Українські дитячі ігри у праці Єгора Покровського 1887 року

Размещено на http://www.allbest.ru

УКРАЇНСЬКІ ДИТЯЧІ ІГРИ У ПРАЦІ ЄГОРА ПОКРОВСЬКОГО 1887 РОКУ

Валерій СТАРКОВ (Київ)

1886 року в “Сборнике материалов для описания местностей и племен Кавказа” з'явилась публікація Єгора Покровського “Детские игры и забавы в некоторых станицах Кубанской и Терской областей”, яка стала основою його ж книжки “Детские игры, преимущественно русские (в связи с историей, этнографией, педагогикой и гигиеной)” , що вийшла друком двома виданнями: 1887 р. та виправлена і доповнена - 1895 р. (вони, до речі, практично ідентичні, й посилання ми робимо на видання 1895 р., яке є в нашому розпорядженні). український дитячий гра розвага

Єгор Арсентійович Покровський (1838-1895) - відомий московський лікар-педіатр та педагог, доктор медицини. Більша частина діяльності Є. А. Покровського була пов'язана з дітьми, і його можна називати одним з фундаторів етнографії дитинства. Особливе ставлення він виявляв до дитячих ігор і присвятив їм кілька фундаментальних досліджень, в яких згадуються та описуються й українські ігри.

Слід сказати, що перша робота була створена на основі описів, наданих вчителями місцевих станичних училищ, де були описані й українські ігри, що цілком пояснюється наявністю, ще з XVIII ст., на цих землях представників українського етносу. “Детские игры...”, надруковані через рік, були комплексним дослідженням дитячої ігрової культури на терені Російської імперії. Як структура матеріалу, так і класифікація ігор були значно змінені, не кажучи вже про залучення ігрового матеріалу з різних місцевостей Російської імперії. Значний за обсягом вступ видання 1887 (1895) р. висвітлює історичні, етнографічні, фізіологічні, педагогічні, за уявленнями того часу, аспекти ігрової культури як явища взагалі. Стосовно джерельної бази праці, то автор використав близько двох тисяч відгуків на своє прохання відповісти на спеціальну програму для вивчення дитячих ігор з усіх куточків імперії⁵. Велика частина українських етнічних земель, що належала Російській імперії, опинилась також у полі зору дослідника.

Розглянувши описи ігор, опублікованих Єгором Покровським у праці “Детские игры и забавы в некоторых станицах Кубанской и Терской областей”, ми констатували факт побутування в цих місцевостях принаймні близько 30-ти українських ігор. Окрім зазначених у виданні Олександра Андрієвського “Бібліографія літератури з українського фольклору” 11-ти ігор (“Каша”, “Большие жмурки”, “Кици-баби”, “Гуси”, “Ворон”, “Мак”, “Ящерица”, “Метелица”, “Безвин”, “Король”, “Краски”) , це такі ігри: “Городок”, “Шарлай”, “Долгая лоза” (“Верниголова”), “Грыбаки”, “Дрібушечки”, “Шум”, “Бешеный теленок”, “Перепелушка”, “Утки”, “Заюшка”, “Бобр”, “Гилка”, “Деркач”, а також, з великим ступенем імовірності, “Перетяжка”, “Ключ”, “Молчан”, “Кошка и мышка”, “Пан”, “На гурт”, “Зирочек”.

Якщо розглядати етнодемографічну ситуацію в окремих регіонах Північного Кавказу наприкінці ХІХ ст., то за даними перепису населення Російської імперії (1897) у Кубанській області українці складали 47,4 % людності, тоді як росіяни - 42,6 %. Станиці, де ми спостерігаємо українські ігри, були розташовані переважно у північно-східних Таманському, Єйському, Кате- ринодарському та Кавказькому відділах області. Співвідношення українського та російського населення у цих відділах становило, невдовзі після написання праці Є. Покровського, у відсотках 75,2 та 17,1, 73,95 та 23,60, 51 та 34,2, 45,8 та 51,1 - відповідно. Станиці, в яких, на нашу думку, побутували українські ігри, і які найбільш згадуються у праці Є. Покровського 1886 р. з цього приводу, такі: Новотитарівська (7896 мешканців) (Катеринодарський відділ), Староджерелівська (4000), Старовеличківська (6183) (Таманський відділ), Уманська (11 137), Новомінська (6586), Кущівська (5831) (Єйський відділ). Всі ці дані наведені в 65-му томі результатів перепису.

