Єврейське купецтво Одеси у першій половині XIX ст.: походження та економічна діяльність

Цікаво простежити зміни, що відбувалися у складі одеського купецтва між ревізіями у 1820-х роках. Із 69 купців, які були записані до 7-ої ревізії, у 1827 році в купецтві залишилося лише 23, решта через неоголошення капіталів перейшли до міщанства. Частина з них за віком вже не могли займатися купецтвом із достатніми оборотами. Інші були не в змозі конкурувати з молодими освіченими бродськими купцями, які тоді вже розгорнули свою діяльність в Одесі. Можливо, саме останнім пояснюється те, що навіть сини купців, записаних до ревізій 1811 і 1816 рр., нерідко не продовжували купецькі справи батьків.

16 євреїв, записаних у 1816 р. до ревізії міщан, розбагатіли й до 1827 року стали купцями 3-ої гільдії (серед них 5 з Австрії, 2 з Подільської і по 1 з Київської і Могилевської губерній). 24 купця з тих, хто вперше були записані в Одесі до 8-ої ревізії, вже у 1827 році чи навіть раніше оголошували в Одесі купецькі капітали.

Наведені дані про розподіл одеських купців-євреїв за походженням мають суттєвий недолік. В них зазначено лише тих купців, які були записані до одеського купецтва під час шостої, сьомої та восьмої ревізій. Ці відомості не враховують ані купців, що були зараховані пізніше, ні іногородніх та іноземних купців, що протягом тривалого часу у першій половині ХІХ ст. мешкали в Одесі, оголошували капітали, проте не приписувалися до одеської купецької громади. Зокрема, до ревізій не потрапили іноземні купці Ізраїль Перл та Якуб Роткуп, які оголосили капітали 1-ої гільдії у 1809 р. [14], а також велика кількість австрійських купців- євреїв, що прийняли російське підданство лише наприкінці 1830-х - у середині 1840-х років. Крім того, до ревізії купців не були записані євреї, які в окремі роки або на протязі певного часу оголошували купецькі капітали, а потім переїхали до інших міст або збідніли й потрапили до міщанства.

Між сьомою і восьмою ревізіями продовжувалося активне переселення євреїв до Одеси. У той час до одеського купецтва (окрім зазначених у табл. 1) були зараховані вихідці з російських губерній: Абрам Хавкін із Дубно, Шмуль Ісерович, Рувін Немеровський і Абрам Розенблюм із Житомира, Айзик Бродський і Лейба Гольденберг із Кременця, Мошко Майзлиш і Меєр Юкельзон із Луцька, Зейлік Барац, Меєр Закс і Вольф Мінкус із Радзивилова Волинської губернії, Хаїм Розенфельд із Балти, Янкель-Мойше Блох із Проскурова, Гдаль Бронштейн із Брацлава, Перец Вільштейн і Мендель Левінсон із Могилева та Кельман Ліненберг із Подільської губернії, Іось Рувін Дорфман, Шевель Рабинович, Іось Рапопорт і Шулім-Янкель Хащеватський з Умані та Абрам Станіславський з Богуслава Київської губернії, Мошка-Янкель Ройзман з Овідіополя і Мошко Фукс із Тирасполя Херсонської губернії, Мовша Шифрін із Климова Чернігівської губернії, Іовель Виноградов із Бреста Гродненської губернії та Соломон Лазарєв із Белиці Могилевської губернії [15]. Привертає увагу збільшення кількості купців із Волинської губернії, яке було пов'язане з розвитком транзитної торгівлі за маршрутом Одеса-Броди через Радзивилів.

У 1830 р. у зв'язку з виселенням євреїв із Миколаєва звідти до Одеси переїхали купці Мойсей Дубенський (народився у селі Знаменка Дніпровського повіту Таврійської губернії), Шліома Рафалович (виходець із Могилева Подільської губернії) і Лазар Стам (народився в австрійському місті Броди) [16].

До одеського купецтва між ревізіями 1816 і 1835 рр. були також записані іноземні вихідці: Міхель Альперин, Борох Арій, Олександр-Зусь Боген, Вольф Вахтель, Маня Герберг, Лейба Гершкович, Айзик Гетшер, Дувид Гольденберг, Іось Горник, Мендель Інбер, Абрам Кітовер, Лейба Лемперт, Йозеф Насс (Герц), Яков Натанзон, Шмуль Топельберг і Зіндель Шифман.

