Політичне обличчя вчительства Харківщини у 1920-х рр.
Аналіз ставлення радянської влади до вчительства та його політичних поглядів у 1920-х рр. на прикладі м. Харкова та Харківщини. Виявлення форм очищення рядів вчительства від політично неблагонадійних елементів. Політичні наслідки соціального походження.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.04.2018 |
| Размер файла | 28,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
ПОЛІТИЧНЕ ОБЛИЧЧЯ ВЧИТЕЛЬСТВА ХАРКІВЩИНИ У 1920-х рр.
Тетяна Маньківська
Учительство - одна з наймасовіших груп української інтелігенції 1920-х рр. У радянській історіографії часто порушувалось питання часу переходу вчительства на бік радянської влади. В одних працях це датувалось 1920 р., в інших завершення процесу позначали 1923 р. або 1925 р., беручи за точку відліку І Всесоюзний учительський з'їзд [1; 2; 3]. Однак тривалий процес політичної переорієнтації вчительства у 1920 р. ще не завершився, і педагоги у відносинах з владою й у другій половині 1920-х рр. займали скоріше позицію нейтралітету. Зважаючи на стан наукової розробки даної проблематики, актуальним залишається вивчення її у регіональному аспекті.
Проблема відносин вчительства з радянською владою в Україні була порушена у колективній монографії «Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (19211928 рр.)» [4], де були розкриті питання соціального складу, матеріального становища шкільних педагогів і характеру їхньої участі у громадській роботі. Суспільно-політична позиція вчительства в Україні у 1921-1928 рр. висвітлюється у дослідженні В.В. Масненка. Автор вважає, що на кінець 1920-х рр. ще передчасно говорити про повне прийняття ідей компартії вчительством, погляди педагогів на політику більшовиків були різноманітними [5]. Проте проблема політичних поглядів учительства Харківщини, його відносин з радянською владою у другій половині 1920-х рр. ще не стала предметом окремого дослідження.
Мета статті - проаналізувати ставлення радянської влади до вчительства та його політичних поглядів у другій половині 1920-х рр. на прикладі м. Харкова та Харківщини.
Більшовики від самого початку свого приходу до влади звинувачували вчительство в аполітичності. Про те, що політичне перевиховання вчительства у 1920 р. ще не дало необхідних результатів, свідчать і дані про кількість членів комуністичної партії серед педагогів шкіл. Згідно з учительськими анкетами таких у Лебединському повіті із 43 осіб, що заповнили анкети, не було, в Ізюмському - із 76 осіб 2 належали до РКП(б). Безпартійні повинні були вказувати політичну партію, якій співчували. Відповідаючи на це питання, учителі цих повітів використовували різні формулювання: від чіткого «партії більшовиків», «партії боротьбистів» чи «радянській владі» до зовсім розмитих понять, без конкретних назв, на зразок «партії, яка захищає інтереси трудящих», «співчуваю високим ідеалам комунізму», «с- декам більшовикам», «партії, що проводить у життя ідеальний соціалізм», «партії, котра працює за лучче життя робітника і селянина», що яскраво свідчить про рівень політичної освіченості сільського вчительства Харківщини [6; 7].
У другій половині 1920-х рр. ситуація кардинально не змінилася. На 779 вчителів Харкова (за даними анкет 1926-1928 рр.) було лише 9 членів КП(б)У (з них 2 були завідуючими шкіл), 10 кандидатів у члени КП(б)У, 9 членів і кандидатів у члени ВКП(б). Комсомольцями були ще 10 харківських вчителів. Але влада перевіряла і «партійне минуле» вчительства. Дані анкет свідчать, що 11 шкільних педагогів були членами різних політичних партій до та у період національно-визвольних змагань (переважно, це РСДРП та Бунд) [8; 9; 10; 11]. Отож, лише 4,9% учителів столиці радянської України вступили до лав партії більшовиків чи комсомолу (або були кандидатами у члени). При цьому варто зазначити, що вчителі у повному обсязі входили до професійної організації - Робосу (профспілки робітників освіти), оскільки членство у ній було обов'язком для кожного шкільного педагога. Сама ж профспілка не захищала права вчителів, а радше стояла на сторожі інтересів державної влади.
