Після Першої російської революції діяльність народних бібліотек, зокрема КПНТ, все більше привертала пильну увагу поліцейських установ також внаслідок того, що в цей час почали частіше утворювати нелегальні народні бібліотеки, як, наприклад, у м. Брусилів [13]. Загалом, події 1905-1907 рр. мали негативний вплив на діяльність бібліотек і читалень КНПТ, що призвело у наступні роки до поступового їхнього занепаду. Іноді замість чайних-читалень створювали окремі бібліотеки-читальні, а чайні, внаслідок їх збитковості, закривали. Бувало, що книжкові фонди чайних-читалень передавали до інших бібліотечних установ. Загалом, під час революційних подій закривали не тільки чайні-читальні, а й бібліотеки-читальні, особливо у невеликих містах і містечках, наприклад, як в м. Острозі [55, арк.1-2].

За думкою Д. Булгаковського, кількість бібліотек-читалень КПНТ зростала до 1906 р., а їх відвідуваність досягла найвищої кількості у 1904-1906 рр. [6, с.50-51]. Після подій Першої російської революції, у період так званої "третьочервневої монархії" (1907-1914), відбулося значне скорочення державного фінансування КПНТ, що змусило комітети закривати значну кількість культурно-просвітницьких установ, в першу чергу, чайні-читальні, які вимагали великих витрат [35, с.103]. Скорочення фінансування призвело не тільки до закриття багатьох чайних-читалень, але й до припинення поповнення книжкових фондів тих бібліотек, що залишалися. Навіть періодичні видання виписувалися в обмеженій кількості. Праця бібліотекарів, лекторів дуже часто не оплачувалася. Неможливість цілком задовольнити читацькі запити, застарілість бібліотечних фондів, відсутність матеріальних стимулів до ефективної роботи бібліотекарів неминуче знижували інтерес до роботи бібліотек і їх відвідування користувачами. Отже, у 1907-1914 рр. було закрито багато чайних-читалень, особливо в сільській місцевості. Разом з ними занепадали й інші народні бібліотеки. Міські читальні КПНТ також закривали і об'єднували з бібліотеками, що утримувалися на кошти органів місцевого самоврядування, зокрема, з бібліотеками міської управи або з книгозбірнею місцевої громади чи з міською публічною бібліотекою. Зазначимо також, що робота бібліотек і читалень КПНТ, зокрема народних домів, у справі їхнього управління та устрою, мала, в цілому, певні риси бюрократизму та казенщини, що ускладнювало їхню культурно-просвітницьку діяльність. Проте, неодноразово пропонувалися певні проекти будівництва і розвитку мережі народних домів. Існували проекти будівництва губернських, повітових та волосних народних домів [2, с.10]. Наприклад, у нижегородському проекті за 1911 р. передбачалося будувати два типи народних домів: повітовий музей-бібліотека (коштом на 20 тис. руб.) та сільська бібліотека-читальня (коштом на 10 тис. руб.) [17, с.56]. У 1913 р. було розроблено новий, більш дешевий, проект будівництва народного дому кошторисом на 5400 руб.

Слід зазначити, що професійний склад бібліотек КПНТ був, здебільшого, незадовільним. Посади бібліотекарів у книгозбірнях КПНТ, у кращому випадку, займали міські вчителі. Затверджував на посаду бібліотекаря народних читалень сам губернатор. Також потрібен був дозвіл від поліцейського управління, яке свідчило факт моральної та політичної благонадійності претендента. Якщо бібліотекарем передбачалося призначити священика, що бувало доволі часто, його кандидатуру мало схвалити ще духовне відомство. Здебільшого, бібліотекарями працювали священики або вчителі шкіл, при яких знаходилися народні бібліотеки КПНТ, іноді - завідуючі чайними або чиновники різного соціального статусу. Наприклад, якщо у 1900 р. серед завідуючих бібліотеками Кам'янецького повіту переважали чиновники (член Кам'янець-Подільської міської управи, управитель міською казною, бухгалтер, наглядач станції, присяжний повірений, надвірний радник, відставні військові (генерал-майор та полковник), начальник тюрми, два священики і протоієрей, то вже через чотири роки, у 1904 р., у тому ж повіті бібліотеками опікувалися сім вчителів, сім священиків і тільки два чиновники [1, с.130-131].

