До історії харківських архівів: повідомлення 1819 р. про виявлений у дзвіниці Успенського собору "древній архивъ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

до історії ХАРКІВСЬКИХ АРХІВІВ: ПОВІДОМЛЕННЯ 1819 Р. ПРО ВИЯВЛЕНИЙ У ДЗВІНИЦІ УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ “ДРЕВНІЙ АРХИВЪ”

Світлана ПОТАПЕНКО (Київ),

Андрій ПАРАМОНОВ (Харків)

Документи, що публікуються нижче, відклалися у фамільному архіві графів Рум'янцевих, частина якого зберігається у Відділі рукописів Російської державної бібліотеки (м. Москва) (далі - ВР РДБ) Інша частина родинних паперів зберігається у Відділі рукописів Російської національної бібліотеки (м. Санкт-Петербург) та у Російському державному військово-історичному архіві (м. Москва). Див. докладніше: Майкова К. А. Архив Румянцевых // Записки Отдела рукописей Государственной ордена Ленина библиотеки СССР имени В. И. Ленина. - М., 1952. - Вып. 14. - С. 3-16; Козлов В. П. К истории комплектования Румянцевского собрания русских и славянских рукописей // Там само. - М., 1980. - Вып. 41.С. 4-29.. Це ф. 255 “Рум'янцеви П. О., М. П. та інші. Архів”, що нараховує 925 одиниць зберігання у 19-ти теках (“картонах”) за 1627-1838 рр. Опись архива Румянцевых / Обраб. К. А. Майкова. - М., 1952. - 141 с.. У фонді зберігаються як маєткові справи Рум'янцевих, так і їхня службова документація, зокрема листування Петра Рум'янцева-Задунайського з Катериною ІІ, Олександром Безбородьком та Григорієм Потьомкіним.

Картон 9, де виявлено документи, нараховує згідно з описом 34 справи за 1797-1822 рр. Там само. - С. 67-73.. Це листування графів міністра закордонних справ, канцлера Російської імперії Миколи Петровича (1754-1826) та його молодшого брата дипломата, сенатора Сергія Петровича (1755-1835) Рум'янцевих з російськими та іноземними суспільно-політичними, науковими, військовими і духовними діячами першої чверті ХІХ ст.

Микола Петрович, поруч із державною службою, активно займався збиранням, дослідженням і публікацією старожитностей з історії Росії Майкова К. А. Архив Румянцевых. - С. 9-16; Козлов В. П. К истории комплектования... - С. 4-6.. Ф. 255 ВР РДБ містить численні повідомлення його кореспондентів та членів його наукового гурткаприватних зібрань свого часу і в подальшому склала основу для Відділу рукописів Російської державної бібліотеки. (Козлов В. П. К истории комплектования... - С. 4). про нововиявлені рукописи, монети, книги, котрі зберігалися в різноманітних сховищах і приватних колекціях в Росії та за кордоном Майкова К. А. Архив Румянцевых. - С. 11, 13; Козлов В. П. К истории комплектования. - С. 4-6..

По смерті Миколи Рум'янцева його архів разом із паперами батька Петра Рум'янцева-Задунайського та діда Олександра Рум'янцева, так само, як і колекція старожитностей, був переданий під опіку Міністерства народної просвіти і спершу зберігався в Санкт-Петербурзі. У 1828 р. згідно з указом Миколи І було створено Рум'янцевський музеум, переведений у 1861 р. до Москви. Нині рукописна частина зібрання належить до фондів Російської державної бібліотеки, зокрема колекція пам'яток ХІІ-ХІХ ст. об'єднана у ф. 256 “Рум'янцев, Микола Петрович. Зібрання” ВР РДБ Козлов В. П. К истории комплектования.; Ошанина Е. Н. Архив Верхотурской приказной избы кон. XVI - начала XVIII в. в собрании Н. П. Румянцева // Записки Отдела рукописей Государственной ордена Ленина библиотеки СССР - Вып. 41. -

С. 30-55..

Вочевидь, саме у зв'язку зі знаними антикварними захопленнями Миколи Рум'янцева у 1819 р. його було повідомлено про виявлений у Харкові “древній архивъ”. Зокрема, йому було надіслано копію відповідного донесення єпископа Слобідсько-Українського і Харківського Павла Священному Синодові та опис віднайдених документів. Ці два джерела стали об'єктом даної публікації.

