Черкащина в історії та культурі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На середній Наддніпрянщині у самому центрі України, по обидва береги Дніпра, розкинувся Черкаський край, який має славну історію, витоки якої губляться у далеких віках.

З історичними та культурними центрами Черкащини пов'язано багато важливих подій вітчизняної історії, життя та діяльність видатних особистостей України.

Територія Черкаської області була заселена людьми ще з найдавніших часів. Найбільш відомою археологічною культурою цієї області є трипільська (IV - середина ІІІ тис. до н.е.), яка за своїм рівнем не поступалася розвинутим цивілізаціям стародавнього світу.

Також черкаські землі відіграли важливу роль у становленні Київської Русі (ІХ - ХІІІ ст.). Заруб, Воїнь, Канів, Родень і Корсунь (міста-фортеці Черкащини) були одночасно ремісничо-торговельними та культурними центрами держави.

Саме на Черкащині зародилося українське козацтво, яке стало впливовою суспільно-політичною силою. У середині XVII ст. край перебував в епіцентрі Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, а Чигирин став гетьманською столицею.

У XVIII ст. на території Черкаської області розгорнувся гайдамацький рух, кульмінацією якого стало національно-визвольне повстання у 1768 році, яке отримало назву Коліївщина.

Черкащина - це Батьківщина багатьох талановитих і видатних людей, які відомі не лише в Україні, а й за кордоном. Саме цей край дав українському народу гетьмана Богдана Хмельницького, Великого Кобзаря Тараса Шевченка, відомих письменників І. Нечуя-Левицького, М. Старицького, композиторів К. Стеценка та С. Гулак-Артемовського та багатьох інших не менш видатних людей, яких справді можна назвати талановитими.

На території Черкаської області розташовано багато пам'яток історії і культури, які не лише зареєстровані в державному обліку, а й мають національне значення.

1. Історія Черкаської області

Перші поселення на території сучасної Черкаської області нам відомі ще з палеоліту.

У західній частині регіону, нині Уманський, Маньківський і Тальнівський райони, 6 тисяч років тому набула поширення всесвітньо відома трипільська культура. Саме на Черкащині були знайдені матеріали цієї культури, а саме в поселеннях біля сіл Тальянки, Доброводи і Майданецьке. Це були посудини різних розмірів з характерним орнаментом, антропоморфні керамічні статуетки, намиста із зубів оленів та багато іншого.

Крім того, на території Черкаської області було виявлено понад 100 городищ, поселень і курганних могильників скіфської епохи.

На початку нашої ери землі Черкащини складали ядро формування давньослов'янських племен. З писемних джерел відомо, що в IV-VII ст. територію краю населяли племена союзу антів, пізніше - полян. У часи Київської Русі регіон відігравав вадливу роль захисту південного порубіжжя. У Х - ХІІІ ст. укріплені міста-фортеці Воїнь, Родень, Корсунь, Канів, Корсунь одночасно були значними центрами ремесла, торгівлі і культури. У 1144 р. в Каневі було споруджено Успенський собор, який зберігся до наших днів і є цінною історико-культурною пам'яткою.

Розвиток краю перервала монголо-татарська навала, яка завдала землям Черкащини великих спустошень. Незважаючи на це, в ХІV ст. починається поступове відродження життя. В цей час Черкаси з прилягаючими територіями, як і більшість українських земель, переходять під владу Великого князівства Литовського. Після утворення у 1449 р. Кримського ханства зростає їх захисне значення в обороні південних кордонів литовської держави.

Черкащина, а передусім Черкаси і Канів, стає центром формування українського козацтва, яке почало відігравати важливу роль у захисті населення від кримськотатарської агресії і у боротьбі проти соціального та національно-релігійного гноблення з боку Речі Посполитої, під владу якої перейшли землі регіону після Люблінської унії (1569). Як організатори козацтва в історію увійшли черкаські старости Остафій Дашкевич і Дмитро Вишневецький.

