Верхньопалеолітична стоянка Желонь на Овруцькому кряжі

Желонський кущ верхньопалеолітичних стоянок

Пошукова експедиція 2016 р. працювала, головним чином, на раніше відкритій експедицією А. П. Томашевського та С. В. Павленка групі верхньопалеолітичних місцезнаходжень на оранці гребеня плато, що тягнеться протягом 5-6 км уздовж північно-східного краю кряжу над дорогою Овруч - Словечно. Обстежено зі збором матеріалів та шурфуванням місцезнаходження Желонь, Желонь 2, Желонь 3, Гаєвичі, Піщаниця-Клинець, Козулі. Південніше від с. Піщаниця відкрито й обстежено нове, перспективне місцезнаходження Келембет, що входить до тієї ж желонської групи верхньопалеолітичних стоянок (рис. 1).

Роботами 2016 р. вдалося збільшити чисельність колекцій зазначених пам'яток утричі, що створило умови для їх публікації. У статті публікуються матеріали найчисленнішого і найвиразнішого крем'яного комплексу зі стоянки Желонь, який дає повне уявлення і про матеріали сусідніх місцезнаходжень.

Стоянка розташована на вищій точці плато над однойменним селом Желонь (давня назва, яку у 60-х рр. ХХ ст. замінено на Поліське). Найбільше нерівномірно патинованого кременю зібрано на площі 100 х 150 м навкруги і східніше від знищеного тріангуляційного знака на переораному полі за 200 м західніше від комплексу ферм.

Рис. 2. Желонь-2016. Мікроліти (1-13), різці (14-21), скребачки (22-35)

Чотири шурфи закладено в найвищій точці пам'ятки, в місцях найбільшої концентрації кременів. У трьох шурфах кремінь залягав виключно в бурому шарі переораного сучасного ґрунту потужністю до 30 см. Лише в одному з шурфів на схилі пагорба виявлено непотриво- жений сучасний гумус завтовшки близько 20 см. Він був перекритий гумусованим делювієм, що сповз із вершини пагорба і містив перевідкладе- ні кремені. Саме товща делювію у 40 см врятувала природну стратиграфію схилу пагорба від руйнування плугом. Рештки вцілілого культурного шару у вигляді кількох відщепів залягали безпосередньо під голоценовим ґрунтом, що перекривався згаданим делювієм. Нижче кременів шару починалися смугасті ортштейни бурокоричневого кольору.

Загалом дослідники зібрали показову колекцію крем'яних виробів та знарядь праці - 2025 кременів. Знахідки добре представляють як технологію виробництва кам'яної доби, так і типологію основних категорій знарядь (рис. 2, 3).

Судячи з численних ядрищ (75 екз.), сколотих з них пластин (238) та відщепів (1583), техніка первинної обробки груба, із застосуванням жорсткого відбійника. Кілька конкрецій та спрацьованих нуклеусів мають зірчасту забитість, що свідчить про їх використання як відбійників. У нуклеусів переважають прямі, непідправлені або мінімально підправлені площадки, без слідів абразивної обробки чи зняття карнизу (рис. 3: 24--31). Те саме характерно для відбивних площадок численних відщепів та грубих пластин.

Серед нуклеусів домінують одноплощинні, однобічні (41) (рис. 3: 24-31), серед яких 11 атипових. Пірамідальних з робочою поверхнею, що охоплює більше половини периметра ядрища, - 7 екз. Знайдено двоплощинні нуклеуси, з яких два S-подібні. Більшість ядрищ зберігає кірку на тильному боці. Деякі нуклеуси мають поперечну підтеску зворотного від робочої поверхні боку.

Найчисленнішим типом знарядь стоянки Желонь є скребачки - 91 екз., майже 80 % інструментарію (рис. 2: 22-35; 3: 1-23). Переважна кількість скребачок (90 %) - кінцеві на пластинчастих відщепах (рис. 2: 26-35; 3: 1-23). Це невеликі знаряддя завдовжки від 2 до 4 см, з трохи меншою шириною і симетричним дугоподібним робочим краєм. Більше половини з них мають масивний відбивний горбок на протилежному лезу базальному кінці. Ця особливість здається невипадковою. Наявність масивного горбка сприяла кращому утриманню знаряддя в руці.

Серед кінцевих на відщепах скребачок вісім зроблені на коротких уламках масивних пластин. Поодинокими екземплярами представлені кінцеві скребачки на пластинах - 4 (рис. 2: 31; 3: 15, 16), подвійні - 2 (рис. 2: 24, 25), підокруглі - 2 (рис. 2: 22, 23), бічні на відщепах - 4 (рис. 2: 34). Сім скребачок мають ретуш по довгому краю, одна - різцевий скол на протилежному скребковому лезу кінці заготовки.

