Історії мукачівського замку Паланок – легенди королівств та імперій на Закарпатській землі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ

Кафедра українознавства та латинської мови

Історії мукачівського замку Паланок - легенди королівств та імперій на Закарпатській землі

Волос Діана Василівна

Факультет Фармація

Науковий керівник:

доц. Малютіна О.К.

Харків 2017

План

Вступ

Розділ І. Історія Закарпаття

Розділ ІІ. Архітектура замку

2.1 Походження назви «Паланок»

2.2 Верхній,Середній та Нижні замки

Розділ ІІІ. Знамениті володарі замку

3.1 Фортеця князя Корятовича

3.2 Королівська династія Ракоці у Мукачівському замку Паланок

3.3 Кривава графиня -Єлізавета Баторі

Розділ ІV.Сьогоднішнє Мукачево

4.1 Тюрьма у фортеці

4.2 Ескурсії під мелодію скрипки

Висновки

Список використаної літератури

Тези

Закарпатські замки... Фортеці, збудовані у різні епохи різними правителями, різними народами. Розкинуті у часі, але об'єднані спільною географією й призначенням -- бути твердинями, здатними стояти на захисті життя, майна та інтересів свого володаря і його підданих, охороняти гористі володіння від вторгнення ворогів із заходу чи сходу, розділених Карпатським гірським хребтом.

Перші захисні укріплення в нашому краї з'являються у бронзовому віці. Це були просто городища-гради, укріплені земляним валом. Найбільш завершену форму оборонної споруди мали замки ХІ-ХVІІ ст.

Сьогодні на території Закарпаття нараховується 1 замок-палац та 12 замків (збудовані у період Х-ХVІ ст.). Виростали вони у місцях, якими просувалася лінія кордону Угорської імперії, яка через Карпати здіймалася до кордонів Галицько-Волинського князівства.

Одним з призначенням багатьох замків була охорона знаменитого Соляного шляху -- економічно значущого для Імперії, що вів до соляних копалень у районі нинішнього Солотвина. Саме для цього й було збудовано Вишківський та Хустський замки.

Що стосується різноманітності призначення замків, то окрім типових королівських замків, до яких можна віднести відомі Ужгородський та Мукачівський замок «Паланок», у Закарпатті є кілька оригінальних лицарських замків (Квасівський та Бронецький замки). Їх, у так званий «період смут», збудували невідомі лицарі, які вели розбійницький спосіб життя і у стінах власного замку ховалися від переслідувань з боку держави та помсти з боку пограбованих.

Що ж до відомих постатей, які будували історію, то в закарпатських замках було чимало.

У Хустському замку, наприклад, жила бабуся воєводи Брана (графа Дракули із родини Драґа).

В Ужгороді проживали відомі графи Другети, які були наближеними до короля Карла Роберта Анжу -- італійського короля, який управляв Угорщиною із Вишеграда.

Доля Мукачівського замку уславилася сильними, знаменитими жінками. Саме тут жила знаменита Ілона Зріні -- єдина жінка, яка мала грамоту Аткаме, що не вручається жінкам, а тільки чоловікам. Тут жила і знаменита Софія Баторі -- родичка Іштвана Баторі, короля Польщі.

Окрім того, що нині закарпатські замки з сивою історією знайшли своє нове призначення: стали музеями, картинними галереями, туристичними родзинками краю, майданчиками для театральних постановок та музичних концертів, довкола них ведеться значна науково-дослідницька робота. Наприклад, в Ужгородському замку, де діє краєзнавчий музей, постійно ведуться археологічні дослідження. Результатом цих досліджень є наукові праці та виставки.

Вступ

паланок замок мукачевський фортеця

Наш край дає багатий матеріал для дослідження оборонних споруд минулого, найбільш витончену форму якого являють собою, безумовно, замки Х-ХVII ст. І хоча вони вже давно втратили своє первинне функціональне призначення, а від більшості з них залишилися тільки обвітрені, випалені сонцем і вмиті дощами руїни, їх історія-доля і сьогодні хвилює справжніх цінителів пам'ятників старовини. Розкинуті у часі, але об'єднані спільною географією й призначенням -- бути твердинями, здатними стояти на захисті життя, майна та інтересів свого володаря і його підданих, охороняти гористі володіння від вторгнення ворогів із заходу чи сходу, розділених Карпатським гірським хребтом.

Перші захисні укріплення в нашому краї з'являються у бронзовому віці. Це були просто городища-гради, укріплені земляним валом. Найбільш завершену форму оборонної споруди мали замки ХІ-ХVІІ ст.

Але якщо замки необхідні були для ведення війн, то для спокійного світського життя відомі феодальні родини намагалися будувати більш спокійні й водночас грандіозні замки-палаци великих розмірів, з розмахом і розкішшю в інтер'єрі внутрішніх приміщень. Вони відрізнялися оригінальністю та різноманітністю архітектурних стилів зовнішнього оздоблення.

Сьогодні на території Закарпаття нараховується 1 замок-палац та 12 замків (збудовані у період Х-ХVІ ст). Виростали вони у місцях, якими просувалася лінія кордону Угорської імперії, яка через Карпати здіймалася до кордонів Галицько-Волинського князівства.

Нині закарпатські замки з сивою історією знайшли своє нове призначення: стали музеями, картинними галереями, туристичними родзинками краю, майданчиками для театральних постановок та музичних концертів, довкола них ведеться значна науково-дослідницька робота. Замки Закарпаття знамениті своєю архітектурою.

На згадку про героїчні минулі часи залишилося на Україні багато замків та фортець. Їх будували для того, щоб захистити українців та українські землі від постійних зазіхань сусідніх держав. Довгий час замки були надійною обороною в боротьбі проти завойовників. Майже кожне місто України було оточено потужними фортечними мурами, на захисті яких стояли мужні вояки. Більшість замків та фортець не збереглося до нашого часу, багато з них лежать в руїнах, але багато й залишилося. Всі вони зберігають у своїх стінах історію нашої Батьківщини ,імена її славних героїв.

