Фінансово-економічний стан осадницьких господарств та державна політика сприяння колонізації
Політичне значення сільськогосподарській колонізації земель Західної України як одного з головних засобів колонізації та асиміляції українського населення. Фінансовий стан осадницького господарства, забезпеченість житлом і господарськими будівлями.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.03.2018 |
| Размер файла | 40,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Фінансово-економічний стан осадницьких господарств та державна політика сприяння колонізації
Сільськогосподарське цивільне і військове осадництво перебувало під особливою увагою та опікою польського уряду, а на місцях - воєводських земельних управлінь, які звертали увагу насамперед на те, "щоб приїжджі колоністи були раціональні до життя, щоб оволодівали кваліфікацією аграрія та походили з селянської родини" [1]. Надаючи великого політичного значення сільськогосподарській колонізації земель Західної України як одного з головних засобів колонізації та асиміляції українського населення, польські владні структури всіляко сприяли цивільному і військовому осадництву, заохочували, пропагували і фінансово підтримували його.
Польський уряд брав на себе забезпечення і всі затрати на переїзд осадників із сім'ями залізницями та безкоштовне перевезення майна до місця майбутнього поселення [2].
На місцях повітові старости зі свого боку примушували українських селян до робіт на користь польських колоністів. Так, староста у Золочівському повіті примусив селян з Рикова дати 40 підвід для перевезення колоністів, їх сімей і пожитків із залізничної станції до с. Рикова. Староство в Бродівському повіті вчинило так само, примусивши громади сіл Кадлубиска і Ясенів надати підводи для колоністів, щоб перевезти їх від станції Заболотці до місць майбутнього проживання.
У найпривілейованішому стані перебували військові колоністи. Крім безкоштовних земельних наділів, вони мали право на отримання безповоротної позики від держави на влаштування своїх господарств, а також користувалися пільговими короткотерміновими і довготерміновими кредитами [4].
Кожен військовий колоніст, який оселявся в районі Шубківського полігону Рівненського повіту, обов'язково отримував для забудови 80 куб. м соснового або дубового лісу чи 800 зл. для його придбання. Безповоротна державна допомога, що покрилася сумою 2 млрд. марок, рішення про яку польський сейм ухвалив 17 грудня 1920 р., передбачала забезпечення колоністів насінням, живим і мертвим інвентарем.
На поточні потреби військовому колоністу протягом 1921 - 1925 рр., поки він у господарському плані остаточно не став на ноги, виплачували невелику суму готівкою [5].
Здійсненню сільськогосподарської колонізації чотирьох східних воєводств була підпорядкована і кредитна діяльність Державного сільськогосподарського банку Польщі, який надавав кредит колоністу за його проханням. Необхідно наголосити, що кредит надавали за рекомендацією окружного земельного управління, яке мало засвідчити достатній фінансовий стан осадницького господарства, забезпеченість житлом і господарськими будівлями. У такому випадку в колоніста не виникало проблем при юридичному оформленні надавчих актів. Причому, кредити першочергово отримували ті військові осадники, які вже мали оформлені документи (надавчі акти) на отримання землі в сумі від 25 до 50 відсотків своїх господарств [6]. колонізація сільськогосподарський осадницький
Загалом до 1923 р. в Західній Україні та в Західній Білорусії військові осадники отримали матеріальну допомогу на облаштування своїх господарств, яка в грошовому еквіваленті становила суму близько 2 млрд. польських марок. За даними центральної спілки польських колоністів, за той самий час вони отримали безповоротних позик на суму близько 2 млн. дол. З 1924 до 1929 р. військові поселенці у Волинському воєводстві отримали 33.1 млн. зл. безповоротної допомоги і 15,5 млн. - довготермінової позики [7].
Загалом до 1923 р. в Західній Україні й Західній Білорусії таким осадникам надали матеріальну допомогу на облаштування господарств, яка в грошовому еквіваленті становила суму близько 2 млрд. польських марок. За даними Центральної спілки польських колоністів, протягом того самого часу вони отримали безповоротних позик більше, як на 2 млн. дол. Із 1923 до 1929 р. військові поселенці у Волинському воєводстві отримали 33,1 млн. зл. безповоротної допомоги і 15,5 млн. зл. довготермінових позик [7].
Користуючись значною підтримкою урядових кіл Польщі, військові колоністи, які отримали земельні наділи на Волині, були спроможні самостійно вести своє господарство. Найпоказовішим у цьому контексті є економічний стан господарств військових колоністів у п'яти осадах Тучинської гміни Рівненського повіту. На 248 господарств військових колоністів припадало 3154 га - по 12,7 га в середньому на одне господарство. Пересічно на одне господарство припадало 1,9 коня, 2,4 корови, 3,5 свині, 1,2 воза, 1,02 плуга, 0,6 культиватора [8]. (Детальніше по п'яти осадах див. табл. 3).
На вимогу поселенців польська адміністрація на місцях організувала так звані відбудовчі кантори зі складами для забезпечення колоністів будівельними матеріалами - склом, цвяхами, цеглою тощо [9].
Окрім безповоротної фінансової допомоги колоністам надавали довготермінові кредити під 4 відсотки річних, а також короткотермінові кредити Державного сільськогосподарського банку під значні відсотки. Державна політика протекціонізму щодо колонізації забезпечувала задовільний стан господарств військових поселенців, у них не було проблем з отриманням пільгових кредитів у кооперативних касах та приватних банках. До кінця 1930 р. на одне господарство військових колоністів, поселених у гміні Тучинська Рівненського повіту, припадало 2539 зл. довготермінових і 1477 зл. короткотермінових кредитів, наданих Державним сільськогосподарським банком. Довготермінові пільгові кредити в приватних банках на одне господарство становили 1970 зл., кредити кооперативних кас - 588 зл. [10]. Відпускаючи великі суми державних субсидій і дешевих кредитів, уряд одночасно звільняв військових осадників від податків та поборів.
