Національно-демократичне середовище міжвоєнної української еміграції в країнах Південно-Східної Європи

Після переїзду К. Мацієвича до Чехословаччини в Румунії не залишилося членів УРДП. Лише у 1933 р. за сприяння Костя Адріановича з Польщі до Румунії прибув член партії, інженер Д. Ліницький [63, арк. 18-19], який взяв активну участь у житті місцевої української еміграції, був членом керівних органів Української громади в Бухаресті, Товариства бувших вояків Армії УНР та ГДК, виголошував доповіді на академіях із вшанування пам'яті С. Петлюри, відзначення Дня проголошення незалежності України тощо.

Свою публічну політичну діяльність УРДП виявила через створений нею Український республікансько-демократичний клуб (УРДК) у Празі.

Організація об'єднувала представників різних політичних середовищ, але основну масу її членів складали радикал-демократи. Статут Клубу, який підготували до затвердження у червні 1925 р., підписали члени ініціативної групи О. Білецький, К. Лоський, О. Лотоцький, О. Шульгин та А. Яковлів. Установчі збори організації відбулися 22 грудня 1925 р. До фундаторів УРДК належав і К. Мацієвич [64, арк. 93, 210].

Керівним органом Клубу була управа у складі голови, його заступників, членів, секретаря та скарбника. Очолювали організацію професори О. Лотоцький (1925-1928), К. Мацієвич (1928-1931) та М. Славінський (з 1931). Костя Адріановича обрали головою УРДК 26 жовтня 1928 р. Його кандидатуру запропонував О. Лотоцький, який переїжджав тоді до Варшави. З листопада 1929 р. по 1 березня 1930 р. К. Мацієвич перебував у відпустці, замість нього виконував обов'язки голови Клубу В. Садовський. З 14 квітня 1931 р. Кость Адріанович залишався заступником голови УРДК ще майже 5 років поспіль.

Структурними підрозділами Клубу в перші роки його існування були літературно-музична і військово-історична секції (відділи) та бюро праці. Періодично створювалися тимчасові комісії.

Загальна кількість членів Клубу постійно зростала. На початку 1926 р. їх було 38 осіб, 1927 р. - 83, 1928 р. - 94, 1929 р. - 133, 1930 р. - 146, 1931 р. - 151, 1932 р. - 153, 1933 р. - 159, 1934 р. - 161, 1936 р. - 163 особи [64, арк. 13, 38, 47, 93].

Головним завданням УРДК було здійснення культурної і політично- освітньої діяльності як для своїх членів, так і широкого загалу української еміграції. Організація влаштовувала академії, присвячені національним святам, відомим подіям чи особам. У 1926-1935 рр. відбулася 41 академія, на яких виголошено 106 доповідей [64, арк. 2]. За час головування К. Мацієвича у Клубі зі вступним словом він виступав на академіях, присвячених 10-літтю ЧСР та 10-літтю відновлення УНР, 11-й і 12-й річницям проголошення самостійності України, 4-м роковинам смерті С. Петлюри, а також урочистих сходинах щодо 80-ліття від дня народження Президента ЧСР Т. Масарика, Шевченківському святі (1931), виголосив доповіді «Націоналізм С. Петлюри» (1929), «Є. Чикаленко як тип українського хлібороба» (1929), «Галущинський як громадський і політичний діяч» (1931), «С. Петлюра та сучасність» (1933), «IV Універсал у світлі сучасності» (1935).

У 1926-1935 рр. Клуб організував 83 товариські сходини, присвячені поточним проблемам української еміграції, міжнародному становищу, окремим особам і подіям. На них було виголошено 97 доповідей та рефератів [64, арк. 2]. К. Мацієвич виступав на такі теми: «Земельна справа на Україні» (1926), «Стан хліборобства на Україні» (1928), «Про діяльність

О. Лотоцького до революції» (1928), «Роковини Т. Шевченка в українському життю» (1928), «Головна еміграційна рада та національний податок» (1930, співдоповідачі О. Шульгин та А. Яковлів), «Діяльність клубу за 5 років» (1931), щодо скликання «Українського національного конгресу» (1934), «Розподіл Росії - проблема нових держав на Близькому і Далекому Сході» (1934, співдоповідач М. Славінський), «Криза демократії» (1934, співдоповідачі І. Бочковський та В. Садовський).

