Недержавне пенсійне забезпечення поштово-телеграфних службовців РОсійської імперії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. (на матеріалах Одеського поштово-телеграфного округу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОШТОВО-ТЕЛЕГРАФНИХ СЛУЖБОВЦІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ ОДЕСЬКОГО ПОШТОВО-ТЕЛЕГРАФНОГО ОКРУГУ)

Олег Федорченко

Анотація

пенсійний страховий одеський поштовий

У статті на основі широкого кола нормативно правових джерел охарактеризовано становлення і юридичне закріплення недержавного пенсійного забезпечення службовців відомства зв'язку Російської імперії наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. на прикладі Одеського поштово-телеграфного округу. Проаналізовано діяльність пенсійно-страхових кас Одеського поштово-телеграфного округу

Ключові слова: пенсія, зв'язківці, соціальне забезпечення, пенсійні каси.

Annotation

Fedorchenko Oleg

Non-state pension system of postal and telegraph office workers in Russian empire at the end of XIX -- at the beginning of XX century: (based on the materials of postal and telegraph district of Odessa)

The basis of wide circle of normatively-legal sources becoming and legal fixing of the non-state pension system of office workers of department of connection of the Russian empire is described in the article atthe end of XIX -- at the beginning of XX century on the example of the Odessa postal and telegraph district.The normatively-legal base of social standards of the non-state pension system of postal and telegraph officials is analysed. By the original source of non-state pension legislation of the Russian state in XIX -- XX century became «Charter about pensions and lump-sum grants »which was given out in 1827, and especially his Book Fourth «Charter of Emerital cashboxes of civil department». «Charter of Emerital cashboxes of civil department» had put the beginning and regulated the functioning of the non-state pension system of different departments of the Russian empire, including departments of connection.

It is shown that impossibility of the state to organize deserving old age to the summer and sick office workers that gave the physical forces and intellect for the sake of functioning of state machine became reason of initiation from the side of government of the Russian state to develop a non-state pension. Activity of different forms of the non-state pension system was regulated in details and was under intent control of sovereign organs and was formally independentScientists in the Russian state distinguish three models of the non-state pension system: emerital (insurance), pension-insurance (savings and auxiliary) and pension cashboxes without application of insurance principles.The positive aspects of every type of the non-state pension system was a right for a member's relative of cashbox to get a pension in connection with grave iilness or death of office worker.

The first type of the non state pension system to the signaller was an emerital cashbox, such cashbox of Main administration of postal and telegraph formed on January, 1 in 1888. There were the fixed principles of functioning of emerital cashboxes of other departments in basis of her activity, that regulated by «Charter of Emerital cashboxes of civil department». However such form lasted in 1901 because there was a risk of origin of material unwell-being of obligations, because the size of obligations was dependency upon circumstances that was difficult to count; there was not mechanism that envisaged accordance of profits and charges of cashboxes.

With the use of statistic materials, the pension-insurance cashboxes of the Odessa postal and telegraph district are described in detail. It is shown that an amount of members of such cashboxes was insignificant in relation to the general amount of signallers of district. Reason of such situation was covered in relation to considerable payments in a cashbox for most signallers and by weak propaganda of value of pension cashboxes, that became the result of weak culture of the personal caring about old age.

Keywords: pension, signalers, social welfare, pension cashboxes.

Аннотация

Федорченко Олег

Негосударственное пенсионное обеспечение почтовотелеграфных служащих Российской империи в конце ХІХ -- начале ХХвв. (на материалах Одесского почтовотелеграфного округу).

В статье на основе широкого круга нормативно-правовых источников охарактеризовано становление и юридическое закрепление негосударственного пенсионного обеспечения служащих ведомства связи Российской империи в конце ХІХ -- начале ХХ в. на примере Одесского почтово-телеграфного округа. Проанализована деятельность пенсионно-страховых касс Одесского почтово-телеграфного округа

Ключевые слова: пенсия, связисты, социальное обеспечение, пенсионные кассы.

Виклад основного матеріалу

З метою залучити й утримати кваліфікований персонал підприємств, організацій та установ різних форм власності, необхідно не лише застосовувати матеріальне стимулювання у вигляді заробітної плати, а й розробляти комплексні збалансовані мотиваційні пакети. Вони повинні передбачати матеріальне заохочення та соціальне забезпечення.Важливе місце серед зазначеного займає пенсійне страхування, оскільки пенсія є правом осіб, які віддали свій інтелект і сили державі та суспільству. У зв'язку з проведенням пенсійної реформи в Україні і розвитком недержавного пенсійного забезпечення громадян є потреба звернутися до досвіду минулого у сфері соціального страхування.

