Експериментальні роботи комарівської археологічної експедиції в 2015 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: [902.2:001.891.5:069](477.85)”652”

Експериментальні роботи комарівської археологічної експедиції в 2015 р.

О. В. Петраускас,

О. А. Коваль

Стаття присвячена результатам експериментальних досліджень проведених Комарівською археологічною експедицією в 2015 р. За зразками теплотехнічних споруд досліджених в ході археологічних розкопок на поселенні Комарів у 2015 р було споруджено експериментальну модель гончарного горна. Крім того, проведено повний цикл гончарного виробництва -- приготування глини, гончарського кола, виготовлення посуду та його випал. До завдань експериментів входив також і розділ пов'язаний із скловиробництвом -- приготування шихти, спроба плавки скла, простеження дії високих температур на сучасне та пізньоантичне скло.

Ключові слова: Комарів, черняхівська культура, експериментальна археологія, гончарне та склоробне виробництво.

Поселення ІІІ--IV ст. н. е., із залишками виробництва скла, біля с. Комарів, Кельменецького рну Чернівецької обл., було відкрито у 1950 р. Розкопки на пам'ятці проводились у 1956--1957, 1962, 1965, 1969 рр. під керівництвом М.Ю. Смішка. У 1974 р. на поселенні працювала Ю.Л. Щапова [Смішко 1964; Щапова, 1978]. У 2012--2015 рр. дослідження пам'ятки продовжила спільна експедиція Інституту археології (Київ) і Рятівної археологічної служби України (Львів) НАН України [Петраускас, 2014; Petrauskas, 2014]. посуд гончарний горн випал

Виробнича факторія біля с. Комарів на Подністров'ї, перш за все, асоціюється із виробництвом та обробкою скла. Проте, дослідження останніх років дозволили говорити про те, що крім скляного виробництва тут займалися ще виготовленням гончарного посуду черняхівського типу, обробкою чорного та кольорових металів [Петраускас, Милян, Осауальчук, 2013, с. 378]. Науководослідний проект з вивчення виробничої факторії біля с. Комарів має за мету комплексне дослідження археологічної пам'ятки для отримання об'єктивних історичних реконструкцій [Петраускас та ін., 2013] . Крім археологічних розкопок, під час роботи експедиції у 2015 р., проведено експериментальні дослідження із гончарного та склоплавильного виробництва. Мета полягала у відтворенні експериментальним шляхом теплотехнічних споруд з максимально можливим температурним режимом за зразками конкретних археологічних об'єктів Комарова. Зазначимо, що експериментальна археологія досить активно розвивається в сучасній Україні і має важливе значення для відтворення історичних процесів для різних культурнохронологічних періодів давньої історії України [Готун, Петраускас А., Петраускас О., 2004; Готун, Петраускас, 2005; Готун, Коваль, Петраускас, 2008].

Зразками для наших робіт слугували гончарні горни черняхівської культури з Комарова, досліджені в 1974, 2012--2014 рр.

За класифікацією О.А. Бобринського всі чотири споруди відносяться до горнів виду 2 (горни з циліндричним стовпом) та підкласу 3 (зі «слабким проявом порушення стійкості руху газів по горизонтальнодіагональній траєкторії» з довжиною топкового каналу 0,6--0,8 м) [Бобринский, 1991, с. 189, рис. 77, 195]. Горни такої конструкції найбільше поширені в черняхівській культурі, а їх концентрація фіксується саме в басейні Дністра. Окремі випадки горнів такого типу відомі на Середньому Дніпрі -- Журавка Ольшанська, Малополовецьке 2 [Бобринский, 1991, с. 197, рис. 79; Кравченко та ін., 2010]. За спостереженнями О.А. Бобринського такий тип горнів бере початок у кельтському гончарстві та набуває широкого розповсюдження в римських провінціях, а саме на дунайському лімесі та містах Причорномор'я.

Вивчення гончарних горнів досліджених в Комарові нашою експедицією в 2012--2014 рр. дозволило уточнити особливості їх побудови та функціонування. Особливості простежені в способах побудови безпосередньо теплотехнічної споруди, власне горна (пор.: рис. 1, І і ІІ). Горн 2014 р. споруджений за традиційною технологією, яка передбачає спорудження двох окремих конструкцій (рис. 1, ІІ). В такому разі простір топкової та обпалювальної камер вирізається в материку, а опорний стовп та розподільчій блок споруджується окремо в середині цього простору. Проте, досліджені рештки двох горнів (горни з розкопок 2012--2013 рр.) дозволяють говорити про принципово іншу технологію їх будівництва. На наш погляд, спорудження всієї конструкції горна відбувалося шляхом вирізання в материку [Петраускас, Коваль, Милян, 2013].