Розділ І. Історія Закарпаття

Закарпаття, без перебільшення, - край замків, палаців, храмів і церков. І, незважаючи на те, що чимало з них перетворились, на жаль, на руїни, кілька архітектурних споруд все ж збереглися і перебувають у задовільному стані. До нас навідуються туристи з багатьох регіонів України, близького та далекого зарубіжжя і, переповнені враженнями, обіцяють навідатись знову, у ширшому колі.

У Карпатських горах минули епохи Дакійського царства, що було розташоване на території сучасної Румунії, Римської імперії (державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі міста-держави Риму близько 27 р. до н.е. і виросло до Всесвітньої імперії), Середніх віків (Середньовіччя в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплює час від краху Західної Римської імперії V ст. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV--XVI ст.). Ось тоді-то й за височіли між горам численні кам'яні фортеці, довкола яких давалися обітниці вірності й ставалися зради, відроджувалися та занепадали імперії й царства, точилися битви, ламалися списи. Так творилися літописна історія, легенди й перекази про наш чудовий край.[1,c.20]

Замки з'являлися здебільше на місці колишніх городищ, виникнення яких археологи відносять до II тисячоліття до н. е. - IX ст. н. е.

Назва город - давня, означає укріплення, обгороджене ровом та валом з дерев'яною огорожею-частоколом. Про існування таких укріплень на Закарпатті мовиться у хроніці Аноніма "Діяння угорців" (XII ст.). Так, під 903 роком зафіксовано зруйнування укріплення Боршоа (Боржава): "Князь Арпад, пославши військо, зайняв усю землю між Тисою і Будрогом аж до Вгочи - з усіма жителями, і укріплення Боршоа обступив і на третій день завоював, і розбив мури його, і воїв князя Салана, знайдених тут, велів повести закованими у кайдани в табір Гунг".

Історія Закарпаття є складовою історії України. Але має цілий ряд особливостей, які позначилися як на економічному, так і на політичному та етнічному розвиткові краю. Займаючи важливе географічне положення на південних схилах Українських Карпат, Закарпаття, що в різні часи називалося «Карпатська Русь» ,«Угорська Русь» ,«Підкарпатська Русь» ,«Карпатська Україна» «Закарпатська Україна», з давніх часів було своєрідним «містком зв'язків» між Північною і Південною, Східною і Західною Європою. Не лише шляхи сполучення перетиналися тут, а й стикалися політичні концепції європейської і особливо східноєвропейської історії. Важливим періодом в історії Закарпаття було входження його ІХ-ХІ ст. в активну сферу впливу могутньої східно-слов'янської держави - Русі, яка на той час мала високу матеріальну і духовну культуру. Відірване з кінця ХІ ст. від основного кореня - східного слов'янства, Закарпаття до середини ХХ ст. входило до складу Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, але «Русь», «Русини» засвідчують, що воно ніколи не втрачало зв'язків з народами по той бік Карпат. Протягом віків Закарпаття, знаходячись у складі інших держав не поривало зв'язків з Україною та Росією, вважало себе часткою великої сім'ї народів східного слов'янства . Та, на нашу думку, можна сміливо твердити, що жоден регіон України не мав таких розгалужених економічних, політичних і культурних зв'язків з народами Європи, як Закарпаття, що наклало своєрідний відбиток на його історичний розвиток, на економічні, політичні та етнічні процеси. Тому не можна розглядати історію Закарпаття без багатовікових зв'язків з історією угорського, румунського, словацького, чеського і польського народів, з народами Балканського ареалу. ---Нерідко можна почути «Хто хоче побачити центр Європи, хай їде в Закарпаття». Не випадково вчені початку ХХ ст. визначили центр Європи саме в Закарпатті (біля Рахова). Так чи інакше історія Закарпаття в різних її ракурсах цікава, а подекуди і захоплююча. Вона важлива і для з'ясування історії України, частиною якої є Закарпаття, і для повного висвітлення історії Угорщини, Чехословаччини, Румунії.

Розділ ІІ. Архітектура замку

2.1 Походження замку Паланок

В кінці XIVст. навколо замкової гори на відстані 400м викопали рів, який пізніше зоповнювався водою з р.Латориця. Вздовж рову на насипному земляному валу збудували деревяний частокіл (огорожу). Цей деревяний частокіл на місцевій мові звучав як "ПАЛАНОК". Ця назва спочатку закріпилась за мікрорайоном навколо замку, а пізніше "перекочувала" на сам замок. Зараз Мукачівський замок називають - Замок "Паланок".

Велична фортеця, що височіє над містом, -- головна атракція стародавнього Мукачева. Затишне закарпатське містечко розташоване на берегах ріки Латориці. Воно було зведене на рівній, майже пласкій місцевості, без схилів і пагорбів. Якщо дивитись на місто зверху, здається, ніби воно лежить перед глядачем на долоні. Тим величніше здіймається над Мукачевом замок -- за фундамент йому править гора вулканічного походження. Мукачево будувалось навколо неприступної фортеці, адже в ті давні часи, коли замок та місто тільки народжувались, мешканцям доводилось боронити домівки від чисельних ворогів. З горою, на якій стоїть середньовічна фортеця, пов'язана й назва самого міста. Існує легенда, ніби ту гору насипали люди, але праця коштувала їм страшних мук -- звідси й назва Мукачеве. Про замкову гору й замок ходять легенди. Легенда про те, що замок було побудовано людськими муками (селяни навколишніх сіл обкладалися непосильними податками, з різних кінців краю доставлялися будівельні матеріали та продукти харчування, в роботи залучалася тяглова сила у вигляді коней та худоби - люди були позбавлені можливості обробляти землю, збирати урожай, на будівництві вони потерпали від голоду, катувань, травм, хвороб, епідемій, нещасних випадків), а замкову гору насипали «мозолями, потом і кров'ю людською», звідси й назва міста - Мукачеве, від слова «мука» - так в'їлася у громадські свідомість і думку закарпатців, що навіть авторитетні докази про те, що насправді поява гори - цілком природна. Та, зрештою, чим більше легенд, тим цікавіше туристам.