Загальні аспекти пенсійного забезпечення чиновництва Російської імперії висвітлені у працях дослідників ХІХ -- початку ХХ ст. Андрієвського [1], А. Г радовського [6], Н. Коркунова [16]. Вирізняється спеціалізацією праця Б. Малешевського [20], у якій автор на прикладі діяльності пенсійних кас подав статистичний та економічний аналіз недержавного пенсійного забезпечення. Дослідник Греков [7] висвітлив правове забезпечення пенсій військових і цивільних чиновників у провідних країнах Європи.

У радянський час історичний аспект становлення і розвитку пенсійного забезпечення Російської імперії привертав увагу дослідниківне значною мірою. Деяку інформацію можна віднайти у роботах з історії зв'язку. Так, К. Базилевич [2] і Лєбєдєв [17] звертали увагу на обмеженість соціальної політики царського уряду стосовно службовців відомства зв'язку.

Зовсім інша ситуація у дослідженні пенсійного забезпечення Російської імперії спостерігається у пострадянський період. У цей час науковці захищають дисертації, які висвітлюють окремі аспекти становлення і розвитку пенсійного забезпечення Російської держави. Так, І. Сбітнева [27] охарактеризувала розвиток законодавства, яке регулювало державну соціальну політику Російської імперіїнаприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. Д. Квасов [15] проаналізував становлення і розвиток пенсійного законодавства стосовно чиновників Російської імперії, особливу увагу приділив діяльності емеритальних кас на прикладі каси гірських інженерів. Історико-правовий аспект розвитку пенсійної системи Російської держави у ХУІ -- ХУІІ ст. розглядається у дисертації Ю. Применко [24]; особливостям розвитку пенсійного забезпечення в Російській імперії присвячена робота О. Баранової [4]. Економічну складову пенсійної політики Російської держави дослідила Т. Муравльова [21].

Дослідження пенсійного забезпечення Російської держави відбувалося і на рівні наукових статей, доповідей на конференціях. Так, загальну характеристику становлення пенсійного забезпечення подає Ю. Чеснокова [36]. М. Левшук [18, 19] та Є. Сапілов [25, 26] проаналізували правову базу і організаційний механізм пенсійного забезпечення у Російській імперії. Недержавному пенсійному забезпеченню присвячена розвідка Ташбекової [29]. Характеристику правової бази, термінологічного апарату пенсійного забезпечення містять праці О. Торопкіна та А. Фоменкова [30, 31], Є. Столярової [28].

Утім слід визнати, що проблема недержавного пенсійного забезпечення службовців відомства зв'язку Російської імперії так і не стала предметом окремого наукового дослідження. У результаті такої історіографічної ситуації автор поставив за мету показати еволюцію недержавного пенсійного забезпечення зв'язківців і членів їхніх сімей. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: охарактеризувати моделі недержавного пенсійного забезпечення поштово-телеграфних службовців і членів їхніх сімей; проаналізувати систему недержавного пенсійного забезпечення зв'язківців і членів їхніх родин на прикладі зв'язківців Одеського поштово - телеграфного округу (далі -- ОПТО). Разом з тим, автор не претендує на вичерпність даної проблеми, а лише спробує розкрити деякі аспекти теми.

Об'єктом дослідження є система пенсійного забезпечення зв'язківців і членів їхніх сімей, що регулювалася законодавством Російської імперії.

Предметом дослідження є система недержавного пенсійного забезпечення зв'язківців ОПТО.

У ХІХ ст. політична еліта Російської імперії зрозуміла складність ситуації, у якій вона не могла забезпечити належними пенсіями своїх чиновників. Тому, природно, виникла ідея мобілізувати матеріальні ресурси останніх для організації власної гідної старості «слуг государевих». Таким чином, з'явилася концепція недержавного пенсійного страхування.