Різців у 9 разів менше, ніж скребачок - 11 екз. Виготовлені вони переважно на уламках масивних пластин. Домінують різці на куту зламаних пластин - 6 (рис. 2: 14, 15, 18). Представлені також серединні - 3 (рис. 2: 16, 19, 20) та бічні ретушні - 2 (рис. 2: 17).

Найбільш інформативною, культуровизначальною категорією знарядь пам'яток кам'яної доби є оснащення метальної зброї - мікроліти. У крем'яному комплексі Желоні вони представлені 15 мікровкладнями з притупленим краєм (спинниками), якими оснащувалися вістря метальної мисливської зброї (рис. 2: 1-13). Привертають увагу значні розміри та масивність заготовок, на яких за допомогою стрімкої, обрубуючої край пластини дорсальної (нанесеної з черевця) ретуші виготовлені вкладні. Великі, масивні мікроліти мали вістря на тоншому, дистальному кінці пластини. Вигнута спинка надавала їм форми ланцетів чи сегментів. Такий великий ланцет з притупленим стрімкою ретушшю краєм завдовжки 6 см зображено на рис. 2: 1.

Морфологічно вкладні з притупленим краєм з Желоні, попри значні розміри та масивність, належать до різновидів мікролітів епіграветського типу. Великі розміри і масивність виробів свідчать на користь їх використання як оснащення метальних списів, а не наконечників стріл.

Рис. 3. Желонь-2016. Скребачки (1-23) та нуклеуси (24-31)

Пластини з виразною ретушшю відсутні. Спорадична ретуш на двох пластинах, схоже, є наслідком їх використання в трудових операціях. У колекції наявні два відщепи з ретушованим краєм та з десяток уламків ретушованих виробів.

Крем'яний комплекс стоянки Желонь є другим за чисельністю (після Шоломок) серед палеолітичних колекцій Овруччини - 2025 артефактів. Виразна колекція знарядь, нуклеусів, сколів робить пам'ятку еталонною для епігравету регіону. Вона дає повне уявлення про крем'яну індустрію желонської групи однотипних пам'яток, що тягнуться ланцюгом по гребеню плато зі сходу на захід приблизно на 6 км (Козулі, Піщаниця-Клинець, Келембет, Желонь 2, Желонь 1, Желонь 3, Гаєвичі) (рис. 1).

Крім дослідження зазначених верхньопалеолітичних пам'яток, експедиція здійснювала пошук мустьєрських стоянок. Попри те, що південніше Овруцького кряжу (за 30-80 км) у верхів'ях річок Уж та Ірша відомі яскраві мустьєрські пам'ятки з численним інвентарем (Рихта, Точильниця, Житомирська та ін.), на кряжі поки що не знайдено жодного достовірного артефакту епохи мустьє.

Висновки

До відкриття Східноволинською експедицією ІА НАНУ під керівництвом А. П. Томашевського желонської групи верхньопалеолітичних пам'яток на Овруцькому кряжі було відомо чотири палеолітичні стоянки: Довгиничі, Клинець, Збраньки, Шоломки.

Стоянку Довгиничі досліджував у 20-ті рр. ХХ ст. І. Ф. Левицький [4], а на початку 70-х - М. І. Гладких [1]. Попри значну кількість кісток мамонта, шерстистого носорога, бізона, коня, знайдено лише 66 кременів, зокрема 4 знаряддя, серед яких великий, масивний сегментоподібний мікроліт з гірського кришталю. Грубість розколювання кременю, архаїчний вигляд артефактів дали підстави для датування пам'ятки І. Ф. Левицьким рисвюрмським часом, або самим початком верхнього палеоліту. М. І. Гладких та І. Б. Люрін також датували Довгиничі початком верхнього палеоліту.

Стоянку Збраньки відкрив і дослідив Д. Я. Телегін у 1979 р. [7]. Вона являла собою зруйноване оранкою скупчення кременю діаметром 8-10 м. Колекція нараховує 1200 кременів і характеризується грубими призматичними нуклеусами та неправильної форми пластинчастими сколами без слідів абразивної обробки карнизу. Мікронабір представлений уламками масивних платівок зі стрімкою ретушшю по краю. Знайдено нечисленні кінцеві скребачки та поодинокі різці. Автор дослідження відніс пам'ятку до ранньої пори верхнього палеоліту і визначив її хронологічну позицію між Радомишлем 1 та Пушкарями 1 [7, с. 251].

Умови залягання артефактів (безпосередньо під сучасним ґрунтом), а також типологія виробів дають підстави попередньо датувати знахідки фінальним палеолітом, приблизно 14-12 тис. років тому, тобто часом вимирання мамонтів у Європі. Попри зруйнованість шару і відсутність фауністичних решток на пам'ятках через несприятливі умови збереженості кістки, припускаємо, що пам'ятки залишили мисливці на мамонтів та інших стадних травоїдних прильодовиків'я. Про це свідчать неодноразові знахідки відповідної фауни в сусідніх зі стоянками ярах, зокрема згадуваного бивня мамонта з вигравіюваним ялинковим орнаментом з яру поблизу с. Клинець.