Із донесення дізнаємося, що папери 1720-х - 1770-х рр. випадково знайшли парафіяни, коли розбирали стару Олександрівську дзвіницю Успенського собору. Документи були обгорнуті у рядна, запаковані у скрині, коробки і бочки, частина з яких виявилася опечатаною. Опис деталізує перелік архівалій. Це переважно службова - вхідна і вихідна - документація російських воєначальників, які очолювали Український ландміліцький корпус: генералів-аншефів Людольфа-Августа фон Бісмарка (1683-1750), Петра Семеновича Салтикова (1700-1772) і Петра Івановича Стрешнєва (17111771), генерал-майора Якова Лукича Фролова-Багреєва (? - після 1762) та генерал-лейтенанта князя Костянтина Антіоховича Кантемира (1718-1776). Також згадуються матеріали “смотру” полків, проведеного 1759 р. генералфельдмаршалом князем Олександром Михайловичем Голіциним (1718-1783). Не вдалося ідентифікувати лише особи генерала фон Шенбака і капітана Єнотуца. Повідомляється і про дві нібито полкові печатки, сховані разом із паперами.

Що стосується до місця і обставин віднайдення архіву, то мова йде про кафедральний і водночас найстарший храм Харкова. Першу церкву новозаснованого міста - собор Успіння Пресвятої Богородиці - було зведено з “нового красного леса” ратними людьми 1657 р. за першого харківського воєводи Воїна Селіфонтова, а протягом 1685-1687 рр. збудовано кам'яний собор. Унаслідок пожежі 1733 р. храм зазнав значних пошкоджень, утворилася тріщина, а всі дерев'яні частини і внутрішня оздоба загинули. За часів

Катерини ІІ згідно з її повелінням в усіх губернських містах мали бути зведені належні соборні храми. Тож старий Успенський собор у слобідському стилі розібрали, а 14 травня 1771 р. заклали новий. 27 вересня 1780 р. новозведений храм освятили, приурочивши цю подію до офіційного відкриття Харківського намісництва.

Кам'яна Олександрівська дзвіниця розташовувалася окремо від собору була дуже потужною будівлею, придатною до оборонних боїв. Її розміри у плані становили 15,2 х 13 м, а висота - більше 50 м. Вона стояла на півтораметровій “подклети”, в якій розташовувалися просторі підвали й були виходи в підземні приміщення і ходи. У підвалах спершу зберігали пороховий запас, а у приміщенні першого ярусу площею понад 100 м² розміщувалася Приказна палата. Із кінця XVIII ст. підвали здавали в оренду місцевим купцям. Маківка на шатрі дзвіниці мала оглядові вікна на всі боки - башта слугувала головним спостережним пунктом фортеці. До зведення дзвіниці Києво-Печерської лаври у 1743 р. це була наймасивніша подібна споруда на Лівобережжі, котра стала зразком для інших шатрових дзвіниць на Слобожанщині у першій половині XVIII ст.

Однак уже на початку ХІХ ст. архітектурний стиль Олександрівської дзвіниці дуже помітно відрізнявся від найближчих будівель у центрі Харкова. Тому парафіяни давно прагнули її розібрати і звести нову за проектом професора архітектури Євгена Васильєва. Цей проект тривалий час лишався не затвердженим через побоювання тогочасного харківського губернатора Василя Муратова взяти на себе відповідальність за зведення такої високої споруди. Поза тим, 12 листопада 1818 р. парафіяни вже вирішили почати з весни наступного року будівництво нової дзвіниці з теплою церквою всередині на честь благовірного князя Олександра Невського. У березні 1819 р. громада почесних громадян Успенської парафії через єпископа Павла звернулася до губернатора і поліцмейстера з проханням виділити землю для будматеріалів і дзвонів та почати розбирати дзвіницю. Лише через рік у травні 1820 р. дозвіл на будівництво дзвіниці таки було отримано Державний архів Харківської області (далі - ДАХО). - Ф. 3. - Оп. 39. - Спр. 82. - Арк. 1-54.. Преосвященний Філарет (Гумілевський) з цього приводу зауважував: “По составлении плана и одобрении его строительным комитетом, колокольня, по разобрании старой, заложена преосвященным Павлом августа дня 1821 года” Филарет [Гумилевский Д. Г.]. Уезды Харьковский и Валковский // Филарет [Гумилевский Д. Г]. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. - Х., 1859. - Отд. 2. - С. 9-10..