Незважаючи на існування низки соціальних стандартів державного пенсійного страхування Російської імперії, таких як мінімальний розмір пенсійного окладу, одноразова допомога за відсутності достатньої вислуги років для отримання пенсії, допомога родині померлого службовця, включно з отриманням нею частини або повної пенсії, зменшення років вислуги для отримання пенсії у зв'язку з погіршенням стану здоров'я [34, с. 181, 187; 33, с. 4, 21-23, 29], державної пенсійної допомоги явно було недостатньо. Для прикладу наведемо ситуацію з поштово-телеграфними чиновниками. Так, поштово-телеграфний чиновник VI розряду отримував заробітну плату у розмірі 360 руб. на рік, а його пенсійний оклад становив 85 руб. 59 коп. на рік (фактичний мінімум пенсійного окладу) тобто 23,8% від заробітної плати. Для порівняння слід навести ціни на продукти: фунту хліба вищого ґатунку у Херсоні наприкінці ХІХ ст. коливалася у межах 5 коп., фунту м'яса -- 12 коп., вартість оренди у 1913 р. квартири з чотирьох кімнат і кухні на околиці Херсона складала 15 руб. на місяць [35, 2 січня с. 2;37, 29 березня с. 4]. Зрозуміло, що державного пенсійного забезпечення явно бракувало для гідної старості чиновників середньої та нижчої ланки.

Тому, ще з часу кодифікації пенсійного законодавства Російської імперії на початку ХІХ ст. було законодавчо закріплено існування недержавного пенсійного забезпечення, у вигляді емеритальних кас, яке разом з державною пенсією повинно було організувати належне соціальне забезпечення літнім і хворим чиновникам. Так, Том ІІІ «Сборника Законов Российской империи» включав «Свод уставов о службе гражданской»,який, у свою чергу, складався з чотирьох книг. Четверта книга «Уставы эмиритальных касс гражданского ведомства» поклала початок і регулювала систему недержавного пенсійного забезпечення.Однак, варто зазначити, що діяльність різних форм недержавного пенсійного забезпечення детально регламентувалась і знаходилась під пильним контролем держаних органів[4, с. 14; 15,с. 34].

Дослідники правових аспектів функціонування пенсійного забезпечення службовців у Російській імперії виділяють три моделі недержавного пенсійного забезпечення: емеритальна (страхова), пенсійно-страхова (ощадно-допоміжна) і пенсійна каса без застосування страхових принципів [4, с. 18; 15, с. 23]. Спершу, коротко охарактеризуємо кожну з моделей недержавного пенсійного забезпечення. Емеритальні каси -- пенсійні каси, які організовувалися із застосуванням страхових положень, але розрахунки були засновані на можливості підвищення по службі, присвоєння класного чину члену каси [4, с. 24]. Капітал каси формувався з відрахувань із заробітної плати, внесків членів каси, відсотків на капітал каси, пожертв, штрафів за невчасне внесення необхідних сум і відмов на користь каси [34, с. 372]. Ресурси каси заборонялося використовувати на будь-які потреби, окрім видачі пенсій [34, с. 372]. Право на отримання пенсії мали члени каси або їхня родина після смерті службовця. Розмір пенсії залежав від строку внесків у касу.

Пенсійно-страхові каси -- в основу їхньої діяльності були покладені принципи страхування. Зобов'язання каси відповідали розміру наявного капіталу каси. Внески членів каси заносилися наїхні особисті рахунки. Відповідно, сума виплат безпосередньо залежала від внесків службовців.

Пенсійні каси без застосування страхових принципів -- розміри пенсій залежали не від внесків, а від строків служби чиновників. Каси із власних ресурсів покривали різницю між сумою, яку вніс член каси, і капіталізованим розміром пенсії, яку йому або його родині призначила каса[4, с. 24].

Розглянемо функціонування недержавного пенсійного забезпечення поштово- телеграфних службовців. Першим видом недержавного пенсійного забезпечення були емеритальні каси. Така каса Головного управління пошт і телеграфів була утворена 1 січня 1888 р. В основу її діяльності були покладені принципи функціонування емеритальних кас інших відомств, що регулювалися «Уставами эмеритальных касс гражданского ведомства». Фонд каси формувався із 6% відрахування із заробітної плати кожного чиновника [23, с. 7], (для порівняння, в емеритальну касу інженерів шляхів сполучення службовці вносили 7% або 14% [34,с. 372]) та інших джерел передбачених законодавством Російської імперії.