У короткому викладі процес спорудження та експлуатації горнів такої конструкції мав виглядати наступним чином (за даними горну, дослідженого у 2012 р.) (рис. 2). Спочатку було викопано котлован передгорнової ями, а за 0,2 м від її північної стінки -- котлован майбутньої камери обпалу посуду. В дно камери встановлені дерев'яні кілки діаметром до 0,09 м, отвори від яких мали стати майбутніми продухами в розподільчій перегородці. Зазначимо, що кілки скоріш за все «вкручували» в землю, оскільки їх вбивання могло дати тріщини в ґрунті. Висота кілків перевищувала висоту купола, про що свідчить нахил найближчих до стінок куполу отворів майбутніх продухів. Кілки залишалися в землі до кінця спорудження топкової камери. З боку передгорнової ями копали майбутню обпалювальну камеру та опорний стовп. Своєрідними «маячками» глибини та ширини топкової камери для копача слугували дерев'яні кілки. По мірі розширення топкової камери кілки виймалися з землі.

Про такий можливий спосіб побудови об'єкту свідчать наступні факти (рис. 1, І). Розподільча перегородка горна незвично товста. Зазвичай товщина її в черняхівських горнах не перевищує 0,1--0,2 м. Якби розподільчий блок зводили з глини на дерев'яній арматурі, то отворипродухи мали б вертикальний нахил та специфічні валикипотовщення по краях, чого немає комарівський горн. Крім того, в розрізах тіла горну відсутні прошарки з різних ґрунтів між розподільчим блоком, опорним стовпом, обпалювальною та топковою камерами. Під час окремого спорудження тіла горна та перегородки обов'язково простежуються межі між різними прошарками в місцях їх стиків. Також, для горнів, для яких основні частини конструкції робилися окремо, зазвичай простежуються чіткі кути в місцях стиків розподільчого блоку з опорним стовпом та топковою камерою.

З урахуванням комплексного характеру виробничої факторії біля Комарова, зокрема це обробка скла, кольорових та чорних металів, гончарство, можливо вапнярство, тобто ті ремесла, що потребували наявності споруд, які дозволяли отримати високі температури. Єдиним типом такої споруди за археологічними джерелами не тільки Комарова, а й інших пам'яток черняхівської культури, є гончарний горн. У зв'язку з цим і було обрано за головну мету експериментальних робіт відтворення такої споруди та практичне її використання в різних галузях стародавніх ремесел. Ці роботи дозволили з'ясувати необхідні природні ресурси, приблизні людські та технічні витрати на створення такої споруди. Крім того, в експериментальному виконанні перевірено температурні режими для різних матеріалів -- глини, сучасного та стародавнього скла, варіння скла, плавки металу тощо.

Рис. 1. Археологічні прототипи гончарних горнів з розкопок поселення черняхівської культури Комарів: І -- 2012 р.; ІІ -- 2014 р. (а -- розподільчий блок; б -- топкова та обпалювальна камери; в -- загальний виг¬ляд виробничої споруди)

Рис. 2. Можливі етапи спорудження гончарного горну за матеріалами археологічних розкопок горна у 2012 р.: 1 -- вибір майданчика; 2 -- викопування передгорнової ями; 3 -- викопування обпалювальної каме¬ри; 4 -- спорудження продухів, розподільчого блоку; 5 -- викопування топкового каналу та топкової камери; 6 -- вигляд обпалювальної камери з готовими продухами

Рис. 3. Викопування заглибленої частини горну -- передгорнова яма, топкова та опалювальна камери

Отже, під час цих робіт була змодельована теплотехнічна споруда, виготовлене гончарське коло, виготовлена партія глиняного посуду та проведене його обпал. Крім того, простежена реакція у високотемпературному середовищі зразків сучасного та стародавнього скла, експериментальних зразків шихти для плавки скла тощо.

Рис. 4. Спорудження перегородки та куполу опалювальної камери

Експеримент складався з таких основних етапів.

