Діяльність сільських клубів Волині у 60-80-х рр. XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Одним із пріоритетних завдань держави в умовах сьогодення залишається розбудова сучасного українського села. Концептуально важливою є культурно-освітня політика. Аналіз проблемних аспектів та суперечливих явищ, врахування здобутків і прорахунків дозволить українському селу повною мірою інтегрувати в культурно-освітній простір країни.

Окреслена тема є однією з важливих напрямів вивчення соціально-культурного становища українського селянства в період так званого розвинутого соціалізму, тому фрагментарно знайшла відображення у працях вітчизняних науковців.

Слід зазначити, що питання культурного становища села вивчалися лише у всеукраїнському контексті. З огляду на вказане, автор розвідки, на прикладі діяльності сільських клубів, ставить за мету проаналізувати культурне життя волинського села у 1960-1980-х рр.

У сільській місцевості єдиним місцем культурного відпочинку та дозвілля став клуб. Саме тому, командно-адміністративна система розглядала заклад як інструмент агітації і пропаганди, скерований на найширші кола громадськості. Характерною рисою діяльності усіх закладів культури в умовах радянського тоталітаризму була їх надмірна політизованість та ідеологізованість. Тому клуби і будинки культури виконували не тільки просвітницькі функції, сприяючи піднесенню освітнього, загального культурного рівня мешканців села, але й численні політико-ідеологічні завдання, спрямовані на утвердження комуністичної свідомості і виконання накреслень партії та держави в різних ділянках суспільного життя.

Першочерговим завданням культпрацівників стала пропаганда матеріалів партійних з'їздів. З цією метою у всіх селах Волинської області клубні працівники проводили активну роботу. Так, у селах Козли- ничі, Повурськ, Тойкут, Білин Ковельського району організовувалися усні журнали за матеріалами з'їздів “Рубежі десятої п'ятирічки”, “Партія веде”. У селах Топільно, Сокіль, Доросині Рожищенського району експонувалися фотовиставки “Програма миру в дії” і виставки матеріалів про хід виконання рішень XXV з'їзду КПРС і КП України. На тваринницьких фермах Любешівського району були обладнані кімнати тваринників з метою проведення тематичних вечорів, виступів агітаційно-художніх бригад, оформлення наочної агітації.

Клуби і будинки культури брали участь також в інших політичних заходах, зокрема у виборах до Рад різних рівнів. Так, у 1985 р. розгорнуто агітаційно-пропагандистську роботу назустріч виборам до Верховної Ради УРСР та місцевих Рад народних депутатів. У 722 культосвітніх установах працював 701 агітпункт, діяло 325 клубів виборців, 64 клуби молодого виборця.

На завершальному етапі кампанії культосвітні працівники проводили вечори-зустрічі кандидатів у депутати з виборцями. У день виборів, 24 лютого, в клубах, будинках культури, на виборчих дільницях, агітпунктах організовувалися тематичні концерти професійних митців і самодіяльних колективів. Усього в цих заходах, за офіційною статистикою, брало участь 2 народних оркестри, 82 хори, 190 духових оркестрів, 554 концертні бригади, 386 вокальних груп і колективів художньої самодіяльності тощо.

Як бачимо, пріоритетним завданням сільських закладів культури Волині було здійснення комуністичної пропаганди, виконання суспільно-політичних завдань радянської системи. Одним з аспектів у насадженні ідеології стала боротьба з “буржуазним націоналізмом”. Так, працівників клубів і будинків культури зобов'язували ширше пропагувати подібні ідеологічні матеріали серед односельчан, проводити відповідні масово-політичні заходи. Партійне керівництво відзначало, що “за останні роки помітно збільшилася політична загостреність наших газет, журналів, такі журнальні матеріали, які систематично використовуються пропагандистами у роботі, надають велику допомогу у нашій ідеологічній справі. Велика увага лекторів і пропагандистів звертається на статті, надруковані в журналі “Комуніст України” про українських буржуазних націоналістів”.

Однак гостра політична пропаганда, що стосувалася “викриття українського буржуазного націоналізму”, не зустрічала бажаного відгуку в середовищі волинського селянства. Значна частина місцевого населення у свій час зазнала жорстоких репресій з боку сталінського режиму, а тому мовчазливо співчувала так званим націоналістам. В багатьох випадках такі ідеологічні заходи проводилися формально, а подекуди - лише фігурували у звітах, мали місце тільки на папері. Люди намагалися уникати навіть розмов на подібні теми, щоб зайвий раз не наражатися на небезпеку, не сказати щось зайве, заборонене владою.