Однак, така форма пенсійного забезпечення мала недоліки.Достатній фонд каси міг утворитися лише з часом, якого бракувало. Існував ризик виникнення незабезпеченості зобов'язань, оскільки їх розмір залежав від обставин, які було важко прорахувати. Крім того, при організації емеритальних кас не було створено механізму, який би передбачав відповідність доходів і витрат кас [4, с. 17]. Тому уряд, визнаючи прорахунки у даному виді недержавного пенсійного забезпечення, з 1 січня 1901 року наказав припинити 6%-відрахування із заробітної плати зв'язківців, а гроші з каси повернути вкладникам [2, с. 22; 22, с. 669].

Іншою формою недержавного пенсійного забезпечення зв'язківців Півдня України було створення у 1909 р. в ОПТОКаси взаємодопомоги на випадок хвороби і смерті службовців ОПТО [8, арк. 1, 23-25, 27; 12, арк. 110]. В основу її діяльності було покладено Статут похоронної каси Санкт-Петербурзького поштамту. За видом це була пенсійно- страхова каса.Місцеві особливості вимагали внесення деяких коректив до першоджерела. Так,нечисленність членів каси змусила збільшити розміри внесків, а обсяг видачі зменшити [8, арк. 7;32, с. 492]. Зупинімося на правилах функціонування каси. У члени каси приймалися службовці до 55 років та члени їхніх родин [9, арк. 6]. Під час вступу службовець сплачував гроші у відповідності до вибраної ним розрядності від 1 руб. 25 коп. до 6 руб. 50 коп. на рік. Для заохочення вступу управління Каси надавало можливість розбити перший внесок на три рази [10, арк. 77; 13, арк. 77]. Разом з тим, передбачалися додаткові внески у результаті смерті члена Каси. Їхній розмір залежав від розряду внесків померлого члена і розряду службовця, який повинен внести додаткову суму. Наприклад, при смерті члена Каси І розряду, члени І розряду повинні були внести 2 руб., члени ІІ розряду -- 1 руб., члени ІІІ розряду -- 50 коп., члени IV розряду -- 25 коп. [13, арк. 77]. У результаті смерті члена каси родині видавалося від 25 до 70 руб. (для порівняння у столичній касі видавали від 50 до 100 руб.)[8, арк. 7].

Охарактеризувати діяльність Каси взаємодопомоги на випадок хвороби і смерті ОПТО допоможе табл. 1(складено автором за: [13, арк. 74-77]).Аналізуючи дані таблиці видно, що усупереч бажанню керівництва Каса загальної підтримки не здобула. За два роки свого існування її членами стали всього 125 службовців ОПТО, що становило лише 4,3% від загальної кількості зв'язківців округу (без управління округу). Найбільш свідомі стосовно забезпечення власної старості помічники начальників і механіки, вони мають найвищі відсотки участі відносно загальної кількості відповідної категорії. Нижчий за середній показник займали, зрозуміло, поштарі і сторожі-розсильні, що можна пояснити значними, як для їхньої заробітної плати, внесками та інертністю місцевого керівництва у пропаганді переваг каси [8, арк. 23-25]. Так, внесок за ^ розрядом у розмірі 1 руб. 25 коп. для помічників начальників контор зв'язку становив 0,09 -- 0,27% від їхньої річної заробітної плати, для поштарів -- 0,45 -- 0,87% (підраховано автором за [5]).

Серед членів Каси більшість становили поштово-телеграфні чиновники -- майже 78%, хоча серед усіх службовців ОПТО вони становили приблизно 43%, найменше сторожі-розсильні -- 1,5%, а відповідно серед усіх службовців ОПТО -- 16,8%.

Слід зауважити, що незначна кількість членів каси змушувала її керівництво нехтувати правилами Підтвердженням може слугувати членство восьми осіб (6,2%) віком старше 56 років [11, арк. 74].

Таблиця 1

Члени Каси взаємодопомоги на випадок хвороби і смерті ОПТО (станом на 1 січня 1911 р.)

Водночас керівництво ОПТО на початку ХХ ст. ініціювало утворення позичково- ощадних кас, оскільки емеритальні каси були ліквідовані. За видом їх можна віднести до пенсійних кас без застосування страхових принципів. Прослідкуємо розвиток кас на прикладі Херсонської поштово -телеграфної контори. Вона утворилася у 1901 р., унаслідок поштово-телеграфного страйку 1906 р. тимчасово припинила свою діяльність. У 1908 р. відновила роботу, проте, через індиферентність керівництва, кількість учасників зростала повільно. З 1912 р. справи пішли на краще, кількість членів збільшилася до 43 осіб, що становило приблизно [50%] службовців Херсонської поштово-телеграфної контори (за матеріалами 1909 р.). Проте, значно гірша ситуація з касами такого принципу діяльності спостерігалася в провінційних містечках і селах [14, арк. 99].

