Інституціональні міжнародно-політичні процеси, що відбуваються в сучасному поліцентричному світі, спонукають дослідників до вивчення та осмислення політико-дипломатичної, суспільно-політичної та наукової спадщини дипломатів і політичних діячів, котрі своєю діяльністю і письмовими джерелами суттєво збагатили вітчизняну історіографію. Персоніфікація розвитку політико-дипломатичної та історичної науки початку XXI століття сприяє визначенню ролі особистості в історичному процесі, місця й статусності дипломата й політичного діяча в суспільно-громадській практиці.

Одним із українських непересічних дипломатів і політичних діячів, який своєю діяльністю долучився до розбудови української історичної та політичної науки, актуалізував нові, невідомі до того джерела, став Міністр закордонних справ України (1994-1998) Геннадій Йосипович Удовенко. Об'єктивне вивчення життя, діяльності й творчості Г.Й. Удовенка, з'ясування його місця в національному джерелознавчому й історіографічному процесі неможливе без аналізу усього комплексу джерел, які відклалися упродовж життя вченого, зокрема - його особистого робочого архіву. Впорядкування матеріалів зібрання здійснено за періодами його службової діяльності на різних державних посадах та відображено в каталозі ².

Особистий робочий архів Геннадія Йосиповича Удовенка (1931 - 2013) став першим інституційованим у Науковій бібліотеці Дипломатичної академії України при МЗС України зібранням його документальної спадщини. У даний час цей фонд налічує понад 10 000 тисяч од. зб., що включають рукописи та машинописні тексти робочих документів українською, російською, румунською, польською та іншими мовами, чернетки, переклади, газетні та журнальні вирізки за проблематикою політико-дипломатичної та суспільно-громадської його діяльності, особисті документи, особисте та ділове листування, біографічні та бібліографічні матеріали, складені Геннадієм Йосиповичем та його помічниками і дружиною - Діною Григорівною Бутенко, фото, відгуки й рецензії, зібрані автором тощо. Основу "Особистого архіву Г.Й. Удовенка", що ми його ідентифікуємо як робочий особистий архів, складають також особисті документи Г.Й. Удовенка, нагороди, подяки, грамоти, ділове листування, різні робочі документи, листівки, телеграми, тематичні папки з різноплановим документальним наповненням тощо. Матеріали архіву здебільшого охоплюють період активної діяльності від 1994 р. до смерті Г.Й. Удовенка. Однак є дані й за 1959 рік - перший рік його в МЗС.

На сьогодні "Особистий архів Г.Й. Удовенка" - це упорядкована (частково електронна) база документів та матеріалів, що належали політичному, суспільно-громадському, дипломатичному, культурному і освітньому діячеві України Г.Й. Удовенку ³.

Для доби незалежності України в царині джерелознавства й архівної справи актуалізувався і є характерним один із напрямів - об'єктивно зумовлений процес завершення інституціонального оформлення архівної бази зовнішньої політики і дипломатичної служби України.

Дослідницька проблема інституціоналізації та модернізації зовнішньої політики у галузі архівної справи є новою для історичного дослідження, відтак вимагає застосування системного аналізу та відповідної термінології, яка необхідна для виконання наукових завдань. Інституціоналізація - це перетворення, а модернізація - удосконалення, будь-якого політичного явища (зокрема зовнішньої політики і дипломатії) на організовану системоустановчу інституцію. Вона є формалізованим, упорядкованим процесом з певною структурою відносин, ієрархією чи підпорядкованістю різних рівней влади та іншими ознаками організації (правила поведінки, звичаї, закони, норми, дипломатичні методи, церемоніал, дипломатичний протокол, інститути дипломатії, дипломатичний інструментарій, особистий архів як інституція тощо).

Виходячи з постановки проблеми, маємо вивчати не лише схему хронологічних подій зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держав і їх дипломатичний інструментарій, спираючись на джерельну базу, а також показати перетворення зовнішньої політики і дипломатії як політичного явища на організовану системоустановчу інституцію, проаналізувати внутрішні та зовнішні функції держави, виявити критерії ефективності зовнішньої політики і дипломатії з погляду формування європейської системи держав чи визначення пріоритетів зовнішньої політики держав Європи у контексті формування та інституціоналізації особистих архівів безпосередніх учасників цих вікопомних подій для України та всього світу.