Таблиця 3. Кількість землі тваринництво, сільськогосподарський інвентар у осадах військових колоністів у гміні Тучинська Рівненського повіту (в знаменнику зазначено кількість на одне господарство)
|
Назва осади |
К-сть осадників |
Кількість землі (га) |
К-сть будівель |
Тваринництво та сільськогосподарський інвентар |
||||||||
|
всього |
на 1 г-во |
коні |
корови |
свині |
вози |
сани |
плуги |
культиватори |
||||
|
Осада Креховецька |
85 |
1040,5 |
12,24 |
214 2,5 |
156 1,9 |
200 2,4 |
353 4,2 |
88 1,02 |
85 1,0 |
90 1,04 |
74 0,8 |
|
|
Осада Геллєрова |
51 |
670,7 |
13,15 |
137 2,7 |
92 1,8 |
134 2,6 |
198 3,8 |
48 0,96 |
46 0,9 |
46 0,9 |
29 0,56 |
|
|
Осада Язловецька |
56 |
706 |
12,6 |
128 2,3 |
113 2,02 |
124 2,2 |
191 3,4 |
58 1,03 |
53 0,95 |
60 1,07 |
18 0,32 |
|
|
Осада Залісся |
18 |
274 |
15,2 |
42 2,3 |
33 1,9 |
41 2,3 |
27 1,5 |
22 1,2 |
20 1,1 |
22 1,2 |
7 0,4 |
|
|
Осада Боянівка |
38 |
462,8 |
12,7 |
102 2,7 |
76 2,0 |
90 2,5 |
87 2,4 |
38 1,0 |
31 0,8 |
36 0,95 |
14 0,4 |
|
|
Всі осади |
248 |
3154 |
12,7 |
623 2,5 |
470 1,9 |
589 2,4 |
856 3,5 |
254 1,02 |
235 0,95 |
254 1,02 |
142 0,6 |
Стосовно осадників, поселених в інших повітах Волинського воєводства, то їх фінансово-економічний стан теж був задовільний. Так, матеріали анкетного обстеження, яке провело окружне земельне управління у вересні 1931 р. в гміні Медвежій Луцького повіту, де отримали земельні наділи і поселилися 90 військових колоністів, наглядно ілюструють, що на одне господарство припадало в середньому 23 га орної землі, 1,3 коня, 0,2 плуга і 0,2 борони. За цими ж матеріалами анкетного обстеження матеріального становища господарств осадників Почаївської гміни Кременецького повіту вартість одного господарства - житлових і господарських будівель, живого і мертвого інвентарю - за ринковими цінами становила близько 38 тис. зл., причому з незначною заборгованістю - трохи більше 2 тис. зл. Приблизно така ж картина спостерігалась і в гміні Дедеркали згаданого повіту [11]. Для опіки над військовими осадниками у Варшаві організували Спілку військових осадників, яка створила філії у воєводських містах, повітових містечках і безпосередньо у гмінах. Метою спілки було загальне опікування осадницькими справами, врегулювання правового статусу при отриманні земельних ділянок, забезпечення матеріальної підтримки в організації господарств, побуту тощо [12].
На відміну від військових осадників, яких забезпечували землею, інвентарем і житлом за рахунок держави, цивільні осадники купували земельні ділянки за ринковими цінами під час парцеляції відповідно до Закону про здійснення земельної реформи.
Для фінансової підтримки цивільної колонізації сейм прийняв ряд законів, зокрема закон про утворення колонізаційного фонду від 19 грудня 1919 р., згідно з яким Рада Міністрів Польщі виділила для цих потреб 70 млн. марок. У січні 1920 р. сейм схвалив закон, що встановлював пільгові ціни на переїзд колоністів, які прибули у Східну Галичину залізницею, а 16 липня цього ж року - закон "Про тимчасові угоди для фінансування земельної реформи", на реалізацію якого уряд призначив 500 млн. марок [13].
У Східній Галичині ще в ході Першої світової війни австрійський уряд утворив "краєвий уряд відбудови", одним із головних завдань якого була відбудова знищених війною господарських інфраструктур. Польський режим перетворив цей уряд з усіма його секціями на установу для допомоги осадникам. Активну участь у сприянні колонізації східних кресів взяв також окружний інспектор дільничної допомоги. Як заявляв його начальник Яновський, інспектор "дуже активно займався зростаючим у нас колонізаційним рухом, підтримуючи всіма силами і всіма можливими способами колонізацію, якій давав значну допомогу у формі рільничих знарядь, погною, насіння та іншого інвентаря". В березні 1920 р. інспектор видав розпорядження, за яким насіннєвим матеріалом забезпечували насамперед польських осадників [14].
Для економічно-фінансового забезпечення сільськогосподарського цивільного і військового осадництва у чотирьох воєводствах Західної України центральні державні органи Польщі, а на місцях - воєводські та повітові, вжили практично всіх можливих заходів, у яких були задіяні як державні, так і приватні фінансові структури, а згодом - організації, котрі були створені самими осадниками.
За даними Господарського товариства Східної Малопольщі, до 1923 р. 10037 осадницьких господарств Львівського, Станіславівського і Тернопільського воєводств отримали державної кредитної допомоги на облаштування своїх господарств 8 млн. 232 тис. злотих. Осадники також отримали 2 млн. 362 тис. 484 злотих довготермінових кредитів під 7 - 8 відсотків річних [15].
Тільки з оборотного фонду аграрної реформи Державного сільськогосподарського банку 21241 цивільному колоністові всіх чотирьох воєводств - Львівського, Станіславівського, Тернопільського і Волинського - від 1919 до 1935 р. було виділено позик на 46 млн. 213 тис злотих, тобто в середньому на одне господарство осадника понад 2 тис. зл. [16].
Із прийняттям нового аграрного закону від 28 грудня 1925 р., який мав намір урегулювати серед інших аграрних питань фінансові кредити, окружні земельні управління повинні були опікуватися тими осадницькими господарствами, що були боржниками Державного сільськогосподарського банку. Якщо осадник через певні обставини встиг стати клієнтом приватних фінансових структур, він виходив з-під нагляду земельного управління й у випадку погіршення свого економічного становища змушений був вдаватися до такого непопулярного заходу, як позика під заставу свого майна [17].
Стосовно осадників, які перебували під наглядом земельного управління, та з метою врегулювання іпотечного стану земельних наділів, що їх колоністи придбали з парцеляції, польський уряд був прийняв закон від 23 березня 1929 р., який звільняв такі господарства від іпотеки. Цей крок польського уряду колоністи сприйняли схвально [18].
Фінансово-економічне становище осадників уряд намагався поліпшити і тим, що з 1928 р. почав обмежувати видачу банківських позичок і увесь "фонд допомоги" й "пільговий кредит" перевів у розпорядження "привілейованих категорій покупців землі", до яких належали насамперед польські колоністи [19].
У квітні 1932 р. уряд Польщі розробив "Положення", що передбачало впорядкування фінансово-кредитної політики стосовно колоністів та інших категорій селянства. У першому параграфі цього документа було відзначено, що осадники, які не мають достатніх коштів на придбання наділу й заведення господарства, а також безземельні, котрі служили в маєтках і втратили засоби до існування через парцеляцію, та власники карликових господарств могли отримати фінансово-кредитну допомогу для купівлі парцелів через земельне управління за умови, що покупець погоджується отримати кредит на основі іпотеки (під заставу землі) [20].
