Журналістсько-публіцистична діяльність Ольгерда Бочковського на сторінках празького часопису "Slovansky Prehled"

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

18

Журналістсько-публіцистична діяльність Ольгерда Бочковського на сторінках празького часопису "Slovansky Prehled"

Ірина Каневська

“Slovansky Prehled" (далі SP) - один із найстаріших чеських літературних і науково-популярних часописів, що основну увагу зосереджує на слов'янській проблематиці в цілому, та питаннях слов'янського взаємопізнання і зближення зокрема. Від моменту створення журнал видавався з метою інформування та ознайомлення читачів з культурою, літературою, наукою, мистецтвом і розвитком усіх слов'янських народів. Журнал виходить від 1898 р. з двома незначними перервами у зв'язку із Першою та Другою світовими війнами, а саме: з другої половини 1914 р. до 1924 р. і 1939-1946 рр. відповідно.

Часопис був одним із небагатьох, що від початку позитивно ставився до українського питання. На його шпальтах друкувалися переклади української літератури, українознавчі статті українських і чеських славістів, матеріали про чесько-українські зв'язки, інформації про українське культурно-громадське життя тощо. Цього напрямку дотримувався творець і перший головний редактор видання Адольф Черни. Протягом усього періоду перебування на посаді (1898-1930 рр.) йому вдалося об'єднати навколо журналу багатьох визначних публіцистів, науковців та письменників, серед них: Л. Нідерле, Й. Полівка, Я. Бідл, Ф. Пастрнек, Б. Лепкий, А. Степанек, І. Франко тощо. Значне місце серед авторів видання займали професори Карлового університету.

Пріоритетом для А. Черни було оприлюднення та подача актуального матеріалу про слов'янські справи і проблеми. Регулярно виходили статті, що доповнювалися ілюстраціями, особливо цінними були мапи та портрети видатних слов'янських діячів, і рубрики Ze slovanske poezie, Dopisy, Rozhledy a zpravy, Literatura, umeni, Casopisy, Divadlo.

Безпосереднім же предметом дослідження у цій статті стала журналістсько-публіцистична діяльність українського науковця, журналіста, громадсько-політичного діяча Ольгерда Іполита Бочковського на сторінках празького часопису SP. Основну увагу зосереджено на процесі формування практичного досвіду Ольгерда Бочковського як дослідника і журналіста, публіциста і науковця. Хронологічно це період від 1908 р. до 1935 р. Матеріали вводяться до наукового обігу вперше. Основною джерельною базою є часопис SP, періодика того часу та спогади вченого.

Перша стаття авторства О. Бочковського на сторінках SP вийшла у 1908 р. Дебютував молодий журналіст з матеріалом суспільно-політичного характеру - “Ruske politicke strany a skupiny" з географічним додат - ком-мапою про результати виборів до ІІІ-ї російської Думи, - який празький журнал умістив у чотирьох номерахH. Boczkowski, Ruske politicke strany a skupiny, SP 4 (1908) 161-168, SP 5 (1908) 204-211, SP 6 (1908) 252-257, SP 7 (1908) 313-321. . У дослідженні подався короткий екскурс в історію появи перших політичних гуртків на теренах Російської імперії у другій половині XIX - початку XX ст., їх перетворення в партійні об'єднання; проаналізовано основні їх ідеї та еволюцію уявлень про політичний процес; приділено увагу відображенню слов'янського питання у програмових документах і наявності національних осередків партій. Автор приходить до висновку, що на момент скликання І Думи у Російській імперії були відомими 22 партії, однак багато з них були “мер - твонародженими”, інші - зникли під тиском влади. Протягом двох років (1905-1907 рр.) конституційного життя продовжувався процес політичної кристалізації. На 1908 р. О. Бочковський визначив понад 100 партій та союзів, які, на його думку, складно класифікувати за тогочасними класичними схемамиIbid, SP 4 (1908) 163. . Тому автор, взявши за основу базові принципи програми і тактику партій, пропонував виділити 3 типи, які представлені найяскравіше: реакційно-консервативні, ліберально (конституційно) радикальні та соціалістично-революційні; зауважуючи, що у російському політичному просторі почав формуватися четвертий - антипарламентський типIbid, SP7 (1908) 321. .

