Із історії української дипломатики. Писарі запорізького війська 1570-1640 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність

Із історії української дипломатики. Писарі запорізького війська 1570-1640 рр.

На іншому місці звернув я увагу на потребу ближче досліджувати роль писарів Запорізького війська у складанні документів Богдана Хмельницького До питання про авторство листів Богдана Хмельницького // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. - 1964. - № 3. - С. 18-21.. Зараз я бажаю зробити деякі зауваження про діяльність військових писарів ранішого періоду - кінця XVI ст. і першої половини XVII ст., аж до Визвольної війни українського народу 1648 р.

Писарі з'являються у Запорізькому війську в 1570-х рр., коли козацтво прийняло вже тривалі організаційні форми і почало виступати як окреме військо під власною старшиною. Військові писарі зайняли місце серед цієї старшини. Основним обов'язком писаря було складати підрахунок чисельного складу війська та вести військове листування. До цього приєднувалися ще додаткові завдання як матеріальне постачання війська, добування квартир і ін. Але згодом, як Запорізьке військо зросло до багатотисячної маси і добуло собі окреме соціально-політичне становище, найголовнішою сферою діяльності писарів залишилося листування: і внутрішнє між старшиною і підкореними їй військовими частинами, і зовнішнє - з місцевою адміністрацією, польським урядом, а то з іноземними державами. Як зростало значення військового писаря, видно і з поступневого зросту плати, яку він одержував: в 1601 р. писар мав ледве 10 золотих на чвертьріччя, коли плата гетьмана складала 120 золотих, полковника 30 золотих; в 1625 р. писар одержував вже 100 золотих, рівно з полковником, коли гетьман діставав 600 золотих Киевская старина. - 1886. - Кн. 2. - С.; Sorski G. Historja piechoty polskiej. - Krakow, 1893. - S. 243.. Але й цю плату вважали недостатньою і в 1626 р. військо вийшло з такою пропозицією: “Беручи до уваги працю і заслуги нашого військового писаря, який більш всіх інших виконує військові обов'язки і на ньому головний тягар лежить”, давати йому половину цієї плати, яку одержує гетьман Жерела до історії України-Русі. - Т VIII. - № 185..

Військовий писар займав відповідальне становище у війську, тим більше, що в той час серед військової верхівки письменність не була загально поширена (наприклад, видатний гетьман Михайло Дорошенко був неписьменний). Тому хоч старшина на чолі з гетьманом керувала всіма військовими та політичними справами, то документи, писані від імені війська: листи, універсали, інструкції оформлював сам писар під власною відповідальністю. Зрозуміло, що від писаря вимагали високих ділових і політичних кваліфікацій. Тексти тогочасних документів показують, що писарі в більшості бували люди освічені, на яких знати шкільну освіту, володіли добре тогочасним канцелярським стилем; знали мови, окрім української, писали також вільно польською мовою у своєму листуванні з польським урядом. Щодо політичних обставин, вони повинні були рахуватися з різними групами, на які поділялося військо, та вміти з ними наладнувати взаємовідносини. У Запорізькому війську за весь цей період бачимо часті зміни військових писарів, писареві важко було довший час утриматися на цій важливій посаді, В документах зустрічається гостра критика деяких писарів, особливо таких, то належали до опортуністичних кіл. Траплялися також випадки, що писарів за їх політичні провини карали до смерті.

Нижче подається перелік військових писарів 1570-1640 рр. в хронологічному порядку. Такий список необхідний для дослідників цього періоду, особливо для архівістів, які шукають ближчих даних про обставини виникнення досліджуваних ними документів. в каталозі писарів приведено основні дані про діяльність кожного писаря на першому місці про роки, в яких він писарював. На основі цих даних дослідник може вияснити правдоподібне авторство документів, які не мають підпису писаря. При деяких писарях повелося знайти матеріали про їх соціально-політичні погляди, приналежність їх до різних угруповань і їх політичну діяльність. Це має своє значення, бо погляди писарів відбиваються у документах, ними редагованих, і так можна ствердити особистий вклад даного писаря у формування соціальних поглядів Запорізького війська.

