Два жіночі приватні листи кінця XVIII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВА ЖІНОЧІ ПРИВАТНІ ЛИСТИ КІНЦЯ XVIII СТОЛІТТЯ

Проблема жіночої незалежності та епістолярної спадщини жіноцтва на українських землях нині є однією зі своєрідних і неоднозначних. Приватне листування часто постає одним із провідних джерельних комплексів для історії Найдетальніше оглянуто в Олени Дзюби: Дзюба О. Приватне життя козацької старшини XVIII ст. (на матеріалах епістолярної спадщини). - К., 2012. Див. також маловідому публікацію: Из архива князя В. Д. Голицына. Письма разных духовных лиц ко вдове стародубского полковника Марии Самойловичевой, урожденной Сулимовой, и ее зятю Михаилу Корсаку и сыну последнего Максиму // Труды Черниговской губернской ученой архивной комиссии. - Чернигов, 1911. - Вып. 8. - С. 115-151. Найбільше листів наведено в збірці: Приватні листи XVIII ст. / Упоряд. В. А. Передрієнко. - К., 1987.. Є думка, що з часом слід би видати великий жіночий епістолярій, де зібрати приватні листи жіноцтва Лівобережної України XVIII ст. Про це свого часу висловлював думку і Юрій Мицик, див.: Мицик Ю. Про видання “Українського жіночого дипломатарія доби Гетьманщини” // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - Ч. 5 [= Історіографічні дослідження. - Вип. 10: Об'єднаний вип. Зб. наук. праць на пошану акад. В. А. Смолія. - Част. 1]. - К., 2000. - С. 42-44. Див. також: Таирова-Яковлева Т. К вопросу об уровне образованности и эпистолярной культуры представительниц казацкой старшины второй половины XVII - начала XVIII вв. // Сіверянський архів: Науковий щорічник. - Чернігів, 2008. - Вип. 2. - С. 19-21.. Однак під час праці з такими джерелами резонно виникає ширше питання про публічну роль жінки.

В українській історіографії листи жінок належним чином не оцінені й досі. Особливо змістовну характеристику їм дав свого часу Олександр Лазаревський (подаємо в перекладі): “На жаль, листи дружин малоросійської старшини до середини XVIII ст. писані не ними самими, а домашніми писарями, тому що самі матрони, за рідкісними винятками, ще як-небудь інколи вміли читати, а писати зовсім не вміли. З достатньої кількості переглянутих нами приватних листів минулого століття в листах жінок власноручні їхні підписи починають траплятися лише з другої половини XVIII ст., а власноруч написані листи жінок бачимо лише наприкінці того століття, та й то рідко. А проте листи жінок, хоча й писані не ними особисто, мають чималий для нас інтерес, змальовуючи те становище, яке вони займали як у суспільстві, так і в сім'ї” А. Л. [Александр Лазаревский]. Четыре письма жены полкового обозного Евдокии Сахновской к мужу 1743-1744 гг. // Киевская старина. - 1891. - Т ХХХІІ. - № 1. - С. 177-178.. Дійсно, після ознайомлення з листами жінок постають певні питання. У джерелах ідеться переважно (або виключно) про господарські та родинні клопоти; стримування емоцій і часта відсутність оповідей із власного життя породжують серйозні сумніви щодо самостійності епістолярію жіноцтва аж до першої третини ХІХ ст. Якщо в Європі ще за століття до того маємо досить вагому автобіографічну та епістолярну спадщину Напевно, найкращу характеристику та приклади подано у відомій праці: Zemon Davis, Natalie. Women on the Margins. Three Seventeen-Century Lives. - Harvard, 1995., а в імперському центрі згодом бачимо початки жіночого автобіографічного жанру Див.: Савкина И. Разговоры с зеркалом и зазеркальем: Автодокументальные женские тексты в русской литературе первой половины XIX века. - М., 2007. - С. 63-87., то на території підросійської України жінка залишається осторонь багатьох тенденцій, що приведуть до майбутніх емансипаційних процесів. Однак, здається, саме кінець XVIII ст. постає своєрідною лінією поділу між заклопотаною господарством поміщицею та освіченою панною, яка грає на фортепіано. Саме в той час на території Лівобережної України та Слобожанщини з'являються приватні навчальні заклади, нові іноземні педагоги для дівчат та народні училища з дозволом навчатися представницям “другої статі” Я готую велику статтю “Початки жіночої освіти на українських землях під владою Російської імперії (друга половина XVIII - початок ХІХ ст.)”..

