Населення скіфського часу за результатами вивчення поширення гіпоплазії емалі зубів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Населення скіфського часу за результатами вивчення поширення гіпоплазії емалі зубів

Упродовж минулих століть населення скіфського часу, що проживало у VII-III ст. до н.е. на теренах сучасної України, досліджувалось за писемними й археологічними джерелами, а також класичними методами антропології. Піднімались питання культурного, господарчого та соціального устрою скіфського населення, а також питання їхнього походження та розвитку у залежності від території, яку вони заселяли. Зокрема, актуальною була і залишається проблема гомогенності скіфського етносу. Дослідження поховальних пам'яток в антропологічному аспекті дало змогу визначити фізичний тип населення скіфського часу та диференціювати лісостепове та степове скіфське населення за краніометричними та морфологічними ознаками. Розвиток методів палеопатології дав можливість розглянути антропологічні матеріали з нової точки зору. Застосування теорії стресу Ганса Сельє [1], яка відображає вплив навколишнього середовища на давнє населення, дало поштовх для дослідження специфічних індикаторів стресу. Вивчення реакції певних органів чи систем організму людини на зміни зовнішнього середовища, дозволило підійти до реконструкції соціальних та екологічних умов існування спільноти. Зокрема, для цього використовується один із маркерів фізіологічного стресу - гіпоплазія емалі зубів. Такий підхід поглибить знання про скіфську добу в історії України та доповнить існуючу інформацію про неї.

Маркерами фізіологічного стресу можна вважати захворювання та синдроми, основними з яких є: гіпоплазія емалі, лінії Харріса, cribra orbitalia та поротичний гіперостоз [2]. Крібра та поротичний гіперостоз віддзеркалюють генералізовані стреси [3], у той час як поперечні лінії гіпоплазії емалі та лінії Харріса свідчать про затримку росту відповідних тканин та являються індикаторами епізодичного стресу [4]. Гіпоплазія є дефектом розвитку емалі, який пов'язаний із порушенням метаболічних процесів під час формування організму [5]. Гіпоплазія має вигляд поперечної лінії чи заглиблення емалі, що оперізує весь зуб (поперечна гіпоплазія) (рис. 1) або ж ямок, розташованих на поверхні емалі зуба (точкова гіпоплазія). Зазвичай вона є симетричною, тобто проявляється на відповідних зубах лівої та правої сторони щелепи [6]. Гіпоплазія формується лише в період утворення зубної емалі, що відбувається у дитячому віці. Таким чином, лінія чи заглиблення емалі є проявом того, що енамелобласти припинили формування емалі у певний час і на певний період [7].

Зазвичай, ріст емалі відновлюється з часом, коли зникає дія стресового фактору. При цьому, товщина дефекту корелюється із протяжністю певного захворювання чи загального негативного стану організму [8], а кількість гіпопластичних ліній на одному зубі вказує на періодичність впливу стресового фактору [9]. Гіпоплазія є ознакою, що не змінюється після своєї появи та залишає перманентні сліди на зубах, за винятком випадків надзвичайної стертості зубів або посмертної втрати частини емалі [10]. Оскільки час та строки прорізування молочних і постійних зубів зазвичай є сталими для всіх людей, можливо визначити час формування гіпоплазії емалі [11].

Серед найбільш поширених причин утворення гіпоплазії емалі є: загальне недоїдання та нестача вітамінів і мінералів (переважно вітамінів А, С таD), що призводить до таких захворювань, як рахіт і цинга; а також хвороби шлунково-кишкового тракту, дитячі захворювання з порушенням живлення протягом періоду кальцифікації зубів (краснуха, кір), пневмонія, сифіліс [12]. Найчастіше вона формується у віці 2-4 років, коли у давніх суспільствах відбувалось відлучення від грудного годування [13]. З іншого боку, М. Льюїс вважає, що саме у цей період зубна емаль росте доволі повільно, а отже вона є більш сприйнятливою до зовнішніх стресів [14]. Загалом, гіпоплазію емалі вважають ознакою соціо-економічного статусу [15]. Поруч із цим, прояви гіпоплазії на зубній емалі свідчать про успішну адаптацію та вихід із стресової ситуації. Сліди захворювань на кістках є наслідком імунної реакції організму і процес їхнього утворення є доволі довгим [16]. Остеологічний парадокс полягає у тому, що ознаки захворювань на кістках бачимо лише у тому випадку, коли людина вдало пережила хворобу [17]. Таким чином, якщо гіпоплазію емалі зафіксовано у дорослого індивіда, можемо припустити, що у дитинстві його організм успішно адаптувався до стресових факторів, які спричинили перерву у розвитку емалі.