У ХVІ - на поч. ХVІІ ст. краєм прокотилася хвиля козацько-селянських повстань, які переросли у визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького та утворення козацької держави, військово-політичним центром якої став Чигирин. Після згасання національно-визвольного руху за Андрусівським договором 1667 р. лівобережна частина Черкащини відійшла до Росії, а правобережна - до Польщі.

У наступному столітті територія краю була епіцентром гайдамацького руху, кульмінацією якого стало повстання Коліївщина, що вибухнуло в 1768 р. Уродженцями краю були Максим Залізняк, Іван Гонта, Йосип Шелест та інші ватажки цього повстання.

Після третього поділу Речі Посполитої правобережна частина Черкащини відходить до Росії, утворивши, крім лівобережного Золотоноського повіту Полтавської губернії, ще п'ять повітів Київської губернії - Звенигородський, Канівський, Уманський, Черкаський і Чигиринський.

У ХІХ ст. в регіоні розвиваються галузі переробної промисловості, насамперед цукроварної, у 1876 р. через Корсунь і Смілу прокладається залізниця Київ-Одеса.

Соціально-економічні процеси супроводжуються активізацією суспільно-політичного руху. У першій пол. ХІХ ст. частішають селянські виступи, а в 1870-х рр. поширюється народницький рух.

У 1917-1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р.

На поч. 1920-х рр. на території Черкащини замість повітів утворюються райони, які входять до чотирьох округ - Уманської, Черкаської, Золотоноської і Шевченківської (Корсунь). Згодом залишається дві укрупнені округи - Уманська і Шевченківська (Черкаси).

Під час Другої світової війни на території сучасної області у лютому 1944 р. відбулася Корсунь-Шевченківська битва. Центром партизанського руху був Холодний Яр.

7 січня 1954 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення у складі Української РСР Черкаської області» була утворена Черкаська область. Згідно з цим указом до її складу увійшли:

· з Київської області: 3 міста обласного підпорядкування - Черкаси, Умань, Сміла та такі райони в тодішніх адміністративних межах - Бабанський, Букський, Вільшанський, Городищенський, Жашківський, Звенигородський, Канівський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Ладиженський, Лисянський, Маньківський, Мокро-Калигірський, Ротмистрівський, Смілянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Черкаський і Шполянський;

· з Полтавської області: Гельмязівський, Драбівський, Золотоніський, Іркліївський, Шрамківський і Чорнобаївський райони;

· з Кіровоградської області: Златопільський і Кам'янський;

· з Вінницької області: Монастирищенський район. Дещо пізніше до складу Черкаської області із Кіровоградської було передано Чигиринський район.

Таким чином, на час утворення Черкаська область включала 29 районів і 3 міста обласного підпорядкування. В складі області тоді було ще 12 міст, 19 селищ міського типу, а всього 815 населених пунктів, підпорядкованих 453 міським, селищним і сільським радам. Загальна площа області на той час становила 21,1 тис. кв. км. Чисельність населення - 1 млн. 497 тис. чоловік. До складу Черкаської області з Київської області у 1964 році до Черкаської області передано 1 населений пункт, у 1963 році - 1, а у 1971 році - 5. З Полтавської області в 1964 році до Черкаської області передано 5 населених пунктів. З Кіровоградської області у 1963 році передано 1 населений пункт. В різні роки змінювалася кількість районів. У 1974 році в Черкасах було введено районний поділ - утворено Соснівський і Придніпровський райони міста. З 1977 року містом обласного підпорядкування став Канів, а з 1992 року - Ватутіне і Золотоноша. На сьогоднішній день в Черкаській області існує 20 районів.

Черкаська область на півночі межує з Київською, на півдні з Кіровоградською, на сході з Полтавською та з Вінницькою областю на заході. Простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь - на 150 км. Площа області становить 20,9 тисяч кмІ, що становить 3,46% території держави (18 місце в країні). Сільськогосподарські угіддя становлять 14,548 тисяч кмІ (70% загальної площі), з них ріллі - 12,736 тисяч кмІ (88% площі сільськогосподарських угідь).