За результатами дисертаційного дослідження російського бібліотекознавця О. Букрєєвої, найбільша кількість бібліотек КПНТ у Росії діяло у 19051906 рр. [5, с.12]. Проте, статистичні данні свідчать, що у 1906-1909 рр. уповільнилися тільки темпи зростання кількості бібліотек КПНТ. Для порівняння, простежимо динаміку кількості бібліотек КПНТ у Росіі на початку ХХ ст.: у 1902 р. - 2563 бібліотек і читалень, 760 тис. абонентів, 5633 тис. відвідувань [21, с.451-452]; у 1903 р. - 3266 бібліотек і читалень (1786 - бібліотек-читалень, 1067 - самостійних бібліотек, 413 - читалень); у 1905 р. - 4333 бібліотек і читалень та 453 бібліотеки, що фінансували КПНТ; у 1907-1908 рр. - 3899 бібліотек і читалень; у 1909 р. - 4027 [30, с. 198-200, 215-218]; у 1910 р. - 3915 бібліотек і читалень КПНТ, з яких 70 % знаходилося при різних установах, 11 % розміщувалося у спеціально найманих приміщеннях,19 % - при установах КПНТ, головним чином при чайних. Кількість абонентів бібліотек у 1910 р. збільшилася майже у два рази у порівнянні з 1902 р., при цьому кількість відвідувань у 1910 р. залишилася майже на рівні 1902 р. За відомостями Н. Фінагентової кількість відвідувань бібліотек і читалень КПНТ у зазначений рік досягала 6,5 млн. [62, с.303]. Загальне число читачів усіх бібліотек КПНТ за 1910 р. становило 1375 тис. осіб, що у середньому становить 350 осіб на кожну книгозбірню. За дослідженнями М. Глазкова на початку 1914 р. у Росії було 4000 бібліотек і читалень КПНТ та 2500 церковноприходських бібліотек [8, с.284]. Тобто можна припустити, що зростання кількості бібліотек і читалень КПНТ припинилося у період 1910-1914 рр., коли їх кількість коливалася приблизно біля 4000. До цього часу деякі бібліотеки КПНТ згортали свою діяльність, а деякі тільки починали свою роботу. Проте, за свідченнями багатьох фахівців після 1907 р. почався поступовий спад темпів розвитку культурно - просвітницької та бібліотечної діяльності КПНТ у зв'язку з різким скороченням державного асигнування [35, с.103]. Однак, навіть у період 1907-1914 рр. бібліотеки КПНТ, у середньому, відвідували щоденно 55-60 читачів. Як і раніше, найбільше книг видавалося з відділу белетристики (60-65 %) та періодика (15-30 %) [53, с.172]. За думкою І. Мілясевич, що проаналізувала звітну документацію Волинського КПНТ, різкого спаду темпів розвитку діяльності книгозбірень КПНТ у зазначений період на Волині не було. Навпаки, дослідниця відмічала зростання кількості бібліотек та їх відвідування [40, с.23]. Дійсний занепад бібліотек КПНТ на Волині стався лише з початком Першої світової війни. До того ж, у серпні 1914 р. було введено "сухий закон". У воєнний період значно скоротилося фінансування КПНТ, їхня культурно-просвітницька діяльність поступово згорталась. Проте, певна частина бібліотек КПНТ продовжувала отримувати асигнування від КПНТ та працювати аж до революційних подій 1917 р. З встановленням радянської влади, практично всі товариства тверезості, особливо губернські та повітові комітети, були ліквідовані більшовиками навесні-влітку 1918 р.

Однією з найважливіших складових діяльності КПНТ була організація народних читань, здебільшого, у чайних-читальнях та у приміщеннях народних домів. Лекції, ілюстровані "світловими картинами" з допомогою "чарівного ліхтаря" (щось на зразок діафільмів), впливали певним чином на частину неписьменного населення, розвивали інтерес до читання. Пристрій "чарівного ліхтаря" коштував відповідно до якості оптичної системи від 40 до 240 руб. Народні читання проводилися переважно у недільні та святкові дні та складалися з 2-3 відділень. У першому відділенні пропонувалися бесіди з "священної історії", медицини, географії, історії; у другому відділенні читалася художня література. Тематика читань була різноманітною, але рідко систематизованої. Найбільший інтерес викликали історичні нариси, оповідання з військового і народного побуту. Лекції читали священики, податкові інспектори, акцизні чиновники, лісничі, сільські лікарі, ревізори, судові слідчі, вчителя різних шкіл. Призначений для публічних читань матеріал згідно з правилами слід було читати без жодних змін і доповнень. Якщо читання супроводжувалося дослідом чи ілюстрацією, то допускалися коментарі без права відступати від змісту тексту. Для здійснення будь-яких змін змісту, оформлення матеріалу, місця проведення читань і т.п. необхідно було отримати спеціальний дозвіл від керівних установ і відповідних офіційних осіб [68, арк.69]. Після проведення лекцій слухачам безкоштовно роздавались популярні брошури антиалкогольного, релігійно-морального, історичного або природничо-наукового змісту. Народні читання, які супроводжувались "світловими картинками", сприяли культурному розвитку найбільш відсталих верств населення, для яких книга і друковане слово були взагалі недоступні. У 1896 р. в одному тільки Гайсинському повіті Подільської губернії було проведено 800 читань у 48 різних пунктах [1, с.131]. Наприклад, у Києві, на рубежі ХІХ-ХХ ст. лекції на різноманітні теми, що були організовані КПНТ, читали у приміщеннях Товариства підтримки початкової освіти, Товариства грамотності, у Контрактовому будинку, у Лук'янівському народному домі, у чайній Південно-Західного товариства тверезості на Львівській площі, у лікарні Благодійного товариства, у Києво-Галицькій, Києво-Куренівській, Солом'яньській та інших чайних-читальнях. Поступово формувався колектив лекторів (вчителі, лікарі, духовенство, чиновники, службовці та ін.), які проводили кропітку просвітницьку роботу серед місцевого населення [58, с.275]. Організатори народних читань стикалися, в основному, з трьома проблемами: вузька програма читань, тіснота аудиторій та відсутність осіб, готових безкоштовно читати лекції. Були навіть випадки, коли, внаслідок нестачі місць у приміщенні, половина бажаючих послухати лекцію залишалася за стінами аудиторії. Не меншою популярністю серед народу користувались театральні вистави та вокально-інструментальні вечори, організовані КПНТ (музичні інструменти і костюми зберігались часто в чайних та бібліотеках).

