З історії Кодака та його околиць

Дослідження питання заселення Середнього Подніпров'я в районі сучасного міста Дніпра та його околиць в XVII - на початку XVIII ст. Роль запорізького козацтва та православного Свято-Троїцького Мгарського монастиря у заселенні Середнього Подніпров'я.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 12.04.2018
Размер файла 46,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

З історії КОДАКА ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ

о. Юрій МИЦИК (Київ)

Кодак, заснований у 1635 р. біля першого, Кодацького, дніпровського порога (на правому боці Дніпра), дав початок місту, яке сьогодні має назву Дніпро (Катеринослав-Новоросійськ - Катеринослав - Січеслав - Дніпропетровськ). З Кодака почався новий етап у заселенні та освоєнні всього Надпоріжжя - території сучасної Дніпропетровської області. Уже 1 жовтня 1648 р. фортецею Кодаком оволоділи українські повстанці Богдана Хмельницького, вибивши з неї війська Речі Посполитої, і з того часу він став найважливішим опорним пунктом на південних рубежах тодішньої України, центром Кодацької паланки Війська Запорозького; з виникненням Кодака стало можливим інтенсивне освоєння краю і в першу чергу його околиць, які нині входять до складу міста Дніпра: у 1650 р. вище за течією Дніпра виник Новий Кодак (сюди перемістився центр паланки після зруйнування Кодака (Старого Кодака) у 1711 р. за умовами Прутського миру; у 1656 р. між Кодаками (ближче до Старого Кодака) виникло поселення дніпрових лоцманів (Лоцманська Кам'янка); пізніше ще одне козацьке поселення - Мандриківка, у 1688 р. на лівому боці Дніпра при впадінні у нього Самари козаки Івана Мазепи збудували Новобогородицьку фортецю, а у першій половині ХУІІІ ст. на правому боці Дніпра виникли ще поселення: Половиця (нині - самий центр Дніпра між залізничним вокзалом і парком ім. Т Г Шевченка), Діївка (1775), Сухачівка (1770) і т. д., словом створилося потужне ядро поселень, з якого потім виріс (1787) губернський центр1 Детальніше про це див.: Мицик Ю. А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини XV-XVIII ст. - Дніпропетровськ, 1997; о. Юрій Мицик. Кордони землі Війська Запорізького (XV - середина XVII ст.) // Магістеріум. - К., 2001. - Вип. 7: !сторичні студії. - С. 4-12..

Джерела з історії Кодака (Старого Кодака) як центру Кодацької паланки збереглися дуже погано, як і в цілому документи Старої Січі. Хоча про нього часом згадується в джерелах (найяскравіша згадка міститься у російськоукраїнському договорі 1654 р., у т. зв. “Березневих статтях”), але документів власне адміністрації Кодака майже не збереглося. Так, відомо лише про один лист кодацького полковника Харка Кривого, писаний у 1665 р. до наказного гетьмана Лівобережжя Данила Єрмоленка, надрукований у “Актах ЮЗР”. Але пошуки в архівах відомого археографа І. Л. Бутича принесли нові знахідки: у Центральному державному історичному архіві України у Києві (фонд 137, опис 1, № 127) було виявлено копійну книгу Свято-Преображенського Мгарського монастиря в Лубнах, а в її складі - низку документів гетьманів, кошових отаманів і полковників Кодацької та Самарської паланок Запорозької Січі, які стосувалися Кодака та його околиць. Однак публікація цих документів І. Л. Бутичем пройшла непоміченою, та й не всі документи, що стосувалися даного регіону, були видані з рукопису І. Л. Бутичем. Тим часом вони дають унікальні свідчення з історії Кодака та його околиць останньої третини XVII - початку XVIII ст.