2.2 Верхній,Середній та Нижній замок

Мукачівський замок «Паланок» складається з трьох частин. Нижній, Середній і Верхній Замок. Тих, хто вирішив атакувати фортецю, першим зустрічав Нижній замок. Він добудований найпізніше - в 1670р.

Навколо нього виритий сухий рів шириною 10-15м, через який побудований дерев'яний міст. Частина мосту піднімалась і закривала собою вхід в Нижній замок. По обох сторонах від мосту підносяться бастіони висотою 14м. Товщина стін цих потужних бастіонів в основі досягає до 3,5м. Для зручного обстрілу входу в замок, бастіони висунуті вперед і мають кілеподібну форму для створення рикошету при бомбардуванні ядрами.

Раніше в Нижньому замку проживали вартові. Вони охороняли вхід в замок і командували підйомними мостами Середнього і Нижнього замків. Зараз же, крім вартових з'явилася каса).

Довжина Нижнього замку всього 43м. У цьому маленькому дворику може розміститися 600, максимум 900 осіб. У середньовіччі в битвах брало участь тисячі воїнів. Тому прорвавшись в Нижній замок воїнам не було ні місця, ні часу, щоб розташуватися. Перед ними була нова лінія оборони - вже Середнього замку. Знову підйомний міст, два бастіони і сухий рів. Стіни бастіонів вже досягають 20ти метрів. Якщо спробувати спуститися і обійти замок по сухому рові, то в кінці шляху чекає глуха стіна, доведеться повертатися ... а весь цей час зверху будуть обстрілювати, обливати смолою і просто закидати камінням, яке у великій кількості виносили на бастіони.

Довжина Нижнього замку всього 43м. У цьому маленькому дворику може розміститися 600, максимум 900 осіб. У середньовіччі в битвах брало участь тисячі воїнів. Тому прорвавшись в Нижній замок воїнам не було ні місця, ні часу, щоб розташуватися. Перед ними була нова лінія оборони - вже Середнього замку. Знову підйомний міст, два бастіони і сухий рів. Стіни бастіонів вже досягають 20ти метрів. Якщо спробувати спуститися і обійти замок по сухому рові, то в кінці шляху чекає глуха стіна, доведеться повертатися ... а весь цей час зверху будуть обстрілювати, обливати смолою і просто закидати камінням, яке у великій кількості виносили на бастіони.

У 1624р. над входом в Середній замок був розміщений арсенал. У правому бастіоні колись знаходився лицарський зал. Середній замок будувався протягом XVIIст.

Довжина тераси Середнього замку сягає вже 67м. Тут розміщувалися службові, господарські і житлові приміщення. Стоячи у дворі можна розглянути всі етапи будівництва Мукачівського Замку «Паланок» .... Навпроти в'їзних воріт Середнього замку підноситься напівкруглий бастіон.

Замість цього бастіону колись була 6-ти метрова скеля. Ось тут, на вершині скелі, побудували першу кам'яну вежу Донжон, більше нічого не було. Є свідчення, що вже в 1086р. половці 5 днів тупцювали на цьому місці, але так і не змогли захопити башту. Ще через 100 років татари і поляки теж не змогли взяти, але спалили і розграбували місто біля підніжжя гори. У 1242р. Хан Батий навіть не намагався її брати. Так стояла ця єдина вежа на охороні торгового міста до приходу в 1396р князя Федора Корятовича. З цього часу починається основна забудова замку. Він споруджує 4 вежі, з'єднує їх кріпосними стінами, а посередині перебуває основна вежа Донжон, де проживав сам князь. Дві збережених вежі і зараз можна побачити - вони не заштукатурені.

Пізніше, в 1529р., добудований напівкруглий бастіон. Побудував його новий власник замку Іштван Баторі. Його син Стефан став польським королем і очолив польсько-литовське військо, отримавши перемогу в битві з Іваном Грозним за територію Прибалтики та Білорусії (Лівонська війна). Він перший, хто визнав українських козаків як військо і вручив їм знамениті клейноди (1576р): печать, булаву і бунчук, як символи влади козацького війська. Це була подяка козакам за їхню допомогу у війні з Іваном Грозним.

Розділ ІІІ. Знамениті власники замку

3.1 Фортеця князя Корятовича

У VІІ столітті ці території були заселені племенами білих хорватів. Кажуть, саме вони побудували на місці замку перше дерев`яне укріплення. Та вже через 300 років після хорватів на мукачівські землі прийдуть угрорці. Військо Угорського королівства захопить все Закарпаття. І майже тисячоліття їхні нащадки житимуть тут.

Дерев`яний замок, зведений не пізніше IX століття, з часом укріпиться каменем, а згодом і повністю стане кам`яним. То буде вже кінець XІV століття. Час, пов'язаний з іменем князя Федора Корятовича. У 1362г Київ захоплений Литвою. Литовський князь Вітовт вигнав Подільського князя Федора Корятовича з його земель (це нинішні Вінницька та Хмельницька обл.). Корятович попросив допомоги у свого племінника Сигізмунда (Жигмонда) - угорського короля, на що той запропонував Корятовичу Мукачево, навколишні села і замок замість війни з Литвою. Корятович погоджується і переїжджає сюди. Робить замок своєю резиденцією, зміцнивши його, завіз 60 бочок пороху, 164 гармати різних калібрів ... Прийшов не сам, привів із собою в край 40 тис. чоловік. Сприяв розвитку слов'янської культури. Побудував Монастир, де після смерті був похований. Помер він в 1414р. через два роки померла його дружина Ольга. Дві дочки вийшли заміж за угорських магнатів. Синів не було - тому володіння перейшли знову до угорського короля.