Бібліотеки-читальні народних домів КПНТ, поряд з земськими народними бібліотеками, книгозбірнями муніципальних органів та приватними бібліотеками, були одним з важливих видів публічних книгозбірень дореволюційної Росії та одним з значущих різновидів народних бібліотек. За своїми функціональними ознаками та особливостями комплектування вони були типовими народними бібліотеками, фонд яких складався з дешевих книг, дозволених владою для подібного виду бібліотек, та які призначалися для залучення до читання малоосвіченого населення. За охопленням різних прошарків "робітничого люду", за своєю популярністю та за своїм суспільним значенням бібліотеки і читальні народних домів КПНТ були, поряд з іншими різновидами бібліотек КПНТ та земськими книгозбірнями, були однією з своєрідних діючих моделей державно-громадських книгозбірень масового обслуговування населення бібліотечною книгою. Діяльність бібліотек народних домів КПНТ була орієнтована на запобігання неписьменності соціальних низів, прилучення до читання широких верств населення, підтримку та розвиток освітнього та просвітницького процесів, скорочення культурної дистанції між центром і провінцією, між вищими та нижчими класами суспільства. У бібліотеках-читальнях народних домів засобами бібліотечного обслуговування та пропаганди книги і читання широким верствам населення прищеплювалася любов до книги, виховувалася культура читання, а також такі загальнолюдські якості як чесність, сумлінність, порядність, висока моральність і духовність. Завдяки добре поставленій культурно-освітній та бібліотечній діяльності, у народних домах успішно розвивалася місцева суспільна ініціатива, зміцнювалася ідея громадськості, зосереджувалися поступово культурно-просвітницькі сили певного району [39, с.764]. Діяльність бібліотек народних домів КПНТ залежала від великої кількості різних факторів, серед яких найбільш істотними були: рівень освіти населення і наявність шкіл у певній місцевості; фінансові можливості окремих КПНТ; характер ставлення до бібліотек (та й до самих КПНТ) місцевої адміністрації; особливості соціально-економічного районування; існуючі правила відкриття та утримання бібліотек, які найбільшою мірою позначалися на народних бібліотеках; міграції населення, розселення та інші демографічні особливості; потреби окремих професійних, етнічних, конфесійних, станових та інших соціальних груп; режим роботи бібліотеки; релігійні особливості місцевого населення.