Другим важливим завданням УРДК була участь у різноманітних сферах громадсько-політичного життя української еміграції. Клуб завжди підтримував заходи різних громадських організацій у загальнонаціональних справах. Це були акції щодо позначення української національності у «нансенівських паспортах», проти терору в Україні і «судового процесу у справі СВУ», щодо об'єднання еміграції і стягнення національного податку, захисту національних прав українців Східної Галичини, відзначення 30-літнього ювілею виникнення Революційної української партії, 50-літнього ювілею відомого українського поета Олександра Олеся, створення Комітету допомоги голодуючим в Україні та інші.

Третім завданням УРДК було працевлаштування своїх членів, випускників українських вищих шкіл та взагалі українців-емігрантів. З цією метою у 1927 р. Клуб відкрив бюро праці. У 1928-1935 р. його головою був К. Мацієвич. З 1927 р. по 1 січня 1936 р. бюро праці допомогло 318 особам, в тому числі було надано позички для переїзду в інші країни 25 особам, візи - 179, здобуто посади 114 особам. Найкраще справи йшли у 1927-1930 рр., коли позичками бюро скористалися 19 чоловік, візи отримала 171 особа, посади здобули 114 чоловік. Більшість тих, хто шукав роботу за межами ЧСР, прямували здебільшого до Польщі, а також до Бельгії, Румунії, Франції та США. У 1929 р. візи до Румунії було надано 3 особам, 1930 р. - 5 [64, арк. 8485, 124-124зв; 65, с. 125-131].

За твердженням Президента УНР в екзилі М. Лівицького, Уряд УНР в еміграції перебував під контролем таємної організації Братство Української Державності (БУД). Воно, на його думку, було «фактичним парламентарним тілом, яке існувало при Державному Центрі УНР». Братство з такою назвою було започатковане ще під час Української революції 1917-1921 рр. і продовжило своє існування в еміграції. В Україні керівником БУД був академік С. Єфремов, в еміграції - професор Б. Іваницький. В еміграції Братство мало свою організаційну структуру. В окремих місцевостях діяли громади БУД, які «часом навіть не зносилися між собою, будучи пов'язані взаємно проводом БУД». У середині 1930-х рр. у Варшаві існувало 4 такі громади, у Бухаресті, Каліші, Львові, Парижі, Подєбрадах та Празі - по одній. Раз на 2-3 роки відбувалися з'їзди представників громад, наприклад, у Відні, Карлсбаді та Празі, на яких звітували голова і члени Уряду УНР, визначалися його склад та головні напрямки діяльності. До складу БУД належало більше 100 осіб, в тому числі Голова Директорії, усі члени Уряду УНР, представники вищого військового командування колишньої Армії УНР та визначні діячі уенерівської еміграції, в тому числі в Румунії Д. Геродот [11, арк. 50-52] та К. Мацієвич [66]. 27 грудня 1946 р. на допиті в радянській в'язниці Г. Порохівський стверджував, що у 1932 або 1933 рр. К. Мацієвич пропонував йому вступити до таємної української організації, яка існувала з 1920 р. Імовірно, йшлося про БУД. Полковник відмовився. Він припускав, що до цієї організації належали найближчі соратники К. Мацієвича в Румунії В. Трепке, Д. Геродот (Івашина), О. Долинюк та І. Гаврилюк [67, арк. 49-53]. Зауважимо, що після відречення А. Лівицького від посади Президента УНР у вересні 1939 р. її обійняв В. Прокопович. Було сформовано новий склад Уряду УНР в еміграції, до якого увійшов В. Трепке як «міністр без портфеля» [67, арк. 20-21].

