Чечельницькі імпорти та наслідування в Майданецькому: постановка проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКІ ІМПОРТИ ТА НАСЛІДУВАННЯ В МАЙДАНЕЦЬКОМУ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Рудь В.С.

На основі опублікованих джерел подано короткий огляд контактів населення чечельницької групи Буго-Дністровського межиріччя з трипільськими племенами синхронних локальних утворень. Охарактеризовано методику вивчення та набір імпортів і наслідувань із керамічної колекції поселення томашівської групи Майданецьке. Детально розглянуто колекцію 2014 р., опрацьовану особисто автором.

Ключові слова: трипільська культура, етап СІ, чечельницька група, томашівська група, Майданецьке, керамічні імпорти та наслідування, контакти між населенням.

Вступ. Керамічні імпорти та наслідування є надважливим джерелом для характеристики історичних подій у давніх суспільствах. Одним із головних питань, яке вдається розглянути з їхньою допомогою, є відносна хронологія. Проте, як і будь-які дані, використання імпортів та наслідувань для побудов схем відносної хронології потрібно корелювати з іншими методами датування, як-от з радіокарбонним датуванням чи математичним моделюванням. Однак як первинна стадія для визначення хронологічної послідовності існування поселень та їхніх локальних об'єднань імпортні речі є, безумовно, важливими.

Наявність та визначення відсотка імпортів та наслідувань у керамічних комплексах поселень може допомогти в розгляді питань обміну, взаємозв'язків, міграцій та загалом будь-яких видів контактів іноетнічного населення. Аналіз керамічного матеріалу, проведений Т. М. Ткачуком [28] на пам'ятках різних локальних груп Трипілля кінця етапу СІ - початку етапу СІІ, демонструє таку картину контактів: незначна кількість імпортів чи імітацій на пам'ятках одночасових груп може вказувати на перебіг у цей час певних конфліктів та зменшення взаємовідносин між сусідніми групами. Якщо кількість імпортів-імітацій перебуває в межах 0,1-2 %, то це свідчить про стабільний обмін між групами. Значення 3-5 % вказує на значну інтенсивність обмінів між сусідніми групами. Якщо ж кількість імпортів перевищує позначку 5 %, маємо справу з досить інтенсивними впливами та, можливо, навіть відображенням міграційних процесів [28, р. 36, 40].

Різносторонні контакти чечельницької групи. Наявні археологічні матеріали, насамперед знахідки керамічного посуду, дають змогу простежувати різноманітні зв'язки та контакти населення чечельницької групи Буго-Дністровського межиріччя з трипільцями навколишніх регіонів, що дає підстави для міркувань про їхні можливі відносини.

С.М. Рижов синхронізував пам'ятки чечельницької групи на етапі СІ з томашівською групою Буго-Дніпровського межиріччя. Згідно з цим, поселення Черкасів Сад ІІ було найранішим та зіставлене з пам'ятками ранньої фази томашівської групи. Також воно перебуває в одному хронологічному проміжку з пам'яткою Магала (шипинецька група). Пізнішим посе-ленням чечельницької групи є епонімна пам'ятка, синхронізована з другою та третьою фазою томашівської, а також із поселеннями Побужжя - Торків, Городище 2; Пруто-Подністров'я - Петрени, Главан І, Варварівка Vffl, Шипинці В; Волині - Стрижівка та в Середньому Подніпров'ї - Чапаєвка і Коломийщина І. Найпізнішим вважається поселення Білий Камінь. Його існування хронологічно збігається з четвертою фазою томашівської групи та пам'ятками Валя Лупулуй, Варварівка XV і Більче Золоте-Сад ІІ [11, с. 11].

Отже, на етапі СІ чечельницька група співіснувала з низкою інших груп трипільської культури. На північному сході розміщувалися канівська та томашівська групи, на заході та північному заході - населення петренської та шипинецької груп і городищенського типу. Ще далі на захід та південний захід існували племена груп Бахлуй та Бістріця [15, s. 44-46, 55, карта 2]. Із кількома такими племенами чечельницьке населення мало жваві контакти.

С. М. Рижов відзначав, що населення томашівської групи мало найбільші зв'язки з чечельницьким. Свідченням цього є імпорти або місцеві керамічні наслідування, знайдені майже на кожному томашівському поселенні [13, с. 466]. Особливо великою кількістю імпортів та наслідувань вирізняються поселення Тальне 2 [4] та Майданецьке [18, с. 88-89, 114].