Його пам'ятник сьогодні можна побачити на подвір`ї замку (а потримавшись за вказівний палець, який виблискує вже відшліфованою бронзою - загадати бажання). Саме цей литовсько-руський князь удостоївся честі стати вічним охоронцем замку Паланок. Адже він звів перше повністю кам`яне укріплення.

Палець вказує "тут земля слов'янська і тут їй бути".

Сьогодні Федір Корятович відповідальний в замку за здійснення бажань, тому якщо загадати бажання і потриматися за палець князя воно неодмінно збудеться.

3.2 КОРОЛІВСЬКА ДИНАСТІЯ РАКОЦІ

Зліва від в'їзних воріт Середнього замку видно напис на триповерховій будівлі - «Rakozci TER» (земля Ракоці) - вказує на те, що колись господарями Мукачівського замку була династія Ракоці.

Вони володіли замком з 1633 по 1711. У цей час Мукачеве входить в Трансільванське князівство і навіть на деякий час разом із замком стає його центром управління.

За цей період чотири покоління Ракоці змінили один одного:

Першими в замку з'явилися ДьердьІ Ракоці і його дружина Жужанна Лоратнфі. Трансільванія завжди ворогувала з Австрійською імперією, і поки чоловік проводить час в битвах з австрійцями, його дружина Жужана Лорантфі зміцнює фортецю - добудовує Середній і Нижній замок. Саме тоді фортеця набуває сучасного вигляду. Це був 1657рік.

Друга сім'я - їх син Дьордь II Ракоці вів переговори з Богданом Хмельницьким і королем Швеції Карлом Х про війну з Польщею. Його мета була корона Польщі. Це дорого йому коштувало - поки він воював у Польщі польський коронний маршал Єжи Любомирський за сприяння папи римського (Ракоці були протестантами - отже ворогами Папи), грабував і знищував землі Закарпаття.

Дьєрдь II Ракоці був одружений на Софії Баторі - внучці Іштвана Баторі, який побудував напівкруглий бастіон Верхнього замку в Мукачівській фортеці. Софія Баторі була останньою представницею роду Баторі, а також двоюрідною сестрою знаменитої Ержебет Баторі (Кривавої графині).



Софія Баторі - дружина князя Дєрдя ІІ Ракоці, по його смерті - правителька Мукачівського замку. Донька Баторі Ондраша і польки Анни Закреської, племінниця трансільванського князя Габора Баторі.

З 1660 року, після смерті чоловіка, вдова Софія Баторі з сином Ференцом І Ракоці оселилася у Мукачівській фортеці. Фанатична католичка, мала прогабсбурзьку орієнтацію, натомість її син, протестант - антигабсбурзьку.

У 1670-71 році Ференц І взяв участь в змові проти австрійців, яка потерпіла невдачу. Після цієї невдалої змови він відійшов від політики і незабаром помер. У замку залишилася його вдова, дочка хорватського правителя Ілона Зріні і двоє дітей - син Ференц ІІ (майбутній керівник угорського визвольного повстання) і дочка Юліана.

Софія Баторі за кількістю жахливих історій, героїнею яких вона стала, поступилася хіба що своїй близькій родичці - легендарній Ержбеті, тій самій, з вампірськими звичками і пристрастю до кривавих ванн. І хоч крові Софія не пила, але була неймовірно жорстокою, а невістку свою зненавиділа чи не з першого погляду. Але, ніби за іронією долі, саме Ілона, на той час вже овдовіла, успадкувала після смерті Софії її твердиню, мукачівський замок Паланок.

Третя родина - Ференц І Ракоці разом з Батьком і Дядею продовжував боротися проти австрійців. Одружився з Ілонею Зріні. У 1676 році після поразки в черговий битві йому з дружиною вдалося відкупиться від страти. Від отриманих ран Ференц І Ракоці на 31 році життя помирає, залишивши І. Зріні з п'ятимісячним сином і чотирирічною донькою Юліаною. У влади залишилися дві жінки І. Зріні та свекруха Софія Баторі. Скрізь йдуть війни за владу і території. Через два роки замок осаджує трансільванський воєвода Імре Теккелі, який організував з окремих загонів куруців (повстанців) ціле військо. За чотири дні облоги так і не зміг опанувати замком, і змушений був відступити. Там, де безсила зброя, допомогла любов. Імре Теккелі давно хотів одружитись з Ілонею Зріні, але цьому перешкоджав австрійський королівський двір. За підтримки Франції та Туреччини Імре Теккелі досяг значних успіхів у боротьбі з австрійським пануванням. Імператор Леопольд I укладає з ним перемир'я і дає згоду на шлюб з Ілоною Зріні. Пишне весілля відбулося 15 червня 1682р. у Мукачівському замку і тривало 8 днів.

Нареченому було 25 років, нареченій 39.

Продовжує воювати. Звільнив майже всю територію Угорщини від впливу габсбурзької імперії. Турецький султан називав його «королем Угорщини», але Імре Текелі відмовився від цього титулу, називаючи себе князем і «володарем Парціума», тобто угорської території.

Навесні 1685р. великий візир Кара Мустафа з 230-тисячною армією виступив проти австрійського імператора ЛеопольдаІ і обложив Відень. Його союзником був Імре Теккелі, який зі своїм військом зупинився під Братиславою. Разом вони зазнали катастрофічної поразки від об'єднаних військ Австрії та Польщі. Це був початок вигнання турецьких загарбників з Центральної Європи. Австрійські війська успішно просувалися вперед. Прийшла черга і Закарпаття. Тут знаходилася Ілона Зріні з 16-річної дочкою Юліаною та десятирічним сином Ференцем II Ракоці. Два роки обороняла вона замок з надією, що чоловік допоможе, але Імре Теккелі перебував у Туреччині під арештом - його воїни переходили на бік австрійців і султан більше не довіряв йому.

