Англосаксонські племена на континенті та їх переселення до Британії
Історія Британських островів періоду Римської Британії. Формування варварських англосаксонських королівств. Розвиток даних племен та їх політичні відносини з іншими народами. Правління англійських королів та методи володарювання, до яких вони вдавалися.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.03.2018 |
| Размер файла | 25,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Суми 2018
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Кафедра германської філології
Реферат з дисципліни: «Історія англійської мові зі змістовим модулем»
АНГЛОСАКСОНСЬКІ ПЛЕМЕНА НА КОНТИНЕНТІ ТА ЇХ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДО БРИТАНІЇ
студентки групи ПР-64
Кожедуб Інни
Вступ
Англосакси - це загальновживаний термін на позначення германських племен, а саме: англів, саксів, до котрих у свою чергу приєднались фризи, юти і низові франки , які ще під час епохи «Великого переселення народів» (п'яте-сьоме століття нашої ери), що розпочалась разом з прининенням володарювання Риму в Європі, перекочували із Північної Німеччини до Британських островів, притіснивши та підпорядкувавши собі тамтешні кельтські племена , а разом з ними і так названих романо-британців.
Як стверджує традиція, англосакси, так мовити, викорінили поголівно давній народ, проте попередні вивчення генетики аборигенного народу Британських островів свідчать,про те, що це, в свою чергу, зовсім не так. Вклад прибулого народу із континенту в порівнянні з корінним людом дрібний. Інакше кажучи, за виключення первісних часів, Британські англосакси -- це, власне кажучи, германізований корінний народ. Вже в кінці VI століття чимала частка Британії знаходилася в пануванні германських племен. В підпорядкованих землях переселенці зформували сім королівств. Юти одними з перших утворили власне королівство, що мало назву Кент і було розташовано у південно-східному районі Британії. На півдні Британії потім зформувалолося вже цілих три королівства саксів, а саме: Вессекс, Ессекс і Сассекс. У північних та центральних регіонах також три королівства відносились англам: Нортумбрія, Східна Англія і Мерсія.
Згодом, вже за деякий час після захоплення островів з'явилось декілька королівств, котрі повільно об'єдналися в сім найбільших: Мерсію, Нортумбрію, Сх. Англію, Кент, Сассекс, Вессекс, Ессекс. Період існування даних держав отримав назву Гептархія. Спочатку поміж королівств мала перевагу Нортумбрія, вже потім Ессекс. На початку 9 століття з'явилось об'єднання на чолі з Ессексом.
Римська Британія
історія англосаксонський британський королівство
В кінці 1 тисячоліття до н.е. в історії Британських островів виокремлюється етап, котрому історики дали назву Римська Британія. Таку ж саму назву дослідники дали територіям, які приналежать Риму в 1-му столітті до н. е. до 5 століття н.е. За деякий час після того, як римляни завоювали Галлію, що відбулося в середині I століття до н. е. Гай Юлій Цезар здійснив декілька походів в Британію (55 і 54 до н. Е.).Період, коли Рим регулярно почав штурмувати Британію мав початок ще в 43 н. е. і вже закінчився переважно в кінці 60-х рр. Однією із підгородніх земель в Римській імперії стала Британія. Піл вплив Романізації підпали у переважній більшості південна, східна та деякою мірою центральна області; захід та північ практично не були до неї підпорядковані. Поміж корінного народу нерідко здіймалися бунти та повстання (приміром, повстання Боудікка в 61). Оволодіння було пікріплено порядком закріплених точок (римські угрупування) і, крім того, військових шляхів. Римляни звели удовж північних меж оборонні насипи.
Пришвидшивши перебіг соціальної диференціації, штурм не призвів до істотних перемін у кельтській громаді. Розлад Римської імперії також зазначився і на долі Британії. В кінці III ст. розпочалися напади кельтських та саксонських племен. В Британії римське володарювання закінчилося вже на початку V ст.. Після цього Британія знов таки роздробилася на ряд самостійних кельтських регіонів.
Англо-саксонські королівства
В земельних володіннях Британії, які завоювали англосакси, в проміжок з другої половини V до початку VII ст. сформувалося кілька варварських англосаксонських королівств, а саме: Кент розташований на крайньому південному сході, який започаткований ютами; Уессекс, Ессекс та Сассекс розташовані у південно-західній, південно-східній і південній частинах острова, створені саксами; Східна Англія розташована на сході; Нортумбрія -- розташована на півночі, а також Мерсія розташована в центрі держави, створені переважно англами. Деяка частина із кельтського народу Британії, котра ще не була зруйнована, об'єдналася розом із загарбниками германцями. Більша частина народу Англії аж до IX ст. нараховувалась з селян-общинників керлів, які панували над значними площами землі гайдами. Керли були повновладним народом, який міг приймати участь у народних нарадах, самоврядуванні, користуватися зброєю; вони становили основний склад англосаксонського воїнства.