У 1960-х рр. в СРСР розгорнувся широкий рух зі створення агітбригад. їх виступи поєднували в собі концерт художньої самодіяльності та публіцистично-пропагандистський матеріал. В “Інформації про обслуговування колгоспників під час збирання врожаю і здачі державі хліба станом на 1 серпня 1966 р.”, поданій районним відділом культури Ковельського району до Волинського обласного відділення культури, серед завдань агіткультбригад називалася також “пропаганда сільськогосподарських знань і передового досвіду...”.

Агіткультбригади створювалися в усіх районах області. З метою організації культурно-освітньої роботи для працівників культури під час збирання врожаю складались графіки обмінних виступів, згідно з якими кожен колектив під час жнив повинен був дати не менше 10 виступів не тільки серед колгоспників свого господарства, а й у бригадах, ланках, на польових станах сусідніх колгоспів. Місцеві партійні і радянські органи ретельно контролювали зміст і тематику виступів. У рекомендованих сценаріях, як правило, відображались знаменні події року, успіхи “ударників” праці, критикували тих, “хто заважав йти вперед” [11, арк. 97].

Влада прагнула якнайширше залучити працівників клубів і будинків культури до агітаційної роботи. Вважалося, що механізатори, зайняті збиранням врожаю, мали недостатньо часу на те, щоб ознайомитися з періодикою вдома. Тому культпрацівникам доручали доставляти пресу в агітбесідки, на поля, на токи. Майже в усіх колгоспах агітатори закріплювалися за збирально-транспортними загонами, де проводили бесіди, стисло передавали зміст найважливіших подій. Вони повинні були пов'язувати свої виступи з конкретними справами колгоспів, кожного виробничого підрозділу.

У деяких районах працювали так звані агітпоїзди, куди входили агіткультбригада, автомашина побутового обслуговування, пересувний кіноклуб. У тих клубних установах, де не було агітбригад, в період жнив створювались невеликі концертні колективи з обов'язковим тематичним репертуаром. У закладах культури відбувалися тематичні вечори, зустрічі з передовиками виробництва і ветеранами праці, читацькі конференції і свята пробного виходу в поле, на яких вручались накази кращому механізатору колгоспу, радгоспу. При цьому слід зазначити, що пропагандистська діяльність сільських закладів культури помітно пожвавлювалася під час відзначення ювілеїв радянської влади або проведення виборів: якщо у 1964 р. в області було проведено дещо більше 2 тис. заходів, то у 1967 р. - в рік святкування 50-річчя радянської влади - майже 10 тис.

На виконання постанови Ради обласного управління культури від 7 січня 1977 р. “Про проведення постійно-діючого обласного огляду-конкурсу закладів культури Волинської області на кращу організацію масової фізкультурно-оздоровчої роботи серед населення” в усіх сільських закладах культури широко впроваджувались масові види фізичної культури і спорту на основі Всесоюзного фізкультурного комплексу, створювались та поліпшувались умови для активного відпочинку. Підсумки огляду-конкурсу підводились за такими показниками: кількість відвідувачів, що займалися в секціях і командах; кількість населення, що взяло участь у масових фізкультурно-оздоровчих заходах; будівництво спортивних споруд.

У 1985 р. в клубних установах Волинської області проведено 19,4 тис. масових заходів з безкоштовним демонструванням хронікально-документальних і науково-популярних кінофільмів, понад 25 тис. тематичних вечорів, на яких побувало більше 2 млн. присутніх, 342 театралізованих свята, 23,1 тис. концертів і вистав самодіяльних колективів, прочитано понад 29 тис. лекцій різної тематики [13, арк. 46]. Слід зазначити, що всі ці заходи мали на меті перш за все пропаганду радянського способу життя та ідеології.

Одним із основних завдань культпрацівників стало забезпечення належного рівня роботи гуртків художньої самодіяльності, особливо під час святкування знаменних дат, зокрема, ювілеїв Жовтневої революції (1967, 1977, 1987), утворення СРСР (1962, 1972, 1982) тощо.