Однією з причин концентрації стоянок на плато у верхів'ях розгалуженої системи глибоких ярів у районі сіл Клинець - Павловичі є родовища кременю, що відслонюються на дні ярів. Раніше відомі стоянки на південному краю кряжу над річкою Норинь (Довгиничі, Збраньки, Шоломки, Коренівка) тяжіють до нижньої частини тієї самої яружної системи, що містить крем'яну сировину для виготовлення знарядь (рис. 1).

Зазначимо значну типологічну подібність крем'яного інвентарю (а також стратиграфії) згаданих стоянок над річкою Норинь з матеріалами досліджених експедицією 2016 р. мисливських стійбищ на плато в північно-східній частині Овруцького кряжу. Маємо підстави говорити не лише про синхронність та однокультурність відомих нині верхньопалеолітичних пам'яток Овруччини, а й про їх належність до одного своєрідного овруцького локального варіанта епігравету, що датується фінальним палеолітом, вірогідно, 14-12 тис. років тому.

Найвиразнішою особливістю крем'яного інвентарю цих комплексів, за Д. Ю. Нужним [6, с. 158], є великі, масивні вістря з притупленим стрімкою ретушшю краєм переважно ланцетоподібних та сегментоподібних обрисів (рис. 2: 1--6). Колюча частина цих мікролітів зазвичай формувалася на дистальному, тоншому кінці пластини-заготовки.

Датувати описані пам'ятки саме фінальним палеолітом, а не ранньою порою верхнього палеоліту, як це робили І. Ф. Левицький, М. І. Гладких та Д. Я. Телегін, дозволяє не лише характерна епіграветська морфологія знарядь, але й залягання кременів безпосередньо під голоценовим ґрунтом на глибині 0,2-0,3 м. Зумовлена низькою якістю конкрецій місцевого кременю техніка розщеплення надала артефактам (передовсім нуклеусам та пластинам) архаїчного вигляду. На нашу думку, саме це спричинило датування овруцького палеоліту згаданими дослідниками минулого століття початком пізнього палеоліту.

Однією з невирішених проблем палеолітознавства є історичні долі епіграветського населення Полісся. Яскраві пам'ятки епіграветських мисливців на мамонта Північної України Гінці, Мізин, Межирічі, Кирилівська, Добраничівка, Бармаки, як і описані овруцькі стоянки, датуються 14-13 тис. років тому. Це населення зникло раптово в період вимирання європейської популяції мамонтів близько 13-12 тис. років тому, не полишивши після себе генетичних нащадків. Принаймні сучасна археологія не простежує слідів розвитку епіграветської культурної традиції у фінальному палеоліті та мезоліті Східної Європи. Поліську низовину 12-11 тис. років тому заселили із Західної Балтії мисливці на північного оленя культур Лінгбі, Красносілля, Свідер з принципово відмінним набором крем'яних виробів, у якому провідну роль відігравали не вістря з притупленим краєм, а різноманітні черешкові наконечники стріл на пластинах [3, с. 37, 38]. Історична доля епіграветських мисливців на мамонта півночі країни лишається невирішеною проблемою палеоліту України.

Список літератури

1. Гладких М. І. Дослідження Довгинецького палеолітичного місцезнаходження 1971 р. на Житомирщині / М. І. Гладких, І. Б. Люрін // Археологія. - 1974. - № 14. - С. 42-46.

2. Зализняк Л. Л. Охотники на северного оленя Украинского Полесья в эпоху финального палеолита / Л. Л. Зализняк. - К. : Наук. думка, 1989. - 182 с.

3. Залізняк Л. Л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України / Л. Л. Залізняк // КДУ - К., 2005. - Вип. 8. - 184 с.

4. Левицький І. Ф. Довгинецька палеолітична стація / І. Ф. Левицький // Антропологія. - 1930. - Т. 3. - С. 153-160.

5. Месяц В. А. Новая находка орнаментированного бивня мамонта / В. А. Месяц // КСИА АН УССР. - 1956. - Вып. 6. - С. 40-42.

6. Нужний Д. Ю. Верхній палеоліт Західної і Північної України / Д. Ю. Нужний. - К. : Видавець Олег Філюк, 2015. - 478 с.

7. Телегин Д. Я. Палеолитическая стоянка Збраньки на Жито- мирщине / Д. Я. Телегин // СА. - 1980. - № 1. - С. 251.

8. Тутковский П. А. Побережье р. Норина в Овручском уезде Волынской губ. (геологическое и географическое описание) / П. А. Тутковский // Труды Общества исследователей Волыни. - 1911. - Т 6. - С. 59-160.

9. Тутковський П. А. Славечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Славечни / П. А. Тутковський. - К., 1923. - 71 с. - (Труди Фіз.-мат. відділу ВУАН. - 1923. - Т. 1, вип. 1).