Окрім керлів в перших англосаксонських правдах пригадуються ерли родова знать, через деякий час королівські дружинники (гезіти), і в свою чергу раби та напів-поневолені леті та уші (таким чином англосакси іменували зкорених кельтів-валійців). Досить великі землевласники нарікалися глафордами (через деякий час лордами, що задовольняло значення поняття «сеньйор», «володар»); глафорди мали власний вергельд та власний народ. На території англосаксонських королівств, а згодом і в об'єднаній Англії владування короля також не була без обмежень; король мав розділяти владу разом з «радою мудрих» уїтенагемотом, до якої на той час входили вищі світські та духовні персони з королівства. Уїтенагемот мав також навіть і право обирати короля та відбирати його владу. Самоврядування даної місцевості було створено по великих районах шайрах, чи графствах, а також по їх підвідділах сотнях; збори графства відбувалися 2 рази за рік. Місцеве самоврядування було прямо пов'язано разом з королівським володарюванням за допомогою королівських прикажчиків-шерифів, котрі очолювали збори та збирали податки..
В період англосаксонців, за допомогою місіонерського функціонування англійських святителів -- Августіна Кентерберійського та решти -- у державі було прийнято християнство і саме це пов'язало її разом з основним духовними та культурними процесами в житті Європи.
У 829 р. Уессєкський король Егберт об'єднав під власним володарюванням тотально кожне англосаксонське королівство. Втім об'єднання країни не оберегло її від датської (норманської) загрози -- напади датських та норвезьких піратів-вікінгів стали перетворюватися на цілу колонізацію. На східному березі острова сформувалися датські поселення. Насування датчан було зупинено лише вже під час правління короля Альфреда Великого, котрий змусив датчан розділити країну на декілька частин: південно-західну, де центр був в Уес-сексі та північно-східну «область датського права» (Денло), яка зоставалась підконтрольною вікінгам.
У другій половині X ст. король Едгар позбувся самостійності Денло і знов сплів в один вузол всю Англію в єдину державу. Вже наприкінці X ст. датські королі поновили набіги на Англію та в 1016 р. відновили в ній своє володарювання. В той час Король Кнуд І Могутній був водночас як королем Англії, так Данії і Норвегії. Проте датське владарювання виявилося досить ненадійним та похитким. Через деякий час держава Кнуда занепала та потерпіла розвал, і на англійський престол вступив чинник старої англосаксонської династії Едуард Сповідник.
Англо-саксонське завоювання
Нащадки племені, які з'явились на світ дуже швидко за деякий час після відступу римських легіонів, можливо, бачили розділення Британії на невеликі області разом із сутичками із загарбниками з півночі і заходу пиктами і скоттами та постійне вторгнення зі сходу німецьких племен. крім того, можна сказати, майже немає віроогіднихних данних про те, що саме діялося впродовж подальших двох століть.
За звичай 449 визнається роком, в якому Британія була схоплена та підкорена німецькими племенами, котрі прибули лише як звичайні поселенці, зовсім не як розбійники та загарбники. Їх взали за взірець решта тевтонських племен, і схожі переселення племен продовжувались протягом близько півтора століття. саме ті племена, що прибули в Британію в той період, назвали основним ім'ям - англо-сакси, крім того , також існували й відокремлені від них поселення ютів. Вже до кінця 6 століття вони оволоділи східною цілою половиною острову та зайняли її, а саме від самого Ла-Маншу і мало не до Ферт-оф-Форту.
Племя келтів було витіснене на захід і північ, не зважаючи на те, що нема в наявності достатньої кількості ознак того, що вони цілком полишили східні землі. Той факт, що сакси отримали перемогу в сутичці поблизу Бата призвів до захоплення долини Нижньої Півночі на межі з Уельсом; отримана англами перемога поряд з Честером в 613 році надала вільний шлях до Ірландського моря. Заразом даний подвійний успіх та перемоги умертвили надмірний клин в західному кельтському районі та перекрили всі шанси об'єднання кельтів, поділивши кельтів Шотландії, Уельсу та Корнуолла. Цивілізація Риму майже не вплинула англо-саксів. Відрізняючись від франків, котрі вломилися до Галії, вони не формували свої поселень поблизу з більш культурними кельтами і не переробили на свій лад рідну культуру. Англо-сакси не стали вносити зміни до власної мови, також вони удосконалювали свою культуру та прозвали нову землю на власний лад - Англією, тобто землею англів.