В ході святкування 50-річчя утворення СРСР, у грудні 1971 та січні 1972 рр. в усіх районах області були запалені факели фестивалю самодіяльного мистецтва. Відкриття фестивалю, як правило, носило показовий характер. На запалення факелів запрошувалися секретарі партійних організацій, голови виконкомів сільських Рад, культпрацівники. В більшості випадків були підготовлені змістовні програми виступів колективів художньої самодіяльності, виставки робіт народного декоративно-прикладного мистецтва (с. Бобли Турійського, с. Щурин Рожищенського, с. Березовичі Володимир-Волинського, с. Озеро Ківерцівського, с. Мизове Старовижівського районів). Разом з тим, під час відкриття фестивалю не в усіх районах виступи художньої самодіяльності були організовані належним чином. Так, в Любомльському районі декілька разів міняли строки запалення факелу фестивалю і село, в якому мав відбутися захід. Непоодинокими були випадки, коли в селах, де відбувалось відкриття, виступи колективів були непоказовими. Наприклад, в с. Олеськ Любомльського району колективи художньої самодіяльності не були підготовлені до виступу.

Оскільки основним завданням ювілейних заходів стало, перш за все, озвучення творів патріотичного і громадянського змісту, особлива увага приділялася репертуару. Питання його формування ставилося на районних семінарах культосвітніх працівників, де особлива увага зверталася на включення до репертуару творів вітчизняної та зарубіжної класики. Художні колективи, що використовували „ліричні і ... слабкі в ідейному і художньому відношенні твори”, підлягали суворій критиці. В репертуарі самодіяльних колективів всіх жанрів у 1964 р. твори радянських авторів складали 54%, в т. ч. самодіяльних авторів - 10%, класичні твори - 15,5%, народні - 30,5%.

Окрім організації концертів до ювілейних дат, колективи художньої самодіяльності проводили заходи на правову, медичну і санітарно-гігієнічну та антиалкогольну тематику. Чимало заходів проводилося на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 7. 05. 1985 р. „Про заходи по подоланню пияцтва і алкоголізму, викоріненню самогоноваріння”. Відповідно до рішень облвиконкому від 31. 05. 1985 р. органами і установами культури було проведено певну роботу по вдосконаленню антиалкогольної пропаганди. За районами закріплювались відповідальні працівники апарату управління та обласних методичних центрів, які надавали методичну допомогу та здійснювали контроль за діяльністю культосвітніх закладів по організації антиалкогольної програми і розсилали для агітаційно-художніх бригад спеціальні сценарії.

На виконання наказу від 26. 03. 1976 р. „Про роботу закладів культури Любомльського району по правовому вихованню трудящих та зміцненню соціалістичної законності” культпрацівниками було розроблено заходи по правовому вихованню населення. Окрім проведення декади кінофільмів та лекцій на правову тематику, в репертуар гуртків художньої самодіяльності і сценарії агіткультбригада були включені твори, в яких таврувались порушники норм „соціалістичної співдружності”.

Згідно вимог постанови Ради Міністрів УРСР від 15. 05. 1980 р. та наказу Міністерства культури УРСР від 3. 08. 1983 р. щодо культурного обслуговування самотніх людей похилого віку, культпрацівники області регулярно відвідували самотніх людей на дому, вітали їх у дні радянських свят та в особисті дати, запрошували на концерти і вистави художньої самодіяльності та професійних колективів. В області нараховувалося чотири будинки-інтернати для людей похилого віку, де колективи художньої самодіяльності організовували спеціальні вечори-виступи.

Значне місце в роботі клубних працівників займала атеїстична пропаганда, боротьба з вірою і церквою. У селах, де фіксували високий рівень релігійності, працівники культури складали індивідуальні плани читання: “Наука проти релігії”, “Вони порвали з релігією”. За окремими сім'ями закріплювалися так звані бесідники-атеїсти. Але у такій боротьбі з “релігійними пережитками” серйозно підривалися підвалини людської моралі - совість, милосердя, любов до ближнього. Навпаки, з'являлася байдужість, посилювався національний нігілізм, зростали злочинність, пияцтво та алкоголізм. Таку ціну платив український народ за дехристиянізацію, відлучення від національних джерел духовності.