Схожа ситуація спостерігалась і у сільській місцевості. У травні 1927 р. районні виконавчі комітети надавали відомості про вчителів до Харківської окружної інспектури народної освіти (з позначкою «таємно»). Згідно з цими даними серед учителів Печенізького району було 2 кандидати у члени КП(б)У, у Харківському районі - 1 кандидат у члени КП(б)У та 4 члени ЛКСМУ, у Нововодолазькому районі - 1 кандидат у КП(б)У та 2 комсомольці, у Зміївсь- кому районі - 1 кандидат у ЛКСМУ, 1 член ЛКСМУ, 1 кандидат у члени ВКП(б) (усі троє були завідуючими школами), у Валківському районі - 1 член КП(б)У, 2 кандидати у члени КП(б)У та 4 комсомольці, в Охтирському районі - 1 член КП(б)У та 3 члени Комсомолу, в Олексіївському районі - 2 члени ЛКСМУ, у Вовчанському районі - 1 член КП(б)У, у Сіннянському районі - 1 кандидат у члени КП(б)У (займав посаду завідуючого школою), у Чугуївському районі - 1 завідуючий школою був членом КП(б)У [12].
Варто зазначити, що на середину 1920-х рр. переважна більшість вчителів Харкова розпочали свою працю у школах ще до 1917 р., тобто мали дореволюційний досвід роботи та працювали у навчальних закладах у період влади українських національних урядів. Найбільшу кількість складали вчителі зі стажем від 6 до 10 років роботи - 34,1% чоловіків і 36% жінок відповідно [8; 9; 10; 11]. Отож, повністю оновити вчительські ряди радянській владі ще не вдалося, тому доводилось задовольнятися наявним контингентом.
Радянські керівники освітою ще у середині 1920-х рр. зі сторінок педагогічної періодики продовжували пригадувати вчительству його «гріхи» періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., звинувачуючи у «політичному анабіозі», керівництві «бандами» (як приклад наводили імена отамана Зеленого, Тютюнника, Соколовського), з переможною риторикою констатуючи: «Народній учитель тепер наш» [13; 14].
Підтримка з боку вчителів була для влади важливою, зважаючи хоча б на те, що шкільних педагогів активно використовували для проведення агітаційної роботи серед населення. У 1924 р. у поясненні Харківського губернського відділу народної освіти констатувалось: «учитель перш за все має бути політробітником» [15]. У середині 1920-х рр. обов'язком вчителів стала агітація серед батьків учнів на користь державної позики. Учителів, які «неправильно» трактували політику уряду, переслідували. Так, завідуючий Пархомівською 7- річною школою у 1928 р. змушений був давати пояснення до Харківської окружної інспектури народної освіти через те, що на нього був зроблений донос про «перекручення радянської політки щодо переведення кампанії Державної селянської позики» [16].
Але для того, щоб опинитися у категорії «політично ненадійних» не обов'язково було відкрито критикувати радянську владу чи мати у період національно-визвольних змагань членство у політичних партіях (звичайно, крім більшовицької). Достатньо було лише підтримувати зв'язки з «класово ворожим елементом». 2 вересня 1929 р. Кириківський районний партійний комітет пропонував окружній інспектурі народної освіти звільнити зі шкіл району сім учителів. У подальшому роз'ясненні в один ряд ставили вчителів за такі провини, як пропуски роботи, застосування фізичних методів покарання учнів, систематичне п'янство, коментування портрету Леніна (одна з учительок висловилась «схожий, з великою головою на ідіота»), служба в армії Денікіна та зв'язки з білим офіцером. Останнє стосувалось учительки Катанської школи. Вона була заміжня (але потім розлучилась) за поміщиком, який згодом служив у білогвардійському війську. Саме листування з колишнім чоловіком стало однією з підстав для звільнення, поряд з тим, що вчителька також мала у власності дім і земельний наділ, які здавала в оренду [17].
