Статевий склад дитячого населення Гетьманщини за даними генерального опису 1765-1769 років

Використання саме коефіцієнту маскулінізації є для нас зручним з точки зору його співвідношення із “вторинним співвідношенням статей”, про який говорилося на початку статті. Тобто, в ідеальних випадках коефіцієнт маскулінізації має дорівнювати 105-106 для немовлят і трохи менше для старших діток. Результати підрахунків абсолютної й відносної чисельності дітей різного віку, а також відповідні їм коефіцієнти маскулінізації представлені в таблиці 2.

Загалом для дітей мешканців сіл коефіцієнт маскулінізації дорівнював 102 (що близько для природніх показників), для міських - 98, що може бути результатом впливу міського середовища. У віковому розрізі статеве співвідношення не є сталим. Так, для сільського населення віком 0-4 роки коефіцієнт маскулінізації дорівнює 98, віком 5-9 років - 103, віком 9-14 років 107. Тобто, ми спостерігаємо збільшення відносної чисельності хлопчиків з віком. Натомість міське населення демонструє інші тенденції, для дітей віком 0-4 роки коефіцієнт дорівнює еталону - 105, а далі зменшується до показника 94 (для віку 5-9 років) і дорівнює 96 для вікової групи 9-14 років. Інакше кажучи, серед сільських дітей старшого віку переважали хлопці, а серед міських - дівчата (див. табл.2).

Таблиця 2. Чисельність дітей в однорічних вікових групах за даними Генерального опису Лівобережної України

Малюнок 1. Коефіцієнт статевого співвідношення дітей різного віку

Традиційно перевагу хлопчиків серед малолітніх дітей пояснюють недообліком дівчаток, характерним, на думку дослідників, для документації ХVШ ст. [18, с. 168]. Однак, саме у даному випадку це пояснення не виглядає достатньо переконливим. Нагадаю, що більша перевага хлопчиків у віці до одного року зафіксована в міському населенні, проте малоймовірно, щоб в селах опис проводився більш ретельно. Причини диспропорції можуть бути й біологічними. Наприклад, за дослідженнями сучасних чеських медиків, константа статевого співвідношення новонароджених може змінюватися під впливом хвороби батьків. Так, у матерів, інфікованих паразитом Toxoplasma gondii, імовірність народження хлопчиків зростає удвічі, коефіцієнт маскулінності може досягати 200 [19].

Вважається, також що ймовірність появи хлопчика більша у молодших батьків. Так, в матерів віком 1820 років співвідношення народжених хлопчиків до дівчаток було 120:100, а матерів віком 38-40 років - 90:100. Так само шанси на народження хлопців вищі при перших вагітностях, з кожними наступними пологами народжується все більше дівчаток [20, с. 28]. Ця біологічна закономірність може бути одним із пояснень їх переваги в міському населенні, адже йому був притаманний порівняно вищий шлюбний вік. Однак це припущення можна буде більш детально перевірити порівнявши вік першого зачаття в селах і містах та визначивши число дітонароджень.

Статеве співвідношення дітей іншого віку теж не є сталим (див. мал. 1). Константа вторинного співвідношення статей встановлюється значною кількістю народжень протягом певного проміжку часу. Імовірно, крива графіку демонструє механізми формування цієї константи, коли сплеск народжень хлопчиків компенсувався аналогічним сплеском народження дівчаток, перевага дівчат 7-9 років компенсувалася такою ж перевагою хлопців 11-12 років. При цьому на графіку все ж, здається, проглядаються певні тенденції. Так, криві коефіцієнту маскулінізації для міського і сільського населення віком 5-10 років демонструють схожі коливання. Такі збільшення/зменшення переваги котроїсь зі статей можуть бути пояснені, наприклад, реакцією на голодні роки. З точки зору демографії чоловічий організм є більш слабким, він гірше пристосовується до несприятливих умов, а тому під час голоду чи епідемій помирає більше хлопчиків. Також, у несприятливих для вагітності умовах, дівчатка мають більше шансів народитися здоровими, оскільки більшість викиднів, мертвонароджень і т.д. стосуються саме плоду чоловічої статі. З іншого боку, природа намагається компенсувати недостачу чоловіків, і у цьому контексті пригадується так званий феномен “військових років”. На жаль, ми маємо дуже мало даних, щоб дослідити цю проблему, вочевидь, це слід робити на прикладі якоїсь локальної території (населеного пункту) добре забезпечених джерелами як про населення так і про його забезпеченість харчами в конкретні роки, наявність/відсутність пошестей тощо.

Зрештою, поглянемо й на завершальні сегменти кривих графіка (див. мал. 1), вони цікаво корелюються із коливаннями чисельності дітей (див. табл. 2). Виходить, що зменшення числа дітей 14-річного віку в селах Гетьманщини було викликано саме зменшенням відсотку хлопців. Натомість у міському населенні ці показники навпаки - виросли. На цьому прикладі ми спостерігаємо вже вплив міграції - ще одного важливого чинника, котрий впливав на статеву структуру.

