Особливості історичного розвитку довідкових видань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості історичного розвитку довідкових видань

Файчук Т. Г.,

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник

Відділу слов'янських мов Інституту мовознавства

імені О. О. Потебні НАН України

Анотація

Порівняльний типологічний аналіз рукописів лікарських порадників XVШ ст. дозволив дослідити структуру, виділити й охарактеризувати специфічні особливості цих довідкових видань.

Ключові слова: довідкове видання, науково-практичний жанр, лікарський порадник, структура тексту, стилістика.

лікарських порадник медичний довідник

Довідкова література -- надзвичайно різноманітна група видань, період зародження, формування та поступового розвитку яких припадає на XVI--ХУЛІ ст. Пам'ятки довідкового, науково-практичного спрямування були досить відмінними між собою за характером викладу, суттю та будовою. До них належали планетники, громники, місячники, календарі, правила доброго тону, господарські порадники тощо.

Одними з найпоширеніших пам'яток науково-практичного жанру були травники та лікарські порадники. Доля довідкових медичних творів у різні культурно-історичні епохи зумовлена ставленням суспільства до медицини як науки. Період ХУІ--ХУЛ ст. -- несприятливий для розвитку медичної літератури. Лікарські порадники переховували, оскільки медицина вважалась псевдонаукою, а перекладні та народні медичні твори -- книгами не божественного, а людського походження. У цей час існувала загроза звинувачення у чародійстві і, відповідно, суворого покарання за зберігання таких довідників. XVIII ст. -- період активних перекладів та поширення рукописів медичного спрямування.

Визначення поняття «довідкове видання» подається у багатьох джерелах. Нами використовуватиметься наведене в Державному стандарті України (далі -- ДСТУ) 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». Згідно з пунктом 4.10 ДСТУ: довідкове видання -- видання коротких відомостей наукового чи прикладного характеру, розміщених у порядку, зручному для їх швидкого пошуку, не призначене для суцільного читання [3]. За функціональним призначенням і характером інформації довідкові видання прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичні видання, словники й довідники. ДСТУ 3017-95 у пункті 12.34 також дає визначення поняття довідник. Це довідкове видання прикладного характеру, побудоване за абеткою назв статей або в систематичному порядку. Зазначене ДСТУ також наводить класифікацію довідників за цільовим призначенням (науковий, громадсько-політичний, виробничо-практичний, навчальний, популярний, побутовий тощо) та за характером інформації (статистичний, біографічний, бібліографічний).

Об'єктом дослідження є довідники Аппендеъ или придатокъ (далі -- Аппендеъ) (1748 р.) [1], Лечебник (переписаний 5 січня 1715 р. О. А. Новгорадовим) [4], Лечебник, а также сказание о немощах человеческих (далі -- Сказаніє) [5], Лечебник печатный (поч. XIX ст.) [6].

Актуальність статті полягає в порівняльному дослідженні внутрішньої системи, принципів подання інформації, оформлення довідників минулого порівняно з сучасними тенденціями розвитку довідкової літератури.

Досліджені нами довідники за цільовим призначенням є виданнями, що носять прикладний, практичний характер, мають довідкову систематичну структуру. Лікарські порадники XVIII ст. можна віднести до науково-популярних та побутових довідників.

За широтою охоплення інформації порадники належать до довідників, що містять комплекс відомостей, які охоплюють медичну, лікувальну галузі знань. Матеріал лікарських порадників подається у стислому, концентрованому вигляді, в систематичному порядку, що полегшує швидкий пошук необхідних відомостей.

Сучасні довідники забезпечуються допоміжними покажчиками: алфавітним, предметним, систематичним, іменним та географічним. У пам'ятках є спроби систематизувати інформацію, для чого також важливим елементом є покажчики (зміст, реєстр).