Звільнення з роботи було основною формою очищення рядів вчительства від політично неблагонадійних елементів. При цьому використовувались абсолютно стандартні обґрунтування з метою приховати справжню причину звільнення. Наприклад, комісія з чистки особистого складу радянських установ при Харківській губернській робітниче- селянській інспекції у 1924 р., сформувавши список учителів Куп'янщини до звільнення, рекомендував обґрунтовувати ці заходи скороченням штату [18].
На засіданні фракції Лозівського районного виконавчого комітету пішли ще далі: окрім звільнення вчителів за «викривлення класової лінії» та свідомий виступ проти директив партії, пропонувалось передати їхні справи до органів ДПУ [19].
ДПУ переслідувало політично неблагонадійних учителів. 6 вересня 1924 р. ДПУ зробило звернення до Харківського окружного відділу народної освіти з метою визначення місця роботи вчителя Мухіна, колишнього офіцера царської армії. Небезпека цього шкільного педагога була у наступному: «...у даний час при собі має офіцерські погони, кокарду і георгіївські хрести, а також ікони, перед якими молиться разом з жінкою та дітьми, разом з тим у розмовах переконує населення у тому, що ніхто не може довести не існування бога, а також знаходячись у Станичанському, вів лінію розкладання серед ячейки КСМУ і сільської ради, від чого страждала справа» [20]. вчительство політичний неблагонадійний радянський
Соціальне походження мало тепер цілком реальні політичні наслідки. М.С. Гаврилів, ректор Харківського ІНО імені О.О. Потебні у 19241930 рр., у своїй праці «Жовтнева революція і вчительство» (1924 р.) зазначив, що основна причина повільного переходу педагогів на бік радянської влади полягала, на думку автора, саме у складі та походженні вчительства. Склад учителів початкових шкіл автор схарактеризував так: половина з них - це жінки, колишні гімназистки («елемент міщанського або куркульського походження») та «єпархіалки» (випускниці єпархіальних училищ, «з типовим єлейним клерикалізмом у душі») [21].
Згідно з даними анкет вчителів м. Харкова за 1926-1928 рр. найбільше, 38,6%, учителів (301 особа) назвали себе селянами; 26,3% (205 осіб) - міщанами; 8% (62 особи) - службовцями; 6,7% (52 особи) вказали на походження зі стану громадян і почесних громадян; 3,5% (27 осіб) віднесли себе до робітників; 3% (23 особи) не приховали свого дворянського походження, а ще 1,5% (12 осіб) - приналежності до духовного стану, лише 0,6% (5 осіб) віднесли себе до трудової інтелігенції [8; 9; 10; 11]. Дехто з учителів боявся наслідків свого «нетрудового» походження, тому тут же у бланках вдавались до виправдань, каяття та зречення родичів. Один з учителів 5-ї трудової школи м. Харкова у своїй анкеті за 1926 р. зазначив, що через скрутне матеріальне становище його батько зайняв «позорну посаду попа, після чого мати майже не живе з ним, сім'я теж відколюється» [22].
Соціальне походження могло стати на заваді не лише для праці на посаді вчителя, але і для навчання у педагогічних навчальних закладах. Так, двоє жителів Вовчанського району були виключені з місцевого педтехнікуму (куди вступили у 1926 р.) через своє «куркульське» походження [23]. Загалом же саме на педагогічні навчальні заклади покладалось завдання по створенню нового, відданого ідеям партії, вчительства.
Отже, учительство Харківщини у другій половині 1920-х рр. мало різні політичні погляди і по різному ставилось до радянської влади, що обумовлювалось його складом (більшість складали дореволюційні кадри) та соціальним походженням. Проте репресивний характер політики більшовиків по відношенню до інакомислячих змушував шкільних педагогів не йти на відкриту конфронтацію та демонстрували лояльність до влади.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Золотоверхий І. Становлення української радянської культури (1917-1920 рр.) / І. Золотоверхий. К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1961. С. 361.