Характерно, що ареал поширення українських ігор практично збігається з розселенням української людності на Північному Кавказі на кінець ХІХ ст., а саме, переважно, у північно-східних Таманському, Єйському, Ка- теринодарському та Кавказькому відділах Кубанської області, де тоді, за статистичними джерелами, переважав український етнос. Це є ще одним підтвердженням, що ігрова культура є важливим маркером етнічності й українські ігри були поширені на всій українській етнічній території.

Методика викладу описів ігор у виданні 1887 р. інакша. У попередньому виданні у Є. А. Покровського три великі групи ігор - “Игры с игрушками” (тобто з будь-якими предметами), “Игры без игрушек” та “Символические игры”, а також “Особые домашние игры” и “Забавы”, і описи ігор подаються безпосередньо, із вказівками про варіанти різних ігрових моментів в інших станицях.

У наступному ж виданні класифікація ігор достатньо деталізована. Ось як пояснює виклад матеріалу сам автор: “Порядок, принятый мною для описания игр, таков, что сначала я изложил приемы, употребляемые детьми перед постановкой игры, а именно, различные формы жребия, вслед затем показал те приемы, которые существуют у детей для наказания за какие бы то ни было нарушения в течение той или другой игры. Далее я перешел к описанию игр такого рода, которые требуют сначала немного умственного и физического напряжения при ведении их, каковы, например, игры с игрушками. Далее я перешел к описанию уже таких игр, которые требуют достаточный запас как умственных, так и физических сил, сообразительности, движений и т. д. Игры этого рода ведутся без орудий или с орудиями; из них я описывал сначала те, которые ведутся без орудий, а затем производимые с орудиями. Между последними я описал сначала такие, которые требуют небольшого напряжения, и затем такие, которые требуют значительного напряжения. Наконец я перешел к отношению игр смешанных, которые трудно прямо подвести под ту или другую намеченную впереди категорию, но которые, тем не менее, полезны то для умственного, то для какого-либо физического развития детей”.

Загалом, класифікація дитячих ігор за Єгором Покровським у виданні 1887 р. виглядає так: “Игры с игрушками”, “Игры с движениями”, “Прыганье”, “Состязание в стойкости”, “Равновесие”, “Игры с вращательными движениями”, “Символические игры”, “Игры с песнями и хороводами”, “Игры с завязанными глазами”, “Игры с веревочкой”, “Жгуты”, “Игры с метательными орудиями”, “Игры с мячом”, “Игры с мячом и палками”, “Игры с шарами”, “Игры с палками и деревяшками”, “Игры с костями”, “Игры с камешками”, “Домашние игры”, “Зимние игры”. При цьому описи ігор доволі часто подаються усереднено, тобто опис кожної окремої гри з конкретної місцевості замінюється описом деякої “усередненої” гри, коли її опис утримує характеристики різних варіантів з різних місцевостей. При цьому втрачається інформація, яка випливає з варіативності гри, яка завжди конкретна в даній місцевості в даний час.

Не коментуючи класифікацію ігор в обох виданнях (ми спробуємо це зробити в окремій праці, присвяченій саме “ігровій” класифікації), розглянемо, що ж додалося до корпусу джерел української ігрової культури у виданні 1887 (1895) р. Виходячи з запропонованої автором класифікації розглянемо поступово описи і згадки українських ігрових реалій.