Вище я оперував узагальненими даними, але потрібно враховувати, що статева структура мікросоціуму кожного окремого населеного пункту могла визначатися й якимось місцевими особливостями. Ми можемо порівняти структуру дитячого населення Ніжина, Переяслава і Стародуба. Усі необхідні для цього підрахунки на основі даних того ж Генерального опису наведені в таблиці (див. табл. 3).

Таблиця 3. Чисельність дітей в однорічних вікових групах за даними Генерального опису Ніжина, Переяслава та Стародуба

Малюнок 2. Коефіцієнт статевого співвідношення дітей різного віку

Коефіцієнти маскулінності Переяслава і Стародуба демонструють абсолютно різні, часом зовсім протилежні показники, однак загалом показники статевого співвідношення дитячого населення цих міст зводяться до переваги дівчат. Криві цих двох міст демонструють мало спільного, хіба, що значну перевагу хлопців серед дітей віком 11 років. Є велика спокуса пояснити це явище за рахунок міграції, особливо для Стародуба, де “сильна” стать взагалі переважала у всіх старших дитячих вікових групах (11, 12, 13, 14 років). Це поселення було значним ремісничим центром, окрім наймитів воно вабило ще й учнів (а це вже було прерогативою хлопців). Однак в джерелі серед дітей віком 11 років знаходимо тільки двох достеменних приходьків, до того ж, це були хлопець і дівчина [15]. Міграція є однозначною причиною іншого піку, який випав на 13 років. З 39 хлопців цього віку, зафіксованих на сторінках Генерального опису Стародуба, 7 однозначно були не місцевими. Цей приклад засвідчує проблемність спрощених тлумачень, статева структура дитячого населення формувалася під дією багатьох чинників, котрі могли варіюватися на рівні окремих територій і населених пунктів.

У контексті вивчення статевого співвідношення дітей потрібно торкнутися ще одного важливого моменту. Йдеться про проблему ставлення батьків до дітей різної статі, зокрема й про твердження про більшу “цінність” хлопчиків у ранньомодерному суспільстві й пов'язані з цим недогляд чи навіть убивства дівчаток [21, с. 29-30]. В цьому сюжеті я говорю не про широкий контекст проблеми, а маю на увазі саме тлумачення демографічних даних. Так, свого часу майже двократну перевагу хлопчиків в одній з мікрогруп населення Московії XVII ст. американський історик Річард Хеллі (Richard Hellie) пояснив меншою “потрібністю” дівчаток, а отже їхнім гіршим доглядом та дітовбивствами [18, с. 201]. Дещо інакші і більш поширені приклади подібного трактування статевого співвідношення стосуються істотної переваги дівчаток серед дітей відданих чи підкинутих до сиротинців. Девід Ренсел (David Ransel) помітив цю тенденцію на прикладі російських виховних будинків, він зауважив також, що батьки частіше (в 2-3 рази) забирали звідти хлопчиків [22, р. 8-30]. Схожу статистику наводить французький вчений П'єр-Сімон Лаплас (Pierre-Simon Laplace), який визначив, що підкидьками до паризького міського притулку в 1745-84 рр. були здебільшого дівчата, що, на думку дослідника, дає підстави говорити про їх меншу цінність у тогочасному соціумі [23, с. 75].

Аналіз статевої структури дитячого населення Гетьманщини подібні висновки не підтверджує, тим більше, що у містах дівчаток взагалі було більше. Говорити про перевагу котроїсь зі статей в сиротинцях на матеріалах Гетьманщини говорити важко, однак вона могла визначатися тим, що хлопчика було легше пристроїти в учнівство, найми та ін. (однак, це вже тема іншого сюжету). Зрештою, ставлення батьків до статі їхньої дитини визначалося в кожному конкретному випадку. У такому контексті привертає увагу сім'я козака Стародубської першої полкової сотні Марка Труханова [15, арк. 590зв.]. У Марка та його дружини Ганни (обом по 40 років) станом на 1766 р. було 9 дітей. їхній первісток - син Андрій, народився, коли батькам виповнився 21 рік, через чотири роки народився другий син - Федір. Далі з інтервалом у рік народилося шість дівчаток: Марія, Віра, Ксенія, Пелагія, Мотрона, Ірина. Усі вони вижили і записані здоровими (підкреслення моє - І.С.), отож, мали необхідний догляд, навіть якщо при кожних наступних пологах батьки чекали сина. Як свідчить Генеральний опис, Труханови його дочекалися через тринадцять років після народження Федора - на час проведення опису наймолодшому сину Марка та Ганни Іллі було 3 місяці.

Якщо Марко таки діждав сина, то житель Ніжина Петро Олійник і його дружина мали 6 дочок віком 2-17 років. З огляду на вік подружжя Олійників (50 і 48 років відповідно), вони могли так і не дочекатися хлопця [14, арк. 398]. З іншого боку, так само могли хотіти й не дочекатися дівчинки мешканці села Перелаз Онисім та Васка (42 і 41 рік), котрі не народили дочок, зате мали аж вісім синів віком від 24 до 2 років [13, кн. 119, арк. 271 зв.].