Склад і зміст сучасних довідників визначається їхньою читацької адресою: вони можуть розраховуватися на спеціалістів (науковців та практиків у певній сфері) та на широке коло споживачів. Довідники ХУІІІ ст. створювалися в основному для широкого коло читачів, насичення кожної пам'ятки доступною медичною інформацією підпорядковане єдиній меті -- допомогти простій людині без особливих труднощів дібрати медичні препарати лікування певної хвороби, навчити людину секретів приготування ліків, розкрити лікувальні властивості рослин, трав, плодів, звірів, риб, птахів, які її оточують.

Лікарські порадники як пам'ятки науково-популярного жанру відрізняються від інших видів видань структурою основного тексту. Вони складаються зі статей, які містять короткі положення, що мають значеннєву та композиційну завершеність. Довідкові статті призначені не для суцільного, а для вибіркового читання, тому групуються не в логічній послідовності, а в порядку, що дає можливість швидкого пошуку необхідної інформації. Найчастіше застосовується алфавітне або системне групування статей. Текст чітко структурований не тільки за допомогою статей, але й розділів, рубрик, підрубрик тощо.

Довідники не призначені для суцільного читання, інформація у них повинна бути розміщена в порядку, зручному для пошуку та виокремлення, тому особливо актуальним для цих видань є чітка й продумана система. Підтвердженням цього є покажчик «казь главами», вміщений у довіднику Сказаніє [5]. Перші сторінки пам'ятки поділені на дві частини, у стовпчик подаються заголовки довідкових статей та сторінки, на яких вони розміщуються».

Зміст порадника подається не за алфавітом. Основним принципом поділу тексту, і відповідно покажчика до нього, є виділення груп лікувальних засобів та лікувальних форм: w звірах дикіх, и ы домовых; ы птицахъ всяких, к лккарствШ игоднихъ; ы рыбахъ ркчних, и морскххъ. Зміст розміщується в рамці, поділеній на 2 стовпці, від назви до цифри ведуть пунктирні риски, що дуже зручно для сприйняття та унеможливлює помилку під час пошуку. Таким чином, зі змісту виділяємо 12 умовних розділів довідника: 1) розділ 1, з вихідними назвами рослин, не має заголовку; 2) Ш зв'кра(х) дикі(х) и ы домовы(х) [5, с. 2 зв.]; 3) Ш птицахъ всаки(х) кл'ккарствХигоднихъ [5, с. 2 зв.]; 4) Ш рыбахъ р'кчни(х) и мо(р)склхъ [5, с. 3]; 5) Ш заморсклхъ и ы р^сюхъ зелх#хъ и ы древеск(х) и ы трава(х) [5, с. 3]; 6) Ш древескхъ [5, с. 4]; 7) Ш водка(х) ис тра(в) перепІЇщени(х) [5, с. 4]; 8) Ш масл'кхъ которїе оугодни к чеми бываютъ [5, с. 4 зв.]; 9) Ш солхъ [5, с. 5]; 10) Ш сахарехъ [5, с. 5]; 11) Ш сиропкхъ [5, с. 5 зв.]; 12) Ш каменехъ драгихъ и комногимъ дломъ игоднихъ и ы сил'к ихъ [5, с. 5 зв.].

Після загального змісту подано «роспись», вихідними поняттями якої є назви хвороб. До кожної хвороби наведено позначення глави та пункту, в якому про це йдеться. Оформлюються глави з відповідними пунктами стовпцями, які відділяються лініями (кількість стовпців з глав та пунктів різна).

У сучасних довідників структурною одиницею є довідкова стаття. Такий структурний поділ спостерігаємо і в порадниках XVIII ст. Довідкові статті порадника Сказанїє називаються главами, мають певну структуру. Зокрема, стаття «ы хл'кби ржаномъ» спочатку містить загальну характеристику вихідного поняття, далі важливу інформацію про користь хліба викладено за пунктами 1, 2, 3. Кількість пунктів інколи досягає 10 позицій. Така структурована побудова статті є дуже зручною для сприйняття читачем.