Восени 1925 р. в Парижі почав виходити друкований орган ДЦ УНР в еміграції - тижневик «Тризуб» за редакцією одного з керівників УРДП В. Прокоповича. На сторінках тижневика друкувалися резолюції нарад членів ЦК УРДП, зокрема щодо трагічної смерті С. Петлюри й у справі державної позиції партії, статті провідних діячів української еміграції в Румунії К. Мацієвича, Д. Геродота, В. Трепке та інших. Нами виявлено близько 70 матеріалів (статті, кореспонденції, листи, звіти, інформації) за підписом: Дмитро Геродот, Дм. Геродот, Д. Недоля, Тутешній, Українтаг (Українське телеграфне агентство в Румунії, яке він очолював), криптонімами: Д. Г., Г. Більшість матеріалів про Румунію без зазначення авторства також належали перу Д. Геродота [68].

З метою розвитку українознавчих студій Тогочасна радянська періодика стверджувала, що «проект Українського Інституту в Варшаві треба визначити як покажчик збільшення протирадянської активносте польського уряду на тлі поділу західньо-українського суспільства». Див.: Лозинський М. «Український Інститут» у Варшаві / М. Лозинський // Червоний шлях. - Харків, 1930. - N° 2. - С. 174. заходами ДЦ, УНР на початку 1930 р. був створений Український науковий інститут у Варшаві (УНІ- В). 1928 р. міністр внутрішніх справ УНР в еміграції, один з лідерів УРДП, голова УРДК, член БУД О. Лотоцький спеціально для цього переїхав із Чехословаччини до Польщі, де працював на факультеті православної теології Варшавського університету. Саме завдяки його наполегливості і був створений УНІ-В. 7 лютого 1930 р. Рада Міністрів Польщі санкціонувала відкриття інституту. 13 березня того ж року Міністерство освіти і віросповідань затвердило його статут [69]. Першим його директором був О. Лотоцький (1930-1938), другим - А. Яковлів (1939), науковим секретарем - Р. Смаль-Стоцький, «діловим» секретарем - Є. Гловінський, членами - Б. Лепкий,

В. Садовський, В. Соловій, С. Кіріченко та інші. Інститут мав три відділи: українського господарського і громадського життя, української політичної історії й історії української культури й її сучасного становища та історії церкви. Свою діяльність УНІ-В здійснював у формі семінарів та тимчасових комісій. Наприкінці 1930 - 1931 рр. керівником економічного семінару був К. Мацієвич (разом із В. Садовським). На засіданнях семінару виголошувалися доповіді та реферати. Серед них - «Аграрна криза»

К. Мацієвича [70, s. 257-258]. На сторінках видань УНІ-В були опубліковані праці Костя Адріановича. Влітку 1930 і 1931 рр. на замовлення та за матеріальної підтримки УНІ-В заступник голови ГДК в Румунії В. Трепке здійснив 2 експедиції з метою з'ясування місць перебування гетьмана Івана Мазепи на території Румунії, про що був складений звіт і надані фотокартки [71, с. 3].

На відміну від Болгарії та Югославії, де так і не було створено багаторівневої мережі громадських організацій, підпорядкованої ДЦ УНР, у Румунії була вибудована стала організаційна структура української еміграції.

Її первинною ланкою були місцеві легальні громадські організації у формі українських громад і товариств та неформальні групи (колонії). Наступною ланкою були центральні емігрантські організації, які діяли на території всієї країни і мали або свої філії, або одноосібних членів у регіонах Румунії. Це - ФУТЛН, СУЖЕР, ощадно-позичкове товариство «Згода» та ТБВА. Третьою і найвищою ланкою був Громадсько-допомоговий комітет української еміграції в Румунії. Він визначав основні напрямки діяльності еміграції у суспільно- політичній та культурно-освітній галузях та підпорядковувався Уряду та ДЦ УНР в еміграції. У справах військових емігранти-чоловіки, які служили в частинах Армії УНР, підпорядковувалися шефам - начальникам місцевих груп військових емігрантів, а ті - Г. Порохівському, який спочатку був комендантом усіх таборів інтернованих українських вояків, а потім головою Товариства бувших вояків Армії УНР в Румунії й одночасно представником військового міністра УНР у Румунії.