Таким чином, у зв'язку з обмеженістю ресурсів для організації гідного державного пенсійного забезпечення службовців уряд Російської імперії стимулював утворення недержавного пенсійного забезпечення. Функціонувало три моделі недержавного пенсійного забезпечення: емеритальна (страхова), пенсійно-страхова (ощадно-допоміжна) і пенсійна каса без застосування страхових принципів. В ОПТО функціонували всі види недержавного пенсійного забезпечення. Однак, емеритальні каси проіснували лише десятиліття, інші види пенсійного страхування не мали задовільних результатів своєї діяльності. Така ситуація стала наслідком недосконалості механізму функціонування недержавного пенсійного забезпечення і слабкою культурою особистого піклування про старість.

Список використаних джерел

1. Андреевский И. Е. Русское государственное право / И. Е. Андреевский. СПб. Т.1. 1866. 500 с.

2. Базилевич К. В. Очерки по истории профессионального движения работников связи (1905-1906) / К. В. Базилевич. М.: Издание ЦК союза связи, 1925. 453 с.

3. Базилевич К. В. Почта в России в XIX веке / К. В. Базилевич. М.: НКПиТ, 1927. 196 с.

4. Баранова Е. А. Особенности развития пенсионного обеспечения в России в XVII -- ХІХ вв.: автореферат диссертации на соискание уч. степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Е. А. Баранова. Краснодар, 2010. 30 с.

5. Временное расписание классных должностей в местных почтово-телеграфных учреждениях // ПСЗРИ. Собрание третье. Т. V. 1885: (Приложение к V тому: Штаты и табели). СПб.: Гос. Тип-фия, 1887. С. 112--113.

6. Градовский А.Д. Начала русского государственного права. Т. II.СПб.: Тип-я М. Стасюлевича, 1876. [Електронний ресурс] /А. Д. Г радовський. Режим доступу: onstitution.garant.ru/sdence-work/prerevolutionar/3988988/chapter/43/#block_222300.

7. Греков А. Правовое положение армии в государстве. Опыт исследования правовых оснований жизни армии в главнейших государствах современной Европы. СПб., 1908. 233 с. [Електронний ресурс] / А. Греков. Режим доступу: https://books.google.com.ua/books ?id=zyj4BQAAQBAJ&pg=PA49&lpg=PA49&dq.

8. Державний архів Одеської області (далі -- ДАОО). Ф. 307. Оп. 7. Спр. 455: Дело об открытии похоронных касс и касс взаимопомощи при учреждениях Одесского почтово-телеграфного округа, 1909--1911 рр. 39 арк.

9. Державний архів Херсонської області (далі -- ДАХО). Ф. 237. Оп. 1. Спр. 16: Циркуляры начальника Одесского почтово-телеграфного округа о приеме переводов, 1910-1911 рр. 194 арк.

10. ДАХО. Ф. 82. Оп. 1. Спр. 14: Циркуляр начальника Одесского почтовотелеграфного округа об изменении Венской конвенции, 1893--1894 рр. 36 арк. / 156.

11. ДАХО. Ф. 82. Оп. 1. Спр. 145: Циркуляры начальника Одесского почтовотелеграфного округа, 1911 р. 154 арк.

12. ДАХО. Ф. 82. Оп. 1. Спр. 43: Выписка из журнала Соединенных Департаментов, 1905--1916 рр., 208 арк.

13. ДАХО. Ф. 82. Оп. 1. Спр. 147: Циркуляры начальника Одесского почтовотелеграфного округа, 1911--1912 рр. 98 арк.

14. ДАОО. Ф. 307. Оп. 7. Спр. 91: Ведомость со статистическими сведениями по личному составу почтово-телеграфного округа, 1909 р. 182 арк.

15. Квасов Д. А. Становление и развитие пенсионного законодательства о государственных служащих Российской империи XIX -- начала XX в.: автореферат диссертации на соискание уч. степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства;история учений о праве и государстве» / Д. А. Квасов. Москва, 2005. 25 с.

16. Коркунов Н. М. Русское государственное право. / Н. М. Коркунов.СПб.,Тип-я М. М. Стасюлевича, 1909. 749 с.