Для вивчення цих історичних процесів, явищ і подій автор пропонує до раніше існуючих досліджень підійти з нових методологічних засад, а саме - використати теорію інституцій та інституціональних змін у політичних, правових, суспільних системах і дипломатичних системах. Такий методологічний підхід дає можливість показати, як інституції розвиваються у відповідь на конкретні виклики, стимули, стратегії та варіанти вибору і, відповідно, як вони впливають на функціонування систем міжнародних відносин упродовж тривалого історичного періоду.

У сучасній українській архівістиці проблеми міжнародних відносин, зовнішньої політики і дипломатії через призму індивідуалізації та персона - лізації набувають свого широкого вжитку. У контексті їх актуалізації та комплексного розуміння, зазначені вище проблеми досліджувалися такими вітчизняними науковцями, як І.Б. Матяш, В.В. Левчук, В.Г. Ціватий, Л.Г. Білоусова, Л.Л. Левченко, Б.М. Гончар, О.Б. Дьомін, В.О. Дятлов, С.В. Від - нянський, В.А. Смолій, Я.Д. Ісаєвич, Н.Г. Подаляк, М.В. Кірсенко, О.П. Машевський, Л.Д. Чекаленко, В.М. Матвієнко, С.В. Пронь, С.І. Лиман, Т.В. Чух - ліб, П.П. Гай-Нижник, Г.В. Гедьо та інші.

Спеціальні фундаментальні дослідження із зазначеної тематики відсутні. У цілому, аналіз науково-теоретичних розробок стосовно генезису та розвитку інституціональних основ особистих архівів зовнішньополітичного та дипломатичного спрямування, проблем її доктринального забезпечення, свідчить про усталену в історіографії традицію фактологічного відтворення процесів, спираючись на принцип історизму, що значною мірою свідчить про неможливість за таких умов уникнути схематизації відтворення історичних подій. У той же час, необхідно виявити організаційні та кількісні, якісно нові зміни в зовнішній політиці й дипломатії держав через персоналізацію досліджуваного періоду під впливом інституціональних процесів, тобто вказати на всі суттєві події та факти, не означає збагнути сутнісних ознак самої системи держав очима документів та архів фондів. Для її вивчення необхідно використовувати нові методики пізнання, однією з яких є теорія інституцій та інституціональних змін, а також інституціональних процесів в архівістиці.

Метою цієї статті є спроба зробити аналіз інституціоналізації політико-дипломатичних процесів в Україні через персоналізацію і фондоутворення, а також дослідити у форматі аналізу генезис, особливості становлення, розвитку та функціонування інституту особистого архіву Г.Й. Удовенка. Предмет дослідження - специфіка і значення зовнішньої політики і дипломатії, як духовно орієнтованої соціальної організації, яка функціонує на фоні складної парадигми, соціально-економічної та модернізаційної еволюції європейського суспільства, принципово змінюючи ціннісні орієнтири особистості через персоніфікований інституціональний розвиток і запровадження до наукового обігу особистого робочого архіву Г.Й. Удовенка (1931 - 2013).

Коли знайомишся з офіційною біографією цієї знаковою постаті в українській дипломатії та політикумі, дивуєшся, як динамічно й водночас багатогранно складалася його професійна та громадська кар'єра, яким неординарним, насиченим було його життя. Разом з тим усвідомлюєш, що хронологічні дані не розкривають сутності цієї непересічної особистості, що за кожним щаблем послужного списку людини, якій випало жити не тільки в координатах двох тисячоліть і двох століть, але й у двох разюче відмінних політичних системах, де він повсякчас відчував себе потрібним, затребуваним, посідав не тільки помітні, але й чільні посади. Щасливий збіг обставин? Звичайне життєве везіння? Уміння скористатися ситуацією? Звичайно, що ні. Це - поєднання досвіду і неймовірної працездатності.

Але є ще й дещо значно більше, навіть незбагненне для тих, хто не знав його особисто. Дивовижна як на наш час, наші політичні, моральні реалії риса: відповідальність перед собою, власним сумлінням і тією справою, за яку брався. Відповідальність перед рідним народом. Проте це тільки каркас його унікальної біографії, сповненої тисячами подій, справ, зустрічей, прийняття ординарних і неординарних рішень, які мали вплив на життя багатьох країн, а по інде навіть всієї планети. Він був причетний до народження нових країн, припинення десятилітніх міжусобиць, воєн, ухвалення рішень, які рятували мільйони людей від голоду, ініціювали боротьбу зі смертельними хворобами, знищення смертоносної зброї.