Досліджений матеріал походить з чотирьох могильників території України. Це курганний могильник Медвин [Київська обл., VII-VI ст. до н.е.), ґрунтовий могильник Скельки [Запорізька обл., V-IV ст. до н.е.), кургани поблизу с. Вищетарасівка [Дніпропетровська обл., IV- III ст. до н.е.) та ґрунтовий могильник Світловодськ [Кіровоградська обл., IV-ІІІст. ДО н.е.) [рис. 2). Могильники Медвин і Світловодськ належать до лісостепового регіону, а Вищетарасівка та Скельки - до степового. Статеві та вікові визначення зроблено раніше [18] й уточнено нами. На ґрунтових могильниках Світловодськ і Скельки переважають жіночі поховання [58% та 45,5% жіночих проти 24,6% та 32% чоловічих, відповідно), а серед похованих на курганних могильниках Медвин та Вищетарасівка - чоловічі скелети [53% та 38% чоловічих проти 33% та 33% жіночих, відповідно). Частка дитячих поховань на ґрунтових могильниках складає 7% [Світловодськ) та 23% [Скельки), а на курганних - 13% [Медвин) і 24% [Вищетарасівка).

Таким чином, кількість дитячих поховань переважає у степовому регіоні на могильниках Скельки та Вищетарасівка [рис. 3). Максимальна смертність на ґрунтових могильниках Світловодськ і Скельки та курганному могильнику Медвин припадає приблизно на один і той самий вік, а саме маємо показники [16) 20-30, 25-35 та 25-30 років, відповідно. На могильнику Вищетарасівка найвища смертність припадає на вік 40-50 років. Важливо відмітити, що на степових могильниках Вищетарасівка та Скельки присутній ще один пік смертності, який припадає на період між 10 і 14 роками [рис. 4).

Диференціація лісостепового та степового населення скіфського часу пояснюється науковцями поділом великого масиву скіфського населення на скіфів-орачів, які мешкали у Лісостепу та скіфів-кочовиків, які населяли Степ [19]. Відмінності серед населення скіфського часу терен України пов'язані із специфічними умовами проживання у відповідному регіоні. Так, лісостепова зона характеризувалась певною помірністю клімату та відносно спокійною політичною ситуацією, а степ був нестійким середовищем із доволі суворими умовами проживання [20]. Завдяки співвідношенню антропологічно диференційованих груп скіфського населення та ландшафтних зон їхнього розселення, можна говорити і про їхній різний спосіб життя. Дослідники вважають, що основним видом господарства населення Лісостепу було орне землеробство із зачатками скотарства [21]. На противагу цьому, скіфське населення Степу було кочовим і воєнізованим, а серед можливих видів господарювання переважало м'ясо-молочне відгінне скотарство, що було можливим через наявність у степу великої кількості просторих угідь [22].