Чотири генерала на чолі австрійських військ по черзі пробували взяти замок, в якому знаходилося близько 3х тисяч озброєних людей. Один з генералів - Енеас Капрара, запропонував І. Зріні здатися. Однак вона відмовилась і на знак продовження боротьби наказала вивісити на кожному куті замку червоні прапори, що символізують боротьбу до останнього подиху (на противагу білим прапорам - знаку капітуляції).

На початку 1688 Мукачівський замок був єдиною фортецею, яку ще не захопили австрійці. Розуміючи, що немає сенсу більше оборонятися, І. Зріні - підписала капітуляцію. Це відбулося 17 січня 1688р. в «Білому Палаці», в центрі міста.

Ілона Зріні При підписанні документів генерал Караффа, що приймав капітуляцію, не запропонував Ілоні Зріні присісти, аргументуючи це тим, що не бачив перед собою жінку, а бачив генерала програної армії. Це був своєрідний комплімент. Але ще більший комплімент зробив їй турецький султан Мехмед IV (якому козаки на знаменитій картині Рєпіна писали лист-відповідь). Він нагородив її грамотою атнаме за мужність і подарував маєток в Туреччині де вона пізніше й померла. Це єдина жінка в історії Туреччини, яку нагородили грамотою за мужність.

І. Зріні помістили в монастир у Відні. А між тим Імре Теккелі обирають князем Трансільванії в 1690. в бою з австрійцями він взяв у полон генерала З.Гайстера і пізніше в 1692р. обміняв його на І. Зріні. Разом з нею переїхав до Туреччини у м. Ізмід. Вона померла в 1703, він в 1705р. У 1906 її прах перепохований у г.Кошіце (Словаччина)

Сина Ілони Зріні Ференца II Ракоці направили до Відня. Хто б міг тоді подумати, що через 15 років він очолить наймасовіше повстання проти Австрійської імперії. У 1704р. він захопив мукачівський замок і зробив своєю резиденцією, а в 1707р. звільнив всю Угорщину від правління Габсбурзької Імперії. Вів переговори з Петром I (необхідно було утримувати владу, а з військом яке складається з селян - це дуже важко) Росія допомогти не могла, так як в той час вела війну зі шведами. Тому в 1711г. Ференц II Ракоці змушений був підписати мирний договір. Так закінчилося правління династії Ракоці на землях Закарпаття. Ференц II Ракоці виїхав спочатку в Росію, потім проживав у Франції, а пізніше в Туреччині де і помер в 1735р.

Коридор пастка замок Паланокпастка в замку Мукачево. Є два шляхи, щоб піднятися в Верхній замок. З лівого боку чергова пастка для нападників, вони вбігають в коридор і в темряві повертають направо, а там глуха стіна. Набігає ще більше людей, після чого закривається вертикальна решітка, зверху відкриваються отвори, з яких ллють смолу, і підпалюють. Праворуч - той же сценарій, але тут замість глухої стіни в кінці були дерев'яні ворота, які ще можливо було вибити.



3.3 Кривава леді Баторі

Єлизавета або Ержебет Баторі з Ечеда, звана також Чахтіцкая пані або Кривава Графиня - угорська графиня, племінниця Стефана Баторія, сумнозвісна масовими вбивствами молодих дівчат. За своє життя вона вбила 650 жертв, правда цього немає якихось серйозних доказів, однак це дозволило оголосити графиню однією з «наймасовіших серійних вбивць всіх часів» і занести її рекорд в книгу рекордів Гіннесса.

Вона походить з древнього дворянського роду Батори, Єлизавета провела своє дитинство в замку Эчед. У 11 років вона була обручена з дворянином Ференцем Надашди і переселилася в його замок у Шарвара. У 1575 у Вранове Єлизавета вийшла заміж за Надашди, що мав у той час титул доглядача імператорських стаєнь. У подружжя було 5 дітей: Ганна, Катерина, Миклош, Урсула і Павло. У 1578 році чоловік Єлизавети був призначений командувачем угорськими військами у війні проти турок. За його маніакальну жорстокість по відношенню до полонеників турки прозвали його "Чорний бий"("Чорний витязь"). У 1610 році до двору Габсбургів почали доходити чутки про звірячі вбивства юних дівчат в замку Єлизавети Батори. Імператор Матвій доручив палатину Угорщини графові Дьердю Турзо розслідувати справу. 29 грудня 1610 р. Турзо з озброєним загоном увірвався в замок Єлизавети Батори і, як стверджують, застиг її з підручними прямо на місці злочину - що катують чергових жертв.

Точний час, коли Єлизавета почала вбивати дівчат, невідомий. Прийнято вважати, що це сталося між 1585 і 1610 роками. Згідно віддання вона намагалася повернути собі молодість, приймаючи ванни з крові молодих дівчат. Стверджують, що чоловік і родичі графині знали про це і намагалися її якось обмежувати. Більшість жертв графині були місцевими селянками. Графиню замкнули на деякий час в її власному замку, нібито для її ж безпеки - доки вона не з'явиться перед судом. Проте цього так ніколи і не сталося. Вважають, що причиною було гучне ім'я сім'ї : рід Батори був дуже відомий. Залишок життя Єлизавета провела в ув'язненні в підземній темниці власного Чахтицкого замку, де вона, опікувана дбайливою прислугою, приставленою дочками, спокійно і без знегод прожила три з гаком роки і померла в ніч на 21 серпня 1614 р. Суд над підручними графині відбувся 2 січня 1611 року у Битчанском замку - резиденції палатину Угорщини Дьердя Турзо. Усі обвинувачені були засуджені до страти. Служниць Дороту Сентеш, Ілону Йо і Катарину Беницка спалили живцем, заздалегідь відрубавши їм пальці рук. Слузі Яну Уйварю Фицко відрубали голову. Проте процесуальні порушення, нестикування і скоротечность судового процесу над прислугою дозволили припустити, що графиня Батори насправді піддалася гонінню як глава протестантів Західної Угорщини, а докази проти неї були сфабриковані за участю окремих ієрархів католицької церкви і угорського палатину Дьердя Турзо, який претендував на частину великих земельних володінь роду Батори. Достовірно невідомо чи була графиня Батори монстром або мученицею, що померла за віру, проте цікавий той факт, що вона була далекою родичкою досить відомого вампіра Влада Цепеша( Дракулы)