Отже, національно-демократичне середовище української еміграції в країнах Південно-Східної Європи було численним і впливовим. Найбільш активними і згуртованими прихильники ідеї УНР були в Румунії, де Громадсько-допомоговий комітет, який об'єднував представників різних політичних таборів, цілком перебував під впливом ДЦ, УНР. Його керівники К. Мацієвич, І. Гаврилюк, Д. Геродот, О. Долинюк та В. Трепке належали до Братства української державності. Представники національно-демократичного середовища діяли серед емігрантського загалу через НДМ УНР в Румунії і Посольство УНР в Болгарії та низку громадсько-політичних і наукових інституцій - Філію Українського товариства (прихильників) Ліги Націй, Українську радикально-демократичну партію (Закордонне бюро), Український республікансько-демократичний клуб, Українську головну еміграційну раду, Український науковий інститут у Варшаві. До керівних органів цих організацій входив лідер української еміграції в Румунії К. Мацієвич, деяких - Д. Геродот, Г. Порохівський, В. Трепке. В Болгарії й Югославії прихильники ДЦ, УНР очолювали низку громадських організацій, проте через внутрішні суперечки між їхніми керівниками поступово втрачали вплив серед емігрантського загалу. У 1930-х рр. цим скористалися представники радикально-націоналістичного середовища у формі Організації українських націоналістів. Перспективними, на наш погляд, є дослідження впливу радикально-націоналістичного середовища на українську еміграцію в країнах Південно-Східної Європи.



Література

Трощинський В. П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище / В. П. Трощинський. - К. : Інтел, 1994. - 259 с.

Політична історія України. ХХ століття: У 6 т. - Т. 5: Українці за межами УРСР (19181940) / Керівник тому В. П. Трощинський. - К., 2003. - 720 с.

Піскун В. Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ століття) / В. Піскун. - К. : МП «Леся», 2006. - 672 с.

Козлитин В. Д. Русская и украинская эмиграция в Югославии (1919-1945 гг.) / В.Д. Козлитин. - Харьков: «РА», 1996. - 476 с.

Guzun V. (editor). Chestiunea refugiatilor de peste Nistru: documente diplomatice si ale serviciilor romane de informatii, 1919-1936. - Cluj-Napoca: Editura Argonaut, 2012.

Guzun V. Indezirabilii: aspecte mediatice, umanitare si de securitate privind emigratia din Uniunea Sovietica in Romania interbelica. - Cluj-Napoca: Editura Argonaut, 2013.

Guzun V. (editor). Hnat Porohivski: asul ucrainean al Serviciului Special de Informatii. - Cluj-Napoca: Editura Argonaut, 2013.

Власенко В. М. Консервативно-гетьманське середовище міжвоєнної української еміграції в країнах Південно-Східної Європи / В. М. Власенко // Сумський історико-архівний журнал. - 2015. - №> ХХУ. - С. 56-67.

Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. - К.: Філос. і соціолог, думка, 1992. - 272 с.

Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали. 1920-1992 / Упор. В. Яблонський. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2012. - 840 с.

Лівицький М. А. ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками / М. А. Лівицький. - Мюнхен; Філадельфія: Вид-во Укр. інформ. бюро, 1984. - 72 с.

Нариси з історії дипломатії України / За ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернативи, 2001. - 736 с.

Листи Костя Мацієвича до Симона Петлюри (1920-1923 рр.) / Упоряд., вступ. стаття та коментарі В. Власенка. - Суми: ФОП Наталуха А. С., 2009. - 128 с.