Найраніше, в 1578-1583 рр., згадується як військовий писар Янча (Януш) Бегер. Він був агентом короля Стефана Баторія, з його доручення організував полк реєстрових “низових” козаків і був назначений писарем при цьому війську. До його обов'язків належали не тільки писарські справи, але також все постачання полку. Зберігся лист Бегера, писаний у поході під Великими Луками 1580 р.

Хоч мадяр походженням, Бегер близько зжився з Запорізьким військом і є здогад, що він брав участь у козацькому поході проти турків і за те польський суд скарав його на смерть у Львові 1583 р. Стороженко А. Стефан Баторий и днепровские козаки. - Київ, 1904..

Угоду гетьмана Криштофа Косинського з Костянтином Острозьким 10 лютого 1593 р., після розгрому козаків під П'ятками, підписав “іменем всього війська” військовий писар Іван Кречкович. Лист, писаний українською мовою , має діловий зміст Архів ЮЗ России. Ч. 3. - Т 1. - № 15..

При гетьмані Богдані Микошинськім на Запоріжжі військовим писарем був Лев Воронович. Він підписав повноваження послам Запорізького війська до імператора Рудольфа II 3 липня 1594 р. та, певно, складав інші документи, зв'язані з австрійським посольством Путевые записки Эриха Лассоты... / Перевод и примечания Ф. Бруна. - СПб., 1873. - С. 40-42..

В період гетьманства Петра Конашевича-Сагайдачного військовим писарем був Лаврентій Пашковський. Він підписав заяви Запорізького війська польським комісарам 1617 та 1619 рр. Niemcewicz J. U. zbior pami^tnikow. - Т. VI. - S. 122, 145.. Ці листи ділового змісту уточнюють права війська супроти польського уряду. Вдруге Пашковський виступає як писар при Маркові Жмайлу, підписуючи заяву Запорізького Війська, передану польській урядовій комісії, 28 жовтня 1625 р. Там само. - Т. VI. - С. 188-198..

Це було напередодні селянсько-козацького повстання, зверненого проти польської шляхти, і військо у своїй декларації виступало в захист своїх вільностей, вимагало права вільних виборів гетьмана, свого козацького суду, права входити у взаємовідносини з іншими державами та захищало православну віру. У порівнянні з ранішими виступами Запорізького війська ця заява мала гострий характер: вона показувала, що Л. Пашковський, який в період Сагайдачного писав листи поміркованим стилем, умів в новій, загостреній обстановці висловлюватися гостро і рішуче. В дальшому Пашковський залишив посаду писаря, в 1630 р. зустрічаємо його як реєстрового козака в Корсуні. Але він не втратив авторитету серед козацтва, у вересні 1632 р. він очолював посольство Запорізького війська до Варшави Грушевський М. Історія України-Русі. - Київ, 1913. - Т. VIII. - Ч. 1. - С. 119, 149 (далі - Іст. У Р)..

Андрій Кривоболотський підписаний на інструкції послам Запорізького війська на польський сейм 1 січня 1625 р., яка торкається плати війську і підтвердження православних єпископів Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. - Т. І, додаток № 41.. Гетьманом в той час був Каленик Андрійович. Підписав також проїзний універсал Михайла Дорошенка 26 червня 1625 р. для турецького претендента Олександра Яхії КулішП. Материалы для Истории воссоединения Руси. - Москва, 1875. - Т. І. - С. 234..