Важливо, що попередні публікатори листування звертали увагу лише на вищі прошарки населення - старшинських жінок та заможних панн. Величезний шар української “низької культури” й соціальних взаємин залишається досі поза увагою дослідників. У ході тривалих архівних студій з інших тем мені вдалося виявити цікаві листи двох кореспонденток із своєрідних прошарків суспільства (хоча Мотрона Дембовська і походила з вищих верств) і доволі цікавого змісту. Обидва листи дещо виходять за межі традиційного бачення української історії, але доволі типові. Тематика листів - побутова, тож, можливо, їх хтось писав під диктування, вставляючи свої звороти. Вони наповнені емоційними звертаннями до рідні, і це дуже виокремлює розглядувані епістоли.

Обидва публіковані тут документи мають свої обставини написання. Перший з них - лист шинкарки (вочевидь, з огляду на мову, росіянки) про своє вбрання. Найцікавіше, що ця жінка виявляється актрисою, комедіанткою, вона жила в Харкові і там забула свої речі. Це цікавий сюжет до історії харківських театрів. З листа видно, що жіночка, певно, вела мандрівне життя з комедіантами, від яких відійшла і на момент написання шинкувала в однієї поміщиці, де навіщось їй знадобились її акторські речі. Шинок був важливим центром народної культури, ролі шинкарки теж були доволі неоднозначні⁷. Листування виявили через крадіжку шинкаркою Надією Неждановою коштів у поміщиці, власниці шинку.

Наступна публікація - листи Мотрони Дембовської, дружини колишнього міського голови Новгород-Сіверського Сави Дембовського. Річ у тім, що військовий товариш зі Стародуба і купець Леон Дембовський не відокремив своїх синів, його старший син Сава, одружившись зі старшинською донькою Мотроною Пригарою, жив із родиною в батьковому домі “для приїзду” в Новгороді. Після смерті Сави Дембовського все його майно в Стародубі й Новгород-Сіверському все ще належало батькові, а після смерті батька мало перейти братові Сави, Василеві. Однак Василь застав 1794 р. у Новгород-Сіверському спустошений двір і, вважаючи те своєю власністю, звинуватив невістку в нищенні майна. Ці листи Мотрони Дембовської, здається, випадково потрапили до справи як підтвердження стосунків у родині. Ці епістоли цікаві не лише для висвітлення й дослідження родинного життя. Привертають увагу емоційні вислови про любов до покійного чоловіка, вшанування його пам'яті, бажання зробити капличку над могилою. Поряд у листі - ділове прохання про “кибитку” та колеса, що мав зробити посланець Дембовських місцевому диякону.

Обидва листи проливають світло на історію повсякденна і можуть стати у пригоді дослідникам цієї галузі або жіночої історії. Однак вони лише підтверджують думку про невисокий рівень освіченості жінок того часу, що виявляється в суто побутовій тематиці листування.

ЛИСТУВАННЯ НАДІЇ НЕЖДАНОВОЇ, ШИНКАРКИ З ХАРКІВСЬКОГО НАМІСНИЦТВА

Лист дядька Якова Нежданова до Надії Нежданової, шинкарки, росіянки зі слободи Таранівки, 26.10.1793

Лєбезная Сестрица моє Надежда Александровна

Черезъ сию верноє оказию не могъ є проминуть чтобъ не засвидетелствовать вамъ своего всеусерднейшего почтениє при томъ є вамъ благодарє за вашее к намъ милосердіе сколь временъ пройло уже то міє о тебі неслыхалъ не то но терепича хочай же видіть сами невидимъ но хочай харашо слишимъ хоть частие писма вы пишите то они к намъ не даходєть по слихамъ что скоро и сами будете к намъ в домъ въ радителской писали же ви о своємъ камедиєнском платьє по небудичеви єво некогда та получат но зачемъ же часами нужда болшая происходит объ васъ и о васъ и о платьє на тако попрошу самимъ приехат єи нечегоже не питат болше но хача бы и писал бы и болше когда вам угодно будетъ писат к нам болше и лучче сестрица⁷ Маслійчук В. Девіантна поведінка жінки на Слобожанщині у 80-х - 90-х рр. XVIII ст. (за матеріалами повітових судів Харківського намісництва) // СОЦІУМ: Альманах соціальної історії. - К., 2005. - Вип. 5. - С. 199-201. Закреслено.

Далі закреслено. хочу єя знать об васъ какъ скоро и которого месяца и числа выедишь ис Тарановки є євоже числа выезжати туда дать мне знать понадлежитъ.

Покорно прошу не забуват нас нєкагдаже а ми васъ не забудЬмъ надобно бы вамъ какъ себе средсва харошого по и жити с пакоемъ рекомендую єя вам о себє что живъ и здоровъ и желаю и вамъ то что себе, вашъ милостевого государъ усереднейшей нахожнейшей слуга Неждановъ

А = 26^го октября 1793 года Харков

Державний архів Харківської області. - Ф. 284. - Оп. 2. - Спр. 365. - Арк. 4-5 зв. Копії.