Осадникам, які перед придбанням нової парцелі були власниками від 6 до 12 моргів власної землі, правила дозволяли отримання кредиту до 50 відсотків вартості даної парцелі. Купцям, які володіли не більш як 6 моргами, - до 75 відсотків вартості даної парцелі. Для безземельних кредит міг становити до 90 відсотків купівлі-продажу земельної ділянки. Колоністи, котрі мали у власності до 12 і більше моргів землі, кредит надавали щонайбільше 50 відсотків вартості нової парцелі й лише у випадку, якщо покупець набував землю у місцях, далеких від комунікацій і шляхів сполучення. Прибульцям у східних воєводствах кредит надавали здебільшого до 75 відсотків вартості землі.
І тільки в окремих випадках з дозволу земельного управління осадник міг отримати позику до 100 відсотків вартості ґрунту. Як виняток, інвестиційний кредит міг перебільшувати ціну купівлі-продажу парцелі й досягати 150 відсотків, але лише тоді, коли новоприбулець погоджувався заставити мертвий та живий інвентар чи навіть увесь маєток, який він залишив у себе на батьківщині, юридично оформивши документи при дорученні третьої особи. Позику надавали під 6 відсотків річних, і її необхідно було повернути через 10, 20 або 25 років відповідно до укладеної угоди [21].
Негативні тенденції, що не могли обминути осадників у східних воєводствах, враховуючи, насамперед, морально-політичне середовище, в якому їм доводилося перебувати і яке особливо загострилось у зв'язку з аграрною кризою, викликали стурбування урядових кіл Польщі. Міністерство земельної реформи організувало інститут сільськогосподарських інструкторів для надання колоністам кваліфікованої допомоги у веденні господарства. Так, у Тернопільському воєводстві працювало таких інструкторів 85, з них 42 бухгалтери. Зокрема у Тернопільський повіт було призначено 16, Копичинський - 20, Підгаєцький - 18, Бережанський - 23, Золочівський - 8. Як було вказано в інструкції, завдання новоствореного інституту полягали в нагляді за господарствами осадників і "навчанні колоністів правильної господарки на своїх землях, щоб добиватися найбільш можливого доходу" [22].
І все ж щедрі державні субсидії, матеріальна та моральна підтримка окружних земельних управлінь, повітових комітетів, через посередництво яких уряд підтримував осадницьку колонізацію, не зробили господарства польських поселян зразковими, вони не стали представниками "вищої землеробської культури", на що розраховували урядові політичні кола Другої Речі Посполитої. Це ілюструють, зокрема, матеріали анкетного обстеження, яке провело товариство Східної Малопольщі у Львові 1927 р. Найбільш глибоке і детальне обстеження було проведене у Золочівському повіті в колишньому фільварку Бортків. До парцеляції фільварок обіймав 270 моргів землі, 125 моргів лугів і пасовиськ, 8 моргів лісу. Після парцеляції фільварку відповідно до закону про земельну реформу тут було поселено 16 осадницьких сімей. Решту землі скупили місцеві українські селяни. Товариство, обстежуючи новоутворені осадницькі господарства, мало на меті з'ясувати: якою є продуктивність зернових культур і тваринництва в господарствах осадників; який загальний стан забудови і економічна сила переселенців; наскільки раціонально використовують вони родючість ґрунтів та місцеві кліматичні й економічні умови і які загальні результати парцеляції в розвитку землеробства. До участі в обстеженні комітет товариства запросив 20 кваліфікованих аграріїв, які мешкали у трьох східних воєводствах Галичини [23].
Вивчення показало, що в загальному осадницькі господарства економічні слабші, ніж фільваркові, й мають гірші показники врожайності (табл. 4) [24].
Таблиця 4. Порівняльні показники врожайності у фільварковому і осадницькому господарствах
|
Культура |
Збір з 1 га (цнт) |
Збиток у відсотках |
||
|
Фільваркове господарство |
Осадницьке господарство |
|||
|
Жито |
14 |
10 |
24 |
|
|
Пшениця |
15 |
9 |
40 |
|
|
Ячмінь |
13 |
9 |
31 |
|
|
Овес |
15 |
10 |
25 |
|
|
Картопля |
150 |
100 |
25 |
|
|
Цукровий буряк |
200 |
100 |
50 |
Зіставивши цифри, товариство дійшло до висновку, що парцеляція негативно відбилася на продуктивності фільваркових земель, які потрапили до рук колоністів. Отримавши земельні наділи, новопоселенці не забезпечили їх належного обробітку через нестачу знарядь, реманенту, коней і сільськогосподарських машин.
За основу глибшого й об'єктивного вивчення господарського становища осадницьких господарств було взято порівняльний аналіз урожайності п'яти землеробських культур - пшениці, жита, вівса, ячменю та картоплі - у фільварку Бортків до парцеляції і чотирьох найбільших господарств колоністів, які виникли у результаті реформи - господарство Киса, що мало у володінні 8 моргів, Швонтека - 22 морги, Ляховича - 31, Смолінського - 27 моргів (див. табл. 5).
Таблиця 5. Порівняльні показники врожайності у фільварку Бортків до парцеляції і чотирьох осадницьких господарств у 1924 - 1927 рр.
|
Господарства |
Пшениця з 1 га |
Жито з 1 га |
Овес з 1 га |
Ячмінь з 1 га |
Картопля з 1 га |
||||||
|
ц |
% |
ц |
% |
ц |
% |
ц |
% |
ц % |
|||
|
Фільварок Бортків |
9,5 |
100 |
9 |
100 |
7,5 |
100 |
8,5 |
100 |
90 |
100 |
|
|
Швонтек |
6 |
8 |
6,5 |
7 |
75 |
||||||
|
Смолінський |
6,5 |
68,4 |
8 |
88,8 |
6,5 |
86,5 |
7,5 |
83,3 |
70 |
77,7 |
|
|
Ляхович |
7 |
8 |
6,5 |
6,5 |
70 |
||||||
|
Киса |
6 |
8 |
6,5 |
6,5 |
70 |
||||||
|
Місцеві селяни |
6,5 |
68,4 |
7 |
77,7 |
6,5 |
86,6 |
6 |
70,5 |
80 |
88,8 |
Як бачимо, господарства колоністів значно відставали за врожайністю від фільваркового, проте порівняно з більшістю дрібних господарств місцевих землеробів продуктивність осадницького рільництва була не нижчою, а з деяких культур - навіть вищою.
