Проблема висвітлення у сучасній історичній науці генези політичної думки та Національного визвольного руху України в першій половині ХХ ст.

Винницкий А.А.

Развитие исторической науки, а значит, опыт прошлых поколений, находит свое проявление, в том числе в закономерностях возникновения и генезиса тех или иных явлений и процессов общественного, политического, правового и иного характера, образующие ее задел, что имеет нерядовое как теоретическое, так и практическое значение. Несмотря на наличие значительного количества научных трудов современных отечественных специалистов, исторический период и его предмет, что рассматриваются в данной статье, не является полным, а часто выборочным в историографическом плане. Наконец, развитие политической мысли также носит достаточно фрагментарный характер и имеет значительные прорехи в общей историкографической материи исследуемого периода. В частности, поверхностно рассматривается влияние западных идеологий того времени на формирование отечественных политических учений, конкретно-исторический фактор и преемственность отечественной политической мысли в этот период.

Ключевые слова: Украинская Повстанческая Армия, Организация Украинских Националистов, Николай Михновский, Николай Сциборский, история политической мысли, украинское национально-освободительное движение.

Annotation

The Problem of lighting in modern science the genesis of political thought and the National liberation movement of Ukraine in the first half of the ХХ century

Vinnitsky О.

The development of the science of history and so thus the experience of past generations, that is displayed among others in the principles of origin and genesis of some phenomena and processes of social, political, legal and other nature, establish its creation, that has an outstanding both theoretical and practical significance.

Despite the availability of significant amount of research papers of modern native specialists, the historical period and its subject, that are examined in the present article, are not complete and are often selective in historical approach.

Key words: Ukrainian Insurgent Army, Organization of Ukrainian Nationalists, Mikhnovskyy, Stsiborsky, History of Political Thought, Ukrainian national-liberation movement.

Зміст статті

Розвиток історичної науки, а отже, досвід минулих поколінь, що знаходить свій прояв, у тому числі у закономірностях виникнення й генези тих чи інших явищ і процесів суспільного, політичного, правового та іншого характеру, утворюють її доробок, що має непересічне як теоретичне, так і практичне значення.

Історіографія - це "дисципліна, що вивчає історію історичної науки. Це наука про те, як виникла і розвивалась історична думка, процес нагромадження історичних знань. Вона з'ясовує соціальну основу і соціальну функцію історичного пізнання, досліджує боротьбу в ній різних напрямів, шкіл, концепцій, аналізує методи вивчення історичних джерел, висвітлює організацію й форми дослідницької роботи в галузі історії" [1, с. 12-13]

Таким чином, історіографія своїм предметом охоплює одразу декілька напрямів наукової діяльності та семантичного навантаження, чільне місце серед яких належить визначенню ступеня дослідженості окремих конкретно-історичних вимірів. Саме у такому більш вузькому значенні й актуалізується предмет нашої публікації, а саме: проблема наявності значних прогалин в історіографічному матеріалі історії України щодо генези політичної думки та національного визвольного руху України в першій половині ХХ ст.

Характер зазначених прогалин за своїм предметом належить одразу до декількох історичних наук: історії політичних і правових учень, історії держави і права та, певною мірою, до теорії держави і права.

Вивченням вказаної у статті теми займалися такі вчені, як В. Богацький, Л. Домбровська, Л. Кормич, H. Кравченко, В. Красовський, І. Крип'якевич, М. Скрипник, О. Субтельний, І. Черняков, М. Чмихов та ін.

Метою статті є визначення історіографічних прогалин у сучасній історичній науці щодо генези політичної думки та національно-визвольного руху України у першій половині ХХ ст.

У працях, присвячених ролі окремих інститутів українського суспільства в розвиткові політичної думки та національного визвольного руху в Україні в першій половині ХХ ст., доволі слабо, або взагалі не досліджено окремі історичні постаті (особливу увагу тут варто приділити М. Сціборському) та молодіжні й комерційні (в тому числі кооперативні) організації (зокрема, з патріотичного виховання), які було створено наприкінці ХІХ ст. - початку ХХ ст.; відсутність періодизації обох процесів, які у відповідній науковій літературі розглядаються переважно уривками та визначаються лише термінами "українська революція 1917-1921 рр.", або "перші/другі визвольні змагання", що не дозволяє представити досліджуваний період у хронологічній та проблемно-категоріальній залежності як цілісний історіографічний пласт; також майже залишені поза увагою суспільно-політичні досягнення на стадії формування національного визвольного руху в період з кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст. (політичні рішення з надання автономії окремим територіям Галичини та україно-польська війна, викликана здебільшого саме цим) [2].

Особливої уваги заслуговує саме останній чинник, адже фактично він загартував національний визвольний рух (головним чином в особі Українських Січових Стрільців та Галицької армії) і створив підґрунтя для реальних державотворчих процесів, зокрема створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та її подальшого об'єднання з Українською Народною Республікою (УНР) актом злуки.

Політико-правові умови, в яких формувалися політичні погляди та розвивався національний визвольний рух, є тим середовищем, з огляду на яке вони детермінуються. Саме їхня недосконалість, а радше, відверте зловживання держав-окупантів спонукає до пошуку власного "рецепту" ідеальної держави та взагалі її побудови. І на цьому тлі також не можна оминути увагою відсутність ґрунтовних праць з діяльності М. Міхновського та аналізу проекту конституції за його авторства, а також нормо- творчу діяльність окремих інститутів національного визвольного руху, зокрема Комісії державного планування Організація українських націоналістів (ОУН) (Документи) та Української Повстанської Армії (УПА) (Дисциплінарний Статут) [3].

Нарешті, розвиток політичної думки також має доволі фрагментарний характер та значні проріхи у загальній історіографічній матерії досліджуваного періоду. Зокрема, поверхнево розглядається вплив західних ідеологій того часу на формування вітчизняних політичних учень, конкретно-історичний чинник та спадкоємність вітчизняної політичної думки у цей період. історіографічна політичне вчення визвольний

Таким чином, можна підсумувати, що, незважаючи на значний масив праць, присвячених проблематиці, які становлять предмет цієї публікації, існує широке коло питань, що не дозволяють відтворити цілісну картину того, що стало ключовими чинниками у зародженні і подальшому розвиткові національного визвольного руху та політичної думки у першій половині ХХ ст. в Україні.

Комплексний підхід та розширення як історіографічної, так і теоретичної бази, на нашу думку, є тими засобами наукового пізнання, що дозволять ефективно працювати з історіографічною проблематикою, яка на сьогодні склалася у межах предмета цієї наукової публікації.

Використані джерела

1. Кормич Л.І. Історія України від найдавніших часів до 21 століття: навч. посіб. / Л.І. Кормич, В.А. Богацький. - Х., 2001. - 386 с.

2. Довідник з історії України: у 3 т. / укл. І. Підкова, Р. Шуст. - Л., 2001.

3. Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів. - Т. 7: Документи Комісії Державного Планування ОУН (КДП ОУН).

Размещено на Allbest.ru