Українські ігрові реалії згадуються як у загальному вступі, так і на початку деяких підрозділів (“Игры с мячом”, “Игры с костями”). Нижче наводимо у вигляді таблиці перелік ігор з видання Є. Покровського 1887 (1895) р., які, на нашу думку, мають українське походження. “Назва гри (місце гри)” - за Є. Покровським. “Опис” означає, що наведено опис конкретної гри або розваги, в конкретній місцевості. На жаль, у Є. Покровського, якщо це не стосується Кубані, найточніша локалізація - це губернія. “Опис (с.)” означає, що наведений опис є усереднений з кількох варіантів гри з різних місцевостей. Знак “(?)” означає, що гра, найімовірніше, має українське коріння і ці ігри походять виключно з Кубанської області, де наприкінці ХІХ ст. переважало українське населення. “Стор.” означає номер сторінки з описом гри або розваги у виданні 1895 (1887) р. Перша цифра у дужках біля назви підрозділу означає кількість описів українських ігор у цьому підрозділі. Це описи конкретних ігор з конкретних місцевостей - один варіант і одна назва. В багатьох випадках - це єдине джерело про конкретну гру або розвагу з конкретної місцевості України. Друга цифра із зірочкою (*) означає кількість українських ігор, які записані в різних варіантах в різних місцевостях, в т. ч. і на Кубані, - одна гра може мати кілька варіантів з різними назвами. Третя цифра показує кількість, з великою імовірністю (тому і знак питання - ?), українських ігор з Кубанської області.

Игры с мячом (6+3*+6(?))

Загалом: 52+18*+19(?)

Підсумовуючи, констатуємо, що у праці Єгора Покровського “Детские игры, преимущественно русские (в связи с историей, этнографией, педагогикой и гигиеной)”, яка вийшла друком 1887 та перевидана 1895 р., простежуються, на нашу думку, близько 90 описів українських ігор. Описи, переважно, повністю характеризують гру (склад гравців, правила, перебіг подій тощо), але частина описів є “усередненою” з кількох місцевостей, що не дає змоги повноцінно уявити конкретний варіант гри у даній місцевості.

Практично всі, на нашу думку, українські ігри, згадані у виданні 1886 р. “Детские игры и забавы в некоторых станицах Кубанской и Терской областей”, звичайно ж, включені у видання 1887 (1895) р., проте у ньому додано ще понад 50 описів, чи прямих, чи “усереднених”, варіантів українських ігор з різних місцевостей Великої України, не відомих з інших опублікованих джерел. Це робить видання “Детские игры, преимущественно русские” важливим джерелом дослідження традиційної ігрової культури української людності як на терені Кубані, яку з упевненістю можна назвати українсько-російським порубіжжям кінця ХІХ - початку ХХ ст., так і взагалі в Україні.

Валерій Старков (Київ). Українські дитячі ігри у праці Єгора Покровського 1887 року

У статті розглядається українська складова праці Єгора Покровського “Дитячі ігри, переважно російські...” 1887 р. Описано та згадано близько 90 ігор та розваг. Праця Покровського є важливим джерелом вивчення української традиційної ігрової культури кінця ХІХ ст. як на Кубані, так і в Україні.

Ключові слова: Єгор Покровський, традиційна ігрова культура, Кубань, Україна, народні ігри та розваги.

Валерий Старков (Киев). Украинские детские игры в работе Егора Покровского 1887 года

В статье рассматривается украинская составляющая работы Егора Покровского “Детские игры, преимущественно русские.” 1887 г. Описано и упомянуто около 90 игр и развлечений. Работа Покровского является важным источником изучения украинской традиционной игровой культуры конца ХІХ ст. как на Кубани, так и в Украине.

Ключевые слова: Егор Покровский, традиционная игровая культура, Кубань, Украина, народные игры и развлечения.

Valerii Starkov (Kyiv). Ukrainian Child's Games in the Egor Pokrovsky's Work (1887)

Ukrainian part of the Egor Pokrovsky's work “Child's Games, mainly the Russian...” is considered in this article. About ninety games and amusements were described and mentioned. The Pokrovsky work is an important source for study of the Ukrainian traditional culture in the Kuban and Ukraine at the end of the nineteenth century.

Key words: Egor Pokrovsky's traditional play culture, Kuban, Ukraine, people games and amusements.

Размещено на Allbest.ru