Щодо тваринництва, то необхідно відзначити: у господарствах поселенців порівняно з фільварковим господарством, яке володіло на 123 морги більшими угіддями, було помітним зростання. Товариство відзначило цей факт, однак вказало на те, що ефективність тваринництва низька через незадовільний стан господарських приміщень, недостачу кормів для худоби.
Аналогічний стан спостерігався в Бродівському, Радехівському, Золочівському та Зборівському повітах Тернопільського воєводства [25].
Загальна продуктивність господарств польських поселенців була нижчою порівняно з фільварком Бортків. Різниця доходів між фільварком і господарствами осадників за п'ятьма основними видами тваринницької продукції становила 37014 зл. на користь фільварку. Перед парцеляцією дохід з одного моргу фільварку Бортків був у середньому 333,33 зл., а після парцеляції - тільки 242 зл., що на 91,33 зл. (або на 27,3 відсотка) менше [26].
Таблиця 6. Стан тваринництва у фільварку Бортків у 1912 - 1914 рр. і осадницьких господарствах у 1924 - 1927 рр.
|
Господарство |
Кількість землі |
Продукція відгодівельна |
||||||||
|
коні (гол.) |
корови (гол.) |
телята (гол.) |
бики (гол.) |
свині (гол.) |
дрібна птиця (гол.) |
молоко (л) |
яйця (шт.) |
|||
|
Фільварок Бортків |
403 морги |
20 |
20 |
11 |
2 |
82 |
150 |
50000 |
12500 |
|
|
Осадники |
203 морги |
28 |
28 |
15 |
2 |
45 |
300 |
50000 |
24000 |
Причини нижчої ефективності новостворених осадницьких господарств порівняно з фільварковими, як вважало товариство, полягала в нераціональному екстенсивному господарюванні, у недостатній кількості землеробських знарядь і реманенту, сільськогосподарських машин, у незабезпеченості в достатній кількості органічними добривами, а також великими фінансовими витратами на придбання штучних добрив, що не давали належного ефекту, але вимагали значних затрат. Була різниця і в обробітку землі. Так лущення, боронування, сівба і збирання врожаю, обмолот зерна молотаркою з морга у фільварку обходився 85 злотих, тоді як ті самі операції виконані в ручну, обходилися осадникам 125,5 зл. Різниця становила 40,5 зл. [27].
Господарства колоністів, відстаючи від фільваркових за прибутковістю, порівняно з господарствами більшості місцевих селян все ж виглядали краще. Це стосується і землеробства, і тваринництва. На Поділлі, наприклад, 1927 р. різниця у зборі зернових культур з 1 га в господарствах заможних осадників і малоземельних українських селян становила до 50 відсотків на користь колоністів. У повітах Львівського воєводства врожайність зернових в осадницьких господарствах порівняно з господарствами малоземельних українських селян була вищою на 30 - 50 відсотків [28]. Трудящі селяни не могли раціонально господарювати через нестачу не тільки землі, а й будівель, худоби і землеробських знарядь.
За фінансово-економічними показниками господарства польських колоністів можна умовно поділити на чотири категорії. До першої слід віднести тих, які придбали земельні наділи за марки до грошової реформи 1 травня 1924 р. Представник окружного земельного управління Націшевський на з'їзді старостів 19 травня 1932 р. в Тернополі підкреслив, що ця категорія перебуває у хорошому фінансовому стані, володіє міцними господарствами. Друга категорія - осадники, які придбали землю після грошової реформи вже за злоті (1 зл. дорівнював 5,19 дол.). Ці колоністи платили за землю, як правило, дуже дорого, потрапили у борги і до 1932 р. ще не розраховувалися за довготермінові кредити. Осадники, які придбали землю у 1926 - 1928 рр., так звана третя категорія, належала до середньо-заможних. Ця категорія хоча й платила за земельні ділянки дуже дорого, але в результаті сприятливої економічної кон'юнктури зуміла вийти з боргів. І, нарешті, четверта категорія осадників - ті, які придбали землю під час господарської кризи в Польщі, що співпала зі світовою економічною кризою. Вони платили за землю дуже дорого, а сплачувати за кредити їм довелося в час жорстокої економічної депресії, характерної глибоким спадом цін на сільськогосподарську продукцію, збільшенням податків, зростанням відсоткових ставок на кредити, зменшенням рентабельності. Досить відрізнялися господарства осадників і за величиною заборгованості за кредитами: 4 відсотки осадників мали заборгованість понад повну вартість своїх господарств, 6 відсотків - заборгованість рівня повної вартості, 30 - половину вартості своїх господарств, 35 - від 30 до 50 відсотків вартості своїх господарств, і лише 5 відсотків мали незначні борги [29].
Внаслідок великої заборгованості, яка значно зросла під час кризи, багато колоністів, не забезпечених належним чином робочою і продуктивною худобою, будівлями та реманентом, не могли господарювати самостійно. На одне осадницьке господарство у Східній Галичині припадало пересічно 5,5 га землі, 0,72 воза, 0,71 плуга і одна борона [30].
Хоча за цими середніми даними і приховувалися різні соціально-економічні групи осадницьких господарств, все ж вони свідчать, що економічне становище переважної частини колоністів було не на зовсім належному рівні.
Таблиця 7. Забезпеченість осадницьких господарств продуктивною і робочою худобою та реманентом
|
Воєводство |
К-сть господарств |
Продуктивна і робоча худоба (гол.) |
Реманент (шт.) |
||||||
|
коні |
корови |
свині |
птиця |
вози |
плуги |
борони |
|||
|
Львівське |
4661 |
4152 |
7885 |
4555 |
87 |
3334 |
3207 |
3475 |
|
|
Тернопільське |
7626 |
8282 |
12850 |
11060 |
652 |
5081 |
5715 |
9099 |
|
|
Станіславівське |
2620 |
2199 |
4315 |
2296 |
44 |
1728 |
1642 |
2058 |
|
|
Разом |
14907 |
14933 |
24710 |
17911 |
683 |
1075 |
10564 |
14630 |
За результатами анкетного обстеження, яке провели воєводські земельні управління, за станом на 1934 р. вартість землі, будівель, живого і мертвого інвентарю 14807 господарства польських колоністів Галичини дорівнювала 108 млн. зл., зокрема 4661 осадницького господарства у Львівському воєводстві - 39 млн. зл., 7626 у Тернопільському - більше 55 млн., 2520 у Станіславівському - 17 млн. зл. [31]. Вартість землі, живого і мертвого інвентарю одного осадницького господарства за ринковими цінами дорівнювала пересічно 7328 зл. [32].
