Оцінка демографічних втрат кримськотатарського народу внаслідок депортації 1944 року

Під час голоду 1921-1923 рр. тільки за офіційними даними чисельність населення Криму скоротилась на 150 тис. осіб. Приблизно дві третини померлих становили кримські татари [1, с. 341].

Зміну чисельності та національного складу Криму з кінця XVIII століття наведено у табл. 1.

Хоча чисельність населення Криму постійно зростала, питома вага кримських татар починаючи з кінця XVIII ст. постійно зменшувалась, при цьому найбільшими темпами збільшувалась чисельність росіян. Через кілька років після перепису 1897 р. росіяни вже становили більшість на півострові. Після депортації 1944 р. півстоліття кримських татар у Криму практично не було.

Зараз окупанти на території Криму провадять політику залякування місцевого населення, особливо кримських татар, метою якого є придушення громадянської активності населення та спонукання незгодних з анексією до виїзду з півострова.

Найбільш резонансною акцією, зважаючи на незначну в історичному вимірі віддаленість у часі та зв'язок з сьогоденням, яка Постановою Верховної ради України від 12.07.2015 р. №792-VIII визнана геноцидом [3], є депортація кримських татар 1944 р. Депортація призвела до фізичних та моральних страждань, значних демографічних втрат, зменшення демографічного потенціалу кримськотатарського етносу.

Все це робить актуальним дослідження втрат кримськотатарського народу у демографічному вимірі. Аналіз публікацій і досліджень. Публікації щодо депортації кримськотатарського народу уперше з'явилися на Заході у повоєнні роки і мали на меті поінформувати західне суспільство про насильницьке переселення кримських татар та їхнє становище в режимі спецпоселення Р. Конквеста (R. Conquest) [6], Е. Кірімаля (E. Kirimal) [7], О. Некрича (A. Nekrich) [8]). Багато питань у цих дослідженнях не було висвітлено достатньою мірою, оскільки вони виконувалися тільки на доступних джерелах та оприлюднених офіційних документах. Вивчення повоєнного становища кримськотатарського народу в СРСР інтенсивно починається з другої половини 1980-х і посилюється в 1990-ті роки. Суттєвим внеском у дослідження депортації кримських татар стали наукові праці російських вчених М. Бугая (N. Bugaj) [9], В. Земскова (V. Zemskov) [10], П. Поляна (P. Poljan) [11], яким вдалося вперше ввести в науковий обіг цінні архівні документи центральних архівів СРСР, але поданий ними матеріал тільки в загальних рисах розкриває феномен депортації кримських татар і не дає змоги висвітлювати цю проблему всебічно. Оцінювання демографічних втрат кримськотатарського народу унаслідок депортації в наукових працях названих науковців практично не здійснено. Помітний внесок у розробку теми депортації кримськотатарського народу зроблено кримськотатарськими та українськими дослідниками Р Хаялі (R. Khaiali), Г. Бекировою (G. Bekirova), О. Галенком (O. Halenko), В. Брошевановим (V Broshevan), В. Зарубіним (V Zarubyn) [4, 5, 12-14]. Вони найбільш глибоко зуміли дати об'єктивну оцінку політики радянського режиму щодо кримських татар. Однак і в працях українських дослідників тема обчислення людських втрат кримськотатарського народу через депортацію не висвітлювалася належним чином.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної історіографії депортації кримських татар показує, що становище цього етносу в умовах насильницького виселення вивчено не достатньо. Окремим питанням, таким як облаштування, працевлаштування, продовольче забезпечення, медико-санітарне обслуговування, причини високої смертності кримських татар, дослідники не приділяли належної уваги. До того ж, демографічні аспекти депортації практично випали з поля зору науковців і тому потребують комплексного вивчення, особливо оцінювання демографічних втрат. На сьогодні в науковому обігу наявні лише результати обчислення людських жертв кримськотатарського народу внаслідок депортації, отримані російським вченим Д. Едієвим (D. Jediev). За його оцінкою, прямі демографічні втрати через надсмертність кримських татар протягом 1944-1952 рр. становлять 34,2 тис. осіб, тобто 18% від чисельності населення станом на 18 травня 1944 р. [15, с. 294]. Кримськотатарська спільнота оцінює втрати внаслідок депортації на рівні майже 90 тис. осіб або 46,2% від чисельності кримськотатарського населення станом на початок депортації [16, с. 14].