Важливо наголосити, що за даними археологічних та антропологічних досліджень, ранньоскіфське населення Медвину вважають автохтонним та осілим на даній територій [23], а населення з могильника Світловодськ представлено прийшлими племенами зі Степу [24]. При цьому, С. Круц наголошує на своєрідності антропологічного типу світло- водських жінок у порівнянні із чоловіками цієї ж серії, що свідчить про їхнє різне генетичне коріння [25]. Ґрунтовий могильник Скельки, на думку 3. Попандопуло, належав скоріше осілому населенню Степу [26]. За спостереженнями археологів, кургани Вищетарасівки належали представникам напівосілого способу життя [27]. При цьому, Є. Бунятян вказує на їхню належність до рядової частини спільноти [не більш високого соціального статусу - аристократи, не більш низького - слуги та раби) [28]. На базі попередніх висновків, можна побачити різне за способом життя населення [осіле - напівкочове), а отже екологічні та соціальні умови навколишнього середовища [лісостеп - степ) матимуть на них різний вплив, що можна побачити на основі вивчення маркерів епізодичного стресу.

Специфічні дослідження, що можуть надати інформацію про спосіб життя й умови середовища, в якому проживало населення скіфського часу, на основі антропологічного матеріалу із обраних могильників, не проводились. Однак, нам відомі аналогічні праці, які стосувались інших могильників доби раннього заліза території України або територій суміжних із нею. Дослідженням скіфського населення на основі палеопатологічних методів на території України займались

М. Шульц [29] та 0. Козак [ЗО]. їхні дослідження були проведені на основі окремих поховань і недостатність матеріалу не дозволила зробити висновки на рівні палеопопуляції. Дані про частоту гіпоплазії емалі використовує М. Мєдва для дослідження аристократичних поховань в курганах уНовозаведенному (VII- VI ст. до н.е.). Частота гіпоплазії емалі корелюється із показниками зубних патологій, що допомагає охарактеризувати населення, як носіїв скотарського типу економіки [31].

Схожі дослідження проводить М. Козловська вивчаючи поховання із курганів Тернове та Колбіно (IV ст. до н.е.). Незважаючи на те, що кургани розташовані у лісостеповій зоні, за показниками зубних патологій та ізотопними аналізами для визначення дієти та вивченням маркерів епізодичного стресу (у тому числі, гіпоплазії емалі зубів) населення за типом господарства більше нагадує скотарське. Поруч із цим акцентується увага на його воєнізованості та кочовому характері [32].

Необхідно також згадати про дослідження некрополів грецьких колоній, що синхронні за часом із обраними для нашого дослідження могильниками. Дослідження гіпоплазії емалі у міського та сільського населення, що поховано на некрополях Метапонто (VII-II ст. до н.е.) показало дещо відмінні результати. Вища частота гіпоплазії емалі серед міського населення пояснювалась більшими шансами поширення інфекцій у міському середовищі. На думку М. Хеннеберг, час формування гіпоплазії вказував на такі можливі вірусні інфекції, як кір і вітряна віспа [33]. Низькі показники гіпоплазії емалі серед населення, що було поховане на некрополі грецької колонії Аполлоны (V-II ст. до н.е.) разом із наявними даними про харчування вказують на суто землеробський характер дослідженої спільноти. А серед стресових факторів, що могли вплинути на формування ліній гіпоплазії, автор найбільш імовірними вважає недоїдання та короткі періоди голодування внаслідок періодичної затримки у поставці продуктів із метрополії [34]. Спираючись на дані праці, можна звернутись до дослідження антропологічного матеріалу скіфського часу та співвіднести наявність гіпоплазії емалі із факторами, що були пов'язані із їхнім способом життя й умовами середовища.

У результаті дослідження виявлено, що на більш ранніх могильниках Медвин і Скельки, що були залишені скоріше осілим населенням, частота гіпоплазії емалі зубів є вищою (93,3% і 91%, відповідно), ніж на відносно пізніх могильниках Світловодськ і Вищетарасівка, які представлені спільнотами, що знаходились у напівосілому або ж напівкочовому стані (73,7% і 76,1%, відповідно) (рис. 5). В усіх чотирьох випадках пік формування гіпоплазії емалі припадав на вік 4-5 років. У цей період частота виявлення гіпоплазії в осілого населення з могильників Медвин і Скельки сягала 67,6%, а у напівкочових Світловодськ і Вищетарасівка - 50,6% (рис. 6). З іншого боку, формування гіпопластичних ліній у напівкочового населення починається вже з 1-го року життя (рис. 6). Важливо додати, що гіпоплазію емалі було виявлено лише на постійних зубах. Серед 16 дітей (235 зубів) віком до 14 років не було виявлено жодного випадку гіпоплазії на молочних зубах. Що ж до статевого розподілу ознаки, то на лісостепових могильниках Світловодськ і Медвин та степовому могильнику Скельки показник гіпоплазії є абсолютним серед чоловічої частини населення (100%), тоді як у жінок він варіюється від 63,6% до 80% і 100%, відповідно. На могильнику Вищетарасівка частота гіпоплазії переважає у жінок і становить 85,7% проти 75% у чоловіків (рис. 7).