Розділ ІV. Сьогоднішнє Мукачево

Мукачеве - невелике місто, в якому розташовані здебільшого дво-, триповерхові будиночки, визначальною рисою яких є багато квітів у дворі. Поруч із новими будівлями у місті багато старих, але вони реконструюються. Таким чином, міська влада працює, а це не може не радувати. Причому власті займаються не лише насущними соціальними проблемами, а й культурними - «Паланок» був не так давно реконструйований. Звісно, чимало й недоліків. Стосуються вони, передусім, стану доріг, які подекуди просто розбиті.

Размещено на http://www.allbest.ru/



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Середній замок має 4 бастіони, великий двір, оточений дво- та триповерховими будівлями, в яких розміщувалися казарми для гарнізону, арсенал, лицарська зала, кухні та комори. З північної сторони двору раніше (до другої половини ХХ ст.) стояв будинок коменданта, за яким височать кам'яні стіни XIV ст. Верхнього замку, в який можна піднятися сходами зліва і справа. Зліва - сходи квадратної вежі кінця XVIII ст., а справа - так званий «хід-пастка», вирубаний під південно-східною вежею у кінці XVII ст.

Верхній замок, колишня резиденція його володарів, має закритий з усіх сторін двір, дво- та триповерхові будівлі, колишні розкішні князівські палати XVI-XVII ст., три круглі вежі XIV ст. (добудовані в XVII ст.), замкову каплицю XVII ст. З північної сторони Верхній замок захищають два бастіони.

У південній частині двору знаходиться колодязь глибиною 85 метрів, воду з якого використовували до кінця ХІХ ст.

Про замковий колодязь ходять легенди. Його збудували, а точніше - вирили за часів управління замком князя Федора Корятовича (1396-1414). Чудовий стратег і надзвичайно розумна людина, князь розумів, що без достатніх запасів води, замок не може бути дієвим оборонним укріпленням. У ті роки будувати криницю, пробиваючи товсті вулканічні породи примітивними знаряддями праці, було надзвичайно небезпечно: обвалювалися стіни, виділялися отруйні гази, гинули люди. Колодязь виходив нециліндричної форми, де три, а де й усі вісім метрів у діаметрі.

Легенда розповідає, що скільки не рили колодязь, усе ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи одну й ту ж фразу «Пресвітлий князю, води немає», Корятович впадає у відчай. Аж якось одного дня до князя прийшов нечистий і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити рогатому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один із вірних лицарів Корятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: «Федоре, мішок золота не обов'язково має бути великий: маленький - теж мішок». Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Все одно води не питимете», і з цими словами стрибнув у глиб колодязя. З того часу з глибин колодязя чуються далекі, приглушені звуки…

Нині кожен турист вважає за необхідність вкинути в криницю монетку, загадавши бажання. І воно обов'язково здійсниться. Ходить чи-то легенда, чи-то анекдот, що якось замок відвідала одна молода подружня пара з матір'ю дружини. Біля криниці пройшла жінка, кинула монету, потім пройшов чоловік, кинув монету, а потім підійшла теща і … стрибнула в колодязь за монетами. Ось так швидко здійснюються бажання.

Ще одна легенда пов'язана з пам'ятником Корятовича, який знаходиться у дворі верхнього замку. За його відшліфований, до блиску начищений золотий палець вважає за необхідність потриматися кожен турист, поклавши до підніжжя пам'ятника монетку. Кажуть, що від цього здійсниться будь-яке бажання.

За австрійськими джерелами ХІХ ст. на глибині 71 метр у криниці вирубано кам'яні спіральні сходи, які закінчуються на рівні 1,6 метрів від дна нішами, одна - у південному напрямку, друга - у північному.

Легенди ж говорять, що підземні ходи Мукачівського замку настільки довгі, що карета, запряжена кіньми, могла таємно доставити князя в будь-який замок Трансільванії і в Святомиколаївський монастир. Заглянувши у замковий колодязь, на глибині 85 метрів Ви побачите задні колеса карети, яка у будь-який час готова доправити Вас у кожний замок Закарпаття.

Про замок створені й інші легенди. Легенда про героїчну хранительку замку княгиню Ілону Зріні, яка впродовж трьох років відбивала облогу «Паланку», легенда про кровожерливу княгиню Софію Баторі, яка князювала в замку 21 рік, після смерті легендарного Дьордя ІІ Ракоці, і все своє життя пила людську кров і купалася в крові молодих дівчат. Існує легенда про останнього коменданта замку, підполковника Адама Карагулича, легенда про качку, яку пустили в колодязь, а вона потім випливла в Латориці. Та ще багато інших легенд.

Навколо замкової гори ще у XVI ст. був викопаний водяний рів, який наповнювався водою з річки Латориця. У XVII ст. рів був укріплений дубовим частоколом - паланком. Назва «Паланок» збереглася до наших днів, хоч сам рів і частокіл давно зруйновані.

Нині на території замку функціонує меморіальна кімната легендарного угорського поета Шандора Петефі, який відвідав «Паланок», експозиції меблів XVII-XIX ст., природи та старожитностей Карпат, інтер'єр і самобутність якої немов переносять нас у минуле цього українського краю, історичний музей, де можна побачити кам'яні, залізні та дерев'яні знаряддя праці, картинна галерея видатних живописців Закарпаття.