На одне господарство припадало в середньому 1830 зл. боргу, що дорівнювало ј вартості господарського майна, а на один гектар - 330,8 зл. боргу [33].
Заборгованість Державному сільськогосподарському банку становили кредити з оборотного фонду земельної реформи і позички за заставами майна. Внаслідок часткового погашення кредитів з оборотного фонду земельної реформи заборгованість зменшилася до 8,5 млн. зл. Загальна сума заборгованості, яку становили кредити з державного сільськогосподарського банку, кредити приватних фінансових установ, на кінець 1924 р. сягнула більше 22 млн. зл. [34].
Різні соціально-економічні групи осадників мали неоднакову заборгованість. Вивчення фінансово-економічного стану 972 осадницьких господарств, яке Малопольське землеробське товариство (Malopolskie Towarzystwo Rolnicze) провело у Бережанському повіті Тернопільського, Городенківського, Станіславівського і Сокальському Львівського воєводств, проілюструвало, що заборгованість становила в середньому на 1 морг 210 зл., а на одне господарство - 2855 зл. [35]. Це було значно більше, ніж у середньому в Східній Галичині згідно з даними воєводських управлінь.
За повідомленнями повітових старост, звітами воєводських управлінь, на підставі матеріалів анкетних обстежень амплітуда коливань боргів на гектар землі у різних щодо заможності осадників була від 500 до 8 тис. зл. Поза тим, Державний сільськогосподарський банк без вагань на початку 1930-х рр. виділив нові кредити під 7 відсотків річних для купівлі осадниками нових ділянок із парцеляції. Крім того, у Тернопільському воєводстві колоністи часто користувалися кредитами комунальних ощадних кас, яким борги виносили від 500 до 1000 злотих на одне господарство, а також кредитами приватних фінансових установ, які надавали їх під 15 - 30 відсотків [36].
У 1930-х рр., особливо в перші роки після господарської кризи, тенденція фінансово-кредитної допомоги зберігалася. За даними річного фінансового звіту Львівського земського банку, військові та цивільні колоністи отримали за 1933 р. у чотирьох воєводствах 1097 тис. зл. кредитів, з них на Волинське воєводство припадало 682 тис., Львівське - 107, Тернопільське - 279 і на Станіславівське - 29 тис. зл. [37].
Господарське товариство Східної Малопольщі того ж року провело детальне вивчення матеріального стану осадницьких господарств Східної Галичини. На підставі даних, наведених у звіті за результатами обстеження, видно, що у Львівському воєводстві переважна більшість господарств належала до економічно слабких. Від економічної сили господарств залежав відповідно стан забезпечення житловими і господарськими будівлями. Найкращою ця ситуація була в Перемишлянському повіті. Існувала певна різниця в заборгованості, наявності житлових і господарських будівель між тими колоністами, які володіли житловими ділянками від 5 до 10 га, і тими, котрі мали до 5 га. Пояснювалось це тим, що деякі осадники, намагаючись придбати якомога більше землі, залазили в борги, з яких навіть за сприятливої економічної кон'юнктури не могли виплутатись. У Тернопільському воєводстві, зокрема у Тернопільському, Бережанському та Підгаєцькому повітах переважали некомплектні господарства без житлових і особливо господарських забудовань. Зокрема, у Тернопільському повіті з 510 господарств осадників 43 відсотки не мали житлових будівель, 6 - стаєнь, 48 - інших господарських приміщень.
У Чортківському повіті понад 30 відсотків осадницьких господарств перебували в критичній ситуації. В околицях Підгайців і Бережан переважали погано забудовані осадницькі господарства, тоді як у Золочівському, Зборівському і Бродівському повітах становище осадників виглядало дещо кращим. Задовільнішим стан забудови був у Станіславівському воєводстві, де близько 60 відсотків осадницьких господарств мали всі необхідні житлові та господарські будівлі [38].
На підставі проведених обстежень господарств цивільних колоністів у галицьких воєводствах і узагальнень Комітет господарського товариства зробив наступні висновки: а) осадницькі господарства гірші від фільваркових щодо вирощування землеробських культур, а щодо виробництва тваринницької продукції - кращі; б) переважають фільварки за кількістю домашньої птиці й худоби; в) за сприятливих умов (величина стартового капіталу, якість ґрунтів, кліматичні умови тощо) новоприбулі господарюють краще від місцевих малоземельних господарів; г) осадники, які мають від 2 до 5 га, господарюють гірше за місцевих селян з таким же розміром земельного наділу.
Комітет вніс пропозиції, суть яких полягала в тому, що: а) сума початкового капіталу в переселенця для загосподарювання повинна бути адекватною сумі, необхідній для купівлі земельного наділу і забудови господарства; б) потрібне врегулювання кредитної системи як гарантії розбудови осадницьких господарств [39].
Ще одна проблема, що суттєво вплинула на економічне, а ще більше на морально-психологічне становище осадництва - правовий статус придбаних наділів. Прибуваючи у Західну Україну, цивільні колоністи намагалися придбати якомога більше землі. Цьому протегували різні парцеляційні товариства, земельні управління і т. п. Не маючи достатньої кількості коштів, переселенці позичали їх у фінансово-кредитних установах на умовах іпотеки - застави частини або всього майна з надією в майбутньому розплатитися.
Однак, як виявилося, здійснити це було непросто. Внаслідок цього значна частина колоністів, вчасно не сплативши боргів, так і не отримала документів на володіння землею. Так, у Станіславівському воєводстві 38 відсотків від загальної кількості осадників не мали права власності на володіння земельними наділами, у Тернопільському - 30, у Львівському - 28 відсотків. 4421 колоніст (29,9 відсотка) не оформив право власності на землю [40].
Та все ж, користуючись постійною підтримкою правлячих кіл Польщі, військові й заможні цивільні осадники були спроможні вести господарство. Із їх числа призначали солтисів, війтів та інших представників державної адміністрації на місцях. Проте, як стверджувало Господарське товариство Східної Малопольщі, такі заняття приносили колоністам мало користі, відволікали їх від власного господарювання. Дедалі частіше траплялися випадки, коли колоністи здавали в оренду земельні наділи або продавали їх повністю і присвячували себе роботі на державній службі. У Золочівському повіті в колонії Риків два колоністи позбулися своїх наділів саме з цих причин і повернулися остаточно до виконання службових обов'язків на державних посадах [41].