Геннадію Удовенку долею випало зайняти особливе місце в новітній світовій дипломатії останніх шести десятиліть. Але особлива заслуга перед світовою спільнотою полягає в тому, що саме йому в останньому десятилітті XX століття вдалося вивести на світові обшири в досить прискореному темпі дипломатичну систему України - суверенної та незалежної держави. Досягнути того, на що інші країни витрачали десятки, а часом сотні років, задля чого працювали цілі покоління державних чиновників та кадрових дипломатів. І не тільки тому, що жодному іншому українському дипломату не вдалося сягнути таких високих посад в Організації Об'єднаних Націй, починаючи з дня її створення у 1945 р., як Геннадію Удовенку, а насамперед тому, що з першого дня своєї дипломатичної діяльності він відчував себе українцем, а Україну - державою, нехай і в статусі колоніальної провінції, але державою, з твердою вірою у її майбутнє.

Г.Й. Удовенко успішно здійснював дипломатичну службу у двох політично-державних системах - і Радянської України, і незалежної Української держави, яка виникла на політичній карті світу в 1991 році. Системах - разюче несхожих, багато в чому взаємопротилежних, хоч, здавалося б, дипломатія має досить усталені та традиційні форми свого буття, тому не варто було б чекати від неї різких змін. Адже вони відбулися, позначившись на його житті й кар'єрі ⁴.

Порівнюючи на власному досвіді ці дві дипломатичні системи, він міг беззастережно сказати, що з проголошенням незалежності України було створено якісно нову державну багатофункціональну систему міжнародних стосунків, починаючи з Міністерства закордонних справ суверенної держави і завершуючи понад сотнею дипломатичних представництв на всіх континентах, представництвами практично у всіх міжнародних організаціях. Але сутність дипломатії полягає, звісно, не тільки у формальній розбудові мережі посольств, ролі у впливових міжнародних організаціях та інституціях, участі на правах рівного в міждержавних переговорах, офіційних зарубіжних візитах очільників держави, а, насамперед - у створенні та функціонуванні власної, спрямованої на захист національних інтересів дипломатичної служби, яка б завжди, всюди і за будь-яких умов відстоювала інтереси власної держави, зміцнювала перспективу її подальшого статусу актора світового співжиття, впливового гравця на шахівниці міжнародного життя, давала повсякчас усім зрозуміти, що інші гравці мають справу з державою, яку треба поважати, з якою варто рахуватися ⁵.

Геннадій Йосипович Удовенко, Міністр закордонних справ України (1994-1998), народний депутат України двох скликань, "Mr. Chairman", реформатор ООН, єдина людина на радянському та пострадянському просторі, яка за всі роки існування ООН обиралася Президентом її Генеральної Асамблеї. Видатний дипломат і політик, почесний доктор кількох університетів; один із безпосередніх ініціаторів заснування Дипломатичної академії України при МЗС України.

Народився Г.Й. Удовенко 22 червня 1931 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Протягом 1949 - 1954 рр. навчався на факультеті міжнародних відносин університету імені Тараса Шевченка і отримав диплом з відзнакою, за фахом історик-міжнародник, референт-перекладач. Будучи студентом почав працювати секретарем Міністерства промисловості і будівельних матеріалів, а потім Секретарем Колегії Міністерства. У 1955 році Геннадій Удовенко, у 24-річному віці, став головою колгоспу с. Домантівка Сквирського р-ну, Київської області. Три роки свого життя він віддав розбудові колгоспу.

Дипломатичну кар'єру Геннадій Йосипович розпочав 1959 р., коли його було призначено першим секретарем МЗС України. У різні часи він працював начальником відділу міжнародних організацій, начальником відділу кадрів, заступником Міністра закордонних справ, співробітником Секретаріату Відділення ООН у Женеві (1965 - 1972), директором департаменту конференцій і синхронного перекладу в штаб-квартирі ООН (1977 - 1980) і, нарешті, постійним представником України при ООН. Протягом семи років він був виконувачем обов'язки Голови спеціального Комітету ООН проти апартеїду. У липні 1985 р., коли Україна була членом Ради Безпеки, він Головував у Раді Безпеки. Його обирали головою Другого (економічного) комітету Генеральної Асамблеї ООН, Головою Спеціального політичного Комітету іншої Генеральної Асамблеї ООН. Після проголошення незалежності України Геннадій Йосипович був першим Надзвичайним і Повноважним послом України в Республіці Польща, а відтак саме він закладав фундамент стратегічних відносин між двома державами ⁶.