Залишаючи «Паланок» і Мукачеве, потрібно знову туди повернутися. З кожним роком місто й замок стають кращими. Попри існуючі проблеми (час невблаганно йде, стіни руйнуються, їх необхідно реставрувати), мукачівський замок продовжує «зберігати форму». Причому він по-різному виглядає вдень і вночі, влітку і взимку. Побачити замок, пройти біля кам'яних стін, сходами, які пам'ятають буремні події минулого - просто таки обов'язок кожного українця!

З другого поверху Верхнього замку потайний хід (тепер закладений) вів у башту Корятовича, де катували в'язнів. Фортецю не раз перебудовували, і архітектура її змінювалась. Сучасного вигляду фортеця набула на початку ХVІІІ ст. Утративши своє значення як фортеця, замок до 1897 р. слугував тюрмою. Замок спустошився і став руйнуватися. В 1922-1926 рр. його перебудували і перетворили на казарму. Нині у замку розміщений історичний музей. Тут експонуються знаряддя кам'яного віку, мідно-бронзової доби, зброя та ужиткові речі від кельтських часів до пізнього середньовіччя тощо. Етнографічний відділ музею розповідає про культуру, побут й мистецтво мешканців Закарпаття. У картинній галереї музею поряд із полотнами видатних українських, угорських та польських художників представлена унікальна колекція закарпатських ікон XVI-XIX ст. У середньовічних дворищах та аркових галереях замку розміщено виставку сучасної скульптури.

З висоти замку відкривається мальовнича панорама міста і його околиць.

Паланок - диво на вершині базальтової гори.

Доля Мукачівського замку, за свідченням історика й краєзнавця, кандидата наук Федора Шандора уславилася сильними і знаменитими жінками-захисницями цієї цитаделі:

- саме тут жила знаменита Ілона Зріні -- єдина жінка, яка мала грамоту Аткаме, яка не вручається жінкам, а тільки чоловікам. Тут же ж жила знаменита Софія Баторі -- родичка короля Польщі Іштвана Баторі.

Укріплення тут існувало ще в ІХ-ХІ ст. за часів Київської Русі для захисту давнього торгового шляху ,що пролягав у долині річки Латориця через Верецький перевал . В грамоті від 1321 року називається перший комендант замку - Томаш, наджупан Бережського та Угочанського комітатів. Володарем замку стає регент Угорського королівства Янош Гуняді.

З 1396 по 1414 року замком володів Подільський князь Федір Коріятович. Він значно розбудовує і укріплює замок, перетворює його у свою резиденцію. В цей же час у скелястій горі був вирубаний 75 метровий колодязь. Протягом XV-XVI століть замок знаходився в руках багатьох володарів, які проводять його розбудову і укріплення. В цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині знаходився великий палац.

В середині XVI століття Мукачівський замок захопили австрійські війська. Під час облоги Паланок був сильно пошкоджений. У 1569 році були завершені ремонтні роботи в замку, в яких були задіяні 50 тисяч кріпосних селян Березького і Угочанського комітатів. У 1570 році був побудований підйомний міст при вході в замок. На честь закінчення ремонтних робіт в південно-західній частині Верхнього замку був зроблений на кам'яній плиті напис латинською мовою: "А.ф. 1569, Р.Т. Літа божого 1569, Петро Тарноці". Невдовзі замок знов стає угорським, внаслідок поразки австрійських військ біля Хустського замку. У 1570 році король Максиміліан ІІ віддав його, разом з Мукачівською домінією родині Гашпара Магочі. У 1625 році власником замку став князь Трансильванії Габор Бетлен. У 1629 році комендант замку Іоанн Баллінг провів значні роботи по укріпленню та ремонту замку, про що свідчить надпис на табличці, яка зберіглася на кам'яній плиті лівого крила верхнього замку.

В 1633 р. Мукачівській замок придбав Трансільванський князь Дєрдь І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок в столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року. Після смерті Дєрдя І Ракоці в 1648 р. його дружина Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку і споруджує ще дві тераси -- Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. В 1649 р. в замку побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем І Ракоці про спільні дії проти Польщі.

Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем І Ракоці про спільні дії проти Польщі.

З 1685 по 1688 р. замок переживає одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Їлона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

З 1703 по 1711 р. замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли цей край, проти австрійського гніту. Очолив війну син Ілони Зріні Ференц II Ракоці.

Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення. У 1782 р. тут відкривається політична в'язниця Австрійської монархії, в якій протягом більше ніж 100 років перебувало понад 20 тисяч в'язнів. У липні 1847 року замок-в'язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. У 1896 р. в'язниця в замку була ліквідована в честь тисячоліття приходу угрів у Європу, але фактично в'язниця продовжувала функціонувати до 1903 р. Найвідомішим в'язнем фортеці був російський революціонер Бакунін. У 1897 р. Паланок викупило міністерство юстиції Австро-Угорщини. Замок поступово приходив в занепад та руйнувався.

У період Чехословацької республіки 1919-1938 роки в замку були розташовані військові частини. Під час Другої світової війни замок займають угорські війська. Після визволення у 1944 році та возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною в замку знаходилось профтехучилище. Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей.

Мукачівський замок

4.1 Тюрьма у фортеці

В часі Другої світової війни німці зробили у замку в'язницю. Із 1944 року, за часів радянської влади, замок був сільрадою, осідком управління місцевого лісового господарства, військовою частиною і складом автобази, що розташована поруч.

У XVІІІ столітті замок належатиме вже Австрійській імперії. Закінчиться час князів і королівських династій. Австрія вирішує влаштувати тут в'язницю із жорстоким режимом для політичних злочинців. Цікаво, що за більш як 100 років жодній людині не вдалось звідти втекти.

Від початку ХХ століття до його середини Закарпаття входило вже до складу Чехословаччини. А далі (майже до завершення Другої світової війни) - до складу Угорщини. На щастя, від воєнних дій замок не постраждав. Радянська ж влада розмістила тут сільськогосподарське профтехучилище. У Середньому дворі тепер жили не солдати, а звичайні студенти ПТУ. У Верхньому - проходило їх навчання.