В початковому періоді поселення здійснювалося формування багатьох невеликих держав чи районів; Під час другого періоду це землі були об'єднані в кілька умовно чималих королівств. Останнє здійснювалося в основному в наслідок сутичок і нападів. На початку 7 ст. фігурувало сім подібних королівств, зчаста іменовані гептархіі. Цими королівствами були Нортумбрия, Мерсия, Східна Англія, Суссекс, Ессекс, Уессекс і Кент. Три з цих королівств, Нортумбрия, Мерсия і Вессекс, являлися значно сильнішими та переважалив кількості інших, також кожде з цієї трійки обіймало пануюче, хоч і не зовсім знаменне, становище стосовно решти королівств. Розбудова Англії здійснювалась не лише у набігах та війнах, але й в деякій мірі внаслідок виникнення християнства та введення до цієї віри англійців. Римсько-кельтська Британія фактично була країною християнською , проте язичницькі німецькі загарбник зовсім не тямили в релігії народу, що вони завоювали та підкорили собі.
Для того, щоб знову поновити християнство, папа Григорій I відіслав до Англії невелику групку монахів під керуванням Августина. В 597 році вони дібралися до надбережжя Кента, королем якого в той період був Етельберт, який побрався з франкською принцесою - християнкою. Етельберт, а також чимало інших услід за ним прийняли цю нову релігію. Августин першим прийшов до того, що став архієпископом Кентерберійським з Кента, а таке віросповідання, як християнство розповсюдилося і в решті королівств, що було зумовлено і надало характеру відносинам поміж англо-саксонськими королями.
У 6 ст. кельтська церква, протягов великого промыжку часу була відрізаною від власних споборників на суходолі, поширила християнське віросповідання починаючи з Ірландії і до Північної Британії (Шотландії), а шотландські місіонери донесли цю віру до англійців Нортумбрії, Мерсі та навіть візитували до Ессексу. У такий спосіб, в Англії християнство знаходилося під двократним діянням - римським і кельтським. У 664 році на синоді в Уітбі король Нортумбрії перейшов на сторону римського впливу, хоча боротьба тривала навіть до 11 століття. З Англійских берегів місіонери вирушили до континенту, з метою звернути до християнства германські племена. Найбільш прославленим і видатним серед всіх місіонерів був св. Боніфацій. Розпочавши своє діяння поміж племен фризів, він достатньо велику частину своїх років посвятив зверненню до всієї території східної франкської та був знаний як апостол германців.
Зміцнення королівської влади
В той час, як у 1066 р. на кордон Англії прибуло воїнство самого герцога Вільгельма із Нормандії, метою якого було зайняти трон Англії. Папа дав благословіння Вільгельму, який був достатньо зацікавлений проповілання та популяризації віросповідання. Понад 15 тисяч лицарів, які з'явились разом з ним, бажали поживи, та отримали перемогу над англосаксами у сутичці під Гастінгсом. В той час помер Король Гарольд ІІ. Після цього герцог Вільгельм об'явив себе, як короля Англії та почав скріплювати і утверджувати владу - присвоїв собі земельні ділянки тамтешніх лордів, прилучив єпископів з франції на заміну англосаксонським. Також, наказав баронам з рицарями заприсягтися у своїй вірності до нього, як васалам. Королівські чиновники - шерифи, котрі в минулому визначалися лише радою, яка була при королі, відтоді ж стали залежати лише від бажання Вільгельма Завойовника.
Вільгельм побудував власний королівський палац, котрий отримав назву Тауер,та який навіть вже в наш час стоїть у Лондоні. Мешканці були налякані ще однією з ініціатив чужого короля - переписом. Він забажав підпорядкувати кожне з надходжень «данських грошей», через це в 1086 р. велів переписати повністю всі землі. Народ ж побоювався вимогливих та суворих обліковців, та згодом пергамент в якому містились відомості прозвали «Книгою Страшного суду». За деякий час цього перепису було виявилено те, що багато незалежних селян відтоді значились як кріпаки, тому для них дійсно близились судні дні. Такі жваві заходи володаря призвели до зміцнення королівської влади, яка відтоді стала централізованою та передавалася за спадком.
