Антиокупаційні виступи громадськості 21 серпня 1969 року в Чехословаччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНТИОКУПАЦІЙНІ ВИСТУПИ ГРОМАДСЬКОСТІ 21 СЕРПНЯ 1969 Р. В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ

Андрій Слесаренко

Анотація

У статті проаналізовано антиокупаційні виступи громадськості в Чехословаччині 21 серпня 1969 р. у контексті суспільно-політичного життя країни та утвердження режиму «нормалізації». Громадянську активність серпня 1969р. можна прослідкувати у кількох вимірах: масове поширення нелегальних листівок, «антидержавні» написи на вулицях міст та селищ, створення антиокупаційних документів і нарешті спонтанні страйки та вуличні демонстрації анти окупаційного характеру. Події серпня 1969 р. ознаменували в Чехословаччині припинення відритого громадського супротиву неоконсервативній політиці «нормалізації», стали символічною крапкою «Празької весни».

Ключові слова: «Празька весна», окупація, громадськість, режим «нормалізації», Чехословаччина.

Abstract

Inthe article analyzed antyoccupation public performances in Czechoslovakia 21 August 1969 in the context of social and political life of the country and streng thening the regime «normalization». Civic activity in August 1969 can be seen in several dimensions: mass distribution of illegal leaflets, «antistate» letter in the streets of cities and towns, creating antyoccupation documents and finally spontaneous strikes and street demonstrations antyoccupation character. The most dramatic demonstrations took place in Prague, Brno and north-czech Liberec. In the capital of the country have died three people (B. Sifinek, F. Kohout, V. Kruba),thevictims ofstreetdemonstrations inBrnotwodead people(S.Velehrac, Muzikafova). The events of August 1969 at Czechoslovakia marked the termination of out door public resistance neoconservative policy of «normalization» be came a symbolic point «Prague Spring». During August events in Czechoslovakia arrested several thousand demonsrators, later 1526 citizens from them condemned (in CSR -- 1186, in SSR -- 340).

Keywords: «Prague Spring», the occupation, the public mode, regime of «normalization», Czechoslovakia.

В статье проанализированыантиоккупационные выступления общественности Чехословакии21 августа1969 г. в контексте общественно-политической жизни страныи утверждения режима «нормализации». Общественную активность августа 1969 г. можна проследить в нескольких измерениях: масовое распостранение нелегальных листовок, «антигосударственные» надписи на улицах городов и сёл, создание антиоккупационных документов и наконец спонтанные забастовки и уличные демонстрации антиоккупационного характера. События августа 1969 г. ознаменовали в Чехословакии завершение отрытого общественного сопротивления неоконсервативной политике «нормализации», стали символическою точкой «Пражскойвесны».

Ключевые слова: «Пражская весна», оккупация, общественность, режим «нормализации», Чехословакия.

Політика поступок і компромісів, яку свідомо реалізовував правлячий істеблішмент Чехословаччини після окупації країни військами п'яти держав-членів Організації Варшавського Договору (ОВД), супроводжувалася спорадичними спалахами громадської активності, викликаними студентським страйком (листопад 1968 р.), відстороненням популярного голови парламенту Й. Смрковського (грудень р. -- січень 1969 р.), самоспаленням студента Я. Палаха (січень 1969 р.), хокейними кризами (березень 1969 р.), які слугували у підсумку приводом до відставки реформаторської фракції першого секретаря Комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ) О. Дубчека. На відміну від угодовського керівництва, суспільство продовжувало по інерції жити у конфронтаційному режимі, і навіть малозначний привід загрожував спровокувати конфлікт з непередбачуваними наслідками.

Події, пов'язані з першою річницею серпневої окупації військами ОВД, ознаменували в Чехословаччині припинення відкритого громадського спротиву політиці «нормалізації», що реалізовувалася в країні після політичних рішень квітневого і травневого (1969 р.) пленумів КПЧ. Це був останніймасовий суспільний виступ,на який вдалося мобілізувати населення перед летаргією доби «нормалізації».

Вивченню подій серпня 1969 р. приділила увагу сучасна чеська історіографія. Це дослідження О. Туми «Завтра збираємося тут! Антирежимні демонстрації в долистопадовій Празі як політичний і соціальний феномен» (порівняння антиурядових демонстрацій серпня 1969 р. та 1988--1989 рр.),«Антирежимні демонстрації в Празі»,

О.Фелцмана «Початки гострого етапу «нормалізації», Я. Цугри «Судові переслідування на початку «нормалізації», Я. Бржечки«Дикий захід з нашої держави не дамо зробити... Перебіг демонстрації 21 і 22 серпня 1969 р. в Брно» і Л. Цврчека «Повстанці з печери. Життєписи акторів антиокупаційних акцій у 1969 р. на півночі Чехії» [12; 11; 6; 3; 2; 4]. Своєрідним підсумком досліджень чеських істориків можна вважати колективну монографію М. Барти, Я. Бржечки і Я. Калоуса «Демонстрації в Чехословаччині в серпні р. та їх придушення» видану Інститутом вивчення тоталітарних режимів Чеської

Республіки у 2012 р. [5] Вплив подій 1968 р. у Чехословаччині на українське суспільство є предметом наукового інтересу В. Дмитрука [1].

