Відбудова і розвиток окупаційною владою виробничого потенціалу аграрного сектору Херсонщини у 1941-1944 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДБУДОВА І РОЗВИТОК ОКУПАЦІЙНОЮ ВЛАДОЮ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ХЕРСОНЩИНИ У 1941-1944 РР.

Г. Цибуленко

АНОТАЦІЯ

окупаційний влада сільгосптехніка

Ключові слова: окупаційна влада, сільські управи, господарство, техніка, робоча худоба, коні, корови.

ANNOTATION

Regenerationand development of the Kherson region industrial potential by the occupation authorities in 1941--1944

The article shows line ofwork that the occupation authorities set up to restore the agricultural production on the farms, where the technique was accumulated and repaired, to repair and return the machinery and equipment that was plundered by collective farmers and abandoned by the retreating troops in machine and tractor stations. The active work was carried out to preserve the livestock population so it was registered in the farms and introduced a clear feeding control at the same time with the restoration of the technique. Under the conditions of limited quantity the clear working norms were defined and the optimal modes of using the draft force were introduced. The process and principles of organization of agricultural works using private working cattle, young cattle and cows are revealed in the article. The ways agricultural commandant's offices and district administrations carried out active work to preserve the draft force, which was in unsatisfactory conditions of detention and exposed to various diseases are shown in the article. So, strict requirements to the condition of stables and barns were introduced, and also a multistage system of veterinary control and various epizootics treatment was organized.

Keywords: occupying authority, rural councils, economy, machinery, livestock cattle, horses, cows.

АННОТАЦИЯ

В статье прослежено работу низовых структур оккупационной власти по организации роботы МТС, обеспечению хозяйств сельхозтехникой и рабочим скотом. Показано действия властей по обеспечению эффективного использования и сохранения тягловой силы.

Ключевые слова: оккупационная власть, сельские управы, хозяйство, техника, рабочий скот, лошади, коровы.

Актуальність теми визначена необхідністю детального вивчення малодослідженого аспекту -- повсякденних дій окупаційної влади з технічного оснащення та виробничого забезпечення роботи колективних господарств. Цей ракурс підходу дозволяє відтворити формат взаємодії сільського населення та низових і районних органів влади та розкрити реальну картину життя українського села та діяльності цих структур у забезпеченні аграрного виробництва.

Проблема вивчення аграрної політики окупантів у регіоні знайшла відображення в історичних розвідках О.О. Захарченка [16] та І.Т. Кіщака [18], які досліджували Миколаївщину, на теренах якої генеральна округа (область) «Миколаїв» обіймала частину сучасної Херсонщини. Херсонщину у цілому розглянуто в авторських дослідженнях, де розкрито роботу окупаційних органів щодо налагодження аграрного виробництва та формування засад управління колективними господарствами та подано теоретичні характеристики проблеми [19, 20].

В означеній статті пропонується розглянути відбудову і розвиток технічного оснащення, виробничих потужностей та агрокультурних технологій. Джерельною базою виступили матеріали громадських господарств, сільських громад районних ланок окупаційної влади (районі та сільськогосподарські управи). В цих матеріалах відбилась трудова повсякденність населення та повсякденність управлінської робота низової (старости громад і управителі господарств) та середньої (окружні комендатури, районні сільгоспкомендатури, райуправи) ланок Півдня України в умовах окупації.

Із налагодженням організаційних механізмів щодо зосередження ресурсів [19, с. 173-175] та організації сільгоспробіт [20, с. 142-145] окупаційна влада для забезпечення виробництва розпочала роботу по декільком напрямкам щодо створення виробничого потенціалу аграрних господарств.