Петлюра С. Статті. Листи. Документи. - К.: ПП Сергійчук М. І., 2006. - Т. 4. - 704 с.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління (ЦДАВО), ф. 4465, оп. 1, спр. 157.

Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО), ф. 1, оп. 20, спр. 1311.

ЦДАГО, ф. 1, оп. 20, спр. 1735.

Українська політична еміграція 1919-1945: Документи і матеріали. - К.: Парламентське вид-во, 2008. - 928 с.

Визвольні змагання очима контррозвідника (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва) / Вст. стаття: В. Сідак. - К.: Темпора, 2003. - 288 с.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 262.

З подорожі В. Прокоповича. Н. В Софії // Тризуб. - 1930. - Ч. 33. - С. 12-13.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 3, спр. 124.

Смуток В. З подорожі В. Прокоповича // Тризуб. - 1930. - Ч. 34. - С. 12-15.

Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин Уряду УНР на чужині. - Париж: Меч, 1934. - 352 с.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 103.

Хозар. З подорожі В. Сальського. Румунія // Тризуб. - 1931. - Ч. 31-32. - С. 19.

Смуток В. З подорожі В. Сальського. В Журжі // Тризуб. - 1931. - Ч. 33. - С. 20-21.

Болгарія. Софія // Незалежність. - Софія, 1931. - Ч. 16-17 (15 жовтня). - С. 3-4.

Про це й те // Розбудова нації. - Прага, 1931. - Ч. 7-8 (липень-серпень). - С. 197-198.

Незалежний. З подорожі В. Сальського. В Болгарії // Тризуб. - 1931. - Ч. 34. - С. 24-26.

Спілка. З подорожі В. Сальського // Тризуб. - 1931. - Ч. 35. - С. 13-17.

Геродот Д. З подорожі В. Сальського. Букарешт (Румунія) // Тризуб. - 1931. -

Ч. 37. - С. 11-18.

Однорічник. З подорожі В. Сальського. В Бакеу (Румунія) // Тризуб. - 1931. - Ч. 38. - С. 11-13.

КарпилівськийГ. Лист із Софії // Тризуб. - 1932. - Ч. 18-19. - С. 33-34.

3 5. Мангачев П. Украинската емиграция в България през периода между двете световни войни (1918 г. - 1944 г.) / П. Мангачев. - София: Колбис, 2011. - 321 с.

Г. Д. Подорож проф. О. Шульгина // Тризуб. - 1932. - Ч. 48. - С. 15-17.

З подорожі О. Шульгина // Тризуб. - 1932. - Ч. 49. - С. 11-13.

Плав'юк М. Пізнаваймо наше минуле // Сідак В. С. Спецслужба держави без території: люди, події, факти / В. С. Сідак, Т. В. Вронська. - К.: Темпора, Вид-во Нац. академії СБ України, 2003. - С. 3-6.

Прохода В. Українська військова еміграція в Чехословаччині // Табор. - Варшава, 1935. - Ч. 24. - С. 18-24.

Прохода В. Українська військова еміграція в Чехословаччині // Табор. - Варшава, 1935. - Ч. 25. - С. 38-44.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 268.

Власенко В. Документи і матеріали Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії (1919-1923 рр.) / В. Власенко // Пам'ятки: археографічний щорічник. - Т. 8. - К., 2008. - С. 129-160.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 298.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 267.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 261.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 269.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 273.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 274.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 272.

Архив Jугославиjе (А1), ф. 74, фасц. 21, р о. 37.

Павленко В. Українсько-болгарські взаємини 1918-1939 рр. / В. Павленко; Ін-т історії України НАНУ - К., 1995. - 224 с.

СідакВ. Спецслужба держави без території : люди, події, факти / В. Сідак, Т Вронська.

К.: Темпора; Вид-во Нац. академії СБУ 2003. - 240 с.

Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ), ф. 5, спр. 26440, т. 1, 396 арк.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 275.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 277а.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 276.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 270.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 282.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 277.

Платформа Української Радикально-Демократичної партії (с.-ф.) / На правах рукопису. - Прага, [1924]. - 20 с.