Спорудження горна. Для горна обране місце максимально наближене до положення черняхівських горнів досліджених в Комарові. Це північний похилий схил балки на відстані приблизно 100--120 м від струмка. Устя майбутньої топки розвернуто в бік струмка. Таке положення забезпечувало максимальну тягу повітря під час роботи горна. Викопування заглибленої частини споруди робочого приміщення (передгорнова яма), топкової та обпалювальної камери проведено у суглинку, який починався з глибини 0,2 м від рівня сучасної поверхні 3 Топкову камеру з'єднано з перед1. Роботи проведено наприкінці липня 2015 р., з найвищою температурою повітря на цій території. Стан ґрунту виявився максимально непридатним для строків виконання таких робіт. Материковий грунт на глинистій основі до глибини 1,5 м виявися дуже сухим і важким для прокопування. Такі обставини завадили викопати горн повністю з материку горновою ямою каналом, виритим в материку (рис. 3). Топкову та обпалювальну камери розділено перегородкою. Вона побудована на глиняному стовпці, з використанням дерев'яної арматури (лози). Над заглибленою частиною обпалювальної камери на каркасній основі зведений купол камери (рис. 4). Для спорудження опорного стовпа, розподільчого блоку та наземних стінок обпалювальної камери горну викота значно уповільнили його спорудження за спрощеною конструкцією.

Використаний ґрунт (лес) видобутий під час риття котловану. Під час замісу лесової маси додавалася трава. У спорудженні горну приймали участь чотири людини (рис. 4; 5). Спорудження конструкції тривало шість днів з урахуванням часу для викопування передгорнової ями та котловану для топкової камери.

Після спорудження горну протягом чотирьох діб відбувалася просушка споруди шляхом слабкого обігріву через топкову камеру.

Для просушки та двох запусків горну використано близько 2 м3 дров (листвяні породи, сухостій) (рис. 6).

Виготовлення експериментальної партії посуду. Для цього здійснено пошук виходів глини придатної для ліплення. Відкриті поклади на той момент вдалося віднайти за 1км на захід від села (близько 2 км від місця спорудження горну). У стінках неглибокого яру зафіксовані прошарки слабо пластичної глибини темнокоричневого кольору (товщиною до 0,5 м), та прошарок пластичної глини синьосталевого кольору (товщиною до 0,75 м), суміш яких у пропорції 1 : 1 і було використано для виготовлення посуду (рис. 7) і Попередньо глина була подрібнена та замочена у воді. Для виготовлення керамічного тіста в якості домішок використаний місцевий крупнозернистий пісок (рис. 8, 1).

Для ліплення посуду із застосуванням механічного обертання було виготовлене гончарське коло із ножним приводом (рис. 8, 2, 3).

Вироби з глини головним чином це горщики без певної стилістики. Також виліплена одна статуетка. Зазначимо, що виготовленням цих посудин займалися люди без гончарського досвіду. Оволодіння такими навиками в самих примітивних формах зайняло не більше одного дня. Висушування виробів відбувалося в за1. У стінках цього яру також виявлено прошарки речовини білого кольору, яка за кольором, станом та реакцією з оцтом була схожа на соду. Вже після закінчення роботи експедиції в листопаді 2016 р. зразки речовини були передані для аналізу на кафедру землезнавства та геоморфології КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Візуальний аналіз зразків провела доцент кафедри О. Ковтанюк. За висновками речовина переважно складається із вапняку. Користуючись нагодою висловлюємо свою щиру подяку.

Для започаткування в Україні експериментів із виплавки скла за стародавніми рецептами зроблено три порції шихти (із застосуванням місцевих та привізних складових) та проведена спроба її плавки для отримання скла. Для проведення виплавки скла та можливих реакцій на високі температури сучасного та стародавнього скла для закладки в горн було створено п'ять зразків: сучасне скло (подрібнені пляшки), пізньоримське скло (дрібні уламки з поверхні поселення), три суміші шихти -- сода сучасна + пісок + вапняк, біла речовина + пісок + вапняк у двох різних пропорціях. Попередньо всі складові шихт були подрібнені і змішані у відповідних пропорціях. Як тиглі використано сучасний металевий та порцеляновий посуд (рис. 10, 2). Перед початком запуску горна в обпалювальну камеру поміщені вироби з глини та зразки партії пов'язані зі склом (рис. 10).

Випал кераміки, зразків скла та шихти. Для обпалу кераміки та шихти горн було «запущено» із поступовим підвищенням температури. Максимальна температура в обпалювальній камері була досягнута через шість годин постійного паління дров.