Стаття була успішною, то ж О. Бочковський став постійним дописувачем часопису SP. Активна журналістська співпраця тривала увесь перший період існування самого журналу (1898-1914 рр.). Матеріали науковця виходили від самого початку під власним прізвищем у польському варіанті написання - H [ipolyt] Boczkowski. Криптоніми H. B., B., - b-, - h - з'являються у 1910 р., через рік автор додає ще 7 підписів, а саме: cz, - cz-, - ov, - ov-, ov, - ski-, ski. Варто зазначити, що цими ж псевдонімами О. Бочковський послуговувався й в інших виданнях, наприклад, в українській газеті “Рада" використовувався криптонім H. B.

Загалом на сторінках SP вийшло 13 статей, більшість з яких були авторськими науковими дослідженнями, останню датовано 1934 р.О. Боч - ковський періодично повертався до деяких тем, порушених у його ранніх дослідженнях та після доопрацювання, доповнення і “осучаснення” видавав окремими працями.

Враховуючи різноманітність проблематики, усі розробки можна згрупувати у кілька тематичних блоків:

1) серія суспільно-політичних статей з акцентом на досвіді Російської імперії H. Boczkowski, Ruske politicke strany a skupiny; H. Boczkowski, Rusko ve svete statistiky, SP 9 (1913) 391-399, SP 10 (1913) 458-462. ;

2) біографічні студії, що поєднувалися з аналізом поглядів науковців, письменників та громадських діячівH. Boczkowski, L. N. Tolstoj, SP 2 (1909) 57-61, SP 3 (1909) 119-123, SP 4 (1909) 168-170; H. Boczkowski, Alexander Ivanovic Herzen, SP 7-8 (1912) 328-341, SP 9-10 (1912) 429-443; H. Boczkowski, Ukrajinsko-beloruske metamorfosyprof. A. L. Pogodina, SP 1 (1914) 31-33. ;

3) розвідки про діяльність окремих інституційH. Boczkowski, Z dejin varsavske university, SP 7-10 (1909) 399-415; H. Boczkowski, Ksjezdu slovanskeho studenstva v Praze r. 1908, SP 10 (1933) 281-285. ,

4) літературознавчі праціH. Boczkowski, Polska vzpommkova literatura o Sibiri, SP 3 (1913) 111-117, SP4-6 (1914) 225-233. , а також в окремий 5-й блок варто винести розробку науковцем українського питанняH. Boczkowski, Ukrajinska otazka, SP 2-3 (1909) 77-84, SP 4-6 (1909) 212-222, SP 10 (1909) 437-444, SP 1 (1910) 18-22, SP 2 (1910) 56-59, SP 4-6 (1911) 197-208; H. Boczkowski, Ukrajinsky problem (1914-1924), Sp (1924) 282-292; H. Boczkowski, Poznamky k otazce ukrajinske, SP 9-10 (1925) 604-608; H. Boczkowski, Rozloha ukrajinskeho йzem^ a pocet Ukrajinmpodle S.rudnyckeho, SP 10 (1926) 739-745; H. Boczkowski, Rusko-ukrajinsky pomera Ceskoslovenske sjednocem, SP 1 (1934) 4-8, SP 2-3 (1934) 42-49. . Запропоноване умовне групування дає можливість чіткіше окреслити сферу інтересів О. Бочковського та стверджувати, що національному питанню вчений приділяв увагу вже на ранніх етапах роботи в журналістиці.

Протягом 1909-1911 р. у часопис SP було опубліковано рукопис першої наукової праці О. Бочковського “Ukrajinska otazka”, окремою книжкою яку було видано 1910 р. Дослідження було результатом кількарічної роботи та стало свідченням переходу автора від суто журналістської до науково - дослідної діяльності. Назва збірки невипадкова та підібрана за аналогією до роботи Т. Ґ. Масарика “Ceska otazka” (“Чеське питання”, 1894 р.). Свідчення цього збереглися у спогадах О. Бочковського:

“Ceska otazka ” - була, отже, для мене увертюрою до досліду питання поневолених народів взагалі, а зокрема - на сході Европи. [.] Таким чином, під впливом проф. Масарика тау зв 'язку з студіюванням його чехознавчих праць, повстала моя розвідка, присвячена спеціяльно українському питанню та аналізі українського національного відродження.