У більшості бібліотек КПНТ, зокрема народних домів, виникали постійні труднощі з фінансуванням, книжкові фонди багатьох з них були недостатньо укомплектовані (приблизно третина книгозбірень мала фонд не більше 400600 тт.), що відразу відбивалося на кількості користувачів та відвідувань. Приблизно половина бібліотек КПНТ мала фонди до 1000 тт. У багатьох повітових містечках губерній України КПНТ відкривали всього по одній бібліотеці, яка іноді була єдиною місцевою книгозбірнею, що обслуговувала, здебільшого, робітників та селян (приблизно 70-80 % з усіх користувачів). Жінок серед користувачів бібліотек було, у середньому, 15-20 %. Звичайно, у бібліотеках міських КПНТ селяни складали менший відсоток (приблизно 30 %), ніж у повітових та волосних книгозбірнях (до 60-70 %). Читачі віддавали перевагу белетристиці та періодиці, якими цікавилися більше половини читачів (приблизно 60-70 %). Інтерес викликали, безумовно, не тільки антиалкогольні видання, а й ілюстровані та пізнавальні журнали, особливо "Нива" і "Вокруг света". Особливо користувалися попитом додатки до даних видань, де друкували романи Ж. Верна, Г Емара та ін. Значний відсоток читачів (30-40 %) бібліотек народних домів КПНТ складали діти (учні земських, міських і церковнопарафіяльних шкіл та ін.), які також цікавилися, здебільшого белетристикою. Підлітки цікавилися творами класиків російської літератури, пригодницькими, історичними романами та оповіданнями, працями з військового життя тощо. У книжкових фондах переважної більшості бібліотек КПНТ белетристика складала приблизно 50-60 % книг з усього фонду; релігійно-моральна література - 7-15 %; історична - 3-6 %; приблизно декілька відсотків книжкових фондів займали праці з географії, природознавства, сільського господарства, медицини, права. Кількість періодичних видань у книгозбірнях народних домів КПНТ коливалася приблизно біля 20 назв річних передплат. Незважаючи на бідність фондів, книги бібліотек народних домів КПНТ були затребувані читачами. Фонди книгозбірень народних домів КПНТ мали високий показник обертаності книг (приблизно більше 2). Надалі, у радянські часи, книжкові фонди різних видів книгозбірень КПНТ, частка яких іноді становила до 50 % від усієї кількості народних бібліотек губернії чи повіту, стали основою для формування мережі масових (публічних) бібліотек.

Рух по відкриттю народних домів КПНТ у перше десятиліття XX ст. поширився по всій країні. Найбільшого розвитку та поширення народні доми знаходили, здебільшого, у губернських та повітових містах та у великих містечках. Досліджувані установи надавали свої послуги не тільки населенню, що проживало поруч, а й мешканцям цілого регіону чи округи. У губерніях їх поширення часто призводило до організації у містах громадських та публічних бібліотек. Нерідко вони ставали першими публічними культурними осередками суспільного життя провінції. Після 1918 р. книгозбірні народних домів та чайних-читалень КПНТ стали перетворюватися у профспілкові та сільські бібліотеки. Надалі народні доми стали своєрідним прообразом радянських клубів і будинків культури. Проте, у перші роки радянської влади, у деяких містах виникала необхідність заснування народних домів для проведення культурно-просвітницької роботи серед збіднілих верств населення, як про це свідчить, наприклад, листування правління Союзу робітників споживчих кооперативів м. Катеринослава у жовтні-листопаді 1918 р. [48, арк.8-12]. Однак, організовуючи нові народні доми, деякі представники радянської влади, освіти та культури вже зазначали, що "прежние "Народные дома" попечительства о народной трезвости, которые так мало дали трудовому народу, которые насаждались чиновниками в исполнении циркуляров. не привились к стволу народной жизни" [2, с.17]. При всіх недоліках роботи народних домів КПНТ, такі гучні заяви не відповідали дійсності. Більшість громадських діячів того часу зазначали, що народні доми - це важливі культурно-просвітницькі установи не тільки сьогодення, а й майбутнього. Отже, народні доми КПНТ ставали центром об'єднання громадських та культурно-освітніх організацій повіту і губернії; місцем для відпочинку й розваг місцевого населення; центром початкового освітнього закладу та позашкільної освіти. Народні доми об'єднували під одним дахом практично різні форми освіти населення, згуртовували суспільне життя повіту або волості, погоджуючи й посилюючи роботу окремих культурно-просвітницьких та освітніх установ, розвиваючи елементи громадянського суспільства. Книжковими фондами бібліотек народних домів КПНТ користувалися представники всіх станів тогочасного суспільства: робітники, селяни, духовенство, дворяни, міщани. Особливо помітною популярністю вони користувались у малозабезпечених читачів. В цілому, вони зробили значний внесок у духовний розвиток і освіту широких верств населення, сприяли залученню до читання, формуванню читацьких зацікавлень користувачів, незалежно від станової приналежності. Поява бібліотек-читалень КПНТ, зокрема народних домів, стало важливим кроком щодо організації раціонального культурного дозвілля, насамперед, робітників і селян, значущим заходом щодо огорожі здоров'я молоді від спиртного та певним історичним етапом розвитку мережі народних і публічних бібліотек. З появою мережі безкоштовних бібліотек КПНТ незаможні верстви населення отримали можливість познайомитися не тільки з працями антиалкогольного змісту, а й з творами, в першу чергу, класичної художньої літератури та науково-популярними виданнями. В цілому, можна констатувати, що бібліотеки-читальні народних домів КПНТ сприяли розповсюдженню не тільки загальнокультурних знань і практичних відомостей з побуту, господарства, ремесел, професійної діяльності в цілому, а й, у силу своїх можливостей, допомагали розвитку просвітництва й освіти, а також зробили значний внесок у підвищення культурного та морального рівня життя міського та сільського населення України, відволікаючи його від асоціальних явищ засобами пропаганди книги та читання.