Метою публікації є ознайомлення з основними проявами антиокупаційної активності населення Чехословаччини, які пов'язані з першою річницею серпневої окупації військами ОВД. При підготовці статті використано матеріали зі збірника документів «Метаморфози «Празької весни» 1968--1969 рр.: Студії та документи про некапітулянтські позиції в чехословацькому суспільстві» (упорядники Ї. Пецка, Пречан) (1993), які оприлюднюють численні антиінтервенційні та прореформаторські відозви, заяви, звернення, листи, протести представників чехословацької громадськості з матеріалів преси і фондів архівів Федеральних Зборів ЧССР, ЦК КПЧ, Інституту сучасної історії АН ЧР [9].

Громадянську активність серпня 1969 р. можна прослідкувати у таких вимірах. Передусім, це масове поширення нелегальних листівок. Уже в середині червня з'явилися листівки, які своїм змістом безпосередньо реагували на річницю окупації, що наближалася, і закликали громадян проявити свою активність таким чином: бойкотувати громадський транспорт, не відвідувати магазини, культурні і розважальні заходи, вшановувати пам'ять загиблих у серпні 1968 р., організовувати короткострокові страйки на виробництві, вдягати траурний одяг чи чорні стрічки тощо. Розмноженням та поширенням листівок займалися не лише окремі громадяни, а й цілі колективи підприємств, установ та організацій. Влітку 1969 р. ще існував відносно легкий доступ до розмножувальної друкарської техніки. У 1969 р. Державна безпека зафіксувала 148 різних листівок накладом 13 231 примірник.

Наприклад, у листівці, названій «Спільна заява робітників і студентів та директива, як висловити громадянську позицію у зв'язку з першою річницею серпневої окупації», яка поширювалася у Празі, йшлося: «Наші народи ніколи не забудуть жертви наших дорогих синів Яна Палаха та Яна Заїца. Ми, робітники та студенти, стверджуємо, що жодні переслідування не зупинять взаємного інформування нашого суспільства про справжній стан речей... Мусимо всьому світу довести, як це довели минулих серпневих днів, що жодні переслідування та насилля нас не зломлять. Маємо і надалі залишатися єдиними у своїй ненависті до окупантів та зрадників. Мусимо нагадати світу про ганебний вчинок Радянського Союзу. Ганьба зрадникам на чолі з Гусаком!» [10, ^ 276-278].

Варто відзначити, що на території західних областей України також поширювалися листівки чеською і словацькою мовами, здебільшого виготовлені в ЧССР. В одній з них, за 1969 р., вилученій у м. Чернівці, говорилося: «Наближається сумна річниця ганебної окупації нашої дорогоїбатьківщини військами так званих друзів! Колабораціоністи на чоліз Гусаком, Індрою, Кольдером та іншими їм подібними зрадниками намагаються одурманити чеський і словацький народи, легалізуватиокупацію 21 серпня як цілком відповідне і необхідне втручання «наших друзів». Тому треба було видалити з державного керівництваі громадського життя тих осіб, які до останнього часу опиралися іціною власної безпеки і втрати суспільного становища хотіли перешкодити цьому. Ці народні герої нашого народу на чолі з Крігелем, Пахманом, Затопеком, Гавелом та іншими гордо заявили про себе,безстрашно стали в перші ряди опору проти сваволі продажнихдуш Штроугалової й Аусперової (мається на увазі «сірий кардинал» політичного олімпу ЧССР -- П. Ауерсперг-- А.С.)

кліки і героїчно захищають святуправду щодо дійсної мети незваних гостей. Наші народи не забудуть про самопожертву наших дорогих синів Яна Палаха та Яна Заїца. Їхня самопожертва не повинна бути забутою» [1, с. 31-32]. антиокупаційний нормалізація чехословаччина цензура

Подібною формою опору проти наступу «нормалізації» стали «антидержавні» написи на вулицях міст та селищ (зафіксовано 1199 за 1969 р., з них 632 припадає на серпень ) [11, s. 143].

Проти поступового утвердження в Чехословаччині тоталітаризму і жорстокого придушення демонстрацій на річницю окупації з маніфестом «Десятьпунктів 21 серпня 1969 р.» виступила частина членів КПЧ і безпартійних громадян (письменники Л. Вацулік, В. Гавел, журналісти М. Лакатош, Л. Пахман, В. Непраш, К. Кінцл, історикЯ. Тесарж, політолог Л. Когоут, депутат Чеської Національної Ради Р. Баттєк і заступник голови Ради об'єднань молоді Й. Вагнер). Текст документа було опубліковано у західній пресі, зокрема, у газетах «Монд» (Франція) і «Експрессо» (Італія).