2. Шевчук Г.М. Культурне будівництво на Україні у 19211925 рр. / Г.М. Шевчук. К.: Вид-во Акад. наук УРСР, 1963. С.219.
3. Народное образование в СССР. 1917-1967 / под ред. М.А. Прокофьева [и др.]. М.: Просвещение, 1967. С. 163.
4. Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921-1928 рр.): в 2 ч. Ч. 2 / відп. ред. С.В. Кульчицький. К.: Ін-т історії України НАН України, 2010. 382 с.
5. Масненко В.В. Суспільно-політичні позиції інтелігенції України в 1921-1928 рр.: автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.02 / Масненко В.В. К., 1993. 16 с.
6. Державний архів Сумської області, ф.Р-81, оп.1, спр.26, арк.16-18зв., 20-20зв., 25-29зв., 31-32зв., 37-37зв., 40-41зв., 43- 46зв., 48-50зв., 52-54зв., 58-59зв., 62-62зв., 67-71, 94-94зв., 98-98зв., 104-104зв., 112-112зв., 117-119зв., 125-126зв.
7. Державний архів Харківської області (далі - ДАХО), ф.Р- 1635, оп.1, спр.14, арк.1-25, 27-52, 54-66, 69, 71-76, 79-83.
8. ДАХО, ф.Р-858, оп.1, спр.17, арк.3-6зв., 24-27, 29, 31, 34- 39зв., 41-55, 57, 60-64, 70-75, 77, 79, 81-92, 96-109, 114-117, 120131, 134-149, 155-172, 174-175зв., 177-181, 184-187зв., 189-190зв., 194, 196-198зв., 202-214зв., 217, 219-221, 223, 232-234зв., 236- 239зв., 244-245зв., 248-257зв., 260-260зв., 262-264, 266-269, 271277, 279-281, 283-285.
9. ДАХО, ф.Р-858, оп.1, спр.18, арк.4-22зв., 25-30зв., 33-41зв., 48-76зв., 82-91зв., 93-99зв., 103-107зв., 109-117, 120-138зв., 140144, 148-165зв., 168-169, 172-176зв., 180-180зв., 182-190зв.
10. ДАХО, ф.Р-858, оп.1, спр.3, арк.4-4зв., 8-17зв., 20-33зв., 35- 36зв., 46-50зв., 54-55, 57-60зв., 64-74зв., 76-84, 87-104зв., 106- 106зв., 110-130зв., 141-148, 150-151зв., 160-168зв., 171-182зв., 186211, 215-220зв., 224-243зв.
11. ДАХО, ф.Р-858, оп.1, спр.8, арк.4-9зв., 12-26зв., 30-44, 46- 46зв., 51-52зв., 54-85зв., 98-106, 108-116, 118-119, 121-127зв., 129- 130зв., 132-133, 135-141, 150-160зв., 162-164зв., 173-195зв., 199- 235зв., 240-252зв., 254-280зв., 286-299зв., 301-322зв.
12. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.6, арк.60-70.
13. Шумський О. На третьому фронті / О. Шумський // Радянська освіта. 1925. № 1. С. 4.
14. Солодуб П. Революція й народній учитель / П. Солодуб // Радянська освіта. 1925. № 1. С. 11.
15. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.1, арк.252.
16. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.6, арк.221-222.
17. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.7, арк.194.
18. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.1, арк.234-234зв.
19. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.13, арк.19.
20. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.2, арк.95.
21. Гаврилів М. Жовтнева революція і вчительство / М. Гаврилів. Х.: Червоний шлях, 1924. С. 11.
22. ДАХО, ф.Р-858, оп.1, спр.8, арк.194-194зв.
23. ДАХО, ф.Р-858, оп.2, спр.6, арк.241.
АНОТАЦІЯ
Маньківська Тетяна Політичне обличчя вчительства Харківщини у 1920-х рр.