Посаду військового писаря після Л. Пашковського зайняв Сава Бурчевський (помилково в різних копіях - Бучевський, Вурчевський, Гробневський). Він підписаний на інструкції запорізьким послам 3 листопада 1625 р. та акті Куруківської угоди 6 листопада Niemcewicz. Zbior pami^tnikow. - Т. VI. - S. 207, 241.. Як в раніших заявах, військо захищає свої вільності, але, примушене збройним наступом польських військ, робить деякі поступки шляхті. Бурчевський належав до поміркованої групи у війську і після складення булави Марком Жмайлом був писарем при новому гетьмані Михайлові Дорошенку і на початку 1626 р. їздив у посольстві до Варшави Іст. У Р - Т УПІ. - Ч. 1. - Стор. 29.. Що Бурчевський цінився як досвідний писар, видно з того, що його допомогою користувалися гетьмани дальшого часу. Він як військовий писар підписав заяву гетьмана Івана Петрижицького в справі Богоявленського братства і його шкіл у Києві 12 березня 1632 р. Памятники Киевской комиссии. 2 вид. - С. 421. та інструкцію послам на елекційний сейм 6 вересня 1632 р. Архив ЮЗР России. - Ч. ІІІ. - Т 1. - № 93. за гетьманування Андрія Г авриловича Діденка. Сам Бурчевський їздив в послах до Варшави та “посольство відправляв” Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила... - Т І. - С. 517..

Одночасово з С. Бурчевським становище військового писаря займав Константин Вовк. З початком 1625 р. згадується він вже як “бувший” писар Куліш П. Материалы к истории воссоединения Руси. - С. 158., але не знати при якому гетьмані він мав цю посаду. Далі Вовк став на місце Бурчевського писарем Михайла Дорошенка і підписав інструкції для козацьких послів в червні 1626 р. та 3 січня 1627 р. Жерела до історії України-Русі. - Т VIII. - № 185, 186.. Ці документи торкаються виключно різних військових потреб, як збільшення плати, утримання артилерії і подібне, але при цьому військо виступає проти пригнічень з боку шляхетської адміністрації. Вовк залишився також писарем Григорія Савича Чорного і підписав універсал 28 лютого 1630 р. для Печерського монастиря Чтения Ист. Общ. Нестора летописца. - Кн. 8. - Відділ 3. - С. 9-10.. В 1635 р. Вовк був полковником полку Запорізьких козаків у поході в Пруссії Grabowski A. Listy Wladyslawa IV - Krakow, 1845. - № 151, 180, 204.. Вовк належав до опортуністичної групи серед козацтва, яка не брала участі в повстанні 1630 р., а піддалася під вплив польського уряду, і тому не мав симпатій на Запоріжжі. Гетьман Антін Конашевич вимагав від поляків передати Вовка і двох його товаришів війську на скарання, обвинувачуючи їх, що вони спричинили розлад серед козацтва: “бо той вогонь запалили не хто, тільки вони” Жерела... - Т VIII. - № 216, 186.. Павло Михнович Бут (Павлюк) також лихословив К. Вовка: “Був отакий теж мудрий писар у війську Вовк, що військо зводив нінащо, та йому кінець прийшов” Іст. У Р. - Т VIII. - Ч. 1. - С. 247..

При Василю Томиленку військовим писарем був Теодор Онишкевич - він підписав інструкцію послам Запорізького війська 30 вересня 1636 р. та лист 25 червня 1637 р. Крип 'якевич І. З козацької сфрагістики // Записки Наук. Тов. ім. Шевченка. - Т, 123-124. - С. 5; Okolski Sz. Dyaryusz transakcyi wojennej mi^dzy wojskiem koronnem i zaporoskim. - Krakow, 1858. - С. 11 (далі: Окстъсътй)..

Український вельможа Адам Кисіль дав йому прихильну оцінку, зараховуючи його до “благонадійної” групи серед Запорізького війська Іст. У Р. - Т VIII. - Ч. 1. - С. 232.. Але голова протишля- хетської опозиції Павлюк, іронізуючи, називав Онишкевича “мудрим писарем”, як був Вовк, і передсказував йому такий сами лихий кінець: “От і цьому мудрому писареві там же бути, що військо нінащо зводить” Там само, стор. 247.. Справді, учасники козацького повстання 1637 р. захопили Онишкевича у свої руки і він був скараний на смерть Там само. - С. 251..