На відміну від незаможних колоністів, поселених у чотирьох воєводствах Західної України й обплутаних боргами так, що ледве зводили кінці з кінцями, заможна верхівка осадників мала в розпорядженні достатньо вдосконалених сільськогосподарських знарядь та машин, робочої і продуктивної худоби. Багато осадницьких господарств і навіть окремих колоній займалися виробництвом тільки технічних культур. Наприклад, цукровий завод у Ходорові розпарцелював 224 га орної землі, яку придбали колоністи з околиць Ярослава і Пшеворська, що поселилися у селі Кремерівці й спеціалізувалися лише на вирощуванні цукрових буряків, що давало їм високі прибутки [42].
Незаможні колоністи та їх сім'ї перебували в не меншій нужді та злиднях, ніж місцева українська біднота. Як відзначив спеціаліст із осадництва з Інституту національних справ, "майже в кожному поселенні зустрічаємо і таких осадників, господарства яких бажають далеко кращої участі. Після обмолоту врожаю вони зразу ж вивозять зерно на продаж до міста, а вже після Різдва в їх домівках відчувається нестаток" [43]. Це були, як правило, малоземельні селяни, які в сподіванні на державну допомогу переселилися з Польщі на південно-східні та східні окраїни в пошуках кращого життя. Щоб розбагатіти, вони часто брали землі більше, ніж дозволяли їм кошти, виручені від продажу свого майна на батьківщині. Потім же для того, щоб звести кінці з кінцями, змушені були брати позики у приватних кредиторів під 12, 18 і навіть 24 відсотки річних. Внаслідок майже всі скромні доходи йшли на сплату кредиту і великих податкових ставок замість того, щоб їх використати для купівлі інвентарю і сільськогосподарських знарядь [44]. Під тиском таких обставин змушені були шукати заробітку поза своїм господарством у промисловості, займалися домашніми промислами [45].
Якщо й це не рятувало ситуацію, осадники, як ми вже зазначали, продавати свої земельні наділи. Це не могло не турбувати урядові кола Польщі. Міністерство внутрішніх справ звернулося до Тернопільського воєводства з проханням повідомити, що тут зроблено у справі зміцнення польського осадництва і чи християнські каси безвідсоткового кредиту, що почали створюватися в другій половині 1930-х рр. для фінансової підтримки занепадаючих осадницьких господарств, отримують допомогу від державних і приватних фінансових установ [46].
У повідомленні старости Зборівського повіту Тернопільського воєводства управлінню з цього приводу було зазначено, що на території повіту функціонують дві християнські каси - в с. Поморянах і безпосередньо у Зборові. Каса у Зборові отримала допомогу в 1000 злотих від Союзу християнських кас у Варшаві. Каса в Поморянах просить воєводське управління сприяти поповненню грошима [47].
Подібні християнські каси почали виникати в інших повітах воєводства. Вже у червні 1938 р. в Збаразькому повіті діяли дві християнські каси, у Бродівському, Перемишлянському - по одній, Бережанському і Золочівському - по три християнські каси [48].
У Тернопільському повіті, як повідомляв староста, при Державному сільськогосподарському банку створили "Фонд допомоги", в якому банк акумулює кошти для викупу польських осадницьких господарств, яким загрожує продаж, і допомоги тим, які вже встигло скупити місцеве польське населення, скориставшись підтримкою "Фонду допомоги" [49].
Не відставало в цьому контексті й Малопольське аграрне товариство, яке розробило свою програму опіки над осадниками. Програма передбачала чотири напрями діяльності - організаційний, фінансово-господарський, культурно-освітній та правовий. Товариство пропонувало реорганізацію спілки осадників у триступеневу організацію - на найнижчому рівні повинні були створюватися осадницькі kуlka, на рівні повітів - повітові союзи, на рівні воєводств - воєводські союзи осадників. При штаб-квартирі Малопольського аграрного товариства повинні були бути представлені делегатури Львівського, Станіславівського і Тернопільського Союзу осадників [50].
Реорганізувавши таким чином осадницькі структури аграрне товариство сподівалося вирішити й інші завдання. З метою поліпшення збуту сільськогосподарської продукції колоністів планували розбудувати мережу крамниць, складських приміщень, молочарень, здійснити інші заходи щодо інтенсифікації господарювання осадників. Інспекторам, кураторам осад, було поставлене конкретне завдання - вивчити умови господарювання, координувати і планувати конкретну програму дій з метою поліпшення ситуації в осадницькому середовищі. В культурно-освітній сфері роль інспекторів полягала у "вишукуванні" фінансів на будівництво шкіл, костьолів, каплиць, народних будинків; організації культурно-освітніх заходів, курсів для вдосконалення фахових навиків осадників, опікування молоддю. Відзначимо, що питання культурно-освітнього стану постійно перебувало у полі зору польської адміністрації, особливо в другій половині 1930-х рр. [51].
Малопольське аграрне товариство, опрацювавши статистичні матеріали, зазначало, що більше половини осадників, поселених у Східній Малопольщі, були позбавлені можливості відвідувати костьоли, каплиці, народні будинки, а їхні діти - польські школи через те, що їх не було за місцем проживання. Вказувалося на небезпеку духовного вакууму і моральної та національної деградації, негативного сприйняття самої ідеї колонізації серед поляків [52].
У правовій та фінансово-господарській сферах інспекторат повинен був сприяти роботі земельних комісарів щодо розв'язання проблеми парцеляції, іпотеки, організації кредитів тощо [53].
Уряд Польщі постійно дбав про фінансово-економічне оздоровлення осадницьких господарств, вишукуючи нові форми допомоги. В ході конверсії боргів за довготерміновими і короткотерміновими кредитами Державний сільськогосподарський банк до 1936 р. списав з осадників половину їх заборгованості. Тільки у Львівському, Станіславівському і Тернопільському воєводствах до середини 1920-х рр. польські осадники мали 27,1 млн. зл. боргу, з них 60,3 відсотка - Державному сільськогосподарському банку. Сплата заборгованості була відстрочена на 55 років, а відсоткова ставка знижена з 8 до 4,5 відсотка річних. До 1936 р. в Східній Галичині списали в 11962 випадках суму боргу 10 млн. 542,5 тис. зл., або 50 відсотків позичок, які колоністи отримали на купівлю землі з оборотного фонду земельної реформи. Крім цього, банк конверсував 967 осадникам 6 млн. 555 тис. зл. кредитів в інших фінансових установах і перерахував на оборотний фонд земельної реформи, списавши одночасно 50 відсотків суми цього боргу [54].