Список використаних джерел та літератури

1. Айвазян О.Б. Народні бібліотеки Подільської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття / О.Б. Айвазян // Наук. зап. [Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського]. Серія: Історія. - 2014. - Вип.22. - С.129-134.

2. Арманд Л. Кооперация и народные дома / Л. Арманд // Народные дома: сб. ст. - 3-е изд. - М., 1918. - С.3-17.

3. Барвінський О. Історичний огляд засновин Народного Дому у Львові / О. Барвінський. - Львів, 1908. - 65 с.

4. Богомолов А.А. Народный дом: организация управления им, постройка здания. Литература о народных домах и работе в них / А.А. Богомолов // Народные дома как культурно-просветительные центры. - Харьков: Союз, 1918. - С.75-199.

5. Букреева О.Г. Библиотечно-просветительная деятельность попечительств о народной трезвости в России в конце XIX - начале XX вв.: автореф. дис. канд. пед. наук: спец.05.25.03 "Библиотековедение, библиографоведение и книговедение" / О. Г Букреева. - М., 2008. - 18 с.

6. Булгаковский Д.Г. Очерк деятельности Попечительств о народной трезвости за всё время их существования (1895-1909): в 2 ч. / Д.Г. Булгаковский. - СПб.: Отечеств. тип., 1910. - 240 с.

7. В Киеве отремонтируют Лукьяновский народный дом Попечительства о народной трезвости [Електронний ресурс] // Офиц. сайт Всеукр. обществ. движения "Трезвая Украина". - Ukraine, 2015, 21 берез. - Режим доступу: http://tvereza. mfo/news/news. php? id=2015-03-21-kiev&lang=m (дата звернення: 16.03.2017). - Загол. з екрана.

8. Глазков М.Н. Библиотечное дело в период либеральных реформ (1917 г.) / М.Н. Глазков // Интеграция науки и образования. Информационная культура и креативный потенциал общества и личности. - Краснодар, 2008. - С.282-284.

9. Григоренко О.П. Бібліотечна справа в містах Подільської губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття / О.П. Григоренко // Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства: матеріали VI міжнар. наук. - практ. конф. (Львів, 25 жовт. 2012 р.). - Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2012. - С.577-590.

10. Данилевский В.Я. Народный дом, его задачи и общественное значение. С приложением указателя литературы о народных домах, составл.А. А. Богомоловым / В.Я. Данилевский. - 2-е изд. - Харьков, 1915. - 60 с.

11. Дело о производстве обысков в библиотеках (Волчанской земской больницы, народного дома и общественной в г. Волчанске Харьковской губернии (10 июля 1907 г. - 24 октября 1910 г.) // ЦГИАК Украины. - Ф.336. - Оп.1. - Спр.2565. - Арк.1-105.

12. Дело об обыске в 4-й Харьковской народной бесплатной библиотеке-читальне в связи с полученными сведениями о принадлежности некоторых сотрудников библиотеки к социал-демократической партии и партии эсеров (2 декабря 1907 г. - 13 октября 1910 г.) // ЦГИАК Украины. - Ф.336. - Оп.1. - Спр.2566. - Арк.1-39.

13. Дело по обвинению жителей м. Брусилова Куна Г., Ваксмана М. и др. в организации нелегальной "Брусиловской народной библиотеки" (9 ноября 1907 г. - 24 мая 1908 г.) // ЦГИАК Украины. - Ф.274. - Оп.1. - Спр. 1919. - Арк.1-316.

14. Дмитриева Л.А. Библиотека и клубная деятельность: история и современность / Л.А. Дмитриева // Первые Ермаковские чтения: "Сибирь: вчера, сегодня, завтра": материалы регион. науч. конф. (Новосибирск, 21 дек. 2008 г.). - Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2009. - С.342-344.

15. Донина О.И. Народные дома как центры симбирского губернского внешкольного образования / О.И. Донина, Ю.А. Мезенцева // Изв. Волгоград. гос. пед. ун-та. - 2011. - Вып.1 (т.55). Серия: Пед. науки. - С.70-72.

16. Дореволюционная библиотека попечительства о народной трезвости [Електронний ресурс] // История библиотеки им.Н.Г. Чернышевского.1. Дореволюционная библиотека попечительства о народной трезвости. - Режим доступу: http://docplayer.ru/26332579-Istoriya-biblioteki-im-n-g-chemyshevskogo-1 - dorevolyucionnaya-biblioteka-popechitelstva-o-narodnoy-trezvosti.html (дата звернення: 16.03.2017). - За - гол. з екрана.