У статті аналізуються ставлення радянської влади до вчительства та його політичних поглядів у 1920-х рр. на прикладі м. Харкова та Харківщини.
Ключові слова: учителі, радянська влада, політичні партії, соціальне походження, репресії, Харків
АННОТАЦИЯ
Манькивская Татьяна Политическое лицо учительства Харьковщины в1920-х гг.
В статье анализируется отношение советской власти к учительству и его политическим взглядам в 1920-х гг. на примере г. Харькова и Харьковщины.
Ключевые слова:учителя, советская власть, политические партии, социальное происхождение, репрессии, Харьков
ANNOTATION
Mankivska T etiana Political face of teachers in Kharkiv region during the 1920s
The attitude of Soviet power to teachers and their political views in the 1920s on an example of Kharkiv and Kharkiv region is analyzed in the article.
Special attention is paid to teachers' membership of the given region in the Bolshevik Party and other political parties in the previous period. The number of members of the Bolshevik Party among teachers in 1920 and the second half of the 1920s is compared. The author came to the conclusion that the teachers of Kharkov and Kharkiv region were non-political, there were some communists-members of the party or members of the Young Communist League («Komsomol») among them. At the same time the majority of Soviet party leaders and educational heads from People's Commissariat of Education showed prejudiced attitude toward teachers, accused them of political apathy, hostility to Soviet power. The social composition of Kharkiv teachers in the second half of the 1920s is revealed. The repressive policy of the Bolsheviks towards the teachers associated with their social origin and attitude to the Soviet regime is emphasized. It was established that the government used to clean the ranks of teaching from politically unreliable elements administrative oppressions (dismissal from a job, transfer to another job) as well as repressions and political persecution.
Keywords: teachers, Soviet power, political parties, social origin, the repression, Kharkiv
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Встановлення більшовицької влади в Україні. Характерні риси та напрями соціальної політики держави у 1920-х рр. Головні проблеми та наслідки соціальних перетворень у суспільстві в Україні періоду НЕПу. Форми роботи системи соціального забезпечення.
статья [21,2 K], добавлен 14.08.2017Радянсько-польська війна: причини, стратегічні плани, хід війни. Російсько-українські відносини в ході війни 1920 р. Військово-політичні та економічні наслідки війни. Територіальні наслідки війни. Характеристика планів військово-політичних сил.
курсовая работа [67,7 K], добавлен 20.11.2008Зміст та походження терміна "тоталітаризм". Ознаки тоталітарного режиму. Психграми політичних диктаторів. Прояви тоталітарного режиму в Німеччині та Італії в 1920-1930-х рр. Сталін – великий диктатор ХХ століття. Антицерковна політика радянської влади.
дипломная работа [185,0 K], добавлен 06.07.2012Аналіз соціально-політичного становища української держави гетьманської доби. Встановлення влади Директорії в Україні, її внутрішня і зовнішня політика. Проголошення акта злуки УНР і ЗУНР. Встановлення радянської влади в Україні. Ризький договір 1921 р.
курсовая работа [61,3 K], добавлен 21.02.2011Життєвий шлях, професійна і громадська діяльність медика, гігієніста В.В. Фавра (1874-1920 рр.), найважливіші факти його біографії. Характеристика історико-краєзнавчої складової дослідження, а саме внеску В.В. Фавра в організацію охорони здоров’я Харкова.
статья [25,9 K], добавлен 07.08.2017Аналіз природи та результатів комерційної діяльності економістами різних часів: Аристотеля, Маркса та інших. Поширення на Донеччині на початку 1920-х рр. "торбарства" та хабарництва, причини такої діяльності. Боротьба радянської влади зі спекуляцією.
реферат [24,9 K], добавлен 20.09.2010Повстання проти гетьманського режиму. Встановлення в Україні влади Директорії, її внутрішня і зовнішня політика. Затвердження радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна. Ризький договір 1921 р. та його наслідки для української держави.