У квітні 1937 р. Міністерство землеробства і земельної реформи Польщі виділило Тернопільському воєводству 300 тис. зл. Ця сума була призначена тільки для надання кредитів осадникам. Позички надавали відповідно до рекомендацій, які розробило Господарське товариство у Львові. Рекомендували, щоб кредити надавали насамперед тим осадникам, які переселилися з центральних і західних воєводств Польщі; обмежити, а то й зовсім припинити кредитування колоністів, земельні наділи яких були 20 і більше гектарів; сума кредиту не повинна бути більшою, ніж 1500 зл. Цього ж року для колоністів Борщівського повіту виділили 35 тис. зл. допомоги, Заліщицького - 15, Золочівського, Бродівського, Кам'янко-Струмилівського та Радехівського - 60, Бережанського - 37, Підгаєцького - 30, Перемишлянського, Копичинського і Теребовлянського - по 15, Чортківського - 8 тис. зл. [55].
На нараді земельних комісарів Тернопільського воєводства 5 травня 1937 р. було вже названо суму 600 тис. зл., з яких 300 тис. зл. виділив Державний сільськогосподарський банк із фонду оборотних коштів.
При обговоренні проблем осадницької колонізації йшлося також про будівництво трьох складських приміщень у Тернополі, Бережанах і Чорткові для зберігання лісоматеріалів, 30 тис. куб. м яких зарезервували для забудови новостворених осадницьких господарств. Була прийнята пропозиція, за якою сума одноразової допомоги для переселенців не перевищувала 1500 зл., для інших - не більше 600 зл.
Було встановлено суму кредиту на 1 га, який дорівнював 500 зл., на спорудження житлового будинку - 600 зл., господарських будівель - 300 зл. Нагляд за використанням кредитів мав здійснювати земельний комісар [58].
Підтримка, сприяння і протегування з боку держави польському сільськогосподарському цивільному та військовому осадництву в чотирьох воєводствах були усесторонніми і масштабними. Державні затрати на переїзд колоністів із сім'ями і пожитками до місця осілості, довготермінові й короткотермінові кредити з низькими відсотковими ставками; безоплатне забезпечення землею військових колоністів, безповоротні позики для придбання реманенту і забудування; опіка з боку воєводських і повітових адміністрацій, окружних та повітових земельних управлінь, парцеляційних товариств, державних і недержавних фінансових установ та товариств - свідчення політичної значимості сільськогосподарської цивільної і військової колонізації як одного з найважливіших асиміляційних чинників національної політики Другої Речі Посполитої у Східній Галичині й Західній Волині у 1920 - 1930-х роках.
Список використаних джерел
ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 10. - Спр. 1815. - Арк. 4.
ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 408. - Оп. 1 т. - Спр. 174. - Арк. 29.
Tak zacz№lem gospodarowac // In Polinski Daniel. Obraz wіasny їycia w Polsce mкdzywojennej. Wybуr i opracowanie. - Warszawa, 1986. - S. 18 - 23.
Podgorski B. Osady wojskowe na terenie Szubkowa na Woіyniu… - S. 59.
Ibid. - S. 60 - 61.
ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 10. - Спр. 2086. - Арк. 27.
Розбудова нації. - Прага, 1931. - Ч. 11/12.
Podgorski B. Osady wojskowe na terenie Szubkowa na Woіyniu … - S. 92, 93.
Ibid. - S. 62.
Ibid. - S. 93.
ДАВО. - Ф. 36. - Оп. 4. - Арк. 3, 3 зв., 7,9, 11; - Ф. 46 - Оп. 1. - Спр. 655. - Арк. 1 - 31.
Podgorski B. Osady wojskowe na terenie Szubkowa na Woіyniu… - S. 92, 93.
ЦДІА України у м. Львові. - ф. 408. - Оп. 1. т. - Спр. 174. - Арк. 27.
Там само. - Арк. 28, 29.
ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 10. - Спр. 758. - Арк. 3.
ДАІФО. - Ф. 2. - Оп. 9. - Спр. 654. - Арк. 11.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 4. - Спр. 968. - Арк. 12 зв.
Там само. - Арк. 13.
Васюта І. К. Соціально-економічні відносини на селі Західної України до возз'єднання (1918 - 1939). - Львів, "Вища школа", 1978. - С. 23.
ДАТО, - Ф. 231. - Оп. 4. - Спр. 66. - Арк. 6.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 4. - Спр. 66. - Арк. 7, 9, 10.
Там само. - Спр. 968. - Арк. 13 зв.
Там само. - Оп. 6. - Спр. 744. - Арк. 2.
Там само. - Арк. 3.
Там само. - Арк. 3 зв.
Там само. - Арк. 4.
Там само. - Арк. 5.
ДАІФО. - Ф. 415. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 2 - 3.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 4. - Спр. 968. - Арк. 14. - Ф. 10. - Оп. 2. - Спр. 204. - Арк. 13 зв.
Там само. - Оп. 6. - Спр. 2100. - Арк. 3; - Спр. 2099. - Арк. 1. ДАЛО, - Ф. 1. - Оп. 13. - Спр. 859. - Арк. 48.
ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 13. - Спр. 859. - Арк. 48.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 6. - Спр. 2082. - Арк. 8.
ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 13. - Спр. 859. - Арк. 50.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 6. - Спр. 2082. - Арк. 8.
Там само. - Спр. 2695. - Арк. 2.
Там само. - Ф. 231. - Оп. 6. - Спр. 1338. - Арк. 19; Ф. 34. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 1 - 8.
Там само. Спр. 2695. - Арк. 2.
Там само. - Ф. 231. - Оп. 6. - Спр. 744. - Арк. 5, 5 зв., 6; - Спр. 1338. - Арк. 6; - Спр. 744. - Арк. 6,5 зв.
Там само. - Спр. 744. - Арк. 5 зв., 6 зв.
ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 13. - Спр. - 859. - Арк. 51.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 6. - Спр. 744. - Арк. 7 зв.
Васюта І. К. Соціально-економічні відносини на селі Західної України до возз'єднання (1918 - 1939). - С. 32 - 33.
ДАІФО. Відділ науково-довідкової літератури, інвентарний номер Н/3628. - Арк. 14.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 1. - Спр. 1595. - Арк. 19.
ДАІФО. - Ф. 43. - Оп. 1. - Спр. 216. - Арк. 32 - 33.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 1. - Спр. 3501. - Арк. 1.
Там само. - Арк. 4.