2. Культура Черкаської області

З утворенням області виникла необхідність реорганізації та утворення нових, обласного рівня, закладів гуманітарної, насамперед культурно-мистецької сфери. Гостро постало й питання будівництва в Черкасах відповідаючих вимогам приміщень обласної філармонії, театру, музею, бібліотеки, оскільки колишній райцентр їх не мав.

У молодому обласному центрі з другої половини 1950-х років пожвавлюється культурне життя. Представники творчої інтелігенції гуртуються в творчі об'єднання, які стають ядром майбутніх обласних організацій творчих спілок письменників, художників, архітекторів, композиторів.

В Черкасах на базі художніх майстерень Київського обласного товариства художників 17 березня 1954 року було створено Черкаське обласне кооперативне товариство художників. А 16 листопада бюро обкому КПУ прийняло постанову про створення обласного літературного об'єднання, першим головою якого став І.А. Рябокляч. Почав видаватися альманах, «Дніпрові зорі».

Наступним кроком у формуванні мережі обласних культурно-мистецьких закладів стало рішення облвиконкому від 26 травня 1955 року про організацію з 1 червня того ж року обласної філармонії, яку тимчасово передбачалося розмістити у приміщенні драматичного театру. Філармонія покликана була стати центром музично-мистецького життя краю і організації концертної діяльності. Важливе значення в реалізації цього завдання мало створення при обласній філармонії в лютому - квітні 1957 року самодіяльного Черкаського народного хору, якому згодом передбачалося надати статусу професійного.

З Києва до Черкас було запрошено випускників Київської консерваторії Миколу Давидовича Куща та Валентина Тарасовича Швиденка. Першого на посаду головного диригента-художнього керівника хору, а другого - головним хормейстером. Колишній соліст Львівського державного театру опери і балету імені Івана Франка Микола Семенович Воронін став першим балетмейстером-постановником хору. Практично увесь хор складався з працюючої молоді - вчорашніх слюсарів, трактористів, доярок, будівельників, водіїв, представників інших робітничих і колгоспних професій, вихідців із художньої самодіяльності, яка була невичерпним живильним джерелом народного пісенного мистецтва Черкащини. Прогалини в освіті, відсутність фахової підготовки і не влаштованість побуту сповна компенсувалися закоханістю у пісню свого народу, творчим завзяттям і невичерпним ентузіазмом. Швидко зростала виконавська майстерність хору і його солістів, на основі чого формувалася своєрідна, характерна тільки для Черкащини, манера українського хорового співу, що завжди різнила і продовжує різнити черкащан від інших професійних колективів.

Ціною виснажливої і водночас самовідданої праці усіх - від рядових виконавців до керівника, щойно створеному колективу вдалося зробити, здавалося, неймовірне - хор у максимально стислі строки набув професійності, вражаючи глядачів своїми барвистими, як українські рушники, піснями.

Того ж року Черкаський народний хор блискуче виступив на Республіканському фестивалі молоді і студентів, який був попереднім етапом Всесоюзного фестивалю і наступного VІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві. Виступи черкаських митців були тепло зустрінуті киянами. Особливою популярністю користувалися пісні «Ой, у вишневому садочку», «Ой, чий то кінь стоїть…» та інші народні твори, записані на Черкащині. Відгук у серцях глядачів знайшла пронизана тугою за рідним краєм пісня про долю українців на чужині «Чуєш, брате мій», виконана хором акапела. А у липні Черкаський хор після чотирьох неповних місяці існування з тріумфом виступав у Москві, спочатку посівши друге місце серед 143 хорових колективів Радянського Союзу, а потім став лауреатом Всесвітнього фестивалю молоді і студентів.