Така температура підтримувалася ще близько чотирьох годин. Після чого підкладання дров припинилося і горн переведено в стадію охолодження, яка тривала близько 8--10 годин. На останніх годинах топковий отвір та продушне вікно в куполі були «запечатані» глиною до остаточного охолодження споруди (рис. 11--13).

Кінцевий результат з відтворення процесу виробництва гончарного посуду виявився цілком позитивним. Вдалося змоделювати всі етапи гончарного виробництва максимально наближені до стародавніх технологій. Конструкція горна витримала дію високої температури, досягнута необхідна температура для спікання глини, всі вироби з глини виявилися без браку.

Спроба виплавити скло виявилася невдалою, що може пояснюватися помилками в пропорціях складових сировини в шихті, або відсутністю певних каталізаторів, так як, на нашу думку, температура в середині теплотехнічної споруди була більш ніж достатньою. Зразки сучасного скла виявилися повністю деформовані, деякі уламки спеклися між собою. Зразки пізньоантичного скла (на содовій основі) вже через п'ять хвилин перебування в опалювальній камері повністю розплавилися і були цілком придатні для наступної обробки. Не зважаючи на невдалу спробу отримання скла, експериментальні дослідження в даній галузі моделювання стародавніх виробництв планується продовжити в наступному. врахувавши помилки і недоліки, та збільшивши кількість експериментальних спроб можна сподіватися на позитивний результат, тобто отримання скла, що може призвести до започаткування нового напрямку у вітчизняній експериментальній археології -- обробка скла, виготовлення скляного посуду, прикрас тощо.

Литература

1. Бобринский А.А. Гончарные мастерские и горны Восточной Европы. -- М., 1991. -- 215 с.

2. Готун І.А., Петраускас А.В. Експериментальна археологія в роботі Північної експедиції // Наук. зап. з укр. історії. -- ПереяславХмельницький, 2005. -- Вип. 16. -- С. 243--252.

3. Готун І.А., Петраускас А.В., Петраускас О.В. Експериментальна археологія в роботі Північної експедиції // Археологія. -- 2004. -- № 2. -- С. 50--71; № 4. -- С. 65--81.

4. Готун І.А., Коваль О.А., Петраускас А.В. Експериментальне вивчення бортництва Північною експедицією. Життя бджіл та сутність бортного промислу // Археологія. -- 2008. -- № 4. -- С. 76--86.

5. Кравченко Н.М., Петраускас О.В., Шишкин Р.Г., Петраускас А.В. Памятники археологии позднеримского времени Правобережной Киевщины. -- К., 2007. -- 456 с.

6. Смішко М.Ю. Поселення III--IV ст. н. е. з слідами скляного виробництва біля с. Комарів Чернівецької області // МДАПВ. -- 1964. -- Вып. 5. -- С. 67--80. Петраускас О.В. Деякі підсумки досліджень комплексу пам'яток пізньоримського часу біля с. Комарів // Oium. -- К., 2014. -- № 4. -- С. 165--184.

7. Петраускас О.В., Коваль О.А., Милян Т.Р. Горни пізньоримського часу з Комарова. Особливості конструкції та функціонального призначення // Производство керамики в Восточной Европе: позднеримское время -- раннее средневековье -- новое время: OstrogothicaSerie (Hefte). -- 2013. -- Вып. 2. -- С. 23--34.

8. Петраускас О.В., Милян Т.Р, Осауальчук О.М. Дослідження унікальної археологічної пам'ятки в Комарові у 2012 р. // АДУ 2012 р. -- Київ; Луцьк. -- 2013. -- С. 378.

9. Петраускас О.В., Козак Д.Н., Милян Т.Р., Осауальчук О.М. Комарів -- виробнича факторія варварської Європи пізньоримського часу: до питання розробки програми вивчення унікальної археологічної пам'ятки // Производство керамики в Восточной Европе: позднеримское время -- раннее средневековье -- новое время: OstrogothicaSerie (Hefte). -- 2013. -- Вып. 2. -- С. 15--22.

10. Щапова Ю.Л. Мастерская по производству стекла у с. Комарово (III--IV вв.) // СА. -- 1978. -- № 3. -- С. 230--242.

11. Petrauskas O.V. Komariv -- ein Werkstattzentrum barbarischen Europas aus spatromischer Zeit (Forschungsgeschichte, einige Ergebnisse und mogliche Perspektiven) // Ephemeris Napocensis. -- 2014. -- XXIV. -- P. 87--116.

Размещено на Allbest.ru