Ситуація з прямими керамічними імпортами, але вже томашівськими, на чечельницьких пам'ятках також доволі поширена. Гострореберний кубок із біхромним розписом чорною та червоною фарбами, що, очевидно, належав спареній посудині - «близнятам», знайдено в Чечельнику. У групі «столового» посуду з Білого Каменя є кілька фрагментів кераміки, що різко відрізняються за глиняною масою, морфологією та орнаментацією. Серед них найвиразнішим є фрагмент ребра з ручкою від біконічної посудини, що виготовлена з каолінітової глини. Поверхня посудини покрита ангобом цегляно-рудого кольору, поверх якого нанесено розпис темно-коричневою фарбою. Подібна кераміка характерна для пам'яток третьої та четвертої фази розвитку томашівської групи, сусіднього Буго-Дніпровського межиріччя [5, с. 49-52].

Окрім томашівського, населення чечельницької групи контактувало і з населенням петренських пам'яток пізньої фази Середнього Подністров'я. Серед керамічного комплексу поселення Ялтушків І траплялося багато як імпортних посудин, так і запозичень окремих орнаментальних схем, зображених на сфероконічних посудинах, кубках та горщику [14, с. 144]. Подібну ситуацію зафіксовано і на матеріалах пам'ятки Липчани-Сад.

Пізньопетренські пам'ятки стали генетичною підосновою поселень типу Варварівка XV, з якими також підтримували відносини мешканці чечельницької групи [13, с. 466]. Тобто етнокультурна ситуація в Середньому Подністров'ї, зокрема на керамічному матеріалі, змінювалася, а зв'язки між різними локальними групами тривали далі. Матеріали Варварівки XV є підтвердженням контактів чечельницьких племен з кукуєтським населенням лівобережжя середнього Дністра. Тут простежується наслідування в орнаментації біконічних широкогорлих посудин, конічних та сфероконічних мисок [8, с. 31, 32].

Відносини ж зі східнотрипільськими племенами Середнього Подніпров'я відбувалися, мабуть, за посередництва томашівського населення. Говорити про ці зв'язки дають змогу окремі елементи орнаментів кераміки [13, с. 466]. Свідченням глибокого проникнення чечельницьких традицій на північний схід є матеріали поселення Крутуха-Жолоб, що розташоване на р. Булатиці, лівобережній притоці Дніпра. Тут на біконічній амфорі простежуються деталі орнаменту, притаманні декоруванню чечельницького посуду [1, с. 10-12, рис. 2, 4]. Зазначену пам'ятку зараховано до типу Грищинці І, який на рубежі етапів СІ та СІІ є завершальною ланкою існування канівської лінії розвитку [9, с. 14; 10, с. 13].

Унаслідок різносторонніх контактів між групами з'являються синкретичні пам'ятки [13, с. 461]. Яскравим представником подібних процесів є поселення Стіна IV на р. Русава (права притока р. Дністер) [6; 7]. Серед керамічного комплексу дослідники виокремили посуд, виготовлений і декорований за петренськими, чечельницьким та томашівськими традиціями. Трапляється також поєднання форм та орнаментів, що мають як чечельницькі, так і петренські риси. Поряд з цим на поселенні є кераміка, яка свідчить про шипинецькі та кукуєтські впливи. Загалом керамічний матеріал Стіни IV свідчить про одночасове існування пізніх фаз чечельницької, шипинецької, томашівської та східних відгалужень петренської груп [16, с. 265-273]. Немирів-Могилки та Рахни Собові правобережжя Південного Бугу є, можливо, синкретичними пам'ятками з поєднанням трьох традицій: місцевих середньобузьких, чечельницьких та томашівських. Останні домінують. З Рахнів Собових походять імпортні томашівські посудини [12, с. 147].

Методика виокремлення чужорідного посуду з колекції Майданецького

Основними елементами для визначення локально-хронологічної належності посуду є поєднання таких ознак: 1. глиняне тісто; 2. спосіб обробки поверхні; 3. орнаментальна схема; 4. форма.

Володіючи знаннями відповідно до зазначених пунктів у межах хоча б однієї локальної групи, неозброєним оком можна розпізнати вироби, принесені (імпорти) або виготовлені на місці, але з використанням інших традицій (наслідування), притаманних сусіднім локальним групам. Імпортній посудині будуть притаманні максимум чотири ознаки, а імітації - максимум три.