Стрімко увірвавшись у світ професійного мистецтва, Черкаський народний хор розпочав свій нелегкий, але зігрітий людською вдячністю і любов'ю творчий шлях. Концерти хору в містах і районах області, під час гастролей в Україні, республіках СРСР та за кордоном супроводжувалися заслуженим і незмінним успіхом. Впродовж 1963-1966 років біля керма хору стояв А. Авдієвський - майбутній керівник уславленого хору імені Верьовки, нині Герой України. Під його керівництвом в Черкасах виросла ціла плеяда талановитих виконавців, які згодом, разом зі своїм наставником, поповнили провідний хор республіки імені Верьовки.

Впродовж віків Черкащина знаходилась в центрі історичних подій. І кожна епоха залишала свідчення високої культури і майстерності наших предків, щедру палітру пам `яток. Найбільшими пам'ятниками є архітектурні споруди. На території Черкащини збереглися зразки сакральної архітектури - культові споруди.

Собор св. Георгія (Успенський) у м. Каневі був збудований за князювання в Києві чернігівського князя Всеволода Ольговича (1139-1146) і належить до кращих зразків архітектури ХІІ ст. У храмі було встановлено домовину з прахом Тараса Шевченка перед похованням на Чернечій горі. Цей пам'ятник архітектури був свідком багатьох історичних подій.

Іллінська церква у селі Суботові була резиденція Богдана Хмельницького

з укріпленим дерев`яним замком і невеликим мурованим палацом. Збудована на кошти гетьмана в 1653 р. Шедевр українського барокко. Усипальница Богдана Хмельницького.

Мотронинський Свято-Троїцький монастир був православним жіночим монастиром, заснованим в лісовому урочищі «Холодний Яр» на місці скіфського мотронинського городища (тепер село Мельники Чигиринського району). Заснований в 1568 р. Довгий час усі монастирські споруди були дерев`яними, а в 1800 р. заклали кам`яний храм - Свято-Троїцькуцеркву, яку свого часу малював Тарас Шевченко.

Спасо - Преображенський собор Красногірського монастиря був зведений у 1767-1771 рр., поблизу Золотоноші, за проектом великого таланту українського архітектора Івана Григоровича-Барського. Ця пам`ятка витвором українського бароко другої половини ХVIІІ.

Буддійський храм «Білий лотос». Ця будівля - єдиний буддійський храм у Європі. Тут вивчають древню філософію та опановують бойові мистецтва. Перед святинею усіх зустрічає Біла ступа, яка є символом жіночої енергії, Всесвіту та земних стихій. На території ж храму альтернатива Білій - Чорна ступа (чоловіча енергія), під якою розташована пірамідальна кімната з каменем космічного походження Бен-Бен, вершина якого спрямована вниз. У храмі є й два кам'яні воїни, привезені з Лаосу, яким по 7 тисяч років.

Можливо, когось і дивує, але в Черкаській області збереглися справжні замки та палаци.

Палац Лопухіних-Демідових. Найбагатший свого часу європейський палац (з в'їзною брамою, картинною галереєю, парком з мальовничими алеями, купальнями на річці Рось та бузковим садом).

«Мисливський замок». Це єдине місце в Центральній Україні, до якого можна без будь-яких «але» вжити слово «замок». В 1896-1903 роках в центрі України, в Тальному, що належав графу Шувалову, посеред англійського парку, для нащадків польської та російської аристократії архітектор - голандець збудував замок в стилі французьського Ренесансу.

Замок Тадеуша Даховського. У селі Леськове, в Монастирищенському районі, є справжній містичний замок. Він був визнан найцікавішою польською резиденцією в усій Центральній Україні. Крім того, слово «замок» пасує до цієї садиби значно більше, аніж банальне «палац».

Пам'ятки історії та культури

Дендропарк «Софіївка». Це місце, де злилися разом міфи та природні шедеври самих неповторних садів світу. Перлина садово-паркового мистецтва, зразок пейзажно-паркової композиції з каменю, води, зелені, архітектурних споруд та скульптур, історія якого нараховує понад 200 років. Це одне із семи чудес України. У парку багато дерев та кущів рідкісних видів, дві сторожові вежі, білий павільйон Флори з колонами, фонтан «Змія», острів Кохання та ще чимало цікавого.