У першу чергу, було розгорнуто роботу щодо налагодження діяльності колишніх МТС. Вже 16 грудня 1941 р. Великоолександрівський (захоплена 28 серпня 1941 [17, с. 235]) обласний комісар штурмбанфюрер Шульце віддав наказ №2 усім МТС району, що був розісланий 18 грудня [5, арк. 141; 1, арк. 134]. У наказі вимагалось негайно розпочати роботи щодо збирання з полів та населених пунктів транспортних засобів і техніки власної та тої, що була залишена військами та приведення їх до належного стану. Для забезпечення цього завдання, також, пропонувалося вилучити розкрадені населенням бензин, колеса та авточастини [1, арк. 134].

На виконання наказу окружного комісару Великоолександрівська райуправа пропонувала негайно розпочати збирання сільськогосподарського реманенту, усіх зламаних машин, тракторів, комбайнів та запчастин до них, що знаходились в полях, на дорогах та в населених пунктах. Усю зібрану техніку та матеріали треба було звозити до МТС для ремонту. Виконання завдань покладалося на управителів громадських господарств. Важливість завдання була такою високою, що на обліку перебували найдрібніші об'єкти. Так, Великоолександрівська райуправа вимагала від старости Новогригорівської сільуправи негайно надіслати до артілі інвалідів для ремонту колеса грейдера, що належав шляхвідділу РУ, а у разі невиконання розпорядження погрожувала накладанням штрафу у розмірі 200 крб. або арештом на 14 діб [5, арк. 141142].

Для успішного входження у весняну кампанію 1942 р. 19 січня було наказано негайно приступити в МТС до ремонту тракторів і культиваторів і проводити його швидкими темпами [4, арк. 62 зв.]. Такі рішучі дії окупаційної влади дозволили відновити роботу МТС на тому мізерному ресурсі, що залишився після відходу радянських військ. Було запроваджено систему розрахунків господарств за виконані роботи: молотьбу, оранку, посів, прокат та ремонт техніки, що діяв у 1941-1943 рр. [12, арк. 4-5, 8, 12].

Паралельно проводились роботи із забезпечення господарств сільгоспреманентом власними силами. У січні 1942 р. основні сили господарств спрямовувалися на негайний ремонт і підготовку сільгоспмашин до роботи, ремонт та виготовлення нових бричок. Увесь сільськогосподарський реманент необхідно було перевірити і зібрати в складах та в сараях [20, с. 143].

Проте головна проблема у відродженні аграрного потенціалу регіону полягала у катастрофічній нестачі техніки, що зумовило зростання ваги тяглової худоби. Продаж коней було категорично заборонено, а штраф за порушення цього розпорядження становив 1.000 крб. [1, арк. 112 зв.].

Уже в січні 1942 р. керівництво окупаційних органів визначило головне гасло «продуктивність коней вирішує долю посівної кампанії, а кожний кінь має величезне значення в роботі» тому за кіньми наказувалось гарно доглядати і зразково їх годувати [4, арк. 62 зв.]. Так, при використанні концентрованих кормів, вимагалось їх давати виключно в розмеленому чи роздробленому вигляді, для чого необхідно було використовувати крупорушки [2, арк. 150]. З часом, в період активних сільгоспробіт було запроваджено чіткі норми обсягу кормів для тяглової худоби. Щодення норм до 15 грудня для коней становила 4 кг зерна, 2 кг сіна люцерни, для волів по 2 кг зерна і сіна люцерни. З 15 по 31 грудня для коней, навпаки, -- 2 кг зерна і 4 кг сіна люцерни, для вола тільки 4 кг сіна люцерни [15, арк. 174].

Перед організацією весняної сівби 9 березня 1942 р. Великоолександрівська райземуправа наказала всю тяглову силу поставити на відпочинок. Для потреб громадських господарств за межами сільуправи дозволялось використовувати лише одну підводу. У випадках потреби залучення більшої кількості підвод на кожну повинен бути наданий спеціальний дозвіл сільськогосподарського коменданта. Категорично заборонялось використовувати тяглову силу для інших цілей, як-то поїздки у приватних справах, у гості тощо [2, арк. 150; 6, арк. 110]. Це, вірогідно, було не поодиноким випадком, якщо цим переймались німецькі районні сільгоспкерівники. Проте, старости сільських громад примудрялися порушувати і ці суворі заборони. Так, старосту громади Новоросійська за використання для власних роз'їздів племінного жеребця, що призвело до його порчі, Скадовський сільгоспкомендант Блазе оштрафував на 1.000 крб. [15, арк. 152].