Висновки
Отже, виконавши дану роботу, можна сказати, що англосакси не були такими жорсткими, як прийнято вважати. Ми можемо побачити, що цей народ зберігав та розвивав власну мову та культуру не вдаючись до уподібнення іншими племенам, які були по сусідству. Історія Англії вивчає взаємозв'язки глобальних історичних процесів та історичне життя сусідніх держав, в складі яких англійці перебували.
В рефераті було прослідковано розвиток даних племен та їх політичні відносини з іншими народами. Також було вивчено захоплення Британських островів і формування та розвиток семи англосаксонських королівств. Було виявлено перші релігійні прояви, з якими пов'язано чимало визначних подій.
Був вивчений період англо-саксонського завоювання та долю племен в цей час. В даному рефераті розглянуто різні періоди правління англійських королів та чиновників, а разом з цим методи володарювання, до яких вони вдавалися.
Таким чином, можна зробити висновок, що формування культури, мови та релігії англійців відбувалося в декількох значних етапах історії Англії.
Також, варто відзначити, що даний історичний проміжок часу є дуже важливою складовою для філологічної освіти.
Список використаних джерел
1. Аракин В. Д. История английского языка: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003. - 272 с.
2. Бархударов Л.С., Беляевская Е.Г., Загорулько Б.А., Швейцер А.Д. Английский язык. // Языки мира. Германские языки. Кельтские языки. -М.: Academia, 2000. С. ..43-87.
3. Брунер К. История английского языка: В двух томах. Изд. 2-е / Пер. с англ. Под ред. и с предисл. Б.А. Ильиша. М.: Едиторал УРСС, 2003. -720 с.
4. Калыгин В.П. Кельтские языки. // Языки мира. Германские языки. Кельтские языки. М.: Academia, 2000. - С. 388-391.
5. Васюченко Г. А. Історія англійської мови/ Г. А. Васюченко. - Дніпропетровськ: Вид-во ДАУБП, 2001. - 214 с.
6. Шевченко О. Г. Древнеанглийский язык : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений, обучающихся по спец. подготовки дипломированных специалистов “Иностранный язык”; Камчатский гос. педагогический ун-т. - 2-е изд., перераб. и доп. / О. Г. Шевченко. - Петропавловск-Камчатский : Изд-во Камчатского гос. педагогического ун-та, 2001. - 144 c
7. Иванова И.П., Чахоян Л.П., Беляева Т.М. История английского языка. Учебник. Хрестоматия. Словарь. - М., 1999.
8. Левицький В.В. Основи германістики. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. - 528 с.
9. История упадка и крушения Римской Империи. Гиббон Э. М.: 2002. - 704 с.
10. Смирницкий А. И. Древнеанглийский язык. М., 1955. С. 193;
11. Celtic Cultures Newsletter. Project for the Study and Promotion of Celtic cultures. Dublin, N 1, June 1983.
12. Barber C. The English language: A historical introduction. 2 nd edn. / С. Barber, L. C. Beal, Ph. A. Shaw.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Як Британія стала Англією. Зміни, що сталися в Англії після завоювання її норманами. Коли розпочалась Столітня війна та хто був її учасниками. Об’єднання всіх англосаксонських королівств. Завоювання Англії Вільгельмом завойовником та його наслідки.
конспект урока [18,7 K], добавлен 06.01.2011Становлення концептуальних засад новітньої політики Великої Британії у повоєнний період (1945-1956 роки). Витоки "особливої позиції" країни в системі європейської інтеграції. Участь Британії в процесі планування післявоєнної системи регіональної безпеки.
статья [27,4 K], добавлен 11.09.2017Аналіз передумов виникнення християнства. Поширення та наслідки прийняття християнства для Римської імперії. Формування християнського канону. Взаємовідносини між християнством та імператорською владою. Місце церкви в епоху правління Костянтина Великого.
реферат [34,3 K], добавлен 13.09.2013Особливості участі Великої Британії у європейській політичній інтеграції (ЄПІ) в контексті дихотомії основних напрямів її зовнішньої політики – атлантичного та європейського. Витоки формування політики країни щодо політичної та військово-політичної ЄПІ.
статья [22,6 K], добавлен 11.09.2017Політичний устрій Римської держави. Політична історія Риму V—IV ст. Римський легіон. Зовнішні відносини римлян. Перша битва між римлянами і Пірром. Виникнення Карфагену. Пунічні війни. Армія Ганнібала. Розвиток Римської держави у ІІ ст. до н. е.