Державний історико-археологічний заповідник «Трипільська культура» Особливе місце на Черкащині займають. Пам'ятки трипільської археологічної культури - яскравої сторінки світової історії, культури, яка існувала в 3-4 тисячоліттях до н.е. В 2002 році на Черкащині був створений єдиний в Європі державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» до якого увійшла територія 12 поселень площею 450 га.

Державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка»

Він об'єднує низку історико-культурних комплексів: Літературно - меморіальний музей Т.Г. Шевченка в с. Шевченкове, музей історії села Вільшани, Моринський меморіал. Хата Т. Шевченка ХІХ-ХХ ст. «Садок вишневий біля хати…». Це про будинок у с. Моринцях, де 9 березня 1814 року в сім'ї Григорія і Катерини Шевченків народився син Тарас. Центр заповідника - колишня садиба Тарасових батьків у с. Шевченковому. Хата і сьогодні зберігає речі тієї доби, тут усе дихає любов'ю і шаною до Кобзаря.

Висновок

черкаський український козацтво культура

Отже, підсумовуючи все вищесказане, Черкащина - дивовижний край, який розкинувся по обидва береги Дніпра. Вона має багату та дивовижну історії, яка починається з далеких віків.

Багато важливих подій вітчизняної історії зв'язано саме з цією областю. Також Черкащина - батьківщина багатьох видатних особистостей.

Перші поселенці на Черкащині з'явилися ще в найдавніші часи. Однією з найвідоміших археологічних культур, яка не поступалася розвинутим цивілізаціям стародавнього світу, є трипільська (IV - середина ІІІ тис. до н.е.).

Саме землі Черкаської області відіграли важливу роль в історії Київської Русі (ІХ - ХІІІ ст.). Найвідомішими ремісничо-торговельними та культурними центрами держави були такі міста-фортеці Черкащини, як Заруб, Канів, Воїнь, Родень та Корсунь.

Українське козацтво, яке стало впливовою суспільно-політичною силою, зародилося в Черкаській області. Саме наш крій перебував в епіцентрі Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у середині XVII ст., а Чигирин був гетьманською столицею.

Також на території Черкащини розгорнувся гайдамацький рух у XVIII ст., найвищою точкою якого було національно-визвольне повстання 1768 року під назвою Коліївщина.

Черкаська область має не лише дивовижну історії, вона також народила і виростила багатьох талановитих і справді видатних людей, відомих по всьому світу. Наш край є Батьківщиною Богдана Хмельницького (гетьман Запорізької Січі), Тараса Шевченка (Великий Кобзар), І. Нечуя-Левицького та М. Старицького (письменники), К. Стеценка та С. Гулак-Артемовського (композитори) та інших.

Також на землях Черкаської області розташовано багато пам'яток історії та культури, котрі не просто зареєстровані в державному обліку, а й мають національне значення.

Література

1. Історія України: Навч. Посіб. / В.М. Литвин, В.М. Мордвінцев, А.Г. Слісаренко. - К.: Знання, 2008. - 957 с.

2. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. /С.М. Клапчук, Б.І. Білик, Ю.А. Горбань та ін. - 6-те вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 358 с.

3. Історія української культури: Навч. посіб. / В.М. Шейко, В.Я. Білоцерківський. - 2-ге вид., виправл. - К.: Знання, 2010. - 271 с.

4. Історія української культури. / В.А. Гречанко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. - К.: Літера, 2000. - 464 с.

5. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Знаюн, О.Л. Шевнюк та ін. - 5-те вид. стер. - К.: Знання, 2010. - 589 с.

6. Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб. для студ. ВНЗ: В 2 т. - К.: НТУ, 2007. - 296 с.

7. Художня культура України: Навч. посіб. / Л.М. Масол, С.А. Никало, Г.І. Веселовська, О.І. Оніщенко. - К.: Вища школа, 2006. - 239 с.

Размещено на Allbest.ru