Для успішного проведення весняної посівної 1942 р. було встановлено денну норму на одного коня в громадських господарствах, що дорівнювало 1 га. Для того, щоб господарства могли досягти такого показника було визначено технологію використання коней. Пропонувалось проводити висівання по тогорічним парам, чи по ланам померзлих озимих, а вже після цього тільки переходити до ланів під стернею. Ці поля мусили оброблятись всіма наявними сівалками. До сівалки вимагалось кріпити легку борону або ланцюг. Щоб зберегти продуктивність коней, наказувалось на твердих ґрунтах висівати зерно вручну, а вже потім пускати цими полями тракторну дискову борону. Боронувати та підвозити посівний матеріал наказувалось виключно з використанням корів або волів. Також було визначено, що використання коней при засіванні букерами з висівними ящиками нерентабельне через те, що 4 коня за день на ньому зможуть засіяти лише 2 га. Всі вільні коні повинні були використовуватись виключно на оранці ланів.

Для максимального використання коней пропонувалось використовувати метод почергової заміни. 8 коней запрягати в сівалку, а 4 залишати годуватись. Заміну проводити кожні 2-3 години. Таким чином, 12 коней могли засіяти в день 15 га. [6, арк. 85]. Норма оранки і посіву ярових культур на одиницю тяглової сили встановлювалась у розмірі 9 га, а оранки чистого пару -- 5 га [10, арк. 126]. У 1943 р. ці норми склали 8 га ріллі з розрахунку по 2 га оранки під ранні зернові й підняття пару та 4 га на інші зернові [9, арк. 113].

Та нестача тяглової сили у господарствах змусила залучити до громадських польових робіт приватну робочу худобу. У лютому 1942 р. райуправи за наказом орсткомендатур для військових потреб, для забезпечення посівної кампанії та для розвитку конярства визнали за потрібне провести перереєстрацію всіх приватних коней. У подальшому мати коней і користуватись ними дозволялось лише за згодою польової комендатури, що передавала районним управам спеціальні паспорти на коней. Питання на користування кіньми розглядалось по кожному окремому випадку. Власникам коней наказувалось негайно пройти реєстрацію. Для її проведення в районах пропонувалось залучити ветлікарів, ветфельдшерів та агрономів. Старі паспорти, свідоцтва, купчі на коней повинні були бути здані сільським старостам і зберігатись в сільуправах. Тим, хто не пройде реєстрацію у визначені терміни, загрожувала конфіскація коней без видачі відповідного документу [8, арк. 187]. В нових облікових документах треба було вказати всю потрібну інформацію: порода, стать, колір, вік, особливі прикмети, висота, працездатність, доцільність використання власником при обслуговуванні підприємств і організацій та законність придбання [11,арк. 63-64].

Восени 1942 р. сільгоспкомендатури для коней приватних осіб, які були задіяні на польових роботах встановили обов'язковий виробничий мінімум, що становив на день для 1 коня 8 га ріллі, глибиною 16 см. Загальна кількість днів для приватних коней не повинна була бути меншою 50-ти. Розподіл коней одноосібників між господарствами наказувалось проводити з урахуванням рівня їх забезпеченості робочою худобою [7, арк. 154].