17. Дьяков Ф.Я. Народные дома - очаги духовной и материальной культуры в деревне / Ф.Я. Дьяков. - М.: Изд-во журн. "Народный учитель", 1915. - 72 с.

18. Забытые достижения России. Народные дома [Електронний ресурс] // Очаровательная Россия: интересные факты о русской истории, культуре, традициях. - Ukraine, 2015, 10 лют. - Режим доступу: http://www.charmingrussia.ru/2014/02/blog-post_10.html (дата звернення: 16.03.2017). - Загол. з екрана.

19. Заковоротний Д.И. Народный дом и медамбулатория [Електронний ресурс] / Д.И. Заковорот - ний // Nicograd: Портал города Николаева. - Режим доступу: http://www.nikograd.com/Books. aspx? command=page&id=21 (дата звернення: 16.03.2017). - Загол. з екрана.

20. Звягинцев Е.А. Кому и зачем нужны народные дома? / Е.А. Звягинцев. - M.: тип. И.Д. Сытина, 1915. - 68 с.

21. Ив-ко Н. Попечительства о народной трезвости (дополнение к статье) / Н. Ив-ко // Энцикл. слов.: в 86 т. / под ред. : И.Е. Андреевского, К.К. Арсеньева, Ф.Ф. Петрушевского. - СПб.: изд.: Ф.А. Брокгауз и И.А. Эфрон, 1906. - Т.2 (3). - С.451^52.

22. Історія Вінницької міської бібліотеки імені Н.К. Крупської [Електронний ресурс] // Вінницька міська бібліотека № 1. - Режим доступу: http://biblioteka-1krupskaya. blogspot.com/p/blog-page.html (дата звернення: 16.03.2017). - Загол. з екрана.

23. Історія Чернігівщини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gorod. cn.ua/print/city_1096.html (дата звернення: 16.03.2017). - Загол. з екрана.

24. Ківшар T.I. Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923 рр.): монографія / Т Ківшар. - Київ: Логос. 1996. - 339 с.

25. Кішинець Л.О. Просвітницька діяльність земств в Україні (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) [Електронний ресурс] / Л.О. Кішинець // Історія. Загальна істория. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11_ EISN_2011/Istoria/2_84811. doc. htm (дата звернення: 16.03.2017). - Загол. з екрана.

26. Ковалинский В. Борьба за трезвость / В. Ковалинский // 2000. - 2012. - 26 янв. (№ 4); Уикенд. - 2012. - 26 янв. (№ 4). - С.30.

27. Колосовська О. Бібліотека Народного Дому: з історії формування фондів / О. Колосовська // Зап. Львів. наук. б-ки ім.В. Стефаника. - 2002. - Вип.9/10. - С.114-134.

28. Кудлай О. Протоколи засідань Комітету Української Центральної Ради (квітень 1917 р.) / О. Кудлай // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років: зб. наук. ст. - Київ: Ін-т історії України НАН України, 2013. - Вип.9. - С.320-382.

29. Кунанець Н. Організаційно-управлінська документація бібліотеки Народного Дому / Н. Кунанець // Бібл. вісн. - 2007. - № 1. - С.32-35.

30. Курукин И.В. "Государево кабацкое дело": очерки питейной политики и традиций в России / И.В. Ку - рукин, Е.А. Никулина. - М., 2005. - 382 с.

31. Лиса Л. Народний дім у Вінниці / Л. Лиса // Подільська старовина: наук. зб. Вінниц. обл. краєзнав. музею. - Вінниця, 2003. - С.116-125.

32. Лукьяновский Народный Дом попечительства о народной трезвости в г. Киеве и его деятельность за 15 лет. - Киев: тип. Акц. О-ва "Петр Барский в Киеве", 1914. - 26 с.

33. Лучка Л.М. Бібліотеки Катеринославської губернії початку ХХ ст.: історія формування та розвиток (за "Материалами по истории народных библиотек городов и земств России") / Л.М. Лучка // Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - 2008. - Вип.3. - С.180-190.

34. Лысова Л. Народный дом - кинотеатр "Спартак" [Електронний ресурс] / Л. Лысова // Старая Ялта: Напишем историю Города вместе! - Режим доступу: http://oldyalta.ru/531-narodnyy-dom-kinoteatr-spartak.html (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з екрана.

35. Матвеев М.Ю. Типология народных библиотек в дореволюционной России (вторая половина Х1Х - начало ХХ века) / М.Ю. Матвеев // Библиотековедение. - 2000. - № 6. - С.101-108.