Праця над проблемою поневолених народів мене захопила. Я став, на жах моїх соціялістичних товаришів, неофітом "національного ренесансу ”. За це вони. закидували мені, що мовляв, Масарик збив мене з певного і єдино вірного шляху соціялістичного інтернаціоналізму і що взагалі я проваджу Сизифову роботу, викладаючи чи пишучи про поневолені народи.". О. Бочковський, Із спогадів про Т Ґ. Масарика, Тризуб 29-30 (1930) 25.

Наукова розвідка складалася з чотирьох розділів: “Питання самостійності українського народу та мови”, “Щодо питання про походження української народності і мови”, “Основні періоди та моменти в історії українського народу”, “З історії відродження українського народу”. У своїй роботі О. Бочковський використав праці провідних українських науковців, серед них найбільше посилань на М. Грушевського, І. Франка, С. Єфремова та М. Драгоманова. З перших же слів дослідження автор обґрунтував актуальність українського питання:

“ Vfade spornych slovanskych otazek ukrajinska otazka zaujma vynikaj^c^ m^sto, avsak temef do nejposlednejH doby byla systematicky ignorovana a pomijena mlcky, ba mnohdy i tendencne a nespravne vykladana a posuzo - vana. Nasledkem toho vetsine Slovanu ukrajinska otazka v doslovnem vy - znamu slova je - terra incognita. Ale nedosti na tom; velka cast slovanske vefejnosti nepfatelskypohlrn na Ukrajince (Malorusy nebo Rusiny), spatrujrn v jejich snaze po narodnm a kulturnm osamostatnen hnuti separatisticKe, bezpodmnecneprotislovansKe, ktere krome toho jesteje inspirovano apod - porovano odvekymi nepfateli Slovanff'H. Boczkowski, Ukrajinska otazka, SP 2-3 (1909) 77-78. .

Пізніше “Ukrajinska otazka” у дещо зміненому вигляді була перевидана Союзом визволення України у Празі 1915 р. Праця була дуже сильно відредагована цензурою воєнного часу. Видання було розраховано виключно на чеського читача. Книжка починалася зверненням СВУ до чеського народу, у додатках - “Національно-політична програма українців у сучасну добу (Наша платформа) ”, огляд літератури з українського питання та етнографічна карта України, укладена проф.Л. Нідерле, і 3 глави дослідження О. Бочковського, а саме: “Основні періоди та моменти в історії українського народу”, “З історії відродження українського народу”, “Україна і українці”H. Boczkowski, Ukrajinska otazka, Praha 1915. .

Молодому журналісту довірили ведення кількох тематичних розділів місячника SP, що також були пов'язані з його основним захопленням. Авторству О. Бочковського належить левова частка матеріалів у рубриці журналу “Rozhledy a zpravy”. Починаючи з 1909 р. і до 1914 р. ним було підготовлено у цілому 72 добірки статей-новин із життя поляків (28), українців (24) і росіян (20). Цікавим є також той факт, що готувати новини про останніх двох представників рубрики науковець почав тільки з 1911 р.