Відповідь шинкарки Надії Нежданової дядькові Якову Нежданову
з проханням про повернення “комедіантських речей”, 30.10.1793

Милостивий гдръ и дражаиший дядєшка Яковъ Никифоровичъ

Желая вамъ многих лєт здравствовать тютушки Наталии Михаиловны тютушки Марєи Микифоровны братцу Александру яковлевичу сестриці маей авдотей яковлевной равно и вамъ отдає той всенижайшей поклонъ о себі ж доношу что по власти всевышняго бога нахожусь в живахъ отъ комедианщиковъ ужо отошла, а живу таперь города Харкова у поміщицы дєвицьі Настасіи черкесовой Харьковского наместничества в слободє Тарановке* дому а засимъ всенижаише прошу освідомить меня что я вамъ чрезъ извощика таво самаво что воронєжского купца в роменъ городъ вазилъ, и отудова переслала нимъ квамъ свой сундучокъ, дошолъ ли к вамъ и что в немъ вы получили или неполучили зділайте милость писмомъ прошу увідомить, и буде мо^жно чрезъ оказиє в Харькові прошу переслать мні моє гренитуравує шубу да две пари коротково платья адну шеткалевує а другує тафтянує розавує шляпу турецкує да камедианскои тєрбат; остаєщеєся увасъ камедиянскоє платие атласное голубое каншфаное белоє сорочекъ шесть комедиантских же зделаите милость продайте и что есть лишнее противъ того что выше, пишу, прысылать, зеркало авдотьи яковлевной отдаите а засимъ всемъ вашеи фамилии кланяюся постаєсь вамъ милостивому гдрю и дражаишему дядюшки нижаишего слугою Надежда нежданова

от 30 октября 1793 года Тарановка

Державний архів Харківської області. - Ф. 284. - Оп. 2. - Спр. 365. - Арк. 9. Копії. листування жіночий епістолярний історіографічний

ЛИСТИ МОТРОНИ ДЕМБОВСЬКОЇ З НОВГОРОД-СІВЕРСЬКОГО Лист Мотрони Дембовської до свояка Василя Дембовського, 18.03.1794

Милостивой Государь мой Василій Леонтиевичъ За писмо ваше доброе ко мні и сыну моему расположеніе покорно благодарствую и при томъ увіряю васъ что ніть такого человіка котрои бы могъ исцелить учивнившую мні драгчайшимъ моимь супругомъ Нерозбірливо.... погребі мои оплакивать Его добродітелеи и любви непрестану Единая смерть извлечеть изь мислеи и сер*ца моего драгчайшей его образь усмирає Так у тексті. и буду вічно стенать по моемь драгчайшемъ Савві и вашемь братцу не ищу міста гді бы могла я утолить хотя бы на минутку свою несносную горесть все моє мысль подлє покойного нынешнего жилища которое ежечастно посещая не могу обресть тамь кроме горести ничего инаго взирая на другихь иміющихь надь собою каплицы убиваясь а построить єи не имію денегь не можно ли будеть вамь приехать и поставить в память над братомь капличку чтобь я удобнее оплакивать могла вічно любезного своего сожителя книги жь о коихь вы пишите пораздоваль покойный правителямь для почета сь коихь многие уже и отрекаются того воть каково быть оставшись нещастною вдовою в протчемь кланяюсь батюшкі матушкі и вамь всімь любєзнымь родственникамь и сь усердіемь моимь ко всімь остаюсь оплакивать вічно брата вашего на подлинномь таковымь покорная Мотрона Дембовская 1794 года марта 18 дня.Н:С

ЦДІАК України. - Ф. 1510. - Оп. 2. - Спр. 410. - Арк. 6-6 зв. Копія.

Лист Мотрони Дембовської до свекра Леона Дембовського, 7.04.1794

Милостивои государь батюшка мои благодітель Окончаніемь великого Поста чемь имію честь поздравить со всею почтенною фамиліею и желам начинат світлой празникь и кончить в веселіи и радости покорно благодарю задругь Нерозбірливо. ⁴* Так у тексті. и прошу зділать милость отческую не відатся меня в моемь удовстві или пригласите Василия Леонтіевича приехать в Новгороді ко мні для поправленія моихь діль ваша дочь и покорная слуга На подлинномь тако Мотрона Дембовская оть 7 апреля 1794 года Новгородь Сіверскій

Николашка болінь на лихорадку и я сама нісколько недомогаю отець диаконь мои приятель договориль сего вашего посланного зділать ему за 5 рублеи кибитку лучшию и коліса дросковые⁴* за рубль и доставить всі вмісті кь дому мои не ділано почему просить василия Леонтиевича чрезь вась чтобь принудиль старика кь вьіполненію договора своего.

ЦДІАК України. - Ф. 1510. - Оп. 2. - Спр. 410. - Арк. 6 зв.-7. Копія.

Размещено на Allbest.ru