контрольная работа [42,0 K], добавлен 30.04.2009Аналіз наукових публікацій, присвячених складному і неоднозначному процесу встановлення та розвитку міждержавних відносин між Україною та Королівством Румунія у 1917-1920 рр. Характеристика та аналіз новітнього етапу досліджень розвитку цих взаємин.
статья [23,7 K], добавлен 17.08.2017Етапи відновлення радянської влади в західних областях України. Аналіз колгоспної системи загальнорадянського зразка. Характеристика форм радянської організаційної роботи. Особливості розвитку соціально-економічного життя західних областей України.
дипломная работа [259,5 K], добавлен 12.09.2012Правовий статус ревкомів як надзвичайних органів радянської влади. Діяльність ревкомів губернії, їх нормотворча діяльність. Значення наказів й розпоряджень місцевих ревкомів, їх відділів. Проведення спільних засідань вищестоящого й нижчестоящого ревкомів.
статья [30,3 K], добавлен 11.09.2017Особенности социального устройства в Сибири в конце XIX - начале ХХ веков. Понятие "малый город" и Сибирский округ в 1920-1930-е гг. Исследование особенностей малых городов Сибири в 1920-1930–е годы: Бердск, Татарск, Куйбышев, Карасук и Барабинск.
курсовая работа [34,2 K], добавлен 15.10.2010Аналіз особливостей періодизації церковно-радянських відносин. Знайомство з пропавшими безвісті храмами Приазов’я. Розгляд причин руйнації церковних споруд в роки радянської влади. Характеристика Благовіщенського жіночого монастиря на Херсонщині.
курсовая работа [81,0 K], добавлен 12.10.2013Аналіз діяльності дипломатичної місії США в Криму в квітні-листопаді 1920 року. Основні тенденції розвитку відносин США з Кримським урядом генерала П.М. Врангеля. Військово-економічна підтримка США російського антибільшовицького збройного руху в Криму.
статья [26,7 K], добавлен 11.09.2017Діяльність української скаутської організації Пласту на Галичині протягом міжвоєнного періоду 1920-1939 р. в умовах перебування території під владою Другої Речі Посполитої. Його відносини з польською владою, роль у молодіжному русі й суспільному житті.
курсовая работа [89,6 K], добавлен 25.06.2015Польські землі у перші дні першої світової війни. Виявлення політичних перетворень, які відбулися в державі у 1921–1926 роках. Дослідження економічного розвитку Польщі, його вплив на політичне життя. Характеристика міжнародного положення Польщі.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 20.09.2010Дослідження сутності політики українізації. Заходи проти її реалізації з боку радянської влади. Сталінізм і доля української інтелігенції. Етапи розвитку національної освіти. Справа українського письменника Миколи Хвильового. Наслідки "українізації".
реферат [24,5 K], добавлен 28.10.2010Наслідки розпаду Австро-Угорської імперії. Хід подій розпаду імперії, розподіл кордонов и влади. Соціалістична революція 1919 р. Основни причини виникнення Угорської Радянської Республіки, вплив угорської комунистичної партії. Режим Миклоша Хорти.
реферат [26,6 K], добавлен 16.02.2011Ознайомлення з передумовами та історичним процесом колективізації сільських господарств як однією з причин Голодомору 1932-1933 рр., її наслідки - дезорганізація і деградація аграрного сектора. Опис подій насильницького розкуркулення українських селян.
реферат [24,5 K], добавлен 09.06.2011Формирование основных тенденций конфессиональной политики советской власти в 1918-1921 гг. Русская православная церковь и советская власть в 1920–х гг. Положение римско-католической церкви. Протестанты и их взаимоотношение с советским государством.
дипломная работа [73,3 K], добавлен 20.04.2014Форма правления и государственное устройство Великобритании. Роль парламента в формировании ближневосточной политики Великобритании в 1918-1920 гг. Причины спада экономики. Военно-политическое господство страны. Экономическая политика У. Черчилля.
реферат [28,1 K], добавлен 12.01.2011