Та зростання потреб армії й Рейху вимагали нарощування виробництва, для чого катастрофічно не вистачало наявної тяглової сили. Тому окупаційні органи розробляють правила використання нетрадиційної тяглової сили. У вересні 1942 р. на Херсонщині місцеві органи влади дозволили на період посівної кампанії на легких сільгоспроботах використовувати двохрічних лошат. Відбір молодняку для таких робіт повинен був здійснюватися за участю зооветперсоналу та фіксуватися у відповідних актах. Для годування молодняку, що використовувався на сільгоспроботах, встановлювалась денна норма у розмірі 4 кг фуражу. Використовувати молодняк коней як тяглову силу дозволялось тільки при досягненні трьохрічного віку [15, арк. 254, 263].

Проте і за цих умов тяглової сили не вистачало, і тому в сільхозроботах стали використовувати корів. Уже в посівній 1942 р. їх дозволялось використовуватиразом з іншим тяглом при боронуванні та підвозі посівного матеріалу [6, арк. 85]. Весною 1943 р. сільгоспкомендатури, з метою прискорення і завершення посівної та освоєння всіх посівних площ і недопущення недосівів, зобов'язали старост мобілізувати всіх корів, придатних для польових і транспортних робіт. Придатними пропонувалось вважати корів міцної статури -- ялових, тих, які отелилися 2-3 місяця тому, й тільних до 5 місяців. При роботі в колективних господарствах корів повинні були супроводжувати їх господарі, а самі роботи, за можливістю, треба було визначати поблизу села. До того ж, використання корів одноосібників не повинно було звільняти їх господарства від виконання держпоставок. У той же час, категорично заборонялось використовувати громадських корів на приватних ділянках. Г одування корів, які використовуватимуться в посівній кампанії, пропонувалось за нормами визначеними для робочих волів [9, арк. 114].

Був запроваджений суворий контроль за використання тяглової сили коней, волів та корів у громадах на оранці та посіві. У випадках використання тягла не за призначенням або простоях треба було негайно сповіщати сільгоспкомендатури [8, арк. 161]. Та, не дивлячись на неодноразові розпорядження окупаційних органів про організацію роботи, люди продовжували уникати використовувати корів на сільгоспроботах [13, арк. 113].

Для забезпечення чіткого контролю з використання корів запроваджувалась поточна звітність. Сільські управи повинні були на 7-8 годину ранку мати точні відомості скільки корів працює і на яких роботах [13, арк. 113 зв.]. Також 1 і 15 числа кожного місяця голови сільуправ повинні були надсилати через дільничних агрономів звіти за визначеною формою. В ній треба було вказувати скільки загалом було виділено корів на сільськогосподарські роботи та окремо з одноосібних господарств (членами громади, службовцями і робітниками), скільки корів працювало фактично і скільки ними оброблено гектарів [9, арк. 114]. Виходячи з цього визначалися й обсяги покарань та заохочень. Ті, хто зорав менше 2 га, штрафувалися у розмірі 3 крб. за кожні незорані 10 соток. Тим же, хто зорав більше 2 га, надавалась премія по 5 крб. за кожні 10 соток зверх норми. Ті, хто нічого не зорав, повинні були вказати причину [13, арк. 14]. Крім того, колгоспникам, корови яких використовуються на польових роботах, нараховувати 1,75 трудодня за умови виконання норми виробітку, встановленого для корови [6, арк. 99].

У зв'язку з подвійним використанням частини корів як виробників молока і тяглової сили в сільськогосподарських роботах у 1943 р. при плані 700 л на одну неробочу корову було запроваджено наступні норми для робочих корів: при роботі 50 днів -- 650 л., 75 днів -- 600 л., 100 днів -- 550 л., 125 днів -- 500 л., 150 днів -- 450 л. [3, арк. 57].