Річ у тім, що Мгарський монастир як мінімум з 70-х років XVII ст. володів рибними промислами у Романковому і Таромському, але час від часу зазнавав різних “кривд” від місцевих жителів, більшість яких становили безперечно козаки, і тому гетьмани України, кошові отамани, полковники паланок виступали в обороні монастирських промислів. Романкове (Романківський стан) і Таромське були дуже важливими центрами рибних промислів і у такій якості згадуються як мінімум у 1552 р. Архив Юго-Западной России. - Ч. VII. - Т. 1. - № 14. - С. 84.. Згадуються ці населені пункти і в описі України Г. Л. Боплана. Так, Боплан пише про дніпровий острів Романів, на котрий “збирається багато рибалок, які прибувають з Києва та інших міст”, трохи нижче його розташований Таренський ріг, “що є одним із найкращих для проживання місць, які я коли-небудь бачив” Боплан Г. Л. Опис України. - К., 1990. - С. 38.. Під Романковим треба розуміти, за всіма ознаками, не тільки острів, а й поселення на правому боці Дніпра, розташоване біля цього острова. Нині воно увійшло до складу Кам'янського (Дніпродзержинська), а Таромське - є смт. Дніпропетровського району, фактично передмістям Дніпра. Зазначимо, що в `Історії міст і сіл Української РСР” вік цих населених пунктів штучно занижувався, щоб полегшити завдання теоретикам “Новоросії”, які замовчували козацький період в історії краю История городов и сел Украинской ССР - 2-е изд. - Днепропетровск, 1977. - С. 17, 230, 351..

Отже, першим за хронологією публікації I. Л. Бутича є універсал кодацького полковника Андрія Домонтовича від 22(12).09. 1677 р. (з Кодака), яким підтверджувалося надання кошовим отаманом (чи не !ваном Сірком?) “Романковского уступу” Мгарському монастиреві. Цікаво, що тут згадується чернець Палладій Крутий, який, вочевидь, тривалий час вже керував цими монастирськими рибними промислами, і його наступник о. Євфімій Універсали !вана Мазепи (1687-1709). - К.; Львів, 2006. - Ч. II. - С. 538.. Але вже у 1684 р. знову бачимо тут о. Палладія, якому чинили кривди “в борошнах, рибах и в інших речах” люди, що простували до рогу “з Дону, з Тору и городов оукраїнних през Самар (нині - Новомосковськ, що у 25 км від Дніпра, на березі Самари) на сей бок Днепра” (універсал кошового отамана Григорія !вановича Єремієнка від 28(18).06. 1684 р.) Там само. - С. 540.. Очевидно, у розвиток цього універсалу кодацький полковник !ван Лобко видає свій універсал не раніше 12(2).03. 1685 р., з Кодака, на “стан Романков”, де згадує про свій попередній універсал, виданий восени 1684 р., і говорить про о. Палладія як про небіжчика Там само. - С. 543..

Цим, очевидно, скористалися козаки Кодака та Самари і якийсь Севрук із Самари, на кривди від котрих скаржилися ченці, що проживали у Самарі. 22 (12) квітня 1688 р. подібний універсал, будучи в гирлі Самари, видав самарський полковник Матвій Каляненко, причому вказує на межі монастирських промислів: від гирла Самари до гирла Кільчені (річка, яка впадає у р. Самару). Тут же згадано якогось полковника Матвія, посланого чи то для розгляду конфлікту, чи то для уточнення кордонів монастирських промислів Там само. - С. 541.. Трохи пізніше (18 (8).07. 1688 р.) кошовий отаман Филон Лихопой видав з Коша свій універсал Там само. - С. 542., погрожуючи карою кривдникам і персонально Севруку. У розвиток універсалу кошового було видано ще один універсал кодацького полковника Івана Лобка (від 29(19).09. 1688 р., з Кодака). Важливо, що у останньому згадується Таромське, яке було дане ченцям “з обради всего товариства” Там само. - С. 543..

15(5).08. 1688 р. (з табору на р. Самарі) гетьман Іван Мазепа своїм універсалом підтверджує права Мгарського монастиря на рибний стан в гирлі Самари, а 24(14).04. 1689 р. своїм новим універсалом бере “под нашу рейментарскую оборону” Романківський стан Там само. - К.; Львів, 2002. - Ч. І. - С. 171; Ч. ІІ. - С. 84.. 3.12. (23.11). 1696 р. аналогічний універсал він видав і щодо Романківського стану ігумену Іпатієві Горбачевському Там само. - Ч. ІІ. - С. 206.. Таке рішення правителя Гетьманщини, яке, без сумніву, було прийняте у зв'язку з побудуванням ним фортеці при впадінні Самари до Дніпра, при всій його важливості не могло не викликати невдоволення Коша, бо стосувалося земель Війська Запорозького. Цей один з конфліктів Січі з Гетьманщиною було в цілому залагоджено тільки з придушенням антиколоніального повстання 1708-1709 рр.