17. Лебедев В. И. Участие работников связи в революционном движении России / В. И. Лебедев. М.: Профиздат, 1974. 155 с.

18. Левшук М. В. Генезис организационного механизма пенсионного обеспечения в России в ХІХ -- ХХ вв. / М. В. Левшук // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Философия. Социология. Право. 2011. №8 (103). Выпуск 16. С. 138-153.

19. Левшук М. В.Становление правовой основы дореволюционного государственного пенсионного обеспечения/ М. В. Левшук // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Философия. Социология. Право. 2011. 14(109): Выпуск 17. С. 125-138.

20. Малешевский Б. Ф.Теория и практика пенсионных касс. В 5 томах / Б. Ф. Малешевский. СПб. Тип-я Мин-ва путей сообщения (А. Бенке). 18891890.

21. Муравлева Т. В. Становление и развитие пенсионной системы России: автореферат диссертации на соискание уч. степени кандидата экономических наук: спец. 08.00.10 «Финансы, денежное обращение и кредит» / Т. В. Муравлева. Саратов, 2001. 26 с.

22. О прекращении, с 1 января 1901 года, производства 6% вычетов из жалования и столовых денег чинов почтово-телеграфного ведомства // ПСЗРИ. Собрание третье. Т.ХХІ. 1901. СПб.: Гос. Тип-фия, 1904. С. 669.

23. Об образовании эмеритальной кассы почтово-телеграфного ведомства // ПСЗРИ. Собрание третье. Т. VIII. 1888. СПб.: Гос. Тип-фия, 1890. С. 7.

24. Применко Ю. В. Становление пенсионного обеспечения в России в XVI--XVII веках (историко-правовое исследование): автореферат диссертации на соискание уч. степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства;история учений о праве и государстве» / Применко Ю. В. Н. Новгород, 2005. 30 с.

25. Сапилов Е. В. Пенсионное обеспечение дореволюционной России / Е. В. Сапилов / / Всероссийский экономический журнал. 2004. № 10. С. 181--192.

26. Сапилов Е.В. Российское пенсионное законодательство XIX -- начала XX века / Е.В. Сапилов. М., 1996. 48 с.

27. Сбитнева И. Н. Развитие законодательства о социальном обеспечении в России в конце ХІХ начале ХХ веков (историко-правовой аспект): автореферат диссертации на соискание уч. степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства;история учений о праве и государстве» / И. Н. Сбитнева. Ставрополь, 2002. 29 с.

28. Столярова Е. Е. Российский чиновник в отставке. (Пенсионное обеспечение государственных служащих в российском законодательстве XIX в. // Судьба России: прошлое, настоящее, будущее / Е. Е. Столярова // Тезисы Всероссийской конференции, Екатеринбург. 1995. С. 135--138.

29. Ташбекова И. Ю. Негосударственное пенсионное обеспечение в России во второй XIX -- начале ХХ века/ И. Ю. Ташбекова // Альманах современной науки и образования. 2010. № 9 (40). С. 25--27.

30. Торопкин А. И. Проблемы терминологии пенсионного законодательства Российской империи / А. И. Торопкин // Юридическая техника. 2009. №3. С. 322-325.

31. Торопкин С. А. Источники права пенсионного обеспечения в России второй четверти ХІХ -- начала XX в. / С. А. Торопкин, А. А.Фоменков // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. 2015. №10(60): Ч. 1. С. 177--182.

32. Устав С.-Петербургской почтово-телеграфной кассы // Почтово-телеграфный журнал (отдел официальный). 1911. №49. С. 492--493.

33. Уставы о Пенсиях и Единовременных пособиях.-- [Кн. 2 изд. 1857 г.] // СЗРИ. Т. ІІІ. СПб.: Тип. Второго Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1857. 1--314 с.

34. Уставы о Пенсиях и Единовременных пособиях. [Кн. 2 изд. 1896 г.] // СЗРИ. Т. III. СПб.: Печатня Г рафического института, 1912. С. 180--229 с.

35. Херсонские губернские ведомости. Херсон. 1899.

36. Чеснокова Ю. В. Становление пенсионного обеспечения в России в ХУ1 -- начале ХХ вв. / Ю. В. Чеснокова // Известия Пензенского государственного педагогического университета им. В. Г. Белинского: Общественные науки. 2012. №28. С. 173-- 175.

37. Южная Русь: Ежедневная газета. Херсон. 1913.

Размещено на Allbest.ru