Протягом 1994 - 1998 рр. він був Міністром закордонних справ України. За цей час багато було зроблено для формування й втілення в життя зовнішньополітичного курсу України, зокрема у сфері євроатлантичної інтеграції. Піком його дипломатичної кар'єри стало обрання на Президента 52 сесії Генеральної Асамблеї ООН в 1997 - 1998 рр.

Від 1998 р. тривала політична кар'єра Геннадія Удовенка. Тоді він був вперше обраний народним депутатом і поєднав свою долю із Народним рухом України, ставши сподвижником В'ячеслава Чорновола. Г.Й. Удовенко був депутатом Верховної Ради України трьох скликань, протягом двох каденцій очолював Комітет Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а також був головою підкомітету з питань людини цього Комітету. У травні 2006 р. Президент України В.А. Ющенко призначив Г.Й. Удовенка Головою Ради з питань етнонаціональної політики при Президентові України. Він є автором ряду Законів, зокрема, Закону "Про громадянство України", за його керівництвом було розроблено й прийнято законопроекти про міграцію, про біженців, про вільний вибір місця перебування і пересування в Україні та багато інших. Г Й. Удовенку належить низка статей і публікацій в наукових збірниках, журналах тощо ⁷. Він був членом редколегії, яка готувала до друку збірник документів і матеріалів "Українська РСР на міжнародній арені", відповідальним редактором двотомного збірника документів і матеріалів 1991 - 1995 рр.

Г.Й. Удовенко є почесним доктором Українського вільного університету в Мюнхені, Німеччина; Бриджпортського університету, штат Коннектикут, США; Міжнародного Соломонова університету та ін. 22 грудня 2006 р. Г.Й. Удовенку присвоєно звання Почесного доктора Дипломатичної академії України і включено складу Вченої ради Академії. Саме завдяки зверненню Г.Й. Удовенку до Президента України Л.Д. Кучми у 1994 р. було створено Дипломатичну академію України при МЗС України.

Архів Г.Й. Удовенка, який на сьогодні зберігається в Академії, з огляду на своє тематичне наповнення, заслуговує на особливу увагу в цьому дослідженні, оскільки він є цінним джерелом достовірної інформації для дослідників і науковців у галузі міжнародних відносин, зовнішньої політики, міжнародної безпеки і дипломатії.

Перші матеріали (215 архівних папок) були особисто передані Дипломатичній академії України при МЗС України в грудні 2008 р. Г.Й. Удовенком. Про цей факт згадують автори науково - художнього видання, що вийшло у 2011 р. у серії "Бібліотека "України дипломатичної", Анатолій Денисенко та Василь Туркевич, у біографічному есе "Людина планети: Штрихи до портрета Ген - надія Удовенка"⁸. На зустрічі окрім представлення власних праць Геннадій Йосипович сказав: "Я маю мрію! І вірю в неї, хоч уже і не молодий! Я хочу аби в Україні була дипломатична бібліотека і музей дипломатії. І вірю, що я таки дочекаюся здійснення свого бажання". Однак це було наче монолог! Для теперішніх і майбутніх дипломатів - це була вагома та історична подія: інституціоналі - зація в Дипломатичній академії України при МЗС України особистого архіву Г.Й. Удовенка.

Дякуючи спонсорам, шанувальникам діяльності видатного політика і талановитого державного діяча, упорядкований архів було розташовано на спеціально виготовлених стелажах у окремому приміщені Наукової бібліотеки Дипломатичної академії України при МЗС України. Його документи використовують слухачі, аспіранти, викладачі академії. Втішає той факт, що започатковану Г.Й. Удовенком традицію готові продовжити інші видатні дипломати. Зокрема, пропозицію щодо передавання особистого архіву прийняв Міністр закордонних справ (1990 - 1994; 2000 - 2003) Анатолій Зленко.