Особливе місце серед публікацій посідає книга «Цифри свідчать: за матеріалами самоперепису кримськотатарського народу (1966, 1971, 1973-1974 рр.)» [17]. Книга містить інформацію про демографічні, культурні та матеріальні втрати кримських татар унаслідок депортації. Демографічні втрати оцінено на базі самопереписів 1966, 1971 та 1973-1974 рр., проте оцінити якість даних, наведених у публікації, для визначення втрат складно. Це пояснюється тим, що у книзі відсутній опис методології проведення обстеження (перелік питань, які ставились; інструкції з проведення опитування та фіксації відповідей; категорії безпосередньо опитаних осіб тощо).

Обстеження за методом проведення було анамнестичним (коли людину опитують стосовно подій, що відбувались у минулому). При цьому типі обстежень надійність інформації зменшується з віддаленістю від події у часі. Хоча смерть родичів та близьких є подією, яка закарбовується у пам'яті на все життя, не виключено, що інформацію надавали особи, які під час депортації були дітьми, тож переказували опитувачам відомості зі слів інших.

У книзі зазначено, що загалом було опитано мешканців 30 сіл, які представляли різні райони проживання у Криму. Результати опитування було використано для оцінки кількості померлих. Проте для коректної оцінки треба проводити опитування у нових місцях проживання через те, що рівень смертності залежав не від місця проживання у Криму, а від умов проживання у місцях переселення, які могли відрізнятись. Але у книзі не вказано, як співвідносяться нові місця розселення з 30 селами.

Дати, коли збирали дані, також різні. Наприклад, опис населення села Ускут Алуштинського району Кримської АРСР складався «на день висилки 15 травня 1944 року», а опис населення села Бага Балаклавського району - станом «на початок Вітчизняної війни 1941-1945 рр.». Для більшості сіл дата, коли складався опис, взагалі не вказана, а форма представлення інформації не є однотипною.

Оцінки чисельності кримських татар на дати переписів населення 1926 та 1939 рр. за даними Народного перепису становлять 335 340 осіб та 513 245 осіб відповідно. Ці дані не узгоджується як з офіційними даними, так і з оцінками інших дослідників. Так, за переписом 1926 р. чисельність кримських татар складала 179 094 осіб, а за переписом 1939 р. - 218 879 тис. осіб [18]. Хоча під час перепису населення 1926 р. мав місце недооблік (в основному дітей віком 0-2 роки), а перепису 1939 р. - переоблік, оцінки за результатами Народного перепису виглядають мало реальними.

У названій книзі зроблено спробу оцінити загальну кількість померлих, а у цій статті оцінюються демографічні втрати, а саме - надсмертність та дефіцит народжень.

Проте, на нашу думку, книга містить унікальний матеріал щодо депортації кримських татар і потребує спеціального наукового дослідження. Воно повинно передбачати аналізування методологічних та методичних підходів до розрахунків чисельності кримських татар і архівних матеріалів у місцях їх проживання на спецпоселеннях.

Таким чином, метою статті є визначення демографічних втрат кримських татар унаслідок депортації 1944 року.

Інформаційна база. Для оцінки втрат кримськотатарського народу внаслідок депортації було виконано відновлення демографічної динаміки цього етносу за період 1926-1970 рр. Для реконструкції демографічного розвитку кримськотатарського народу за вказаний період було сформовано джерельну базу, основу якої склали архівні джерела демографічних статистичних матеріалів та наукові публікації стосовно даного питання, що використовуються для оцінювання втрат, та, в свою чергу, поділяються на декілька груп, різних за ступенем повноти, надійності, диференціацією і співставністю з іншими джерелами.