Довідкові статті різних розділів відрізняються особливостями подання інформації. Так, у розділі «Про тварин» уміщується користь за пунктами різних частин та органів тварин: волчій зуб и коготь, печень волчая, сердце волчее сушеноє [5, с. 42 зв.], желчь медвежая, очи мед- вежии, сало медвежее [5, с. 43], калъ котовый [5, с. 43], кожа собачая [5, с. 43 зв.], масо гусиное [5, с. 44], почки петуховы [5, с. 44 зв.], моз- гъ курячей [5, с. 45]. У розділі «Про рослини» виокремлюються та описуються різні частини рослин: листвіє той травы [5, с. 60], сокъ выжать [5, с. 60], цвктъ той травы [5, с. 60], кора того древа и корень [5, с. 77]. Розділ «Про водки» містить різні статті, які можуть подавати рецепт приготування, кількість прийомів ліків, називати хвороби, які лікують: Та водка пріята рано и в вечері по 6 или по 9 золотниковъ или платки в той водцЄ обмочить, и к лобу и к вискамь приклади- ваетъ и обвяжетъ, и тако немочь главную тушить [5, с. 87]. Статті розділу «Про камені» мають своєрідну структуру: зазначається колір каменя, його походження: Изимрудь камень есть цветахь зелени а привозять, его из вританіи, а добываютъ его в шЄхь местахь где риду медную копають [5, с. 105 зв.], лікувальні властивості, спосіб застосування: Топазіони кто при себе носить, гневъ члевЄческий и похоти тклесніа смараешь [5, с. 106 зв.].

Цікавим прикладом оформлення змісту довідкового видання -- є пам'ятка «Лечебник печатный» (поч. XIX ст.) [6]. У друковану пам'ятку вшитий зошит синього кольору з рукописним змістом -- реєстром. Принцип подання змісту алфавітний: амонь#чный пластырь -- 85; алтейна# масть -- 174. Реєстр на кожну літеру відділяється самою літерою червоного кольору по центру -- А, Б. Під літерою подано перелік лікарських форм на а, причому у кожній вихідній назві початкова а -- червоного кольору. Позиції змісту також відзначаються своєрідністю, виділяємо такі основні типи: назва лікарської форми + основний складник (бузинной Чкс^сь -- 11); назва лікарської форми + призначення (назва хвороби) (болиголовной пластырь -- 86); назва лікарської форми + походження (астраханская соль -- 206); назва лікарської форми + назва хвороби + смакові якості (весма горка# лихорадочна# кора -- 81); назва рослини (белокопытники -- 111, Божье дерево -- 110).

У пам'ятці представлені рецепти лікування різних хвороб © глухоты [6, с. 8 зв.], © кашлю [6, с. 9]. Рецепти відділяються один від одного пропуском рядка. Інколи між рецептами немає пропуску, що значно ускладнює виокремлення та сприйняття тексту.

Інший довідник XVIII ст. АппендиКь [1] має збірний характер. Оформлення рукописної пам'ятки відзначається досить оригінальністю: текст вміщений у своєрідні рамки; стаття від статті відділяються лініями, назва статті також. Існує загальний поділ тексту на глави. Глава 1 «С помощию всемогищаго врача разнїє лікарства» [1, с. 188] містить 100 пунктів. Будова довідкових статей у різних главах різна: якщо у першій главі вони чітко відділяються, струк- туруються, то у главах 2 «О водахъ лЄка(р)ственнихь и о ихь силе и действахъ» [1, с. 212 зв.], 3 «W \хлЄйкахь, какіе и в чемъ ползують и в чемъ и по сколко принимать надлежить» [1, с. 221], 4 «Балсамъ коштовній на плюци, которій из разни(х) по на^кк ичоного доктора, вулкана изготовленній бываеть» [1, с. 222], назви статей рецептів та самі рецепти лініями не відділяються, натомість іде не завжди послідовна нумерація абзаців. У довідкових статтях важливе місце посідає опис приготування ліків, складових, способів прийому. Він переважно зводиться до набору лікарських трав, їхніх частин, продуктів тваринного походження, що з погляду народної медицини не викликають застережень і сумнівів. Водночас у пораднику-довіднику багато довідкових статей, у яких лікувальні процедури зводяться до містичного, ритуального характеру: Егда младенецъ собою весма сиХъ и худъ и на немъ собачага старость -- пропонується, зваривши вареники з м'ясом або сиром, остудити «юху», нею облити дитину, вареники віддати поїсти собаці, дитина вилікується [1, с. 190 зв., п. 12].