Та перед німецьким керівництвом на містах крім забезпечення виробництва тягловою силою постала і проблема її збереження. Попри всі суворі вказівки щодо піклування про тяглову худобу, господарства не завжди їх виконували. Перевірки в господарствах демонстрували вражаючі картини недбалого ставлення до громадської худоби. Так, в ході перевірки у червні 1942 р. громадських господарств «Промінь» та «Глибокий яр» Риковської сільуправи (Генічеський р-н) було виявлено у коней потертості від упряжі та ушкодження шкіри. Причиною було те, що нова упряж була пошита неправильно, а люди, які працювали з кіньми та повинні були дбати про них, зовсім цим не переймалися. За таке недбале ставлення до своїх обов'язків, погану профілактичну та лікувальну роботу в громадському господарстві ветеринарного фельдшера Карпенкапокарали зняттям 30 трудоднів, а керівникам громадських господарств комендатура пропонувала всю упряж добре підігнати, а там де є необхідність підкладати під лямки і хомути тканину для запобігання ушкодження шкіри коней [6, арк. 33].

В акті перевірки стану коней і робочих волів, проведений 6 вересня 1942 р. у громадському господарстві «Вільний край» Сиваської сільуправи (Новотроїцький р-н) було зазначено, що в господарстві в наявності було 88 коней і 8 волів, відношення до яких було нелюдським. Коней годували не обробленою (каткованою) половою, від чого у них роти були вражені остюками. Воду коням і волам давали не регулярно. Коні були брудними, конюхи їх зовсім не чистили, через що вони постійно хворіли. У двох коней було виявлено коросту. На всіх коней не вистачало збруї, а нову ніхто не виробляв.

Для збереження всього поголів'я тяглової сили та покращення умов утримання та годування членами комісії - ветлікарем Лисицею та представником сільуправи Гринченком - пропонувалось провести з 12 вересня ряд заходів. Наголошувалось на необхідності проведення кожного дня обробки полови, що використовувалась для годування робочої худоби. Усім конюхам передбачалось видати відра, щітки і гребінці для того, щоб вони вичистили худобу від бруду. У подальшому поточні чистки коней і волів вимагалось проводити 2 рази щодня. Також конюхів зобов'язували підвозити для худоби у потрібній кількості воду та грубі корми. Для нормального утримання худоби вимагалося негайно відремонтувати та побілити стайні.

Для забезпечення належного й ефективного використання коней пропонувалось до 16 вересня провести ремонт ушкодженої збруї й забезпечити нею всю тяглову силу господарства, щоб мати можливість використовувати її на всіх сільгоспроботах, особливо в умовах посівної кампанії. Також, пропонувалось закріпити за кіньми постійних їздових, запровадити добове чергування конюхів, на яких покласти обов'язок приймати коней, збрую та інший реманент у належному стані й заборонити їм під час чергування залишати вночі стайні. Відповідальність за травмування та збереження робочої худоби покладалась на конюхів та їздових [14, арк. 55, 65-65 зв].

Не менш гострою була і проблема із захворюванням коней. Так, перевірка у квітні 1942 р. земуправою Генічеського району встановила, що тваринництво більшості господарств перебувало на низькому рівні, господарські ветеринарні фельдшери взагалі не проводили роботу з профілактики захворювань серед худоби, ветеринарні фельдшери ветеринарних пунктів з означених питань працювали недостатньо і не стимулювали до роботи ветеринарних фельдшерів громадських господарств. Через це дорослі коні і молодняк у господарствах були брудними, худими, враженими коростою, стригучим лишаєм, вошами. В громадському господарстві «Пробудження» протягом усієї зими не було ліквідовано ящур, в господарстві «Плугатарь» через антисанітарію молодняк хворів псевдотуберкульозом. Для ліквідації катастрофічного стану худоби сільськогосподарський керівник Велл та районний ветеринарний лікар Пушкарьов пропонували ветеринарним фельдшерам громадських господарств за підтримки керівників господарств негайно розпочати профілактику захворювань серед худоби. Для цього вимагалось здійснити ряд заходів.