бочковський чеський часопис

Одним із провідних напрямів науково-дослідницької діяльності О. Бочковського цього періоду було рецензування наукових праць, що сприяло визначенню їх місця у системі тогочасної наукової думки. На сторінках місячника у рубриці “Literatura, umeni" (згодом “Referaty a zpravy. Knihy o vecech slovanskych”) науковець звертав увагу читачів на праці польських, українських та чеських діячів. До найактуальніших видань 1910-го р. він відніс книги В. Міцкевича “Emigracya Polska (1860-1890) ”H. Boczkowski, Wladyslaw Mickiewisz: Emigracya Polska (1860-1890). Krakow, 1908, SP 2-3 (1910) 133. , Е. Пілтца “Polityka rosyjska w Polsce”H. Boczkowski, Erazm Piltz: Polityka rosyjska w Polsce. Warszawa, 1909, SP 2-3 (1910) 133-134. , Л. Бильського “Rzutoka na kwestye polska w dobie obecnej”H. Boczkowski, Leopold Bylski: Rzut oka na kwestye polska w dobie obecnej. Krakow, 1910, SP 2-3 (1910) 134-135. , С. Єфремова “З громадського життя на Україні”H. Boczkowski, С. Ефремов: З громадського життя на Україні.К., 1909, SP 7-9 (1910) 429. та іншихH. Boczkowski, Leon Wasilewski: Wspoiczesna Siewianszczyzna. Warszawa, 1910, SP 7-9 (1910) 428-429; H. Boczkowski, Студія з поля суспільних наук і статистики, під ред.М. Грушевського. Львов, 1909, SP 10 (1910) 478-479; H. Boczkowski, Czeterdziescilat prze - sladowania Unii na Podlasiu. Krakow, 1909, SP 10 (1910) 480. . Пізніше він звертав увагу читачів на роботи чеського письменника Я. Ювачева “Ruska Bastila”H. B., J. P. Juvacev: Ruska Bastila, Praha, 1909, SP 4-6 (1911) 292. , польського науковця Л. Василевського “Ukrajina i sprawa ukrajinska”H. Boczkowski, L. Wasalewski: Ukrajina i sprawa ukrajinska. Krakow, 1911, SP 4 (1912) 194-195. , українського дослідника С. Єфремова “Історія українського письменства”H. Boczkowski, С. Єфремов: Исторія українського письменства, К., 1911, SP 2 (1912) 95-96. , відзначив вихід збірника матеріалів та документів “Національне питання на Сході Европи” під редакцією Н. Гри - горіїваH. B., Національне питання на Сході Европи. (Матеріали і документи). Під редакцією Н. Григоріїва. Видавництво “Нова Україна". Praha, 1925. Str. 106, SP 4 (1925) 307. тощоУсього О. Бочковським було підготовлено 33 наукові рецензії для часопису SP. . Особливий інтерес О. Бочковський мав до наукової періодики, що видавалася українською еміграцією. У 1933 р. він, наприклад, підготував конструктивний відгук на видання І. Огієнка “Рідна мова”, відзначаючи, що журнал видатного українського мовознавця є надзвичайно актуальним та фактично єдиним виданням мовознавчої тематики. Крім того, О. Бочковський подав докладний аналіз структури і змісту часопису та наголосив, що “є то оглядач високого наукового рівня, і разом з тим загально пізнавальний та цікавий”H. B., “Рідна мова": науково-популярний місячник присвячений вивченню української мови. Головний редактор і видавець Ів. Огієнко, SP 8-9 (1933) 262. . Наукове рецензування було важливим елементом соціальної комунікації, Ольгерд Аполлонович намагався створити загальне обговорення національного питання і привернути увагу до української проблеми, був постійним дописувачем літературознавчої рубрики, якій обов'язково відводилось місце у кожному номері часопису.

У розділах часопису “Slovanske rovy”, “Jubilea”, “Divadlo” розміщувалися повідомлення про життя та діяльність відомих громадських, наукових і культурних діячів.О. Бочковський часто виступав автором біографічних повідомлень як урочистого, так і сумного змісту. Так, у журналі за 1910 р. вміщено його авторства повідомлення про ювілеї українських науковців професора Степана Смаль-Стоцького та Дмитра Багалія, смерть видатних українських діячів Бориса Грінченка, Марка Кропивницького і Василя Доманицького, польської поетки і новелістки Марії Конопніцької та російського політичного діяча Сергія Муромцева. У листопадовому номері 1910 р. міститься стаття на пошану української письменниці Ганни Барвінок, за січень 1912 р. - українського композитора Миколи Лисенка та видавця Олексія Суворіна, за червень 1913 р. - Михайла Коцюбинського тощо.