Як зазначав сам Геннадій Йосипович: "Я пишаюся тим, що з самого початку дипломатичної кар'єри мені випало займатися архівною справою. А було це так. Наприкінці 1959-го я прийшов працювати в Міністерство закордонних справ України. Прийшов доволі зрілою людиною, бо за спиною вже було навчання на факультеті міжнародних відносин Київського університету, а також робота на посаді голови одного із колгоспів Сквирського району на Київщині. Приблизно через півроку після мого приходу в МЗС завідуючу архівом нашого відомства Тамару Жихарєву відрядили до секретаріату ЮНЕСКО і на мене "звалили" її обов'язки. Мене ж ніхто не звільняв від моїх щоденних справ, отож довелося поєднувати дві функції. Скажу одразу: було нелегко, але архівна практика, архівний досвід дуже знадобилися." ⁹.

удовенко архів дипломатичний

У своїх спогадах Г.Й. Удовенко описує чітку системну роботу тогочасного архіву Міністерства:". Опрацьовували кожен номер газети чи журналу і вносили у файли вирізки публікацій, що стосувалися міжнародної проблематики. Це дало змогу створити потужний галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України" ¹⁰.

Під час зустрічі зі слухачами, студентами, аспірантами і професорсько-викладацьким складом Дипломатичної академії України при МЗС України у грудні 2010 року Г.Й. Удовенко, Почесний доктор Дипломатичної академії України при МЗС України відзначив, що:". загалом ця система, про яку я розповів, сформувала стиль мого життя, від якого я не відступав понад чотири десятиліття, перебуваючи на дипломатичній службі, і наступні 10 років роботи у Верховній Раді України, я весь час працюю над поповненням свого архіву. У мене близько 10 000 файлів, які містять сотні тисяч вирізок з газет, нотаток. Минулого року (2009 - Авт.) частину цих документів я передав Дипломатичній академії. Решту буду впорядковувати й обов'язково передам наступні папки до Академії - подарую майбутнім дипломатам. Отож, моя кар'єра почалася з архіву (1961 - Авт.) й донині ця робота триває, і я отримую від неї задоволення. непокоїть лише одне - чому так повільно йде процес розсекречення документів з грифом "Таємно" колишньої радянської держави з її тоталітарним минулим? Звичайно, якась частина документів з огляду на різні причини може залишатися засекреченою, але інші менш "небезпечні" матеріали потрібно оприлюднювати. ми повинні знати про те, що з нами було, з документів, першоджерел. "¹¹.

Відтак із ініціативи Г.Й. Удовенка Наукова бібліотека Дипломатичної академії поповнилася унікальним документальним зібранням Міністра закордонних справ. На особливий інтерес заслуговують справи з матеріалами під назвами: "Дипломатія і зовнішня політика"; "Матеріали до зустрічей та діяльності Г.Й. Удовенка"; "Права людини в Україні"; "Етнонаціональна політика України"; "Внутрішня політика України"; "Зовнішня політика України та міжнародні відносини"; "Економіка України"; "Національна безпека і оборона"; "Організація Об'єднаних Націй", "Персоналії" та ін.

Керівництво Дипломатичної академії України при МЗС України та Наукової бібліотеки Дипломатичної академії України при МЗС України поставило перед собою досить амбітну стратегічну мету й інноваційне завдання: зібрати й упорядкувати (інституціоналізувати) у фондах Академії особисті робочі (поточні) архіви всіх Міністрів закордонних справ України й надати їм другий подих, для використання в науковому обігу цих унікальних документів. Більшість з цих документів і рукописів побачать світ уперше. Зараз проводяться попередні домовленості про практичну реалізацію вищезазначеного: інституціоналізації архівів і поточної документації всіх Міністрів закордонних справ України ¹².

Важливий внесок у процес інституціоналізації, систематизації та функціонування особистого робочого архіву Г Й. Удовенка (1931 - 2013) зробили ректори Дипломатичної академії України при МЗС України Б.І. Гуменюк, М.А. Кулініч, В.Г. Ціватий; директор Наукової бібліотеки Дипломатичної академії України при МЗС України Т М. Шубенкова; Голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин І.Б. Матяш; співробітник Наукової бібліотеки Дипломатичної академії України при МЗС України М.Ю. Кулініч; викладач кафедри дипломатичної та консульської служби Академії І.Б. Лукач, провідні бібліотекарі А.С. Баскакова та Н.О. Обертій; аспірантка, а нині директор Вишгородського державного історико-культурного заповідника В.В. Литовченко та інші.