Кількість та імена іноземних купців у місті того часу можна відслідкувати, наприклад, за складеними у 1831 р. списками євреїв-іноземців, які займалися торгівлею та банківництвом. За нашими підрахунками, до них потрапили купці за гостинною статтею: два - 1-ої гільдії, 14 - 2-ої і 80 - 3-ої, а також 25 купців 3-ї гільдії, які зараховувалися до одеського купецтва [17].

В останні 15 років першої половини XIX ст. процес збільшення чисельності одеського єврейського купецтва тривав. Так звані бродські купці-євреї, які до того часу жили в Одесі на правах іноземців, через жорсткі обмеження, встановлені владою для іноземнопідданих євреїв, почали приймати російське підданство і вступати до одеської купецької громади. Продовжувала зростати кількість купців-євреїв, що приїжджали з інших міст Російської імперії. До купецтва у той час перейшло також багато одеських міщан- євреїв.

Загалом у другій половині 1830-х - у 1840-х роках до одеського купецтва було зараховано 256 євреїв. Із них 118 були іноземними вихідцями (46,1 %) переважно з Галичини, а також із Туреччини та Царства Польського (польські євреї з 1828 р. за правовим становищем прирівнювалися до іноземців). По 18 євреїв приїхали з Подільської та Волинської губерній (7 %), серед них бердичівські купці першої гільдії Йоахім Ефруссі, Вольф Городецький та Маркус Френкель із сином Леоном. 7 євреїв приїхали до Одеси із Бессарабії (2,9 %), по 6 - із Київської та Херсонської губерній (2,3 %), по 2 - із Катеринославської та Полтавської губерній (0,8 %), а також по одному із Вітебської, Ковенської, Мінської та Чернігівської губерній. Походження решти 74 купців-євреїв виявити не вдалося (28,9 %), частину з них становили розбагатілі одеські міщани.

Дозвіл на тимчасову торгівлю в Одесі без зарахування до місцевої купецької громади у 1840-х роках отримували бродські євреї Генох Браун і Мозес Розентовер, бердичівський банкір купець 1-ої гільдії Ізраїль Гальперін та 6 інших купців із Волинської губернії, 14 купців із Подільської губернії, по 6 - із Київської та Херсонської, а також по одному з Полтавської, Білостокської та Курляндської губерній.

Разом із переселенням євреїв до Одеси, мав місце і зворотній процес: деякі одеські купці-євреї переїжджали до інших міст, де їм вдавалося у той час отримати з комерції більші прибутки. Наприклад, у 1830-х - 1840-х рр. з Одеси поїхали купці: Ейзик Гольденштейн - до Дубоссар (згодом він оселився у Кишиневі), Герш Карасик і Берка Бронштейн - до Кишинева, Абрам Хавкін - до міста Дубно, Янкель Лемберк - до Ананьєва, Абрам Філіпов - до Сімферополя (згодом повернувся до Одеси), Лібер Фельдзер - до Херсону тощо.

Таким чином, основний вектор міграції євреїв у першій половині XIX ст. був переважно з північного заходу на південний схід, з менших населених пунктів до більших і економічно розвинених: з австрійської Галичини та традиційно єврейських західних губерній Російської імперії з їхньою великою щільністю євреїв, де було важко знайти гідний заробіток, а тому рівень життя євреїв був доволі низьким, - до портових міст Херсонської губернії, насамперед Одеси, де постійно відчувалася нестача робочих рук, ремісників, постачальників, торговців тощо. Привертає увагу доволі мала кількість купців-євреїв, які прибули з білоруських або прибалтійських губерній. Можливо, це було наслідком великої відстані від них до Одеси і відсутності зручного маршруту для переселення.

Розглянемо матеріальне становище одеських купців-євреїв та динаміку зростання їхньої чисельності у першій половині XIX ст. Табл. 3 містить відомості про кількість купців й суми капіталів, які вони оголошували в Одесі в різні роки. Враховано як тих, що офіційно значилися в одеському купецтві, так і тих, хто отримували тимчасові права на торгівлю, оскільки саме в числі останніх були іноземні й іногородні купці. Окремо виділено іноземних вихідців, серед яких особливу категорію складають євреї, котрі на момент оголошення капіталу були іноземнопідданими. Слід підкреслити, що, незважаючи на неповну збереженість архівних документів, нам вдалося майже повністю встановити імена усіх євреїв іноземного походження, які оголошували купецькі капітали у першій половині XIX ст. і не потрапили до ревізій. Тому можна вважати, що решта одеських купців-євреїв походили з російських губерній.

Таблиця 3

Чисельність і розміри капіталів одеських євреїв-купців у окремі роки першої половини XIX ст.1