Парафіяни взялися до розбирання старої дзвіниці в березні 1819 р. Більшість приміщень всередині виявилися заваленими різноманітними речами, що мали стосунок як до собору, так і до міста загалом. А на другому поверсі в окремих кімнатах і було знайдено “древній” архів колишнього Ландміліцького корпусу, запакований у скрині із замками, баули і в'язки. Яким чином цей архів опинився у Харкові? Річ у тому, що управління Українською оборонною лінією, де корпус розміщувався, відбувалося на території

Слобідських полків. Спершу командування розміщувалося в Білевській, а згодом Олексіївській фортецях. Зрозуміло, що все листування, укази, екстракти осідали в них. А в Харкові у 1730-х рр. розміщувалася штаб-квартира фельдмаршала Мініха. Після ліквідації у 1762 р. Ландміліцького корпусу його архів було перевезено до Харкова. Але зберігати папери не було де, тому тимчасово з цією метою скористалися приміщенням соборної дзвіниці. І забули про них.

Щойно парафіяни повідомили єпархіальне керівництво про віднайдений архів, його перенесли до окремої комори єпархіального управління. Губернатор повідомив Міністерство внутрішніх справ, а звідти інформація надійшла до московського відділення інспекторського департаменту Головного штабу його імператорської величності. Черговий генерал Головного штабу Арсеній Закревський і начальник архіву штабу Данило Деларю прийняли рішення про перевезення виявлених документів до Москви.

Для розбору і відправлення документів з архіву Головного штабу до Харкова прибув губернський секретар Глазунов. Розбір почали 5 серпня 1819 р. у присутності протоієрея Афанасія Могилевського, священика Андрія Михайловського та харківського повітового предводителя дворянства Григорія Федоровича Квітки. 9 серпня було складено опис справ для передачі їх до Москви. Усього було розібрано 123 справи за 1728-1761 рр. Це були переважно документи з канцелярій генерал-лейтенанта барона фон Шверина, згаданих генерал-майора Фролова-Багреєва, генерал-аншефів фон Бісмарка і Стрешнєва, бригадира Берхмана, генерал-майора Веделя. Окрім того, ще були справи у в'язках, зокрема 107 в'язок справ різних полків по канцеляріях генералів фон Шверина, фон Веделя, Фролова-Багреєва, бригадира Кнутова; 25 в'язок справ обер-провіантмейстерів Плещеєва і Павлова; по одній в'язці графа з канцелярій Салтикова і генерал-майора барона фон Веделя; 50 в'язок із донесеннями і рапортами з канцелярії графа Салтикова, полковника Краснощокова, обер-провіантмейстера Слицького, конфірмації Військової колегії, списки і табелі Ландміліцького корпусу. На додачу, ще 237 книг уміщували різні повеління генералів фон Бісмарка, ФроловаБагреєва, Стрешнєва, Лачинова, Девієра, бригадира Кнутова і полковника фон Нейгарта.

На цьому історію віднайденого архіву можна було б завершити. Він досі зберігається у Російському державному військово-історичному архіві в Москві. Зі знаних дослідників, які з ним працювали, нам відомо про воронезького вченого Володимира Павловича Загоровського, котрий досліджував оборонні лінії Московської держави. Однак в українському контексті цікавим є те, що на наполягання харківського губернського предводителя дворянства Андрія Федоровича Квітки у Харкові мали залишитися деякі віднайдені справи. Листування з Головним штабом забрало певний час, проте 7 жовтня 1819 р. для зберігання у Харкові було відібрано 15 справ за 1728-1733 рр. Їх згідно з описом прийняв Григорій Квітка, а нині, швидше за все, вони зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ. Це 14 книг генералітетських ордерів і рапортів командирів за 1728-1733 рр. та в'язка з описом мундирів і розписів штабі обер-офіцерів за 1732 р.

ДОКУМЕНТИ

№ 1

[1819 р., травня 16] Слово дописано над закресленим “тереном”.. - м. Харків. - Донесення єпископа Слобідсько-Українського і Харківського Павла Священному Синодові про виявлений у Харкові давній архів [// арк. 1] К. Далі закреслено: “була”.

Въ Святійшій правительствующій Синодъ,

Павла, епископа Слободско-Украинскаго и Харьковскаго

Здішняго градскаго Успенскаго собора соборяне отъ 14-го числа сего маія рапортомъ представили мні, что при разобраніи находящейся при томъ ихъ соборі каменной обвітшавшей колокольни найденъ внутри оной въ одномъ закрытомъ місте древній архивъ, съ неизвістнаго времени тамъ хранившійся. Почему я, приказавъ перевісти оный въ консисторію, разсматривалъ его самъ вмісті съ присудствующими консисторіи и секретаремъ и при обозрініи нашелъ, что некоторыя бумаги находятся въ связкахъ и книгахъ, переплетенныхъ въ совершенной цілости, а нікотормя въ рогожаныхъ кулькахъ, сундукахъ, коробкахъ и бочкахъ, изъ коихъ иные запечатанные печатьми и безъ поврежденія, а другіе, какъ бочки, такъ кульки, коробки и сундуки безъ печатей и повреждены, но бумаги цільї по большой части.