Імпорти та наслідування з об'єктів, досліджених у Майданецькому у 2014 р., класифіковано за набором поданих вище ознак, де кожна цифра означає наявність певної властивості знайденої посудини. До прикладу, цифровий індекс «1-2-3-4» (тісто-обробка поверхні-орнамент-форма) означає наявність усіх відмінних особливостей знайденої посудини, що, безсумнівно, має стосунок до імпортованих зразків. Індекс «3-4» позначатиме тільки наявність кількох ознак (у цьому випадку «орнамент-форма»). Тобто цифровими індексами позначено відмінні риси посуду від загального керамічного комплексу Майданецького. Знак «?» в індексі означає неможливість визначення цієї ознаки (не збереглася, недостатня величина фрагмента).

Найголовнішою ознакою імпортного посуду серед колекцій томашівської групи є інакше глиняне тісто. Використання населенням певного регіону інших видів глиняних мас для виготовлення керамічних виробів залежить від кількох особливостей. Найперше, від місцевих покладів глини, а також її природних властивостей. Наступний чинник - це дотримання наявних традицій у відборі глини, приготуванні тіста та в подальших виробничих процесах.

Відповідно до власних спостережень за цією категорією матеріалу та корелюючи власні дані з інформацією, поданою попередниками, можна зробити певні узагальнення. Для виготовлення «столового» посуду населення томашівської групи переважно використовувало глину каолінітового типу, іноді озалізнену. Домішками був пісок, кварц, шамот. Відмінністю томашівської кераміки є значна домішка піску в глиняній масі «столового» посуду. Окрім цього, для формування вкрай рідко використовували і добре відмулену глину. Ще однією особливістю посуду є те, що його поверхню покривали однотонною фарбою, що зазвичай має колір від світло-жовтого до буро-червоного. Ця фарба слугувала фоном для основного монохромного орнаменту, виконаного темно-коричневою чи чорною фарбою. Біхромний орнамент є рідкістю, так само як і лощіння поверхні.

Імпорти та імітації з Майданецького. Розкопки поселення томашівської групи Майданецьке розпочалися у 1972 р. і тривали з невеликими перервами до 1991 р. Загалом було 15 сезонів (1972-1976, 1979-1980, 1983-1991). Незмінним керівником експедиції був М.М. Шмаглій. У різні роки на розкопках працювали археологи М.Ю. Відейко, Н.Б. Бурдо, К.В. Зіньковський, С.М. Рижов та багато інших [18].

У НА ІА НАНУ автор опрацював вісім звітів з досліджень у Майданецькому за такі роки: 1973, 1979, 1984-1989 [17; 20-26]. У семи з них вдалося знайти інформацію про чужорідний посуд, виявлений під час досліджень [20, арк. 13, табл. XVIII: 2, табл. ХХХ: 2; 21, арк. 20, 22, рис. 44: 1-2, 45: 1-2; 22, арк. 23, 25, 26, рис. 70, 71: 4-7; 23, арк. 3, 5-6, рис. 40б, 53, 54; 17, арк. 25, рис. 76; 24, арк. 14, рис. 28: 2-3, рис. 32: 1-2; 26, арк. 16, рис. 58]. Виявлено шість типів посуду за формою, а саме: І. миски; ІІ. кубки; ІІІ. амфори; IV. біконічний посуд; V. грушоподібний посуд; VI. кратери. Кількісні показники подано в таблиці.

У 2013 р. [2] розкопки Майданецького понов-лено спільними роботами ІА НАНУ та Університету в м. Кіль (Німеччина) під керівництвом М. Ю. Відейка та Й. Мюллера. Роботи тривали також у наступні 2014 [3] та 2016 рр. Ми опрацювали колекцію посуду кампанії 2014 р.

У результаті імпорти виявлено в трьох розкопах: № 80, № 91 та № 92. Загальна кількість фрагментів імпортного посуду становить 52 екземпляри (39 - на об'єкті № 92, 10 - на об'єкті № 91 та 3 - на об'єкті № 80), які належали щонайменше 17 посудинам. Місцеві наслідування знайдено на об'єктах № 80 та № 92, в загальній кількості 45 фрагментів від двох посудин.

Розподіл імпортів та наслідувань з Майданецького по досліджених об'єктах