Зважаючи на те, що пік формування гіпоплазії емалі припадав на вік 4-5 років, ми можемо стверджувати, що її причини були не пов'язані із відлученням від грудного годування, однак могли бути викликані зміною раціону. Але ймовірніше це може свідчити про перенесення дітьми дефіцитних захворювань (зокрема тих, що пов'язані із нестачею вітамінів А, С та D в організмі) або певних вірусних і бактеріальних інфекцій [35]. Також можемо припустити, що діти у віці 4-5 років ставали повноправними членами суспільства і їх починали залучати до дорослої роботи, що ставило перед ними нові виклики, які могли супроводжуватись як внутрішніми, так і зовнішніми стресовими факторами. Факт того, що гіпоплазія емалі була відсутня на молочних зубах може свідчити про здорове та достатнє харчування жінок у період вагітності, а також відсутність зовнішніх стресів, що могли вплинути на внутрішньоутробний розвиток дитини [36]. З іншого боку, це може вказувати на серйозні захворювання та слабкий імунітет дітей і неможливість пристосуватись до певних умов, у результаті чого гіпоплазія могла не встигнути сформуватись на зубах.

Зважаючи на те, що показники гіпоплазії емалі зубів різняться в осілого та напівкочового населення скіфського часу, потрібно виявити причини її утворення окремо. В осілого населення (Медвин і Скельки) частота гіпоплазії емалі є вищою від показника у представників напівкочових спільнот. Відомо, що осіле населення зазвичай займалось землеробством [37], а отже і причини гіпоплазії у даній палеопопуляції могли бути пов'язані із цим видом господарства. Серед можливих стресових

факторів, що впливали на осіле населення, могли бути періодичні різкі зміни погоди [посуха, або ж навпаки, затяжні дощі), що прямо впливали на успішність ведення господарства, і як результат могли спричинити до поганого врожаю, що, в свою чергу, призвело б до недоїдання або коротких періодів голодування.

Могильник Скельки, що належав осілому населенню знаходився у степовій зоні, де був переважно посушливий клімат і нестабільна політична ситуація [38], які впливали на спосіб життя та могли бути причиною утворення гіпоплазії емалі. Настільки високі показники гіпоплазії емалі зазвичай не притаманні землеробам, але можуть вказувати на високу щільність населення і, відповідно, вищу ймовірність зараження інфекційними хворобами [39]. Можемо припустити, що перенести будь-які стресові ситуації набагато легше знаходячись у стабільному середовищі постійного місця проживання, а отже в осілого населення міг розвинутись сильніший імунітет, що корелюється із високими показниками гіпоплазії емалі. Таким чином, сильний імунітет врешті допомагав пристосуватись до значного тиску факторів зовнішнього середовища.

Показники гіпоплазії емалі у напівкочового (напівосілого) дослідженого нами населення скіфського часу (Світловодськ і Вищетарасівка) є дещо вищими за відомі показники із курганів Тернове, Колбіно та Новозаведенне, де було поховано кочовиків [40]. Важливо відзначити й те, що останні поховання належали аристократичним прошаркам скіфського суспільства, у той час як досліджені нами індивіди були скоріше представниками рядової верстви [41]. Серед можливих причин, що могли призвести до утворення гіпоплазії емалі, вірогідніше за все, можна назвати стресові фактори, що були пов'язані із процесом осідання скіфських племен і пристосуванням до нових умов. Це також може підтвердити і формування гіпоплазії емалі вже з 1го року життя. Вірогідно, напівосілі спільноти ще продовжували практикувати відгінне скотарство, особливо у степу, як-от на могильнику Вищетарасівка [42]. Періодичне кочування та заняття відгінним скотарством могли бути пов'язаними із частим недоїданням і фізичним виснаженням, що сприяло утворенню гіпоплазії емалі.