Изъ т^ъ бумагъ, кои незапечатаны и кои можно было разсматривать по надписямъ и содержашямъ, по большой части оказались принадліжащими къ д^амъ по военной части и военному управленію, и нікотормя по части духовной, начиная съ 1724 до 1774 года. Кромі того, въ одномъ поврежд^номъ и незапечатанномъ сундукі нашлись еще между бумагами дві талерныя, какъ примітно, полковыя печати. Что же касается до бумагъ, запечанныхъ въ сундукахъ, бочкахъ и кулькахъ, то я вел^ъ хранить ихъ въ цілости въ пристойномъ місті безъ нарушенія печатей совокупно со всіми обнаружными древняго сего архива бумагами, утвердивъ сію кладовую замкомъ и печатьми, моею и консисторскою.

По случаю же открыты сего архива, оставшагося отъ давнаго времени въ совершенной неизвістности, здішній господинъ гражданскій губернаторъ сообщеніемъ требовалъ от меня, чтобы къ перісмотрінію [// арк. 1 зв.] онаго нарядить йкоторыхь изъ духовныхъ лицъ вмісті съ чиновниками отъ гражданской стороны. Но поелику въ ономъ архиві многія бумаги запечатаны, а нікоторня оказались даже съ надписями “по секрету”, подумать можно, что въ оныхъ найдется многое относительно къ устройству здішняго края и ландмилицких полковъ, существовавшихъ прежде по Украинской линіи, то по сей причині я не рішился самъ собою допустить определенныхъ г. губернаторомъ чиновниковъ къ распечатанію и расматриванію сего архива, но поставилъ себі за долгъ, представивь о чемъ Святійшему правительствующему Синоду на благоразсмотрініе съ приложеніемъ краткой описи н^оторымъ діламъ и прочему, въ домъ[!] Очевидно, мало бути “въ томъ”. архиві оказавшемуся, ожидать въ разрішеніе надлежащаго предписанія, о чемъ съ сею же почтою отъ меня донесено и его сіятельству господину тайному совітнику министру духовных д^ъ и народнаго просвещенія Александру Николаевичу Голицыну и Святійшему синоду съ сею же почтою мною отърепортовано.

ВР РДБ. - Ф. 255. - К. 9. - Спр. 1. - Арк. 1-1 зв.

№ 2

1819 р., травня 16. - м. Харків. - Опис архіву,
виявленого у дзвіниці Успенського собору

№ 16 маія 1819 [// арк. 2]

Опись, сочиненная въ присудствіи его преосвященства Павла, епископа Слободско-Украинскаго и Харьковскаго, Слободско-Украинской духовной консисторіи членохъ[!] Очевидно, мало бути “членовъ”. и секретаря, древней архивы, найденной въ старой каменной колокольні харьковскаго Успенскаго собора при разобраніи оныя

Книгъ въ переплеті - 264, въ томъ числі:

Книга писемъ, рапортовъ, справокъ и протоколовъ военных 1728 года.

Военный краткій журналъ походной господина генералъ-аншефа фоні Бисмарка 1749 [года].

Книга входящихъ д^ъ къ тому жъ генералъ-аншефу фонъ Бисмарку.

Разныя донесенія генералъ-аншефу фонъ Бисмарку съ приложешемъ відомостей о военныхъ чиновникахъ и рядовых 1750 [года].

Книга приказному журналу за 1752 и 1753 годы.

Записная книга полученнымъ указомъ и ордерамъ въ 1754 [году].

Въ двухъ книгахъ журналы исходящимъ рапортамъ, ордерамъ и приказамъ за 1756 и 1757 [годы].

Ордера и указы канцеляріи генералъ-аншефа графа Салтыкова 1757 года.

Журналъ исходящимъ въ разныя міста секретным д^амъ 1757 [года].

K. Списокъ формулярный Кіевскаго гарнизона Полтавскому полку штабъ-, оберъ-, унтеръ-офицерамъ, капраламъ, рядовымъ и строевымъ за 1758 годъ.

Списокъ имянный ландмилицкаго Курскаго полку штабъи оберъофицерамъ.

M. Подлинные указы изъ Государственной военной коллегии и Конторы генералъ-лейтенанту Стрешневу и промеморьи, вступившіо[!] Очевидно, мало бути “вступившіе”. изъ разныхъ містъ въ походную его жъ господина генералъ-лейтенанта Стрешнева канцелярію.