Однак і після повстання монастирськими угіддями Надпоріжжя продовжили опікуватися гетьмани. Жовтня 10 (29 вересня) 1709 р. гетьман Іван Скоропадський видав свій універсал в обороні Романківського стану, де говорилося зокрема “міючи стан з їзом вишшей Китайгорода, прозиваемий Романков, отдавна (курсив наш. - Ю. М.) до мнстра их належний”. Цей універсал було видано ігумену Мгарського монастиря о. Філарету Кощаківському. Цей останній, мабуть, доводився родичем “уставнику” Межигірського монастиря на початку ХУІІІ ст. і творцеві Межигірського літопису Іллі Кощаківському Про цей літопис див.: Мыцык Ю. А. Украинские летописи ХУІІ века. - Днепропетровск, 1978. - С. 60, 63.. У розвиток цього універсалу 5.11. (24.10). 1709 р. було видано оборонний універсал полтавського полковника Івана Левенця, звернений в першу чергу “сотником кишінскому, переволочанскому и орлянскому”, бо люди насамперед з цих сотень займалися рибними промислами на території “Романківського стану”. Ще пізніше (13 (2).03. 1710 р.) київський воєвода князь Дмитрій Голіцин видав подібний указ в обороні цього “стану” від жителів Самари. Цікаво, що й після втечі запорожців (чи всіх?) на землі Кримського ханства (Кам'янська та Олешківська Січі) продовжували існувати досить великі козацькі міста (Самара). У відповідь на скаргу о. Філарета Кощаковського щодо цього ж стану 6 березня (23 лютого) 1711 р. гетьман Іван Скоропадський написав лист до полтавського полковника Івана Черняка, де вказував, що цим станом монастир володіє понад 40 років (тобто з кінця 60-х - початку 70-х років XVII ст.) і що священик Світайло неправомірно заволодів цим “станом”, якось “виправивши” собі на нього гетьманський універсал. Однак Світайло не послухав цього наказу, і Скоропадський був змушений повернутися до цього питання у 1720 р., відповідаючи (11 (1). 04. 1720 р.) на скаргу вже нового ігумена Мгарського монастиря о. Олексія Петрини. Тут же згадується про те, що Романківський стан належав до замку в Переволочній, і про незнаний лист гетьмана І. Мазепи до о. Іпатія Горбачевського у цій справі. Важко сказати, як склалася доля цих монастирських володінь у подальшому, бо пізніше Романкове і Таромське згадуються (хоч і нечасто) в документах Коша Нової Запорозької Січі як чисто козацькі поселення. Не виключаємо, що монастирська оренда цих місць промислів припинилася після виникнення Нової Січі у 1734 р. і повернення запорожців на старі місця. В усякому разі, Мгарський монастир, як і Межигірський та Микільський у Києві, відіграв важливу роль у освоєнні Надпоріжжя у XVII-XVIII ст.

Нижче наводимо тексти п'яти не друкованих раніше документів, про які згадувалося вище (двох універсалів та одного листа І. Скоропадського, універсалу полтавського полковника П. Левенця і указу київського воєводи Д. Голіцина) в надії, що вони будуть особливо цікавими історикам козацького краю - Надпоріжжя. Окрім того, надіємося, що публікація зробить невеликий крок для підготовки чергового тому “Українського дипломатарію”, а саме - документації гетьмана Івана Скоропадського.

ДОКУМЕНТИ

№ 1 жовтня 10 (вересня 29). - Глухів. - Стверджувальний універсал гетьмана Івана Скоропадського

Пресвітлійшаго и державнійшого великого (?) ншого его царского величества Войска Запорожского обох сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский.

Пну полковникови Войска его црского пресвітлого величества Запорожского полтавскому, п.п. старшині полковой, сотником и всім войскового и посполитого чина полку Полтавского обивателем, кому тилко відати належит сим ншим ознаймуем універсалом, иж превелебний в Бгу гспдн отц иеромонах Филарет Кощаковский, игумен мнстира общежителного Всемлостивого Спса Мгарского лубенского, міючи стан з їзом вишшей Китайгорода, прозиваемий Романков, отдавна до мнстра их належний и універсалами антецессоров нших стверджении, просил и ншего на оний же подтверждения. Ми теди, гетман, по усердном ншом всякого мнстрам стим примноження в них храмам Бжиїм разширенния, желанием (?) росказалисмо нш, з канцелярії ншой войсковой, потвержаючи тот стан и їз мнстреві Всемилостивого Спса выдати. Зачим абы пн. полковник полтавский и кожний того полку обивател превелебному отцу Кощаковскому игумену мнстря Всемилостивого Спса Мгарского лубенского и по нем міючим быти сукцессорам з братиею в привлащеню того стану користий найменшое не важился чинити перешкоди и перепони грозим, упоминаем и приказуем.