ЦДАВО, ф. 4465, оп. 1, спр. 1058.

Стрілець В. В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кінець ХІХ століття - 1939 рік) / В.В. Стрілець. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. - 361 с.

ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 104.

ЦДАВО, ф. 4376, оп. 1, спр. 2.

Власенко В. Кость Мацієвич і Український республікансько-демократичний клуб у Празі / В. Власенко // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2007. - Т. 15. - С. 125-131.

Білоконь С. Справа «Спілки визволення України» й перспективи її дальшого вивчення. Додаток ч. 2. Лист Миколи Лівицького до К. Туркала від 5 серпня 1975 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.s-bilokin.name/Terror/SpilkaVyzvolUkr/ Appendix2.html

ГДА СБУ, ф. 5, спр. 26440, т. 2, 340 арк.

Власенко В. Публікації Дмитра Геродота на сторінках паризького тижневика «Тризуб» / В. Власенко // Вісник Центрального державного архіву зарубіжної україніки. - Камянець-Подільський, 2012. - Вип. 1. - С. 98-109.

Narodm archiv Ceske republike (NACR), f. «Ukrajinske muzeum v Praze», kart. 19, inv. .№ 522.

Wiszka E. Emigracja ukrainska v Polsce 1920-1939 / E. Wiszka. - Torun: Wyd-wo MADO, 2005. - 752 s.

Трепке В. Сліди і пам'ятки гетьмана Івана Мазепи в Румунії / В. Трепке // Тризуб.

1932. - Ч. 36. - С. 3-10.

References

Troshhyns'kyj V P. Mizhvojenna ukrai'ns'ka emigracija v Jevropi jak istorychne i social'no-politychne javyshhe / V. P. Troshhyns'kyj. - K.: Intel, 1994. - 259 s.

Politychna istorija Ukrai'ny. HH stolittja: U 6 t. - T. 5: Ukrai'nci za mezhamy URSR (19181940) / Kerivnyk tomu V P Troshhyns'kyj. - K., 2003. - 720 s.

Piskun V. Politychnyj vybir ukrai'ns'koi' emigracii' (20-ti roky HH stolittja) / V Piskun. - K.: MP «Lesja», 2006. - 672 s.

Kozlitin V D. Russkaya i ukrainskaya emigratsiya v Yugoslavii (1919-1945 gg.) / V.D. Kozlitin. - Khar'kov: “RA”, 1996. - 476 s.

Guzun V (editor). Chestiunea refugiatilor de peste Nistru: documente diplomatice si ale serviciilor romane de informatii, 1919-1936. - Cluj-Napoca: Editura Argonaut, 2012.

Guzun V. Indezirabilii: aspecte mediatice, umanitare si de securitate privind emigratia din Uniunea Sovietica in Romania interbelica. - Cluj-Napoca: Editura Argonaut, 2013.

Guzun V (editor). Hnat Porohivski: asul ucrainean al Serviciului Special de Informatii. - Cluj-Napoca: Editura Argonaut, 2013.

Vlasenko V. M. Konservatyvno-get'mans'ke seredovyshhe mizhvojennoi' ukrai'ns'koi' emigracii' v krai'nah Pivdenno-Shidnoi' Jevropy / V. M. Vlasenko // Sums'kyj istoryko-arhivnyj zhurnal. - 2015. - № HHV - S. 56-67.

Konstytucijni akty Ukrai'ny. 1917-1920. Nevidomi konstytucii' Ukrai'ny. - K.: Filos. i sociolog. dumka, 1992. - 272 s.

Ukrai'ns'kyj parlamentaryzm na emigracii'. Derzhavnyj centr UNR: dokumenty i materialy. 1920-1992 / Upor. V Jablons'kyj. - K.: Vyd-vo im. Oleny Teligy, 2012. - 840 s.