36. Медынский Е.Н. Внешкольное образование, его значение, организация и техника / Е.Н. Медынский. - СПб.: Типо-литогр. К.Л. Пентковского, 1913. - 250 с.

37. Медынский Е.Н. Земство и народные дома / Е.Н. Медынский // Народный дом: сб. ст. / сост. сотр. Лиговского Народного дома. - Петроград, 1918. - С.25-40.

38. Медынский Е.Н. Народные дома (Значение нар. домов для развития деревни) / Е.Н. Медынский // Еже - мес. журн. - 1916. - № 2. - С.231-239.

39. МедынскийЕ. Народные дома и земство / Е. Медынский // Земское дело. - 1915. - № 13-14. - С.762 - 768.

40. Мілясевич І. Бібліотеки Волинського Опікунства про народну тверезість (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / І. Мілясевич // Бібл. планета. - 2007. - № 4. - С.21-24.

41. Народные дома в царской России и революционное движение [Електронний ресурс]. - Ukraine, 2013, 10 черв., 12: 38. - Режим доступу: http://www.liveintemet.ru/users/3946981/post279467364/ (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з екрана.

42. Народный дом [Електронний ресурс] // Материал из Википедии - свободной энциклопедии. - Ukraine, 2016, 7 серп., 07: 15. - Режим доступу: https: // ru. wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE %D0%B4%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%BC (дата звернення: 18.03.2017). - За - гол. з екрана.

43. Народный дом: Социальная роль, организация, деятельность и оборудование народного дома: сб. ст. - Петроград, 1918. - 424 с.

44. Об открытии в г. Каменец-Подольский народного дома на 1000 мест с библиотекой и читальней // ЦГИ - АК Украины. - Ф.442. - Оп.631. - Спр.477. - Арк 19.

45. Осетрова Г. Осердя культури Кам'янця: одна з найдавніших споруд Нового плану в м. Кам'янці - Подільському - міський будинок культури, побудований на рубежі ХХ ст. (1900 року) / Г Осетрова // Кам'янець-Поділ. вісн. - 2013. - 27 січ.

46. Основные направления деятельности народных домов в России ХІХ - начала ХХ веков [Електронний ресурс] // Шпаргалки по социально-культурной деятельности. - Режим доступу: http://social-culture.ru/ index. php? request=full&id=257 (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з экрану.

47. Пельков Д.Е. Первые народные дома в Уфимской губернии (1895-1897 гг.) / Д.Е. Пельков // Вестн. Челябин. гос. акад. культуры и искусств. - 2012. - № 3. - С.160-163.

48. Переписка с правлением Союза рабочих потребительских кооперативов г. Екатеринослава об ассигновании средств для проведения культурно-просветительской работы (15 октября - 28 ноября 1918 г.) // ЦГИАК Украины. - Ф.1111. - Оп.1. - Спр.133. - Арк.8-12.

49. Постановление от 31 октября 1907 г. о закрытии на всё время военного положения читальни Попечительства о народной трезвости в г. Одессе из-за собраний, устраиваемых в ней мещанами, принадлежащими к нелегальным партиям // ЦГИАК Украины. - Ф.335. - Оп.1. - Спр.132. - Арк.162-168.

50. Приступа Т.А. Центральная городская библиотека им.А.П. Чехова: Краткая историческая справка [Електронний ресурс] / Т.А. Приступа // Муниципальное казенное учреждение культуры "Ялтинская Централизованная Библиотечная Система". - Режим доступу: http://lib-yalta.ru/biblioteki/tsentralnaya - gorodskaya-biblioteka-im-chehova/ (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з экрану.

51. Рід Патонів [Електронний ресурс] // Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. - Ukraine, 2017, 21 берез., 04: 54. - Режим доступу: https: // uk. wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B4_%D0%9F% D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2 (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з екрана.

52. Серополко С.О. Внешкольное образование: сб. ст. / С.О. Серополко. - М.: изд-во журн. "Пед. листок", 1912. - 128 с. - (Учител. б-ка).

53. Соловьев А.А. Просветительная деятельность библиотек Попечительств о народной трезвости в городах Владимирской и Костромской губерний в конце XIX - начале ХХ века / А.А. Соловьев // Науч. вед. Белгород. гос. ун-та (История. Политология. Экономика. Информатика). - 2012. - № 7 (126), вып.22. - С.168-175.

54. Соломонова Т.Р. Народні бібліотеки та читальні комітетів піклування про народну тверезість (на прикладі Вінницького повіту Подільської губернії) / Т.Р. Соломонова // Наук. пр. Кам'янець-Поділ. нац. ун-ту ім.І. Огієнка. Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство. - 2010. - Вип.2. - С.180-190.

