 10, змінюючи її на ім'я Гікесій Гекатеонов.

Наведена вище інтерпретація присвяти IosPE. I2. 160, спільно з історичним, археологічним контекстом і палеографією фрагмента IOlbia 66 ...]іои Аі[..., свідчить на користь раніше висловленої нами гіпотези Ніколаєв М.І. Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії // Археологія. -- К., 2012. -- № 1. -- С. 26-41. про інтерпретацію цього фрагмента як такого, що відноситься до роду Діонісіїв і синхронності обох пам'ятників. Більше того, з'являються деякі підстави також вважати фрагмент IOlbia 66 присвятою Зевсу Елевтерію. З урахуванням обмеженого кола осіб, здатних встановити пам'ятник, дедикантом цієї присвяти може бути епонім Ольвії 355 р. до н. е. Діонісій Аристидів -- син особи, котра, очевидно, входила до групи тираноборців та персона з досліджуваного списку SEG 50:702,IV. Звичайно, запропонований нами суто гіпотетичний варіант реконструкції фрагментарної присвяти IOlbia 66 претендує лише на умовне прийняття: [Aiovuoioq Apic' Sou xov яатєра Apic' Sov Aiov6c]iou Ai[i 'EXeuBepfoi]. Історична доля цієї присвяти, що підтверджує запропоновану реконструкцію, розглянута нижче.

Становить інтерес дослідження питання про те, чому в списку SEG 50:702,IV від роду Леократидів-Євресибіадів-Леопрепидів присутній якийсь Євмен -- племінник сина тираноборця Леократа Євресибієва, а не більш відома особа -- сам Леократ Євресибієв, син тираноборця, ім'ям якого, вірогідно, назване товариство жерців Леократа (IOlbia 168), дедикант дорогої присвяти Аполлону Лікарю (IOlbia 65), роботи Стратоніда афінянина, та дедикант присвяти (SEG 42:714=IGDOlbia 8) Зевсу Елевтерію. Ю.Г. Виноградов на базі знахідки на некрополі Панське-1 графіті з ім'ям Лєюкратп? припустив, що цей Леократ був фрурархом форту та й похований у Панському-1 Виноградов Ю.Г. Указ. соч. -- С. 149.. Пропонуємо сучасну інтерпретацію графіті Лєюкрахп , безумовно, як можливий варіант. Отже: а) графіті знайдено на некрополі; б) ім'я Лєюкратп? представлено в номінативі. Тим самим це графіті може бути віднесено до магічних написів. З урахуванням гіпотези про перебування в Панському-1 частини політичних вигнанців, імовірно, Аристократидів, автором цього, напевно, прокляття може бути представник опозиції. Не виключено, що Леократ Євресибієв знаходився в Панському-1, наприклад, у період перемовин про повернення вигнанців.