Дан в Глухові септеврия 29 року 1709.

ЦДІАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 15 зв. Копія XVIII ст Текстові документа передує заголовок, зроблений копіїстом: “Універсал гетмана Иоанна Скоропадского, подтвердителний з изом вишей Китайгорода, прозиваемий Романков”.

№ 2 1709, листопада 5 (жовтня 24). - Полтава. - Оборонний універсал полтавського полковника Івана Левенця

Вшеляким старшином полку Полтавского, а особливе пном сотником кишінскому, переволочанскому и орлянскому, и кождому кому бы о том відати належало, сим ншим ознаймуем писанем, иж от ясневелможного мил[ости] добродія ншего, его млости пна гетмана, превелебному в Бгу его млости гспдну отцу Кощаковскому, игумену мнастиря Мгарского лубенского видан поважний універсал рейментарский, стверждающий обители Мгарской лубенской стан Романковский, вижей Китайгорода будучий, таким варунком, абы з полчан нших нихто не сміл и не важился найменшой чинит перешкоди в том рибном заводі и мнастирским людем и посланим. Прето такой виразной волі рейментарской універсалной чинячи досит, пилно пилно и сурово приказуем, аби ані един товариш з полчан нших в том Романковском стані не сміл добуватися на рибу под утраченем того всего, з чим бы появился там. Що подписом имени ншог[о] и притисненем печати полковой ствержаем.

В Полтаві октоврия 24 1709.

ЦДІАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 78 зв.-79 (88 зв.-89). Копія другої половини XVIII ст. Заголовок, зроблений копіїстом: “Лист пна Ивана Левенця, полковника полтавского, оборонний на стан Романковский”. Внизу документа намальоване коло, в середині якого написано: “місто печати полковой”.

№ 3 березня 13 (2). - Київ. - Указ київського воєводи князя Д. М. Голіцина

Его црского (далі йде титул князя Д. М. Голіцина. - Ю. М.)

Бил челом црскому влчству лубенского Мгарского Спского Преображенского мнстира игумен Филарет Кощаковский з братиею. Имеют они на реце Днепре недалеко от Самари угодя мнастирские урочища Романково с прилежащами и чтоб им дал оборонителний указ, даби в оние их угодя самарские жители не везжали и обид и разорения чинит не дерзали и самарские всякого чина жителям в оние их монастирские угодя не везжать и обид и разорения им не чинит под. опасением наказаня. Во сведителство сей указ подписую своею рукою, утверждаю печатю.

Дан в Киеве марта 2 дня 1710 году.

ЦДГАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 14-14 зв. Копія другої половини XVIII ст. Заголовок, зроблений копіїстом: “Указ от кнзя Димитрия Михайловича Голицина оборонний даби самарские жители в угодя Романково не віжали”. Внизу документа є запис копіїста: “В подлинном тако подписано: «Кнзь Димитрий Галицин»”, а також намальоване коло, в середині якого написано: “місто печати княжской”.

№ 4 березня 6 (лютого 23). - Глухів. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до полтавського полковника Івана Черняка

Мой ласкавий приятелю пне полковнику полтавский.

Превелебний в Бзі оц Филарет Кощаковский, игумен монастира общежителного мгарского лубенского, з братиею жалостне прекладали в своей суплиці, что стан рибний Романков, в Самари будучий, которим они болше сорока літ владіют, отц Світайло по ншом універсалу, себі виданном, привлащает и не допускает им належних одбирати оттол користей, также до новопоселенной при лісі их, прозиваемом Ковжиже, на власних купленних gрунтах, слободку в. м., а барзій п. сотник великобудиский неналежне интересуючися, людем тамошным, якие не з полку в. м., але з и инших містц поприходили, в прошлую руину били розишлися, а тепер збиратися туда почали, нестерпние обиди в подводах и в многих річах чинит, в чом яко просили ншого обаченя, так ми нарочно до в. м. пишучи, жадаем, если отц Світайло опачним яким уданем річи, виправил от нас на поменутий стан Романков універсал, вели в. м. указом ншим ему в оний не втручатися и жадной перешкоди отцем мгарским не чинити. Также прикажи в. м. п. сотникові великобудискому, чтоби он жадною мірою до вишмененной слободки их не интересовался и ніяких людям тамошным утисков чинити не дерзал, пилно и повторе о тое в. м. жадаючи, его же в сохранение Гду Бгу поручаем.