Автори маніфесту, звертаючись до центральних органів влади (Федеральних Зборів, Чеської Національної Ради, уряду ЧССР і ЦК КПЧ), вимагали виводу радянських військ, засудили політичний курс Г. Гусака, спрямований на ліквідацію демократичних перетворень 1968 р.

Ключове місце у «Десяти пунктах» відводилося розгляду ролі комуністичної партії в державних структурах. Відкидаючи становище партії як державного органу, який контролює всі громадські інституції, документ наголошував, що керівну роль КПЧ у суспільстві здобуде лише за умов повної підтримки і довіри народу. Протестуючи проти відкладання виборів у законодавчі органи, «Десять пунктів» вимагали прийняття демократичного виборчого закону [8, s. 285-286]. Розробляючи програму дій, автори маніфесту дистанціювалися від нелегальних форм боротьби, відкинули антисоціалістичні, антирадянські погляди, наполягали на необхідності розбудови нової моделі соціалізму.

Затриманням і десятимісячним ув'язненням Я. Тесаржа, Р. Баттєка і Л. Пахмана неоконсервативний режим Г. Гусака дав зрозуміти, що не потерпить існування будь-якої відкритої політичної опозиції.

Маніфест «Десять пунктів» викликав негативну реакцію з боку радикальних лівих студентів. Два молодих марксисти -- А. Кржеменда і Л. Теуфельвальд -- у статті «Нові «Дві тисячі слів» -- заробіток, над яким плачуть» (1970) характеризували авторів «Десяти пунктів» як представників «ліберальної партійної інтелігенції, які мріють повернути назавжди втрачений 1968 р.» Основою для критики слугувало ставлення до режиму Г. Гусака. З точки зору ліворадикальних студентів з ним неможливо домовлятися, а необхідно боротися [7].

Кульмінацією річниці окупації стали спонтанні страйки та вуличні демонстрації антиокупаційного характеру. У період з 18 по 22 серпня 1969 р. вони відбулися у всіх великих містах Чехословаччини,супроводжувалися кількагодинними зупинками виробництва на підприємствах, спробами побудови барикад, сутичками з представниками правоохоронних органів. Їх головним організатором виступила молодь, здебільшого робітнича (понад 77% з числа затриманих силами правопорядку). Проти демонстрантів гусаківське керівництво використало силу, мобілізувавши 20 тисяч військових Чехословацької народної армії та 27 тисяч міліціонерів. Демонстрантів правоохоронці розганяли з допомогою гумових кийків, водометів, сльозоточивого газу та вогнепальної зброї.

Найдраматичніші демонстрації відбулися у Празі, Брно та північночеському Ліберці. У Празі для розгону демонстрації використовувався 17 танковий полк і майже 90 танків. Це єдиний факт використання важкої техніки Чехословацькою народною армією за весь час її існування (1945--1991 рр.)! У столиці країни загинуло три людини: Б. Сіржінек (14 років), Ф. Когоут (18 років), В. Круба (19 років) та 18 було поранено. У Брно жертвами вуличних демонстрацій стали двоє загиблих людей: С. Велеграх (28 років) і Д. Музікаржова (18 років) та 29 поранених [s, с. 46]. З п'яти вбитих лише один був старшим 20 років[11, s. 146-147].

У результаті серпневих подійу ЧССР було заарештовано кілька тисяч демонстрантів, з них пізніше 1526 громадян засудили (у ЧСР -- 1186, у ССР -- 340) [3, s. 133-134]. За словами чеського історика О. Фелцмана, серпневі події «являли собою найбільш відкритий бій проти тоталітарної влади та її збройних сил, ознаменували кінець будь-яких намагань реалізації демократизації суспільства, політичної та економічної системи» [6, s. 74-75].

У зв'язку з масовими демонстраціями на річницю введення військ 22 серпня 1969 р. пізно ввечері президія Федеральних Зборів ухвалила запропонований О. Черніком проект закону «Заходи проти організаторів акцій, що порушують громадський порядок і соціалістичний устрій». Документ став юридичною базою для переслідування прихильників реформ та інших інакодумців. Термін дії цього закону обмежувався груднем 1969 р., але фактично він мав юридичну силу до листопада 1989 р. Символічно, що його підписали три з чотирьох «героїв» «Празької весни» -- О. Дубчек, Чернік та Л. Свобода. Ще до цього -- у травні-липні 1969 р. -- скасуванням самоврядування на підприємствах та прийняттям спеціального закону про порядок формування державного бюджету почалося згортання економічних реформ, у повному обсязі було відновлено цензуру, розпущено творчі спілки.