Щодо історичних обставин скоєння магічного закляття SEG 50:702,IV є підстави вважати, що воно є продуктом магічної діяльності Аристократидів, які нещодавно повернулися з вигнання до Ольвії. Раніше Николаев Н.И. О новом направлении исследований надписей позднеклассической и эллинистической Ольвии... нами була встановлена дата їх повернення -- 344 р. до н. е., що відповідає першому терміну обіймання епонімної посади представником цього роду (рік Арютократп? Ap oтюv[o]q). Напевно, дату повернення Аристократидів слід перенести на кілька років раніше, наприклад, до 350-344 рр. до н. е. Нескладно помітити, що така дата дуже близька просопографічному датуванню досліджуваного списку -- 352-347 рр. до н. е. Це дозволяє запропонувати один із варіантів його історичної інтерпретації: вірогідно, список відображає початкову стадію чергового етапу кланової політичної боротьби, що виникла внаслідок повернення до Ольвії представників деякої частини тиранічного клану (без Мольпагорів та інших). Тобто, у 360-340 рр. до н. е. політична боротьба кланів продовжувалася, але з урахуванням таємного характеру здійснення магічного обряду вона мала латентний характер У нас складається враження, що досліджуваний магічний список може й не бути свідченням судової тяганини та є прокляттям політичним ворогам. Хоча цьому суперечить однозначно судове закляття IGDOlbia 107, де згадується вже відома персона -- Аршторємрі;.. Що стосується гіпотези В. А. Анохіна Анохин В.А. Монеты античних городов Северо-Западного Причерноморья. -- К., 1989. -- С. 33. про реставрацію олігархічного устрою Ольвії близько 350 р. до н. е., запропоновану шляхом простеження аналогії з нумізматикою Самосу, слід зазначити, що олігархічна форма існувала тут уже після повалення тирана Розгорнуті критичні зауваження щодо гіпотези В.А. Анохіна про реставрацію олігар-хічного режиму близько 350 р. до н. е. див.: Николаев Н.И., Снытко И.А. Некоторые вопросы социально-политической истории Ольвии V-IV вв. до н. э. // Ольвийские древности. -- К., 2009. -- С. 191.. Раніше нами були визначені тимчасове затухання політичної боротьби кланів у період облоги Ольвії Зопіріоном Інтерпретація стінобудівного напису IGDOlbia 13 близько 332-328 рр. до н. е. свід-чить про участь у ремонті оборонних споруд Ольвії одночасно представників Діонісіїв, Нікоклів та Аристократидів. Див.: Николаев Н.И. Политическая и культовая элита Ольвии... -- С. 43-50. та новий етап цього конфлікту після зняття облоги. Це виявилось у виникненні 320 р. до н. е. своєрідних партій -- гентильних релігійних спілок, очевидно, як реакція на посилення протистояння ворогуючих кланів -- Аристократидів проти Діонісіїв, Леократидів-Євресибіадів-Леопрепидів Его же. О новом направлении исследований надписей позднеклассической и элли-нистической Ольвии.. При цьому не підтверджується гіпотеза Ю.Г. Виноградова Виноградов Ю.Г. Указ. соч. -- С. 149. про виникнення цих спілок відразу після повалення тиранії. Загострення кланової політичної боротьби припадає на III ст. до н. е. Доступні деталі цієї боротьби досліджені в згадуваних вище наших статтях і монографіях. Нагадаємо читачеві, що археологічний контекст виявлення фрагмента IOlbia 66, вірогідно, дедиканта Діонісія Аристидова, у засипі цистерни теменосу свідчить про те, що вона з 360-350 рр. до н. е. знаходилася на теменосі до середини III ст. до н. е. (так само, як і встановлена раніше присвята мольпів IOlbia 58+IosPE. I2. 307, виготовлена за часів Діонісодора Лінеєва з роду Діонісіїв) Николаев Н.И. О реконструкции посвятительной формулы коллегии мольпов из Оль-вии // Античная цивилизация: политические структуры и правовое регулирование. -- Яро-славль, 2012. -- С. 46-55. Також див. коментар А. Аврама до цієї статті: Avram A. Revue des etudes grecques. -- Paris, 2013. -- C. 553. і була зруйнована, імовірно, Аристократидами 260 р. до н. е. разом із damnatio memoriae присвяти IosPE. I2. 186 гімнасіарха Нікодрома Діонісієва зривом з постаменту статуї Аполлона Лікаря IOlbia 65, встановленого Леократом Євресибієвим, здійснення акту damnatio memoriae над вотивно-будівельним написом IosPE. I2. 179 Клеомброта Пантаклова, вигнанням

Діонісіїв та, вірогідно, Леократидів-Євресибіадів (про що нагадує декрет на честь Антестерія) і встановленням на деякий час влади Аристократидів Ніколаєв М.І. Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії // Археологія. -- К., 2012. -- № 1. -- С. 26-41. Коментар А. Аврама до цієї статті: Avram A. Les premiers peoples Germaniques sur le Bas Danube. Autour du decret SEG 52:724 // Studi ellenistici. -- Pisa-Roma, 2015. -- XXIX. -- С. 28-29, сноска 74.. «Ера» останніх у Ольвії тривала приблизно до 230 р. до н. е. та закінчилася актом damnatio memoriae щодо декрету на честь Антестерія, виконаного Діонісіями, котрі повернулися з вигнання. Він був умонтований у поріг будинку, суміжного з будинком Агрота Діонісієва Николаев Н.И. Фрагмент эллинистического декрета из Ольвии о взыскании (долга) // Вопросы эпиграфики. -- М., 2013. -- № 7. -- С. 452-463.; цей будинок належав, напевно, його брату Посідею Діонісієву. Участь Аристократидів у соціально-політичному житті Ольвії після 230 р. до н. е. не простежується.

Таким чином, виконаний аналіз магічного списку SEG 50:702,IV цілком відповідає раніше розробленій нами реконструкції етапів політичної боротьби в Ольвії та дозволяє дещо конкретизувати їх. Зазначимо, що запропонований матеріал не охоплює всі можливі історичні висновки, проте дозволяє висунути гіпотезу про значний інформаційний потенціал магічних списків Ольвії, очевидно, сорозмірний потенціалу лапідарних написів.

Список скорочень, використаних у статті

1. IosPE. I2. -- Inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini Graecae et Latinae / Ed. B. Latyshev. -- Petropolis, 1916. -- Vol. I2.

2. SEG -- Supplementum Epigraphicum Graecum. -- Amsterdam, 1979-1994. -- Vol. 26-41 / Ed. H.W. Pleket and R.S. Stroud; Amsterdam, 2008. -- Vol. 58 / Ed. A. Chaniotis, T. Corsten, R.S. Stroud and R.A. Tybout.

3. IGDOlbia -- Dubois L. Inscriptions grecques dialectales d'Olbia du Pont. Hautes etudes du monde greco-romain, 22. -- Geneva, 1996.

4. IOlbia -- Надписи Ольвии 1917-1965 / Под ред. Т.Н. Книпович, Е.И. Леви. -- Л., 1968.

Размещено на Allbest.ru