У 2001 році замок віддано у концесію художнику Йосипу Бартошу. Він разом із дружиною Тетяною та однодумцями фактично врятував замок від руйнації. Нині відреставровано інтер'єр першого поверху споруди. У замку часто відбуваються міжнародні та місцеві мистецькі заходи.

У ході реставраційних робіт 1839 року в одній зі стін був знайдений замурований людський скелет. За однією з версій, у середньовіччі існував звичай -- після побудови фортеці замурувати в її стіну живу людину, мовляв, це значно покращить обороноздатність споруди.

З 1989 року Верхній замок Паланка став Мукачівським історичним музеєм. Тоді експозиції розміщались всього у кількох кімнатах.У роки незалежності замок стає добре відреставрованою архітектурною пам'яткою з експозиційними залами, які займають понад 2500 кв. метрів. Тут діють виставки сучасної скульптури, живопису, представлена етнографія та побут мешканців міста і Закарпаття. У картинній галереї музею експонуються полотна видатних українських, угорських, польських живописців, колекція ікон 16-19 століть.

Можна довго блукати доріжками та сходами замку. Відвідати старовинні винні підвали, побачити незвичайні експонати виставок, помолитись у невеличкій церкві, розташованій всередині. Милуватись чудовим краєвидом із замкової гори.

Бувають дні, коли тут особливо красиво. Усе подвір`я замку наповнюють чарівні акорди скрипок. Щовихідних сюди приходять місцеві музиканти та творять дивовижні мелодії. Та музика ніби переносить вас углиб століть…

Тут багато туристів у всі пори року. Щоб прогулятись замковими подвір`ями, з усіх околиць приїжджають наречені. Одягти пишне святкове плаття чи костюм та відчути себе середньовічними вельможами вам запропонують працівники місцевих крамничок.

4.2 Екскурсії замком

Потрапити до замку можуть всі охочі: треба лише дістатися Мукачева і дати собі клопіт піднятись до замкової брами. Коли ви перейдете міст, перекинутий через глибокий рів, вас чекатимуть каси, в яких можна просто оплатити вхід чи замовити на додачу екскурсію. В “Паланку” однаково раді екскурсантам і самостійним туристам, які воліють роздивлятись старовинні мури без підказок екскурсовода. На території замку діють не тільки історичні експозиції -- працюють сувенірні лавки та кав'ярні. На нижньому ярусі фортеці можна присісти, щоб перепочити, випити кави чи гарячого вина. Прогулятись підземеллями і переходами замку цікаво, але набагато цікавіше взяти екскурсію -- це не буде коштувати дорого. Екскурсія триває майже 2 години: гостей знайомлять з побутом та історією фортеці, оповідають легенди та реальні історичні факти, що подекуди вражають більше за вигадки.

Висновки

Отже, на прівняно невеликій території Закарпаття, знаходяться залишки середньовікових замків які відображають історію нашого краю, які є цінною пам'яткою і які потрібно зберегти для майбутніх поколінь.

Розкинуті у часі, але об'єднані спільною географією й призначенням -- бути твердинями, здатними стояти на захисті життя, майна та інтересів свого володаря і його підданих, охороняти гористі володіння від вторгнення ворогів із заходу чи сходу, розділених Карпатським гірським хребтом.

Перші захисні укріплення в нашому краї з'являються у бронзовому віці. Це були просто городища-гради, укріплені земляним валом. Найбільш завершену форму оборонної споруди мали замки ХІ-ХVІІ ст.

Але якщо замки необхідні були для ведення війн, то для спокійного світського життя відомі феодальні родини намагалися будувати більш спокійні й водночас грандіознізамки-палаци великих розмірів, з розмахом і розкішшю в інтер'єрі внутрішніх приміщень. Вони відрізнялися оригінальністю та різноманітністю архітектурних стилів зовнішнього оздоблення.

Сьогодні на території Закарпаття нараховується 1 замок-палац та 12 замків (збудовані у період Х-ХVІ ст). Виростали вони у місцях, якими просувалася лінія кордону Угорської імперії, яка через Карпати здіймалася до кордонів Галицько-Волинського князівства.

Нині закарпатські замки з сивою історією знайшли своє нове призначення: стали музеями, картинними галереями, туристичними родзинками краю, майданчиками для театральних постановок та музичних концертів, довкола них ведеться значна науково-дослідницька робота.

Список використаної літератури

1. Балагугі Е. А. Археологічні пам'ятки Закарпаття. - Ужгород: 1971.

2. Бідзіля В. І. Історія культури Закарпаття. - К.: 1971.

3. Вегеш М. Карпатська Україна. Документи і факти. -Ужгород: 2004.

4. Коломиец Й. Г. Очерки по истории Закарпаття. - Ужгород: 1961

5. Матвійчук О. Закарпаття туристичне. Путівник. - Ужгород: 2007.

6. Мацюк. О. Замки і фортеці Західної України. - Львів: 2005.

7. Мельник В. Історія Закарпаття. - Львів: 1970.

8. Мунін Г.Б. Визначні пам'ятки Західної України - Київ: 2007.

9. Нариси історії Закарпаття. - Ужгород: 1993.

10.Поп Д., Поп И. Замки Подкарпатской Руси - Архитектурние пам'ятники Закарпаття. - Ужгород: 1961.

11.Трубчанінов С. В. Країна замків і фортець. 2-е видання доповнене і перероблене. - Кам'янець - Подільський: 2007.

12.Сова П. Прошлое Ужгорода. - Ужгород: 1997.

13.Співак Б. Сторінки історії. - Ужгород: 1962.

14. https://news.rambler.ru/other/37879957-elizaveta-batori-istoriya-krovavoy-grafini/updated

15. http://vsviti.com.ua/makepeaple/8035

Размещено на Allbest.ru

...