Связокъ - 123ру Очевидно, “ру[лона]”., въ числі коихъ:

Военный журналъ 1724 года.

Письма ландмилицкія отъ генералъ-маюровъ и полковъ 1731 и 1732 [годовъ]. [// арк. 2 зв.]

Ш. Переписки, бывшая въ 1732 году высшему генералитету.

Смотровые списки разныхъ полковъ того жъ 1732 года подъ № 6 и 19.

Переписка чрезъ 1732 годъ высшему генералитету.

Діла за 1748, 1749 и 1750 годы.

Связка приходящихъ изъ разныхъ мість сообщеній и прочихъ писменныхь діль Генерального военнаго кригзрехтед Тут і далі правильно “кригирехт” - апеляційна інстанція для полкових судів згідно з Військовим статутом Петра І 1716 р. присутствія генераль-маіора Флорова Очевидно, мало бути “Фролова”. на 269 листахь 1748 года.

Представлені коммисіи о Слободскихь полках 1750 [года].

ХІ. Діла, производимыя вь 1751 и 1752 годахь по канцелярій генераль-маіора Флорова-Багріева о кирасирских конских заводахь.

Діло о грузинах и турках 1757 [года].

Черныя письма генералу-фельмаршалу князю Голицыну и генералу фон Шенбаку 1759 [года] сь надписью о смотрі полковь и что февраля 15 дня фельдьмаршалу репортовано.

Связка сь десятью крихзрехтами, присланными изь Военной коллегіи вь 1760 году.

Связка сь конфирмованными крехзретами 1762 года.

Діла Міщовскаго гусарскаго полка запечатанные.

Связка с ділами о экзерцицш піхотного полку.

Діло связанное о коммерціи.

Діло связанное жь подь названіемь “Семей книги”.

XVIII. Діло бывшаго кригирехта о назьіваніи капитаномь Енотуцомь генеральмаіора князя Кантемира воромь.

Четыре бочки, наполненным разными бумагами, изь коих дві цілне и одна запечатанная, а дві поврежденных.

Восемь сундуковь, вь томь числі и короба, разными жь бумагами наполненные, изь коихь одинь сундукь немалой величины замкнутый, а протчіе отперты и нікоторне изь нихь повреждены.

Восімь кулей, наполненных бумагами же, изь коих два больших сь печатыми, а прочіе меншіе безь оных.

Дві желізнихь печатей.

ВР РДБ. - Ф. 255. - К. 9. - Спр. 1. - Арк. 2-2 зв.

Анотація

Світлана Потапенко (Київ), Андрій Парамонов (Харків). До історії харківських архівів: повідомлення 1819 р. про виявлений у дзвіниці Успенського собору “древній архивъ”

У статті привернуто увагу до повідомлення 1819 р. про виявлений у старій дзвіниці кафедрального Успенського собору м. Харкова архів. Віднайденими архіваліями виявилася документація Українського ландміліцького корпусу. Документи охоплювали 1720-х-1770-х рр. Повідомлення відклалося у фамільному архіві графів Рум'янцевих.

Ключові слова: Харків, Успенський собор, архів, Український ландміліцький корпус, Рум'янцеви. архів харків ландміліцький корпус

Аннотация

Светлана Потапенко (Киев), Андрей Парамонов (Харьков). К истории харьковских архивов: сообщение 1819 г. об обнаруженном в колокольне Успенского собора “древнем архиве”

В статье обращено внимание на сообщение 1819 г. об архиве, найденном в старой колокольне кафедрального Успенского собора г. Харькова. Установлено, что обнаруженными архивалиями оказалась документация Украинского ландмилицкого корпуса. Документы охватывали 1720-х-1770-х гг. Сообщение отложилось в фамильном архиве графов Румянцевых.

Ключевые слова: Харьков, Успенский собор, архив, Украинский ландмилицкий корпус, Румянцевы.

Annotation

Svitlana Potapenko (Kyiv), Andrii Paramonov (Kharkiv). On the History of Kharkiv Archives: A Report Concerning “An Ancient Archive” (1819) Discovered In the Old Bell Tower of the Assumption Cathedral

The article deals with a report (1819) discovered in Kharkiv concerning an ancient archive. The archive was found accidentally during the repatriation of the old bell tower of the Assumption cathedral. The documents of 1720s till 1770s were related to the Ukrainian land militia corps. The report was preserved in Count Rumiantsevs family archive.

Key words: Kharkiv, the Assumption cathedral, archive, the Ukrainian land militia corps, Rumiantsevs.

Размещено на Allbest.ru