З Глухова февруария 23 1711 року.

ЦДІАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 23 (29) - 23 зв. (29 зв.). - Копія XVIII ст. Текстові документа передує заголовок, зроблений копіїстом: “Лист от Ивана Скоропадского, гетмана, писанный до полковника полтавского сторони изу Романкова и слободки под Ковживою”. Наприкінці документа є запис того ж копіїста: “У подлинного тако подписано: «В. млсти зичливий приятель Иван Скоропадский, гетман Войска его црского престлаго величества Запор[озкий]», а верху оного листу надпись такова иміется «Его црского пртлаго влчства Войска Запорожского полковникові полтавскому пну Ивану Черняку, моему ласкавому приятелеві подати». А запечатан бил оний лист великою гетманскою печатию”.

№ 5 1720, квітня 11 (1). - Глухів. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до Олексія Петрини, ігумена Свято-Преображенського Мгарського монастиря

Мой велце млсцівий гспдне отче и приятелю.

Присланние од вшой превелебности чесний оц намістник з законником подали нам при листі его, так антецессора ншого, як и нш уже універсал в року 1709 виданний и иншие кріпости на стан рибний, прозиваемий Романков, служачи, которим отц игумен Світайло, сщенник преображенский полтавський, виправил себі універсал нш, неслушне завладіл. Прето удивляемся ми, для чого вша превелебность през толикое время о том его, отца Світайла, без належного преречоного стану владіниї до нас не одзивалися, ибо токмо один лист нш между означенними листами, кріпостями виділисмо, писаний еще 1711 року до пна полковника полтавского, чтобы он повеліл указом ншим отцу Світайлу оного рибного стану Романкова одступившися и любо з листа антецессора ншого к игумену прежде бившему мгарскому покойному отцу Горбачевскому, писаного, який од тих же посланних вшой превелебности нам презентован, познается, что помянутий стан чили из Романков до замку ншего переволочанского належит и велено било для того помененному отцу Горбачевскому на иншом містцу їз забити, однак ми, не велячи борци (?) ншему переволочанскому до того стану и до рибной в оном ловлів интересоватися респектом містца свтого обители вшой превелебности, посилам указ нш до предпомянутого отца Світайла, варуючи, аби отец впред до того Романковского стану рибного жадного вступу не міл, леч би оного обители вшой превелебности уступи як універсали нши, якие на тот ез чрез яковийсь способ виправил, отдал би пну полковникові тамошному для отслання (?) и нам почому уже может вша превелебность своих мнастирских людей туда, на стан Романков, для ловлі рибной послати, предлагаем, и притом вшой превелебности всегдашным мливам поліцаемся.

З Глухова априля 1 року 1720.

ТТДТАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - №° 127. - Арк. 21 (28) - 21 зв. (28 зв.). Копія XVIII ст. Текстові документа передує заголовок, зроблений копіїстом: “Лист Иоанна Скоропадского, гетмана, сторони Романковского стану”. Наприкінці документа є запис того ж копіїста: “У подлинного тако подписано: «Вшей превелебности зичливий приятель Иоанн Скоропадский, гетман Войска его црского претлаго влчства Запор[озкий]». Да у того ж подлинного листу надпись такова иміется «В Бзі превелебному его млсти отцу Алексію Петрині, игумену мнстра Сто-Преображенского Мгарского лубенского, моему велце мцівому гспдну отцу и приятелеві». Да у подлинного листа печат гетманская иміется”.

Анотація

середній подніпров'я заселення козацтво

о. Юрій Мицик (Київ). З історії Кодака та його околиць

У статті розглядається малодосліджене, але важливе і актуальне питання про заселення Середнього Подніпров'я в районі сучасного міста Дніпра та його околиць в XVII - на початку XVIII ст. Нововиявлені документи, які наводяться у додатках до статті, свідчать про видатну роль запорозького козацтва в даному процесі, відзначено також роль православного Свято-Троїцького Мгарського монастиря, який мав тут свої промисли. Ці факти зайвий раз доводять неспроможність російських фальсифікацій щодо начебто провідної ролі великоросійського етносу у заселенні краю.

Ключові слова: козацтво, Кодак, Січ, церква, ченці, гетьман, універсал.