Livyc'kyj M. A. DC UNR v ekzyli mizh 1920 i 1940 rokamy / M. A. Livyc'kyj. - Mjunhen; Filadel'fija: Vyd-vo Ukr. inform. bjuro, 1984. - 72 s.

Narysy z istorii' dyplomatii' Ukrai'ny / Za red. V A. Smolija. - K.: Al'ternatyvy, 2001. - 460 s.

Lysty Kostja Macijevycha do Symona Petljury (1920-1923 rr.) / Uporjad., vstup. stattja ta komentari V. Vlasenka. - Sumy: FOP Nataluha A. S., 2009. - 128 s.

Petljura S. Statti. Lysty. Dokumenty. - K.: PP Sergijchuk M. I., 2006. - T. 4. - 704 s.

Central'nyj derzhavnyj arhiv vyshhyh organiv vlady ta upravlinnja (CDAVO), f. 4465, op. 1, spr. 157.

Central'nyj derzhavnyj arhiv gromads'kyh ob'jednan' Ukrai'ny (CDAGO), f. 1, op. 20, spr. 1311.

CDAGO, f. 1, op. 20, spr. 1735.

Ukrai'ns'ka politychna emigracija 1919-1945: Dokumenty i materialy. - K.: Parlaments'ke vydvo, 2008. - 928 s.

Vyzvol'ni zmagannja ochyma kontrrozvidnyka (Dokumental'na spadshhyna Mykoly Chebotariva) / Vst. stattja: V Sidak. - K.: Tempora, 2003. - 288 s.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 262.

Z podorozhi V. Prokopovycha. N. V Sofii' // Tryzub. - 1930. - Ch. 33. - S. 12-13.

CDAGO, f. 269, op. 3, spr. 124.

Smutok V. Z podorozhi V. Prokopovycha // Tryzub. - 1930. - Ch. 34. - S. 12-15.

Shul'gyn O. Bez terytorii'. Ideologija ta chyn Urjadu UNR na chuzhyni. - Paryzh: Mech, - 352 s.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 103.

Hozar. Z podorozhi V. Sal's'kogo. Rumunija // Tryzub. - 1931. - Ch. 31-32. - S. 19.

Smutok V. Z podorozhi V Sal's'kogo. V Zhurzhi // Tryzub. - 1931. - Ch. 33. - S. 20-21.

Bolgarija. Sofija // Nezalezhnist'. - Sofija, 1931. - Ch. 16-17 (15 zhovtnja). - S. 3-4.

Pro ce j te // Rozbudova nacii'. - Praga, 1931. - Ch. 7-8 (lypen'-serpen'). - S. 197-198.

Nezalezhnyj. Z podorozhi V Sal's'kogo. V Bolgarii' // Tryzub. - 1931. - Ch. 34. - S. 24-26.

Spilka. Z podorozhi V. Sal's'kogo // Tryzub. - 1931. - Ch. 35. - S. 13-17.

Gerodot D. Z podorozhi V. Sal's'kogo. Bukaresht (Rumunija) // Tryzub. - 1931. - Ch. 37. - S. 11-18.

Odnorichnyk. Z podorozhi V. Sal's'kogo. V Bakeu (Rumunija) // Tryzub. - 1931. - Ch. 38. - S. 11-13.

Karpylivs'kyj G. Lyst iz Sofii' // Tryzub. - 1932. - Ch. 18-19. - S. 33-34.

3 5. Mangachev P. Ukrainskata emigratsiya v Bulgariya prez perioda mezhdu dvete svetovni voyni (1918 g. - 1944 g.) / P. Mangachev. - Sofiya: Kolbis, 2011. - 321 s.

G. D. Podorozh prof. O. Shul'gyna // Tryzub. - 1932. - Ch. 48. - S. 15-17.

Z podorozhi O. Shul'gyna // Tryzub. - 1932. - Ch. 49. - S. 11-13.