До першої групи належать дані Всесоюзних переписів населення (ВПН) 1926, 1939, 1959 рр. [18, 19, 15, с. 251-262]. Дані переписів населення в цілому можна вважати надійними (окрім перепису 1939 р.). У ході реконструкції дані переписів населення підлягали корекції на недооблік (1926 р.) та переоблік (1939 р.).

До наступної групи використаних джерел належать матеріали статистики природнього руху населення, які зберігаються у фондах Російського державного архіву економіки (РДАЕ) та Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ), і є у розпорядженні авторів. У матеріалах статистичної звітності є дані про природний рух кримських татар упродовж 1926-1940 рр. [20]. Інформація про природній рух представників кримськотатарського народу за 1944-1955 рр. вибрано з відомчої статистики НКВС-МВС СРСР [15, 9, 21, 11].

Матеріали про міграційний рух кримських татар формують третю групу використаних джерел. У цю групу ввійшли дані відомчої статистики про міграцію населення протягом 1926-1959 рр. [5, 9, 11, 22]. У процесі реконструкції максимально була використана фактографічна інформація стосовно територіальних переміщень кримськотатарського народу у цьому періоді, яка міститься у наукових публікаціях.

Методи. Оцінювання демографічних втрат кримськотатарського народу внаслідок насильницького виселення у 1944 р. та вкрай важких умовах їхньої життєдіяльності на спецпоселенні є складним науковим завданням. Прийнятне його вирішення потребує виважених методологічних підходів, дієвого методичного забезпечення для оцінювання і, відповідно, надійної інформаційної бази для виконання розрахунків.

Для оцінювання втрат кримськотатарського народу внаслідок депортації в період 1944-1959 рр., було застосовано розроблену авторами методологію демографічної реконструкції та трендового аналізу, яку успішно використано для обчислення втрат населення України та її регіонів унаслідок соціальних катастроф першої половини ХХ століття (голод 1921-1923 рр., Голодомор 1932-1933 рр., Друга світова війна 1939-1945 рр.). Ця методологія позитивно сприйнята в експертному середовищі як в Україні, так і за кордоном (США, Канада, Франція).

У процесі оцінювання демографічних втрат унаслідок депортації виникла необхідність вирішити ряд дослідницьких питань. По-перше, незважаючи на наявність у авторів відновлених рядів динаміки народжених та померлих кримськотатарської людності за період 1926-1940 рр. та 1944-1959 рр., з'ясувалося, що використання цієї реєстраційної статистики вимагає критичного аналізу та корегування. Потреба в корегуванні чисел народжених та померлих обумовлена значним недообліком демографічних подій системою органів запису актів цивільного стану.

Внутрішня логіка методології визначала комплекс робіт з оцінювання демографічних втрат у такій послідовності:

• корегування чисельності та статево-вікового складу населення за даними переписів 1926, 1939, 1959 рр.;

• оцінка чисельності кримськотатарського народу за період 1927-1959 рр.;

• оцінка кількості депортованих кримських татар;

• корегування статистики природного руху населення;

• відновлення та корегування міграційної статистики;

• побудова реальних демографічних балансів кримських татар за період 1927-1959 рр.;

• побудова гіпотетичних демографічних балансів кримських татар за період 1927-1959 рр.;

• оцінювання демографічних втрат кримських татар внаслідок депортації (1944-1959 рр.).

Корегування переписів населення 1926, 1939, 1959 рр. Якість переписів 1926 та 1959 рр., на думку переважної більшості дослідників, є цілком задовільною. Однак мав місце певний недооблік населення. Першим, хто здійснив спробу оцінки недообліку людності під час перепису 1926 р., зокрема щодо дитячого населення, був відомий український демограф Ю.О. Корчак-Чепурківський [23]. З використанням його методики було розраховано ймовірну кількість дітей віком 0-4 роки, яка була упущена під час перепису 1926 року. За нашою оцінкою величина недообліку серед дітей кримськотатарського населення в матеріалах згаданого перепису становила 0,9% від загальної чисельності кримськотатарської людності.