Аннотация

о. Юрий Мыцык (Киев). Из истории Кодака и его окрестностей

В статье рассматривается малоизученный, но важный и актуальный вопрос о заселении Среднего Поднепровья в районе нынешнего города Днепра и его окрестностей в XVII - начале XVIII в. Выявленные в архивах документы, которые приводятся в дополнениях к статье, свидетельствуют о важнейшей роли запорожского казачества в данном процессе, отмечена также роль православного Свято-Троицкого Мгарского монастыря, который здесь имел свои промыслы. Эти факты лишний раз доказывают несостоятельность российских фальсификаций о якобы ведущей роли великорусского этноса в заселении края.

Ключевые слова: казачество, Кодак, Сечь, церковь, монахи, гетман, універсал.

Annotation

Rev. Yurii Mytsyk (Kyiv). On the History of Kodak and Its Area

This article is devoted to the unexplored but important and currently central problem of the settlement of Ukraine's Middle Dnipro River in the area of the modern city of Dnipro (Dnipropetrovsk) and its suburbs in the seventeenth and early of eighteenth century. New documents which are listed in the appendix to the article reveal the important role of Zaporozhian Cossacks in this process. There are also indications of the role of the Orthodox Mhar Monastery of St. Trinity which located here its crafts. These findings could disprove Russian arguments about the important role of the Great Russian ethnic people in the settling of this area.

Key words: Cossacks, Kodak, Host, church, monks, hetman, charter.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Проблема українського козацтва як етносоціального явища. Роль козацтва у етносоціальному розвитку України, етнічні теорії щодо джерел його формування: колонізація південних регіонів України, захист від татарських набігів на землі Середнього Подніпров'я.

    статья [22,4 K], добавлен 07.08.2017

  • Ліквідація Запорізької Січі Петром І та надалі Екатериною ІІ: передумови і наслідки. Запоріжжя під контролем Росії в І половині XVIII ст. Створення Нової Січі за Дунаєм. Роль запорізького козацтва в історії українського народу та його державності.

    реферат [36,6 K], добавлен 11.12.2015

  • Перші писемні згадки про запорозьких козаків. Історія кочового порубіжжя до ХV ст. Теорії щодо походження козацтва: хозарська, черкаська, татарська, бродницька, уходницька, захисна. Причини посилення козацтва у ХVІ ст. та його роль в історії України.

    курсовая работа [86,6 K], добавлен 29.01.2014

  • Наукова творчість Дмитра Івановича Яворницького, визначного українського історика, археолога, етнографа, фольклориста і письменника. Біографія Д.І. Яворницького. Заслання до Ташкенту. Захист магістерської дисертації з історії запорізького козацтва.

    реферат [1,8 M], добавлен 03.06.2010

  • Причини і джерела формування козацтва. Заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі та її роль в історії України. Формування української державності в ході визвольної війни. Походи проти турків та татар, віртуозна їх військова майстерність і хоробрість.

    реферат [29,9 K], добавлен 03.12.2014

  • Вимушенний компроміс щодо залюднення прикордоння. Українська колонізації кінця XV - початку XVII ст. Стосунки прикордонних тубільних еліт з імперським центром. Історія заселення Дикого поля. Міста зі слобідськими осадчими. Заснування міста Острогозька.

    реферат [62,5 K], добавлен 16.01.2014

  • Цінність літописі Самовидця - одного з фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII - початку XVIII ст., зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні, написаної очевидцем подій, вихідцем з старшини Війська Запорозького. Стиль і мова оповідача.

    эссе [18,0 K], добавлен 22.05.2014

  • Зміцнення Київської держави за часів правління Володимира Великого: боротьба з печенігами, об'єднання східно-слов'янських земель; введення християнства на Русі. Запорізька Січ наприкінці XVII–XVIII ст.: початок, занепад і ліквідація запорізького козацтва.

    контрольная работа [67,9 K], добавлен 13.09.2012

  • Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу. Причини і джерела формування цього прошарка. Заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі. Формування української державності в ході визвольної війни. Виникнення реєстрового козацтва.

    реферат [25,4 K], добавлен 01.02.2016

  • Міждержавні відносини України з Росією кінця XVII ст. Устрій та суспільні стосунки Гетьманщини. Північна війна та її вплив на Україну. Українсько-шведська угода на початку XVIII ст. та її умови. Антимосковський виступ І. Мазепи та його наслідки.

    контрольная работа [37,6 K], добавлен 19.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.