Позитивним явищем, було те, що волинські селяни мали змогу демонструвати свої таланти, які проявлялися насамперед, у хоровому мистецтві. Так, високою виконавською майстерністю зарекомендували себе хори сіл Любитів Ковельського, Скобелки і Вільхівки Горохівського, Кримне Ратівського районів, а також хор медиків Володимир-Волинського району і хор Ківерцівського лісгоспзагу. Названі колективи, крім виступів у своїх селах, часто виїжджали з концертами у сусідні села.

У колгоспі “Комсомолець” Володимир-Волинського району постійно працював хоровий колектив у складі 100 осіб, духовий оркестр, гуртки: драматичний, танцювальний, літературний та ін. За офіційними звітами, в колективах художньої самодіяльності тут налічувалось 200 колгоспників на чолі з головою колгоспу. Хоровий колектив цього колгоспу за майстерну участь в огляді художньої самодіяльності, присвяченому 150-річчю з дня народження Т. Шевченка, нагороджено ювілейною медаллю. Його керівника - В. Герасимчука - нагороджено почесним знаком Міністерства культури СРСР “Відмінник культурно-освітньої роботи”.

Серед музичних колективів області здобули хорошу славу домровий оркестр с. Любитів Ковельського району, струнні оркестри сіл Скобелка, Жабче Горохівського району, Шацьк Любомльського району, оркестр народних інструментів с. Заставне Володимир-Волинського району. Основними учасниками художньої самодіяльності була сільська молодь різних професій. Діяло чимало вокальних дуетів, тріо, квартетів тощо. Обласне управління культури звертало увагу на створення і розвиток сімейних художніх ансамблів. З метою популяризації цієї ідеї проводилися районні й обласні огляди, “паспортизація” сімейних ансамблів. Загалом за досліджуваний період у подібних оглядах взяло участь понад 200 сімейних колективів. радянський тоталітаризм клубний

Постійними в селах області стали тематичні вечори, театралізовані свята: “Говорять ветерани”, “Фронтовики, надіньте ордени”, “Спасибі Вам, солдатські вдови”, “Серед героїв - ваші імена”, створення вокально-хорових колективів ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці. Такі колективи існували в Ківерцівському, Локачинському, Ратнівському, Рожищенському, Турійському, Маневицькому районах. Учасниками хорів були люди різних професій та віку. Це сільська інтелігенція, передовики колгоспного виробництва, інші працівники. В хорі колгоспу “Радянська Україна” Любешівського району брали участь вчителі середньої школи, вихователі дитячого садка, медичні працівники.

Незважаючи на значні показники роботи сільських культосвітніх закладів, в їх роботі відзначались певні труднощі і недоліки. Зокрема, в окреслені роки загострилася житлова проблема культпрацівників. Як і сьогодні, важливою проблемою була низька заробітна плата культпрацівників, в результаті чого певна частина спеціалістів відмовлялись від роботи в закладах культури. Роботу культпрацівників ускладнювала слабка матеріально-технічна база. В низці населених пунктів з року в рік зволікалося будівництво клубів. Так, більше п'яти років будувалися клубні установи сіл Наталин і Кутрів Горохівського, Новосілки, Довжиця, Градиськ Маневицького, Оленівка, Лунів Рожищенського, Солов'ї Старовижівського районів, а в селах Бортнів Іваничівського, Доротище Ковельського, Штунь Любомльського, Оленівка Рожищенського районів будівництво взагалі припинилося через відсутність коштів та будівельних матеріалів.

У багатьох волинських селах клубна робота носила цілком формальний характер. Культосвітні працівники займалися переважно домашнім господарством, не приділяючи належної уваги основній діяльності. Певною мірою це пояснювалося низьким рівнем їх матеріального забезпечення, в такий спосіб вони дбали про своє утримання, забезпечення сім'ї. В цих випадках діяльність сільських клубів зводилася до демонстрації фільмів та організації танців, а гурткова та інша робота фактично не проводилася. Сільські мешканці не мали реальних можливостей регулярно відвідувати театри, концерти, музеї, виставки. Виїзні постановки українських професійних театральних колективів відбувалися в селах області вкрай рідко. У подальших дослідженнях варто звернути увагу на внутрішню організацію роботи сільських клубів Волині та матеріально-технічне забезпечення.

Размещено на Allbest.ru