"Особистий архів Геннадія Йосиповича Удовенка (1931 - 2013)", який зберігається в Науковій бібліотеці Дипломатичної академії України при МЗС України є унікальним зібранням документів. Унікальність цих документів підкреслює той факт, що походять вони з приватного й раніше закритого для доступу архіву. Подана в них інформація доповнює ті дані, які ми можемо почерпнути з відкритих нині архівів, або опублікованих документів. Нові покоління дослідників мають можливість використати архівну інформацію для своїх наукових розвідок.

Особистий архів Г.Й. Удовенка є колекцією, документальним зібранням дипломата і політика, документи якого уможливили створення його просопографічного портрету, визначення проблематики його наукових та публіцистично-наукових розвідок, презентували різнопланову дипломатичну, суспільно-громадську, політичну, викладацьку, громадську та інституціонально-організаційну діяльність.

Політико-дипломатичний портрет Г.Й. Удовенка - новий напрям інституціональної та психолого-дипломатичної портретистики.

Порушене питання про склад і зміст особистих архівів дипломатів заслуговує на подальші дослідження, які сприятимуть створенню цілісної картину політико-дипломатичного світу та світогляду через систему особистих архівів непересічних осіб доби незалежності України, європейського простору та поліцентричного світу XXI ст.

Посилання

1. Видатні вчені Національної академії наук України: Особові архівні та рукописні фонди академіків і членів - кореспондентів у Національній бібліотеці України ім.В.І. Вернадського (1918-1998): путівник / Національна академія наук України, Національна бібліотека України ім.В.І. Вернадського, Інститут рукопису, інститут архівознавства; укл.О.С. Боляк та ін. - К.: Б. в., 1998. - 307 с.

2. Опис і каталог архівних матеріалів: "Особистий архів Геннадія Йосиповича Удовенка (1931-2013)" / В.Г. Ці - ватий, Т.М. Шубенкова. - Київ: Дипломатична академія України при МЗС України, 2006. - 13 с.

3. Удовенко Г.Й. Крокував до здійснення мрії наполегливо // Політика і час. - 2006. - № 9. - С.12; Віднянський С.В., Хоменська І.В. Корифей української дипломатії // Дипломатична та консульська служба у вимірі особистості. - К.: ІВЦ Планета, ГДІП, 2016. - С.306 - 329.

4. Віднянський С.В. Удовенко Геннадій Йосипович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смо - лій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. - К.: Наук. думка, 2013. - Т.10: Т - Я. - С. 209.

5. Робота з документами особового походження / Держкомархів України, УНДІАСД: Л.О. Драгоманова, І.М. Мага та ін. - К.: УНДІАСД, 2008. - 241с.

6. Денисенко А., Туркевич В. Геннадій Удовенко - людина планети // Україна дипломатична. Випуск дванадцятий. - К.: ІВЦ Планета, 2011. - С.365 - 368.

7. Денисенко А., Туркевич В. Геннадій Удовенко - людина планети // Україна дипломатична. Випуск дванадцятий. - К.: ІВЦ Планета, 2011. - С.365 - 366.

8. Денисенко А., Туркевич В. Людина планети. Штрихи до портрета Геннадія Удовенка. Біографічне есе. - К.: ІВЦ Планета, 2011. - 376 с.

9. Денисенко А., Туркевич В. Людина планети. Штрихи до портрета Геннадія Удовенка. Біографічне есе. - К.: ІВЦ Планета, 2011. - С. 196 - 216.

10. Спогади Г.Й. Удовенка, Дипломатична академія України при МЗС України (грудень, 2007 року) // 3 власного архіву В.Г. Ціватого. - Поточний архів. - 2007: Липень - Грудень.

11. Виступ Г.Й. Удовенка, Дипломатична академія України при МЗС України (грудень, 2010 року) // 3 власного архіву В.Г. Ціватого. - Поточний архів. - 2010: Липень - Грудень.

12. Дипломатична та консульська служба у вимірі особистості / І.Б. Матяш (відп. ред. ). - К.: ІВЦ Планета; ГДІП, 2016. - 428 с.

Размещено на Allbest.ru