Окремі довідкові статті відзначаються своєрідністю оформлення. Так,длярецепта ««Проносноевесмаполезное» подаєтьсяспочаткуопис складників. Далі окремим заголовком «А Долать тако» викладається опис процесу приготування. Іншим заголовком ««Оное проносное принимать тако» роз'яснюється спосіб прийому ліків [1, с. 201 зв., п. 52]. Такий варіант подання та структурування інформації є дуже зручним, логічним, гарно й легко сприймається, часто використовується у сучасних довідниках з народної медицини. Цікавим способом зосередження уваги у пораднику є використання спеціальних слів: вкдай, на тоже. Якщо словом вкдай привертається увага на певні специфічні моменти в лікуванні хвороби: Напримкръ. Ежели зубъ болитъ и щока пухнеть, тотъ мкшечокъ приложи к той же щокк. В'кдай: тотъ мкшечокъ на болмщомъ мкстк дотоль де(р) жати поколь болкть перестанешь [1, с. 204, п. 62], то на тоже, яке пишеться посередині рядка, рідше з абзацу виконує іншу функцію: по-перше, розділяє рецепти, по-друге, вводить у текст однієї довідкової статті різні рецепти лікування хвороби.

У Главі 2 ««О водахъ лкка(р)ственнихъ и о ихъ силк и дкйствахъ» [1, с. 212 зв.] у структурі довідкової статті з'являється розподіл різних способів застосування ліків на зовнішню та внутрішню дії -- «дійство», слово пишеться по центру. Так, вода из болшого проску(р)ника містить 9 пунктів зовнішніх та внутрішніх ««дкйствъ». При цьому в главі 2 зберігається загальна рамка, якою обрамлюється текст, розмежування довідкових статей лініями відсутнє, натомість для забезпечення системності інформації обрано загальну нумерацію абзаців різних рецептів вод. Таким чином, можливість виокремлювати та віднаходити потрібну інформацію забезпечується суцільним переліком абзаців цифрами по порядку (1, 2, 3...).

Пам'ятка Лечебник (переписаний 5 січня 1715 р. О. А. Новгора- довим) [4] має два змісти. Зміст перший зазначає лікарський засіб (рослина, тварина), про який йтиметься, та посилання у тексті: w изюмк ркд, w финикахъ ркз. Літера w у змісті пишеться червоним чорнилом. Навпроти деяких назв змісту -- дрібніший текст із зазначенням, яку хворобу лікує та чи інша рослина. Загальна класифікація змісту має такі розділи: рослини, дерева, води, масла, солі, «сахары» ^ сахаркхъ [4, с. 5]), сиропи (w сыропкхъ [4, с. 5]), камені ^ каменїахь дригихъ и ко многи(м) дкламъ оугоднымъ и о силк ихъ [4, с. 5]). Зміст другий має заголовок червоним чорнилом: Сказанїє о нємоща(х) члчески(х) которые бываю(т), в члцкхъ, и како іменШ- ютс# и чемъ которою немочь по дохтырскимъ наука(м) лкчитъ и то в сей книги по(д)линно написано ищи во глава(х) по сей росписцы [4, с. 7 зв.]. Назва пам'ятки за невеликими відмінностями схожа на назву іншої пам'ятки, яку розглядали вище. У цьому змісті вихідними є назви хвороб, що формуються за схемою: назва частини людського тіла або органа + слово «болкзнь»: о главной болкзни, о очной вс#кой болкзни [4, с. 9], о желидковой болкзни [4, с. 15]. Також наявні поширені назви з початковим Аще: Аще хощеши брови черны имкти или власы на головк [4, с. 23 зв.]. Поруч з медичними рецептами та порадами, як лікувати ту чи іншу хворобу, виділяємо господарські поради: Аще у кого пчелы ^лктаю(т) [4, с. 30 зв.], Аще кто хоще(т) много ры(б) уловити [4, с. 30 зв.].