реферат [16,3 K], добавлен 22.07.2008Чотири хвилі масового переселення українців за кордон, їх особливості. Економічні та політичні причини еміграції. Українці в країнах поселення. Внесок української діаспори у становлення і розвиток Росії, її культури, науки, промисловості, війська.
реферат [28,9 K], добавлен 14.03.2012Історія єврейського народу, розвиток середньої і вищої освіти, суть та мета реформи в галузі єврейського навчання. Сприяння швидкій асиміляції євреїв з іншими народами на землях Волині. Рівень підготовки й методи навчання викладачів рабинського училища.
реферат [26,8 K], добавлен 12.06.2010Кавказ та Закавказзя в турецько-ірано-російських відносинах в XVI-XVIIст. Російсько-іранські та російсько-турецькі відносини під час правління Петра Великого. Північний Кавказ в російсько-ірано-турецьких відносинах в період правління Єкатерини ІІ.
дипломная работа [80,1 K], добавлен 27.06.2008Становлення, розвиток та падіння Римської республіки. Зовнішні відносини римлян. Боротьба Риму і Карфагену за панування у Західному Середземномор’ї. Перший тріумвірат, диктатура Цезаря. Громадянська війна, Другий Тріумвірат і встановлення Принципату.
курсовая работа [458,1 K], добавлен 20.10.2011Звільненна Англії від вікінгів та звнішня політика перших британських королів на початку XI ст. Державний устрій та зміцнення могутності країни. Генріх II - засновник династії Плантагенетів. Соціально-економічний розвиток Англії. Династія Тюдорів-Йорків.
реферат [25,4 K], добавлен 27.07.2008Історія раннього палеоліту у Східній Європі. Перші стійбища в Північному Причорномор’ї. Кочові племена гумельницької, кемі-обинської, усатівської, черняхівської культур. Аналіз пори бронзового віку. Грецькі міста і поселення. Період скіфських племен.
дипломная работа [87,8 K], добавлен 07.05.2015Початок княжого правління на Київській Русі та політичний устрій. Питання ідеологічного забезпечення князівської влади. Особливості суспільно-політичної думки періоду Ярослава Мудрого, а також розвиток суспільно-політичної думки після його смерті.
реферат [39,4 K], добавлен 27.10.2008Проблема походження германських племен як одна з ключових проблем історичного розвитку давнього населення Європи. Історія давніх германців за відомостями письмових джерел та археологічних матеріалів. Розселення германських племен на території Європи.
реферат [18,5 K], добавлен 18.05.2012Историко-географическое положение Приамурья, его физико-географические особенности. Историография племен Приамурья в I тыс. до н.э. Социально-экономические и политические отношения племен. История племен польцевской культуры, их быт и хозяйство.
курсовая работа [131,9 K], добавлен 12.10.2013Становлення російсько-британських відносин. Причини, хід і наслідки британо-російських протиріч 1885-1897 рр. Вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на політику Росії та Великобританії. Роль російсько-британських відносин у системі міжнародних відносин.
магистерская работа [172,0 K], добавлен 14.08.2014Політична ситуація у Великій Британії в 1940-1970-х роках. Прихід до влади консерваторів, діяльність уряду Г. Макміллана, наростання кризових явищ. Поняття та принципи неоконсерватизму. Сучасна ситуація в країні та українсько-британські відносини.
презентация [96,3 K], добавлен 19.01.2012Заснування та розвиток халіфату. Розселення арабських племен, виникнення ісламу. Арабський халіфат в роки правління перших халіфів, зовнішня політика. Правління династій Омейядів та Аббасідів. Особливості ісламської цивілізації, вплив на інші культури.
реферат [53,0 K], добавлен 27.10.2011Міждержавна політика депортації як спосіб врегулювання післявоєнних питань в Радянському Союзі. Особливості здійснення переселення через характеристику настроїв поляків та українців. Описання результатів здійснюваної депортаційної міждержавної політики.
курсовая работа [40,5 K], добавлен 20.03.2013"Золотим століттям" Римської імперії називають час правління династії Антонинів ( 96-192 року). "Наступили роки рідкого щастя, коли кожний міг думати, що хоче, і говорити, що думає" - так писав історик Тацит. Розквіт імпериї та виникнення християнства.
дипломная работа [74,0 K], добавлен 09.06.2008Історія взаємин України та Туреччини протягом останніх віків, інфокомунікаційні зв’язки. Протурецька орієнтація XVI–XVIII ст. в Україні та міжнародні відносини. Лист Хмельницького Мегмеду IV. Битва під Берестечком. Османська імперія в історії України.
контрольная работа [43,4 K], добавлен 20.11.2010