Отже, події серпня 1969 р. ознаменували в Чехословаччині припинення відритого громадського спротиву неоконсервативній політиці «нормалізації», стали символічною крапкою «Празької весни». Антиокупаційний опір проявився в різних формах: від поширення листівок (окремі з них досягали навіть України) та написів, формулювання опозиційних політичних програм до вуличних демонстрацій та страйків. Це був останній масовий суспільний прояв громадянської активності, на який вдалося мобілізувати населення країни перед летаргією періоду «нормалізації».

Фото 1. Представник правопорядку жбурляє у демонстрантів гранату з сльзогінним газом (північночеський Ліберець, 21 серпня 1969р) [4, с. 14].

Фото 2. Станіслав Велеграх, вбитий у вуличних сутичках у Брно 21 серпня 1969р. [2, с. 41].

Фото 3. Використання водомету на вулиці Масарика у Брно проти демонстрантів 21 серпня 1969р. [2, с. 38].

Список використаних джерел та літератури

1. Дмитрук В. «Празька весна» і Україна / В. Дмитрук // З архівів ВУЧК-ГПУ- НКВД-КГБ. -2008. -№ 1/2 (30/31). - С. 7-37.

2. Brecka J. Divoky zapad si z naseho statu uz delat nedame... Prыbeh demonstraci 21. a 22. srpna 1969 v Brne / J. Brecka // Pamet'a dлjiny. -- 2009. -- № 3. -- S. 33-48.

3. Cuhra J. Soudni perzekuce opozice na pocatku normalizace / J. Cuhra // Za svobodu a demokracii I. Odpor proti komunisticke moci. Sbornik. UsporadaliJ. Cuhra, V. Veber. - Praha : Karolinum, 1999. - S. 130-144.

4. Cvrcek L. Rebelove z jeskyne. Sonda do osudu akterы protiokupacnych aktivit v roce 1969 naseveru Cech/ L. Cvrcek // Pamet'a d лjiny. - 2010. - № 1. - S. 5-19.

5. Demonstrace v Ceskoslovensku v srpnu 1969 a jejich potlaceni / M. Barta, J. Brecka,

J.Kalous. -- Praha : Ustav pro studium totalitnich rezimы, 2012. --336 s.

6. Felcman O. Pocatky ostrй etapy normalizace / O. Felcman // Ceskoslovensko roku 1968. Dil. 2. Pocatky normalizace / Redaktor V. Mencl. --Praha: Parta, 1993. -- S. 51--81.

7. Kremenda A. Novych Dva tisice slov -- vydйlek, nad kterym se placй / A. Kremenda , L. Teufelwald // Svedectvi, Pariz. -- 1970. --№ 38. -- S. 195--196.

8. Petice nazvana Deset bodы, v niz skupina spisovatelы, politikы, novinarы, vedcы a kulturnich pracovnikы vяjadrila vrcholnяm organыm statu nesouhlas s postupem KSC a stavem obcanskяch svobod v zemi (1969, 21. srpna, Praha) // Promйny Prazskeho jara 1968-1969. Sbornik studii a dokumentы o nekapitulantskych postojich v ceskoslovenske spolecnosti. Pripravili a usporadali J. Pecka, V. Precan / Ustav pro soudobe dйjiny AV CR. -- Brno : Doplnйk, 1993. -- S. 282--289.

9. Promйny Prazskeho jara 1968-1969. Sbornik studii a dokumentы o nekapitulantskych postojich v ceskoslovenske spolecnosti. Pripravili a usporadali J. Pecka, V. Precan / Ustav pro soudobe dйjiny AV CR. -- Brno : Doplnйk, 1993. -- 446 s.

10. Spolecne prohlaseni dйlnikы a studentы a smernice, jak vejadri tobcanskя postoj u prilezitosti prvniho vяroci srpnovй okupace (1969, srpen) // Promйny Prazskйhojara 1968--1969. Sbornik studii a dokumentы o nekapitulantskяch postojich v ceskoslovenske spolecnosti. Pripr. a uspor. J. Pecka, V. Precan / Ustav pro soudobe dйjiny AV CR. -- Brno : Doplnйk, 1993. -- S. 276--278.

11. TыmaO. Protirezimni demonstrace v Praze / О. Tыma // Opozice a odpor proti komunistickemu rezimuv Ceskoslovensku 1968--1989 / Ed. P. Blazek; Ustav ceskяch dйjin FF UK. - Praha : Dokoran, 2005. - S. 140-157.

12. Tыma O. Zitra zace tady! Protirezimni demonstrace v predlistopadove Praze jako politickя a socialni fenomen / О. Tыma/ Ustav pro soudobe dйjiny AV CR. -- 2000. -- Praha : Maxdorf, 1994. -- 84 s.

Размещено на Allbest.ru