Основний текст пам'ятки побудовано за главами, глави -- за абзацами. Назва довідкової статті виділяється червоним чорнилом. Перша літера кожного абзацу довідкової статті -- червона, а навпроти першого рядка абзацу червоні літери під титлом -- а, в, г. У першому абзаці довідкової статті йдеться про користь рослини, її частин, про те, кому можна вживати, кому ні, зазначено, які лікарські форми можна використовувати.

Побудова абзаців також має свою специфіку. У розділі про рослини абзаци кожної глави чітко структуровані. Є глави, у яких за окремими абзацами розписується лікувальна користь окремих рослин, їхніх частин, або ж окремо розводяться абзаци з різними способами застосування рослини у рецепті: а ріпа варена, в сім# ріпьі, г ріпа луплена#. [4, с. 43].

Система заголовків розділів пам'ятки різна. Виділяємо такі типи. 1. Заголовок розділу -- узагальнена констатація змісту (може бути непоширена, поширена): О вода(х) [4, с. 82], Орыбахърічньі(х) имор- скихъ [4, с. 83]; 2. Заголовок розділу -- зміст + призначення: О птицах вс#ки(х) к лекарств^ уго(д)ны(х) [4, с. 75], О масліхь, которые къ чеми уго(д)ны бываютъ [4, с. 161 зв.], О каменї#(х) драгихъ, и о силі ихъ [4, с. 182 зв.].

Розгалужена система деяких розділів свідчить про виняткову важливість тих чи інших лікарських засобів для народної медицини. Так, особливу увагу відведено в пораднику лікувальним властивостям води, здійснено її класифікацію за температурою, за часом споживання, за походженням тощо: воду ст^ден^ю [4, с. 82], вода ситра [4, с. 82], вода часто пити [4, с. 81 зв.], води теплою даемъ пити [4, с. 82 зв.], вода сто#ча# озерска# [4, с. 82 зв.], вода болотна# прї#та [4, с. 82 зв.], вода дождева# прї#та [4, с. 82 зв.].

Висновок

З огляду на структурно-типологічний аналіз довідників науково-практичного жанру ХУІІІ ст. приходимо до висновків, що лікарські порадники минулого є важливим культурно-мовним надбанням науково-популярної літератури, мають чітку стилістичну структуру, досконалі форми довідкових статей із гарно продуманою системою вихідних понять, предметні покажчики та змісти, лексично багаті й різноманітні. Крім тогочасної суто практичної функції, нині вони є яскравими зразками формування довідкових популярних текстів.

Література

1. Аппендиксъ или придатокъ // Рукопис середини XVIII ст. -- Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 30, спр. № 123.

2. Будилович А. Первобытные славяне в их языке, быте и понятиях по данным лексикальным / А. Будилович. -- Київ, 1878. -- Ч. І. -- 278 с.

3. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять: ДСТУ 3017:95. -- Чинний від 23.05.95. -- Київ: Держстандарт України, 1996. -- 47 с.

4. Лечебник (переписаний 5 січня 1715 р. О. А. Новгорадовим) // Рукопис XVIII ст. -- Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф 30, спр. № 122.

5. Лечебник, а также Сказанїє ю нємощахь члвеческихъ, и како именются, и чимъ которою немощ подокторскимъ наЦкамъ лічити // Рукопис XVIII ст. -- Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ш. І 759.

6. Лечебник печатный // Рукопис поч. ХІХ ст. -- Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф 30, спр. № 125.

7. Передрієнко В. А. Формування української літературної мови XVIII ст. на народній основі / В. А. Передрієнко. -- Київ: Наук. думка, 1979. -- 144 с.

8. Скуратівський В. Т. Український народний календар / В. Т. Скуратівський. -- Київ: Техніка, 2003. -- 384 с.

Размещено на Allbest.ru