Також часопис SP став першим виданням, що давало критичний аналіз наукового доробку науковця. Так, А. Черни у рецензії “H. Boczkow - ski: Finsko a finska otazka” схвально відгукувався на брошуру в цілому і відзначав її надзвичайну актуальність:

“Za nynejti doby utoku ruske vlady nafinskou samostatnostprichaz^ tato informacm brozurka velmi vhod. Autorpodavaprehled kulturmch dejin Fin - ska, zejmena, hnuti narodmho, statistiku, pozoruje hospodarsky aprumyslovy rozvoj zeme, venujepozornost otazce zidovske, podava vyUcem statopravmho pomeru Finska, prehled a charakteristiku politickych stran, sleduje reakcm snahy ruske vlady, smerujc к omezem a odstranem finske samostatnosti, a venuje zvlastm kapitolu finske universite a finskemu studentstvu. Vse vede az do nejnovёjs^ doby, ba az doposledmch dmpred vydanm kmzky, tak zeprace jeho opravdu vyhov^ casovepotrebe. ”A. Cerny, H. Boczkowski: Finsko a finska otazka, Praha, 1910, SP 1 (1912) 50.

І. Брик у своїй статті “Ivan Franko. Ostek z dejin ukrajinsko-ceske vzajemnosti" позитивно оцінує 2 статті О. Бочковського “Ivan Franko, ukrajinsky narodm buditel prйkop^k” (Besedy Narodmho Obzoru 2 (1913) та “Ivan Franko” (Sbormk mladez socialne demokraticka 17, 18 (1913), присвячених 40-річному ювілею українського письменникаDr. Ivan Bryk, Ivan Franko. Listek z dejin ukrajinsko-ceske vzajemnosti, SP 8 (1926) 601. .

В. Харват звертає увагу читачів на книгу О. Бочковського “Т. Ґ. Масарик, національна проблема та українське питання”V. Charvat, О.І. Бочковський: Т. Ґ. Масарик, національна проблема та українське питання (Спроба характеристики та інтерпретації), Podebrady, 1930, SP 7 (1931) 535. , відзначаючи особливе захоплення автора темою праці, широку джерелознавчу базу та докладний аналіз філософії гуманності Т. Масарика. У своєму відгуку на книгу “Боротьба народів за національне визволення” А. Фрінта висловлює жаль з приводу відсутності перекладу праці чеською мовою, оскільки дослідження є надзвичайно цікавим і подає багато маловідомої інформаціїA. Frinta, О.І. Бочковський: Боротьба народів за національне визволення, Подєбради, 1932, SP8 (1936) 294. .

На сторінках SP зверталася увага і на окремі сфери громадсько-політичної та культурної діяльності українського науковця. Наприклад, у 1932 р. знаходимо згадки про О. Бочковського як співробітника SP у статті А. Фрінта “Ostatrn ceske organy slovanske vzajemnosti”A. Frinta, Ostatm ceske organy slovanske vzajemnosti, SP (1932) 220. та відомості про вченого як редактора журналу українського пласту “Молоде життя”Casopisy, SP (1932) 500. . У 1934 році вміщено інформацію про журнал “Hladna Ukrajine”, редактором якого був О. Бочковський.

У той же час з 1909 року О. Бочковський почав співпрацювати з київською газетою “Рада”, для якої періодично готував інформацію про матеріали SP, присвячені українському питаннюH. B., Ukrainicaу “Славянському Пржегляді”, Рада 271 (1909) 1-2. .

Отже, аналізуючи співпрацю О. Бочковського з часописом SP, варто виділити два періоди. Протягом 1908-1914 рр. журнал став фактично основним місцем роботи науковця. Після ж відновлення у 1925 р. діяльності часопису вчений став періодичним дописувачем, оскільки, по-перше, поєднував журналістську, громадську та викладацьку діяльність. По-друге, офіційною політикою редакції було залучення до співпраці з часописом дослідників з молодих людейA. Cerny, Po deshi letech, SP (1925) 4. .

Фактично саме у журналі SP сформувався практичний досвід Оль - герда Бочковського як публіциста і науковця, дослідника і журналіста. У цьому виданні, який сучасники відносили до числа прогресивних, він уперше виступив як політолог, соціолог і філософ.

Размещено на Allbest.ru