Plav'juk M. Piznavajmo nashe mynule // Sidak V S. Specsluzhba derzhavy bez terytorii': ljudy, podii', fakty / V S. Sidak, T. V. Vrons'ka. - K.: Tempora, Vyd-vo Nac. akademii' SB Ukrai'ny, 2003. - S. 3-6.

Prohoda V Ukrai'ns'ka vijs'kova emigracija v Chehoslovachchyni // Tabor. - Varshava,

- Ch. 24. - S. 18-24.

Prohoda V Ukrai'ns'ka vijs'kova emigracija v Chehoslovachchyni // Tabor. - Varshava, 1935. - Ch. 25. - S. 38-44.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 268.

Vlasenko V. Dokumenty i materialy Nadzvychajnoi' dyplomatychnoi' misii' UNR v Rumunii' (1919-1923 rr.) / V Vlasenko // Pam'jatky: arheografichnyj shhorichnyk. - T. 8. - K., 2008.

S. 129-160.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 298.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 267.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 261.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 269.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 273.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 274.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 272.

AJ, f. 74, fasc. 21, j. o. 37.

Pavlenko V. Ukrai'ns'ko-bolgars'ki vzajemyny 1918-1939 rr. / V. Pavlenko; In-t istorii' Ukrai'ny NANU. - K., 1995. - 224 s.

Sidak V Specsluzhba derzhavy bez terytorii' : ljudy, podii', fakty / V Sidak, T. Vrons'ka.

K.: Tempora; Vyd-vo Nac. akademii' SBU, 2003. - 240 s.

Galuzevyj derzhavnyj arhiv Sluzhby bezpeky Ukrai'ny (GDA SBU), f. 5, spr. 26440, t. 1, 396 ark.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 275.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 277a.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 276.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 270.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 282.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 277.

Platforma Ukrai'ns'koi' Radykal'no-Demokratychnoi' partii' (s.-f.) / Na pravah rukopysu. - Praga, [1924]. - 20 s.

CDAVO, f. 4465, op. 1, spr. 1058.

Strilec' V V Ukrai'ns'ka radykal'no-demokratychna partija: vytoky, ideologija, organizacija, dijal'nist' (kinec' HIH stolittja - 1939 rik) / V.V. Strilec'. - K.: VPC «Kyi'vs'kyj universytet», 2002. - 361 s.

CDAGO, f. 269, op. 2, spr. 104.

CDAVO, f. 4376, op. 1, spr. 2.

Vlasenko V. Kost' Macijevych i Ukrai'ns'kyj respublikans'ko-demokratychnyj klub u Prazi / V Vlasenko // Studii' z arhivnoi' spravy ta dokumentoznavstva. - K., 2007. - T. 15. - S. 125-131.

Bilokon' S. Sprava «Spilky vyzvolennja Ukrai'ny» j perspektyvy i'i' dal'shogo vyvchennja. Dodatok ch. 2. Lyst Mykoly Livyc'kogo do K. Turkala vid 5 serpnja 1975 r. [Elektronnyj resurs]. Rezhym dostupu: http://www.s-bilokin.name/Terror/SpilkaVyzvolUkr/Appendix2.html

GDA SBU, f. 5, spr. 26440, t. 2, 340 ark.

Vlasenko V. Publikacii' Dmytra Gerodota na storinkah paryz'kogo tyzhnevyka «Tryzub» / V. Vlasenko // Visnyk Central'nogo derzhavnogo arhivu zarubizhnoi' ukrai'niky. - Kamjanec'- Podil's'kyj, 2012. - Vyp. 1. - S. 98-109.

Narodm archiv Ceske republike (NACR), f. «Ukrajinske muzeum v Praze», kart. 19, inv. N° 522.

Wiszka E. Emigracja ukrainska v Polsce 1920-1939 / E. Wiszka. - Torun: Wyd-wo MADO, 2005. - 752 s.

Trepke V. Slidy i pam'jatky get'mana Ivana Mazepy v Rumunii' / V Trepke // Tryzub. - 1932. - Ch. 36. - S. 3-10.

Размещено на Allbest.ru

...