Там само. - Арк. 5,7,9,10,11,16.
Там само. - Арк. 15.
Там само. - Оп. 6. - Спр. 2711. - Арк. 54.
Там само. - Арк. 54 зв., 55, 55 зв;
Там само. - Спр. 2082. - Арк. 9.
Там само. - Спр. 2711. - Арк. 55 зв.
ДАІФО. - Ф. 1. - Оп. 13. - Спр. 859. - Арк. 49 - 50; - Ф. 43. - Оп. 1. - Спр. 12. - Арк. 64.
ДАТО. - Ф. 231. - Оп. 6. - Спр. 2853. - Арк. 9, 9 зв., 10, 12.; - Спр. 2708. - Арк. 14, 15.
Там само. - Спр. 2708. - Арк. 11, 11 зв.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історія античної цивілізації у Північному Причорномор'ї. Основні причини колонізації. Західний, північно-східний та південно-східний напрямки грецької колонізації. Вплив грецької колонізації на цивілізації. Негативні та позитивні наслідки колонізації.
презентация [2,0 M], добавлен 29.12.2015Міфи про маловідомий Північнопричорноморський край, аналіз свідчень давніх авторів та аналіз праць сучасних науковців. Причини грецької колонізації. Перші грецькі поселення на території України. Значення колонізації греками Північного Причорномор’я.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 07.01.2014Характерні риси політики португальської корони відносно колонізації Бразилії протягом першої половини XVI ст. Особливості початкової фази колонізації північно-східної Бразилії португальцями. Місія португальського капітана-донатарія Дуарті Коелью Перейри.
статья [26,1 K], добавлен 24.04.2018Загальна характеристика причин грецької колонізації в країнах Середземномор'я. Відмінність ранніх грецьких колоній від фінікійських. Особливості напрямків колонізації та класової боротьби в цих поселеннях. Грецькі колонії Північного Причорномор’я.
реферат [36,7 K], добавлен 01.12.2010Дослідження явища Великої грецької колонізації в історії античної Греції. Вивчення її причин, напрямків та поширення. Характеристика впливу колонізації на розвиток метрополій та самих колоній. Розвиток торгівлі та ремісничого виробництва в колоніях.
курсовая работа [41,9 K], добавлен 27.05.2014Аналіз ситуації яка склалася на території країни перед Першою та Другою світовими війнами. Цілі Російської Імперії щодо територій Західної України на думку Петра Струве. Воєнні плани Німеччини щодо колонізації українських земель. Інтереси інших держав.
презентация [5,9 M], добавлен 30.09.2015Роль античних міст-держав, які з'явилися у VII столітті до н. е. на північних берегах Чорного моря, в історії України. Чотири осередки, утворені в процесі античної колонізації у Північному Причорномор'ї. Вплив та значення античної духовної культури.
курсовая работа [39,2 K], добавлен 18.01.2014Основні цілі плану "Ост" - секретного плану уряду Третього Рейху з проведення освоєння земель Східної Європи і її німецької колонізації після перемоги над СРСР. Його організатори та виконавці, час та місце здійснення, жертви та можливі наслідки.
презентация [432,4 K], добавлен 02.11.2014Суперечливий розвиток українсько-російських взаємин у минулому сторіччі та його чинники. Проблеми соціально-економічного та національного розвитку України. Висилка куркулів, порядок розміщення спецпереселенців та механізм колонізації їх поселень.
реферат [23,7 K], добавлен 12.06.2010Особливості процесу заснування колоній та їх типи. Причини та основні напрямки великої грецької античної колонізації Північного Причорномор’я. Характеристика етапів розвитку античних міст території. Встановлення історичного значення даного процесу.
курсовая работа [2,8 M], добавлен 01.03.2014Стан забезпеченості товарами та послугами жителів України. Житлове будівництво, стан медичного обслуговування. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури. Стан освіти і культури, поглиблення ідеологізації, русифікації та денаціоналізації.
реферат [18,6 K], добавлен 27.09.2009Галицько-Волинська держава й початок визволення українських земель у першій чверті XIV ст. Політичне зближення Західної України й Литви. Поділ українських земель між Литвою і Польщею в 1325–1352 pp. Кревська унія та ліквідація удільного устрою України.
реферат [26,3 K], добавлен 22.07.2010Поняття етнічної території та її характеристика для українського народу, джерела та основні етапи формування, сучасний стан. Козацькі війни з татарами і турками за підхід до Чорного моря. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні.
реферат [22,3 K], добавлен 21.01.2011Розвиток Давньоруської держави у VIII—IX ст. Стан сільськогосподарського і ремісничого виробництва. Суспільно-політичне й економічне життя східних слов'ян у третій чверті І тис. Досягнення в галузі економічного й культурного розвитку Київської Русі.
реферат [30,3 K], добавлен 25.10.2010Вимушенний компроміс щодо залюднення прикордоння. Українська колонізації кінця XV - початку XVII ст. Стосунки прикордонних тубільних еліт з імперським центром. Історія заселення Дикого поля. Міста зі слобідськими осадчими. Заснування міста Острогозька.
реферат [62,5 K], добавлен 16.01.2014Соціальне становище в Західній Україні: повоєнний період. Індустріалізація та колективізація сільського господарства. Придушення національно-визвольного руху в Україні. Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція "Вісла".
курсовая работа [58,9 K], добавлен 06.04.2009Передумови, причини, початок іспанських завоювань у Новому світі від 1492 року - до середини XVI століття. Підкорення Ернана Кортеса та Франциско Пісарро. Характер діяльності конкістадорів та воєнний, політичний і релігійний аспекти колонізації.
курсовая работа [62,8 K], добавлен 12.02.2011Військовий похід та розширення кордонів імперії Александра Великого. Об'єднання грецьких держав і створення могутньої армії для завоювання Перської імперії та колонізації Єгипту. Дослідження Каспійського моря, гірського масиву Гіндукуш і Перської затоки.
реферат [909,4 K], добавлен 15.03.2011Збитки господарств України за роки громадянської війни. Впровадження нової економічної політики в 1921 році: заміна продрозкладки продподатком на селі. Основні заходи НЕПу: децентралізація системи управління, розвиток підприємництва та кооперації.
презентация [5,9 M], добавлен 26.02.2014Політика "воєнного комунізму" в Україні. Сільське господарство Київської Русі. Господарство воюючих країн в роки Другої світової війни. Реформа 1961 року та її значення для економіки України. Промисловість України в пореформений період (після 1861 року).
курсовая работа [59,9 K], добавлен 22.02.2012