Як підсумок зауважимо, що статева структура дитячого населення Гетьманщини визначалася природніми чинниками в більшій мірі, аніж показники населення активного віку. Так, для мешканців сіл вона, загалом, доволі близька до ідеального співвідношення й характеризується незначною перевагою хлопчиків. Натомість у містах спостерігаємо перевагу дівчаток, що вочевидь було зумовлено їх міграцією у працездатному віці. Але це доволі узагальнене спостереження, специфіка конкретних великих міст відображалася і на статевій структурі дитячого населення, зокрема місто з ремісничою специфікацією притягувало хлопчиків віком 10-14 років на учнівство, а центр землеробського полку - дівчат для виконання ролей наймичок та ін. У цьому контексті осібно перебуває Ніжин, в котрому єдиному з великих поселень поміж дітей переважали хлопці, вочевидь їхній перевазі посприяла і сукупність демографічних факторів, котрі витікали з особливостей шлюбного ринку, економіки тощо. Подібні особливості статевої структури дитячої вікової групи засвідчують, що в Гетьманщині вплив міського способу життя на соціум був більш глибокий ніж це традиційно артикулюється, а велике місто мало істотні відмінності від села.

Джерела та література

1. Козловский К. Разбор парижского математического Ежегодника / К. Козловский // Современник. - 1836. - №1. - С. 242257.

2. Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Покажчик населених пунктів. - К.: Центр. держ. іст. архів УРСР в м. Києві, 1959. - 185 с.

3. Волошин Ю. “Для точнаго исчисленія и сведения всего малороссийскаго народа”: проведення Румянцевського опису в полковому місті Полтаві (1765-1766 рр.) / Юрій Волошин // Краєзнавство. - 2011. - № 1. - С. 57-71.

4. Момот А. Румянцевський опис Малоросії як джерело для дослідження демографічних характеристик сільського населення Гетьманщини / Анастасія Момот // Вісник Луганського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Історичні науки. - 2014. - № 7(290). - С. 22-29.

5. Сердюк І. Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр.: виміри локальної демографічної історії / Ігор Сердюк // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т.19. (у 2-х кн.). Книга І. - К, 2009. - С. 407-416.

6. Бороденко О. Самотня жінка в сільському соціумі Гетьманщини другої половини XVIII ст.: історико-демографічний аналіз (на прикладі Полтаського полку): автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Олена Бороденко. - Запоріжжя, 2014. - 20 с.

7. Волошин Ю. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст. (історико-демографічний аспект) / Юрій Волошин. - Полтава, 2005. - 312 с.

8. Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міська спільнота Полтави XVIII ст. / Юрій Волошин. - К.: К.!.С., 2016. - 356 с.

9. Сердюк I. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. / !гор Сердюк. - Полтава: ТОВ “АСМГ, 2011. - 304 с.

10. Момот А. Використання квантитативних методів у дослідженні історії Гетьманщини XVIII ст. / Анастасія Момот // IV Міждисциплінарні гуманітарні читання: тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. - К.: !нститут історії України НАН України, 2015. - С. 31-33.

11. Kuklo C. Demografia Rzeczypospolitej predrozbiorowej / C. Kuklo. - Warszawa, 2009. - 532 s.

12. Центральний державний історичний архів України у містіКиєві(далі- ЦД!АКУкраїни). - Ф.57.- Оп.1. - Спр.116.

13. ЦЦ!АК України. - Ф. 57. - Оп.1. - Спр. 1, 2. 6,17, 25, 37,39, 42, 50,57, 75, 77, 80, 90, 93, 94, 98, 103, 104,119,120, 141,

147, 187, 192, 228, 301, 318, 325, 345, 347, 350, 393, 423.

14. ЦЦ!АК України. - Ф. 57. - Оп.1. - Кн. 39.

15. ЦЦ!АК України. - Ф. 57. - Оп.1. - Кн. 148а.

16. ЦЦ!АК України. - Ф. 57. - Оп.1. - Кн. 278.

17. ЦЦ!АК України. - Ф. 57. - Оп.1. - Кн. 341.

18. Миронов Б. Социальная история России периода империи. (XVIII - нач в.в.): В 2-х т. 3-е изд. испр., доп. / Борис Миронов. - СПб.: “Дмитрий Буланин”. - 2003. - Т. 1. - 548 с.

19. Будьте здоровы! // Знание - сила. - 2007. - №6. - С. 97-98.

20. Ильин Е. Пол и гендер / Е. Ильин. - СПб.: Питер, 2010. - 688 с.

21. Сумцов Н. Культурные переживания / Николай Сумцов // Киевская старина. - 1889. - №10. - С. 29-30.

22. Ransel D. L. Mothers of misery: Child abandonment in Russia / D. L. Ransel. - Princeton, 1988. - 346 p.

23. Венецкий И. Г. Вероятностные методы в демографии / И. Г. Венецкий. - М., 1981. - 224 c.

Размещено на Allbest.ru