Дещо нижчі показники серед населення, що було поховано на могильнику Світловодськ, а особливо у його жіночої частини, можна пояснити різним походженням чоловіків та жінок у даній спільноті [43]. Н. Бокій вказує на прийшлий елемент зі Степу ув даному могильнику [44] і, зважаючи на те, що він знаходиться на кордоні Степу та Лісостепу, можемо припустити, що це були саме чоловіки, які продовжували кочувати та займатись скотарством. Серед можливих причин утворення гіпоплазії емалі також можуть бути інфекційні захворювання. Вірогідність зараження могла підвищуватись у зв'язку із веденням скотарства, а саме наявності паразитів у одомашненої худоби. Збільшення кількості населення, що було пов'язано із поступовим осіданням скіфських племен [45] також могло мати незначний вплив на поширення захворювань. У напівкочових палеопопуляціях на утворення гіпоплазії емалі також впливали соціальні фактори, однак дане питання поки що вивчене недостатньо.

За результатами дослідження було виявлено відмінність між показниками гіпоплазії емалі серед населення скіфського часу, що представлено на більш ранніх могильниках Медвин (VII-VI ст. до н.е.) і Скельки (V-IV ст. до н.е.) і на більш пізніх - Світловодськ (IV-III ст. до н.е.) і Вищетарасівка (IV-III ст. до н.е.). Отримані дані пояснюються різними способами життя вищезгаданого населення. Високі показники гіпоплазії серед осілого скіфського населення вказують як на сильніший тиск стресових факторів, так і на розвинутий імунітет і пристосованість до навколишніх умов. У той же час, нижча частота гіпоплазії серед напівкочовиків свідчить скоріше про вплив самого процесу поступового осідання. Результати дослідження загалом підтримують тенденцію про сильніші стресові фактори та вищий імунітет індивідів, що постійно проживали на одній території. Однак, отримані показники в обох групах є набагато вищими від тих, що нам відомі з досліджень синхронного матеріалу із суміжних територій. Зважаючи на те, що було оглянуто невелику кількість матеріалів для даного дослідження, ми не виключаємо певні похибки, але подальше залучення більшої кількості антропологічних матеріалів скіфського часу та їхнє дослідження дозволять зрозуміти причини таких висновків.

скіфський етнос антропологічний

Література

1.Selye Н. Stress beherrscht unsere Leben / H. Selye. - Dusseldorf: Econ Verlag, 1957 - 363 s.

2.Lewis M. Growing pains: the interpretation of stress indicators / Mary Lewis, Charlotte Roberts // International Journal of Osteoarchaeology - 1997. - Vol. 7. - P. 585.

3.БужиловаА.П. Палеопатология в биоархеологи- ческих реконструкциях / А.П. Бужилова // Историческая экология человека. Методика биологических исследований - М., 1998. - С. 45-72.

4.Populations / Alan H. Goodman, George J. Armelagos, Jerome C. Rose // American Journal of Physical Anthropology - 1984. - № 65. - P. 259-266.

5.Грошиков М.И. Некариозные поражения зуба / М.И. Грошиков - М.: Медицина, 1985. - С. 74.

5.Там само. - С. 75.

6.Mays S. The archaeology of human bones / Simon Mays. - London-N.-Y., 2007 - P. 156.

7.Hillson S. Dental anthropology / Simon Hillson. - Cambridge: Cambridge University Press, 2002. - P. 165.

8.Грошиков М.И. Некариозные поражения зуба. - С. 75.

9.Goodman А.Н. The chronological distribution... - Р. 260.

Размещено на Allbest.ru