Офіційні підсумки ВПН 1939 р. для кримськотатарського народу, як і всього населення СРСР, вимагають усунення необґрунтованих поправок, за рахунок яких чисельність кримських татар, за нашою оцінкою, було завищено на 2,6% від загальної чисельності населення. Як стало відомо у світлі останніх досліджень фальсифікування підсумків ВПН 1939 р., завищено поправки на недооблік і на так звані «контрольні бланки», запроваджені під час перепису 1939 р., і на недооблік перепису. Детальний опис методики корегування підсумків перепису 1939 р. викладено у спеціальній публікації [24], тому обмежимося деякими зауваженнями. Відомо з літератури, що поправка на контрольні бланки становила 0,68%, а поправка на недооблік перепису - 1%. За нашими розрахунками поправка на недооблік населення ВПН 1939 р. становить 0,3%, а поправка на контрольні бланки - 0,38%. Поправку на недооблік дітей у ВПН 1959 р. оцінено нами у 0,2%.

Оцінка чисельності кримськотатарського народу на дату виселення та в період перебування на спецпоселенні. Важливим дослідницьким завданням в процесі реконструкції демографічної динаміки, поряд з переписними даними, коректна оцінка э чисельності кримських татар на момент депортації 18 травня 1944 року. Це питання в літературі є дискусійним і тому потребувало особливої уваги.

Як відомо, в процесі спецоперації, проведеної НКВС СРСР, 18-20 травня 1944 року з Криму було вислано понад 180 тис. осіб.

Проте, разом з кримськими татарами, було вислано представників інших національностей, яких НКВС СРСР включило в загальну чисельність депортованих народів. Число таких осіб незначне порівняно з кримськими татарами, але використання даних НКВС без відповідної корекції завищує чисельність депортованого народу. Дані про те, скільки серед висланих було представників самих кримських татар, а скільки інших національностей (росіяни, українці та інші), які не входили до складу сімей, містяться у зведенні НКВС СРСР від 01.01.1953 року [15, с. 274-275]. Тому для корегування даних НКВС за вказаним зведенням нами був розрахований спеціальний коефіцієнт, який дорівнює 0,965, і відкореговано чисельність кримських татар.

Таким чином, з урахуванням коефіцієнту, серед депортованих 18-20 травня 1944 року частка кримських татар становила 173 714 осіб (96,5%), решта - 6 300 (3,5%) - росіяни, українці та особи інших національностей.

До складу депортованих варто також включити 6 тисяч мобілізованих у квітні-травні 1944 р. кримських татар, які були направлені у трудові табори міст Гур'єв, Рибінськ, Куйбишев, а також 5 тис. чоловіків працездатного віку, направлених на роботи до тресту «Московвугілля». Крім того, протягом квітня-травня, було заарештовано 5 989 кримських татар з так званого «антирадянського елементу», яких направили в тюрми та концтабори [11, с. 494-508].

У червні, під час депортації болгар, вірмен, греків та осіб інших національностей, було додатково виселено 3 141 кримського татарина, які також враховуються у загальній чисельності депортованих кримських татар.

Отже, оцінка загальної чисельності кримських татар, депортованих та висланих у 1944 р., зроблена на підставі архівних матеріалів та літературних джерел, становить 193 874 особи (табл. 2).

Після 1944 р. радянська влада додатково вислала кримських татар, які були демобілізовані з Червоної Армії протягом 1945-1946 рр.; остарбайтерів, репатрійованих із Німеччини та Австрії в 1945 р., депортованих із Західної Європи протягом 1945 р. представників цієї національності, що служили у збройних формуваннях Німеччини (табл. 3).

Таблиця 2. Складові формування чисельності депортованих з Криму кримських татар у 1944 р., осіб