По-перше, чищення коней та корів довести до належної якості, конюшні й корівники побілити, стайні та підлогу утримувати сухими, двори вичистити від гною, ліквідувати недоліки в організації годування. По-друге, ліквідувати у коней коросту шляхом обробки їх через газокамеру при ветеринарній лікарні Ново-Григор'ївки та ліквідувати вшивість, ящур і стригучий лишай шляхом застосування купання у дезінфекційному розчині. Для ліквідацій псевдотуберкульозу в господарстві «Плугатарь» залучити районного ветеринара. По-третє, ветеринарним фельдшерам ветпунктів наказувалось безпосередньо долучитись до профілактичної роботи громадських господарств. Планувалось, що хід робіт буде систематично перевірятись працівниками районної земуправи, а у випадках невиконання вимог встановлювалось покарання у вигляді зняття трудоднів з ветеринарних фельдшерів та накладання штрафів на керівників господарств [6, арк. 86].

Паралельно в регіоні у 1942 р. проводилась планова робота з профілактики епізоотій. З 25 червня по 10 липня передбачалось провести обстеження коней на вияв захворювання на сап шляхом проведення одноразової автольмомаллеінізації і клінічного огляду за допомогою рефлектора. При цьому категорично наказувалось проводити обстеження фельдшерам ветеринарних пунктів і заборонялось перекладати цю роботу на ветеринарних фельдшерів громад. Про проведення обстеження треба було складати акт по кожній громаді окремо, вказуючи: кількість коней взагалі, яка була обстежена, яка зреагувала позитивно, кількість коней з сумнівною реакцією і у яких було виявлено клінічні ознаки сапу. Коней із захворюванням або підозрою на сап треба було ізолювати на місці обстеження і для них передбачалась повторна перевірка районними ветеринарами. Коней, що не пройшли обстеження заборонялось приймати до господарства [6, арк. 31].

Попри всі зусилля, в серпні 1943 р. в Олександерштадтському районі (суч. Великоолександрівський, Високопільський, Нововоронцовський райони) склалася надзвичайна ситуація. 50-60% коней куплених індивідуальними господарствами були вражені коростою і являли загрозу для всього кінського поголів'я району. З метою припинення поширення хвороби та боротьбою з пошестю за розпорядженням гебітскомісара Фрідріха наказувалось всіх куплених приватними особами та організаціями коней взяти на облік і доправити списки до райуправи, а з 23 по 28 серпня провести у ветеринарних лікарнях їх обстеження. Для хворих коней вимагалось провести дворазову газацію в спеціальних камерах. Для порушників наказу передбачалось покарання у вигляді конфіскації коней [4, арк. 47].

Із наведених фактів видно, що окупаційні органи з першого моменту розпочинають вести роботу з відновлення аграрного виробництва в господарствах.

Для цього здійснювалось накопичення і ремонт техніки та реманенту в самих господарствах і відновлювалась робота МТС, де налагодили ремонт техніки та повернення машин і майна, що було розкрадено колгоспниками або залишено після відходу військ.

Разом з відновленням машинного парку проводилась активна робота щодо збереження поголів'я робочої худоби. Для цього в господарствах було взято на облік всю худобу та запроваджено систему її відгодовування. Були визначено чіткі норми виробітку та запропоновано оптимальний режим використання тяглової сили за умови її обмеженої кількості. Та попри це, потреба в додаткових обсягах робочої худоби змусила окупаційну владу застосувати механізми використання приватних коней та обмежити негосподарське їх використання. Паралельно до сільськогосподарських робіт наказувалось залучити молодняк та корів із застосуванням норм, що забезпечували їх збереження та виконання інших функцій.

Досить гостро постала в регіоні проблема збереження наявної тяглової сили. Для цього проводились постійні обстеження господарств, що виявили жахливі умови утримання худоби та байдуже ставлення до неї з боку робітників і злочинну халатність ветеринарних служб на місцях. Для унеможливлення втрати поголів'я районне окупаційне керівництво розробляло заходи створення належних умов утримання коней та корів, проводило багатоступеневе ветеринарне обстеження та лікування і профілактику різних захворювань для уникнення епізоотій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Державний архів Херсонської області (далі -- ДАХО). -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 1 -- Накази, обіжники, оголошення гебітскомісара Олександрштадського округу. -- 140 арк.

2. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 2 -- Розпорядження, обіжники Олександрштадської повітової та районної управ. -- 197 арк.

3. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 6 -- Обіжники, оголошення Олександрштадського гебітскомісара та райуправи. -- 128 арк.

4. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 9 -- Накази, розпорядження, вказівки Великоолександрівського гебітскомісара. -- 62 арк.

5. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 10 -- Розпорядження, обіжники, директиви, телефонограми Олександрштадської повітової управи (Новогригор'ївська сільська управа). -- 143 арк.

6. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 17 -- Накази, постанови, обіжники, відозви Генічеської райуправи, агроконтори. (Риківська сільська управа). -- 210 арк.

7. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 18 -- Накази, розпорядження, обіжники Голопристанської райуправи. -- 222 арк.

8. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 19 -- Розпорядження, постанови, обіжники Г олопристанської райуправи про проведення сільгоспробіт, ремонтних робіт. -- 209 арк.

9. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 20 -- Розпорядження, обіжники Голопристанської райуправи та листування з нею. -- 154 арк.

10. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 24 -- Накази, постанови, обіжники Голопристанської райуправи, райземуправи. (Прогнойська сільська управа). -- 286 арк.

11. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 42 -- Табелі обліку роботи польових бригад; відомості видачі допомоги інвалідам. (Каланчацька сільська управа). -- 297 арк.

12. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 50 -- Листування з МТС, державними господарствами (Олексіївська сільська управа). --328 арк.

13. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 52 -- Накази, обіжники Каланчацької райуправи та листування з нею про проведення сільгоспробіт. -- 206 арк.

14. ДАХО -- Ф. Р-1520 : Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 71 -- Листування з колгоспами, общинними господарствами. -- 283 арк.

15. ДАХО -- Ф. Р-1520: Сільські управи Херсонщини (періоду нацистської окупації). -- Оп. 1. -- Спр. 72 -- Накази, обіжники Складовської райуправи, райполіції РАГСу. -- 299 арк.

16. Захарченко О. О. Аграрна політика окупантів на території Миколаївщини (серпень 1941 -- березень 1944 р.р.) / О. О. Захарченко // Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941--1944 : (до 60-річчя визволення області від німецько- румунських окупантів) / ред. кол. : О. М. Гаркуша (голова), Ю. О. Шклярський, М. М. Шитюк та ін. -- Миколаїв, 2004. -- С. 172--206.

17. История городов и сел Украинской ССР : В 26 т.: Херсонская обл. / АН УССР. Ин-т ист. -- К. : Глав. ред-я УСЭ, 1983. -- 668 с.

18. Кіщак І. Т. Сільське господарство Миколаївщини в 1940--1944 роках / Т. І. Кіщак // Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941--1944 : (до 60-річчя визволення області від німецько-румунських окупантів) / ред. кол. : О. М. Гаркуша (голова), Ю. О. Шклярський, М. М. Шитюк та ін. -- Миколаїв, 2004. -- С. 207--214.

19. Цибуленко Г. В. Облаштування окупаційною владою управління колективними аграрними господарствами на Херсонщині у 1941--1942 рр. / Г. В. Цибуленко // Scriptorium Nostrum. -- 2016. -- №2 (5). -- С. 171--186. [Електронний ресурс]: [сайт] / Херсонський державний університет. Наукові збірки. -- Режим доступу : sn.kspu.edu.

20. Цибуленко Г. Організація польових робіт окупаційною владою на Херсонщині у 1941--1943 рр. [Електронний ресурс] / Г. Цибуленко // Scriptorium nostrum. Електронний історичний журнал. -- Херсон, 2016. -- №3(6).-- С. 141--164. -- Режим доступу : http://sn.kspu.edu/index.php/sn/article/ view/163/135.

Размещено на Allbest.ru