55. Сообщение Департамента общих дел от 4-го февраля 1906 г. о закрытии библиотеки-читальни в г. Остроге Волынской губернии // ЦГИАК Украины. - Ф.442. - Оп.856. - Спр.69. - Арк.1-2.

56. Сулиева А.В. Деятельность Кубанского и Ставропольского попечительств о народной трезвости в области просвещения и библиотечного дела / А.В. Сулиева // Теория и практика общественного развития. - 2012. - Вып.1. - С. 192-194.

57. Татаринов С.Й. Бахмутская городская дума и развитие публичных библиотек [Електронний ресурс] / С.Й. Татаринов // Theoretical & Applied Science. - 2014. - № 4 (12). - С.87-92. - Електрон. аналог друк. вид. - Режим доступу: http://oaji.net/articles/2014/679-1399418073. pdf (дата звернення: 18.03.2017). - За - гол. з екрана.

58. Тимошенко А. Меценатство і благодійність Г П. Галагана / А. Тимошенко // Скарбниця української культури: зб. наук. пр. - Чернігів, 2007. - Вип.8. - С.274-277.

59. Трезвая жизнь за "пьяные деньги" [Електронний ресурс] // Деловая столица. - 2010. - 2 сент. - Режим доступу: http://www.dsnews.ua/politics/vdart15066 (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з екрана.

60. Тушинский Д.А. Попечительства о народной трезвости в 1900 г. / Д.А. Тушинский. - СПб.: Тип.В. Киршбаумана, 1903. - 40, [72], [23] с.

61. Ушатая Р.И. История библиотек города Симферополя: конец ХІХ - первая половина ХХ века / Р И. Ушатая // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 98, т.2. - С.14-186.

62. Финагентова Н.И. От библиотеки попечительства о народной трезвости к современному интеллект - центру / Н.И. Финагентова // Общедоступные библиотеки Москвы и России: от прошлого к настоящему: сб. ст. и материалов. - М., 2011. - С.299-307. - (Из истории московских библиотек; вып.7).

63. ЧарнолускийВ.И. Настольная книга по внешкольному образованию. - СПб.: Тип. Б.М. Вольфа, 1913. - Т.1. - 503 с.

64. Шевченко Т. В XIX веке с пьянством в Крыму боролись с помощью читалень [история борьбы с пьянством в России] / Т. Шевченко // Крым. газ. - 2013. - 4 июля. - С.15.

65. Шуклина С.А. Государственные и общественные инициативы в деятельности комитета попечительства о народной трезвости в Таврической губернии (1894-1914) / С.А. Шуклина // Культура народов Причерноморья. - 2013. - № 265. - С.119-127.

66. Яруцкий Л. Первые библиотеки [Мариуполя] [Електронний ресурс] / Л. Яруцкий // Старый Мариуполь. История Мариуполя. - Ukraine, 2011, 13 квіт. - Режим доступу: http://old-mariupol.com.ua/pervye - biblioteki/ (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з екрана.

67. Ясиневич В. Народные дома, музеи, библиотеки [Електронний ресурс] / В. Ясиневич // Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков. - Режим доступу: http://www.alyoshin.ru/Files/publika/yasievich/ yasievich_ukr_11.html (дата звернення: 18.03.2017). - Загол. з екрана.

68. Ходатайство Черкасского уездного комитета попечительства о народной трезвости от 22 ноября 1906 года о разрешении народных чтений и вечерних занятий со взрослыми в Черкасском народном доме // ЦГИАК Украины. - Ф.273. - Оп.1. - Спр.17. - Арк.62.

69. Сведения об открытии чайных и читален в Брацлавском и Литинском уезде [Подольской губернии] (1897) // ЦГИАК Украины. - Ф.301. - Оп.1а. - Спр.386. - Арк.47.

70. Сведения об открытии в уезде [Подольской губернии] чайных и читален (1898) // ЦГИАК Украины. - Ф.301. - Оп.1а. - Спр.386. - Арк.45.

71. Дело об открытии в Киевской, Волынской и Черниговской губерниях бесплатных библиотек-читален по ходатайствам губернских и уездных попечительств о народной трезвости и земских управ (8 января 1900 г. - 12 декабря 1900 г.) // ЦГИАК Украины. - Ф.707. - Оп.227 (1900). - Спр.16. - Арк.1-314.

72. Циркуляр Министерства народного просвещения от 14 марта 1902 г. о приобретении народными читальнями и библиотеками, а также библиотеками средних учебных заведений книги Петрушевского А. "Генералиссимус князь Суворов" // ЦГИАК Украины. - Ф.707. - Оп.227 (1902). - Спр.31. - Арк.13.

Размещено на Allbest.ru