Дуже інтересно було б з'ясувати ближче діяльність військових писарів у період селянсько-козацької війни 1637-1638 рр. В цей бурхливий час з'являються гостро і пристрасно писані листи, в яких керівники визвольної боротьби проголошують свої цілі і завдання. Які ж писарі оформлювали ці поклики? Знаємо декілька прізвищ військових писарів, на жаль, тільки з короткими, неповними даними.

Степан Домарадсъкий підписаний на листі Павла Михновича Бута 20 вересня 1637 р. у відповідь на лист польського гетьмана Станіслава Конєцпольського Там само. - С. 254.. Лист важливий змістом, бо старшина Запорізького війська вияснює своє становище супроти політики польського уряду, скерованої на розбиття єдності козацтва. В листі поставлено вимогу, що Запорізьке військо має бути одноціле, під владою одного гетьмана, тому козаки усунули старшину, визнану Конєцпольським. Здогадно Стефанові Домарадському можна приписати також інші листи Павлюка з закликами захищати козацькі вільності та знищити зрадників Околъсъкий. - С. 12; Кто У Р. - Т VIII. - Ч. I. - С. 245-247, 248..

Стефан Догоринський підписанний як військовий писар на останньому відомому листі Павлюка з датою 15 грудня 1637 р. Околъсъкий. - С. 46-47.. Лист - це останній заклик Павлюка до боротьби “за віру і вільності”, не відрізняється змістом від інших листів, писаних від імені Павлюка. Тому виринає запитання, чи Стефан Догоринський не є тотожний з Стефаном Домарадським і одне з цих прізвищ перекручене пізнішим копіїстом.

Роман Попович підписав як полковий писар універсал полковника Карпа Павловича Скидана 24 жовтня 1637 р., яким він закликав військо до боротьби за православну віру і назначував місце і час військової ради Окольський. - С. 26.. Правдоподібно Р Попович складав також інші листи та універсали Скидана, короткі формою і гострі змістом Окольський. - С. 12-16, 26-27; Іст. У Р. - Т VIII. - Ч. І. - С. 257-258, 262.. військовий писар визвольний

Себестіянович як військовий писар згадується в червні 1638 р., але без ніяких ближчих даних Грушевський М. Іст. У Р - Т. VIII. - Ч. І. - С. 292.. Може він ідентичний з Григорієм Себестіяновичем, який в грудні 1638 р. був назначений корсунським сотником Окольський. - С. 194..

Мартин Незнанський, підписаний як “на той час військовий писар” на акті капітуляції Запорізького війська на гирлі річки Старця 7 серпня 1638 р. Окольський. - С. 180.. Можна здогадуватися, що він був писарем під гетьманством Дмитра Гуні.

Чергу писарів Запорізького війська до визвольної війни 1648 р. замикає Богдан Хмельницький. Дня 24 грудня 1637 р. він підписав як військовий писар в імені війська акт капітуляції Запорізького війська під Боровицею Окольський. - С. 68; Архив ЮЗ России. - Ч. III. - № 51.. Хмельницький складав також інші документи від імені війська. Його руці належить лист до короля Владислава IV, хоча він не підписаний, але на авторство Хмельницького вказує фраза: “при сухім дереві і мокрому дісталося” Іст. У Р - Т VIII. - Ч. І. - С. 282-283., якої він уживав залюбки і в пізніших листах Документи Богдана Хмельницького. - № 4, 8.. Хмельницьким писані, очевидно, також документи посольства від Запорізького війська до Варшави, вислані з Києва 9 вересня 1638 р., в якому брав участь і Хмельницький - “пункти”, лист до короля та інструкція Окольський. - С. 187-192..

Размещено на Allbest.ru